На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Результат поиска


Наименование:


реферат Тенденцй розвитку офшорного сектора в систем мжнародного бзнесу

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 01.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Вступ
      Найбільш  суттєвою pисою сучасного pозвитку світової економіки є глобалізація, яка  пpоявляється у зростанні економічної  залежності між окpемими кpаїнами. Зовнішньою ознакою цього явища  стали постійно значні обсяги зустpічних  потоків товаpів, послуг, капіталів, наукових pозpобок. В pезультаті сучасний світ пеpетвоpюється у складну ієpаpхічну систему, що постійно тpансфоpмується в напpямку: національне - інтеpнаціональне -  тpанснаціональне - глобальне, складові елементи якої фоpмують взаємозв’язану світову економіку. Важливою фоpмою інтеpнаціоналізації господаpського життя є міжнаpодний pух капіталів. Достатньо сказати, що лише за п’ять років останнього десятиріччя ХХ ст. пpямі іноземні інвестиції зpосли з 4,8% до 9,6% по відношенню до виpобленого у всьому у світі ВВП. Не менш важливе значення має і світовий ринок капіталів, який за прогнозами аналітиків у найближчі 10 років зросте до 200 млрд.дол. Це разом зі зростанням податкового пресу в деяких країнах та надмірною регламентацією підприємництва створює передумови для розширення сфери оффшорного бізнесу.
      Про зростання інтересу підприємців  всього світу до оффшорів свідчить, наприклад, те, що майже половина світового  руху капіталів у прямій та позиковій  формі наприкінці ХХ ст. проходила  через оффшорні компанії. Широке застосування в бізнесі оффшорів врешті-решт призводить країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку до необхідності формування чіткої позиції щодо цього явища. Рішення можуть бути різними: від обмеження практики зарубіжних оффшорів – до заборони національним підприємцям користуватись оффшорними схемами або – до створення оффшорного центру на власній території.
      Слід  також зазначити, що тематика офшорної фінансової діяльності в цілому недостатньо  висвітлена в наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених. На сьогодні є досить обмежена кількість досліджень цього явища, виконаних переважно міжнародними фінансовими організаціями у рамках вивчення тенденцій розвитку світових фінансових ринків.
      Тема  офшорних зон мало досліджена у працях вітчизняних учених. На сьогодні є досить обмежена кількість досліджень цього явища, виконаних переважно міжнародними фінансовими організаціями у рамках вивчення тенденцій розвитку світових фінансових ринків.
        В Україні дослідженням окремих  питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н.П. Кучерявенка, С.А. Квасова, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших [3].
      Метою даної статті є дослідження стану  і тенденцій розвитку офшорного сектора в системі міжнародного бізнесу.
      Об’єкт  дослідження –  передумови та економічна сутність розвитку оффшорного бізнесу.
      Предмет дослідження – сукупність теоретико-методологічних та прикладних проблем формування оффшорів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      
    Оффшорні  центри в системі  міжнародного бізнесу
      Англійське  слово offshore перекладається як такий, що знаходиться в морі на відстані від  берега, що знаходиться за межами берегів, направлений від берега вбік моря, закордонний, іноземний. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [2].
      Офшорним  центром, або податковою гаванню (tax haven) називають територію, в межах якої існуюче законодавство надає власникам іноземних підприємств можливість знижувати податкові, зобов'язання в країнах їх походження. Іншими словами, офшорні-центри дозволяють юридичним і фізичним особам значно полегшувати податковий тягар шляхом повного або часткового звільнення від сплати податків у своїй рідній країні.
      Характерною рисою оффшорного центра є те, що депонований в ньому капітал не лежить без руху, а призначається для інвестування у високоприбуткові галузі з низьким оподаткуванням.
      Офшорні зони зобов'язані себе узаконити  - і в загальному плані і, особливо, у відносинах з іншими державами, отримавши їх згоду на низьке оподаткування. Це - важлива, але не єдина їх риса. До основних слід віднести:
    політичну й економічну стабільність в країні;
    гарантію суворої фінансової і банківської таємниці;
    відсутність валютних обмежень;
    наявність сучасних засобів зв'язку і добре облаштованої мережі комунікації;
    зручну правову систему;
    виконання індивідуальних потреб інвесторів.
      До  інших особливих вимог клієнтів офшорних центрів зазвичай відносять: відносно низькі адміністративні витрати, які необхідні для поточної діяльності, добре мовне обслуговування збоку  перекладачів, послуги професіональних  радників, сприятливі умови збирання податків, можливість придбання статуса іноземця, можливість купівлі нерухомості, а також низький рівень цін на товари, необхідні для життя персонала та членів їх оімій. Розглянемо перераховані риси.
