На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Вугльна промисловсть України

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 02.06.2012. Сдан: 2010. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ 

1. ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. (стр.4-11) 

2.  РАЙОНУВАННЯ ТРАНСПОРТУ. (стр.12-15) 

3.  ПРОМИСЛОВІ ВУЗЛИ. (стр.16-18) 

4.  ТЕСТИ. (стр.19) 

  5.  ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ. (стр.20)
 

ВСТУП 

Вибір основного  напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля.
Вугільна промисловість  України є однією з базових  галузей економіки, бо забезпечує своєю продукцією електроенергетику, металургію та інші галузі. Вугілля - це єдина стратегічна сировина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки країни.
Проте останнім часом спостерігається суттєва  невідповідність між значенням вугільної промисловості для країни i технiко-економiчним станом, у якому вона знаходиться. За економічними, фінансовими, технічними та соціальними показниками вугільна промисловість перебуває у глибокому кризовому стані, що не дає можливості розвиватися як самій цій галузі, так галузям споживачам її продукції. Це характеризується падінням видобутку вугілля, фізичним зношенням основних фондів, значним відставанням від передбачених проектами реконструкції та технічного переоснащення термінів введення потужностей. Шахтний фонд знаходиться в катастрофічному стані.
Галузь яка  мала би бути джерелом бюджетного наповнення, сама потребує бюджетної підтримки.
Тож актуальною стає проблема виводу вугільної промисловості  з довготривалої кризи та перетворення її на стратегічну галузь, яка б забезпечила ліквідацію енергетичної залежності України від зовнішніх впливів або хоча б зменшила її до мінімуму.
Над цією важливою науковою і практичною проблемою  працювали в різні часи і працюють на даному етапі Ященко Ю.П., Красник В.Г., Кабанов А. І., Корзун А.В. та інші.стійно.
 

1.Вугільна  промисловість.
Харктеристка  вугільного потенціалу України
Запаси вугілля  на території України зосереджені  в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну — 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському — відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т).
Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей — 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі — 0,2 млрд. т. Із загальних запасів 42,5 млрд. т віднесено до прогнозних ресурсів.
Донецький вугільний  басейн – найважливіший вугільний  басейн в Україні. Розташований головним чином в Луганській, Донецькій і Дніпропетровській, частково Полтавській та Харківській областях України; у Ростовській області Росії. Площа становить близько 60 тис. км2 (650х200 км), у тому числі в межах України 50 тис. км2. Донецький кам’яновугільний басейн є складовою частиною найбільшої на Європейському континенті рифтогенної структури — Дніпровсько-Донецької западини. У центральній частині басейну розташований Донецький кряж – найбільш піднесена частина Лівобережної України. Найбільші промислові центри: Донецьк, Луганськ, Горлівка, Стаханов та інші. Донецький вугільний басейн в промислових масштабах розробляється з кінця ХVІІІ ст. Першу шахту у Донецькому вугільному басейні збудовано в Лисичанську 1796 року.
Ресурси метану у вугільних пластах становлять 491 млрд. (м. куб.), а за межами діючих шахт – 592 млрд. Ресурси вільного метану у вмісних породах складають 37,65 млрд. м. куб. Від часу початку експлуатації басейну тут було видобуто понад 8 млрд. т вугілля; запаси, які тут залишилися — більше 90 млрд. т. Найбільшого рівня видобуток кам’яного вугілля в Україні досяг у1970 р. і становив 177,8 млн т/рік.
Розробляють 65 пластів, глибина розробки в багатьох шахтах досягає 1100 м. Видобувні роботи ведуть на глибині 400-800 м, а на 35 шахтах – на глибині 1000-1300 м. Пласти і прошарки вугілля розташовуються через 20-40 м один від одного (у сх. частині басейну – через 100 м). Потужність пластів 0,6-1,2(2,5) м. У розрізі карбону нараховується до 300 пластів і пропластків вугілля, потужністю 0,45-2,5 м. В Донецькому вугільному басейні виділені всі основні марки вугілля – довгополум’яне (Д), газове (Г), газове жирне (ГЖ), жирне (Ж), коксівне (К), опіснено-спікливе (ОС), пісне (П), слабкоспікливе (СС) і антрацити (А), а також перехідне вугілля від бурого до довгополум’яного. Петрографічний склад вугілля досить однорідний. Вугілля Донецького вугільного басейну належить до класу гумітів іноді з сапропелево-гумусовими прошарками. Пересічна зольність вугілля 13-15 %, теплотворна здатність 30-36 МДж/кг. Середня теплота згорання товарного робочого палива 21-26 МДж/кг. Вугілля малофосфористе, від мало- до високосірчистого. Всі пласти (за винятком суперантрацитів) газоносні починаючи з глиб. 150-500 м (нижче зони газового вивітрювання). Причому вміст вуглеводневих газів у вугіллі настільки великий, що можна розглядати як велике газове родовище зі специфічними умовами розподілу газів. Геологічні запаси вуглеводневих газів, що містяться у вугільних пластах і пропластках, перевищує 2,5 трлн. м3. Гірничо-геологічні умови складні: 95 % шахт Донецькому вугільному басейні - газові, 70%–небезпечні за вибухами вугільного пилу, 45 % – небезпечні за газодинамічними явищами, 30% – небезпечні за самозайманням вугілля.
Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів вугілля — від 1 до 1,5 м. Небезпека раптових викидів вугілля і газу майже відсутня. Разом з тим зольність видобутого вугілля (47,6%) значно перевищує
 

