На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Лекции Збльшення клькост клтин, їх розмноження вдбувається шляхом подлу початкової клтини. Процес розмноження клтин шляхом подлу початкової клтини. Неоднакова здатнсть клтин до подлу. Клтинний цикл - перод снування клтини вд подлу до подлу.

Информация:

Тип работы: Лекции. Предмет: Медицина. Добавлен: 08.02.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
Модуль 1. Цитологія, розмноження, ембріологія

Лекція № 2. Тема: Репродукція клітин.
1. Мітоз. Мейоз.
2. Загальна ембріологія.
3. Статеві клітини.
4. Гаметогенез.
5. Запліднення.

Одне із положень клітинної теорії стверджує, що збільшення кількості клі-тин, їх розмноження відбувається шляхом поділу початкової клітини. Репродук-ція забезпечує рівномірний розподіл редуплікованого генетичного матеріалу між двома новими клітинами.
У дорослому організмі клітини тканин і органів мають неоднакову здатність до поділу. Так, зустрічаються клітини, які зберігають здатність до поділу, постійно діляться (клітини базального шару епідерміса, крипт кишечника, кровотворні клітини червоного кісткового мозку); поряд з цим зустрічаються клітини, що втратили здатність ділитися (зернисті лейкоцити крові, остеоцити кісткової тка-нини, нейроцити).
Період існування клітини від поділу до поділу називається клітинним цик-лом. Він поділяється на чотири періоди: власне мітоз (М), при якому відбуває-ться ряд процесів у ядрі при поділі, він закінчується цитокінезом -- поділом клітинного тіла, пресинтетичний (Y1), синтетичний (S) та постсинтетичний (Y2) періоди. Різні періоди клітинного циклу відрізняються один від другого вмістом у клітині білка, ДНК, РНК.
У періоді Y1, відбувається посилений ріст молодої клітини, що виникла піс-ля поділу материнської за рахунок нагромадження клітинних білків.
У наступному періоді S починається синтез ДНК; якщо колхіцином викли-кати пригнічення синтезу білка або і РНК у Y1-періоді, то перехід клітини в S-період блокується. У періоді Y1 синтезуються ферменти, необхідні для утворен-ня попередників ДНК, метаболізму РНК і білка.
S-період характеризується подвоєнням кількості ДНК в ядрі (дуплікація) і відповідно відбувається подвоєння кількості хромосом. У S-періоді також відбувається подвоєння центріолей центросоми.
Постсинтетичний період Y2 (премітотичний) характеризується синтезом і РНК, поряд з цим відбувається синтез РНК рибосом, що визначаються поділом клітини, при цьому синтезуються тубуліни -- білки мітотичного веретена.
Y2-період має велике значення для проходження стадії мітотичного поділу. В кінці Y2-періоду синтез РНК різко знижується і зупиняється під час мітозу, відбувається конденсація хромосом. Поряд з цим у тканинах тварин є клітини, які ніби виходять з циклу. Це клітини Y0-періоду, у них відсутній S-період, вони не піддаються поділу. Це клітини, які тимчасово або повністю перестали роз-множуватися. Клітини після диференціації не втрачають здатності до поділу і при необхідності повертаються у цикл. Прикладом їх є клітини печінки при видаленні її частини вони починають синтезувати ДНК і вступають у мітоз, відбувається її регенерація.
1. Мітоз. Мейоз.

