На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Особливост мжособистсних вдносин у груп однолткв молодшого шкльного вку

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 02.06.2012. Сдан: 2010. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
     Курсова робота: 36с., 1 табл., 20 ист., 1прил. 

     Тема  курсової роботи: Особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку. 

     МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ, СПІЛКУВАННЯ, ДРУЖБА, ПРИЯТЕЛЮВАННЯ, СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС, СИМПАТІЯ, АНТИПАТІЯ.  

     Об'єктом  і предметом дослідження є міжособистісні відносини й особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку.  

     Ціль  роботи: вивчення основних особливостей міжособистісних взаємодій у групі однолітків молодшого шкільного віку. 

     Гіпотеза  дослідження: положення в системі міжособистісних відносин або соціальний статус кожної дитини, що входить у групу однолітків, визначає особливості цих відносин. 

     При виконанні роботи використані методи соціометрії й проективна методика «Що мені подобається в школі». 

     Практична значимість: робота може бути використана  педагогами й психологами при взаємодії із групою однолітків молодшого шкільного віку.
     Наукова новизна: виявлена залежність структури  міжособистісних відносин у групі однолітків від соціометричного статусу кожної дитини вхідного в дану групу. 

     Автор підтверджує, що наведений у роботі розрахунково-аналітичний матеріал правильно й об'єктивно відбиває стан досліджуваного процесу, а всі запозичені з літературних і інших джерел теоретичні, методологічні й методичні положення й концепції супроводжуються посиланнями на їхніх авторів. 

                                         ________________________
                                         (підпис студента)
 

      Вступ 

     У цей час у психологічній науці  роботи, присвячені проблемами вивчення групових феноменів і розвитку особистості в групі, витісняються дослідженнями психічного й особистісного розвитку людину. Але для вивчення психологічного й особистісного розвитку людину потрібно вивчити й малу групу, у якій він взаємодіє.
     Дитина  – це особистість, яка також вступає в систему міжособистісних взаємин. Із вступом дитини в школу починається активне придбання навичок спілкування. І від побудови взаємин з однолітками, від положення дитини або від його статусу в групі залежить становлення його особистості в системі особистих взаємин. Цей етап становлення комунікативних навичок спілкування попадає на період молодшого шкільного віку.
     Виходячи з перерахованого вище, об'єктом нашого дослідження є міжособистісні відносини.
     Предметом нашого дослідження є особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку.
     Кожна дитина – унікальна особистість, і тому в спілкуванні кожний користується своїм підходом. Однак психологами робляться спроби виділити й загальні правила міжособистісної взаємодії. Тому метою нашого дослідження буде вивчення основних особливостей міжособистісних взаємодій у групі однолітків молодшого шкільного віку. Відповідно завданнями нашого дослідження є:
    Здійснення теоретичного поняття «міжособистісні відносини».
    Вивчення міжособистісних відносин як фактора особистісного розвитку молодшого школяра.
    Виявлення соціометричного статусу молодших школярів.
     Гіпотеза  дослідження: положення в системі міжособистісних відносин або соціальний статус кожної дитини, що входить у групу однолітків, визначає особливості цих відносин.
     Над проблемою взаємних впливів і  впливів дітей один на одного працювали  багато відомих психологів і педагоги, такі як Г.А. Роков, В.П. Вахтерев, А.А. Реан, Я.Л. Коломинский, І.В. Дубровина, В.С. Мухіна, Г. Крайк, М.В. Гамезо, Б.С. Волков.
     Кожний з них вивчав міжособистісні відносини як основний фактор, що сприяє формуванню й становленню особистості. І те, що Спілкування впливає на соціальний і особистісний розвиток дітей.
     У молодшому шкільному віці все більше значення для розвитку дитини здобуває його спілкування з однолітками. У спілкуванні дитини з однолітками не тільки більш охоче здійснюється пізнавальна предметна діяльність, але й формуються найважливіші навички міжособистісного спілкування й моральної поведінки. Прагнення до однолітків, спрага спілкування з ним робить групу однолітків для школяра надзвичайно коштовної й привабливої. Участю в групі вони дуже дорожать (А.А. Реан). Від того, як дитина спілкується з однолітками, буде залежати напрямок його розвитку. Виходить, міжособистісні відносини в групі є одним з факторів розвиваючим особистість. Тому проблемами міжособистісних відносин займаються багато вчених і ці проблеми є актуальними на сьогоднішній день.
     Те, що система особистих взаємин довгий час, по суті, вислизала з поля зору дослідників, і тільки порівняно недавно стало предметом дослідження, обумовлене, насамперед, тісно зв'язаними між собою причинами. По-перше, поза науковим розглядом виявився сам предмет дослідження – та соціально-психологічна реальність, яку являють собою особисті взаємини між людьми. По-друге, не були відомі методи вивчення цих відносин.
     Положення істотне змінилося, коли в нас почали широко вести соціально-психологічні дослідження, у тому числі вивчати взаємини в малих групах. Проблеми малих груп займають видне місце у світовій соціальній психології. На всіх міжнародних психологічних конгресах цим проблемам присвячуються симпозіуми (Я.Л. Коломинский).
     Методологічною підставою досліджуваної проблеми склали універсальні методологічні принципи: принцип детермінізму, принцип розвитку.
     Принцип детермінізму затверджує, що будь-яке психічне явище або особистісний утвір має причинну обумовленість. Психічні явища й особистісні утвори є наслідком певних біологічних, соціальних, психологічних умов.
     Принцип розвитку припускає, що будь-яке психічне явище або особистісний утвір є процесом і безупинно розвивається. Отже, міжособистісна взаємодія в малій групі розвивається й підкоряється всім закономірним властивостям розвитку: безперервності нерівномірності, пластичності, асинхронности й стадіальності.
     Для вивчення особливостей міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку були використані наступні методи вивчення відносин: соціометрія й проектний метод. У якості проектного методу була використана методика «Що мені подобається в школі» (Н.Г. Лусканова ).
     У якості бази дослідження виступає Вульковская середня школа й безпосередньо III клас.
 

