На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа ноземний каптал в Україн та фнансова безпека держави

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 01.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський  національний університет імені  Івана Франка
Економічний факультет 
 

                                               Кафедра фінансів,грошового
                                               обігу і кредиту 
 
 
 
 
 

Курсова робота
з курсу  “Фінанси підприємств”
на тему:
“Іноземний  капітал в Україні та фінансова безпека держави” 
 
 
 

                                                           Виконала
                                                           студентка групи
                                                           ЕКФ-35с
                                                           Кашуба О.Ю.
                                                           Науковий керівник
                                                           доц. Дропа Я.Б. 
 
 

Львів 2011
Зміст
Вступ                                                                                                                           3
Розділ 1. Суть та значення іноземного капіталу у національній економіці         5
Розділ 2. Аналіз залучення іноземного капіталу в економіку України                13
Розділ 3. Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності України для забезпечення фінансової безпеки держави                                                             22
Висновки                                                                                                                     33
Список  використаних джерел                                                                                   35
Додатки                                                                                                                       37
 

Вступ
     У процесі глобалізації міжнародної економіки особливої актуальності набувають дослідження процесів міжкраїнового залучення іноземного капіталу. Забезпечення потужного притоку інвестицій в основний капітал для економіки будь-якої країни є одним із найактуальніших завдань.
     Проблеми, пов’язані з активізацією інвестиційної діяльності, стимулювання інвестиційних надходжень, підвищення ефективності нагромадження основного капіталу тощо мають давню глибоку наукову розробку. Так, дані проблеми широко дискутуються в наукових працях провідних учених України та світу. Серед них: В. Базилевич, В. Войцеховська, Г. Харламова, О. Данилов, О. Носова, М. Гостюк, В. Гайдуцький,                      В. Лісовицький, Макконелл, В. Предборський, І. Абрамович та ін.
     У сучасних умовах швидкий розвиток міжнародних інвестиційних процесів посилив їх вплив на економіку приймаючих країн. Країни, що розвиваються чи переживають трансформаційний період усе частіше вбачають іноземний капітал як джерело економічного розвитку та модернізації економіки, покращення соціальних позицій розвитку країни. Саме тому такі країни намагаються лібералізувати свої інвестиційні режими та застосовувати інші необхідні заходи задля приваблення більших потоків іноземних інвестицій. Міжнародний простір інвестиційних ресурсів оперує за ринковими правилами й в умовах жорсткої конкуренції за основний товар – інвестиції (зокрема, прямі іноземні інвестиції, які є найпривабливішими для економіки країн), а гравцями тут виступають вже окремі країни. Тому в умовах жорсткої конкуренції найбільші і найефективніші інвестиції залучають до себе ті країни, чиї інвестиційні стратегії виявляються найбільш вдалими, що проявляється через сприятливість інвестиційного клімату країн до потреб та запитів інвесторів. Проблема залучення й ефективного використання іноземного капіталу постійно привертає до себе увагу. Вітчизняні та зарубіжні вчені стверджують, що на розвиток міжнародної інвестиційної діяльності в цілому впливають фактори політичного, ресурсного, загального і глобального характеру. Важливе значення мають потенційні можливості країн приймати капітал у будь-яких масштабах і формах, умови його використання із забезпеченням достатнього для інвестора прибутку за припустимого рівня розвитку.
     Прискорення глобалізації світової економіки привело також до появи нових напрямів припливу іноземного капіталу, особливо у країни, що розвиваються. Йде мова про грошові перекази міжнародних працевлаштованих мігрантів, венчурний капітал, проникнення капіталу в банківські сектори.
     За  сучасної економічної ситуації надходження  іноземного капіталу до України є досить актуальним для неї. Адже глибокі зміни в господарському механізмі України, зумовлені переходом до ринкової економіки, потребують підвищеної уваги до вирішення питань інвестиційної діяльності. Як один із найважливіших напрямів розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу інвестиційна діяльність уможливлює регулювання розвитку економіки, істотне підвищення її ефективності. Розв’язання інвестиційної проблеми є досить важливим та актуальним для України оскільки саме інвестиції вкрай потрібні підприємствам і організаціям для переходу до стабільної господарської діяльності, для переозброєння виробництва, підвищення якості продукції.
     Досить  важливим є також питання фондового ринку і цінних паперів. Оскільки такий ринок дуже серйозно впливає на економіку, регулює приплив капіталів в країни.
     Мета  роботи полягає у з’ясуванні сутності і значення іноземного капіталу, як залучаються інвестиції в національну  економіку та проблеми, які виникають у цьому випадку, а також значення, яке він має для розвитку економіки України щодо регулювання міжнародної інвестиційної діяльності.  

