На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Розвиток процесв памят в молодшому шкльному вц

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 02.06.2012. Сдан: 2010. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    Міністерство  освіти і науки України 

    Дослідницький центр
    (при  НУ «Львівська політехніка») 
 
 
 
 

    КУРСОВА РОБОТА

    З навчальної дисципліни: психологія
        на  тему
    Розвиток  процесів пам’яті  в молодшому шкільному  віці 
 
 
 
 

                  Роботу  виконала
                  Шеремета  М.Я
                  Роботу  перевірила:
                  Доцент  кафедри ППП
                  Кандидат  психологічних наук Зоя Олексіївна Романець
                  _______________________ 
                   
                   
                   

    Львів – 2010
 

     Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………3
1. Природа пам’яті та її значення в оволодінні школярами навчальною діяльністю……………………………………………………………………………5
1.1 Теоретичний аналіз пам’яті як пізнавального процесу………………………..5
1.2 Типи пам’яті та її класифікації…………..………………………………………9
1.3 Риси пам’яті………………………………………….…………………………..12
1.4 Особливості пам’яті школярів (за віком)……….……………………………...14
2. Методи тренування пам’яті………………………………………………………19
2.1 Раціональні  прийоми розвитку пам’яті………………………………………...19
2.2. Методи  роботи з пам’яттю……………………………………………………..21
2.3. Прийоми  запам’ятовування…………………………………………………….23
3. Методичний матеріал спрямований на дослідження стану пам’яті…………...27
4. Дослідження  способів запам’ятовування та  пригадування у молодшому шкільному  віці……………………………………………………………………….28
5. Педагогічні  аспекти дослідження пам’яті………………………………………34
Висновки……………………………………………………………………………..39
Список використаної літератури……………………...……………………………41
 

         ВСТУП
    Людина  не може ставитися байдуже до оточуючого світу, а всяка людська активність побудована на процесі пізнання, тобто  відображенні в психіці особи  реальної дійсності. Процес пізнання розпочинається з відчуттів та спостережень, щоб пройшовши стадії уявлень і пам‘яті, перетвориться в мислення і завершення в процесах прийняття рішень та виконанні дій.
    Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, дитина має засвоїти знання про навколишній  світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Все це пов’язано з роботою пам’яті. Якби людина не запам’ятовувала те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.
    Уже в старовинні часи люди звертали свою увагу на значення пам’яті. Есхіл, використавши уста Прометея, промовив: “Послухай, що я зробив цим смертним. Придумав числа, навчив складати слова і дав їм пам’ять”. Стародавні греки матір’ю всіх муз вважали богиню пам’яті Мнемозину.
    Роль  пам’яті на різних щаблях історії  людства неоднакова. В далекі часи, коли люди не володіли писемністю, вимоги до міцності та чіткості запам’ятовування і збереження досвіду були високими. Сучасна людина не взмозі буквально відтворювати те, що сприйняла, бо об’єм відомостей дуже великий. В зв’язку з цим змінились вимоги і до навчання. Якщо раніше в навчанні важливо було запам’ятати і відтворити відомості, то тепер на перший план виходять завдання розумового розвитку учнів. За даними психолого-педагогічних досліджень останніх десятиліть докорінно змінились зміст і методи навчання в початковій її ланці (Ш.А.Амонашвілі, В.В.Давидов, Л.В.Заков, В.В.Рєпін, Д.Б.Ельконін та ін.).
    Ще  в 60-х роках було переглянуто існуючі  уявлення про вікові можливості засвоєння  знань у цей період життя. З’ясувалося, що першокласники цілком здатні засвоїти не лише конкретні знання та вміння, які складають зміст традиційної початкової освіти (арифметика, письмо, читання), а й елементи наукових знань у галузі математики і мови. Проте такі знання не можна давати в готовому вигляді, як це практикується. Новий зміст вимагає розробки нового методу навчання, спеціальної організації власних предметних дій учнів з розкриттям істотних властивостей досліджуваного предметного матеріалу. Психологічні дослідження показали, що таке навчання змінює весь хід психологічного розвитку дитини і насамперед сприяє формуванню продуктивного мислення (В.В.Давидов, С.Д.Максименко).
    Пам’ять в психології найчастіше визначається як здатність відтворювати в більшій чи меншій відповідності з оригіналом минулі події після зберігання їх впродовж певного часу.
 