      Розділ 1. Специфіка  міжособистісних відносин у групах однолітків молодшого шкільного віку 

     1.1 Поняття міжособистісних відносин у групах і колективах 

     Суб'єктивно  переживане, личностно значиме, емоційно-когнітивне відбиття людьми один одного в процесі міжособистісної взаємодії звуться міжособистісних відносин.
     Природа міжособистісних відносин суттєво відрізняється від природи суспільних відносин. Їхня найважливіша специфічна риса – емоційна основа. Це означає, що міжособистісні відносини виникають і складаються на основі певних почуттів, що народжуються в людей по відношенню друг до друга. Існує дві більші групи таких почуттів:
     - конъюнктивные почуття, що зближають і об'єднуючі людей. У кожному випадку такого відношення інша сторона виступає бажаний об'єкт, стосовно якого демонструється готовність до співробітництва, до спільних дій.
     - диз'юнктивні почуття, що роз'єднують людей, коли інша сторона виступає як неприйнятний, а часом навіть фрустрирующий об'єкт, стосовно якого не виникає бажання до співробітництва й іншим позитивним відносинам.
     Інтенсивність того або іншого почуття може бути різної, і це позначається на діяльності групи. Однак практичні відносини між людьми не складаються тільки на основі безпосередніх емоційних контактів. Сама діяльність задає ряд відносин, опосередкованих нею.
     Поза  спілкуванням людське суспільство просте немислимо. Спілкування виступає як спосіб об'єднання індивідів, невід'ємний елемент їх особистісного розвитку. Цим і визначається існування спілкування як реальності суспільних і міжособистісних відносин. Спілкування людей відбувається в різноманітних реальних групах. Під групою розуміється сукупність індивідів, що мають щось загальне. Існує кілька різновидів груп: умовні й реальні; постійні й тимчасові; більші й малі [1, с.185].
     К. Маркс відзначив: «Спілкування – одна з форм людської взаємодії, завдяки яким люди як фізично, так і духовно творять один одного…» [2, с.36].
     Потреба у взаємодії із собі подібними пояснюється соціальною природою людини. Виникла вона в процесі суспільно-історичного розвитку людей і є однієї з визначальних поведінку людини. Людей не може не обмінюватися діями, учинками, думками й почуттями з іншими людьми. Розвинене спілкування здійснюється в дружбі й любові [3, с.105].
     Спілкування характеризується як спостережуваний  процес, у якім актуалізується й проявляється, ця така поведінка людей, у процесі якого розвиваються, проявляються й формуються їхні міжособистісні відносини.
     Одним з явищ міжособистісних відносин виділяють взаєминиличностно значиме образне, емоційне й інтелектуальне відбиття людьми один одного, яке являє собою їх внутрішній стан [4, с.71].
     Можна з деякими застереженнями прийняти такий факт, що людей як особистість є продукт, результат численних залишкових групових впливів, що майже все в його психології й поведінці складається й закріплюється під впливом участі в діяльності різних більших соціальних і малих груп. Більшу частину свого життя людей проводить у малій групі. Відома теза про залежність психології й поведінки особистості від соціального середовища вірніше було б сформулювати, як думка про залежність особистості від психології й відносин, що існують у малих групах. Малу групу характеризує психологічна й поведінкова спільність її членів, яка виділяє й відокремлює групу, робить її відносно авторитетним соціально-психологічним утвором [5, с.523].
     Існування будь-якої групи має загальні закономірності:
     1. Група неминуче структурируется.
     2. Група розвивається.
     Положення людини в групі може неодноразово мінятися. Одним з істотних видів груп є колектив – стійка в часі організаційна група взаємодіючих людей, об'єднаних цілями спільної діяльності й складною динамікою формальних і неформальних взаємин.
     Виділяють 3 етапу формування навчального колективу. На першому організаційному етапі група учнів не являє собою колектив. Організатором життя й діяльності навчальної групи на цьому етапі є педагог. Він уважно вивчає кожного члена групи, його характер, особливості особистості. У цілому перший етап характеризується соціально-психологічною адаптацією, тобто активним пристосуванням до навчального процесу й засвоєнням вимог, норм, традицій навчального закладу.
