На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Центральною проблемою клнчної нефрологї залишається проблема прогресування хрончного гломерулонефриту. Рвень IL-1в в плазм хворих на хрончний гломерулонефрит при рзних клнчних варантах перебгу захворювання. Стадї хрончної хвороби нирок.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 10.04.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДУ «ІНСТИТУТ НЕФРОЛОГІЇ»
БОРЗЕНКО АЛЛА БОРИСІВНА

УДК:616.61 - 008.64 -036.12:616. 112 94.015.2:611.018.74

РОЛЬ ІНТЕРЛЕЙКІНУ -1в ТА ФІБРОНЕКТИНУ В ПРОГРЕСУВАННІ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

14.01.37 - нефрологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Семидоцька Жанна Дмитрівна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 2.

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН України, академік АМН України, заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Пиріг Любомир Антонович, Національна медична академія післядипломної освіти МОЗ України ім. П.Л.Шупика, завідувач кафедри нефрології;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Дудар Ірина Олексіївна, ДУ «Інститут нефрології АМН України», завідувач відділом еферентних технологій.

Захист відбудеться 21.03. 2008 р. о _12__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.565.01 при Інституті нефрології АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту нефрології АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.

Автореферат розісланий 18.02. 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Величко М.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з центральних проблем клінічної нефрології до теперішнього часу залишається проблема прогресування хронічного гломерулонефриту (ХГН), особливості перебігу цього захворювання, резистентність до традиційної терапії (Колесник М.О., 2004, Тарєєва І.Є.,2000, Семидоцька Ж.Д., 2002). ХГН є однією з найпоширеніших причин хронічної ниркової недостатності (до 1/3 всіх випадків ХНН).
Особливе значення для розвитку гломерулярного ураження і нефросклерозу надається прозапальним цитокінам, перш за все інтерлейкіну - 1в (IL-1в), та поліфункціональному адгезивному високомолекулярному глікопротеїду фібронектину (FN).
Низкою експериментальних досліджень доведено, що IL-1в є ключовим цитокіном, який індукує розвиток каскаду інших прозапальних цитокінів. Цей монокін проявляє свій патологічний вплив із самих ранніх етапів формування гломерулярного запалення, призводить до його прогресування, розвитку тубулоінтерстиціальних змін та процесів ниркового фіброгенезу (Вашуріна Т.В., Сергєєва Т.В., 2002). Не менш значущим у механізмах прогресування ХГН є FN - матричний глікопротеїн, що насамперед вважається чинником розвитку ниркового склерозу (Мухін М.О., Козловська Л.В., Бобкова І.М., 2004). Обидва медіатори мають вагомий системний вплив, визначаючи перебіг хвороби та її прогноз.
Незважаючи на експериментально обґрунтовану участь названих речовин в патогенезі ХГН, клінічні дослідження їх значення у процесі прогресування цього захворювання малочислені та суперечні. Зокрема не висвітлюється їх взаємовплив та взаємозв'язок з іншими чинниками ниркового ураження у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН), гломерулонефрит.
З огляду на це, дослідження інтерлейкіну - 1в та фібронектину та їх взаємозв'язків у хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит при різних клінічних варіантах перебігу захворювання та на різних стадіях функціонального стану нирок є актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень пов'язаний з науковою діяльністю Харківського національного медичного університету. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 “Хронічна ниркова недостатність: особливості перебігу та фактори прогресування” (№ державної реєстрації 0199 U 001776). Здобувач є співвиконавцем даного дослідження.
Мета дослідження. Покращення діагностики та прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту на різних стадіях функціонального стану нирок за допомогою визначення вмісту IL-1в та FN у плазмі крові.
Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:
1. Визначити рівень IL-1в в плазмі хворих на хронічний гломерулонефрит при різних клінічних варіантах перебігу захворювання та в залежності від стадії хронічної хвороби нирок.
2. Визначити вміст FN в плазмі хворих на хронічний гломерулонефрит при різних клінічних формах захворювання та в залежності від функціонального стану нирок.
3. Проаналізувати взаємозв`язок між IL-1в та FN при хронічному гломерулонефриті.
4. Вивчити залежності показників IL-1в і FN від інших чинників прогресування хронічного гломерулонефриту (артеріальної гіпертензії, протеїнурії, гематурії, тощо).