     1. Природа пам’яті  та її значення  в оволодінні школярами  навчальною діяльністю
    1.1 Теоретичний аналіз пам’яті як пізнавального процесу
    Кожного дня ми взнаємо багато нового, з  кожним днем збагачуються наші знання. Все, про що дізнається людина, може бути надовго збережене в “кольорах” її мозку. Мозок не тільки зберігає наші знання про навколишній світ, а й має здатність за нашим бажанням відтворювати ці знання.
    Процес  запам’ятовування, збереження й наступного пригадування або упізнавання того, що людина раніше сприймала, переживала чи робила, називається пам’яттю. Значення пам’яті  в житті людини дуже велике. Абсолютно все, що ми знаємо, вміємо, є наслідок здатності мозку запам’ятовувати й зберігати в пам’яті образи, думки, пережиті почуття, рухи та їх системи.
    Пам’ять зберігає нам знання, а без знань  немислимі ні плідна діяльність, ні успішне навчання.
    Пам’ять, які всі інші психічні процеси, має  характер діяльності. Чи запам’ятовує людина, чи згадує вона, а чи пригадує що-небудь, відтворює або взнає – завжди вона здійснює певну психічну діяльність.
    У дітей шкільного віку особливо яскраво  проявляється вплив інтересу на продуктивність запам’ятовування. Відомо, що багато хто  з школярів неоднаково запам’ятовує і засвоює різні навчальні предмети. Пояснюються ці факти не різною пам’яттю учня, а різним інтересом до виучуваних предметів. Педагогічна практика показує, що коли вчитель виховує в дітей інтерес до так званих нелюбимих предметів, запам’ятовування та засвоєння цих предметів учнями різко поліпшується.
    Таким чином, характер пам’яті, її продуктивність пов’язані з особливостями особистості. Людина свідомо регулює процеси  своєї пам’яті й керує ними, виходячи з тих цілей і завдань, які вона ставить у своїй діяльності.
    Встановлено, що протягом молодшого шкільного  віку відбуваються кардинальні зміни  в мотиваційній структурі особистості  дитини. Вони починаються з перебудови мотивів навчальної діяльності на основі інтенсивного формування пізнавальних інтересів  дітей. Навчально-Пізнава-льні мотиви стають провідними не лише в навчальній діяльності, а й всій життєдіяльності школяра.
    Пам’ять – це психічна властивість людини, яка відкриває їй можливості для нагромадження досвіду. Пам’ять виявляється в запам’ятовуванні, збереженні, розпізнаванні та відтворенні явищ, процесів і психічних станів.
    Завдяки цій психічній властивості ми здобуваємо різноманітну інформацію, засвоюємо знання про світ і розвиваємо наші вміння та вправність. У найширшому розумінні цього слова, пам’ять – це властивість, яка створює умови для впливу попередніх подій і переживань на сьогодення. У вужчому розумінні, пам’ять – це здатність пригадувати окремі переживання з минулого. Усвідомлюючи не лише саме переживання, але й його миттєвість в історії нашого життя зі свідомим розміщенням у часі і просторі. Завдяки пам’яті зберігаємо, переховуємо, відтворюємо різні елементи нашого досвіду, не лише інтелектуальні, але й емоційні та моторно-рухові. Пам’ять про почуття піднесення, напруження може іноді зберігатися довше, ніж інтелектуальна пам’ять про події, пов’язані з ними.
    З того, що міститься в цих визначеннях, виділимо найбільш істотне, а саме:
    1. Явища пам’яті спричинені нервовою системою, викликаються нею, складають одну з основних її якостей, властивостей.
    2. Будь-який вплив – події зовнішнього  світу або внутрішні реакції  – залишають відбиток, інформацію  у сфері наших рухів, емоцій  або думок.
    3. Пам’ять забезпечує довгострокове зберігання одержаної інформації.
    4. Те, що стало надбанням пам’яті, при відповідних умовах оживає, становиться предметом свідомості.
    5. Процеси пам’яті – запам’ятовування, зберігання, відтворення та забування (Часто, кажучи про процеси пам’яті, говорять про сприйняття, запам’ятовування, відтворення.). [21, c. 164-166]
   При проведенні таких занять, вчителі, шкільні психологи, батьки повинні враховувати не тільки фізіологічний аспект функціонування процесу пам'яті, але й також психологічний
   Отже, пам’ять – поняття багатозначне. З його не побутових, а наукових ознак – філософських, фізіологічних, психологічних – вчитель повинен виділити свій аспект їх розгляду – педагогічний, вирішальний у впливі на школяра при організації його складної учбової діяльності.
    Головна та постійна турбота вчителя –  озброювати учнів міцними знаннями, тобто у великому обсязі і надовго. Щоб школярі зберегли здоров’я та емоціональну стійкість, рівновагу, вчителю недостатньо знати тільки свій предмет і сучасну методику його викладання. Крім цього він повинен враховувати і відомості, що стосуються психіки та безпосередньо пам’яті учня. Спершу ті, що випливають вже з визначень пам’яті: будь-який вплив, що йде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок або рухів учня; довгострокове зберігання потрібної інформації в його пам’яті можна організувати процесом навчання; при дотриманні певних умов сліди пам’яті оживають і набута школярами інформація (знання) виявляється, актуалізується; в залежності від нервової системи (універсальних, відповідних віку, та індивідуальних особливостей школярів) мнемічна діяльність має як загальні, так і специфічні риси.
    Своїм умінням пристосуватися до різноманітних, мінливих умов життя людина також  завдячує пам’яті, яка, окрім того, є фундаментом для створення  нових реалій, спричинюється до перетворення існуючої дійсності. Завдяки пам’яті про минулі події й переживання ми маємо відчуття неперервності власного розвитку й усього нашого життя попри те, що живемо в надзвичайно мінливому світі.
    Незважаючи  на численні дослідження психологів, нейрофізіологів, фізіологічні механізми  пам’яті ще й досі залишаються мало вивченими. Прийнято вважати, що фізіологічна основа тривалої пам’яті полягає в так званих слідових часових зв’язках, утворених в корі півкуль головного мозку на умовно-рефлекторних принципах.
    Запам’ятовування  можливе завдяки пластичності нервової системи, мозку, тобто завдяки притаманній нервовій системі властивості змінюватися під впливом подразників, залишати й зберігати в собі сліди діяння подразників. Мозок кожної людини має властивість пластичності, але ступінь цієї пластичності у різних людей різний.
    Від ступеня пластичності мозку залежить і якість пам’яті людини. Пластичність мозку не є раз і назавжди даною  і незмінною властивістю. Показником пластичності мозку є швидкість  утворення в корі великих півкуль  тимчасових нервових зв’язків, тривалість їх збереження, жвавість і легкість їх оживлення.
    Є ряд досліджень, які розширюють і  поглиблюють знання про механізми  закріплення і збереження слідів вражень. Відомо, що існують певні  умови для фіксації і збереження сліду. За одних умов виниклий слід збудження є короткочасним, зберігається секунди чи хвилини, за інших – зберігається детально. Щоб короткочасний слід збудження став довгочасним, необхідний деякий час, протягом якого слід закріплюється, або, як кажуть психологи, консолідується. Якщо після виникнення сліду збудження в нервовій клітині або групі клітин тут же виникає інших слід від дії нового подразника, та початкове враження загальмовується і зникає, тобто не консолідується. Таким чином, здобуті експериментальні факти дають змогу зробити такі висновки: 1) вплив або збудження викликає зміни рибонуклеїнової кислоти в нервовій клітині; 2) ці зміни створюють можливість специфічно відповідати на повторні подразники.
    Тимчасові нервові зв’язки є фізіологічним  механізмом утворення асоціацій. Асоціація – це зв’язок між окремими подіями, фактами, або явищами, відображеними в нашій свідомості й закріпленими в нашій пам’яті. Без цих зв’язків, або асоціацій, неможлива нормальна психічна діяльність людини, в тому числі діяльність пам’яті. Запам’ятовування будь-якого предмета завжди відбувається в зв’язку з іншими предметами. Асоціативні процеси в корі головного мозку забезпечують запам’ятовування і відтворення різних явищ дійсності в певному зв’язку й послідовності. Асоціації бувають кількох видів: асоціації за схожістю і асоціації за контрастом.[7, c. 256-257] 