     Другий  етап формування й розвитку колективу наступає, коли виявляється неформальний актив, тобто члени групи, що користуються авторитетом у більшості членів колективу. Цей етап характеризується створенням системи міжособистісних і ділових відносин між членами колективу. Педагогові для організації відповідної коррекционной роботи надзвичайно важливо знати, яка структура міжособистісних відносин у колективі, а також на чому вони засновані. У цьому зв'язку велике значення набувають спеціальні методи дослідження, що дозволяють виявити сховану від безпосереднього спостереження структуру міжособистісних взаємин у групі, виявити лідерів і статусне положення всіх інших членів групи. Лідер – визначальна сила групи. Лідер не тільки направляє й веде своїх послідовників, але й прагне вести їх за собою, а послідовники не просто йдуть за лідером, але й прагнуть іти за ним.
     Третій  етап розвитку колективу характеризується високим рівнем згуртованості – ценностно-орієнтованого єдності, близькості поглядів, оцінок і позицій членів групи стосовно об'єктів найбільш значимим для групи в цілому.
     Комплексним показником взаємин у колективі є його соціально-психологічний клімат – сукупність відносин членів колективу до умов і характеру спільної діяльності; до членів колективу; до керівника.
     Для виявлення структури міжособистісних відносин у групі необхідно виявити, що показники цих об'єктів характеризують структуру міжособистісних відносин у даній, певній групі [1, с.185].
     Міжособистісні відносини будуються на симпатіях, антипатіях, привабливості й переваги, а саме, але критеріях вибору. Чим важливіше для людини намічувана діяльність, чому більш тривале й правильне спілкування вона припускає, тем сильніше критерій вибору. Справжній згуртований колектив не виникає відразу, а формується поступово й проходить ряд етапів [6, с.277].
     У свою чергу Я. Коломинский критеріями вибору називав питання про бажання людини разом з ким-небудь брати участь у якій-небудь діяльності. Наприклад: «З ким ви прагнете разом вирішувати завдання?» або «Кого ви запросите на день народження?». Часто успіх вивчення взаємин залежить від правильного добору цих питань, критеріїв. Розрізняють сильні й слабкі критерії вибору. Сильні критерії виявляють більш глибокі й стійкі відносини людей.
     Розподіл критеріїв по силі, узагальненості пов'язане з виставою про наявність між людьми спонтанних, безпосередніх впливів як основи міжособистісних відносин.
     Взаємини між учнями в класі – це не відносини, які виникають у процесі їх спільної діяльності. Діяльність школяра складається з навчання й інших справ – трудових, суспільних, побутових. Особисті взаємини вже в молодшому шкільному віці є основою тісних угруповань, так званих малих груп [4, с.75].
     Групи однолітків залишаються важливими протягом усього середнього дитинства – від шести до дванадцяти років. Але за цей час, як у їхній організації, так і в їхньому значенні, для дитини відбуваються помітні зміни.
     На  початку середнього дитинства групи  однолітків відносно неформальні. Вони звичайно створюються самими дітьми, мають дуже мало чинних правил і їх склад швидко міняється. Структура самої групи відрізняється в цьому віці великою гнучкістю. Група однолітків здобуває суттєво більше значення для її членів, коли вони досягають десяти, дванадцяти років. Група здобуває для дитини виняткову важливість. У цей період організаційна структура груп стає більш формальною. Можуть з'явитися спеціальні вимоги до бажаючих стать членом групи, ритуали присвяти для новачків і регулярні збори членів групи. Досить важливим стає розподіл за половою ознакою. Ці строгі установки відносно правил, конформности й половою сегрегації стають звичайними для взаємодії дітей наприкінці середнього віку [7, с.539].
     Таким чином, міжособистісні відносини мають ряд форм, особливостей, які реалізуються в колективі, групі людей, групі однолітків у процесі спілкування залежно від різних факторів, що впливають на них.
 

