На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Основи рацонального харчування, поняття та джерела втамнв, їх класифкаця. Обмн та перетворення речовин в органзм. Основн функцї води та її значення. Сучасн теорї харчування, суть часткового голодування. Веганська дєта та складання меню.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Медицина. Добавлен: 22.12.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Сумський державний педагогічний університет
ім. А.С. Макаренка

Кафедра: анатомії та фізіології людини та тварини
Курсова по фізіології людини на тему:
СУЧАСНІ ТЕОРІЇ ХАРЧУВАННЯ, ЇХ ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ”


Виконавець: студентка ІV курсу
спеціальності біологія та практична психологія
Роменського КП Шерехора Т.І.
Навчальний керівник:
Пташенчук О.О.





РОМНИ 2009 р.
Зміст
Вступ
1. Що таке раціональне харчування
1.1 Вітаміни, поняття. Джерела вітамінів, класифікація
1.2 Обмін речовин в організмі. Пластичний і енергетичний обмін, перетворення речовин.
1.3 Обмін і перетворення енергії в людському організмі
1.4 Основні функції води в організмі
2. Сучасні теорії харчування
2.1 Голодування
2.2 Часткове голодування
2.3 Веганська дієта

3. Складання меню

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Існує безліч книг, присвячених харчуванню. Полиці книжних кіосків і магазинів, що торгують продуктами лікувального харчування просто рясніють подібною літературою.

У кожної з цих книг є свої переваги та свої недоліки, і я не збираюся коментувати погляди цих авторів і їх підхід до проблеми здорового харчування.

З погляду східної філософії кожен вид їжі володіє своєю особливою енергетикою. У одних видів їжі енергетичні властивості виражені сильніше, у інших - слабкіше. У кожному продукті міститься певна кількість чоловічої або жіночій енергії або ж і та, і інша у визначених співвідношеннях. У їжі представлені різні властивості і стани, властиві нашому Всесвіту: особливий простір повітря, вогонь або тепло, земля, дерево, метал або вода. Їжа буває солодкою, гіркою, кислою, солоною, гострою. Вона може бути гарячішою, теплою або холодною. Вибір їжі повинен грунтуватися на потребах конкретної людини в кожен конкретний момент часу, залежно від співвідношення всіх цих енергій. Це не так вже складно зробити, якщо довіряти своїм інстинктивним відчуттям. Тіло саме знаходить правильне співвідношення речовин і енергій.

Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях. Наприклад, нормальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів має бути 1 : 1,1 :4,1 для молодих чоловіків та жінок, зайнятих розумовою працею, і 1 : 1,3:5 для тих самих людей, якщо вони зайняті важкою фізичною працею. Ці речовини не мають однакової поживної цінності і кожна з них має своє особливе значення для організму.

1. Що таке раціональне харчування

Продукти харчування, які використовує людина, є різноманітними. Основна частина продуктів харчування має біологічне походження і менша частина - небіологічне. Основну масу їжі складають високомолекулярні речовини. У поняття “поживні речовини” входить група основних компонентів їжі. До поживних речовин відносяться необхідні енергетичні і пластичні потреби організму. До поживних речовин відносяться 6 груп речовин: білки, вуглеводи, ліпіди, вітаміни, мінеральні речовини, вода. Крім поживних речовин у їжі містяться велика кількість допоміжних речовин, які не мають ні енергетичного, ні пластичного значення, але виявляють смакові та інші якості їжі, допомагаючи всмоктуванню і розпаду поживних речовин. Присутність цих речовин приймається до уваги при розробці раціонального харчування.