 

Розділ 1. Суть та значення іноземного капіталу у національній економіці
     У системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку. Саме поняття інвестиції (від лат. Investio – одягаю) означають вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні, так і за її межами.
     Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери, патенти, ліцензії тощо). Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які скеровуються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини та будівлі).
     Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд.
     Однак, сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному етапі розвитку економіки набувають все більшого значення, тому що кінцевим результатом людської діяльності є і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне становище країни в світовій ієрархії держав.
     Інвестиції  відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед в економічній конкуренції галузі й підприємства, що в найбільшій мірі задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопичується, проходить подальше збільшення виробництва. Цей процес повторюється безперервно.
     Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку в результаті його розподілу, самі зумовлюють його ріст, широке відтворення. При чому, що ефективніші інвестиції, тим більше зростання національного прибутку, тим значніші абсолютні обсяги накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову залучені у виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.
     Іноземні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками в промисловість, сільське господарство, транспорт й інші галузі економіки, тобто вивіз вітчизняного капіталу в інші країни.
     Експорт підприємницького капіталу здійснюється в основному шляхом створення монополіями філій або дочірніх підприємств за кордоном, у тому числі у формі спільних підприємств за участю національного капіталу.
     Сучасна світова економіка не може успішно  розвиватися без іноземних інвестицій. Багато країн світу активно інвестують свої кошти в економіку інших країн, одержуючи визначений дохід і розвиваючи окремі галузі народного господарства цих країн.
     Важлива роль іноземних інвестицій для нашої країни полягає в тому, що на базі отриманих кредитів створюються сприятливі умови для оновлення і розвитку всіх необхідних галузей народного господарства, підвищення ефективності виробництва й виготовлення конкурентоздатних товарів. Без інвестицій неможливе сучасне створення капіталу, забезпечення конкурентоздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках.
     Процеси структурного і якісного відновлення  світового товаровиробництва і  ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок  інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше діють ефективні ринкові перетворення.
     Нині, як ніколи, багато країн світу стоять перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності для створення конкурентоздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікованості капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень. Іноземні інвестиції стають одним з вирішальних факторів всієї економічної політики багатьох держав. Без них не вдається швидко долати економічні кризи і виходити на рубежі економічного росту, забезпечувати приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання його високої продуктивності й ринкової платоспроможності, що виступає могутнім каталізатором загальноекономічного підйому та прогресивних зрушень [4,ст.79].
     Іноземне  інвестування відбувається за наявності двох головних факторів: спонукальних мотивів і регулювання. Кожен процес вкладання засобів здійснюється та розвивається в специфічних і багато в чому неповторних внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних і політичних умовах. Іноземне інвестування супроводжується наростанням відкритості економіки країн для закордонних інвесторів. Закономірним фактором здійснення зовнішнього інвестування є економічна стабільність. Існує чіткий взаємозв'язок між економічним ростом і темпами надходження прямих іноземних інвестицій; деякі дослідники вважають зростання економіки країн, що приймають інвестиції, вирішальним фактором для позитивної динаміки їхніх потоків.
     Щодо  класифікації іноземних інвестиції, то за своїм характером і формою іноземні інвестиції можуть бути різними. За джерелами походження можна виділити такі види іноземних інвестицій: державні і приватні.
     Державні інвестиції (у міжнародній практиці їх називають ще офіційними) – це засоби з держбюджету, що скеровуються за кордон або приймаються звідти за рішенням або безпосередньо урядів, або міжурядових організацій. Це державні позики, позички, гранти (дарунки), допомога, міжнародне переміщення яких визначається міжурядовими угодами.
     Сюди  ж відносяться кредити й інші кошти міжнародних організацій (наприклад, кредити МВФ). У цьому випадку мова йде про відносини між державами, що регулюються міжнародними договорами і до яких застосовуються норми міжнародного права. Можливі й діагональні відносини, коли консорціум (група) приватних банків надає інвестиції державі.
     Під приватними інвестиціями розуміються інвестиції, що надають приватні фірми, компанії або громадяни однієї країни відповідним суб'єктам іншої країни. Інвестиційні відносини настільки складні й різноманітні, що нерідко відносини між державами тісно пов'язані з відносинами між приватними особами. Можлива й складніша конструкція відносин, коли матеріальні зобов'язання держави-боржника щодо отриманих кредитів (наприклад, виплата відсотків) виконуються за рахунок повної або часткової вартості майнових прав приватного інвестора в країні-боржника (наприклад, представлення прав на розробку власних ресурсів).
     Поданий у законодавчих актах і міжнародних договорах перелік видів (форм) іноземних інвестицій далеко не є вичерпним, оскільки поняття інвестицій охоплює усі види майнових цінностей, які іноземний інвестор вкладає на території певної країни. У цей перелік входять:
    нерухоме і рухоме майно (будинки, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності) і відповідні майнові права, включаючи право застави;
    грошові кошти;