5. Розробити критерії прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту на підставі дослідження IL-1в і FN в плазмі крові.
Об`єкт дослідження: хворі на хронічну хворобу нирок I - V стадій, гломерулонефрит.
Предмет дослідження: вміст IL-1в і FN в плазмі крові хворих на хронічну хворобу нирок I - V стадій, гломерулонефрит.
Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, зокрема біохімічні та імуноферментні, інструментальні, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у клінічному дослідженні визначено динамічний патогенетичний взаємозв'язок між IL-1в і FN при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті: на І стадії хвороби зростання фібронектинемії на тлі зниження плазмового вмісту IL-1в може розцінюватися як предиктор прогресування хронічного гломерулонефриту із розвитком ниркової недостатності, на II - V стадіях ХХН зростання активності IL-1в і зниження вмісту FN у крові відбиває прогресування склеротичних процесів у нирках, свідчить при високий ризик розвитку серцево - судинних, гастроінтестинальних ускладнень та анемії.
Встановлено, що при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті плазмова концентрація IL-1в є значно підвищеною. Цей показник зростає в процесі прогресування ХХН, найменший на ІІ стадії ХХН, при ізольованому сечовому синдромі, у фазі ремісії хвороби, максимальний - у пацієнтів з нефротичним синдромом і вторинною артеріальною гіпертензією, у хворих на ХХН V стадії, які не отримують замісну ниркову терапію. Доведено, що рівень IL-1в у плазмі крові хворих на хронічний гломерулонефрит значно підвищується при розвитку кардіоваскулярних ускладнень, гастроінтестинальної патології, анемії.
Показано, що при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті в плазмі підвищується вміст FN, який досягає найбільших значень при нефротичному синдромі. Прогресування ХХН супроводжується зниженням його плазмової концентрації; при лікуванні програмним гемодіалізом (ПГД) цей показник менший, ніж у контрольній групі. Рівень FN у плазмі крові хворих на ХГН знижується при розвитку ускладнень з боку серцево - судинної системи або органів травлення.
У хворих на ХХН V стадії, які отримують замісну терапію програмним гемодіалізом, динамічне підвищення рівня IL-1в може бути показником порушення біосумісності зі складовими екстракорпорального контуру кровообігу та фактором ризику виникнення ускладнень. Зменшення концентрації FN у цих пацієнтів свідчить про погіршення їх клінічного стану та є несприятливим прогностичним показником.
Розроблено спосіб діагностики прогресування хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту на підґрунті дослідження плазмових показників IL-1в і FN при динамічному спостереженні (патент України на корисну модель №22667 U МПК А61В10/00).
Практичне значення одержаних результатів. З метою ранньої діагностики ураження нирок та визначення активності запального процесу в нирці до комплексного обстеження пацієнта доцільно включити дослідження вмісту IL-1в у плазмі крові. Динамічне збільшення цього показника може використовуватися в якості критерію прогресування хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту та предиктора розвитку ускладнень уремії (з боку органів травлення або серцево - судинної системи, анемії). У періоді клініко-лабораторної ремісії хвороби визначення рівня IL-1в у плазмі крові може бути підґрунтям для посилення ренопротекції.
Зростання вмісту FN у плазмі крові хворих на хронічний гломерулонефрит зі збереженою функцією нирок може розцінюватися як рання ознака склерозування ренальних структур. На ІІ - V стадіях ХХН динамічне убування концентрації FN у плазмі крові виступає в якості предиктора прогресування ниркової недостатності та розвитку поліорганної дисфункції.
Комплексне дослідження вмісту IL-1в та FN в плазмі хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит рекомендовано в якості додаткових діагностичних критеріїв та прогностичних чинників перебігу захворювання. Динамічні зміни цих показників на різних стадіях ХХН можуть бути підґрунтям для своєчасної корекції комплексу ренопротективних заходів, а в умовах лікування програмним гемодіалізом - корекції складових екстракорпорального контуру кровообігу (зміна мембрани діалізатору, діалізної дози, тощо).
Крім того, визначення IL-1в та FN у крові хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит може бути суттєвим доповненням до розуміння патогенетичних особливостей різних форм та стадій цього захворювання.