Білки належать до життєво необхідних речовин, без яких неможливе життя, ріст і розвиток організму. Вони найважливіші компоненти харчування, що забезпечують пластичні та енергетичні потреби організму. Білки--це органічні речовини, що складаються з амінокислот, які, поєднуючись між собою в різних композиціях, надають білкам різноманітних властивостей. Харчова і біологічна цінність білків визначається збалансованістю амінокислот, що входять до їх складу.
Різноманітне харчування--найправильніший шлях постачання організму повноцінними білками. Найбільшу біологічну цінність мають білки тваринного походження. Фізіологічними нормами передбачається, що 55 % необхідних білків мають забезпечуватись за рахунок білків тваринного походження.
Теплова обробка прискорює перетравлювання білків. Тривале розварювання, подрібнення, протирання продуктів поліпшує перетравлювання, і засвоювання білків, особливо рослинних. Проте надмірне нагрівання може негативно вплинути на амінокислоти, з яких складаються білки.
Потреба в білках для дорослої людини становить у середньому 85-- 90 г на день.
Роль жирів у харчуванні визначається їх високою калорійністю і участю в процесах обміну. Жири забезпечують у середньому 33 % добової енергоцінності раціону. З жирами в організм надходять необхідні для життєдіяльності речовини: вітаміни А, О, Е, незамінні жирні кислоти, лецитин. Жири забезпечують всмоктування з кишечника ряду мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів. Вони поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості. Жири в організмі можуть утворюватися з вуглеводів та білків, але повною мірою ними не заміняються.
Слід пам'ятати, що жири легко окислюються на повітрі, під час зберігання на світлі і в теплі, а також у процесі теплової обробки, особливо смаження. У несвіжих і перегрітих жирах руйнуються вітаміни, зменшується вміст незамінних жирних кислот і нагромаджуються шкідливі речовини, що спричиняють подразнення шлунково-кишечного тракту, нирок, порушення обміну речовин. Надмір жирів в їжі погіршує засвоєння білків, кальцію, магнію, підвищує потребу у вітамінах, що забезпечують жировий обмін. У середньому добова потреба в жирах становить 80--100 г, з яких ЗО % мають забезпечуватись рослинними жирами.
Отже, на частку білків має припадати 11--13%, жирів--33, енергетичної цінності добового раціону з диференціацією по зонах: для пів-дених районів потреба в жирах становить 27--28 °/о, для північних-- 38--40.
Фосфатиди -- біологічно високоактивні речовини. Вони присутні в усіх клітинах організму і впливають на процеси клітинного обміну. З фосфатидів у продуктах харчування найширше представлений лецитин. Він не є незамінною поживною речовиною, але має важливе значення у харчуванні. Лецитин сприяє перетравлюванню, всмоктуванню і правильному обміну жирів, посилює виділення жовчі, сполучаючись з білком, утворює мембрани клітин, нормалізує обмін холестерину, а також чинить ліпотропну дію: зменшує нагромадження жирів у печінці, сприяючи їх перенесенню у кров.
На лецитин багаті яйця, печінка, ікра, м'ясо кролика, паста «Океан», жирні оселедці, нерафінована олія.
Вуглеводи є основною частиною харчового раціону. Фізіологічне значення вуглеводів в основному визначається їх енергетичними властивостями. Вони--головне джерело енергії організму. При всіх видах фізичної праці спостерігається підвищена потреба у вуглеводах. З їжею надходять прості і складні вуглеводи, легкозасвоювані і незасвоювані вуглеводи. Основними простими вуглеводами є глюкоза, галактоза, фруктоза, сахароза, лактоза та мальтоза. Складні вуглеводи--крохмаль, глікоген, клітковина, пектин. Потреба у вуглеводах становить 350-- 500 г на добу.
Надмірне споживання вуглеводів -- поширена причина порушення обміну речовин, що сприяє розвитку ряду захворювань. При раціональному харчуванні до ЗО % вуглеводів їжі здатні переходити в жири. В разі ж надміру вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, цей процент вищий.
Вуглеводи містяться головним чином у продуктах рослинного походження. Прості вуглеводи, а також крохмаль та глікоген засвоюються добре. Джерелами глюкози та фруктози є фрукти, ягоди та деякі овочі (наприклад, капуста, морква, огірки, помідори). Глюкоза та фруктоза засвоюються найшвидше і е джерелом енергії для організму та для утворення глікогену -- резервного вуглеводу в печінці та м'язах. Основним джерелом сахарози є цукор, кондитерські вироби, варення, морозиво, солодкі напої, а також деякі овочі й фрукти. Лактоза міститься в молочних продуктах. Мальтоза -- це проміжний продукт розщеплення крохмалю травними ферментами. У вільному стані мальтоза міститься в меду, екстракті із солоду (мальтозній патоці), солодовому молоці, пиві.
