На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Галузев принципи цивльного процесуального права

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 06.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 


РЕФЕРАТ 

     Курсова робота: 28 с., 20 джерел.
     Об’єкт дослідження – сукупність принципів цивільного процесуального права.
     Предмет дослідження – галузеві принципи цивільного процесуального права.
     Мета  роботи – полягає в комплексному теоретичному дослідженні галузевих  принципів цивільного процесуального права.
     Методи  дослідження: формально-логічний, системно-структурний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, описовий.
     Принципи цивільного процесуального права – це основні ідеї, уявлення про суд та правосуддя, які закріплені Конституцією та нормами цивільного процесуального права, мають загальне значення для всього цивільного процесу, виділяють його типові риси, визначають характер процесуального права, порядок його здійснення та перспективи подальшого розвитку.
     ГАЛУЗЕВІ  ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА, ДИСПОЗИТИВНІСТЬ, БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ, ЗМАГАЛЬНІСТЬ, УСНОСТІ, ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ РІВНОСТІ СТОРІН, ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ФОРМАЛІЗМУ, ОБОВ’ЯЗКОВОСТІ РІШЕНЬ СУДУ.
 


     ЗМІСТ 

ВСТУП  ………………………………………………………………………  4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ
         ЦИВІЛЬНОГО  ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА  …………….  6
      Поняття та значення принципів цивільного
      процесуального  права  ………………………………………..  6
      Система принципів цивільного процесуального права  ……  8
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗЕВИХ ПРИНЦИПІВ
         ЦИВІЛЬНОГО  ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА  …………….. 11
      2.1. Принцип диспозитивності  ……………………………………… 11
      2.2. Принцип безпосередності судового  розгляду  ……………….. 13
      2.3. Принцип усності судового розгляду  ………………………….. 15
      2.4. Принцип змагальності  ………………………………………….. 17
      2.5. Принцип процесуального рівноправ’я сторін  ………………..  21
      2.6. Принцип неможливості процесуального  сумісництва  ……….  21
      2.7. Принцип процесуального формалізму  ………………………..  22
      2.8. Принцип обов’язковості рішень суду  …………………………  23
ВИСНОВКИ  …………………………………………………………………  25
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  ………………………………….  27
 


ВСТУП 
 

    Цивільне  процесуальне право України і  врегульоване ним цивільне судочинство  побудовано на демократичних принципах (від лат. principium — основа, засади). У принципах відображені політико-правові ідеї, погляди народу на право як соціальну цінність. У них в концентрованому вигляді виявлена заінтересована воля народу наділити право такими якостями, які найбільш повно мали б можливість задовольняти його ідеї і погляди у визначенні основ організаційної побудови правосуддя в цивільних справах, процесуальної діяльності суду і правового становища учасників процесу. Зміст принципів має демократичний характер і полягає в тому, що закріплені в нормах права, вони характеризують здійснення правосуддя тільки судом і на засадах рівності громадян перед законом і судом, одноособовість і колегіальність розгляду цивільних справ, незалежність суддів ї підкорення їх тільки законові, гласність, здійснення судочинства державною мовою. Широкі і реальні процесуальні права учасників процесу і надійні гарантії їх реалізації, доступність і простота судочинства, які дають можливість кожній заінтересованій особі реалізувати право на звернення до суду за захистом і на судовий захист, надане Конституцією України.
    Цивільне  процесуальне право як і будь-яка  інша галузь розглядається через  її принципи.
    У принципах даної галузі відображені  політико-правові ідеї, погляди народу на право як соціальну цінність. Вони наділяють цивільне процесуальне право такими якостями, які найбільш повно мали б можливість задовольнити його ідеї і погляди у визначенні основ організаційної побудови правосуддя у цивільних справах, процесуальної  діяльності суду і правового становища  учасників процесу.
    З розвитком суспільства принципи цивільного процесуального права розвиваються і вдосконалюються з урахуванням  потреб політичних і соціально-економічних перетворень, подальшого забезпечення гарантій захисту суб'єктивних прав громадян, їх об'єднань і державних інтересів, а також підвищення ефективності судової Діяльності в забезпеченні законності і справедливості. На сучасному етапі розвитку України суворе додержання і законодавче вдосконалення повноти вираження і дії демократичних принципів цивільного процесуального права виступає важливою гарантією зміцнення законності як невід'ємної частини функціонування правової держави і демократичного правопорядку.
    Отже, значення принципів цивільного процесуального права полягає в тому, що в них  відображені найбільш характерні демократичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших інститутів, у зв'язку з чим вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів.
    Відтак  в принципах реалізуються також  основні положення судового розгляду цивільної справи, які є гарантіями реалізації прав учасників цивільного процесу.
    Мета  роботи полягає в комплексному теоретичному дослідженні галузевих принципів  цивільного процесуального права.
     Згідно  з метою роботи визначені наступні основні завдання дослідження:
     – дати загальну характеристику поняттю принципів цивільного процесуального права;
       – виявити значення принципів у цивільному процесуальному праві;
     – проаналізувати особливості галузевих принципів цивільного процесуального права.
     Об’єкт дослідження – сукупність принципів цивільного процесуального права.
     Предмет дослідження – галузеві принципи цивільного процесуального права.
     Методи  дослідження: формально-логічний, системно-структурний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, описовий.
     В науці цивільного процесуального права  теоретичні положення та висновки сприятимуть  подальшому дослідженню питань дотримання принципів цивільного процесуального права.
 


     РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  ПРИНЦИПІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
      Поняття та значення принципів процесуального права
 
 
     Термін  «принцип» у перекладі з латинської означає «основа, начало». У принципах в концентрованому вигляді закріплені основні засади функціонування права та здійснення судочинства.
     Стосовно  принципів цивільного процесуального права в юридичній літературі існує два основних підходи: одні автори вважають принципами основні  ідеї, теоретичні положення, уявлення про суд та правосуддя. Точка зору інших авторів полягає в тому, що принципами цивільного процесуального права є лише ті положення, які  закріплені правовими нормами (Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом, Законом України «Про судоустрій» та іншими законодавчими актами). Останній підхід є більш слушним, зважаючи на те, що принципи цивільного процесуального права набувають обов'язкової сили лише після закріплення в нормах закону, залишаючись до цього елементами правової ідеології, правосвідомості, науковими висновками.
     Принципи  характеризуються такими ознаками:
     – принцип виражає собою певну  ідею (погляд), яка складає його зміст;
     – така ідея має бути закріплена в  нормах цивільного процесуального права;
     – принцип повинен бути безпосередньо  пов’язаним з цивільним процесом, визначаючи його основні властивості;
     – принцип повинен мати загальне значення для всього цивільного процесу;
     – принцип визначає типові риси цивільного судочинства і може мати винятки, які не є принципом;
     – принципами не можуть бути звичайні вимоги, які не складають одну з відомих  альтернативних вимог;
     – принципами не можуть бути положення, які дублюють чи прирівнюються до інших принципів, або які з  них виходять.
     Таким чином, принципи цивільного процесуального права – це основні ідеї, уявлення про суд та правосуддя, які закріплені Конституцією та нормами цивільного процесуального права, мають загальне значення для всього цивільного процесу, виділяють його типові риси, визначають характер процесуального права, порядок його здійснення та перспективи подальшого розвитку.
     Значення  принципів цивільного процесуального права визначається їх впливом на нормотворчу та правозастосовну  діяльність, При розробці чинного законодавства та внесенні змін до нього не може допускатись суперечностей нових норм права закріпленим принципам. Принципи цивільного процесуального права визначають основні форми діяльності суду та інших учасників процесу в цивільних справах, а їх порушення, як правило призводить до зміни судових рішень [20, с. 31].
       Під принципами цивільного процесуального права розуміють:
     – виражені в ньому керівні засади, що характеризують його зміст та відображають особливості цієї галузі права;
       – основні засади здійснення правосуддя у цивільних справах, що закріплені нормами цієї галузі, або його основну, керівну ідею;
     – теоретичні положення, які виражають необхідність визначення способів та форм регулювання суспільних відносин державою, що обумовлені об’єктивними закономірностями суспільного розвитку;
     – корінні основи цивільного процесуального права;
     – керівні положення, що мають певне значення для всієї системи права, його процесуальних інститутів та виражають найбільш суттєві ряси цієї галузі права     [18, с. 19].
     Як  слушно зазначає В. Комаров, одним із недоліків цього визначення є те, що в ньому не знайшла свого відображення така суттєва ознака принципів, як нормативне закріплення;
     – основні іде, уявлення про суд і правосуддя, які закріплюються в нормах цивільного процесуального права і внаслідок цього стають його основними положеннями, якісними особливостей, які визначають характер процесуального права, порядок його реалізації та перспективи подальшого розвитку [7, c. 125].
            Принципи будь-якої галузі права — це основні положення, характерні для всіх чи більшості інститутів певної галузі права та закріплені в її нормах. Принципи цивільного процесуального права, як зазначається в літературі, виражають панівні в певному суспільстві ідеї щодо суду та правосуддя у цивільних справах [17, c. 28].
     Значення  принципів цивільного процесуального права визначається перш за все їх виливом на нормотворчу діяльність. При внесенні різноманітних змін до законодавства нормотворчі органи не повинні допускати суперечностей між новими нормами права та його чинними принципами. Вагомим є значення принципів процесуального права і для правозастосовної практики: вони визначають основні форми і методи діяльності суду та інших учасників процесу при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суть процесуальної форми цивільного судочинства. Порушення принципів цивільного процесуального права закріплених відповідними правовими нормами, зумовлює, як правило, скасування судових рішень (ст. ст. 309, 338 ЦПК) [13, c. 325]. 
 