Впровадження результатів дослідження. Результати досліджень впроваджені в роботу нефрологічного відділення та відділення хронічного гемодіалізу Харківського обласного клінічного центру нефрології та урології, нефрологічного відділення Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги № 4, нефрологічного відділення ДУ «Інститут терапії ім. Л.Т.Малої АМН України», терапевтичних відділень Харківської обласної клінічної лікарні, педагогічний процес Харківського національного медичного університету, що підтверджено відповідними актами впровадження.
Особистий внесок дисертанта. Наведені у дисертації наукові матеріали є особистим вкладом дисертанта до проблеми, що досліджується. Дисертантом самостійно виконано патентно - інформаційний пошук, аналіз наукової літератури за темою роботи, сформульовані мета і задачі дослідження, проведено відбір, обстеження тематичних хворих, оволодіння методикою проведення імуноферментного аналізу. Автором самостійно розроблено карту історії хвороби пацієнтів, оформлено первинну медичну документацію тематичних хворих, сформовано та статистично оброблено комп'ютерну базу даних, проведено аналіз отриманих результатів та їх інтерпретацію, сформульовані основні положення дисертації, висновки та практичні рекомендації, впроваджено отримані результати у практику. Дисертантом самостійно оформлено дисертаційну роботу, виконано підготовку публікацій до друку і матеріалів для докладів - з 10 публікацій 4 написано у співавторстві. Дисертантом не використовувалися результати та ідеї співавторів публікацій.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації представлені в матеріалах II національного з'їзду нефрологів України (м. Харків, вересень 2005р.), на науковій сесії Харківського державного медичного університету, присвяченій 201 - й річниці його заснування (м. Харків, січень 2006 р.) та міжвузівський конференції молодих учених «Медицина третього тисячоліття» (м. Харків, грудень 2005р.), на V інтернаціональному конгресі «Механізми уремічної інтоксикації» (Германія, 2003), на ІІ Студентській науковій конференції з міжнародною участю, присвяченій 200 - річчю Харківського державного медичного університету (м. Харків, квітень 2005р.), на V ювілейній конференції, присвяченій 110-річчю Харківській обласної клінічної лікарні, науково-практичній конференції «Вклад молодих вчених у розвиток медичної науки і практики» (м. Харків, 2007), науково - практичних конференціях кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 Харківського національного медичного університету (2003 - 2007 рр.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 друкованих робіт, з них 4 статті в центральних наукових журналах, що регламентовані ВАК України, 5 тез у матеріалах наукових конгресів, конференцій та симпозіумів, 1 деклараційний патент України на корисну модель.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 168 сторінках друкованого тексту, українською мовою і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Текст ілюстровано 22 таблицями і 26 рисунками. Список використаних джерел містить 174 джерела кирилицею та 136 - латиною, що складає 29 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження. На базі Харківського обласного клінічного центру нефрології та урології у відділеннях нефрології та хронічного гемодіалізу обстежено 110 хворих на хронічну хворобу нирок I - V стадій, гломерулонефрит та 20 практично здорових осіб групи контролю. Імуноферментні дослідження проведено в центральній науково-дослідній лабораторії Харківського інституту кріомедицини та кріобіології НАН України.
Діагноз хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту встановлено за даними клінічного обстеження хворих, об'єктивного статусу, лабораторних досліджень (загальні аналізи крові та сечі, аналіз добової протеїнурії, загального білка крові, вмісту електролітів у сироватці, рівнів креатиніну/сечовини у крові та сечі, швидкості клубочкової фільтрації). Функціональний стан нирок визначався за ШКФ, розрахунок якої виконувався за формулами Cockroft-Gault і MDRD. Також хворим проведено ЕКГ, УЗД, за показаннями - внутрішньовенну урографію, ФГДС, пункційну біопсію нирок (13 хворим). Методом твердофазного імуноферментного аналізу у крові всіх хворих визначено концентрацію IL-1в і у 97 пацієнтів - вміст інтактного FN (тест-системами ProCon IL-1в «Протеїновий контур» (С.- Петербург) і Fibronectin ELISA Kit «Technoclone» (Австрія)).
В обстеженій виборці хворих жінок та чоловіків було майже порівну: 56 (51%) і 54 (49%) відповідно. Серед здорових також дещо переважали жінки - 11 (55%). Середній вік пацієнтів становив 39,1 ± 9,6 років (від 19 до 65 років) та суттєво не відрізнявся від такого у контролі (37,9 ± 8,0 років).
