На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Основн напрями пдвищення прибутковост пдприємства в ринкових умовах господарювання

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 31.05.2012. Сдан: 2011. Страниц: 23. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  Освіти та Науки України
Національний  університет харчових технологій 
 
 

                                                                                  Кафедра економіки і права 
 

Курсова робота з дисципліни :
”Економіка підприємства “
на тему:
“Основні напрями підвищення прибутковості підприємства в ринкових умовах господарювання”.
( на  прикладі підприємства  ДП “Ладижинський спирт завод “Екстра”) 
 
 
 

Виконала
Студентка ЕіМ 3-4                                                                   Даниленко В.О.
Науковий керівник                                                                   Рябенко В.В.  
 
 
 

Київ  – 2011 

ЗМІСТ:
ВСТУП..................................................................................3
РОЗДІЛ  І. Теоретичні основи прибутковості підприємства
       1.1. Поняття, види та функції прибутку підприємства..........................6
       1.2. Формування, розподіл та використання прибутку
              підприємства......................................................................................12
       1.3. Рентабельність як відносний показник ефективності
             функціонування підприємства..........................................................22
ВИСНОВКИ  ДО І РОЗДІЛУ.......................................................................28
РОЗДІЛ  ІІ. Техніко – економічна характеристика
ДП  “Ладижинський спирт завод “Екстра”
       2.1. Загальні відомості про підприємство..............................................30
       2.2. Аналіз основних фінансових показників
          роботи підприємства.........................................................................35
       2.3.Аналіз показників прибутковості підприємства.............................43
ВИСНОВКИ  ДО ІІ РОЗДІЛУ.....................................................................46
РОЗДІЛ  ІІІ. Шляхи та напрями підвищення прибутковості підприємства
       3.1. Стратегія забезпечення прибутковості підприємства....................47
       3.2. Підвищення прибутковості за рахунок
              зниження собівартості продукції......................................................55
ВИСНОВКИ  ДО ІІІ РОЗДІЛУ.....................................................................60
ВИСНОВОК ............................................................................................ 62
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ...............................................64
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП
     В умовах ринкової економіки прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення прибутку — це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства. Прибуток — найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємства, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. Прибуток є одним з найважливіших джерел збільшення капіталу підприємства. Постійне збільшення прибутку зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу. Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
     Фінансування програм розвитку підприємства передбачає використання як власних (статутний капітал, прибуток, акумульована сума амортизаційних відрахувань), так і залучених зовнішніх джерел коштів (отримання позик та банківських кредитів). Потенційних кредиторів та інвесторів передусім цікавить результативність   діяльності   підприємства,   тобто   величина отриманого ним прибутку. Прибутковість є одним із показників кредитоспроможності підприємства, що враховується під час укладання кредитної угоди з банком. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів за випущеними підприємством акціями.
     Тому кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є величина прибутку, яка обчислюється на основі суми доходу і поточних витрат, пов'язаних з його отриманням, оскільки підприємство, здійснюючи господарську діяльність, витрачає певні кошти (здійснює поточні витрати), пов'язані з отриманням доходу. У випадку, коли величина доходу перевищує суму таких витрат, підприємство має бажаний очікуваний фінансовий результат від своєї діяльності, який вимірюється сумою отриманого прибутку.
         Прибуток:
      стратегічна мета підприємства;
На різних етапах розвитку підприємства його менеджерами  можуть переслідуватися певні локальні цілі, наприклад, утримання невисокого рівня ціни (і, відповідно, прибутку) на продукцію з метою завоювання певного сегменту ринку. Проте саме очікування прибутку є рушійною силою економіки.
      кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства;
Розмір  прибутку є головним мотивом підприємців, критерієм ефективне роботи підприємства. Чим більше прибутку до суми вкладеного капіталу воно отримує, тим ефективніше працює.
      основний елемент фінансових ресурсів підприємства;
Прибуток  має використовуватись як джерело  розширеного відтворення ресурсного потенціалу підприємства. Проте в умовах інфляційних очікувань, неефективної амортизаційної політики держави він може спрямовував на здійснення простого відтворення;
      одне з джерел фінансування доходної частини державного бюджету країни.
Оскільки прибуток є частиною доходу, яка оподатковується, від його величини залежить сума надходжень до державного бюджету у вигляді податку на прибуток (біля 16% доходної частини держбюджету України становлять надходження від цього податку).
       Мета – визначити вплив розміру прибутку на розвиток підприємства.
       Об’єктом даної роботи є ДП «Ладижинський спиртовий завод «Екстра»
       Предметом роботи є дослідження прибутку підприємства.
 Завданням моєї роботи є :
      визначити роль і місце прибутку в економіці підприємства;
      формування, розподіл і використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників;
      охарактеризувати рентабельність як відносний показник ефективної діяльності підприємства;
      зробити аналіз основних показників роботи підприємства;
      визначити шляхи та напрями підвищення прибутковості підприємства.
      Курсова робота містить 3 розділи. В першому – розгляну теоретичні основи прибутковості підприємства, в другому – зроблю аналіз виробничо – господарської діяльності підприємства, в третьому – запропоную шляхи та напрями підвищення прибутковості підприємства.     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І. Теоретичні основи прибутковості 
підприємства
1.1.Поняття, види та функції прибутку підприємства
        Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах. Головна задача кожного підприємства полягає в організації виробничо-фінансової діяльності з метою задоволення попиту споживачів у своїй продукції і отримання найбільшого позитивного результату.
         Економічну доцільність функціонування підприємства і результативність його виробничо - господарської і фінансової діяльності можна оцінити за допомогою абсолютних і відносних показників. До числа перших відноситься прибуток, до других:- показники рентабельності.