      Система принципів цивільного процесуального права
 
 
     Принципи цивільного процесуального права тісно пов’язані між собою і в сукупності становлять єдину систему. При цьому, з одного боку, кожен з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь в цілому чи окрему стадію, інститут, а з іншого – між ними існує зв’язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань цивільного судочинства. Дія одного принципу обумовлює дію інших принципів, а кожен з принципів не може існувати окремо від сукупності принципів системи [5, c. 19].
     Принципи  цивільного процесу в умовах незалежної України динамічно розвиваються, і сучасне цивільне процесуальне право та врегульоване ним цивільне судочинство побудовані на демократичних принципах.
     Найбільш  прийнятною і практично значущою є систематизація принципів цивільного процесуального права за їх змістом і сферою поширення:
      загально правові принципи – характерні для всіх галузей національного права, в тому числі і цивільно-процесуального;
     – міжгалузеві принципи – закріплені в нормах кількох галузей права, як правило, близьких за змістом, наприклад, для кримінально-процесуального та цивільно-процесуального, господарсько-процесуального;
     – галузеві принципи – закріплені нормами лише цивільного процесуального права.
     Також існує декілька підходів до систематизації принципів цивільного процесуального права:
    за формою нормативного закріплення:
    закріплені Конституцією України;
    – закріплені у законодавстві про цивільне судочинство;
    за роллю в регулюванні процесуально-правового становища суб’єктів правовідносин:
    які визначають процесуально-правову діяльність суду;
           – які визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі, й інших учасників процесу;
    за предметом регулювання:
    організації правосуддя (судоустрою і судочинства);
    – функціональні – принципи процесуальної діяльності (судочинства);
           – які визначають зміст процесуальної діяльності (диспозитивність) і такі, що визначають процесуальну форму виконання процесуальних дій (усність, безпосередність, безперервність);
    за значимістю:
      фундаментальні (абсолютні) – диспозитивність, рівноправність сторін, процесуальний формалізм;
     – конструктивні (відносні) – всі інші принципи [17, c. 22].
     Класифікацію  принципів можна проводити на основі змішаних критеріїв, наприклад, за дією в системі права і за формою нормативного закріплення або за предметом правового регулювання, але найбільш прийнятною та практичною вбачається класифікація принципів за формою нормативного закріплення.
     До  принципів цивільного процесуального права, закріплених Конституцією України, належать:
     – здійснення правосуддя виключно судами;
     – територіальність і спеціалізація побудови системи судів загальної юрисдикції;
     – здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів, а також за участю народних засідателів;
     – незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові;
     – законність;
     – рівність усіх учасників процесу перед законом і судом;
     – змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості;
     – гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
     – державна мова судочинства тощо.
     До  принципів цивільного процесуального права, закріплених законодавствам про цивільне судочинство, належать принципи:
     – диспозитивність;
     – процесуальна рівноправність сторін;
     – раціональна процесуальна форма;
     – усність;
     – безпосередність;
     – оперативність. 
 