аналогічний показник в Донбасі (36,2%) і до того ж запаси вугілля досить обмежені (2,0% усіх запасів  вугілля України).
В Дніпровському  басейні зосереджені запаси бурого вугілля, яке на відміну від кам’яного має більш низьку теплотворну здатність і використовується головним чином для виробництва буро-вугільних брикетів, які споживаються населенням на комунально-побутові потреби.
Таким чином, можна  зробити висновок, що Україна повністю забезпечена таким енергоносієм як вугілля. На її території розміщений один з найбільших вугільних басейнів (Донецький), що за своєю потужністю майже повністю може забезпечити потреби українців у паливно-енергетичних ресурсах, а також є ще два басейни (Львівсько-Волинський та Придніпровський), які теж мають промислове значення. Проте в Донбасі вугільні пласти переважно малопотужні, залягають досить глибоко і є вибухонебезпечні через їхню газоносність, що робить видобуток вугілля досить небезпечним за відсутності відповідного технічного оснащення; а вугілля Львівсько-Волинського та Придніпровського басейнів є менш якісним за Донецьке і його запаси відповідно набагато менші. Та незважаючи на це в Україні вугілля може займати чільне місце серед інших енергоносіїв за рівнем використання.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Повільний занепад  вугільної промисловості в Україні  розпочався ще із 70-х років. Незважаючи на значний строк експлуатації шахт, обсяги реконструкції і будівництва нових шахт з 1975 р. стали різко зменшуватися. За останні 15—20 років у Донбасі не було закладено жодної шахти, у Львівсько-Волинському басейні — одна, в Дніпровському басейні — один розріз. Остання масова реконструкція вугільних шахт була проведена у другій половині 60-х — на початку 70-х років. Тоді вона була здійснена на 25% підприємств.
Однією з причин такого важкого стану було обмеження  капітальних вкладень на оновлення  виробничих потужностей вугільної  промисловості України. Це пов’язано  з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР. Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення стану вугільної промисловості в Україні.
На цей час 96 відсотків функціонуючих шахт працюють без реконструкції понад 20 років. Дві третини основного  стаціонарного устаткування відпрацювало нормативний строк експлуатації і потребує термінової заміни.
Протягом останнього десятиріччя обсяги державних капіталовкладень у вугільну промисловість зменшилися майже в 12 разів. У 2002 р підприємствами галузі реалізовано товарної вугільної продукції на суму 5990 млн. грн., отримано грошових коштів - 5259 млн. грн., або 87.8%. У 2003 р. реалізовано вугільної продукції на 6393 млн. грн., грошових коштів надійшло — 5799 млн. грн., або 90,7%.
Усього вуглевидобувним  підприємствам у 2002 р. надійшло коштів від всіх видів продукції у  сумі 6189,5 млн. грн. проти 5931,6 млн. грн. у 2001 р., у тому числі з державного бюджету — 930,0 млн. грн., що більше від 2001 р. на 257,9 млн. грн., тобто сума бюджетних дотацій становила 10,3% у 2002 р. проти 11,3% у 2001 р.
У 2002 р. вугледобувним  підприємствам нараховано платежів до бюджетів усіх рівнів 1496,8 млн. грн., а сплачено 55,0% від суми нарахувань, у тому числі грошовими коштами - 93,7% від загальної суми сплати. Порівняно з 2001 роком оплата грошовими коштами збільшилась на 23,3%.
За останні  два десятиліття обсяг видобутку  вугілля зменшився більш, ніж  у два з половиною рази. Зараз наша держава видобуває трохи більше 60 мільйонів тонн на рік. (рис.1) Рис.1 Динаміка видобутку вугілля в Україні (млн. тонн).
Незважаючи на всі заходи, які вживає уряд, енергетичний комплекс України вже більш ніж 15 років знаходиться у глибокій кризі, а рівень енергетичної безпеки постійно знижується. Це пов’язано на тільки з проблемою фінансового забезпечення галузей енергетики, а й з імпортною залежністю від російського постачання нафти та газу, з проблемами їхньої оплати та погашенням боргів минулих періодів. Україна забезпечує свої потреби власними енергоресурсами на 45%, паливними — на 35%, хоча має більший потенціал. Необхідно зазначити, що жодна країна світу на будує свою енергетичну стратегію на імпортному паливі, ігноруючи власні енергоносії.
Для України  ця проблема надзвичайно складна. Від  її вірного рішення залежить у  майбутньому енергетична безпека  нашої країни; бездіяльність у  цій сфері приведе до того, що через 15 років наша країна буде вимушена імпортувати всю необхідну їй енергію. Щоб уникнути такої долі, варто зменшити обсяги споживання природного газу з одночасним збільшенням обсягу й частки споживання вугілля. Це дозволить знизити зовнішню залежність України від постачань «блакитного палива» і вирішити ряд економічних і соціальних проблем.