МІТОЗ

Мітоз (mitosis), каріокінез, непрямий поділ, надзвичайно важливий і необ-хідний етап у житті клітини, який забезпечує розмноження клітин і розподіл між новими клітинами усіх спадкових одиниць -- генетичної інформації.
Розрізняють такі основні етапи мітозу: профазу, метафазу, анафазу, телофазу.
На початку профа-зи хромосоми набува-ють вигляду тонких спіралізованих ниток, сплетених у ядрі у ви-гляді клубка -- стадія щільного клубка. Кож-на хромосома уже по-двоєна, оскільки реду-плікація ДНК відбула-ся в S-періоді і кожна хромосома вже є по-двійною структурою. Деякі хромосоми в ре-зультаті скорочення стають добре помітни-ми. Цю стадію назива-ють рихлим клубком. Вони прикріплюються одна до другої в ділян-ці кінетохора. У елект-ронному мікроскопі кінетохори мають вигляд щільних тілець. До по-чатку профази поряд з репродукцією ДНК і гістона (хромосом) відбу-вається також репродукція мітотичних центрів, вони використовуються на по-будову веретена поділу, яке виникає в результаті розходження центріолей до полюсів клітини. До кожного полюса відходить подвійна центріоля -- диплосома. У цей час формуються мікротрубочки, які відходять від периферійних діля-нок материнської центріолі кожної диплосоми. Апарат по-ділу має дві центро-сфери з центріолями всередині і волокна веретена, що лежить між ними. У верете-ні поділу утворюють-ся центральні волок-на -- від полюсів до центру веретена і хромосомні, що спо-лучають хромосоми з полюсами клітини.
Метафаза. Мікротрубочки в центральній частині у веретені поділу, також як мікротрубочки центросфер, виникають в результаті полімерізації тубуліну у зоні центріолей і біля кінетохорів, розміщених в ділянці центромерних перетяжок. Через інактивацію рибосомних генів у зоні ядерних організаторів в кінці профа-зи або на початку метафази зникає ядерце. Метафаза закінчується утворенням веретена поділу, а хромосоми вистроюються у екваторіальній площині веретена, утворюючи так звану метафазну пластинку хромосом, або материнську зірку. В кінці метафази завершується процес відокремлення однієї від другої сестринсь-ких хроматид. Останнім місцем, де контакт між хромосомами зберігається, є центромера. На початку метафази руйнується ядерна оболонка, вона фрагментується.
Анафаза. Хромосоми одночасно втрачають зв'язок між собою в ділянці центромер і відділяються одна від одної в напрямку протилежних полюсів клітини.
Телофаза. Починається зупинкою хромосом, що розійшлися і закінчується початком реконструкції нового інтерфазного ядра та поділом початкової кліти-ни на дві дочірні, тобто відбувається цитокінез.
Морфологія хромосом. Хромосоми добре забарвлюються основними барв-никами. Вони помітні в ядрі клітини під час мітозу. Хромосоми не зникають після закінчення мітозу, завдяки деконденсації вони набувають іншого вигляду і тому їх не видно, як окремі тільця. Як інтерфазні, так і мітотичні хромосоми складаються з елементарних хромосомних фібрил -- молекул ДНП. Останнім часом вважають, що кожна хромосома побудована з однієї гігантської молекули ДНП (дезоксинуклеопротеїд), запакованої у відносно коротке тільце -- власне мітотичну хромосому. Виявлено, що у мітотичній хромосомі гігантська молеку-ла ДНП утворює бічні петлі. Типова хромосома людини може містити 2600 пе-тель, кожна з яких утворена ділянкою хроматинової фібрили із середньої дов-жиною 400 нм.
Морфологію мітотичних хромосом краще вивчати у період їх найвищої кон-денсації. У метафазі та на початку анафази, хромосоми у цьому стані являють собою паличкоподібні утворення різної довжини і товщини. У більшості хро-мосом легко знайти зону первинної перетяжки (центромери), яка ділить хро-мосому на два плеча. Хромосоми з рівними або майже рівними плечами назива-ють метацентричними, а плечами різної довжини -- субметацентричними. Палич-коподібні хромосоми з дуже коротким, майже не помітним другим плечем -- аероцентричні.
Ділянка первинної перетяжки містить кінетохор, який є центром організації мікротрубочок, що утворюють хромосомні нитки веретена поділу. У деяких хро-мосом є й вторинні перетяжки, які знаходяться близько одного із кінців хро-мосоми і відокремлюють так званий супутник хромосоми. Вторинні перетяжки ще називають ядерцевими організаторами, оскільки у цих ділянках на початку інтерфази утворюється ядерце. Кінцеві ділянки плечей називають теломерами. У тваринних організмів, як і у рослин, кількість, розміри та будова хромосом мають свою специфіку. Сукупність ознак хромосомного набору називають ка- ріотипом. Кількість хромосомних наборів у клітині по-значають терміном плоїдність і літерою n. Соматичні клітини містять диплоїдний (по-двійний) набір хромосом (2 n). Статеві клі-тини -- гаплоїдний (одинарний п), що від-повідає поняттю геном, тобто сукупності ядерних елементів генетичної конституції особи. Якщо клітина має 3 n набір хромосом, її називають триплоїдною, якщо 4 n -- тетраплоїдною. Велику кількість хромосомних наборів називають поліплоїдією. Для хромосомного аналізу застосовують методи диференційного забарвлення хро-мосом, вперше запропонований -- Касперсоном. Так, за допомогою диференційного забарвлення нефлуоресційними барвниками (суміш Гімза) вдалося виявити, що кожна хромосома забарвлюється неоднорідно вздовж її довжини, при цьому спо-стерігається чергування фарбованих і нефарбованих ділянок -- так зва-на диференційна неоднорідність хромосом. Це дає змогу чітко іден-тифікувати кожну хромосому, а та-кож складати так звані хромосомні карти з визначенням локалізації у них певних генів.
Ендомітоз -- пряме ділення клі-тин. На відміну від мітозу при ньо-му зберігається інтерфазне ядро: у ньому не утворюються хромосоми, наявні ядерце та ядерна оболонка. При ендомітозі збільшене ядро, не змінюючи своєї будови, воно діли-ться на дві (або три) більш-менш рівномірні частини шляхом перешнурування (утворення перегород-ки). У більшості випадків цей по-діл не супроводжується діленням клітини, результатом чого є утворення двоядерної клітини. Процес ендомітозу спо-стерігається у волокнах скелетних м'язів, міокарді, мезотелії, шипуватому шарі ба-гатошарових епітеліїв шкірного типу, па-ренхімі печінки, екзокринній частині під-шлункової залози, нейронах вегетативно-го відділу нервової системи, покривному шарі перехідного епітелію сечових шляхів, клітинах плаценти, мегакаріоцитах. Ендо-мітоз -- це утворення клітин із збільше-ним вмістом ДНК, що відбувається в ре-зультаті блокування мітозу на певних його етапах.
Амітоз -- пряме ділення клітини, без морфологічної перебудови ядра та цитопла-зми. Розрізняють -- генеративний, реак-тивний, дегенеративний амітоз.
МЕЙОЗ
Це своєрідна форма клітинної репродукції, характерна для процесу утво-рення статевих клітин. Мейоз складається з двох послідовних статевих мітотич-них поділів, між якими відсутня інтерфаза. В результаті мейозу утворюються клітини з гаплоїдним набором хромосом. Характерною особливістю профази мейозу є кросінговер -- обмін гомологічними ділянками хромосом, який є од-ним із суттєвих факторів мінливості організмів. (Див. гаметогенез).
2. Загальна ембріологія.