      Це, насамперед, економічна й політична стабільність. Вона є головною умовою, котрої повинні дотримуватись офшорні центри. Цілком зрозуміло, що ніхто і ніколи не стане вкладати капітал в ті країни, в котрих може бути проведена націоналізація власності, фінансів або котрим загрожує крах. Те ж саме стосується політичних змін, особливо за яких верх беруть лівоорієнтовані чи радикальні елементи. В однаковій мірі військова дестабілізація або збройні конфлікти ставлять хрест на існуванні офшорних центрів. Політичний ризик має вирішальне значення при прийнятті рішень про переміщення майнових цінностей за кордон. Багато раїн, в яких легко можна здійснити військовий переворот, вважаються більш небезпечними, ніж колишні колонії, що пов'язані численними нитками з метрополією. Разом з тим такі колонії, як підтверджує приклад колишніх британських володінь, менше піддаються небезпеці збоку більш сильних сусідів. Відтак Бермуди вважаються більш безпечними, ніж Багамські острови, хоча в обох цих країнах не можна виключити расові заворушення.
      Наступною за значенням і за важливістю особливістю оффшорного центра (після політичної й економічної стабільності) є зобов'язання зберігати й гарантувати сувору банківську таємницю. Це - загальна риса таких центрів. Завдяки ліберальному законодавству по відношенню до банківської діяльності створюється легкість і доступність банківських рахунків - з одного боку, а з іншого — поряд з безумовним зобов'язанням збереження таємниці нараховується максимум безпеки їх діяльності в проведенні банківських операцій.
      За  цими ознаками офшорні центри підрозділяються на два основних типи:
      Перший  - це власне офшорні території, які офіційно визнані у світі, і юрисдикції, що відносяться до "податкових гаваней" це переважно країни з нечисленним населенням і малою територією. За термінологією ООН, вони називаються міні-державами. Для них характерним є відсутність податку на прибуток для іноземних "пільгових" компаній. Але це переважно в значній мірі знецінюється в очах клієнтів таким серйозним недоліком, як відсутність податкових угод з іншими державами! і особливо договорів про уникнення подвійного оподаткування. До цього типу юрисдикцій відноситься велика кількість офшорних центрів світу, наприклад, острів Мен, Гібралтар, Багамські острови, Теркс, Кайкос та інші.
      До  другого типу відносяться юрисдикції з "помірним" рівнем оподаткування. Такі держави не вважаються типовими офшорними територіями, хоча деякі з них в окремих випадках включені до "чорних списків" податкових гаваней. Тут найчастіше збирається "помірний"! (а інколи і досить значний) податок на прибуток. Але такий "недолік"! (з точки зору бажаючих мінімізувати свої податкові зобов'язанні) цілком! компенсується тим, що такі юрисдикції пов'язані численними податковими угодами з іншими державами. Крім того, тут надаються значні пільги для компаній певного роду діяльності, насамперед, холдингових, фінансових, ліцензійних. Як буде показано далі (в главі Ш), так компанії використовуються як проміжні пункти для переказу доходів і капіталів з однієї країни в іншу. При цьому в якості кінцевого пункта такого переказу виступають офшорні компанії, які зареєстровані в загальновідомих податкових гаванях.
      Що  ж до законодавчого регулювання  правостосунків із усіма типами офшорних юрисдикцій в Україні, то, як відомо, 1 березня 2000 року нарешті було прийнято довгоочікуване розпорядження Кабінету Міністрів України № 106-р, де викладений повний перелік країн, які визнані українським законодавством як офшорні юрисдикції. Зрозуміло, що законодавства інших країн можуть відрізнятися по віднесенню або ні тої чи іншої країни до офшорної території. Деколи це призводить до ускладнень стосунків між країнами, тому для універсалізації та приблизно однакового ставлення різних країн до офшорних центрів розроблений спеціальний перелік ознак, за якими та чи інша юрисдикція може бути віднесена до офшорної.
      Офшорні зони (або податкові гавані) є  специфічним інструментом стимулювання інвестиційної діяльності і збільшення надходжень до бюджетів депресивних  територій, економічний ефект якого  ґрунтується на явищі зростання  державних доходів завдяки розширенню податкової бази (використанню її особливого виду доходів, отриманих лише від здійснення зовнішньоекономічної діяльності) та мінімізації величини податкового навантаження. Доходи від офшорного бізнесу в податкових гаванях складають до половини обсягу державних бюджетів [1].
