На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Основн фонди пдприємства

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 28.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 22. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ 
«КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
Факультет менеджменту та маркетингу
Кафедра менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни Економіка підприємства
на тему:
    «Основні  фонди підприємства» 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

Київ 2011
 

     Для вибору вихідних даних ми розраховували  індивідуальний коефіцієнт (К). Індивідуальний сумарний коефіцієнт (К) визначають додаючи груповий, порядковий та іменний коефіцієнти.
    Груповий  коефіцієнт визначають, поділивши останню цифру номера групи на два. kгр = 1/9=0,1
    Порядковий  коефіцієнт відповідає номеру студента у списку групи. Значення цього коефіцієнту дорівнює 7/10=0,7.
    Іменний коефіцієнт обчислюють поділивши суму номерів перших букв власного імені та прізвища за алфавітом на 10.
     Алфавітна довідка
А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я  
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31  
 Іменний  коефіцієнт: (З+І)/10=(9+11)/10=2.
Індивідуальний  сумарний коефіцієнт (К) = 0,1+0,7+2 = 2,8
     Вибір виробів
     Кожному студентові необхідно здійснити  вибір виробів, які випускає підприємство машинобудівної галузі. У курсовій роботі їх кількість обмежується  трьома виробами. Вибір здійснюється за такою схемою:
    назва першого виробу визначається на основі порядкового номера студента у списку групи (Нп):      №1 = Нп + 8 =7 + 8 = 15;
    назва другого виробу відповідає номеру першої букви прізвища студента;
    назва третього виробу визначається на основі номера першої букви імені студента;
     Виріб №1: «Л».
     Виріб №2: «З».
     Виріб №3: «І». 
 
 

    Анотація
     Дана курсова робота пов’язана з економічними показниками діяльності машинобудівного підприємства. У роботі потрібно виконати розрахункову частину (розрахувати показники виробничої програми підприємства, чисельності промислово виробничого персоналу, фонд заробітної плати працівників, здійснити оцінку основних виробничих фондів, скласти кошторис витрат на виробництво продукції) та написати реферативну частину відповідно до завдання.
     Метою роботи є визначення чисельності промислово-виробничого персоналу, фонду заробітної плати працівників, вартісної оцінки основних виробничих фондів підприємства, кошторису витрат на виробництво продукції та калькулювання собівартості продукції; оцінка виконання виробничої програми підприємства машинобудівної галузі.
      Обсяг даної роботи складає 56 сторінок.
    У роботі використано не лише друкований матеріал, а й графічний. А саме я використала 4 рисунки (1.1- Склад  основних фондів, 1.2 – Кругообіг ОФ, 1.3 - Види зносу ОФ, 1.4 - Фізичний знос).
    Дана  робота складається з 2х розділів:
    1-й  розділ – реферативна частина  на тему: «Основні фонди підприємства»;
    2-й  розділ – розрахункова частина  пов'язана з виробничою програмою  машинобудівного підприємства.
     В своїй роботі я посилаюсь на таких авторів як: Бабіченко В.В. Безуглий ,Бойчик І. М., Харів П. С., Хопчан М. І., Піча Ю. В. ,Білик М.Д. ,Гаєвська Л. М., Фурманюк О. Л., Цимбалюк С. Я.,  Булгакова Г. А. ,Гетьман О.О. Гринчуцький В.І. , Губачова О., Гук О.В.  
 
 
 
 
 

    Зміст
    Завдання  на курсову……………………………………………………………..2
    Анотація………………………………………………………………………….3
    Зміст………………………………………………………………………………4
    Вступ……………………………………………………………………………...5
    Розділ 1. Теоретичні аспекти формування основних фондів…………………6
    1.1. Поняття,  класифікація та структура основних фондів підприємства…...6
    1.2. Види і  показники зношування основних  фондів………………………...12
    1.3. Ефективність  відтворення та використання  основних фондів підприємства……………………………………………………………………16
    Розділ 2. Виробнича програма підприємства………………………………...24