    акції, внески, облігації або будь-які інші форми участі в товариствах, підприємствах, у тому числі й у спільних;
    право вимоги коштів, що вкладаються для створення економічних цінностей, або послуг, що мають економічну цінність;
    права на результати інтелектуальної діяльності, часто зумовлені як права на інтелектуальну (в тому числі й промислову) власність;
    права на здійснення господарської діяльності, надані на основі закону або договору, включаючи, зокрема, права на розвідку й експлуатацію природних ресурсів.
     За термінами вкладення закордонні капіталовкладення поділяються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. До останніх відносять інвестиції, вкладені більш ніж на 15 років. У цю групу входять найбільш значущі капіталовкладення, тому що до довгострокових належать усі вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій, а також позичковий капітал.
     За характером використання закордонні капіталовкладення бувають позичковими і підприємницькими. Позичкові інвестиції означають надання засобів у борг заради одержання прибутку у формі відсотка. У цій сфері досить активно виступають капітали з державних і вкладення з приватних джерел. Підприємницькі інвестиції прямо або опосередковано вкладаються у виробництво і полягають в отриманні того чи іншого обсягу прав на прибуток у формі дивіденду. Найчастіше мова йде про вкладення приватного капіталу [5,ст.40].
     За  цілями підприємницькі капіталовкладення поділяються на прямі й портфельні. Прямі інвестиції – основна форма експорту приватного підприємницького капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю і дає право безпосереднього розпорядження закордонною компанією, а також є вкладенням капіталу заради довгострокового інтересу. За визначенням МВФ, прямими іноземні інвестиції є в тому разі, коли іноземний власник володіє не менш 25% статутного капіталу акціонерного товариства. За американським законодавством – не менше 10%, у країнах Європейського Співтовариства – 20-25%, а в Канаді, Австралії і Новій Зеландії – 50%.
     Прямі інвестиції поділяються на дві групи:
    трансконтинентальні капітальні вкладення, зумовлені можливими кращими умовами ринку, тобто коли є змога постачати товари з нового виробничого комплексу безпосередньо на ринок даної країни (континенту). Витрати відіграють тут невелику роль, головне – перебування на ринку. Різниця у витратах виробництва в порівнянні з материнською компанією є меншим чинником впливу на розміщення виробництва на цьому континенті. Витрати виробництва вирішальні для визначення країни континенту, де необхідно створити нові виробничі потужності;
    транснаціональні вкладення – прямі інвестиції в сусідній країні (найчастіше). Ціль цих вкладень – мінімізація витрат у порівнянні з материнською компанією.
     Риси, характерні для прямих інвестицій:
    при прямих закордонних інвестиціях інвестори, зазвичай, позбавляються можливості швидкого виходу з ринку;
    великий ступінь ризику і велика сума, порівняно з портфельними інвестиціями;
    більший термін капіталовкладень, вони вигідніші для країн-імпортерів іноземного капіталу.
     Прямі закордонні інвестиції скеровуються у країни, що приймають інвестиції, двома шляхами:
     1) організацією нових підприємств;
     2) скуповуванням або поглинанням компаній, які вже існують [6, с.16-17].
     Портфельні  інвестиції – такі капітальні вкладення, частка участі яких у капіталі фірм нижча за межі, визначені для прямих інвестицій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю над закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора одержанням частки прибутку (дивідендів).
     У деяких випадках міжнародні корпорації реально контролюють іноземні підприємства, володіючи портфельними інвестиціями, з двох причини:
     1) через значну розпорошеність акцій серед інвесторів;
     2) через наявність додаткових договірних  зобов'язань, що обмежують оперативну  самостійність іноземної фірми.
     Маються на увазі ліцензійні угоди, контракти  на маркетингові послуги й технічне обслуговування. Підвищення ролі портфельних інвестицій за останнє десятиліття пов'язане з можливістю проведення спекулятивних операцій, нарощуванню масштабів яких сприяв ряд факторів:
    інтернаціоналізація діяльності фондових бірж;
    зняття обмежень для іноземних компаній на багатьох найбільших фондових біржах;
    розширення міжнародних операцій банків з цінними паперами пенсійних фондів й інших ощадних установ.
     Інші  інвестиції: група інвестицій, у яку в основному входять міжнародні позики і банківські депозити.
     Форми закордонних капіталовкладень у  викладеній схемі усі рівнозначні. Тим часом не до кінця зрозуміло, які форми інвестицій важливіші з погляду керування реальним виробництвом.
     В основі цих різночитань, що виходять на рівень законодавчих актів і урядових постанов, лежить, як правило, особистий або груповий інтерес відповідних фінансово-промислових кіл. Але усе частіше визнається пріоритетним значення прямих інвестицій як чинника, що найбільш вдало об'єднує національні (або державні) інтереси різних шарів суспільства. Крім того, вони переважно пов'язані з конкретними міжнародними факторами, що оперують фінансово-промисловими групами, тому вони більш керовані, їх правила використання більш певні, що особливо важливо з позицій забезпечення реальних конкурентних стандартів для національної економіки.
     Таким чином, існують різні форми іноземних  інвестицій. Перш, ніж вибрати ту чи іншу форму вкладення капіталу, іноземні інвестори повинні впевнитись у тому, що країна-реципієнт має сприятливий інвестиційний клімат, що визначається рівнем політичної й економічної стабільності, інвестиційною політикою, стійкістю грошової одиниці й інших факторів.
     Іноземні  інвестиції мають велике значення для  соціально-економічного розвитку України. Їх залучення сприятиме подоланню  нинішнього спаду виробництва й  забезпеченню передумов економічного зростання нашої держави. Враховуючи це, в Україні вже створена і набуває подальшого розвитку і вдосконалення правова база щодо іноземного інвестування.
     Іноземні  інвестиції – це всі види майнових, інтелектуальних та інших цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України.
 