      1.2 Розвиток міжособистісних відносин молодшого шкільного віку в групі однолітків 

     До  групи однолітків ставиться й група однолітків молодшого шкільного віку.
     Молодший  школяр – це людей, що активно опановує навичками спілкування. У цьому віці відбувається інтенсивне встановлення дружніх контактів. Придбання навичок соціальної взаємодії із групою однолітків і вміння заводити друзів є однієї з найважливіших завдань розвитку на цьому віковому етапі [8, с.423].
     Із  приходом у школу відзначається зменшення колективних зв'язків і взаємин між дітьми молодшого шкільного віку в порівнянні з підготовчою групою дитячого садка. Це пояснюється новизною колективу й нової для дитини навчальною діяльністю [9, с.151].
     Придбання навичок соціальної взаємодії із групою однолітків і вміння заводити друзів є однієї з найважливіших завдань розвитку дитину на цьому віковому етапі [10, с.74].
     Нова  соціальна ситуація й нові правила поведінки приводять до того, що в перший рік навчання підвищується рівень конформности дітей, що є закономірним наслідком входження в нову групу. Спілкування з однолітками відіграє важливу роль у цьому віці. Воно не тільки робить самооцінку більш адекватної й допомагає соціалізації дітей у нових умовах, але й стимулює їхнє навчання [11, с.227].
     Взаємини першокласників багато в чому визначаються вчителем через організацію навчального процесу. Він сприяє формуванню статусів і міжособистісних відносин у класі. Тому при проведенні соціометричних вимірів можна виявити, що серед, що воліються часто виявляються діти, які добре вчаться, яких хвалить і виділяє вчитель.
     До II і III класу особистість учителя стає менш значимої, але зате зв'язки з однокласниками стають більш тісними й диференційованими.
     Звичайно  діти починають спілкуватися по симпатіях, спільності яких-небудь інтересів. Чималу роль відіграє й близькість їх місця проживання й полових ознаках.
     Характерна  риса взаємин молодших школярів полягає в тому, що їх дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів; наприклад, вони сидять за однією партою, поруч живуть, цікавляться читанням або малюванням… Свідомість молодших школярів ще не досяглася того рівня, щоб вибирати друзів по яких-небудь істотних якостях особистості. Але в цілому діти III – IV класів глибше усвідомлюють ті або інші якості особистості, характеру. І вже в III класі при необхідності вибрати однокласників для спільної діяльності. Близько 75% учнів III класів мотивують вибір певними моральними якостями інших дітей [12, с.323].
     Матеріали соціометричних досліджень підтверджують  те, що успіхи в школі ухвалюються учнями як головна характеристика особистості. Відповідаючи на запитання, з ким ти прагнеш сидіти за партою й чому? Кого ти прагнеш запросити на день народження й чому саме його?
     - 85% учнів I класу й 70% - II класу мотивували свій вибір успіхами або неуспіхами однолітками в навчанні, причому якщо вибір припав на неуспішного учня, то пропонувалася допомога. Дуже часто у своїх оцінках хлопці посилався на вчителя [9, с.154].
     Саме  в молодшому шкільному віці з'являється соціально-психологічний феномен дружби як вибірних-вибіркових-індивідуально-виборчих глибоких міжособистісних відносин дітей, що характеризуються взаємною прихильністю, заснованої на почутті симпатії й безумовного прийняття іншого. У цьому віці найпоширенішої є групова дружба. Дружба виконує безліч функцій, головними з яких є розвиток самосвідомості й формування почуття причетності, зв'язки із суспільством собі подібних [13, с.260].
     По ступеню емоційного залучення спілкування дитину з однолітками, воно може бути товариським і приятельськими. Товариське спілкування - емоційне менш глибоке спілкування дитини, реалізується в основному в класі й переважно зі своєю підлогою. Приятельське – як у класі, так і поза його й теж в основному зі своєю підлогою, тільки 8% хлопчиків і 9% дівчинок із протилежною підлогою [14, с.303].
     Взаємини хлопчиків і дівчинок у молодших класах носять стихійний характер.
     Основними показниками гуманістичних відносин між хлопчиками й дівчинками є симпатія, товариство, дружба. При їхньому розвитку виникає прагнення до спілкування. Особиста дружба в молодшій школі встановлюється досить рідко в порівнянні з особистим товариством і симпатією. У цих процесах більша роль належить учителеві.
     Типовими  антигуманними відносинами між хлопчиками й дівчинками є (по Ю.С.Митиной):
     - відношення хлопчиків до дівчинок: розв'язність, драчливость, брутальність, зарозумілість, відмова від яких-небудь відносин