          Отже, підприємство намагається одержати максимум прибутку або такий його обсяг, який дає змогу підприємству зберегти свої позиції на ринку збуту продукції чи надання послуг, а це забезпечує нормальний розвиток його виробництва в умовах жорсткої конкуренції. Прибуток виступає не тільки в якості головного результату фінансово-господарської діяльності, але і в якості джерела задоволення різноманітних потреб як самого підприємства, так і суспільства в цілому.
        Досвід розвинутих країн свідчить, що існують три основних джерела одержання прибутку:
        Перше - одержання прибутку за рахунок монопольного стану підприємства щодо виробництва продукції, що передбачає введення постійних новацій продукції з метою одержання високого рівня прибутку. Слід враховувати також антимонопольну політику держави і дедалі зростаючу конкуренцію з боку інших підприємств.
        Друге джерело безпосередньо пов'язане з виробничою та підприємницькою діяльністю, її ефективність залежить від знання кон'юнктури ринку і вміння пристосовуватися до розвитку виробництва при постійній її зміні, а це вимагає проведення маркетингових досліджень попиту і пропозиції. Розмір прибутку в даному випадку залежить від: вибору виробничого напрямку підприємства щодо виробництва продукції (вибір продуктів, що користуються стабільним і високим попитом); створення конкурентоспроможних умов продажу продукції (ціна, строки поставки, обслуговування покупців тощо); обсягів виробництва (чим більший обсяг продукції, тим більша маса прибутку); зниження витрат виробництва.
         Третє джерело пов'язане з інноваційною діяльністю, що передбачає постійне оновлення продукції.
         В умовах ринкової економіки кожне підприємство розробляє стратегію підвищення прибутковості підприємства і забезпечення ефективності його діяльності. Отже, прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності.
       Прибуток – це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником.
      Основний принцип діяльності підприємства полягає в прагненні до максимізації прибутку. Через це прибуток виступає основним показником ефективності підприємства. Фінансові результати відображають мету підприємницької    діяльності,    її    прибутковість    і    рентабельність    є вирішальними для підприємства. Окрім керівництва підприємства і колективу вони цікавлять вкладників капіталу (інвесторів), кредиторів, державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів, інші установи та організації.
        Прибуток підприємства— це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.
        На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфер виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із основних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, значною своєю частиною використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переоснащення їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення, соціальний розвиток колективів.
Розрізняють такі найважливіші види прибутку:
      1. Валовий прибуток (Пв) - обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю  реалізованої ним  продукції,  яка,  крім  змінних  витрат. включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):
Пв = ЧД - Сп.в. ,
де Сп в - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.
Валовий прибуток може бути зменшений на величину супутніх платежів:
    податок на майно;
    податок з власників транспортних засобів;
    плата за землю;
    утримання дошкільних закладів тощо.
       2.Операційний прибуток (Под) - являє собою різницю між валовим  прибутком   та   постійними   витратами   підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:
По.д = Пв + Дін.о – Вадм. – Взб. – Він.о. , де
Дін.о  - інший операційний дохід, грн.;
Вадм. - адміністративні витрати, грн.;
Взб - витрати на збут, грн.;
Він.о. - інші операційні витрати, грн.
Інші  операційні доходи відображають суми від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції, а саме:
    дохід від оренди майна;
    дохід від операційних курсових різниць;
    доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
    відшкодування раніше списаних активів тощо.
Операційні  витрати включають:
    адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства);
    витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо);
    інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, економічні санкції, відрахування на забезпечення таких операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції).
      3.Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування зв.оп.)- визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:
Пзв.оп. = По.д. + Дін.ф. + Ду.к. + Дін. – Ву.к. – Він.ф. – Він. ,
де Ду.к - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.;
     Дін.ф - інші фінансові доходи, грн.;
     Дін. - інші доходи підприємства, грн.;
     Ву.к - втрати від участі в капіталі, грн.;
     Він.ф. - інші фінансові втрати, грн.;
     Він.- інші витрати підприємства, грн.
До  фінансових та інших  доходів належать:
    дохід від інвестицій в інші підприємства;
    дивіденди;
    відсотки та інші доходи від фінансових інвестицій;
    дохід від не операційних курсових різниць та ін.
До  фінансових та інших  витрат належать:
    сплата відсотків на позиковий капітал;
    втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів;
    інші втрати і витрати, не пов'язані з операційною діяльністю.
    4. Прибуток від звичайної діяльності підприємства (Пзв.д.) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:
Пзв.д.Пзв.оп - Пзв.оп.  *  %податку = Пзв.оп * (1 - %податку ) ,
де %податку - ставка податку на прибуток (виражена у вигляді десяткового дробу).
  5. Чистий прибуток (Пч) - це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток. Визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:
Пч = Пзв.д. +  Дн.д.  –  Вн.д. – (Дн.д.  –  Вн.д.) * %податку ,
де Дн.д. - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;
     Вн.д - витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підприємства, грн.
Чистий  прибуток підприємства використовується у двох напрямах:
1. Фонд нагромадження (реінвестований прибуток) створення резервного фонду, фонду розвитку виробництва, інвестиційної потреби.
2. Фонд споживання - виплати власникам, акціонерам, матеріальні заохочення персоналу за результатами роботи, вирішення соціальних проблем.
     6.Маржинальний прибуток (Пм) - це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:
Пм. =ЧД – Сзм. ,
де ЧД  - чистий дохід підприємства, грн.;
     Сзм - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.
