Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Стан сучасної смї в Україн

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 28.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


1. Стан сучасної сім’ї в Україні. Основні причини розлучень та мотиви вступу в шлюб.
    Сім’я - одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.
    Одночасно сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпереживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.
    Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, подавленні почуттів, співзалежності.
    Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу  і сім’ї вимагає невідкладного втручання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демографічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.
    Результати  наукових досліджень, досвід роботи в  психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:
    - Все більшого розвитку набуває  неповна і позашлюбна сім’я.
    - Багато чоловіків і жінок свідомо  не вступають у шлюб, а задоволення потреби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї.
    - Дошлюбна поведінка молоді характеризується  активними сексуальними пробами  на фоні недостатньої психосексуальної  обізнаності.
    - Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.
    - Серед мотивів вступу в шлюб  у молоді домінують раціональний  і матеріальний розрахунок.
    - В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в професійній діяльності.
    - В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демократичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенденцію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.
    - Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.
    - Більшість пар (з різним сімейним  стажем) не схильні до співробітництва,  пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні  уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує установку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.
    - Протилежність мотивів, цілей,  функціонально-рольових позицій,  особистісних характеристик молодого  подружжя все більше ускладнює  адаптації до шлюбу, зменшує  гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адаптивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.
    - “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність самостійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.
    - Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її членів перед зовнішніми факторами.
    - Аналізуючи якісні показники  сімей, відмічено, що середню  сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.
    - Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.
    - Збільшується кількість жінок  незадоволених сексуальними відносинами  з чоловіком.
    - Збільшились скарги подружжя  на сексуальні дисфункції, які  детерміновані психологічними факторами.
    - Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський дослідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські норми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.
    Нормам, які вкорінились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.
    - Значна частина молоді орієнтована  на повторний шлюб і позашлюбні  зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий).
    - До сімей, які включені в  “групу ризику” можна віднести:
    1. По стажу шлюбу - молоду, літню сім’ю.
    2. По віку подружжя - 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні.
    3. Різниця в віці подружжя - 1-3 роки, 10-20 років.
    4. Шлюби заключені по “вагітності нареченої”.
    5. Сім’ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних.
    - На фоні описаних тенденцій  відбувається зниження цінності  сім’ї, її значення для особистості.
    - В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку  сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуально-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціонально-рольову структуру.
    - Неузгодженість функцій і ролей  збільшує незадоволеність шлюбом.
    Встановлено, що багато з молодого, середнього і  літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.
    Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків. В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задоволеності шлюбом. Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами були виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом: а) якість подружніх відносин (рівень емоційних відносин в сім’ї, інтенсивність і зміст спілкування в шлюбі, відпочинок сім’ї): б) орієнтація на спільну діяльність в сім’ї. Участь подружжя в домашніх справах; в) відношення до грошей, матеріальне забезпечення сім’ї; г) значимість дітей в житті людини, дітність сім’ї, ступінь участі у вихованні дітей; д) значимість сексуальних відносин; е) рівень бар’єру перед руйнуванням шлюбу, лояльність по відношенню до розлучення; ж) наявність чи відсутність альтернативи шлюбу.
    Крім  того, були виділені соціально-психологічні фактори, які впливають на задоволеність  шлюбом: вік, стать, тривалість дошлюбного знайомства, подружній стаж, кількість  дітей.
    З метою виявлення стабільності, задоволеності шлюбом було проведено експериментальне дослідження подружніх пар в віці від 20 до 60 років. Вибіркову сукупність складали 486 респондентів.
    Як  показало дослідження: більшість чоловіків  і жінок (57%) в віці 20-30 років виявили  середній рівень задоволеності шлюбом, 28% - низький рівень, 14% - високий рівень. Найменше задоволені партнери участю подружжя в домашніх справах, сексуальними відносинами, матеріальним станом, емоційним відносинами і інтенсивністю спілкування.
    У віковій групі 31-45 років - 56% мали середній рівень задоволеності шлюбом, 33% - низький, 12% - високий. Найбільш значимими факторами визначення задоволеності в сім’ї в цій віковій групі є сексуальні відносини, виховання дітей, спільна участь у веденні домашнього господарства.
    У віковій групі 46-60 років - 52% виявили середній рівень задоволеності, низький рівень задоволеності - 40%, високий - 8%. Менше всього задоволене подружжя інтенсивністю і змістом спілкування в сім’ї, сексуальними відносинами.