    1.2 Типи пам’яті та її класифікації
    Класифікацію  пам’яті можна здійснити, виходячи з участі волі в процесі запам’ятовування, тривалості збереження інформації, суті предмета й способу запам’ятовування. Також можна виділити різні типи пам’яті з огляду на тип збудників, які найрезультативніше використовуються при формуванні досвіду певної людини.
    Мимовільна  і довільна пам’ять.
    Коли  ми запам’ятовуємо певну інформацію без свідомого рішення її запам’ятати та без спрямованих зусиль у цьому напрямі (іноді навіть супроти своїй волі), то це вияв мимовільної пам’яті. коли ж унаслідок власного рішення робимо свідомі зусилля, щоби щось запам’ятати, то це довільна пам’ять. Обидва типи необхідні для повноцінного людського життя. Прояви довільної пам’яті з’являються ще в дітей дошкільного віку, але її значення стрімко зростає з роками.
    Безпосередня  і відкладена пам’ять.
    Безпосередня, короткотривала пам’ять дає людині змогу відтворити певну інформацію відразу ж після ознайомлення з нею. Її обсяг обмежений і сталий. Відкладена пам’ять довготривала. Вона виявляється у спроможності відтворювати вивчений матеріал після проходження значного часу. Для неї характерний необмежений обсяг і час переховування матеріалу, що вкрай необхідно в процесі навчання. Ведучи розмову про короткочасну та довгочасну пам’ять, спеціально торкнемося ситуації, яку можна визначити прислів’ям: “не в коня корм”, коли нічого не зберігається передусім у короткочасній пам’яті. Тому вже з моменту сприйняття знань школярами вчитель повинен спрямовувати свої зусилля на те, щоб необхідні відомості були зафіксовані спочатку в короткочасній, а потім і в довгочасній пам’яті школярами міцно, в оптимальному розмірі і точності. Говорячи про організацію процесу засвоєння знань, гармонічний розвиток короткочасної і довгочасної пам’яті школярів, не можна обійти увагою і прислів’я: “Повторення – мати вчення”. Не примушуючи до тупого, механічного повторення, необхідне постійне оживлення в пам’яті різними шляхами організованого вивченого матеріалу і повернення до нього у відповідності з особливостями природи пам’яті, зокрема з її розділенням на короткочасну і довгочасну.[15, с. 84-87]
    Механічна і логічна пам’ять.
    Механічна пам’ять наявна, коли якийсь матеріал запам’ятовуємо внаслідок багаторазового повторювання – зазубрюємо його, не вдаючись у зміст. При відтворенні особа може докладно повторити те, що запам’ятала, але не зможе пояснити його значення або застосувати в нових обставинах. Коли ж при запам’ятовуванні найперше старатися зрозуміти засвоювану інформацію (чи результат спостереження за якимось явищем), з’ясувати всі терміни, встановити смислові зв’язки в тексті, який містить цю інформацію, а лише після цього запам’ятати даний матеріал, то це буде логічна пам’ять. Застосовуючи логічну пам’ять, особа ще при першому знайомстві з матеріалом старається:
    Логічна пам’ять дає кращі і довговічніші результати, ніж механічна. За її допомогою можна запам’ятати значно ширший обсяг навіть дуже складного матеріалу та тривалий час його зберігати.
    Образна пам’ять.
    Цей тип пам’яті виявляється в  запам’ятовуванні та відтворенні збудників, які впливають на органи чуттів. Нею може бути зорова чи слухова  пам’ять, або й зорово-слухова. Зустрічаються  люди, які легше запам’ятовують те, що бачать інші ж ефективніше й простіше запам’ятають те, що почули. Найбільш розповсюдженою у більшості людей є зорова  та  слухова пам’ять. Вражаючого розвитку пам’яті на основі неспецифічних для нас видів психічної діяльності досягла О. С. Скороходова, радянський вчений в галузі педагогічних наук ( з психології ), яка у п’ятирічному віці втратила зір та слух.
    Подібно О. С. Скороходовій, після спеціального навчання, живуть та працюють і інші сліпо-глухі, при раціональному переключенні їх на збережені у них структури образної пам’яті – дотикова, смакову, моторну.
    Чудова  образна пам’ять – особливий дар художників, музикантів, письменників.
    Словесно-логічна  пам’ять.
    Для такого типу пам’яті характерна схильність до запам’ятовування й відтворення  думок, висловлених вербально. вона створює умови  для сприймання логічних зв’язків і стосунків, виявлених в усній та писемній формі, у тому числі й мові точних наук, у якій застосовуються математичні та логічні символи.
    Моторна пам’ять.
    Рухова (кінетична) пам’ять служить для набуття моторно-рухових навиків. Ця пам’ять необхідна малій дитині, коли вона вчиться використовувати предмети щоденного побуту, та при вивченні письма, спортсмену, який прагне вдосконалити свої досягнення, а також кожному, хто навчається використовувати різноманітні інструменти й пристрої у професійній діяльності.
    Емоційна  пам’ять.
    Цей тип пам’яті проявляється в запам’ятовуванні тих подій, які мають сильне почуттєве  забарвлення. Людська пам’ять схильна  легше запам’ятовувати й довше  зберігати приємні події, ніж прикрі. Емоційна пам’ять відіграє важливу роль у мотивації вчинків. Сила емоціональної пам’яті у людей неоднакова. Емоційно бідні не можуть відтворити пережиті почуття, більшість людей відтворюють їх у певному ступені, артистичні ж натури ( про них-то й писав Станіславський! ) не тільки сприймають гостро свої почуття та почуття інших, але й яскраво запам’ятовують пережите. Не вигадані розповіді про Флобера, який разом зі своєю Еммою Боварі відчував у роті отруту, про Тургенєва, який голосив через смерть Базарова.
    Найважливіші  риси пам’яті – це тривалість, швидкість  запам’ятовування, точність, швидкість  відтворення, місткість.
    Закінчуючи  розгляд явищ пам’яті, відмітимо ще й те, що їй притаманні також розбіжності в швидкості запам’ятовування, його міцності, розмірі та точності.
    При всій складній різноманітності показників, поєднання яких доходить до унікальності й неповторності пам’яті кожного, єдине й визначальне полягає в тому, що у неї є домінуючі характеристики. Вони обумовлені особливостями діяльності, що здійснюється й направлена на досягнення поставленої мети.
    З двох людей з рівними природними даними і однаковим життєвим досвідом краще пам’ять у того, хто постійно її вдосконалює в своїй безпосередній діяльності. Тому-то й кажуть: “ Секрет гарної пам’яті в наших руках ”. [21, с. 18-19 ] 