Згідно з рекомендаціями II національного з'їзду нефрологів України (м. Харків, 23-24 вересня 2005р.) і Наказом МОЗ України №43/454 від 10.07.2006, усі хворі розподілені за стадіями ХХН.
1 група - 22 хворих на ХХН І стадії, ГН (креатинін - 91,2 ± 4,8 мкмоль/л, ШКФ - 120,8 ± 7,2 мл/хв/1,73 м2). 15 з них обстежено у фазі загострення ХГН, яку встановлено на підставі суб'єктивних (погіршення загального стану, посилення скарг) та об'єктивних симптомів (наростання ШОЕ, погіршення характеристик сечового осаду, збільшення добової протеїнурії, зростання показників артеріального тиску, тощо), решту - 7 хворих - обстежено у фазі клініко - лабораторної ремісії ХГН, при плановому диспансерному огляді. У 9-ти пацієнтів з ХХН І стадії, ГН визначено ізольований сечовий синдром, у 4-х - нефротичний синдром, у 7-ми - вторинну артеріальну гіпертензію та у 2-х хворих виявлено поєднання нефротичного синдрому та вторинної артеріальної гіпертензії.
2 група - 19 пацієнтів з ХХН ІІ стадії, ГН (креатинін - 118,3 ± 4,7 мкмоль/л, ШКФ - 68,0 ± 2,4 мл/хв/1,73 м2): 14 (73,6%) з них обстежено у фазі загострення ХГН і 5 (26,3%) - у фазі неповної клініко - лабораторної ремісії. До цієї групи хворих увійшли пацієнти з ізольованим сечовим синдромом (4), нефротичним синдромом (4), вторинною артеріальною гіпертензією (4) та з нефротичним синдромом і вторинною артеріальною гіпертензією (7).
3 група - 17 хворих на ХХН ІІІ стадії, ГН (креатинін - 219,2 ± 12,4 мкмоль/л, ШКФ - 43,2 ± 2,1 мл/хв/1,73 м2). У 13-ти пацієнтів діагностовано вторинну АГ (середній САТ становив 162,5 ± 7,1 мм рт ст, ДАТ - 100,6 ± 3,5 мм рт ст): ІІ ступінь АГ визначений у 6-ти пацієнтів, ІІІ - у 7-ми хворих (АГ та її ступінь визначено відповідно до рекомендацій ВООЗ і Міжнародної асоціації гіпертензії, 1999 р.). У 2-х хворих визначено нефротичний синдром. У 6-ти - гастродуоденопатію.
4 група - 12 пацієнтів з ХХН ІV стадії, ГН (креатинін - 470,6 ± 57,7 мкмоль/л, ШКФ - 21,0 ± 2,4 мл/хв/1,73 м2). За результатами дослідження червоної крові у 9-ти хворих діагностовано анемію (за критеріями ЕВРG, 2004р.). У 8 - ми пацієнтів - АГ І ступеня, у 3-х - ІІ ступінь АГ. Середня величина САТ - 150,0 ± 4,8 мм рт ст, ДАТ - 97,3 ± 2,9 мм рт ст. У 8 хворих виявлено ІХС, в 1-го - брадиаритмію. За даними ФГДС в 3-х спостереженнях діагностовано гастродуоденопатію, в 1-му - виразкову хворобу, виразку дванадцятипалої кішки.
5 група - 14 хворих на ХХН V стадії, ГН, які з різних причин не отримували замісну ниркову терапію (креатинін - 911,8 ± 93,4 мкмоль/л, ШКФ - 10,9 ± 0,9 мл/хв/1,73 м2). У всіх виявлено вторинну АГ (середній САТ становив 157,1 ± 6,1 мм рт ст, ДАТ - 95,7 ± 3,3 мм рт ст), анемію й збільшення ШОЕ (середня величина гемоглобіну - 91,5 ± 4,1 г/л, ШОЕ - 32,9 ± 6,3 мм/год). У 4-х пацієнтів встановлений діагноз ІХС, серцевої недостатності; в 4-х - гастроінтестинальні ускладнення (атрофічний гастрит, гастродуоденопатію), у 2-х - поєднання цих ускладнень.