Отже, на даному етапі існує низка проблем, що заважають нормальному розвитку вугільної промисловості, головна  з яких – це низький рівень капіталовкладень в галузь і майже цілковита  відсутність оновлення матеріально-технічної бази.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
Оскільки вугільна промисловість є важливою з позиції  забезпечення енергетичної безпеки  країни, роль держави у регулюванні  цієї галузі є значною. Основним контролюючим органом вугільної промисловості є Міністерство палива та енергетики, додатково вугільна галузь регулюється окремими Указами Президента та Розпорядженнями Кабінету Міністрів.
Протягом 2005 року в системі регулювання енергетичної сфери відбувся ряд значних змін:
1) 07.07.2005 р. Розпорядженням КМУ було схвалено нову концепцію розвитку вугільної промисловості, яка прийшла на зміну затвердженої раніше указами президента: Указом Президента №116 від 07.02.96 р. «Про структурну перебудову вугільної промисловості» та №752 від 06.07.2004 р.
2) 25.07.2005 р. було видано Указ Президента України щодо створення на базі Міністерства палива та енергетики Міністерства вугільної промисловості України, яке має стати головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній промисловості. Видання Указу призвело до втрати чинності зазначених вище президентських указів.
Новостворене  Міністерство вугільної промисловості  України (Мінвуглепром України) є центральним  органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Мінвуглепрому України є:
1) участь у  формуванні й забезпеченні реалізації  державної політики у вугільній  промисловості;
2) здійснення  структурної перебудови вугільної промисловості й підвищення ефективності керування нею;
3)створення сприятливих  умов для приватизації підприємств  вугільної промисловості;
4) формування  балансів вугілля й вугільної  продукції;
5) розробка комплексних  наукових програм, спрямованих  на поліпшення стану навколишнього середовища у вугільних регіонах України, забезпечення раціонального використання надр, утилізації відходів вуглевидобутку й вуглезбагачення, впровадження на підприємствах вугільної промисловості безвідходних технологій;
6) сприяння розвитку й удосконалюванню ринку вугільної продукції.
Наявна система  державної підтримки галузі, як правило, не йде їй на користь, оскільки ані  виробники, ані споживачі продукції  не зацікавлені в створенні ринкових відносин, через упевненість у  готовності держави компенсувати виробничі витрати. Таким чином, вуглевидобувні підприємства втрачають стимул для підвищення ефективності своєї діяльності. З іншого боку, скасування державної підтримки вітчизняних підприємств вугільної галузі сьогодні може призвести до банкрутства більшості з них, що загрожує катастрофічними економічними, соціальними й екологічними наслідками.
Одним з найважливіших  чинників майбутнього розвитку вугільного ринку є особливості державної  політики щодо нього. Нова Урядова концепція  розвитку вугільної галузі України на першому етапі (2006-2010 рр.) передбачає комплексне розв’язання проблеми розвитку шахтного фонду шляхом його відтворення на сучасній технічній і технологічній основі та подальшого роздержавлення. До 2010 року обсяг видобутку вугілля передбачається збільшити до 90,9 млн. т на рік, а виробничих потужностей - до 105,8 млн. т на рік. Для цього заплановано ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 17 млн. т за рахунок завершення будівництва других черг на трьох шахтах, а також реконструкції діючих вуглевидобувних підприємств. Це дасть змогу задовольнити потребу національної економіки в енергетичному вугіллі за рахунок власного видобутку. В результаті чого, обсяг експорту енергетичного вугілля поступово зменшиться до 5 млн. тонн.
На другому  етапі (2011-2015 рр.) передбачається збільшити  обсяг вуглевидобутку до 96,5 млн. т, а  виробничих потужностей - до 112,2 млн. т  на рік. Для цього необхідно буде ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 8,8 млн. т за рахунок завершення будівництва трьох нових шахт, які були закладені до 2001 року, та продовження реконструкції діючих вуглевидобувних підприємств. З метою підтримання позитивної динаміки розвитку виробничих потужностей необхідно з 2011 року здійснити закладення чотирьох нових шахт.
На третьому етапі (2016-2030 рр.) з урахуванням позитивної динаміки попереднього десятиріччя  як в економіці держави в цілому, так і у вугільній промисловості  зокрема, обсяг видобутку вугілля  має бути збільшений у 2030 році до 112 млн. т на рік.
Обсяг виробничих потужностей на кінець періоду, що розглядається, має зрости до 124,4 млн. т на рік  при коефіцієнті їхнього використання 90%. Отже, нині наша держава вживає різних заходів з метою покращення функціонування вугільної галузі України. Створена нормативно-правова база для забезпечення впровадження у життя державних програм щодо вугільної промисловості.
 