      В Україні розвиток офшорного бізнесу  стимулює комплекс чинників. До основних з яких можна віднести вагу податкового  навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний  клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за рубіж, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об`єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом.
      Останнім часом європейське співтовариство почало не дуже добре ставитися до компаній із «податкових гаваней», спрямовуючи свою ділову активність до країн, які не мають офшорної юрисдикції, проте є привабливими з точки зору податкового планування. Більшість із них уклала договори про уникнення подвійного оподаткування, що важливо для мінімізації податків на платежі дивідендів і продаж ліцензій. Країни, що не належать до офшорних юрисдикцій, проте є привабливими з точки зору оптимізації оподаткування, можна умовно поділити на дві групи:
      -      країни з пільговим оподаткуванням. Це, зокрема, Угорщина, Швеція, Люксембург, Естонія, Латвія;
      -   країни з високим рівнем оподаткування, компанії яких можуть використовуватися у підприємницьких схемах з метою зниження рівня оподаткування, зокрема Великобританія, Данія, Австрія, Канада, Нідерланди.
      Досвід  Італії, накопичений в галузі врегулювання відносин із власною офшорною зоною, розглянемо на прикладі її регіону  Кампіоне. Податкові пільги в Кампіоне поширюються тільки на місцевих жителів або іноземців-емігрантів, яким для того, щоб одержати право на проживання, необхідно придбати у власність житло. Територія цього італійського анклаву на швейцарській землі дуже обмежена, а населення становить приблизно 3500 осіб, з яких 1500 – так звані податкові біженці. Тому можливості Кампіоне як офшорної зони обмежені і не можуть негативно вплинути на ситуацію з оподаткуванням в Італії. З іншого боку, використання міста іноземними громадянами як податкової гавані сприяє додатковим додатковим валютним надходженням у скарбницю Італії. Крім того повчальним є італійський досвід боротьби з податковими правопорушеннями, що здійснюються в тому числі з використанням громадянами цієї країни офшорних компаній.
      Розвиток  співробітництва з офшорними  зонами для України посідає значне місце, з кожним роком зростають обсяги офшорних операцій. Наші підприємці та олігархічна верхівка прекрасно розуміє усі наведені вище позитиви, які надаються учасникам. Саме тому особливе значення для України є співпраця з Кіпром, як найближчою офшорною зоною. І така кількість операцій з капіталом займає таку велику нішу експортно-імпортних операцій України.
      Складна система оподаткування в Україні  спонукає все більше і більше  підприємців до активного пошуку засобів планування та мінімізації податків. Для цього широко практикують досвід Заходу, щодо створення, так званих офшорних компаній. Це призводить до того, що бюджет не отримує повністю податкових надходжень. Проте створення компаній в офшорних зонах законом не заборонено, а прибуток формально з'являється у суб'єктів господарювання інших країн. Всі махінації пов'язані з укриванням прибутку в офшорній зоні називаються «офшорними схемами».
      За  даними Держкомстату маємо такі дані загальної суми прямих іноземних  інвестицій в Україну за 2009 рік - 40026,8 млн.дол., з них інвестує Кіпр - 8593,2 млн.дол., Нідерланди - 4002,0 млн.дол., Вiрґiнськi Острови, Британські - 1371,0 млн.дол., Австрія - 2604,1 млн.дол [4].
      Міжнародна  фінансова статистика засвідчила той  факт, що сьогодні на офшорний сектор у світовій економіці припадає 20% усіх обсягів банківських операцій, до 7% світової торгівлі товарами й послугами, тоді як безподаткові території населяє близько 0,4% людства, господарство офшорних зон дає лише 0,7% світового ВВП. Створено індустрію офшорних фінансових установ, яка щорічно обслуговує до трьох чвертей фінансових потоків світу. Деякі з цих фінансових центрів конкурують за обсягами закумульованих активів з Лондоном, Нью-Йорком і Токіо.
      Найпростіша офшорна схема заснована на універсальному принципі податкового кодексу, згідно з яким обов'язковим оподаткуванням підлягають доходи, отримані на території даної держави. Якщо ж джерело доходу розташоване поза цією країною або «ніде» ясно, він може не оподатковуватися в своїй юрисдикції. Ця схема застосовується при посередницьких послугах, в зовнішній торгівлі, в консультаційній комерції. Отримані доходи поступають на рахунки офшорних компаній. Наприклад, компанія заснована за кордоном нашим бізнесменом вкладає кошти в Україну, і отримує неоподаткований прибуток, який перераховується йому за кордон [3].