Основними функціями  прибутку є такі:
    слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
    є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів  засновників  (власників)  підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);
    в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;
    прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних,  трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;
    прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.
1.2.Формування, розподіл та використання прибутку підприємства
       На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. На рис.1
показано  схему формування прибутку підприємства.

Рис. 1.1. Схема формування прибутку підприємства
       Як видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності буде виробництво та реалізація продукції, розрахунки із постачальниками і замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо. Списання знецінених запасів, переоцінка короткотермінових інвестицій, курсові різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушення податкового законодавства теж відносяться до звичайної діяльності як операції, які її супроводжують.
       До надзвичайної діяльності відносять  операції або події, які відрізняються  від звичайної і не відбуваються часто або регулярно. Це стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо. Втрати в наслідок таких подій, їх покриття за рахунок страхового відшкодування та інших джерел враховуються під час розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності. Слід зауважити, що одні й ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого. Наприклад, втрати від стихійного лиха будуть розглядатись як надзвичайні підприємством, яке їх зазнало, та звичайними витратами для страхової компанії, яка здійснює страхування від таких випадків.
        Звичайна діяльність, в свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну). Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції, (товарів, послуг), що є визначальною, метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. Для торговельного підприємства такими будуть операції з придбання та реалізації товарів, для виробничого - придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізації. Витрати, пов'язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інші. Основне джерело грошових накопичень підприємств - виручка від реалізації, а саме та її частина, яка залишається за вирахуванням матеріальних, трудових і грошових затрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому важлива задача кожного господарюючого суб'єкта - отримати більше прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії і витрат коштів і найбільш ефективного їх використання. Це означає, що вироблятись повинна така продукція, яка відповідає вимогам споживачів і користується великим попитом. При цьому для харчових підприємств важливим є забезпечення населення необхідними продовольчими товарами, які не завжди є прибутковими. Отже, така координація харчовими підприємствами випуску продукції, яка б забезпечувала отримання достатньо високого прибутку від основної діяльності, є важливою задачею їх діяльності.
До інших  операційних доходів відносяться:
           -   доходи   від   реалізації   зайвих   матеріалів   та   штих   оборотних матеріальних активів;
           -   доходи від оренди основних засобів;
           -   суми одержаних (або визнаних контрагентами, або присуджених господарськими    судами)    штрафів,    пені,    неустойок    за    порушення контрагентами договірних умов, законодавства;
           -   суми списаної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;
           -   доходи від операцій з тарою, коли, наприклад, різниця між цінами на нову оборотну тару й цінами, які використовуються у розрахунках при поверненні тари, перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари;
          - вартість оприбуткованих надлишків, які виявлені при інвентаризаціях;
          -   доходи від реалізації іноземної валюти та від курсових різниць при операціях з іноземною валютою;
          -   деякі інші доходи операційної діяльності.
Інші  операційні втрати включають:
         -   собівартість реалізованих зайвих матеріалів та інших матеріальних ресурсів;
         -   собівартість реалізованої іноземної валюти;
         -   витрати на дослідження і розробки;
         -   нестачі і втрати від псування цінностей та від їх знецінення;
         -   сплачеш (або визнані, присуджені господарським судом) штрафи, пені, неустойки на користь контрагентів;
         -   втрати від курсових різниць при операціях з іноземною валютою;
         -   суми    дебіторської    заборгованості,    визнаної    сумнівною    або безнадійною;
         -   деякі інші операційні витрати.
       Наведений вище перелік інших операційних доходів і витрат свідчить про те, що фінансовий результат діяльності підприємства значною мірою залежить від організації роботи фінансової служби у напрямі пошуку резервів збільшення прибутку в позавиробничих і позареалізаційних операціях. Мова йде, наприклад, про штрафи, пеню, неустойки, інші види санкцій, які одержані від партнерів або стосовно яких є рішення суду чи іншого відповідного органу про їх надходження. Фінансова служба підприємства у координації з юридичною та збутовою службами проводить роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів - порушників; водночас фінансова служба має приймати заходи щодо виявлення винуватців і з'ясування причин виникнення підстав для сплати штрафних санкцій на користь контрагентів, виникнення інших непродуктивних витрат.
      Можливими статтями прибутку підприємства, який відноситься до діяльності, є прибуток від реалізації оборотних активів та оренди. У підприємств можуть утворюватися надлишки оборотних активів в наслідок змін обсягу виробництва, строків постачання та інших причин, які вони можуть реалізовувати на сторону. Але при цьому потрібно бути досить обережними,  оскільки  довгострокове  зберігання  таких  цінностей  може привести до зниження вартості їх реалізації порівняно з вартістю купівлі, внаслідок чого підприємство отримає збитки. Доходи від здачі майна в оренду формуються з отримуваної орендної плати, яку орендатор сплачує орендодавцю.
       Показник "Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування" визначається шляхом додавання до фінансових результатів від операційної діяльності доходів і вирахування видатків від здійснення інвестиційних і фінансових операцій.
        Доходи від здійснення інвестиційних операцій і фінансових операцій (у вузькому значенні слова) включають:
-  доходи на вкладений капітал у спільні підприємства;
- одержані дивіденди на акції інших акціонерних товариств;
- одержані проценти на облігації;
- виручка від реалізації об'єктів основних засобів.
Витрати від здійснення інвестиційних і  фінансових операції:
- проценти за банківський кредит;
- проценти, сплачеш інвесторам за облігації власної емісії;
- інші витрати, пов'язані з залученням позикового капіталу;
- залишкова вартість реалізованих об'єктів основних засобів.