2.РАЙОНУВАННЯ  ТРАНСПОРТУ
Транспортний  комплекс належить до інфраструктурних галузей.
Транспортна інфраструктура –мережа транспортних шляхів, видів транспорту, засобів перевезення вантажів та пасажирів, сервісного обслуговання транспортних перевезень.
Головними показниками  роботи транспорту є:
обсяг перевезень вантажів(тонн) ;
обсяг перевезень пасажирів(осіб) ;
• вантажооборот (тонно-кілометрів) ;
• Пасажирооборот (пасажиро-кілометрів).
За функціональними  особливостями транспорт поділяють  на вантажний і пасажирський.Вантажний  забезпечує обслуговання матеріального  виробництва,пасажирський – потреби  перевезень населення.Не виробляючи безпосередньо  матеріальної продукції,вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної переробної промисловості та сільського господарства.Жодна з трьох  основних галуей матеріального виробництва  не здатна функціонувати без транспортного забезпечення.
Вантажний і  пасажирський транспорт безпосередньо  впливають на ефективність національної економіки, окільки доставляють:
сировину,паливно-енергетичні  ресурси,комплектуючи,устаткування до виробничих підприємств;
готову продукцію  до споживача;
працівників з  дому до робочих місць і від  робочих  місць до дому. 