    Виявлена  залежність між задоволеністю шлюбом і тривалістю шлюбного стажу, кількістю дітей в сім’ї, освітою.
    Значимим  фактором для задоволення шлюбом є психологічний клімат в сім’ї, в якому виховувався кожен із подружжя. Несприятливий психологічний клімат сім’ї підвищує вірогідність незадоволеності в шлюбі.
    63% опитаних на запитання, чи повинна  подружня пара жити міцним  шлюбом до смерті одного із  подружжя, відповіли “напевно”, 21% відповіли “обов’язково”, а решта 16% відповіли “ні”. Такий бар’єр перед руйнуванням шлюбу, який опирається на соціальну норму, свідчить про зменшення соціального контролю над подружніми парами, ліберальним відношенням до розлучення. Незадоволеність сімейними відносинами в подружжя відразу породжувала сумніви в тривалості шлюбу і зменшувала суб’єктивний бар’єр перед його руйнуванням.
    Фактор  альтернативності шлюбу визначався за двома критеріями:
    - чи приходила коли-небудь думка  про розлучення?
    - чи існує людина, яка більше  підходить на роль чоловіка (дружини)  ніж теперішня?
    За  даними дослідження, жінки більш  критично оцінюють взаємини із чоловіком, їм частіше приходить думка про розлучення. Більше 63% опитаних думали про можливість розлучення, конкретна альтернатива у вигляді повторного шлюбу була у 27% чоловіків і 13% жінок. Існування потенційного супутника життя істотно зменшує бар’єр перед руйнуванням шлюбу, але не завжди понижує супроводжуючі розлучення стреси, почуття вини і сорому.
    Одним із факторів, що впливає на стабільність шлюбу є міжособистісні стосунків  подружжя.
    За  визначенням М.В.Гамезо міжособистісні стосунки, це повна система взаємодій, контактів, зв’язків. Суттєвим механізмом, що забезпечує встановлення, збереження і розпад взаємин є психологічна сумісність. Вона показує максимальну суб’єктивну задоволеність партнерів одне одним при високих енергетичних затратах та взаємній ідентифікації. Є різні точки зору на подружню сумісність, але дослідники сім’ї спільні в думці: схожість в поглядах, духовна та сексуальна гармонія забезпечують стабільність сім’ї, створюють сприятливий психологічний клімат і свідчить про психологічну сумісність.
    Складовим компонентом будь-яких міжособистісних  стосунків є міжособистісна симпатія та привабливість.
    Дослідження проведене дозволило вирішити критерії симпатії та привабливості у шлюбі:
    - Емоційність взаємин подружжя  співчуття, співпереживання, взаєморозуміння.
    - Психологічна сумісність.
    - Зовнішня привабливість.
    - Психо-сексуальна привабливість.
    Міжособистісна  симпатія завжди взаємна та корисна  і створює свою специфіку: індивідуальну  своєрідність стосунків та умов, які  визначають прихильність і привабливість двох особистостей.
    Індивіди, які відчувають взаємні антипатії  та притягання один до одного, при міжособистісних  стосунках приймають до уваги  упередження та слабкості, які притамані  кожному із них. Чим більшу симпатію відчувають індивіди, тим більш здібні вони до поблажливості, а отже і до більшої згоди один з одним.
    Симпатія  робить індивіда більш відкритим  для стосунків, а антипатія навпаки, “закривають” їх один від одного.
    При наявності у партнерів взаємної симпатії, психологічної привабливості в сім’ї формуються відносини, які характеризуються:
    - високим рівнем довіри між  партнерами, взаєморозкриттям внутрішнього  світу (довіра інтимних переживань, скритих рис особистості, мрій, фактів біографії).
    - можливістю бути самим собою (зняттям “маски”);
    - розкутість у спілкуванні;
    - позитивно-оціночні відносини (відсутність  осудження, насмішки).
    Взаєморозуміння передбачає не тільки адекватне сприйняття рис особистості партнера, його потреб, цінностей, але й можливість прогнозу поведінки.
    Наявність схожості в ціннісних орієнтаціях викликає більшу згоду між індивідами в їх відношеннях до світу, до оточуючих, до самих себе. Ймовірність згоди з привабливою особистістю завжди більше, ніж з непривабливою, оскільки привабливість включає не тільки симпатію, але й “фізичне” притягування. Згода в поглядах та оцінках посилює баланс міжособистісних стосунків.
    Велике  значення для стабільності міжособистісної  симпатії має зовнішня та сексуальна привабливість, яка скорочує інтимну  дистанцію між шлюбними партнерами.
    Наявність вищезазначених показників приводить  до успішності міжособистісними стосунками в подружніх парах.
    В ході дослідження проведеного нами було встановлено, що партнери, які  виявляли глибоку міжособистісну симпатію та привабливість були задоволені своїм шлюбом і міжособистісними стосунками. В подружніх парах, незадоволених своїми стосунками, відмічається зниження симпатії, неврівноваженість, зайва критичність, постійне прагнення “взяти верх” над іншими, відчуженість, підозрілість, недовіра партнеру, скритість у вираженні почуттів, планів, думок. Крім того слід зазначити, що симпатія і привабливість сприяє зменшенню труднощів та перешкод, які виникають в подружньому житті, пом’якшує сімейну адаптацію, полегшує кризові періоди сім’ї, змінюють сімейні стосунки.
    Адекватно оцінивши ситуацію, яка склалась: послаблення  сім’ї, її нездатність адаптуватись до змін життя,  різке погіршення фізичного і психічного здоров’я, зростаюча міжособистісна ізоляція, постає питання про розробку термінових заходів по наданню допомоги сім’ї у всіх її напрямках Кардинальні міри зі сторони держави повинні передбачити не лише економічні і соціальні заходи, але і створення служб психологічної допомоги сім’ї.
     Таким чином, турбота про сім’ю є проблемою великої політики, а значні зміни в функціонуванні сім’ї являються стержнем структурних, політичних, економічних, демографічних реформ в Україні.
     Розлучення:
     Проблема  ця стосується багатьох сімейних пар, і називається вона одним словом "розлучення". Сьогодні це явище  не новина. У Україні, наприклад, розпадається кожен третій брак; у столиці - кожен другий. Тридцять відсотків молодожонів не задоволено своїм шлюбом; сорок - подумують про розлучення в перший рік після свадьбы. П'ятнадцять з них розлучаються на другому. Куди більше дивують причини для розлучення.  