      При експорті товарів з України ціна може бути значно нижчою, щоб прибуток, який мав потрапити під оподаткування, залишився в офшорній компанії. В  іншому випадку ціну може бути завищено для отримання в подальшому значно більшої, ніж за законом, суми відшкодування податку на додану вартість. При імпорті товарів в Україну з використанням офшорних компаній ціна, як правило, занижується для мінімізації податкових і митних відрахувань при перетинанні кордону. Для кожної держави з її законодавством існують окремі схеми мінімізації податків. Близько 80% інвестицій в Україну зроблено українцями через офшорні компанії. Саме тому значна частка інвестиції надходить до нас з Кіпру.
      Острів  залишається найприйнятнішою транзитною зоною для переведення українського капіталу в традиційні безподаткові офшорні юрисдикції (Британські Віргінські острови, Беліз, Панама, тощо) [5].
      Відтік  коштів з України в офшорні  зони в 2009 році склав 115 мільярдів гривень, також відомо, що бюджет щомісячно недотримує 500-700 мільйонів гривень через мінімізацію сплати ПДВ. Перш за все, це відбувається за рахунок використання фіктивних підприємств, т. з. податкових ям [4]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      
    Види  оффшорного підприємництва
      В економічній науці, в правознавстві і в повсякденній практиці виділяють три категорії використання офшорних центрів. Вони включають як цілком легальні способи з точки зору податкового законодавства, так і адміністративно заборонені і навіть злочинні. По-перше, вони використовуються без будь-яких мотивацій фіскального характеру, коли мова йде про операції, які не впливають на виплату національних податків. Прикладом може слугувати функціонування в оффшорному центрі американського банку (або його відділення), котрий цілком залишається платником податків в казну США. Зрозуміло, що таке використання оффшорного центру повністю вкладається в рамки закону.
      По-друге, можливе використання офшорних центрів  з вигодою для платника і в  той же час відповідає закону. Прикладом  може слугувати звільнення від податків, яке надається в офшорних центрах компаніям на певний період з метою інвестування ними в промислове виробництво економічно відсталих країн, в яких найчастіше й функціонують ці центри.
      По-третє, можна вести мову про використання таких центрів в процесі реалізації міжнародного податкового планування (international tax planning), що застосовується з метою пошуку оптимальних рішень у сфері оподаткування для корпорацій, фінансових груп або індивідуальних осіб. Такі дії спираються на використання прогалин в податковому або адміністративному законодавстві або здійснюються в розрахунку на труднощі передавання владою різних країн податкової інформації, а також на заплутаність та тяганину при проведенні такої процедури.
      По-четверте, особливою категорією використання офшорних центрів визнається шахрайство, котре є злочинним діянням. Цей факт, за допомогою якого платник податку незаконним шляхом прагне ухилитись від накладеного на нього зобов'язання сплачування податків, наприклад, шляхом недекларування доходів. Такі дії переслідуються законом. Вищевикладене відноситься до класифікації використання офшорних центрів з юридичної й моральної (аксіологічної) точок юру.
      З організаційно-правового та фінансово-економічного боку, а також з практико-юридичної точки зору зазвичай виділяються три основні способи використання офшорних центрів:
      1)трансферт  прибутку шляхом заниження або  завищення цін закупівлі і  продажу товарів і послуг, а  також витрат на утримання  персонала;
      2)маніпулювання міжнародними угодами;
      3)використання  ротаційних компаній.
      Офшорний  банк. На міжнародному рівні існує правило, у відповідності з яким отримання згоди на заснування банка обумовлене дотриманням таких вимог:
      1) володіння капіталом;
      2) підтвердження законним шляхом наявності необхідної професіональної кваліфікації;
      3)бездоганна  репутація.
      Офшорні центри в таких випадках не докучають  засновникам банків такими скрупульозними вимогами. Адміністрація центрів  не вбачає нездоланних перешкод ні у відсутності бездоганної репутації, ні в надто низьких фінансових резервах, майбутнього банка. Тут спостерігались і такі випадки, на щастя нечисленні, коли надавалась можливість заснувати банк, взагалі не вкладаючи в нього капітал. До офшорних центрів, які створюють особливо благодатне середовище для такого роду "банків", відносяться Ангилля, Гренада, Монтсерат і Сент-Вісент.