Траспортнусистему України утворюють усі види транспорту: залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний,трубопровідний.Останім  часом йдется і про існування  електронного транспорту.
Формами територіальної організації транспорту є залізничні станції, вузли, автостанції, морські та річкові порти, пристані, аеропорти. Взаємодія різних видів здійснюється в  транспортних вузлах змішаного типу.Найхарактернішими є змішані перевезення вантажів залізничим і автомобільним транспортом . Україна має надзвичайно  сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережи. Зокрема, це – галузева структура і територіальна організація національної економіки, вигідне економіке – географічне положення , які визначили розвиток і розміщення залізничного, автомобільного, річкового, морського, трубопровідного транспорту.  

СИСТЕМА ТРАНСПОРТНИХ ШЛЯХІВ УКРАЇНИ
Шляхи сполучення Довжина Тис.км
Щільність км на 1 тис. км? території
Експлуатаційна  довжина залізничних колій загального користування 22,3 37,0
Експлуатаційна  довжина річкових судноплавних шляхів загального користування 2,4 4,0
Довжина автомобільних шляхів загального користування 169,5 271,0
Довжина трубопроводів загального користування з них: 43,2  
 
 
  64,0
газопроводів 34,2
нафтопроводів 4,0
продуктопроводів 5,0    
 
Середня дальність  перевезення вантажів у 2000 р. становила:
• залізничим   транспортом – 484 км;
• морським транспортом – 1362 км;
• річковим  – 706 км;
—     автомобільним – 21 км;
• трубопровідним транспортом – 852 км.
Розвиток і  територіальна організація автомобільного транспорту залежуть від галузевої  структури, територіальної організації  народного господарства, природних  умов, рельєфу. Найважлівишими автомагістралями України є: Київ –Полтава – Харків – Ростов –на-Дону; Київ –Москва ; Київ – Санкт –Петербург; Київ – Житомір –Рівне –Львів –Ужгород ;Київ – Дніпропетровськ – Донецьк – Маріуполь  та  інші.
Щоб забезпечити  Україну автошляхами на рівні  європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км доріг, у тому числі 60%  у сільській місцевості. Міждержавні зв’ язки потребують будівництва автомагістралей світового рівня з бетонними або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом. Досвід США, Німеччини, Японії, свідчить що саме під час економічних криз будівництво автошляхів набувало пріоритетного значення, сприяло створенню нових робочих місць і високій ефективності капіталовкладень. 

Залізничий транспорт
Відіграє провідну роль у здійснені внутрідержавних  і значну у зовнішньодержавних економічних зв’я зках України. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів.
Розвиток залізничного транспорту в Україні розпочався  в 60-ті роки х|х ст.        У цей були збудованни перші залізниці: Львів- Перемишль (1861) та Одеса-Балта (1865), яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. У другій половині х|х ст. почалося  будівництво залізниць у Донбасі та Придніпров’ ї.
В Україні сформувалась мережа великих залізничних вузлів з розвинутим станційним і складським господарством: Харків, Лазова, Дебальцеве, Яснувата, Волноваха, Полтава, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Жмеринка, Козятин, Тернопіль, Львів, Ковель та інші.Залізничий транспорт України посідає четверте місце у світі після Росії, США і Канади за обсягом вантажообороту. 

Морський  транспорт 

Основою морського  транспорту України є Чорноморське ( УМП ), Азовське   ( АМП ) морськи  пароплавства, а також Українсько-Дунайське ( УДП ) пароплавство.Сумарна вантажопідйомність транспортного флоту України становить понад 5 млн.т.,а пасажирського флоту –  майже 10 тис. місць; вона є однією із найбільших у Європі.
Річковий транспорт
Основні водні  артерії України-Дніпро з притоками  Прип’ять і Десна, а також Дністер, Південний Буг. Як магістральні річкові  шляхи використовуються ділянки Дністровського лиману загальною протяжністю понад 30 км, гирло Дунаю довжиною 152 км, з них з морськими устаткуванням – 140 км. Усі інші  судноплавні річки - Десна (на північ від Чернігіва ), Стир, Горинь, Дністер, Самара, Південний Буг, Сіверський Донець, Інгулець, Ворскла, Псьол, Орель-за транспортним ви користуванням належать до малих річок. Їх використовують переважно для перевезення будівельних матеріалів, деякої продукції АПК, але суттєвої ролі у розміщенні продуктивних сил вони не видіграють.
Найбільший обсяг  вантажних перевезень здійсніють Київська, Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області.
Процес реформування транспортного комплексу України  передбачає посилення ролі держави  у використанні вантажної бази вітчизняного морського флоту країни, як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон’юктури світового фрахту ринку. 
 