    1.3 Риси пам’яті
    Тривалість  пам’яті – це спроможність упродовж довгого часу зберігати сприйнятий досвід. З огляду на цю рису різні люди мають дуже великі індивідуальні відмінності. Деякі спроможні навіть через багато років згадати обличчя й імена шкільних друзів, а також багато різних обставин зі спільно прожитих років. Інші ж уже за декілька годин не можуть відносити в пам’яті обличчя особи, з якою зустрічалися. Тривалість пам’яті має вибірковий характер. Це означає, що в тих галузях, якими ми спеціально цікавимося, вона буде значно більша, ніж в усіх інших.
    Швидкість запам’ятовування.
    Швидкість запам’ятовування також належить до рис пам’яті, які в різних людей  можуть суттєво відрізнятись. Загалом  ті, які швидко запам’ятовують якийсь матеріал, також спроможні цю інформацію надовго зберігати в пам’яті. Однак, це правило не всеохоплююче. Нерідко зустрічаються випадки, коли людині потрібно зовсім мало часу, щоб щось запам’яталося, але так само скоро вона забуває все те, чого навчилася. Швидкість запам’ятовування можна збільшити за допомогою спеціального тренування пам’яті.
    Точність.
    Точність  пам’яті, або її докладність, виявляється  в пригадуванні фактів і подій, з  якими людина стикалася, та змісту інформації, яку здобула, у відповідності з реальним станом речей. Ця риса дуже важлива як при навчанні, так і при практичному застосуванні набутих знань. Очевидно, що можуть з’являтися певні відхилення й похибки у відображенні в свідомості реальних фактів, однак у людей, які володіють точною і докладною пам’яттю, їх небагато. Ця особливість пам’яті дозволяє людині використовувати здобутий раніше досвід.
    Готовність  до відтворення.
    Ця  риса полягає в здатності швидко відтворювати в свідомості ту інформацію, яку раніше довелося запам’ятати. Готовність до відтворення можна вважати аналогічною рисою до гнучкості й пластичності мислення, тим більше, що вони тісно пов’язані. Завдяки швидкому відтворенню в пам’яті відповідних образів можемо ефективно використовувати набутий раніше досвід.
    Розпізнавання полягає в розрізненні збудників, які в даний момент діють на наші органи чуття, з тими, які на нас впливали раніше.
    Властиве  пригадування – це відображення в  свідомості збудників, які раніше діяли  на особу, хоча в даний час їх не сприймаємо. Пригадування може стосуватися не лише певних уявлень, але понять і суджень, означених словами. Коли цей матеріал складається з особистих переживань, то маємо на увазі спогади. Пригадування може бути викликане свідомо або виникати мимовільно. Найчастіше одночасно згадуємо такі події чи переживання, які в минулому дійсно відбувалися в той самий час чи в одному місці. Трапляється, що в нашій свідомості виникають і незалежно від нашої волі довший час зберігаються стихійні образи. Такий стан називають персеверацією.
    Репродукування  полягає у відтворенні викликаного  з пам’яті матеріалу. Переважно  воно буває складнішим від розпізнавання  та пригадування, оскільки при розпізнаванні  достатньо встановити відповідність  того, що спостерігаємо в даний  момент, з відкладеним у пам’яті образом, а при пригадуванні – відновити його лише у свідомості. У випадку ж репродукування недостатньо тільки усвідомити те, що колись запам’ятали, але й треба відтворити образ, який в дану мить не спостерігаємо.
    Забування.
    Не  все, що ми запам’ятовуємо, можемо через певний час відтворити. При порівнюванні оригінального матеріалу з тим, що нам вдається відтворити, помічаємо деколи навіть дуже значні похибки. Встановлено, що найбільший об’єм матеріалу забувається в перші дні після запам’ятовування. 
    Найдовше  зберігаються в пам’яті оповідання, менше часу описи, а найшвидше  забуваються наукові тексти.
    Явище забування може бути як корисне, так  і шкідливе. Позитивна функція  полягає в тому, що вона звільнює людину від зайвого баласту інформації, яка після необхідного застосування стає непотрібною. У даному випадку задіюється захисний механізм забування, який не допускає перевантаження пам’яті. Негативна дія забування проявляється в тому, що нерідко воно усуває або деструктуризує попередньо набутий досвід, коли в пам’яті стираються цілі блоки інформації, необхідної для орієнтації в оточенні та плануванні дій. 