     - відношення дівчинок до хлопчиків: сором'язливість, скарги на поведінку хлопчиків…або в окремих випадках протилежні явища, наприклад, дитячий флірт [15, с.105].
     Відносини між хлопчиками й дівчинками потребують постійної уваги й коректуванню, ними слід розумно управляти, не покладаючись на те, що вони будуть правильно розвиватися самі по собі [13, с.221].
     Таким чином, можна зробити висновок про те, що міжособистісні відносини однолітків молодшого шкільного віку залежать від багатьох факторів, таких як успішність у навчанні, взаємна симпатія, спільність інтересів, зовнішні життєві обставини, полові ознаки. Ці всі фактори впливають на вибір взаємин дитину з однолітками і їх значимість.
     Учні  по-різному ставляться до своїх товаришів: одних однокласників учень вибирає, інших не вибирає, третіх відкидає; відношення до одним стійко, до інших не стійко.
     У кожному класі для кожного учня існує три кола спілкування. У першім колі спілкування перебувають ті однокласники, які є для дитини об'єктом постійних стійких виборів. Це учні, до яких він випробовує стійку симпатію, емоційне тяжіння. Серед них є ті, хто у свою чергу симпатизує даному школяру. Тоді їх поєднує взаємний зв'язок. У деяких учнів взагалі може не бути жодного товариша, до якого він випробовував би стійку симпатію, тобто, у цього учня немає в класі першого кола бажаного спілкування. Поняття першого кола спілкування містить у собі як окремий випадок і угруповання. Угруповання становлять учні, яких поєднує взаємний зв'язок, тобто ті, хто входить у перше коло спілкування один з одним.
     Усі однокласники, до яких учень випробовує більшу або меншу симпатію, становлять друге коло його спілкування в класі. Психологічною основою первинного колективу стає така частина загального колективу, де учні взаємно становлять дуг для друга друге коло бажаного спілкування.
     Ці  кола, звичайно стан, що не застиг. Однокласник, який раніше був для учня в другім колі спілкуванні, може ввійти в перший, і навпаки. Ці кола спілкування взаємодіють і з найбільш широким третім колом спілкування, яке включає всіх учнів даного класу. Але школярі перебувають в особистих взаєминах не тільки з однокласниками, але й з учнями з інших класів.
     У початкових класах у дитини уже є прагнення зайняти певне положення в системі особистих взаємин і в структурі колективу. Діти найчастіше важко переживають невідповідність між домаганнями в цій області й фактичним станом [4, с.113].
     Система особистих відносин у класі складається в дитини в міру освоєння й шкільної дійсності. Основу цієї системи становлять безпосередні емоційні відносини, які превалюють над усіма іншими [8, с.424].
     У прояві й розвитку потреби дітей у спілкуванні, в учнів початкових класів спостерігаються значні індивідуальні особливості. Можна виділити дві групи дітей відповідно до цих особливостей. В одних спілкування з товаришами в основному обмежується школою. В інших спілкування з товаришами вже займає чимале місце в житті.
     Молодший  шкільний вік – це період позитивних змін і перетворень, що відбуваються з особистістю дитини. Тому так важливий рівень досягнень, здійснених кожною дитиною на даному віковому етапі. Якщо в цьому віці дитина не відчує радість пізнання, не придбає впевненість у своїх здатностях і можливостях, зробити це надалі буде сутужніше. І положення дитини в структурі особистих взаємин з однолітками також сутужніше буде виправити. [15, с.260].
     На положення дитини в системі особистих взаємин впливає й такий феномен як мовна культура.
     Мовна культура спілкування полягає не тільки в тому, що дитина правильно виголошує й правильно підбирає слова ввічливості. Дитина, що володіє тільки цими можливостями, може викликати в однолітків почуття поблажливої переваги над ним, тому що його мова не пофарбована наявністю в нього вольового потенціалу, що виражається в експресії, що проявляється впевненості в собі й почутті власної гідності.
     Саме  засвоювані й використані дитиною засобу ефективного спілкування в першу чергу визначать відношення до нього оточуючих людей. Спілкування стає особливою школою соціальних відносин. Дитина поки несвідомо відкриває для себе існування різних стилів спілкування. Саме в умовах самостійного спілкування дитина відкриває для себе різноманітні стилі можливої побудови відносин [16, с.253].
     Таким чином, в основі розвитку взаємин у групі лежить потреба в спілкуванні, і ця потреба змінюється з віком. Вона задовольняється різними дітьми неоднаково. Кожний член групи займає особливе положення й у системі особистих і в системі ділових відносин, на яких впливають успіхи дитини, його особисті переваги, його інтереси, мовна культура, а кінці III-IV класу й індивідуальні моральні якості. 