Розділ 2. Аналіз залучення іноземного капіталу в економіку України
     Україна потенційно може бути однією з провідних  країн щодо залучення іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.
     Проте притоку в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу перешкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення та ще однієї дуже важливої причини – корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склалася негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування і ось ми маємо результат: Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.
     На  сьогоднішній день іноземні інвестори, які все ж наважуються інвестувати в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. Крім того, в Україні не налагоджено судові механізми для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Та й для іноземних інвесторів більш приваблива незалежна від уряду країни-господаря інстанція для вирішення можливих суперечок. У зв’язку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції щодо врегулювання інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн.
     Важлива умова, необхідна для приватних  капіталовкладень (як іноземних, так і вітчизняних) – постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульованих так, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває в стані безперервного реформування влади, правовий режим непостійний.
     Надалі  на різних рівнях влади діють закони та правила, що часто суперечать один одному. Додатковим джерелом нестабільності є надання законам та інструкціям  зворотної сили. Така практика серйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вже існуючі капіталовкладення. Процеси ринкових реформ і структурних перетворень, які відбуваються в нашій державі, вимагають значних капітальних вкладень.
     Питання пошуку й залучення в господарський комплекс України фінансово-матеріальних ресурсів набувають особливої актуальності внаслідок необхідності оновлення діючих виробничих потужностей та основних фондів на більшості промислових та сільськогосподарських підприємствах, вирішення завдань впровадження новітніх технологій, освоєння нових конкурентоспроможних видів продукції, нарощування потенціалу й створення нових робочих місць.
     В умовах вкрай обмежених внутрішніх можливостей для фінансування економічних  проектів великого значення надається  більш активному використанню інвестицій. Проте, незважаючи на посилену увагу до цього питання з боку держави, воно так і залишилося не вирішеним.
     Існують різні точки зору на інвестиційні процеси в Україні та їх динаміку. Гроші завжди йдуть туди, де найсприятливіші умови для їх вкладення, де вони дають найбільший прибуток. Важкий стан економіки нашої держави в поєднанні з неадекватним законодавством є основними причинами, які пояснюють той факт, що обсяги іноземних інвестицій в Україну залишаються низькими в порівнянні з іншими постсоціалістичними країнами Східної та Центральної Європи.
     Згідно  з діючими нині нормативно-правовими актами всім інвесторам без винятку надано рівні права, незалежно від того, який сектор економіки вони інвестують, який розмір цих інвестицій, яке їх походження, чи є вони внутрішніми чи закордонними.
     Такий підхід, можливо, і є нормальним у  разі, якщо країна вже досягла достатньо  високого рівня економічної стабільності. Але він не виправдовує себе у  випадку з нашою державою. Законодавство України, на жаль, не надає будь-яких стимулів для інвестування у ключові галузі економіки. Що важливішими та необхіднішими є фінансово-матеріальні надходження для держави, то привабливішими мають бути умови для потенційних інвесторів, особливо це стосується перехідного етапу економіки. Тому, на мій погляд, селективну інвестиційну роботу потрібно проводити так, щоб першочергова увага була до тих інвесторів, які насамперед спрямовані на виробництво товарів, що заміщають імпорт, а також орієнтовані на експорт.
     У зв’язку з цим назріла нагальна потреба у врегулюванні цього  питання законом, яким буде передбачено  надання пільг окремим суб’єктам  підприємництва під конкретні проекти  відповідно до державних програм  економіки та соціальної сфери, що, в свою чергу, стане додатковим правовим важелем впливу на інвестора в плані спрямування його у ті важливі для України галузі, куди він поки що не йде. Особливого значення це питання набуває в даний час, коли країна вже пройшла етап масової приватизації і вступила в період роздержавлення великих компаній.
     Як  уже не раз стверджувалося, вся  діюча законодавча база має дві  основні вади: по-перше, нестабільність, а по-друге, відсутність комплексності та наявність протиріч. Зрозуміло, що в період економічної перебудови держава знаходиться у пошуку адекватних законодавчих важелів, однак компанії, які вже здійснюють або мають намір розпочати інвестиційну діяльність, повинні мати хоч мінімальні гарантії стабільності для планування власних дій. Слід тісніше координувати зусилля різних державних відомств і приділяти більше уваги розробці чітких інструкцій із застосування законів. Окрім незрозумілих формулювань законодавчих документів, сама їх кількість може призвести до плутанини.
     Не вирішене і ще одне з найголовніших питань: питання власності на землю. Необхідно законодавчо закріпити права інвесторів на придбання у власність земельних ділянок, на яких розміщуються об’єкти інвестування.