     Здається, всі виходили заміж або одружувалися по любові. І ось для родичів  і друзів сюрприз - розлучення. Все звалилося і надії і мрії. Що відбулося, чому колись улюблені люди розлучаються? Чому так швидко пройшла любов? Кожний з нас, слухаючи марш Мендельсона, упевнений, що ця музика будеть звучати для нього тільки один раз. Може, варто добре продумати цей крок, зважити все «за і проти»? Адже часом, ми розбігаємося в різні кінці із-за простій дурощі. Куди поділася романтика? Чому сірі будні витіснили її з життя?  

     Однією  з головних причин розлучення залишається  зрада одного з подружжя. Коли живеш з людиною, ділиш з ним радощі і сімейні проблеми, то потрібно бути упевненим в цій людині. Упевненим, що він не зрадить, не змінить. Зрада - це несподіваний удар ножем в серце. Вона вибиває грунт з-під ніг, і не кожен в змозі після такого удару облямуватися.  

     Причиною розлучення може стати психологічна несумісність і звичайні сірі будні. І молоді люди нічого не хочуть змінити в своєму житті. Чоловік хоче, щоб дружина більше часу приділяла не тільки дитині, але і йому, щоб удома був затишок і жіноче тепло. Йому хочеться, щоб жінка беззаперечно підкорялася інтересам чоловіка. Але не завжди жінка в очах чоловіка виглядає боязкою кішечкою, у неї свої потреби. Жінка хоче бачити поряд з собою сильного чоловіка, зрадженого не тільки їй, але і дітям, щоб він міг містити сім'ю і захистити її, щоб міг ухвалити рішення.  