Крохмаль становить близько 80 % усіх вуглеводів у харчуванні людини. Високим вмістом крохмалю значною мірою зумовлюється харчова цінність зернових продуктів, бобових та. картоплі. Крохмаль у натуральному вигляді, наприклад у киселях, засвоюється дуже швидко. Утруднює засвоєння крохмалю підсмажування круп. У харчових продуктах, крім печінки, дуже мало глікогену -- вуглеводу тваринних тканин. Споживання як джерела вуглеводів багатих на крохмаль продуктів, а також овочів і фруктів корисніше, ніж споживання такого рафінованого (очищеного) вуглеводу, як цукор, і продуктів, що містять його. З першою групою продуктів надходять не тільки вуглеводи, а й вітаміни групи В, мінеральні речовини, клітковина, пектини, а цукор являє собою чисту сахарозу без інших поживних речовин.
До незасвоюваних вуглеводів належать клітковина (целюлоза), що утворює оболонки рослинних клітин, та пектини, які зв'язують ці клітини між собою. Ці «баластні речовини» дуже важливі в харчуванні, вони стимулюють рушійну функцію кишечника, виділення жовчі, створюють відчуття ситості, сприяють виведенню з організму холестерину. Протирання і варіння продуктів зменшують дію клітковини. Джерелами клітковини та пектину є овочі, фрукти, бобові, крупи.
1.1 Вітаміни, поняття. Джерела вітамінів, класифікація (жиророзчинні, водорозчинні)
Вітаміни та вітаміноподібні речовини поступають в організм з рослинними та тваринними продуктами. Вітаміни - абсолютно незамінні компоненти їжі, оскільки вони використовуються для синтезу в клітинах організму коферментів, що являються обов'язковою частиною складних ферментів.
Добова потреба в окремих вітамінах коливається від декількох мікрограмів до десятків і сотень міліграмів.
Мінеральні речовини. Головним їх джерелом служать небіологічні компоненти їжі. Частково вони поступають в організм з харчовими продуктами тваринного і рослинного походження.
Мінеральні речовини відносяться до не замінимих факторів їжі.
Добова потреба дорослого організму людини в окремих мінеральних речовинах сильно коливається від декількох грамів до декількох міліграмів або мікрограмів.
Вода відноситься до не замінимих компонентів їжі, хоча невелика кількість води утворюється з білка ліпідів і вуглеводів при обміні їх у тканинах. Вода поступає з продуктами біологічного та небіологічного походження. Добова потреба для дорослої людини складає 1750-2200 г.
Раціональне харчування повинно повністю задовольняти потреби людини в енергії та пластичних речовинах та сприяти збереженню здоров'я, високої працездатності, а дітям забезпечувати правильний ріст та розвиток.
В добовий харчовий раціон людини, що не займається фізичною працею (студенти, лікарі, службовці) повинно входити 91г білка, 103г жиру, 378г вуглеводів. В сумі це складає 2800 Ккал. Крім того, з їжею повинні поступати мінеральні солі, вітаміни і вода. При різнорідному змішаному харчуванні, що вміщає продукти тваринного (м`ясо, вершкове масло, молоко) та рослинного (овочі, фрукти, олія) походження, не потрібно спеціально турбуватися про доставку вітамінів та неорганічних солей. Всі вони є в їжі в необхідній кількості. Виключення складає поварена сіль, якої потрібно додавати біля 5г на добу.
При фізичній роботі зростає потреба в енергії і пластичних речовинах, тому потрібно збільшувати вміст у дієті не тільки жиру і вуглеводів, а й білків. Склад компонентів харчових продуктів повинен відповідати обміну речовин і визначатися специфікою тих ферментів організму, від яких залежить засвоюваність поживних речовин. Відхилення в кількісному та якісному складі поживних речовин призводить до порушення обміну речовин та захворювань. З іншого боку, харчування служить ефективним засобом лікування різних захворювань: лікувальне та парентеральне харчування, під час проведення яких склад харчових речовин відновлює порушення в метаболізмі.
Процес перетворення (засвоєння) поживних речовин відрізняється від розпаду білків, вуглеводів, ліпідів організму. Поживні речовини проходять наступні обов'язкові етапи метаболізму: травлення, всмоктування (або транспорт через стінки кишечника), транспорту від кишечника до інших органів і тканин, проникнення всередину клітини (етап транспорту через клітинну мембрану) і перетворення ферменту певними системами клітин. При обміні внутріклітинних компонентів відсутній етап обробки їх у травному каналі всмоктування, а в ряді випадків між органного міжтканевого транспорту.