       Інвестиційну та фінансову діяльність, як правило, визначають під час складання звіту про рух грошових коштів. Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Прибутки від довго - і короткострокових фінансових вкладень можуть складати значну питому вагу у загальному прибутку підприємства.
       Фінансові вкладення означають таке розміщення власних коштів, підприємства в діяльність інших підприємств, яке дає можливість отримати доходи. Під довгостроковими капітальними вкладеннями розуміють затрати
підприємства  по вкладанню коштів в статутний капітал інших підприємств, придбання акцій та інших цінних паперів, надання позичок на строк більше року. До форм короткострокових фінансових вкладень відносять придбання короткострокових казначейських зобов'язань, облігацій та інших цінних паперів, надання позик на строк менше року.
      Доходи від пайової участі в статутному капіталі іншого підприємства являють собою частину його чистого прибутку, яка надходить засновнику в заздалегідь обумовленому розмірі, або у вигляді дивідендів по акціях, пакетом яких володіє засновник. Доходами від цінних паперів являються проценти по облігаціях, короткострокових казначейських зобов'язаннях, дивіденди по акціях. За кошти, надані в позику, підприємство отримує доходи згідно з умовами договору між кредитором та позичальником.
        Прибуток від іншої звичайної діяльності пов'язаний з реалізацією необоротних активів: основних засобів та нематеріальних активів підприємства, а також із реалізацією фінансових інвестицій. Підприємства вправі самостійно розпоряджатися власним майном: списувати, продавати, ліквідувати, передавати в статутні фонди інших підприємств будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інші основні фонди. Фінансовий результат має місце при продажу перерахованих видів майна, а також при іншому вибутті недоамортизованих об'єктів у деяких випадах.
      Загалом, прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства являє собою різницю між загальною сумою доходів і витрат на виробництво і реалізацію продукції з врахуванням доходів та витрат від різноманітних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті, взаємодії багатьох .компонентів як з позитивним, так і з негативним значенням,
       Прибуток, який одержують підприємства, є, з одного боку, основним джерелом розвитку їх матеріально-технічної бази і соціального трудових колективів, з другого - важливим джерелом формування того бюджету країни. На цьому й побудована система розподілу і використання прибутку.
        Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку в умовах розвитку ринкових відносин являються оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету, та частки, що залишається в розпорядженні суб'єктів господарювання.
Принципи  розподілу прибутку можна сформулювати таким чином:
  1) прибуток,  який  отримує  підприємство  в результаті  виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою    і підприємством як господарюючим суб'єктом;
  2) прибуток для держави надходить до відповідних бюджетів у вигляді податків та зборів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки   податків,   порядок   їх   нарахування   і   внесення   до   бюджету встановлюються законодавче;
  3) величина    прибутку    підприємства,    що    залишилась    в    його розпорядженні   після   сплати   податків,   не   повинна   знижувати   його зацікавленості у збільшенні обсягів виробництва і в покращенні результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;
  4) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу     спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки потім - на споживання.
      Економічно обґрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні і соціальні потреби підприємств та організацій.
       Як такий, природно, може розглядатися лише реальний прибуток, фактичний фінансовий результат діяльності підприємства (а не прибуток як об'єкт оподаткування, що обчислюється штучним порівнянням валових доходів з валовими витратами без ув'язки з бухгалтерським обліком реального прибутку). Лише такий прибуток може бути джерелом як фінансування виробничо-технічного і соціального розвитку підприємства, і доходів державного бюджету.
        Прибуток, який визначається на основі валових доходів і валових являє собою ніщо інше, як розрахункову базу оподаткування реального, "бухгалтерського" прибутку.
         З прибутку підприємства сплачують до державного бюджету насамперед податок на прибуток.
         Прибуток, який залишається після сплати податку на прибуток до державного бюджету, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження власників підприємства, а якщо це підприємство державне, то в розпорядження трудового колективу підприємства.
        Підприємства розподіляють прибуток, що залишається у їх розпорядженні, за напрямами використання на власний розсуд. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення:
    фонд коштів, які  спрямовуються на розвиток та вдосконалення виробництва;
    фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби;
    фонд коштів для матеріального заохочення;
    резервний (страховий) капітал;
    фонд коштів, які спрямовуються на фінансові інвестиції;
    фонд коштів, які використовуються на інші цілі.
      У процесі прийняті рішень про розподіл чистого прибутку підприємство повинно знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів для виробничо-технічного та соціального розвитку, матеріального заохочення працівників (акціонерів, пайовиків) та ін. Фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва, витрачається на задоволення потреб, які пов'язані зі зростанням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.
       Конкретно ці витрати являють собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, - придбання і монтаж устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні й такі, що спрямовані на поліпшення умов праці і техніки безпеки. Це також витрати на проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій і видів продукції.
        Однією з потреб виробництва, що пов'язана з його розширенням, є збільшення власних фінансових ресурсів, які вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів. Тому підприємства періодично спрямовують частину прибутку безпосередньо до статутного капіталу на приріст нормативу власних оборотних коштів.
        Фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби, використовується на витрати, що сприяють соціальному розвитку колективу підприємства, а саме: будівництво, реконструкція, інші форми поліпшення об'єктів основних засобів соціально-культурної сфери, інші витрати в даному напрямі (крім витрат на утримання об'єктів цієї сфери, які, згідно з новими стандартами бухгалтерського обліку, здійснюються за рахунок витрат діяльності і враховуються при визначенні прибутку як фінансового результату діяльності).