    2.1. Розрахунок  показників виробничої програми  підприємства                 машинобудівної галузі та її виконання………………………………………24

    2.2. Розрахунок  чисельності промислово-виробничого  персоналу машинобудівного підприємства……………………………………………....25

      2.3. Розрахунок фонду заробітної  плати працівників……………………….27 

      2.4. Вартісна оцінка основних виробничих  фондів підприємства…………29

      2.5. Складання кошторису витрат на  виробництво продукції……………...32

      2.6. Калькулювання собівартості продукції………………………………....37

      Висновки……………………………………………………………………….49
      Список  використаних джерел………………………………………………...50
      Додатки………………………………………………………………………....52 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ
     Підвищення  ефективності використання основних засобів  підприємств є
одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
     Для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність визначених устаткування, транспорту, будівель. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність.
     Мета  даної курсової роботи полягає в дослідженні основних виробничих фондів підприємства.
          Предметом виступають основні виробничі фонди підприємства.
     Об’єкт дослідження є підприємство.
     Завдання  курсової роботи:
    дослідити структуру основних фондів підприємства;
    розкрити економічну суть основних виробничих фондів підприємства;
    розрахувати собівартість машинобудівного підприємства;
    зробити висновки.
     Тематика  курсової роботи є досить актуальною в наш час, оскільки зараз ми спостерігаємо  падіння виробництва, а підвищення ефективності основних фондів підприємства допоможе покращити економічний стан підприємства 
 
 
 
 

 

    Розділ 1. Теоретичні аспекти формування основних фондів 

    1.1. Поняття,  класифікація та структура основних  фондів підприємства  

    Основні фонди – це засоби праці, які приймають  участь у виробничому процесі  на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. В промисловості ОФ складають приблизно 80%[6,112].
    Основні фонди (засоби) – це сукупність засобів  праці, матеріально-майнових цінностей, які функціонують у натуральній  формі як у сфері матеріального  виробництва так і у невиробничій сфері протягом тривалого часу і вартість яких поступово зменшується у зв’язку зі зносом.
    Ознаки  основних фондів:
      виконують роль засобів праці;
      беруть участь у багатьох виробничих циклах;
      переносять вартість на продукцію частинами;
      зберігають у виробництві свою натуральну форму[9].
      Основні засоби класифікують за наступними ознаками:
      За функціональним призначенням розрізняють:
        основні виробничі фонди (виробничі корпуси, обладнання, транспортні засоби). Основні виробничі фонди функціонують в сфері матеріального виробництва та обслуговують постачальницьку, збутову та комерційну діяльність підприємства;
        основні фонди невиробничого призначення (адміністративні будівлі, складські приміщення, оргтехніка, об’єкти соціально-культурного та побутового обслуговування). Основні фонди невиробничого призначення функціонують в сфері нематеріального виробництва, створюють умови для нормального виробництва та відтворення робочої сили.
      За галузями народного господарства:
        промисловість;
        сільське господарство;
        зв’язок;
        транспорт.
      За ознакою належності:
        власні;
        орендовані.
      За натурально-речовими ознаками:
        будови;
        споруди;
        передаточне обладнання;
        машини і обладнання;
        транспортні засоби;
        вимірювальні і регулюючі прилади.
      За використанням:
        діючі;
        недіючі;
        запасні.
      За роллю і виробництві продукції:
        активні – безпосередньо впливають на предмет праці (машини, механізми, виробниче обладнання);
        пасивні – забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу (будівлі та споруди виробничого призначення).
    Згідно  Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» основні фонди  розподіляються за наступними групами[10]:
    група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передаточні пристрої;
    група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запчастини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи тощо;
    група 3 – інші ОФ не включені до перших груп (машини та обладнання).
    Склад та структура ОФ
    Основні фонди (ОФ) – це засоби виробництва, які тривалий період часу беруть участь у виробничому процесі, частинами  переносять свою вартість на продукцію, не змінюючи натурально-речову форму. 
Основні фонди – це матеріальні цінності, експлуатаційний період яких перевищує один календарний рік, а їхня вартість перевищує 15 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян.