Для повноцінності харчового раціону, який містить основні поживні речовини і мінеральні солі, необхідні також додаткові фактори.
Їх назвали вітамінами. На даний час більшість вітамінів виділено в чистому вигляді або синтезовано, що дозволяє застосовувати їх як лікарські препарати.
Отже, вітаміни - це необхідні для нормальної життєдіяльності низькомолекулярні органічні сполуки, синтез яких у організмів даного виду відсутній або обмежений.
Вітаміни синтезуються в основному речовинами. Джерелом вітамінів у людини служить їжа та кишкові бактерії. Останні самі синтезують багато вітамінів і являються важливим джерелом їх поступлення в організм.
На відміну від інших харчових речовин, вітаміни беруть участь в утворенні коферментів, без яких неможлива нормальна функція відповідних ферментів, або служать регуляторами біохімічних процесів. Деякі вітаміни поступають з їжею у вигляді попередників - провітамінів, які в тканинах перетворюються у біологічно активні форми вітамінів.
Жиророзчинні вітаміни, що поступають при всмоктуванні, депонуються у тканинах; водорозчинні вітаміни перетворюються у коферменти та, з'єднуючись з апоферментом, входять до складу складного ферменту.
Дисбаланс вітамінів проявляється у формі нестачі та надлишку. Часткова нестача вітаміну називається гіповітамінозом, а край виражений дефіцит - авітамінозом. Нестача одного вітаміну відносять до моногіповітамінозів, а зразу декількох - до полігіповітамінозів. Надлишкове накопичення в тканинах вітамінів, що супроводжується клінічними та біохімічними ознаками порушень, називається гіпервітамінозом. Він характерний для жиророзчинних вітамінів.
Всі гіповітамінози та авітамінози проявляються затримкою росту молодого організму. Крім того, для конкретного гіповітамінозу характерні свої симптоми порушень обміну речовин та функцій, що відображають регуляторні властивості даного вітаміну. По цих симптомах виявляють недостатність відповідного вітаміну. Причини гіповітамінозу можуть бути екзогенні та ендогенні. До екзогенних відносяться нераціональне харчування, зміна складу нормальної кишечної флори, яке звичайно викликається довготривалим застосуванням хіміотерапевтичних засобів; до ендогенних - порушення всмоктування та транспорту вітамінів, утворення коферментів, посилення розпаду вітамінів, фізіологічно обумовлена висока необхідність вітамінів.
Гіпервітаміноз, або вітамінна інтоксикація, проявляється загальними симптомами: втрата апетиту, розлади моторної функції шлунково - кишечного тракту, сильні головні болі, підвищена збуджуваність нервової системи, випадання волосся, шолушіння шкіри та деякі специфічні ознаки, які притаманні даному вітаміну. Гіпервітаміноз може закінчуватися летально.
Причиною гіпервітамінозів служить надлишковий прийом продуктів, які багаті даними жиророзчинним вітаміном, або призначення надмірних доз вітамінів.
Класифікація вітамінів.
За фізично-хімічними властивостями вітаміни поділяються на 2 групи: жиророзчинні та водорозчинні. Окремі вітаміни являють собою групу близьких за хімічною структурою зв'язків, ці варіанти одного й того ж вітаміну називають вітамерами. Вони володіють подібним специфічним, але різним по силі біологічним ефектом на організм.
Водорозчинні вітаміни - вітаміни групи В, С, РР, Р.
Жиророзчинні - вітаміни А, Д, К, Е.
Водорозчинні вітаміни.
Вітамін С (аскорбінова кислота) не синтезується в організмі людини, він поступає головним чином з рослинною їжею. Особливо багато його в плодах шипшини, чорної смородини, лимонах.
При відсутності вітаміну С у їжі виникає цинга, Є симптомами якої являються загальна слабкість, втомлюваність, знижений опір інфекціям, розлади серцевої діяльності. Відмічено сильну крихкість капілярів, що призводить до крововиливів під шкіру та суглоби; порушується розвиток кісток та зубів. У дорослого спостерігається кровоточивість ясен, розшатуються та випадають зуби. Дорослій людині необхідно одержувати в день 50-100г аскорбінової кислоти. В медичній практиці аскорбінову кислоту застосовують для лікування гіповітамінозів, стимуляції кровотворення. Разом з фолієвою кислотою, вітаміном В12 та залізом, для укріплення капілярів при підвищеній їх кровоточивості при різних захворюваннях, стимуляції регенеративних процесів, ураження з'єднувальної тканини, при гострих захворюваннях дихальних шляхів і т.д.