        Фонд коштів для матеріального заохочення використовується (якщо мова йде про акціонерні товариства) з метою стимулювання держателів акцій вкладати кошти у капітал підприємства, підтримки прийнятного курсу акцій на фондовому ринку через виплату дивідендів; частина чистого прибутку може, якщо це обумовлено в колективному договорі, спрямовуватися на виплату винагороди працівникам за загальні результати роботи за підсумком року й на інші форми підвищення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів роботи. Зважаючи на те, що згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, не передбачено використання прибутку на матеріальне заохочення (наприклад виплати за результатами року), такі виплати мають здійснюватися з урахуваннями реального джерела - прибутку цього ж року, бо, будучи віднесеними на операційні витрати, вони зменшують прибуток наступного року.
          Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.
          Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначне впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і їх високий рівень збільшують попит на акції та підвищують їх ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства. Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків.
          Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійного лиха тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та інших господарських товариств, то створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку є обов'язковим у порядку і розмірах, що визначаються установчими документами. Залишки невикористаного резервного фонду переходять на наступний рік.
          Прибуток що залишається у підприємства після сплати податку на прибуток повинен враховуватися як джерело й інших витрат його власниками або трудовими колективами. Зокрема, підприємства можуть перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, внески установам культури, освіти, охорони здоров'я культури і спорту, громадським організаціям інвалідів тощо. Певна сума, спрямована на добровільні внески і благодійні цілі (у межах 4 відсотків загальної суми оподатковуваного прибутку) звільняється від оподаткування. Також підприємства мають право вкласти свої фінансові ресурси у створення спільних підприємств, У тому числі з участю іноземних інвесторів, придбавати акції, облігації, інші ЦП юридичних осіб.
         В сучасних умовах підприємство самостійно вирішує на які напрямки і в якому розмірі використовувати отриманий прибуток. 

1.3. Рентабельність як  відносний показник  ефективності функціонування  підприємства
       Метою функціонування підприємства є не тільки отримання прибутку, але і забезпечення високої рентабельності. Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, є дуже важливим показником, але вона не може характеризувати рівень ефективності господарювання.
        Міру прибутковості функціонування підприємства найточніше визначають показники рентабельності. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.
        Рентабельність - це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.
        В економічному аналізі, бізнес-плануванні, аудиті найчастіше використовують показники рентабельності, що визначають прибутковість підприємств у співвідношенні до вкладених фінансових ресурсів (ресурсні показники рентабельності) або до поточних витрат на виробництво продукції (витратні показники рентабельності).
        Основним     показником     рентабельності     діяльності     підприємства (рентабельності капіталу) є відношення одержаного прибутку як фінансового результату діяльності (до оподаткування) до всього вкладеного капіталу:
Rд = П/К*100,                                                      
Де Rд - рентабельність діяльності підприємства;
      П - прибуток без вирахування податку на прибуток;
       К - середній за аналізований період залишок власного й позикового капіталу підприємства (або суми всіх активів).
       У знаменнику цієї формули, залежно від цілей обчислення рентабельності, можуть фігурувати або лише власні фінансові ресурси, що вкладені в основні, оборотні засоби, засоби обігу, або всі фінансові ресурси підприємства - власні та позикові. Цей показник характеризує прибутковість підприємства стосовно наявних фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, тобто такий показник є ресурсним. Він визначає, який прибуток одержує підприємство на кожну грошову одиницю (наприклад, гривню) вкладеного капіталу, тобто характеризує ефективність використання наявних ресурсів підприємства. Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того самого обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, вкладених в основні, оборотні засоби, засоби обігу (наприклад реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знижує залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільнює гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість).
        Показник рентабельність продажу (норма чистого прибутку, комерційна маржа) показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Визначається як відношення чистого прибутку до чистої реалізації:
Rпр = Чистий прибуток / Чиста реалізація * 100                   
         Перш ніж перейти до наступного показника, розглянемо таке поняття, як коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації). Він характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Іншими словами - скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів.
          На практиці часто застосовується показник "чистої" рентабельності використання фінансових ресурсів. Він обчислюється за аналогією з показником загальної рентабельності, лише в чисельнику береться прибуток, зменшений на внесені за його рахунок податки до державного бюджету.             
      Він характеризує розрахункову  рентабельність,  тобто прибутковість, яка враховує прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.
         Показник рентабельність активів характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня вкладена в активи. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів.
Rа = ПЧ / [(Ап.р + Ак.р)/2]* 100,
де R - рентабельність активів;
    Ап.р та Ак.р - відповідно активи на початок і кінець року.
          Коефіцієнт Rа об'єднує два показники: частку прибутку в одній гривні реалізації та оборот активів. Частка прибутку в одній гривні реалізації обчислюється за допомогою показника рентабельності продажу, а оборот активів визначається за допомогою коефіцієнта оборотності активів. Тобто добуток названих показників дорівнює значенню коефіцієнта рентабельності.
Ця залежність використовується для аналізу причин зміни рентабельності активів.
Рентабельність   капіталу   характеризує,  наскільки   ефективно підприємство  використовує  власний капітал.  Показник  визначається  як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Rа = Пч / [(ВКп.р + ВКк.р)/2] * 100,
 де ВКп.р та ВКк.р- відповідно власний капітал на початок і кінець року.