      

    Рис 1.1 Склад основних фондів[7,98]
    Відтворення ОФ – процес безперервного відновлення виробничих фондів. В залежності від результатів процесу відтворення розрізняють просте
і розширене  відтворення ОФ.
    Просте  – оновлення ОФ здійснюється в  такому ж обсязі, т.б. відбувається заміна окремих зношених частин ОФ, або  заміна обладнання в
цілому, поновлюється попередня виробнича  потужність.
    Розширене – в кожному наступному циклі  здійснюється кількісне та якісне збільшення діючих та створення нових ОФ при  умові більш високого
рівня розвитку продуктивних сил.
    Просте  відтворення ОФ здійснюється в двох формах:
      заміна застарілого обладнання;
      капітальний ремонт діючих ОФ[11,164].
    Джерелом  фінансування заміни старого обладнання є нарахована сума амортизації. 
       Формою розширеного відтворення ОФ є технічне переозброєння реконструкція або розширення діючих потужностей, придбання нового обладнання або будівництво нових виробничих об’єктів. 
Однією з форм розширеного відтворення ОФ є модернізація обладнання – його оновлення з ціллю повного або часткового усунення морального зносу і підвищення техніко - економічних показників до рівня аналогічного

обладнання  більш досконалих конструкцій.
    Співвідношення  різних груп основних фондів у загальній  їх вартості становить функціональну (технологічну) структуру основних фондів.
    Чим більша питома вага активної частини основних фондів, тим прогресивніша їх структура.
    Технологічна  структура основних фондів залежить від багатьох факторів, і передусім  від таких, як виробничі та матеріально-технічні особливості галузі; технічний рівень виробництва; форми відтворення основних фондів, форми суспільної організації виробництва; географічне розташування підприємства.
    Поліпшення  структури основних фондів досягається  за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; механізації та автоматизації  виробництва; правильного розроблення проектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництва підприємств; ліквідації неви-користовуваного або маловикористовуваного устаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.
    Галузева  структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей у їх загальній вартості.
    Вікова  структура основних фондів являє собою співвідношення різних вікових груп основних фондів у їх загальній вартості.
Фактори, що впливають на виробничу структуру  основних фондів:
      виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;
      форми суспільної організації виробництва;
      форми відтворення основних фондів;
      технічний рівень виробництва;
      рівень організації будівельних робіт;
      розміщення підприємства[5,79].
Структура основних виробничих фондів враховується тим більш ефективнішою, чим вище питома вага тих груп, які входять  до активної частини основних виробничих фондів і більшою мірою визначають виробничу потужність підприємства.
      Модернізація обладнання економічно ефективна, якщо в результаті її проведення зростає річний обсяг виробництва, збільшується продуктивність праці і зменшується собівартість продукції. Крім того, необхідно, щоб при цьому підвищився рівень рентабельності. Цей показник буде підвищуватись лише у випадку, якщо відносний приріст прибутку буде більш, ніж збільшення вартості виробничих фондів в результаті витрат на модернізацію. 
У процесі господарської діяльності ОФ знаходяться у постійному русі, т.б. здійснюється кругообіг.


    Рис 1.2 Кругообіг ОФ[15] 

    1 стадія : на цій стадії ОФ в  процесі експлуатації зношуються  і нараховується сума зносу,  яка є основною для списання  амортизації на затрати виробництва  після завершення кожного циклу процесу виробництва, а також в результаті непрацездатності ОФ. На цій стадії втрачається споживна вартість засобів праці і їх вартість передається на вартість готової продукції. 
       2 стадія: відбувається перетворення вартості ОФ, що знаходяться у продуктивній формі, у форму грошових коштів. Формується амортизаційний фонд. 
       3 стадія: відбувається відновлення споживчої вартості ОФ шляхом заміни зношених ОФ новими за рахунок амортизаційного фонду. 
       ОФ підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан

ОФ –  за повною або залишковою вартістю.
    Первісна  вартість ОФ – це фактична їх вартість на момент введення в 
дію чи придбання.
    Відновна  вартість ОФ – це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна, але за сучасними цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною (початковою) і відновною вартістю ОФ виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення ОФ, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення однаковості у вартісній оцінці ОФ періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю. 
Повна (первісна і відновна) вартість ОФ – це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю ОФ рахуються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. 
Залишкова вартість ОФ характеризує реальну існуючі їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання ОФ. Залишкова вартість ОФ на час спричиненого зношування їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОФ[14,67].
 

    1.2. Види і  показники зношування основних  фондів 

    У процесі експлуатації ОФ зношуються. В результаті цього відбувається втрата споживчих властивостей і частини вартості ОФ.
    
    Рис 1.3 Види зносу ОФ
    Фізичний  знос – постійна втрата техніко – економічних властивостей , а отже і споживчої вартості, що у міру використання ОФ переноситься  на готову продукцію.
    Фізичний  знос ОФ залежить від:
      якості ОФ;
      особливостей технологічного процесу; 
      якості догляду за ОФ та їх обслуговування;
      кваліфікації робітників та їх відношення до ОФ[2].
    Фізичний  знос – матеріальне зношення окремих  елементів ОФ. Він відбувається нерівномірно навіть на однакових ОФ.
    
    Рис 1.4 Фізичний знос[1]
    Фізичне зношення – це матеріальне зношення ОФ, в результаті якого вони перестають задовольняти вимоги, які до них ставляться. Воно може наступити в результаті використання, неправильного використання (зберігання) і невикористання. Всі ОФ підлягають ремонту, щоб усунути зношення. Міра фізичного зносу розраховується за показником коефіцієнту
    фізичного зношення: 
    ?ф=Тф/Тн 
    Тф – фактичний термін служби 
    Тн – нормативний термін служби 
    ?ф=А (сума аморт. відрахувань)/ Sп. 
    ?ф= S рем/ Sп. 
    S рем – вартість ремонту

    Моральний знос – знос ОФ внаслідок впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та обладнання. 
Поява нових більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування і експлуатації часто робить економічно доцільним заміну старих ОФ ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих ОФ призводить до того, що на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція, підвищується її собівартість в порівнянні з тією, що виготовляється на більш сучасних машинах та обладнанні. А це цілком недопустимо в умовах ринкової економіки. 
       Фізичне зношування основних фондів.