    1.4 Особливості пам’яті школярів (за віком)
    Розпочинаючи  навчання в школі, діти вже спроможні  довільно запам’ятовувати. Однак ця спроможність у них ще слабо розвинута. Молодший шкільний вік характеризується значними якісними змінами, що розвиваються в пам’яті. Формується логічна пам’ять. Дослівність запам’ятовування зумовлюється не віковими особливостями, а рядом факторів їх життєвого досвіду. Не вміючи ще диференціювати завдання, молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам’ятовування й відтворення. При правильному педагогічному керівництві учні осмислено запам’ятовують доступний для них матеріал. Просте дослівне запам’ятовування має і позитивне значення. Воно є важливим засобом нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам’яті, розвивається самоконтроль, уміння помічати помилки.
    1. У молодшому шкільному віці  значно підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність запам’ятовувати навчальний матеріал. Порівняно з першокласниками в учнів другого класу запам’ятовування конкретного матеріалу збільшується на 28%, абстрактного – на 68%, емоційного – на 35%. У І-ІІІ класах частіше вдаються до спеціальних прийомів запам’ятовування. Ефективність словесного запам’ятовування зростає за рахунок оволодіння учнями досконалішими мнемічними прийомами. Порівняно менше зростає в цьому віці продуктивність запам’ятовування конкретних предметів та їх зображень. У молодших школярів інтенсивно розвивається точність запам’ятовування тексту. Учні ІІІ класу в середньому в 2,4 рази точніше запам’ятовують текст, порівняно з учнями І класу і в 1,5 рази точніше, ніж учні ІІ класу.
    З віком у молодших школярів підвищується точність, впізнавання запам’ятовуваних об’єктів. Найбільший діапазон впізнавання у першокласників, а в учнів третіх класів він знижується у 4-5 рази. Дівчата дещо точніше впізнають предмети, ніж хлопчики.
    Розвиток  пам’яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного та довільного запам’ятовування, образної та сюжетної-логічної пам’яті.
    У молодшому шкільному віці відбуваються інтенсивний розвиток довільної  пам’яті, довільного запам’ятовування й відтворення. Але без спеціального керівництва розвиток пам’яті молодші школярі використовують тільки найпростіші способи довільного запам’ятовування і відтворення. Так у школярів ІІ класу переважає оповідання з використанням готового плану дає нижчі результати, ніж просто повторювання. За даними А.Смирнова молодші школярі часто не знають таких прийомів заучування як смислове групування матеріалу, поділ тексту на частини. Для розвитку логічної пам’яті важливою є настанова вчитися зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвідносити, згрупувати) навчальний матеріал, а потім завчити його.
    Якщо  учнів не навчити порівнювати, знаходити  подібне і відмінне в начальному матеріалі, то неминучі помилки в  запам’ятовуванні, пов’язані із змішуванням  подібного. Чітке усвідомлення подібного  і відмінного – необхідна умова міцного запам’ятовування матеріалу молодшими школярами. Важливою умовою для такого запам’ятовування є також оволодіння прийомами співвіднесення, який полягає в пов’язуванні майбутніх знань з раніше набутими. Учні ІІІ класу уже здатні самостійно користуватися такими прийомами.
    Довільне  запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли матеріал, що запам’ятали стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність немає спеціального мнемічного спрямовування.
    У зв’язку з дальшим розвиток мислення мимовільне запам’ятовування набуває дедалі більшої систематичності і вищої продуктивності. Спираючись на можливості мимовільної пам’яті і створюючи необхідні умови для її функціонування, можна забезпечити набуття молодшими учнями досить великих за обсягом і складних за змістом знань (П.Зінченко).[15, c. 46-48]
    2. Під впливом навчання зазнають  прогресивних змін усі процеси  пам’яті підлітків, всі її  сторони, а саме, запам’ятовування, заучування, відтворення, пригадування, впізнавання. В той час як одні процеси досягають у підлітка порівняно з молодшими школярами вищого ступеня розвитку, інші можуть функціонувати в них і на нижчих рівнях, які певний час ще зберігаються.
    Розвиток  пам’яті, як і сприймання, в середньому шкільному віці відбувається в тісному взаємозв’язку з розвитком мислення і мовлення. Провідною в перебігу процесів запам’ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється в розвитку свідомої цілеспрямованості запам’ятовування. У зростанні його продуктивності стосовно абстрактних знань, суджень і понять, виражених у словесній формі. На основі дослідів виявлено, що у підлітків зростає здатність краще запам’ятовувати саме словесний матеріал, ніж наочний.