          Для аналізу причин зміни коефіцієнта Rк доцільно застосовувати рівняння Дюпона. Це рівняння отримало таку назву на честь компанії Dи Роnt, фахівцями якої для внутрішнього управління й оперативного керівництва була створена система факторного аналізу. Наведемо це рівняння:
Rк = R * (Активи / Власний капітал)
         Тут коефіцієнт Rк розкладений на дві складові: рентабельність активів і коефіцієнт фінансового ліверіджу (фінансового важеля), який обчислюється як співвідношення Активи/Власний капітал. Тобто дане рівняння наочно показує, що прибутковість власного капіталу залежить від прибутковості активів і фінансового леверіджу.
       Звернемо увагу на той факт, що збільшення фінансового леверіджу пов'язане зі збільшенням частки позикового капіталу. Тому існує певний ризик у залученні позикового капіталу, який справджується тільки в тому випадку, якщо прибуток, отриманий від ефективного використання активів перевищує відсоткові ставки по вилучених позикових коштах. Інакше дія ліверіджу (фінансового важеля) тільки посилює негативний ефект помилок керівництва, пов'язаних зі співвідношенням власного і позикового капіталу.
         Інший економічний смисл має показник "рентабельність операційних витрат", який визначається так:
Rо.в. = По.д/С*100,
де Rо.в. - рентабельність операційних витрат підприємства;
     По.д - прибуток від операційної діяльності;
     С - операційні витрати (поточні витрати на виробництво продукції та на інші види операційної діяльності).
        На відміну від ресурсних показників, рентабельність операційних витрат характеризує прибутковість поточних витрат, вигідність для підприємства виробництва певних видів продукції, виконання певних робіт, надання платних послуг і витрат на інші види операційної діяльності (тому він являє собою витратний показник рентабельності). Ресурси, якими володіє підприємство, впливають на рівень цього показника незначною мірою - лише у тій частиш собівартості, яка дорівнює амортизації основних засобів і зносу нематеріальних активів, а також витратам на поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів. Основними факторами зростання рентабельності операційної діяльності є зниження витрат на виробництво товарів, робіт і послуг, а також підвищення їх продажних цін.
         Для економічного аналізу діяльності підприємств використовуються показники рентабельності основної продукції та окремих видів товарів, робіт і послуг. З огляду на порядок обліку витрат на виробництво продукції (мається на увазі не включення до собівартості окремих видів продукції таких операційних витрат, як адміністративні витрати, витрати на збут, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати) рекомендується визначати такі показники рентабельності основної продукції:
Rп = (Р-Ср.п)/Ср.п* 100,
де Rп.- рентабельність продукції підприємства;
      Р -виручка від реалізації товарів, робіт, послуг в оптових цінах (без ПДВ)
      Ср.п- операційні витрати на випуск реалізованої продукції.
Rвал=Пвал/Св*100,
де Rвал - рентабельність продукції за валовим прибутком;
     Пвал- валовий прибуток; - виробнича собівартість продукції. Різниця між величинами Ср.п і Св, у цих формулах визначається особливостями виробничої собівартості продукції та операційних витрат згідно з П(С)БО 3 і П(С)БО 16 національних стандартів бухгалтерського обліку. За логікою формули можна розраховувати також і рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг):
Rв = (Цв - СВ)/СВ*100,
де Rв - рентабельність виробу (виду робіт, послуг);
    Цв - відпускна ціна одиниці продукції (виробу, виду робіт, послуг) без ПДВ;
    СВ - виробнича собівартість одиниці продукції.
      Національними стандартами бухгалтерського обліку введено поняття "витрати діяльності підприємства". Вони вбирають у себе (згідно з П(С)Б016):
-    операційні витрати;
-    фінансові витрати;
-    втрати від участі в капіталі;
-    інші витрати;
- надзвичайні витрати.
     Загальний фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток), віднесений до суми витрат діяльності, показує загальну витратну рентабельність, тобто дає відповідь на запитання, скільки прибутку приносить кожна гривня всіх витрат, зроблених підприємством за звітний період. Цей показник обчислюється за формулою:
Rв.д=П/Сд*100,
де   Rд- рентабельність витрат діяльності;
      Сд- витрати діяльності (без урахування податку на прибуток).
      При оцінці ефективності функціонування підприємства використовується також показник фондовіддачі, який характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує основні фонди. Визначається як відношення виручки від реалізації до середньорічної вартості основних фондів. Збільшення фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.
Фв = ЧР/[(ОФп.р + ОФк.р)/2]
де Фв - фондовіддача;
      ОФп.р та ОФк.р - відповідно основні фонди на початок і кінець року.
Для достовірної  оцінки ефективності функціонування підприємства необхідно комплексно проаналізувати всю сукупність показників рентабельності, дослідити їх динаміку зміни, а потім визначити можливі напрямки підвищення прибутковості підприємства. 

ВИСНОВКИ  ДО І РОЗДІЛУ
Отже з І  розділу можна зробити наступні висновки:
    прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
    прибуток — це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.
    прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
    Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту.
  Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною  категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
  Водночас  прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
  На  формування прибутку як фінансового  показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.
  В цьому розділі було розкрито такі питання як: поняття, види та функції  прибутку підприємства; формування, розподіл та використання прибутку підприємства, а також рентабельність як відносний  показник ефективності діяльності підприємства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ ІІ. Техніко – економічна характеристика
ДП  “Ладижинський спирт завод “Екстра”
2.1. Загальні відомості про підприємства
       ДП «Ладижинський завод «Екстра» одне із найстаріших підприємств України в цьому році йому виповнилося 145 років.