 


     РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗЕВИХ  ПРИНЦИПІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
     2.1. Принцип диспозитивності 
 

    Галузеві  принципи – це принципи, які характерні тільки для цивільного процесуального права і в його нормах регулюють  суспільні відносини, які виникають  при розгляді і розв’язанні цивільних  справ, перегляді судових рішень, а також при виконанні судових  та інших постанов у виконавчому  провадженні.
    Диспозитивність (від лат. dispono — розпоряджаюся) полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь у справі (ст. 5, 98 ЦПК), можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів. Зміст диспозитивності розкривається в літературі неоднозначне [1, c. 45].
    Принцип диспозитивності є основоположним в системі принципів цивільного процесуального права і полягає у наданні сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, можливості вільно здійснювати і розпоряджатись матеріальними правами щодо предмета спору та процесуальними засобами їх захисту.
    Складовими  положеннями змісту принципу диспозитивності є шість груп прав:
     права, що характеризують повноваження на порушення провадження по справі;
    – права, спрямовані на зміну позовних вимог;
    – права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивного розгляду справи та виконання судових рішень;
    – права, пов'язані із залученням до справи заінтересованих осіб;
    – права щодо здійснення окремих процесуальних дій;
    – і інші права, що забезпечують захист у процесі по справі [18, c. 22]. 

    Право громадян на звернення до суду за захистом і на судовий захист закріплене в  статтях 35, 55, 56 Конституції України, отже, принцип диспозитивності спирається на конституційну основу [9, c. 8].
    Диспозитивний характер мають права сторін, визначені ст. 31 ЦПК, за якою позивач може протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу чи предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю чи частково. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою в усякій стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду [8, c. 456].
    Отже, принцип диспозитивності характеризується такими положеннями:
    1) хто хоче здійснити своє право,  повинен сам потурбуватися про це;
    2) особа, якій належить право, може від нього відмовитись;
    3) нікого не можна примушувати пред’явити позов проти своєї волі;
    4) суд не повинен виходити за межі вимоги сторін, за винятками, встановленими законом.
    Диспозитивністю визначаються також права інших  осіб, які беруть участь у справі. Треті особи, котрі заявляють  самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (ст. 34 ЦПК). Прокурор може відмовитись від заявленої ним вимоги або змінити її (ст. 46 ЦПК).
    Зміст принципу диспозитивності закріплений  в інших правах осіб, які беруть участь у справі, та визначаються системою цивільних процесуальних правовідносин  в наступних стадіях розвитку цивільного судочинства у справі. Особи, які беруть участь у справі, повинні користуватися належними  процесуальними правами сумлінно, не спрямовувати їх на шкоду інших осіб, державних і громадських інтересів [17, c. 55]. 
 
 
 