Вітамін В1 (тіамін) сюди входить до складу ферментів, які беруть участь у вуглеводному, жировому та білковому обміні. При нестачі вітаміну В1 сповільнюється розщеплення ацетилхоліну, який відіграє роль медіатора у передачі збудження в сінапсах. Симптомами гіповітамінозу є швидка втомлюваність, втрата апетиту, судоми. При тяжких формах хвороби починається дегенерація нервів, що супроводжується болями та призводить до атрофії м'язів, і, як наслідок, до паралічу; різко наступає розлад шлунково-кишкового тракту.
Багато вітаміну В1 знаходиться в пивних дріжджах, печінці, свинині, горіхах, цілих зернах хлібних злаків, у жовтку яйця. В подальшому було виявлено, що в цих продуктах є ще біля 10 самостійних вітамінів групи В: В2, В3, В6, В12 та інші. Кожен з цих вітамінів має специфічні властивості. Добова потреба людини у вітаміні В1 складає 14-24 мг.
В медицині використовуються різні лікарські форми вільного тіаміну та тіаміндифосфат. Тіаміндифосфат досить швидко гідролізується в крові і не зрозуміло, чи пропадає ця коферментна форма в клітині, чи тільки служить джерелом вільного тіаміну.
Ці препарати використовуються з метою покращення засвоювання вуглеводів при цукровому діабеті, при гіповітамінозах, при дистрофіях серця та скелетних м'язів, при запаленнях периферичних нервів та ураженнях нервової системи.
Вітамін В2 (рибофлавін) міститься у всіх клітинах організму та каталізує окисно - відновні процеси. При його недостачі порушується обмін речовин, виникають ураження шкіри, рогівки очей, тріщини в кутиках роту. Недостатність рибофлавіну в експерименті проявляється у зупинці росту тварин, випаданні шерсті, розвитку катаракти, запалення очей. Добова потреба людини у вітаміні В2 - 2-3 мг.
Рибофлавін широко розповсюджений у природі. Його багато в печінці, нирках, дріжджах та інших тваринних та рослинних продуктах.
В2 використовується при гіпорибофлавінозі, а також при захворюваннях шкіри та очей, викликаних не дефіцитом рибофлавіна, а швидше надлишковою потребою в ньому: при дерматитах, погано заживаючих ранах та язвах, катарактах, кон'юнктивітах.
Вітамін В3 (РР) (нікотинова кислота) входить до складу ферментних систем, що каталізують окисно - відновлювальні процеси. Особливо багато його в дріжджах, свіжих овочах, м'ясі. При недостачі вітаміну РР розвивається пелагра - захворювання, при якому відмічаються характерний дерматит, понос та порушення психіки. Добова потреба складає 14-15 мг.
У практичній медицині використовуються препарати кальція, пантотина. Вони застосовуються у різних лікарських формах та в парфумерії. Найбільш широко використовуються при захворюванні шкіри, а також при ураженні печінки, дистрофії серцевого м'язу і т.д.
Вітамін В6 (пірідоксин) - приймає участь в обміні амінокислот. При його недостачі спостерігається втрата апетиту, нудота, слабкість, запальні ураження шкіри та нервів. Добова потреба у вітаміні - 1,5-3,0 мг. Особливо багаті В6 боби, дріжджі, нирки, печінка, м'ясо.
У клініці застосовується пірідоксин у різних лікарських формах, а останнім часом став використовуватися його кофермент - пірідоксальфосфат. Вони використовуються при гіповітамінозі В6, для профілактики та лікування побічної дії інонісезноду, при поліневритах, дерматитах, токсикозах вагітності, порушення функції печінки, пірідоксинзалежної вродженої анемії у дітей і т. д.
Вітамін В12 (цианокобаламін) - антианемічний вітамін, спричиняє вплив на функцію кровотворення, застосовується для лікування малокрів'я. У великій кількості міститься у печінці рогатої худоби і курчат. Для всмоктування його з кишечника необхідний гастроімунопротеїд. Без нього вітамін В12 не всмоктується та розвивається злоякісна анемія. Добова потреба - 2 мг.
В медичній практиці використовують цианкобаламін, а останнім часом - дезоксиаденозилкобаламін. Ці препарати застосовують при лікуванні мегалобластичної анемії, ураження спинного мозку та периферичних нервів, вроджених порушеннях обміну вітаміну В12 і інших станах.
Вітамін Вс (фолієва кислота) впливає на синтез нуклеїнових кислот та амінокислот. Стимулює та регулює кровотвір. Добова потреба - 400 мг.
Багато вітаміну Вс у салаті, капусті, шпинаті, томатах, моркві, пшениці, печінці, нирках, м'ясі, яйцях.
Вітамін Р зменшує проникливість та ломкість капілярів, посилює дію вітаміну С, та та сприяє його накопиченню в організмі. При Р-авітамінозі виникає загальна слабкість, болі в ногах, крововиливи. Добова потреба - 50 мг. Найбільш багаті вітаміном Р лимони, гречана крупа, чорна сморобина, чорноплідна горобина, шипшина.