Ембріологія (embryon -- зародок, loqos -- вчення) -- наука, що вивчає ембріогенез -- походження і розвиток індивідуального організму. Ембріогенез являє собою складний процес, в якому знайшли відображення еволюції хребетних (філогенез) і індивіду-альний розвиток (онтогенез). Онтогенез починається із запліднен-ня яйцеклітини спермієм або є її активацією яким-небудь іншим агентом. Онтогенезу передує -- прогенез -- передзародковий пері-од утворення статевих клітин -- гаметогенез.
Основними етапами ембріогенезу є запліднення, дроблення, га-струляція, закладання осьових органів і органогенез, розвиток про-візорних органів (тимчасових). Завдання ембріології полягає у то-му, щоб зрозуміти як виникає організм, ця структурно-функціо-нальна та біохімічно складна система із однієї заплідненої яйцеклітини.
Прогресивний вплив на розвиток еволюційної ембріології пер-шої половини XIX століття мали видатні дослідження К.Ф.Вольфа, Г.Х.Пандера, К.М.Бера, які заклали вчення про зародкові листки, а К.М.Бер виявив яйцеклітину.
Друга половина XIX століття позначилася знаменитими дослі-дженнями О.О.Ковалевського та І.І.Мечнікова. На основі величез-ного фактичного матеріалу їм вдалося довести, що ранні етапи роз-витку безхребетних та вищих хребетних тварин відбуваються одно-типно. Еволюційна теорія підтвердила єдність усього тваринного світу.
О.О.Ковалевський і І.І.Мечніков заклали основи нової науки -- порівняльної ембріології, яка дала необхідні факти еволюційній теорії.
Одним із важливих напрямів еволюційної ембріології є експе-риментальна ембріологія, основи якої були закладені О.М.Северцевим, П.П.Івановим, Д.П.Філатовим, Г.А.Шмідтом та іншими вче-ними.
Розвиток сучасної ембріології тісно пов'язаний із застосуван-ням нових методів дослідження, серед яких важливе місце нале-жить гістохімії, електронній мікроскопії, гістоавторадіографії, куль-турі тканин, мікрургії, морфометрії та ін.
Ембріональні знання та методи мають безпосереднє прикладне значення у культивуванні яйцеклітин і зародків та імплантації їх в матку, при створенні відповідних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності клітин, тканин і органів у різні періоди життя організму, дослідженні реакції тканин на зовнішній вплив. Особливо широкі перспективи перед практичною ембріоло-гією відкриває розвиток досліджень щодо екології і захисту природи.
Як біологічна наука, ембріологія тісно пов'язана з анатомією, фізіологією, генетикою, біохімією.
Ембріологія сприяє формуванню загальноосвітнього розвитку та лікарсько-го мислення.
3. Статеві клітини.