    Далі  більше місце займаються умовно-символічні позначення (формули, схеми, графіки). Результати запам’ятовування виражаються у взаємозв’язаних уявленнях про запам’ятовані об’єкти. У підлітковому віці істотно посилюється використання різного роду “опор”, які відіграють опосередковану роль у запам’ятовуванні та відтворенні.
    У підлітків виникає потреба користуватися  такими прийомами заучування навчального  матеріалу, як поділ тексту на частини, повторення, записування. Саме в підлітковому віці вони стають продуктивними, вперше свідомо регульованими прийомами пам’яті. У підлітків внутрішні прийоми дедалі виразніше виступають на перший план, що виявляється в намаганні спершу зрозуміти, а потім заучувати матеріал. У учнів VI-VII класів на перший план виступає змістова сторона частин, їх логічно закінчений зміст, заучування їх відбувається не ізольовано, а в процесі мисленого їх співвідношення.
    Уміння  складати план і користуватись ним  є показником вищого рівня функціонування пам’яті. У розвитку пам’яті підлітків  характерною є така суперечність: з одного боку, вони свідоміше використовують досконаліші прийоми запам’ятовування, а з другого – у них уповільнюється утворення нових зв’язків, їм доводиться при заучуванні матеріалу докладати більше зусиль. До того новоутворені зв’язки в них менш стійкі, ніж ті, що виробилися раніше і тому зникають швидше (Н.Осипова). У підлітків повільніше виробляються асоціації за суміжністю, тобто знижується здатність механічно запам’ятовувати.
    На  відміну від молодших школярів у  підлітків змінюється організація  процесу заучування матеріалу. Вони не схильні просто повторювати читаний текст, але розбивають його на частини.
    У цьому віці змінюють і способи  пригадування, а саме складання плану, який допомагає обдумувати відтворюване, аналізувати його, оживляти і систематизувати потрібні асоціації.
    Змінюється  і співвідношення між мимовільним  і довільним запам’ятовуванням. Мимовільно підліток запам’ятовує яскраве, барвисте, те, що пов’язане з емоціями. У підлітків певною мірою виробляється вміння чергувати заучування й відтворення, використовуючи відтворення як засіб контролю і підвищення ефективності запам’ятовування. Далеко не всі підлітки можуть організувати таке продуктивне їх чергування, оволодіння підлітком прийомами запам’ятовування вносить якісні зміни в процес відтворення, бо підліток починає свідомо керувати цим процесом.
    Розвиток  пам’яті в підлітковому віці виявляється  також в зміні співвідношення її основних видів, а саме: рухової, образної, емоційної і словесно-логічної. Особливо зростає значення словесно-логічної пам’яті.
    3. Основна тенденція в розвитку  пам’яті старшокласників характеризується  подальшим зростанням і зміцненням  її довільності. Довільне запам’ятовування  стає в цей період набагато  ефективнішим від мимовільного. Відбуваються істотні зміни і  в перебігу процесів логічного запам’ятовування. Помітно зростає продуктивність пам’яті на думки, на абстрактний матеріал. Намічається спеціалізація пам’яті. Удосконалюються і способи заучування за способом свідомого застосування раціональних його прийомів.
    Старшокласники  самі високо оцінюють таке засвоєння матеріалу, в якому виявляється розуміння понять, оригінальна інтерпретація чи формулювання того, що викладено в підручнику. Важливу роль у процесах запам’ятовування відіграє настанова на засвоєння матеріалу, яка водночас включає в себе і настанову на його усвідомлення.
    Логічне запам’ятовування успішно формується в учнів у процесі шкільного  навчання.
    Специфічного  характеру набуває в старшому шкільному віці мимовільна пам’ять. Продуктивність її також залежить від  організації розумової роботи учнів з навчальним матеріалом. Матеріал запам’ятовується старшокласниками краще, якщо він входить у мету їх розумової діяльності і коли ця діяльність має активний характер. На власному досвіді старшокласники переконуються, що запам’ятовування не зводиться до розуміння, що потрібні спеціальні прийоми запам’ятовування й відтворення, збереження свідомо засвоєної інформації. У ранньому юнацькому віці виникає в учнів прагнення оволодіти своєю пам’яттю, керувати нею, підносити її продуктивність.
 