     1.3. Молодший школяр  і його положення в системі особистих взаємин 

     Положення людини характеризується, насамперед, тими суспільними функціями, які він виконує, його соціальними ролями. При цьому кожний з нас виконує не одну, а кілька ролей, різних у різних системах відносин. Але не завжди її легко визначити з достатньою точністю. Якщо в спеціально організованих системах відносин це порівняно просто, то там, де відносини складаються стихійно, визначити соціальну роль людини, його положення задоволене важко.
     Як  уже не однократно відзначалося, у шкільному класі існує дві системи відносин: ділові й особисті. Школяр відіграє в класі й школі безліч ролей: він відмінник або трієчник, футболіст і т.д. Усі ці ролі відкриті для безпосереднього спостереження, і положення учня в цій сфері відносин може бути обмірюване в об'єктивних критеріях: успішність – оцінками, спортивні успіхи – певними розрядами.
     Зовсім інакше оцінюється положення людини в системі особистих відносин. І хоча воно завжди неявно є присутнім при оцінці нами іншої людину як особистості, часто мислиться дуже невиразно й угадується інтуїтивно.
     Соціометричний  статус визначається числом виборів учнями один одного. Віддаючи свій вибір тому або іншому однокласникові, учень демонструє його потреба в спілкуванні з тими або іншими однокласниками, симпатія до них. Отже, чим більше членів групи симпатизує людині, чому більше число однокласників відчуває потребу спілкуватися саме з ним, тим більше виборів він одержить. І це число буде виражати його положення в системі особистих взаємин: чому воно більше, тем краще положення. Іноді існують протиріччя між положенням, яке займає учень системі відповідальної залежності, і його місцем у системі особистих взаємин.
     Емоційне благополуччя, або самопочуття учня в системі особистих взаємин, сложившихся в колективі, залежить не тільки від того, скільки однокласників симпатизує йому, але й від того, на скільки ці симпатії й прагнення до спілкування взаємні. Іншими словами, для учня важливо не тільки кількість виборів, але й те, які саме однокласники його вибрали. Ці дані важливі й для виявлення структури взаємин у колективі, і для вивчення задоволеності учня в спілкуванні з однокласниками. У відносинах молодших школярів емоційне відношення превалює над усіма іншими.
     Виділяють два типи виборів: нестійкі – вибори, що відбивають більш летучі, короткочасні нестійкі відносини; стійкі – вибори, що відбивають тривалі, характерні для даного учня стійкі відносини.
     Положення людини в системі особистих взаємин у групі залежить, по-перше, від якостей самої людини й, по-друге, від характерних рис тієї
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.