    Основні засоби, що беруть участь у процесі  виробництва, поступово втрачають  свої первісні характеристики внаслідок  їхньої експлуатації й природного зношування. Під фізичним зношуванням розуміється втрата засобами праці своїх первісних якостей.
    Рівень  фізичного зношування основних засобів  залежить від: первісної якості основних фондів; ступеня їхньої експлуатації; рівня агресивності середовища, у  якій функціонують основні фонди; рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу; своєчасності проведення ППР і ін[3].
    Для характеристики ступеня фізичного  зношування основних фондів використовується ряд показників.
    Коефіцієнт  фізичного зношування основних фондів (Ки.ф.):
    Ки.ф. = 100 ,
    де  И - сума зношування основних фондів (нарахована амортизація) за весь період їхньої експлуатації[18,128];
    Пс – первісна (балансова) або відбудовна вартість основних фондів.
    Коефіцієнт  фізичного зношування основних фондів може бути визначений по окремих інвентарних об'єктах і на основі даних про фактичний строк їхньої служби.
    Для об'єктів, фактичний термін служби яких нижче нормативного, розрахунок ведеться по формулі:
    Киф = 100 ,
    де  Тф і Тн – фактичний і нормативний терміни служби даного інвентарного  об'єкта.
    Для об'єктів, у яких фактичних термін служби дорівнює нормативному або перевищив  його, коефіцієнт фізичного зношування розраховується по наступній формулі:
    Киф = 100 ,
    де  Тв – можливий залишковий термін служби даного інвентарного об'єкта понад фактично досягнутий у цей момент терміну служби. Найчастіше він визначається експертним шляхом.
    Коефіцієнт  фізичного зношування будинків і  споруджень може бути розрахований по формулі:
    Киф = ,
    де di – питома вага i-го конструктивного елемента у вартості будинку, %;
          – відсоток зношування i-го конструктивного елемента будинку.
    Коефіцієнт  придатності основних фондів укрупнено  характеризує їхній фізичний стан на певну дату й обчислюється по формулі:
    Кгф = 100 ,
    Коефіцієнт  придатності основних фондів може бути визначений і на основі коефіцієнта  фізичного зношування:
    Кгф = 100 – Киф ,
    Всі ці формули припускають рівномірне фізичне зношування основних фондів, що не завжди збігається з реальною дійсністю[16].
    Моральне  зношування основних фондів.
      Поряд з фізичним зношуванням  основні фонди перетерплюють  моральне зношування (знецінювання). Сутність морального зношування полягає в тому, що засобу праці знецінюються, втрачають вартість до їхнього фізичного зношування, до закінчення строку своєї фізичної служби.
    Моральне  зношування проявляється у двох формах.
    Перша форма морального зношування полягає в тому, що відбувається знецінювання машин такої ж конструкції, що випускалися й раніше, внаслідок здешевлення їхнього відтворення в сучасних умовах.
    Друга форма морального зношування полягає  в тому, що відбувається знецінювання старих машин, фізично ще придатних, внаслідок появи нових, більш технічно зроблених і продуктивних, які витісняють старі.
        Економічним мірилом морального зношення може служити
    коефіцієнт  морального зношення: 
    ?м= (Sп- Sв) /Sп; 
    Коефіцієнт загального зношення: 
    ?з= 1-(1- ?ф)*(1- ?м).
     

    1.3. Ефективність  відтворення та використання основних фондів підприємства 

    Забезпечення  певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе  за умови інтенсифікації відтворення  та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу
і прибутковість.
    Показники ефективності. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий— показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших
знарядь праці[13,429].
    Чинна система показників ефективності відтворення  основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю
треба вважати методологічно більш правильним.
    Необхідно також розрізняти дві форми оновлення  основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення  характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу
одного  підприємства на баланс іншого.
    Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного
коефіцієнта вибуття  до нормативного).
    Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних
фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:
• коефіцієнт змінності роботи устаткування —  відношення загальної кількості  відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого  устаткування; 
• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі); 
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної)

продуктивності  відповідного устаткування[17].
        З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).
        Напрямки інтенсифікації відтворення. Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5—6 та 2—3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50—55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів[4,201]:
• усебічне прискорення розвитку машинобудівного  комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись
 або  імпортувались з інших країн;
• зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах
різних галузей народного господарства;
• докорінне  поліпшення всієї організації робіт  та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування — виробництво — розподіл — запровадження — експлуатація нової техніки); 
• дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

• створення  ринкового економічного механізму  країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних
 та  організаційних новацій (нововведень).
Практична реалізація перелічених головних напрямків  інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової
інфраструктури та іноземного капіталу.
Способи ефективного використання основних фондів
        Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:
    збільшення екстенсивного завантаження;
    підвищення інтенсивного навантаження[8,137].
       Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. 
       По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.

       По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок
інтенсифікації  додаткового економічного ефекту.
       Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрішньо-змінні простої становлять 10—15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.
      Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7—1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної
продукції більше ніж на 30%.
Значному  поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного
господарства  на 10—15 і більше відсотків.
        Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4—6% і модернізувати 6— 8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці. До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску — у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва — у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання
виробництва чавуну майже на третину[12].
       Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20—30%.
Досить  істотні резерви ліпшого екстенсивного  та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою  освоєння у стислі строки проектних  показників, уведення в дію нових  технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5—6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше.
        За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії
становлення й розвитку.
Швидкому  її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика;
 державна  підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 2. Виробнича програма підприємства