6 група - 26 пацієнтів на ХХН V стадії, які отримували терапію ПГД (креатинін - 715,5 ± 66,7 мкмоль/л, ШКФ - 3,5 ± 1,3 мл/хв/1,73 м2). Терапія проводилась на апаратах “Fresenius Medical Care” (Німеччіна) з використанням рекомендованих витратних матеріалів (полісульфонових капілярних діалізаторів F7 HPS, F8 HPS), тричі на тиждень, по 4 години. ПГД хворі отримували на протязі від 1 до 7 років. У всіх встановлено АГ: середній показник САТ становив 161,8 ± 15,5 мм рт ст, ДАТ - 99,5 ± 8,0 мм рт ст. У 15-ти хворих виявлено хронічні серцево - судинні ускладнення (ІХС, серцеву недостатність, аритмії). У 23-х хворих визначено анемію: рівень гемоглобіну коливався від 55,0 до 110,0 г/л, у середньому - 93,1 ± 9,1 г/л, ШОЕ - від 5 до 40 мм/год, у середньому - 17,5 ± 3,27 мм/год.
Статистичну обробку результатів дослідження проведено стандартними методами варіаційної статистики в рамках програмного забезпечення Statistica for Windows, версія 6.0 (StatSoft, Inc.,США). Визначені середні величини (М), помилки їхньої результативності (m), коефіцієнт кореляції (r). Для відкидання «нульової» гіпотези, в залежності від характеру розподілу, використані t - критерій Ст'юдента для незалежних ознак або непараметричні критерії різниці. Різниця між групами вважалася статистично значимою при рівні статистичної значимості (р) меншим за 0,05. Для побудови функціональної залежності між числовими перемінними застосовували процедуру множинного регресійного аналізу з покроковим виключенням незначущих перемінних із регресійної моделі.
Результати власних досліджень та їх обговорення. Встановлено значне (р < 0,01) підвищення рівня IL-1в у плазмі крові хворих на ХХН І стадії, ГН (538,0 ± 46,1 пкг/мл), у порівнянні з показником групи контролю (39,1 ± 5,8 пкг/мл). Вміст FN у плазмі цих хворих також достовірно (р < 0,05) підвищений - 128,3 ± 6,8 мкг/мл - проти 108,4 ± 4,9 мкг/мл у здорових донорів.
Вивчено концентрацію цитокіну залежно від фази захворювання. У хворих на ХХН І та ІІ стадій визначено вірогідне збільшення концентрації IL-1в у фазі загострення ХГН (510,8 ± 62,4 пкг/мл - на І стадії ХХН і 294,6 ± 58,1 пкг/мл - на ІІ стадії ХХН) у порівнянні з фазою нестійкої ремісії (274,4 ± 75,7 пкг/мл - на І стадії ХХН і 95,6 ± 15,9 - на ІІ стадії ХХН). Рівень IL-1в не нормалізується навіть у фазі клініко - лабораторної ремісії ХГН, що може свідчити про високу чутливість цього маркера щодо активності ренального запалення і необхідність спостереження за хворими, проведення лікування навіть у фазі ремісії.
Прогресування хвороби характеризується динамічним зростанням показника IL-1в і паралельним убуванням концентрації FN (табл.1).
Таблиця 1
Корелятивні взаємовідносини плазмових показників інтерлейкіну-1в і фібронектину на різних стадіях ХХН, ГН
Стадія ХХН
Кількість спостережень(n)
Показник
IL-1в (пг|мл)
Показник FN
(мкг/мл)
Коеф.кореляції (r)***
I
22
414,4±55,4*
126,9 ± 11,1*
-0,4
II
19
242,2 ± 54,6*
159,5 ± 20,7*
0,5
III
17
597,7 ±133,0*
130,5 ± 15,3*
-0,2
IV
12
651,2 ±150,3*
114,5 ± 9,3*
-0,5
V
14
747,6 ±157,5*
103,3 ± 13,8*
-0,3
V, ПГД
26/15**
649,9 ± 92,5*
82,9 ± 8,1*
-0,2
*р < 0,05, ** визначення концентрації IL-1в проведено 26 хворим на ХХН V, ПГД, а FN - 15 пацієнтам цієї групи, *** кореляцію проведено між показниками IL-1в і FN на кожній стадії хвороби
Виключення становила ІІ стадія ХХН, при якій визначено істотне зниження величини IL-1в при одночасному збільшенні FN. Останнє можна пояснити максимальною продукцією плазмової фракції FN на початкових етапах фібропластичних процесів в нирках при зменшенні значущості запального компонента, маркером якого виступає IL-1в.