     2. Методи тренування  пам’яті
    2.1 Раціональні прийоми розвитку пам’яті
    1. Порівняно прості події в житті, що роблять особливо сильне враження на людину, можуть запам'ятовуватися відразу міцно і надовго, і після закінчення багатьох літ з моменту першої і єдиної зустрічі з ними можуть виступати у свідомості з виразністю і ясністю.
    2. Більш складні і менш цікаві події людина може переживати десятки разів, але вони в пам'яті надовго не запам'ятовуються.
    3. При пильній увазі до події досить буває його однократного переживання, щоб надалі точно й у потрібному порядку відтворити по пам'яті його основні моменти.
    4. Людина може об'єктивно правильно відтворювати події, але не усвідомлювати цього і, навпаки, помилятися, але бути упевненим, що відтворює їх правильно. Між точністю відтворення подій і впевненістю в цій точності не завжди існує однозначний зв'язок.
    5. Якщо збільшити число членів ряду, що запам'ятовується, до кількості, що перевищує максимальний обсяг короткочасної пам'яті, то число правильне відтворених членів цього ряду після однократного його пред'явлення зменшується в порівнянні з тим случаємо, коли кількість одиниць у ряді, що запам'ятовується, у точності дорівнює обсягові короткочасної пам'яті. Одночасно при збільшенні такого ряду зростає і кількість необхідних для його запам'ятовування повторень. Наприклад, якщо після однократного запам'ятовування в середньому, людина відтворює 6 безглуздих складів, то у випадку, коли вихідний ряд складається з 12 таких складів, відтворити 6 з них удається, як правило, лише після 14 або 16 повторень. У випадку, якщо кількість складів у вихідному ряді буде дорівнює 26, то знадобиться приблизно 30 повторень для одержання того ж самого результату, а у випадку ряду з 36 складів — 55 повторень.
    6. Попереднє повторення матеріалу, що підлягає завчанню (повторення без завчання), заощаджує час на його засвоєння в тому випадку, якщо число таких попередніх повторень не перевищує їхньої кількості, необхідного для ? повного завчання матеріалу напам'ять.
    7. При запам'ятовуванні довгого ряду найкраще по пам'яті L відтворюються його початок і кінець («ефект краю»).
    8. Для асоціативного зв'язку вражень і їхнього наступного відтворення особливо важливим представляється те, чи є
    9. Повторення матеріалу, що підряд заучується, менш продуктивне для його запам'ятовування, ніж розподіл таких повторень протягом визначеного часу
    10. Нове повторення сприяє кращому запам'ятовуванню того, що було виучено раніш.
    11. З посиленням уваги до матеріалу, що запам'ятовується, число повторень, необхідних для його виучування напам'ять, може бути зменшено, причому відсутність достатньої уваги не може бути відшкодовано збільшенням числа повторень.
Те, чим  людина особливо цікавиться, запам'ятовується без всякої праці. Особливо чітко  ця закономірність проявляється в зрілі роки.
    13. Рідкісні, дивні, незвичайні враження запам'ятовуються краще, ніж звичні, що часто зустрічаються.
    14. Будь-яке нове враження, отримане людиною, не залишається в його пам'яті ізольованим. Якщо щось в одному виді, воно згодом може трохи змінитися, вступивши в асоціативний зв'язок з іншими враженнями, зробивши на них вплив і, у свою чергу, змінившись під їхнім впливом.
    Т.Рибо, аналізуючи важливі для розуміння  психології пам'яті випадки амнезій - тимчасових утрат пам'яті, відзначає  ще дві закономірності:
    -  пам'ять людини зв'язана з його  особистістю, причому таким образом,  що патологічні зміни в особистості  майже завжди так супроводжуються  порушеннями пам'яті;
    -  пам'ять у людини губиться і  відновлюється по тому самому законі: при втратах пам'яті в першу чергу страждають найбільш складні і недавно отримані враження; при відновленні пам'яті справа обстоїть навпаки, тобто спочатку відновлюються найбільш прості і старі спогади, а потім найбільш складні і недавні. [ 22, с 238-239.]
2.2. Методи роботи  з пам’яттю 
    1. "Фотографування". Людина запам'ятовує швидше те, але що звертає більш пильну увагу. У цій грі ми вчимося концентруватися на предметах. Розкладіть різні речі на письмовому столі: іграшки, ручки, листівки, олівці. Запропонуйте дитині уважно розглянути їх, запам'ятавши, що де лежить - як би сфотографувати поглядом. Потім нехай він закриє очі і згадає, скільки предметів було, їх форму, колір, розмір, розташування і так далі.