Жиророзчинні вітаміни
Вітамін А (ретинол) міститься в продуктах тваринного походження. Особливо багаті ним риб'ячий жир та печінка тріски та палтуса. В рослинах є провітамін А-каротин, який в організмі тварин перетворюється у вітамін А. Добова потреба в ньому людини 1,0-1,5 мг. Потреба збільшується при інфекційних захворюваннях, посилених напруженнях зору.
Симптомами А - авітамінозу являються інтенсивне ороговіння, посилене злущування епітелію шкіри, очей, травного каналу та дихальних шляхів. Розвивається сухість очей - ксерофтальмія. Прогресуюче захворювання призводить до некротичного розпаду рогівки - нератомоляції.
Крім того, виникає так звана “куряча сліпота”: людина бачить вдень, та не бачить у сутінках. Захворювання зумовлено порушенням синтезу зорового пурпуру, до складу якого входить вітамін А. Здоровий пурпур міститься у рецепторах сітківки ока - палочках, він необхідний для сутінкового зору.
В медичних цілях використовуються природні препарати вітаміну А та синтетичні - ретинолацетат та ретинолпальмітат. Вони використовуються для лікування гіповітамінозу як засіб профілактики у людей, робота яких пов'язана з напруженням зору, для стимуляції росту та розвитку у дітей, посилення регенерації погано заживаючих тканин, підвищення опору інфекціям, профілактики безпліддя.
Вітамін Д міститься у коров'ячому маслі, жовтку яєць; особливо багатий на нього риб'ячий жир. Добова потреба дорослого - 0,025 мг. Характерними симптомами Д-авітамінозу - рахіта - являється порушення обміну кальцію та фосфату в організмі. У хворих розм'якшуються кістки і під впливом важкості тіла викривлюються, крім того, у дітей непропорціонально велика голова. Сильно запізнюється поява перших зубів; м'язи стають в'ялими. У рослинах та шкірі людини є особлива речовина - ергостерин, яка під впливом ультрафіолетових променів перетворюється у вітамін Д.
Прийом великих доз вітаміну Д. Веде до тяжкого захворювання, яке характеризується відкладенням великої кількості кальцію в органах та тканинах. Тому вітамін Д слід приймати суворо за призначенням лікаря.
Препарати вітаміну Д застосовуються для профілактики та лікування рахіту та інших захворювань (туберкульозу кісток, шкіри).
Вітамін К (філохінон). При К-авітамінозі порушується звертання крові, в результаті зниження виробництва у печінці протромбіну, спостерігаються кровотеча. Для всмоктування вітаміну необхідна жовч. Джерелом вітаміну К являються зелене листя шпинату, салату, кропиви, багато його у томатах, ягодах горобини. З тваринних продуктів вітамін К міститься у печінці. Добова потреба у цьому вітаміні - 1-2 мг.
В медичній практиці використовуються препарати вітаміни К1 та його синтетичний аналог - вікасол.
Вітамін Є (тонофол) відіграє важливу роль у забезпеченні функції розмноження. При його відсутності порушується розвиток та рухливість спермії, спостерігається розсмоктування ембріонів. В руховій системі відбувається дигенерація м'язів, розвивається м'язова слабкість, контрактури та кісткова атрофія. Вітамін Є міститься у великій кількості в салаті, олії, вівсяному борошні, кукурудзі. Добова потреба - 10-12мг.
Препарати тонофералу використовуються як антиоксиданти при стані підвищеного ризику накопичення пероксидів ліпідів, для профілактики безпліддя та загрози переривання вагітності, вроджених порушеннях мембран еритроцитів у новонароджених недоношених дітей і т.д.
Вітаміни не постачають енергію і не є постійною складовою частиною організму. Більшість вітамінів входить в склад ферментів і приймають участь у ферментативних реакціях, тому вони життєво необхідні. Потреба організму в них вимірюється міліграмами, але при недостачі вітамінів виникають серйозні порушення в обміні речовин. Вітаміни в достатній кількості необхідні молодому організму, а потреба в них дорослої людини залежить від багатьох факторів. Наприклад, вона зростає при значних м'язових напругах, при роботі в умовах високої і низької температури, підвищеному чи пониженому тиску, при вагітності.
При довгій відсутності у їжі будь-якого вітаміну виникає авітаміноз. Якщо поступлення вітаміну нижче денної потреби, то розвивається стан гіповітамінозу. Авітаміноз має характерні симптоми і швидко зникає після прийому відповідного вітаміну або багатих ним харчових продуктів.
1.2 Обмін речовин в організмі. Пластичний і енергетичний обмін, перетворення речовин