3.Промислові  вузли
Галузь спеціалізації  промисловості
Провідною галуззю  є  вугільна промисловість. У районі діє 214 шахт. Але  вугілля  видобувається  в основному в старих  шахтах. У Донецькій  області видобувають  коксівне  вугілля, а в Луганській  області-  енергетічне. На базі вугільної промисловості  працює  електроенергетика.
Електроенергетика. Галузь  представлена  тепловими  електростанціями . Електростанції  району  виробляють  30 %  електроенергії  України.  Діє  могутня  лінія  електропередач  Донбас -  Західна Україна.  Найбільше ГРЕС – Вуглегірська, Старобешівська , Слов’янська, Курахівська, Міронівська, (Донецька  обл.), Штерівська, Луганська,  Лисичанська (Луганська обл.)  У районах розташування електростанцій  склалася  дуже  несприятлива  екологічна  обстановка.
Галуззю  спеціалізації  є чорна  металургія.  За  випуском  чорних  металів  район  знаходиться   на  другому  місці  після  Придніпровського.  У  районі  виробляють  50%  чавуну  і  33%  всієї  продукції металургії  України.
Металургія  району  розвивається  на  власних  ресурсах  коксівного  вугілля  і  нерудної  сировини , привізній  (з  Придніпров’я )  залізній  і  марганцевій  рудах.  Створена  густа  мережа  залізниць  і  шосейних  доріг , зростає  попит  на  метал , є  трудові  ресурси. У районі  працюють  13  металургійних  комбінатів.  Найбільших  з  них  «Азовсталь» , Донецький , Макіївський , Алчевський   комбінати.  Чорну  металургію  обслуговує  коксохімічна  промисловість.  Вона  дає  більше  50%  всього  коксу  України.  Найбільши  коксохімічні  заводи :  Авдієвський , Донецький , Горлівський , Маріупольський , Єнакіївський.
Хімічна  промисловість  району  розвивається  на  базі  родовищ  кам’яної  солі  і  газового  вугіля. Розвинена  содова  промисловість.  З коксохімічною  промисловістю  пов’язане  виробництво  азотних  добрив.  Провідни   підприємства  галузі  ВО « Стирол »  (Горлівка), ВО « АЗО Т  »  (Сіверськодонецьк )  виробляють  азотні  добрива.  Рубіжанський  хімкомбінат – найбільший  в  к Костянтинівському  хімкомбінаті  виробляють  фосфорні  добрива.
 Розвивається  хімія  органічного  синтезу  ( Лисичанськ, Стаханов, Донецьк)
Машинобудування.  Район  виробляє  14%  продукції  машинобудування  України.  Важке  машинобудування  розвивалося  високими  темпами  для  задоволення  потреб  металургійної , енергетичної , вугільної ,  гірничорудної  галузей промисловості.  Найбільший  центр  важкого  машинобудування – Краматорськ. У  Донецьку , Маріуполі , Луганську  розміщені  сільськогосподарське машинобудування і виробництво устаткування для легкої  і харчової  промисловості.  У Маріуполі розвинене суднобудування і виробництво залізничних цистерн , в Стаханові – виробництво вагонів , в Луганську – виробництво тепловозів.  Виробництво  електротехнічного  устаткування  зосереджене  в Донецьку , Слов’янську , Торезі.
Будівельний комплекс.  Район   спеціалізується  на виробництві  залізобетонних  конструкцій , віконного  і  технічного  скла , цементу.  Найбільші  виробництва  розміщені  в Костянтинівні , Амвросіївні , Краматорську , Єнакієвому , Макіївці.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.