    2. "Повторення - мати  навчання". Усі знають це прислів'я. Але чи знаєте ви, як правильно потрібно повторювати? Щоб краще запам'ятати матеріал (наприклад, вірш), потрібно слідувати наступною схемою:
    - прочитати кілька разів вголос;
    - відтворити по пам'яті одразу  після прочитання;
    - повторити через 20 хвилин;
    - повторити через 8 годин; 
    - повторити через добу, найкраще  на ніч. 
    Справа  в тому, що пам'ять буває короткочасною  та довготривалою. У першу чергу  працює короткочасна пам'ять. Будь-який з нас може повторити останню  фразу співрозмовника відразу ж після її проголошення, але через кілька хвилин ми передамо лише її загальний зміст, але не дослівно, бо обсяг короткочасної пам'яті невеликий. Після повторення інформація "переселяється" в довгострокову пам'ять, де може зберігатися набагато довше - за умови використання даних, які запам’яталися.
    3. "Зображаючи Цицерона". Античний оратор Цицерон при підготовці своїх промов користувався методом візуалізації запам'ятовування: кожен уривок своїй промові він заучував в різних кімнатах, пов'язуючи текст з певним кутом будинку, а потім, виступаючи на засіданні Сенату, подумки повторював свій шлях. Спробуйте вивчити вірш з дитиною, прив'язуючи кожну строчку до обстановки в його кімнаті. Сенсорна пам'ять, яка є основою для короткочасної пам'яті, відноситься до органів почуттів. Саме тому сигнали запам'ятовування працюють швидко.
    4. Позівайте! Що таке зівання? Енергійний постачання мозку киснем. Тому поліпшується здатність концентруватися. Необхідно посилити ефект? Під час позіхання по масажуйте нижню щелепу - цим ви стимулюєте роботу численних нервів, які йдуть прямо до головного мозку.
    5. Пожуйте! Британські вчені провели експеримент і встановили, що з жувальною гумкою навчальний матеріал запам'ятовується на 35% краще, ніж без неї. Можливо, справа в тому, що тривалий жування стимулює вироблення інсуліну, який покращує засвоєння глюкози клітинами мозку, а значить, і процес запам'ятовування. Інше питання - наскільки це корисно для зубів і здоров'я в цілому ...
    6. Потанцюйте! Будь-яка фізична активність поліпшує кровообіг мозку, активізує психічні процеси, які забезпечують сприйняття, переробку і відтворення інформації. Танці або спорт до того ж вимагають концентрації уваги та зосередженості, що тренує механізми пам'яті.
    7. Сеанс масажу. Для того, щоб краще засвоювати матеріал радять масаж. Найпростіших способів самомасажу: легке постукування по грудях і шиї теж стимулює кровообіг, знімає напругу, допомагає роботі мозку.
    8. Робота пальчиками. Розвиток дрібної моторики корисно не тільки для каліграфічного почерку. Плетіння «фенічок», вишивка хрестиками, нанизування намистин - всі ці дії активізують роботу головного мозку. Можна барабанити кінчиками пальців по столу (або по клавішах піаніно), стискати і розтискати кулачки, натискати долонями на поверхню столу. Існує безліч пальчикових ігор, коли текст супроводжується рухами рук. Наприклад, "Гроза":
    9. Домашній театр.  Пам'ять потрібно тренувати, як будь-яку м'яз нашого тіла. Спробуйте організувати домашній театр, ставлячи кожні вихідні невеликі п'єси. Нехай маленькі актори вчать вірші і декламують їх перед сімейним обідом.
    10. Розважайтеся. Спробуйте раз на тиждень робити "все навпаки": чистіть зуби лівою рукою (лівші - зрозуміло, правою), тримайте "неправильно" ложки та виделки, пишіть в чернетці "не той" рукою. Це допоможе активізувати то півкуля мозку, що у звичайному житті менше додано.
    11. Правильне харчування. Риба, морепродукти, рослинна олія, злаки, овочі покращують пам'ять. Невелика кількість мучного і картоплі теж не зашкодить: вуглеводи дають енергію організму. А солодке, навпаки, краще обмежити. Хоча шматочок шоколаду здатний "підштовхнути" втомлений мозок. Не забувайте і про полівітаміни, особливо важливий для пам'яті йод.
    12. Нюхайте. Ще одна порада - від ароматерапевт. Розмаринове, лимонну і м'ятна ефірні масла стимулюють пам'ять. Можна запалити в кімнаті дитини аромалампу з краплею олії.
    13. Посміхайтеся! Гарний настрій також сприяє розвитку пам'яті. Якщо дитину щось турбує, він буде гірше запам'ятовувати. Навчіть його найпростішим прийомам розслаблення - глибокі подихи і видихи заспокоюють і концентрують увагу. [26]
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.