        До Великої Жовтневої Соціалістичної революції завод належав графині Браницькій і являв собою невелике підприємство сільськогосподарського типу, де працювало спочатку 26 чоловік. Добова потужність до революції складала 250 відер сорокаградусного спирту. Працював завод виключно на місцевій сировині, а весною і восени, в час бездоріжжя, робота фактично припинялася. Єдиний вид транспорту на триліському спиртовому заводі був гужовий. Його використовували і для постачання сировини і матеріалів, і для доставки на залізничну станцію спирту. Технологія виробництва вилася за відсталою періодичною схемою, яка потребувала багато тяжкої ручної праці. Цехи і обладнання були сконцентровані на невеликій території, що не давало змоги нормально обслуговувати і підтримувати підприємство в належному санітарному стані. Це в свою чергу надавало змоги нормально вести технологічний процес, завод працював з великими недоборами продукції по виходам.
       В 1934 році була здійснена реконструкція заводу, після чого добова потужність збільшилася в 20 раз і ДП «Ладижинський завод «Екстра» став промисловим підприємством, обладнаним передовою технікою. Шляхом механізації праце містких процесів виробництва була різко полегшена праця робітників. В сировинному відділенні були встановлені стрічкові транспортери, зерноочищувальні машини, Механічна лопата та інше обладнання.
       За минулий період впроваджені наступні заходи, які сприяють збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості і покращенню якості:
   1.  В 1961 році освоєно виробництво сухих кормових дріжджів, 1966 році збудований цех по впровадженню кормових дріжджів.
   2.   В   1962 році збудовано цех і розпочато виробництво харчової і технічної   вуглекислоти   з   відходів   спиртового   виробництва   з потужністю 14 тонн на добу.
   3.  Впроваджено безперервний процес зброджування паточних і цукрових заторів, так як завод перейшов на переробку патоки. В результаті чого економиться патока на вироблення 900 - 1000 дал спирту на рік.
   4.  Переведено   роботу   котельних   установок   з   твердого   палива   на природний газ.
   5.  Автоматизовано основні виробничі процеси в дріжджебродильному відділенні.
    6.  Введений в експлуатацію газоповітряний сепаратор вуглекислоти, що дало можливість забезпечити ритмічну роботу цеху і покращити якість вуглекислоти.
    7.  Розроблено і впроваджено схему автоматичної відсічки газу при змиванні води із парових котлів.
    8.  Встановлено допоміжно два парових котли ДКВР 13/6,5.
    9.  Механізовано погрузку балонів з вуглекислотою на машини.
    10. Газофіковано житлове містечко робітників.
    11. Збудовано дитячий садок на 50 місць.
    12.3будовано 10 житлових будинків, готель і магазин, клуб на 400 місць, медпункт.
    Велика  увага   приділяється  на заводі покращенням житлово-побутових і культурних умов працівників.
     ДП «Ладижинський завод «Екстра» виробляє два види продукції:
    -    спирт етиловий ректифікований вищої очистки;
    -    спирт етиловий 70 % та 96 % (лікарський засіб).
     Виробництво етилового спирту здійснюється шляхом зброджування крохмалевмістної сировини спеціальними расами дріжджів і перегонкою спиртової бражки в брагоректифікаційному апараті.
    Етиловий спирт являється одним з важливіших технічних продуктів і видів сировини для інших виробництв. Використовується у народному господарстві для отримання синтетичного каучуку для медичних цілей і для виготовлення лікеро-горілчаних виробів.
    Етиловий спирт з цукровмістної сировини є харчовим спиртом і використовується в медичній, хімічній, лікеро-горілчаній і інших галузях промисловості.
    Для виробництва спирту етилового 70% та 96% сировиною являється спирт етиловий ректифікований вищої очистки власного виробництва.
     Спирт етиловий 96% та 70% є хіміко-фармацевтичним препаратом, який   застосовується   в   якості   антисептичного   засобу,   для   розтирань, компресів,  інших рідких лікарських форм та парфюмерно-косметичних засобів.
     Основним споживачем нашої продукції являється ВАТ "Біолік", м. Ладижин, вул. Леніна, 118, яке являється виробником лікеро-горілчаної продукції, лікувально-профілактичних напоїв.
    А також споживачами є підприємства МОЗ України:
-    ВАТ "Монфарм", м. Монастиріще  Черкаської обл.;
-    ВАТ "Вітаміни", М. Умань Черкаської  обл.;
-    ЗАТ "Фармнатур" м. Одеса;
-    РТМО та ТМО Вінницької області.
    Весь  обсяг робіт по управлінню  підприємством розподіляється між
функціональними та лінійними підрозділами апарату  управління,
     У зв'язку з централізацією виконання окремих функцій управління, функціональні підрозділи апарату управління об'єднуються в трупи та підкоряються одному керівнику - головному спеціалісту. В цехах також існує апарат управління. Кожен цех очолює начальник цеху, який в свою чергу є підлеглим головного інженера.
     Кадрове управління займається прийомом-звільненням працівників на роботу, підготовкою та перепідготовкою кадрів та їх ефективним використанням.
    На    ладижинському    спиртовому    заводі    керівництво    добросовісно відноситься до попередження крадіжок продукції. Територія заводу постійно охороняється відомчою охороною.
       В існуючий  адміністративний персонал ДП  "Ладижинський завод "Екстра" входять: директор заводу; головний інженер;                                                                                                                           заступник директора по маркетингу; головний бухгалтер; провідний економіст;  начальник виробничої лабораторії;  головний механік; старший майстер експедиційної бази;  старший майстер.
     Кваліфікація адміністративного персоналу на підприємстві є високою. Освіта є вища та середньо - спеціальна. Заробітна плата — почасово-преміальна.