2.2. Принцип безпосередності  судового розгляду 
 

    Принцип безпосередності судового розгляду. Принцип безпосередності судового розгляду визначає порядок дослідження та сприйняття матеріалів цивільної справи судом. Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 159 ЦПК суд першої інстанції зобов’язаний безпосередньо дослідити докази у справі. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час рудового розгляду справа розглядається спочатку [19, c. 67].
    Порушення вимог принципу безпосередності  тягне скасування рішення суду і  передачу справи на новий розгляд. Згідно з ч. 1 і ч. 2ст. 311 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення у справі з направленням її на новий розгляд якщо, зокрема:
    1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
    2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу.
    Аналогічні  підстави для скасування рішення суду й передачі справ на новий розгляд касаційною інстанцією передбачені в ч. ч. 1, 2 ст. 338 ЦПК. Принцип безпосередності, як зазначає Треушников, визначає засоби і методи сприйняття судом доказів у справі.
    Цей принцип стосується й доказової діяльності, спрямованої на встановлення істинності фактів, необхідних для вирішення справи. Він включає наступні вимоги:
    а) суд зобов’язаний обґрунтувати рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, адже лише в такому разі рішення може бути обґрунтованим;
    б) при дослідженні обставин справи суд має отримати відомості з безпосереднього джерела. Суд першої інстанції, при розгляд справи зобов’язаний безпосередньо дослідити докази: заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, висновки експертів, ознайомитись із письмовими та оглянути речові докази. Саме за такої умови безпосереднього сприйняття необхідних суду відомостей може бути забезпечена істинність рішення;
    в) суд має прагнути застосування так  званих, первинних доказів, які утворились під безпосередньою дією певних фактів (наприклад, свідок особисто бачив певні  події). Принцип безпосередності  вимагає використання первинних  доказів, але це не означає, що вони завжди «кращі» доказів похідних. Подібна точка зору призвела б  до відновлення теорії формальних доказів, що була притаманна феодалізму. Водночас слід мати на увазі, що інколи безпосереднє сприйняття фактичних даних судом, що розглядає справу, неможливе або ж недоцільне. Принцип безпосередності не забороняє використання похідних доказів, якщо немає первинних або їх отримання ускладнене. Для подібних випадків цивільний процесуальний закон передбачає певні винятки з принципу безпосередності. Так, суд, що розглядає справу, у разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії. Протоколи і  всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу (ч. ч. 1, 4 ст. 132 ЦПК). Свідок може бути допитаний судом у місці його перебування, якщо внаслідок хвороби, віку, інвалідності чи з інших поважних причин не може з’явитися за викликом суду, який розглядає цивільну справу. У таких випадках суд отримує відомості про факти не з першоджерела, а з відповідних протоколів, оголошених у судовому засіданні. Винятком із цього принципу є й різного роду випадки забезпечення доказів: допит свідків, призначення експертизи, витребування і огляд письмових та речових доказів до пред’явлення позову (ч. З ст. 133 ЦПК) чи до розгляду справи по суті. У цьому випадку суб’єктом безпосереднього сприйняття є суддя, навіть якщо справу буде розглянуто колегіально судом;
    г) вимога до складу суду, полягає в тому, що в разі колегіального розгляду справи склад суду від початку й до закінчення розгляду справи має бути незмінним. При одноособовому розгляді справи вона має бути розглянута від початку й до кінця одним суддею. Лише судді, які брали участь у дослідженні обставин справи, можуть брати участь в ухваленні підсумкового процесуального документа – рішення чи ухвали. Якщо клопотання про відвід судді (суддів) задоволено або суддя (чи один із суддів) вибуває з процесу з іншої причини (хвороба, відрядження тощо), розгляд справи треба починати спочатку [20, c. 38].
    Таким чином, у силу принципу безпосередності  рішення суду має ґрунтуватись на доказах, отриманих безпосередньо  із джерел, що володіють відомостями, перевіреними в судовому засіданні. 
 

2.3. Принцип усності  судового розгляду 
 

     Розгляд справ проводиться усно (ч. 1 ст. 6 ЦПК). Винятки із цього правила визначаються процесуальним законом.
     Принцип усності – це закріплена в цивільному процесуальному законодавстві    засаднича ідея, суть якої полягає в тому, що всі учасники цивільного процесу виступають перед судом, дають пояснення, показання, надають висновки, висловлюють свої міркування в усній формі. Докази у справі підлягають у судовому розгляді усному обговоренню та дослідженню [2, c. 145].
     Розгляд справи в суді провадиться в усній формі. Частина 1 ст. 173 ЦПК передбачає, що розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з’ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. Усність, як зазначає В. Тертишников, потрібна там, де є гласність процесу. Вона сприяє особистому спілкуванню суду зі сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками процесу, більш глибокому сприйняттю обставин справи, дозволяє сконцентрувати процесуальний матеріал у судовому засіданні, своєчасно розглянути справу й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
     Цей принцип у цивільному судочинстві забезпечує тісне й оперативне спілкування суду з усіма учасниками процесу та інформування їх і громадян, що знаходяться в залі судового засідання, про зміст та мету певних дій суду. В умовах гласності процесу судовий розгляд справляє важливий вплив виховного характеру. Усна форма полегшує і прискорює безпосереднє сприйняття доказів судом та особами, які беруть участь у справі, прискорює сам процес розгляду справи. Усний розгляд робить можливою і полегшує постановку процесуальної діяльності суду під безпосередній контроль осіб, які беруть участь у справі, завдяки чому зростає відповідальність суду за належне виконання завдань цивільного судочинства.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.