Сукупність всіх клінічних перетворень в організмі, тобто процесів асиміляції, дисиміляції, називають обміном речовин. Обмін речовин є головною характерною властивістю живого організму. Сутність його полягає у постійному обміні речовинами між організмом і навколишнім середовищем.
В організмі безперервно відбуваються утворення, руйнування і оновлення клітинних структур і міжклітинної речовини. Відновлення, синтез, засвоєння речовин клітинами, перетворення у собі подібного називається процесом асиміляції. Одночасно відбувається процес дисиміляції - розщеплення, розпад речовин, які входять усклад клітини. При цьому утворюються кінцеві продукти розпаду СО2, Н2О, і NH3, які виділяються з організму.

Обмін білків

Білки - це високомолекулярні сполуки, які містять, на відміну від жирів і вуглеводів азот. Вони складаються з 20 різних амінокислот.
Амінокислоти поділяються на замінні та незамінні. Замінні (глікокол, аланін, цистеїн можуть синтезуватися в організмі. Незамінні амінокислоти не синтезуються в організмі і обов'язково повинні поступати в організм з їжею.
Білки є основним пластичним матеріалом, тобто основною частиною клітини. Наприклад, у скелетних м'язах міститься 20% білка. Білки входять в склад ферментів, каталізуючих всі хімічні реакції в організмі. Вони приймають участь в забезпеченні більшості функцій організму. У цитоплазмі клітини безперервно відбувається розпад і заміна білків. У людини, яка отримує з їжею білок, виділяється азоту більше, при чому чим більше вводиться білка, тим більше його руйнується. Це пояснюється тим, що білок не може відкладатися про запас. Нормальним вважається такий стан білкового обміну, коли кількість засвоєного білка відповідає масі білка, який розпався в організмі. Такий стан називається азотистою рівновагою.
ЦНС регулює білковий обмін, впливаючи на утворення і виділення в кров гормонів. На білковий обмін впливає соматотропний гормон, гормон щитовидної залози, тироксин і глюкокортикоїди коркової речовини.
Обмін жирів (ліпідів)
Ліпіди - складні органічні сполуки, до яких відносяться нейтральні жири, які складаються з гліцерину і жирних кислот. Крім того, в склад ліпоїдів, крім жирних кислот, входять багатоклітинні спирти, фосфати і азотисті сполуки.
Жир в організмі відіграє пластичну і енергетичну роль. Як пластичний матеріал, він входить до складу оболонки і цитоплазми клітин. Частина жирів накопичується в клітинах жирової тканини як запасний жир, кількість якого складає 10-30% від маси тіла, а при порушенні обміну може досягати великих розмірів.
Жир в організмі використовується к енергетичний матеріал.
Обмін ліпідів тісно пов'язаний з обміном білків і вуглеводів. Наприклад, при надмірному поступленні білків і вуглеводів в організм вони можуть перетворюватися в жири. В умовах голодування з жирів утворюються вуглеводи, які використовуються як енергетичний матеріал.

и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.