     Сьогодні  існує немало подружніх пар, що вдаються до розлучення при першому ж зіткненні  із звичайними життєвими труднощами. Проте є і такі пари, де одна із сторін робить все для того, щоб  врятувати брак:  

     - Все вийшло несподівано, - ділиться своїми переживаннями 28 літня Ольга, - я посварилася з своїм чоловіком і сказала йому, що подаю на розлучення. Він як тільки розсміявся і сказав, що я без нього пропаду. Не знаю, що зі мною відбулося, але злість узяла вгору над розумом. Дочекавшись ранку, я зібрала документи і написала заяву на розлучення. Розвели нас за десять хвилин. Мій чоловік через місяць звільнився з роботи і виїхав до своїх батьків в інше місто, а через рік одружувався. Я до цього дня не можу його забути. Розлучення - це сильне емоційне і психічне потрясіння, яке не проходить для подружжя безслідно.  

     - Ми були здійснено різними  по характеру, та і інтереси  у нас були різні, - говорить 35 літній Олег, - Ми постійно ревнували один одного, з'ясовували відносини. Кожен вечір у нас був схожий на виверження вулкана. Проживши разом більше 7 років, ми прийшли до обопільної згоди, що нам краще розлучитися. Нам було протипоказано сумісне сімейне життя. Зараз кожний з нас має нову сім'ю, і ми щасливі.  

     Шлюб  без обопільного ваблення, без гармонійної фізичної близькості, без радості спричиняє за собою нещастя. Жінка, що пережила розлучення дуже часто залишається самотньою. Багато жінок і чоловіки не хочуть вступати в повторний шлюб. За наслідками одного з опитів 45% чоловіків і 35% жінок жалкували після розлучення про розпад свого першого браку, 9,5% опитаних чоловіків і 8,5% жінок взагалі хотіли відновити колишню сім'ю. Але забирають заяву про розлучення лише 7% подружжя.  

Статистика  розлучень по прожитих роках:
до 1 року - 3,6%
от 1 до 2 років - 16%
от 3 до 4 років - 18%
от 5 до 9 років - 28%
от 10 до 19 років - 22%
от 20 і  більше років - 12,4%
     Таким чином, за перші 4 року відбувається близько 40% розлучень, а за 9 - близько 2/3 їх загального числа. Встановлено також, що браки, увязнені до 30 років, в середньому удвічі довговічніше за браки, що виникли, коли подружжю було за 30.  