Елевація рівня IL-1в у плазмі відповідно прогресуючому погіршенню ниркової функції, а саме від I до V стадії ХХН, обумовлена формуванням поліорганної дисфункції або стану системного хронічного запалення на тлі уремічної інтоксикації. На користь цього свідчить значне збільшення концентрації IL-1в у пацієнтів з ХХН ІІІ - V стадій, в яких діагностовано анемію, захворювання ССС (ІХС, серцева недостатність) та/або органів травлення (атрофічний гастрит, гастродуоденопатія, виразкова хвороба). У хворих на ХХН ІІІ стадії з захворюваннями органів травлення вміст IL-1в становив 708,6 ± 211,9 пкг/мл, без ускладнень - 520,1 ± 175,8 пкг/мл. У пацієнтів з ХХН ІV стадії концентрація цитокіну становила: при наявності ускладнень з боку ССС - 662,0 ± 295,5 пкг/мл, з боку органів травлення - 835,0 ± 365,7 пкг/мл, без ускладнень - 456,2 ± 59,0 пкг/мл. У хворих на ХХН V стадії, які не отримували замісну ниркову терапію, рівень IL-1в найвищий у пацієнтів з поєднанням захворювань ССС та органів травлення - 1500,0 пкг/мл, у хворих з кардіоваскулярними ускладненнями він становив 1022,5 ± 351,7, з гастроінтестинальними - 547,0 ± 173,2 пкг/мл, без ускладнень - 297,2 ± 147,4 пкг/мл. У хворих на ХХН ІV і V стадій визначений зворотний кореляційний зв'язок концентрації IL-1в з величиною гемоглобіну (r = - 0,3, р < 0,05) і прямий - з показником ШОЕ (r = 0,5, р < 0,05), що може свідчити про участь цитокіну в патогенезі анемії у хворих на ХХН Vстадії. Підтвердженням останнього виступає достовірно вищий рівень IL-1в у хворих на ХХН V стадії з анемією середньої тяжкості, ніж у пацієнтів з легким ступенем анемії - 830, 4 ± 226,1 пкг/мл (р < 0,05) і 664,8 ± 232,4 пкг/мл (р < 0,05) відповідно.
Збільшення активності IL-1в у динаміці прогресування нефросклерозу також обґрунтовано його профіброгенними властивостями, що підтверджується достовірною кореляцією показника IL-1в із плазмовим рівнем FN - основним компонентом екстрацелюлярного матрикса (табл.1). Крім того, відбувається зниження кліренсу IL-1в зі сечею і пригнічення інгібіторів цього цитокіну під дією уремічних токсинів з відповідним збільшенням його плазмової концентрації.
Динамічне зниження вмісту FN у плазмі при прогресуванні ХХН, ГН (табл.1) пояснюється зміною фізико - хімічних властивостей ГБМ і участю FN у розвитку ренального фіброзу зі збільшенням ролі тканинної фракції FN, гіперпродукція якої здійснюється фібробластами in situ по мірі прогресування нефросклерозу. На ІІІ - V стадіях ХХН, ГН низький вміст FN у плазмі обумовлений збільшенням його споживання при розвитку уремічних ускладнень: при кардіоваскулярних та/або гастроінтестинальних ускладненнях концентрація FN у плазмі є вірогідно меншою, ніж за їх відсутністю. У хворих на ХХН ІІІ стадії з захворюваннями органів травлення вміст FN становив 116, 0 ± 7,7 мкг/мл, без ускладнень - 140,7 ± 18,4 мкг/мл. У пацієнтів з ХХН ІV стадії рівень медіатора становив: при ускладненнях з боку ССС - 119,5 ± 13,2 мкг/мл, з боку органів травлення - 93,0 ± 13,9 пкг/мл, без ускладнень - 131,0 ± 17,9 мкг/мл. У хворих на ХХН V стадії вміст FN при поєднанні захворювань ССС і органів травлення становив 82,0 ± 18,0 пкг/мл, при кардіоваскулярних ускладненнях - и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.