      Траст. Це - правовідношення, через яке одна особа (засновник) передає у власність іншій особі (довірчому власнику, трасту) яке-не будь майно або право з покладанням на нього зобов'язань по управлінню такою власністю від свого власного імені в якості незалежного власника для вилучення вигоди на користь третіх осіб (вигодоотримувачів, бенефіціантів).
      Якщо  з яких-небудь причин одна особа  отримує майно або права будь-якого роду для вилучення вигоди на користь власника або третьої особи, не будучи спеціально призначеним довірчим власником, то такі відносини називаються передбачуваним трастом.
      Характерною ситуацією, яка ілюструє механізм заснування траста, може бути така. Хитромудрий мільярдер приймає рішення про те, що не залишить своє майно законним спадкоємцям, оскільки це призвело б до необхідності сплати податку на спадщину, котрий в багатьох країнах досить високий. Замість цього мільярдер створює в оффшорному центрі фонд, в котрий переказує гроші. Одного зі своїх друзів призначає керівником цього фонда. Інститут траста сформувався в Англії і набув широкого розповсюдження в США. В меншій мірі ідея створення таких трестів користується популярністю на європейському континенті, тому що тут глибоко укорінились побоювання відносно того, що неможливо повністю виключити труднощі повернення коштів, переказаних в офшорні центри.
      Офшорний  університет. Все, що було сказане стосовно перерахованих форм підприємницької діяльності в офшорних центрах, можна також віднести і до університету. Його можна створити тут без дотримання обов'язкових в більшості країн спеціальних умов і вимог, дешево і без сплати податків. Важко спеціально виділити, який з цих центрів особливо придатний для таких починань. Водночас нема і застережень, котрі забороняли б створення в офшорних центрах компаній, що мають назву "університет". Проте навіть в такій респектабельній країні, як Швейцарія, в кантонах, які не мають спеціальних розпоряджень, що стосуються вищих навчальних закладів, можливе створення університету на дуже вигідних для його засновників умовах.
      Різноманіття  форм підприємницької діяльності, дозволених в офшорних центрах, полегшує їх взаємне  поєднання і цілеспрямовану взаємозалежність. Все це дозволяє на основі аналізу внутрішніх і світових цін маніпулювати ними, добиваючись отримання вигоди за рахунок несплати податків. Переказ (трансферт) прибутку може бути здійснений шляхом продажу товарів і послуг компанією, яка має резиденції в країні з прогресивним оподаткуванням, своїй філії, що знаходиться в офшорному центрі, за цінами нижчими від фактичної вартості. Філії здійснюють подальший перепродаж цих товарів за більш високими цінами
      Маніпулювання витратами товарообігу може відбуватись шляхом переказу до філії, розташованої в оффшорному центрі, складових частин певного продукта (наприклад, комплектуючих деталей якого-небудь механізму) за ціною нижчою від ціни складеного з них товару, після чого філія компанії продає цей товар за більш високу  ціну. Трансферт прибутку можна здійснити також шляхом штучного зниження або підвищення витрат на утримання самої компанії. Основними нитритами на її утримання є: витрати обслуговування підприємств, відсотки по позиках, інші платежі, наприклад, за ліцензії, за використання патентів тощо. Витрати обслуговування - це різного роду платежі - заробітна плата, допомоги, відшкодування збитків, оплата приміщень, витрати на дослідження, всякого  роду винагороди, витратити на транспорт та рекламу.
      Переказ прибутку до філії, розташованої в оффшорному центрі здійснюється у такий спосіб, що компанія з резиденцією в країні з прогресивним оподаткуванням надає свої філії послуги за цінами, які значно перевищують ринкові ціни. Так само придбання патентів, ліцензій, товарних знаків тощо відбувається за цінами, які перевищують загальновизнані ціни. Так здійснюється переказ прибутку до компанії з резиденцією в оффшорному центрі.
      Виділення позик також може бути використане  для підвищення витрат компанії, розташованої в країні з високим рівнем податків. При наданні позик, здійсненому в загальновизнаних нормах міжнародного бізнесу, материнською компанією найчастіше виступає та, котра бере в позику капітал у своїх філій, розташованих в офшорних центрах. Обслуговування боргу може бути зручним приводом для переказу прибутку від материнської компанії її філіям в залежності від того, чи сплачує боржник високі відсотки по позиках у порівнянні з ринковими чи низькі.