     Істотною  перешкодою на шляху до залучення  та ефективного використання іноземних  інвестицій є недосконала інфраструктура. Недостатня кількість відповідних експертів, аудиторів, консультантів стримує збільшення надходжень закордонного капіталу. Аби виправити таке становище, слід створити мережу спеціальних установ – як державних, так і недержавних, – які займатимуться підготовкою відповідних фахівців для України, готуватимуть інвестиційні проекти за міжнародними стандартами. Сьогодні подекуди наші підприємці навіть не можуть чітко сформулювати свої потреби в інвестуванні, грамотно скласти проект чи заявку на отримання іноземної допомоги.
     Крім  того, на сьогоднішній день ми маємо  ряд інших негативних моментів: бюрократичні бар’єри, відсутність правового  забезпечення кредитування, страхування  ризиків, низький рівень ділової  та професійної кваліфікації, незначна частка сучасної техніки і технологій у загальному процесі виробництва, нерегулярність матеріально-технологічного постачання, нестача привабливих інвестиційних програм і проектів, жорстка податкова система.
     Велику  кількість скарг серед ділових  кіл зарубіжних країн викликає робота митних служб, що пов’язано, в основному, знову ж таки з нестабільністю законодавства. Нові акти, які навіть ще не були опубліковані або опубліковані напередодні, негайно запроваджуються митними органами в практику. Здебільшого це призводить до затримки вантажів на кілька днів, що робить поставки як в Україну, так і за її межі все менш привабливими в очах західних бізнесменів.
     Слід зазначити, що зовнішнє економічне середовище не відзначається високим рівнем лібералізму до країн колишнього СРСР. Воно характеризується жорсткою конкуренцією, протекціонізмом, лобізмом, диктатом своїх пріоритетів. За таких обставин, єдиним реальним шляхом є формування раціональної інвестиційної політики, в якій чільне місце займе система державного регулювання, державних гарантій, патронажу іноземних інвестицій, а також трансформація структури власності на основі приватизації. Необхідно знайти оптимальну схему, яка б дозволила збалансувати норми прибутку, рівень ризику, забезпечила стимули та гарантії для залучення іноземних інвестицій у процес структурної трансформації економічного комплексу.
     У нашій державі зараз багато робиться для того, щоб значно активізувати процес залучення прямих іноземних  інвестицій, багато ще треба зробити  в майбутньому, проте іноземні інвестори добре усвідомлюють, що для створення привабливого інвестиційного клімату зі стабільними, несуперечливими та прозорими правовими рамками потрібні роки.
     Разом з тим, можна з упевненістю  стверджувати, що багато потенційних  фінансових донорів готові до посилення своєї присутності та діяльності в Україні, якщо процеси реформ динамічно продовжуватимуться, якщо буде видно, що держава в особі центральних і місцевих органів виконавчої влади оперативно й цілеспрямовано працює над усуненням згаданих перешкод.
     В українських регіонах значна увага  в організації інвестиційного процесу  приділяється залученню іноземних  інвестицій. Серед численних факторів, що визначають закономірності іноземного інвестування – соціально-культурне середовище відповідної території, яке є вагомою передумовою міжнародних економічних зв’язків, у тому числі – реалізації інвестиційних проектів. Оскільки світогляд значної частини населення був сформований в період планової економічної системи та декларованої загальнонародної власності на засоби виробництва, сприйняття пересічним українцем представника великого бізнесу є неоднозначним.
     Більш того, досвід іноземного інвестування в новітній економічній історії України, на жаль, має багато негативних прикладів співпраці з іноземними інвесторами. Загрози, що у суспільній свідомості пов’язані із зростанням присутності іноземного бізнесу, в першу чергу транснаціонального капіталу, в Україні цілком логічні і мають місце в інших країнах світу. Так, серед найбільших небезпек – загроза національному товаровиробникові. З огляду на низьку конкурентоздатність більшості українських сфер економічної діяльності, входження на галузеві ринки потужних іноземних конкурентів дійсно складає загрозу витіснення місцевого товаровиробника. Тим самим стає реальністю некерована зміна галузевої структури виробництва, аж до повного перепрофілювання чи закриття підприємств з переважною участю іноземного капіталу. Зазначені небезпеки посилюються скороченням зайнятості та посиленням соціальної напруженості міст та регіонів.
     Узагальнення  світового досвіду співпраці  з транснаціональним капіталом  дозволяє виокремити чинники впливу на країну-отримувача прямих іноземних  інвестицій [7, с. 122].
     Фактори позитивного впливу:
    позитивний демонстраційний ефект;
    мультиплікаційний ефект в економіці міста чи регіону та збільшення створеного національного продукту;
    пільги місцевим постачальникам та технічна допомога для дотримання власних технічних вимог;
    конкуренція для місцевих товаровиробників, що приводить до удосконалення виробництва останніх;
    програми підвищення кваліфікації працівників, що приводить до удосконалення якості пропозиції на ринку праці;
    бюджетні надходження.
     Фактори негативного впливу:
    послаблення конкурентних позицій місцевих товаровиробників;
    структурне безробіття через конкуренцію з підприємством з іноземними інвестиціями;
    залежність від іноземних інвесторів;
    репатріація прибутків;
    погіршення екологічної ситуації;
    посилення монополістичних тенденцій на ринках;
    конфлікт інтересів країни-одержувача та іноземних інвесторів;
    сприяння переміщенню ресурсів за кордон;
    поглиблення соціальної диференціації.
     Таким чином, небезпека прямих іноземних  інвестицій має бути цілком підконтрольною суб’єктам державної економічної  політики на всіх етапах залучення іноземного капіталу – від питань розподілу власності до антимонопольної корекції. Заходи тактичного впливу, як-от протекціонізм експортно-орієнтованих галузей, не дають необхідного результату в довгостроковому періоді і роблять вказані ринки ще більш вразливими від зовнішньоекономічної кон’юнктури.
     Уникнення зазначених та інших можливих небезпек лежить у площині захисту національних інтересів цивілізованими методами, засобами ринкового контролю та нормативно-правовими  важелями регулювання. Це означає, що реалізація певного інвестиційного проекту повинна базуватися, насамперед, на дотриманні норм українського та міжнародного законодавства, містити повний перелік необхідних правових процедур. Усі сторони інвестиційного процесу повинні виконувати взяті на себе зобов’язання та нести відповідальність за їх невиконання.
     Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний в тих сферах економіки активізація  яких допоможе вивести її з кризового  стану, зняти соціальне напруження, що зростає в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту й послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції.
     У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу  практично все агропромислове господарство України: від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту та доведення його до споживачів. Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити витрати, забезпечити більш глибоку та комплексну переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість в агропромисловій сфері економіки щорічно втрачаються мільйони тонн м`яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає 40% овочів і фруктів. У величезних кількостях витрачається або нераціонально використовується вирощена зернова продукція.
     Зниження  втрат сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна в короткі строки одержати значний економічний ефект, зокрема створення порівняно невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат при невисокому ступені ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведені агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, в тому числі з використанням потужного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.
     У великомасштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу паливно-енергетичні галузі, що впродовж багатьох років несуть величезне навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту. Залучення інвестицій з-за кордону в цю галузь було б дуже корисним при розв`язанні ряду питань. Серед них:
    активізація використання наявного виробничого потенціалу видобування та переробки енергоресурсів, зокрема нафти і газу, родовища яких відкрито в українській частині шельфу Чорного моря та в Карпатах. Відомо, що чорноморськими родовищами цікавляться британська транснаціональна компанія “SHEEL” та російський “ГАЗПРОМ”. І саме в цьому питанні держава повинна взяти на себе роль посередника і вибрати найкращий із запропонованих варіантів. Також держава має вирішити питання із закриттям частини вугільних шахт і реконструкції решти;
    різке зниження питомих видатків палива та енергії у народному господарстві на основі переходу до енергозберігальних технологій;
    комплексна модернізація діючих і створення нових виробничих фондів і процесів на базі сучасної техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та безпеки виробництва, а також поліпшення умов праці;
    зниження негативного впливу металургійного та нафтохімічного комплексів на навколишнє середовище на основі застосування екологічно чистих технологічних процесів у виробництві, транспортування та сферах споживання енергоресурсів.
     Процес  інвестиційної діяльності наближається до стабілізації та можливого росту інвестицій. На сьогоднішній день відбуваються істотні зміни в структурі джерел фінансових капітальних вкладень, підвищується частка засобів недержавного сектору економіки. Однак, у вирішенні завдань стабілізації економічного стану головна роль залишається все ж за державними інвестиціями. Так, у деяких важливих питаннях держава змушена виступати як ініціатор інвестиційного процесу.
     Значний вплив на розвиток економіки мають іноземні інвестиції. При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародної економічної співпраці можна очікувати підвищення припливу іноземних інвестицій в розвиток економіки.
     Однак, стримувальним фактором, як уже не раз зазначалось, тут є інвестиційний клімат, який залишається несприятливим через політичну та економічну нестабільності, високу криміногенність у підприємницькій діяльності, що змушує іноземних інвесторів провадити обережну політику у сфері інвестиційної співпраці з Україною (див. додаток А, Б).
 