Основні причини розлучень:
    поспішний, необміркований вступ до шлюбу або браку по розрахунку;
    сексуальна незадоволеність друг іншому;
    несумісність характерів і поглядів;
    психологічна та практична непідготовленість до сімейного життя;
    непідготовленість подружжя до сімейного життя (42% розлучень);
    пияцтво одного з подружжя (на цю причину вказали 31% опитаних жінок і 23% чоловіків);
    подружня невірність (на це вказали 15% жінок і 12% чоловіків).
     Список  літератури
    Буленко Т.В. Соціально-психологічні основи функціонування сучасної студентської сім’ї / Науковий вісник ВДУ. – Луцьк: Вежа, 1998. – №9.
    Вілівчук О.М. Сім’я як суб’єкт соціального аналізу. Львів: Каменяр, 1991.
    Ковалёв С.В. Психология современной семьи.
    Кратохвил С.В. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. М., 1990.
    Эйдемиллер Э.Т., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. Л., Медицина, 1990.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2.Соціологія громадської думки: структура громадської думки, основні канали висловлювання, методи вивчення.
     Громадська  думка є одним з найдавніших  феноменів суспільного життя. Зростання  її впливу на соціальні відносини  пов”язане з демократизацією  життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації тощо. Аналізом проблем функціонування громадської думки займається спеціальна соціологічна теорія – соціологія громадської думки.
        Соціологія громадської  думки – спеціальна соціологічна теорія,яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функції, канали висловлювання, закономірності її функціонування в різноманітних сферах суспільного життя,політичній, економічній діяльності,соціальному управлінні.
      Предмет соціології громадської  думки – закономірності, чинники механізми формування, розвитку, функціонування та обліку оцінного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу загалом до актуальних проблем дійсності, які викликають суспільний інтерес. ЇЇ об’єкт – громадська думка як стан масової свідомості і як соціальна інституція.
      Як  спеціальна теорія, соціологія громадської  думки виконує функції, пов’язані  з дослідженням соціальної реальності, завдяки яким наука поповнюється знаннями про суспільні процеси, явища, формулюючи їх на основі рекомендації щодо вирішення соціальних проблем суспільства загалом, окремих соціальних спільнот. Відповідно сукупність її функцій класифікують на пізнавальну, практичну, інформаційну, світоглядну,прогностичну, управлінську.
      Громадська  думка – специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя.
      Як  соціальний феномен, громадська думка  має такі сутнісні характеристики:
    вона є не арифметичною сумою думок окремих індивідів щодо певного питання, а інтегративним утворення, яке має історичні, часові, територіальні особливості, складну структуру і виконує певні функції;
    формується внаслідок висловлювання групи людей, яка є не механічним утворенням, а характеризується певною спільністю інтересів, цілісністю;
    постає лише щодо актуальних для соціальної спільноти чи суспільства проблем, ситуацій;
    її характеризують інтенсивність поширення, стабільність, вагомість, компетентність, соціальна спрямованість;
    може виражатися як у вербальних судженнях, так і в реальній поведінці;
    часто є конфліктною.
     Соціальні процеси, відносини. До них належать організація соціального управління (вироблення, прийняття та реалізація управлінських рішень); реалізація принципів соціальної політики та соціальної справедливості; вирішення екологічних проблем, організація еколого-соціального моніторингу; організація процесів функціонування трудових колективів та самоврядування в них; здійснення соціального контролю тощо.
      Економічні  процеси, відносини. Їх структурними елементами є регулювання ставлення населення до економічних процесів, із”ясування ставлення населення до економічних реформ; вивчення ринку; маркетинг; дослідження ефективності реклами тощо.
      Політичні процеси, відносини. Їх утворюють політична діяльність загалом; проблеми реалізації демократичних принципів; організація виборів та референдумів; визначення рейтингу політичних діячів, політичне рекламування тощо.
         Духовні, ідеологічні процеси, відносини. Цю сферу охоплюють організація ідеологічної діяльності, пропаганди, функціонування засобів масової інформації; соціалізація; виховання особистості.
         При з’ясуванні суб’єкта громадської думки необхідно розрізняти поняття “субєкт” і “виразник” громадської думки. Виразниками громадської думки можуть бути як окремі індивіди (політичні діячі, журналісти, письменники), так і групи людей. Носієм, суб’єктом громадської думки може бути органічно цілісна група людей, що дає змогу розглядати досліджуване як цілісне, відносно самостійне утворення.
      Об’єктом  громадської думки є конкретні  явища, проблеми, теми, щодо яких може бути висловлена думка громадськості. Різноманітність  явищ, фактів, ситуацій, процесів соціального  життя породжує різноманітність  людських суджень. Процес матеріального виробництва, духовне життя суспільства теж можуть бути об’єктом громадської думки. У простір її інтересів потрапляють як явища, що відбуваються у соціально-економічній, політичній сферах, так і проблеми освіти, охорони здоров’я, виховання тощо.
      При встановленні об’єктів громадської  думки беруть до уваги:
    загальну здатність суджень громадської думки віддзеркалювати соціальну реальність, відображати події цієї реальності;
    формальні критерії, за якими певне явище, подія, проблеми стають об’єктом громадської думки: суспільний інтерес, доцільність, дискусійність, компетентність.
      Засоби, форми впливу громадської думки  на суспільне життя різноманітні і реалізуються в її функціях, які  виражаються у двох тісно пов’язаних між собою вимірах – горизонтальному та вертикальному.
      Горизонтальний  вимір громадської  думки. Виявляється в урегулюванні різноманітних стосунків між індивідами в соціальних спільнотах. Його функції забезпечили еволюцію цивілізації. До них належать: оціночна, критична, діагностична, нормативна, виховна функції.
      Оціночна  функція. Пов’язана з оцінним навантаженням суджень про суспільні явища, події, процеси. Важливість її полягає в тому, що діяльність людини у будь-якій сфері супроводжується певними оцінками суспільних проблем, свого місця в суспільстві, які відповідно впливають на її мотивацію та поведінку.
      Критична  функція. Полягає у відображенні громадською думкою найактуальніших проблем суспільства, ставлення до них різних верств населення.
      Діагностична  функція. Виявляється у розпізнаванні громадською думкою суспільних подій, явищ, процесів, ефективності роботи соціальних інституцій і владних структур.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.