   В існуючий виробничий персонал ДП "Ладижинський завод "Екстра" входять: змінний майстер; змінний хімік; хімік по сировині; хімік; оператор вирощування чистої культури дріжджів; апаратник процесу бродіння;   апаратник підготовки виробництва;  апаратник процесу ректифікації спирту;
слюсар – ремонтник.
  Заробітна плата — почасово – преміальна. При виконанні плану по випуску готової продукції працівникам підприємства надається премія до 50% від посадового окладу (тарифної ставки).
  Необхідним  елементом вдосконалення організації  праці є постійне підвищення  кваліфікації ІТР на курсах  цільового призначення і курсах  підвищення кваліфікації.
   Обслуговуючий персонал підвищує свою кваліфікацію в умовах виробництва згідно учбового плану і програми для підготовки та підвищення кваліфікації працівників ДП “Ладижинський завод “Екстра”.
   Надання працівнику кваліфікаційного розряду, його зміни проводяться адміністрацією заводу по поданню старшого майстра після здачі іспиту робітником в відповідності з діючим тарифне - кваліфікаційним довідником. На підставі заключення кваліфікаційної комісії керівник наказом по заводу затверджує робітнику розряд.
   Власних енергоресурсів ДП "Ладижинський завод "Екстра" немає. Тепло та електроенергію заводу постачає, згідно договору про надання послуг та організації взаємовідносин між ВАТ "Біолік" та ДП "Ладижинський завод "Екстра". ВАТ "Біолік", з яким ДП "Ладижинський завод "Екстра" розміщений на одній промисловій території.
   В своїй основній виробничій діяльності ДП "Ладижинський завод "Екстра" чітко дотримується закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
    Основним видом сировини для виробництва спирту етилового ректифікованого вищої очистки являється меляса: цукро - бурякова, цукро -тростникова, отримана при переробці тростникового цукру сирцю і рафінадна, отримана при виробництві цукру-рафінаду. На виробництві використовується меляса, яка відповідає вимогам ДСТУ 3696-98.
    В даний час для виробництва спирту етилового використовується сировина - меляса при нормі 34,4 т на 1000 дал. Сировина закуповується підприємством на цукрових заводах по районах Вінницької області:
-    ВАТ "Крижопільський цукрозавод";
-    ВАТ "Обвдівський цукровий  завод";
-    Фірма "Алтей", є. Капустяни;
-    Агрофірма "Анбуко" с. Кирнасівка;
-    ВАТ "Немирівсмький цукрвий завод".
Також у фермерських господарств, приватних  підприємців:
-    ПП Кас'яненко В.Х. м. Вінниця — основний постачальник;
-    ТОВ "САД" м. Ладижин.
   Спирт зберігається в металевих резервуарах в спиртосховищі закритого типу:
-    на заводі, загальною місткістю  10100 дал;
-   на експедиційній базі, загальною  місткістю 12500 дал.
2.2.Аналіз  основних фінансових показників роботи підприємства
      На сучасному етапі розвитку економіки України значно підвищується роль фінансово-кредитних важелів в інтенсифікації виробництва, посилення режиму економії, мобілізації внутрішньогосподарських резервів, ліквідація непродуктивних витрат і втрат.
      Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням його коштів, джерел їх формування та фінансовою стійкістю. Основними показниками аналізу фінансового стану є забезпеченість власними обіговими коштами і їх схоронність; стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей; ефективність використання банківських кредитів та їх матеріальне забезпечення; стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості; обіговість оборотних коштів; оцінка і прогноз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.
      Перехід до ринку наших підприємств тісно пов'язаний з тим, що вони можуть опинитися у зоні господарської невизначеності і підвищеного ризику. Одержавши право на самостійне укладання угод на внутрішньому та зовнішньому ринках, більшість підприємств вперше постає перед проблемою оцінки фінансового стану і надійності потенційних партнерів. Не менш складною є задача аналізу фінансової стійкості підприємства: чи має воно необхідну кількість коштів для того, щоб відповідати за своїми зобов'язаннями; як швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші; наскільки ефективно використовується майно тощо.
         Аналіз фінансового стану складається з попередньої оцінки фінансового стану на основі даних балансу, звіт про фінансові результати та їх використання, додатку до балансу підприємства та більш поглибленого аналізу за даними аналітичного обліку.
Попередня оцінка фінансового стану розбивається на три етапи.
       На першому етапі проводиться візуальна і елементарна лічильна перевірка показників бухгалтерського обліку за формальними та якісними ознаками.
       На другому етапі будується ущільнений аналітичний баланс - нетто шляхом агрегування однорідних за своїм складом елементів балансових статей, таких як нерухоме майно, поточні активи (виробничі запаси, готова продукція, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість), джерела власних коштів, позичені кошти (короткострокові кредити банків, короткострокові позики, розрахунки з кредиторами), на основі яких оцінюються тенденції зміни у майновому та фінансовому стані підприємства.
       На третьому етапі розраховується і оцінюється динаміка руху аналітичних коефіцієнтів, які характеризують фінансову стійкість підприємства.
       При організації промислових підприємств джерела або засновники наділяють їх матеріальними чи грошовими коштами у межах, необхідних для виконання виробничої програми.
        Ці кошти є матеріальною основою будь-якого процесу відтворення і за будь-яких умов поділяються на засоби праці і предмети праці.
        Наявні виробничі фонди промислових підприємств залежно від їх функцій у виробничому процесі поділяються на основні та обігові.
        Аналіз складу і джерел коштів підприємства здійснюється на основі активу і пасиву балансу. Для визначення динаміки цих показників за допомогою відповідної аналітичної таблиці потрібно побудувати динамічні ряди, які б характеризували зміну складу і джерел коштів за зазначений період.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.