      2.1. Розрахунок показників  виробничої програми підприємства  машинобудівної галузі та її  виконання

 
     Процент виконання планових завдань з виробництва і реалізації продукції в натуральних показниках визначаємо для кожного виробу окремо. Результати розрахунків можна подати в вигляді таблиці:
                                                                                                                   Таблиця 2.1
Виконання планових завдань з виробництва  і реалізації
Види  продукції Обсяг виробництва, тис. шт. % виконання Обсяг реалізації, тис. шт. % виконання
План звіт план звіт
1 2 3 4 5 6 7
Л 122 129.2 105.9 123.44 131.64 106.64
З 588 617.4 105 585.56 623.84 106.54
І 194 213.4 110 192.28 209.24 108.82
 
     Для того, щоб визначити процент виконання  планових завдань на потрібно заповнити  колонки щодо обсягу виробництва. Це ми можемо зробити за допомогою додатку 1 таблиці 1.1. Ми переносимо значення для кожного виробу окремо по плану і по звіту. Відсоток виконання розраховується таким чином: звіт/план * 100%. Тобто, отримуємо для виробу Л відсоток виконання:
     
     Обсяг реалізації визначаємо як різницю між обсягом виробництва в плановому та звітному періодах та різницею запасів готової продукції на початок та кінець року.
           Qреал = Qв – (Зк – Зп).
     Зк та Зп - це запаси готової продукції відповідно на кінець та на початок року. 

      2.2. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства

 
      До  промислово-виробничого персоналу  машинобудівного підприємства належать основні виробничі робітники, підсобні робітники в основному виробництві, робітники, зайняті в допоміжному та обслуговуючому виробництві, робітники, зайняті у підсобному виробництві, управлінський та обслуговуючий персонал виробничих підрозділів, адміністративно-управлінський персонал.
      Для розрахунку чисельності персоналу  нам потрібно визначити річний бюджет робочого часу одного робітника. Це ми можемо зробити за допомогою таблиці 2.2.
                                                                                                                     Таблиця 2.2
      Річний  бюджет (баланс) робочого часу одного робітника  та його
      виконання
№ п/ч Показники Значення  показників
план звіт
1 2 3 4
1 Кількість календарних  днів 365 365
2 Вихідні і святкові дні 118 116
3 Номінальний фонд робочого часу, днів 247 249
4 Невиходи на роботу, днів, з них: 42 43
  Відпустки 24 24
  Лікарняні 8 7
  невиходи, що дозволяються законом 5 4
  невиходи з  дозволу адміністрації 5 4
  цілодобові  простої - 3
  Страйки - 1
5 Явочний робочий  час, днів 205 206
6 Середня тривалість робочої зміни, годин 8 8
7 Внутрішньозмінні  втрати робочого часу та простої, годин 0.2 0.22
8 Ефективний  фонд робочого часу на рік, год. 1599 1602.68
 
      В даній таблиці ми визначили бюджет робочого часу одного робітника по плану і по звіту. Для цього нам необхідно було розрахувати такі показники( на прикладі планового періоду):
      Номінальний фонд робочого часу = кількість календарних днів – вихідні та святкові дні = 365-118 = 247 (днів);
      Явочний робочий час = Номінальний фонд робочого часу – невиходи на роботу = 247-42 = 205 (днів);
      Ефективний фонд робочого часу на рік = явочний робочий час *(середню тривалість робочої зміни – внутрішньо змінні втрати робочого часу та простої = 205*(8 – 0,2) = 1599 (год).
     Аналогічно  розраховуємо звітний період.    
     Для визначення чисельності основних виробничих робітників нам необхідно розрахувати  коефіцієнт середнього проценту виконання  норм виробітку робіт відрядниками за планом – Квик = 110-0,5*2,8 = 108,6. Розрахунок чисельності основних виробничих робітників можна здійснити у вигляді      таблиці 2.3. Заповнити дану таблицю ми зможемо з допомогою додатку 1.1 та додатку 1.2 та на основі попередньої таблиці – таблиці 2.2.
                                                                      Таблиця 2.3
     Розрахунок  чисельності основних виробничих робітників
Види  продукції Нормативна 
трудомісткість 
виготовлення 
виробу, люд/год
Обсяг виробництва, шт. Трудомісткість  виконання робіт, люд/год Процент виконання норм виробітку, % Бюджет  робочого часу одного робітника, год. Чисельність основних виробничих робітників, люд.
План звіт план звіт план звіт план звіт
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Л 8.8 122000 129200 1073600 1136960 105.9 1599 1602.68 618 670
З 1.47 588000 617400 864360 907578 105 1599 1602.68 498 539
І 7.2 194000 213400 1396800 1536480 110 1599 1602.68 804 872
Всього 17.47 904000 960000 3334760 3581018 - - - 1920 2081
 