Серед статевих клітин розрізняють два різновиди -- спермії (чоловіча) та яйцеклітини (жіноча) -- овоцити.
Спермії. Довжина спермія 50-70 мкм. У ньому розрізняють головку і хвостову части-ну. Електронномікроскопічні дослідження показали, що головка має невелике щільне ядро з гаплоїдним набором хромосом. У ядрах сперміїв містяться різні типи статевих хромосом, що несуть генетичну інформацію. Половина сперміїв мають Х-хромосому, друга половина -- У-хромосому. Останні хромосоми належать до аутосом.
Передня частина головки має плоский чохлик, що вкриває акросому. Як чохлик, так і акросома є похідними комплексу Гольджі. В акросомі знаходяться ферменти, серед них важливе місце належить гіалуронідазі і протеазі, які здатні розчиняти оболонку яйцеклітини та стимулювати проникнення у неї спермія при заплідненні. Зовні головка спермія покрита плазмолемою, в ній містяться фібрили, які надають їй механічної міцності. Хвостова частина спермія ниткоподібна, вона складається із шийки, проміжної, основної та термінальної частини.
За головкою знаходиться шийка; в ній розміщена проксимальна центріоль. Проксимальна центріоль під час запліднення переходить у зиготу і бере участь у її поділі. Проміжна частина спермія містить скоротливий апарат -- мікротрубочки; на її периферії розмі-щені дев'ять пар мікротрубочок, у центрі -- цент-ральна пара їх і осьова нит-ка. Навколо мікротрубочок по спіралі локалізовані 25 мітохондрій. Мітохондрії забезпечують енергією їх рухливість, завдяки послі-довній зміні білків мікро-трубочок, які мають АТФ-азну властивість. У складі проміжної частини місти-ться дистальна центріоль та циркулярні пучки мікро-фібрил. Основний відділ хвостика утворений цент-ральною парою мікротру-бочок з осьовою ниткою; на периферії розміщені де-в'ять пар мікротрубочок, які, як і весь спермій, ото-чують плазмолема з тонким прошарком цитоплазми. В останній є значна кількість циркулярно орієнтованих тонкофібрилярних струк-тур. Кінцева частина хвос-та в своєму складі має осьо-ву нитку з поодинокими скоротливими мікрофіламентами й покрита плазмолемою.
Біологічні властивості сперміїв.
Спермії рухаються з швидкістю 2--5 мм за хвилину. Спрямування руху сперміїв визначається їх реотаксисом, тобто здатністю руха-тися проти течії рідини. Реотаксис проявляється лише при порівняно слабкому зустрічному потоці слизу. В кислому середовищі головка сперміїв набрякає, округ-люється, втрачає асиметрію і тому він набуває кругового руху, що заважає йому рухатися прямолінійно і усувається можливість зустрічі з яйцеклітиною. У спер-мії мало поживних речовин, він їх скоро втрачає і через 24--36 годин гине, якщо не зустрінеться з яйцеклітиною. Спермії досить чутливі до іонів двох- та трьохвалентних металів, кислот, наркотиків, хініну. Глибоке охолодження до --78° або -- 196°С гальмує у спермії обмін речовин, що дає можливість продовжити термін їх зберігання на декілька років і використовувати тривалий час для запліднення.
Яйцеклітини -- овоцити (від лат. ovum -- яйце). За своєю будовою яйцеклітини відрізняються від соматичних клітин. Зрілі яйцеклітини мають гаплоїдний набір хромосом, після запліднення и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.