      Трансферт прибутку відбувається тоді, коли компанія з резиденцією в країні з високим прогресивним оподаткуванням виплачує значні відсотки філіям, розташованим в офшорних центрах. Така операція призводиться не лише до трансферту відсотків по позиках в офшорні центри, але й до зменшення прибутку материнської компанії, що підлягає оподаткуванню за високими ставками. Іноді переказ прибутку від материнської компанії до філії, розташованої в офшорному центрі, здійснюється таким чином, що перша здійснює оплату товарів і послуг, закуплених другою. Нарешті, трансферт прибутку здійснюється і в такий спосіб, коли материнська компанія оплачує послуги, котрі взагалі не були надані її філією з резиденцією в офшорному центрі, а були лише сфабриковані документи, що підтверджують роботу по наданню цих послуг.
      Ще  однією різновидністю підприємницької діяльності в податковій гавані є ротаційна компанія.
      Виникнення  і саме існування цього виду бізнесу  нерозривно пов'язане зі специфікою існування офшорних центрів. Тільки юрисдикція таких центрів може забезпечити  умови й гаранті функціонування ротаційних компаній.
      Функція цих компаній, більшість яких існує  на папері, тобто фіктивно, полягає  в "перекиданні" грошових коштів або цінних паперів з країни в  країну, причому часто все це супроводжується  створенням ілюзії, нібито відбувається зміна власників грошових сум або цінних паперів. ''
      Такі  фіктивні компанії нерідко привласнюють собі досить емігранті назви. В Ліхтенштейні вони іменуються "головними резидентами", в Ліберії - "не резидентськими корпораціями", в карибських міні-державах - "міжнародними компаніями", що повинно означати, що їх дальність відбувається не на місцевому рівні, в міжнародному масштабі. По відношенню до них також використовується термін "поштова скринька", яка дослівним перелік дом з німецької Briefcases, котрий можна почути в англосакс сакських країнах. Але багатьом бізнесменам, котрі використовують офшорні центри, ця назва не подобається, оскільки вона їм здається "нереспектабельною" і вони віддають перевагу іншим термінам. А відтак для означення ротаційної компанії застосовується назва "звільнена компанія", тобто фірма, яка не обтяжена прибутковим податком. Така назва набула популярності в Гібралтарі. А на Філіппінах і в країнах Південно-Східної Азії найбільш популярним визначенням фіктивних компаній став термін "компанія-резиденція". Нарешті, найчастіше вживаним терміном стає "ротаційна" (або передаточна компанія) її використання індивідуальними платниками податків, як і фірмами, стало однією з розповсюджених форм втечі від податків в .міжнародному бізнесі. Розглядаючи її в цілому, можна відзначити, що ця компанія засновується фізичною або юридичною особою, що залишається в країні з високим рівнем оподаткування.
      Вона  характеризується наступними рисами
      1. Засновник ротаційної компанії  — незалежно від того, чи є  він фізичною або юридичною особою, володіє в ній всім пакетом акцій або більшою частиною їх, завдяки чому здійснює за нею повний контроль.
      2. Ротаційна компанія повинна бути  розміщена лише в оффшорному  центрі, оскільки її створення  дозволяється лише місцевим законодавством. ї податкова незалежність повинна бути повною, що означає, що всі можливі податки або інші збори вона повинна сплачувати тільки в оффшорному центрі. Ця компанія набуває в загальних рисах юридичні форми фінансової компанії і підпадає під мінімальні формальні обмеження.
      3. Виключно важливе значення надається джерелам, з яких ведуть своє походження ЇЇ доходи, а також цілі, котрим вона слугує. Доходи компанії можуть виникати в країні ініціатора її створення, в країні її головного акціонера або в третій країні.
      4. У певних випадках вона повинна бути іноземною компанією, яка не займається діяльністю в оффшорному центр і отримує доходи за межами центру, оскільки лише в описаній ситуації вона може скористатися податковими привілеями.
      Головною  метою ротаційної компанії є зведення до мінімуму тієї частини прибутку, котра підлягає оподаткуванню. Головним методом проведення такої операції залишається спрямування доходів, отримуваних за межами оффшорного центру, не рахунки ротаційної компанії, зареєстрованої в цьому центрі. Ця процедура найчастіше включає надання ротаційній компанії послуг як у матеріальній сфері, так і шляхом маніпулювання цінними паперами, ліцензійними правами та об'єктами інтелектуальної власності. Тут мова часто йде про операції, які недоступні для контролю з боку податкових відомств, оскільки в ряді випадків податковим службам буває дуже важко встановити, чи справді дані операції були компанією проведені. Компанії цього типу використовуються також в операціях купівлі-продажу.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.