     Перші дві колонки (нормативна трудомісткість виготовлення виробу та обсяг виробництва) ми заповнюємо з додатків 1.2 та 1.1 відповідно. Трудомісткості виконання робіт ми розраховуємо як добуток обсягу виробництва на нормативну трудомісткість виготовлення виробу. Як приклад розглянемо розрахунок виробу Л у плановому періоді. Отже, трудомісткість виконання робіт для виробу Л у плановому періоді = 122000*8,8 = 1073600 (люд/год). Аналогічно розраховуємо всі вироби у плановому та звітному періодах.
     Процент виконання норм виробітку ми розраховуємо як співвідношення трудомісткості виконання робіт звітного періоду до планового періоду і домножуємо на 100%. Для прикладу візьмемо виріб Л. Процент виконання норм виробітку для виробу Л = (1136960/1073600)*100 = 105,9 %. Даний відсоток показує нам, що робітники не тільки виконують норму виробітку, але й мають перевиконання плану на 5.9 %.
     Чисельність основних виробничих робітників ми розраховуємо за формулою:
      , де                                                                        (2.1)
     Тсум  – трудомісткість виконання робіт, люд/год.
     tб – бюджет робочого часу одного робітника, год.
     Квик  – коефіцієнт виконання норм виробітку.
     Для прикладу розрахунку чисельності основних виробничих робітників візьмемо виріб Л планового періоду.
     Ч = 1073600/ (1599*108,6) = 618 (люд)
     Інші  вироби ми розраховуємо аналогічного до даного прикладу у плановому та звітному періодах.

      2.3. Розрахунок фонду заробітної плати працівників 

 
     Для того , щоб розрахувати фонд заробітної плати нам необхідно зробити розрахунки з приводу таких статей, як встановлення розцінки на виготовлення одного виробу, розрахувати тарифний фонд заробітної плати та фонд зарплати основних виробничих робітників в плановому та звітному періодах.
     Фонд  зарплати основних виробничих робітників ми можемо розрахувати з допомогою таблиці 2.4
     Для правильного розрахунки нам потрібно використати додатки, а саме додаток 1.1, додаток 1.5 та додаток 1.6. З допомогою даних додатків ми заповнюємо початкові колонки таблиці.
     Після того як ми заповнимо повністю таблицю 2.4 нам потрібно розрахувати фонд основної заробітної плати (ФЗОП) та річний фонд заробітної плати (ФЗП) у плановому та звітному періодах. 
 

                                                                      Таблиця 2.4
Фонд  заробітної плати основних виробничих робітників
Види  продукції Обсяг виробництва, тис. шт. Відрядна  розцінка, грн. Тарифний  фонд зарплати відрядників, тис. грн. Середній  розмір премій, % Фонд  зарплати основних виробничих робітників з урахуванням  премій, тис. грн.
план Звіт план звіт план звіт план  звіт
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Л 122 129.2 13.94 1700.68 1801.048 20 15 2040.82 2071.21
З 588 617.4 2.33 1370.04 1438.542 20 15 1644.05 1654.32
І 194 213.4 11.4
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.