Розділ 3. Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності України для забезпечення фінансової безпеки держави
     Пожвавлення економічних процесів в Україні  в значній мірі залежить від ефективності державної інвестиційної політики, наявності сприятливого інвестиційного клімату. Для України іноземні інвестиції мають велике значення, тому пожвавлення інвестиційної діяльності в країні передбачає залучення фінансових ресурсів, нових технологій і передового досвіду розвинених країн, які пропонують для перебудови економіки залучення на взаємовигідних умовах з метою розв’язання завдань структурної трансформації, розвитку імпортозамінних виробництв і послідовного нарощування експортного потенціалу.
     Розвиток  інвестиційної політики, проблеми привабливості  України на міжнародній арені  та напрямів залучення іноземних інвестицій висвітлені в роботах вітчизняних та закордонних учених, як Федоренко В. Г., Проценко П. О., Солдатенко В. В., Степанов Д. В., Мойсюк О. М., Корецького М. та ін.
     Сьогодні  від ефективності інвестиційної  політики держави залежить стан виробництва, становище та рівень технічого оснащення основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних та економічних проблем. Інвестиції являються основою для розвитку підприємств, окремих галузей та економіки в цілому [8,ст.25].
     Інвестиції  потрібні підприємствам і організаціям для переходу до нормальної господарської  діяльності, для переозброє
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.