На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Розвиток системи оподаткування фнансово кредитних установ

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 12.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 14. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
Вступ……………………………………………………………………………………………...3
Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування фінансово кредитних установ……….…..6
   1.1 Податки та збори, що сплачуються фінансово-кредитними установами……………....6
   1.2 Оподаткування фінансово-кредитних установ в Україні………………………………….…9
1.3 Нормативно-правове забеспечення, щодо оподаткування фінансово-кредитних установ……………………………………………………………………………………………………..11
   1.4Значення податкового обліку в банківських установах ……………………………….…..…14
   1.5Аналіз літературних джерел…………………………………………………………………..…..20
Розділ 2. Аналіз стану фінансово кредитної установи……………………………………22
2.1 Стан фінансово-кредитної установи за останні 2 роки…………………………….……...22
2.2 Організаційно технічна характеристика фінансово-кредитної установи……………..24
Розділ 3. Розвиток системи оподаткування фінансово кредитних установ………...…29
3.1 Проблеми оподаткування фінансово-кредитних установ……………………………..…...29
3.2 Перспективи розвитку оподаткування фінансово-кредитних установ……………….…31
Висновок………………………………………………………………………………………..36
Список  використаної літератури……………………………………………………………39 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ
    Актуальність  теми. В даній курсовій роботі розглядаються питання сутності податків, особливостям їх формування і використання в умовах трансформації економіки України (на прикладі ПАТ «МЕГАБАНК»). Уточнено трактування і зміст економічних категорій “податки” і “система оподаткування”. У даній роботі досліджуються актуальні проблеми, які пов’язані з оподаткуванням банківських установ. Обґрунтовано напрямки вдосконалення використання та встановлення податкової системи. Запропоновано порядок ведення, а також реєстр податків в цілому.
Податки — це обов'язкові платежі, що утримуються державою (центральними та місцевими органами влади) з юридичних та фізичних осіб у державний та місцевий бюджети. У податковій системі України податок на прибуток на сьогодні становить найвагомішу частку надходжень у бюджет серед прямих податків. Визначення об'єкта оподаткування, ставки податку на прибуток, порядку нарахування, термінів сплати регламентуються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97 ВР зі змінами і доповненнями.
Банк – це особливий вид капіталотворчого пірпиємства, яке мобілізує вільні ресурси, клієнтів та інші грошові кошти. Розподіляє їх відповідно до потреб між суб’єктами ринкових відносин а також надає інші послуги.
Банківська  система будь-якої країни - це унікальна  система, що акумулюючи значні обсяги тимчасово вільних фінансових ресурсів держави, господарюючих суб'єктів  і населення, перерозподіляє їх між  тими суб'єктами фінансових відносин, які відчувають тимчасовий дефіцит  коштів і забезпечує таким чином  процес постійного відтворення виробництва. Це свідчить про те, що банківська діяльність постійно супроводжується ризиками і має свої специфічні особливості. Зважаючи на це, певні особливості має і механізм оподаткування фінансово-господарської діяльності банків, хоча податкове регулювання здійснюється відповідно до законодавства, єдиного для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форми власності і сфери діяльності.
Об’єктом  оподаткування банків виступає прибуток, що отримується в результаті основної діяльності банків.
Банки України, як платники податку на прибуток, ведуть окремий від фінансового  податковий облік валових доходів  і валових витрат. Об'єктом оподаткування  згідно з Законом є прибуток, визначений шляхом зменшення скоригованого  валового доходу звітного періоду на суму валових витрат банку і суму амортизаційних відрахувань. 
За даними фінансового обліку визначається економічний прибуток банку (різниця між даними за рахунками шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати»). Порядок фінансового обліку доходів і витрат банку базується на принципах нарахування, відповідності та обережності. джерелом фінансування капітальних вкладень у розширене відтворення.

    Система оподаткування є одним із основних важелів впливу на функціонування комерційних банків, яка, крім своєї звичайної фіскальної функції, а саме поповнення бюджету держави, має спрямовувати їх діяльність у русло суспільних інтересів. Разом із тим формування ефективної системи оподаткування комерційних банків є дуже складним завданням. Недосконалість нормативно-законодавчої бази призводить до недостатнього оподаткування одних банківських операцій та надмірного оподаткування інших. Цей фактор не дає можливості стабільного розвитку банківського бізнесу та реального сектору економіки України. Це, зокрема, пояснюється особливою значущістю банківської системи для сучасної  економіки, специфікою основного виду банківської продукції – фінансових послуг.
    В першому розділі описана теоретична частина роботи. А саме більше уваги приділяється на сутність та необхідність податкової системи, описується, які саме податки сплачують банківськи установи, а також важливість податкового обліку. Визначено предмет і мету податкового обліку. Предметом податкового обліку як і всієї системи бухгалтерського обліку, являється господарська діяльність організацій або банку. В ході цієї діяльності використовується майно організації, здійснюються господарські операції, формуються доходи і витрати, виникають зобов’язання по нарахуванню (стягненню) і сплаті податків в бюджет.
    Другий  розділ складається з аналізу фінансової звітності ПАТ «МЕГАБАНК», а також організаційно-технічної характеристики банку. Організаційна структура банку - це його підрозділи (адміністративні, виробничі, облікові, допоміжні) та їх зв’язок між собою. Банк, як фінансово-кредитний інститут, повинен володіти обов’язковим набором ряду підрозділів, що відповідають цілям банку, його функціональному призначенню. Підрозділ банку – це структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи та виконує функції, визначені банком.
    В третьому розділі визначено недоліки податкової системи та запропоновано шляхи покращення її. Основним завданням, було і залишається забезпечення державних витрат. В результаті країна опинилась, з однієї сторони, перед проблемою 2003 р. – прискорюючого вибуття основних виробничих фондів, з другої сторони – з недорозвиненою системою накопичення і оборотів капіталу, а також відсутністю умов для її розвитку. Несерйозно говорити про розвиток надійної банківської системи і кредитування реального сектору в умовах неможливості збільшити їх капіталізацію за власний рахунок при наявності правдивого ризику неповернення кредитів, особливо в реальному секторі. Але, здається, питання про вирівнювання податкових режимів банків і інших підприємств, який стимулює їх розвиток, в теперішній час вирішується позитивно.
    Об’єктом  курсової роботи є: публічне акціонерне товариство «МЕГАБАНК»
    Предметом є: система оподаткування банківських установ.
    Метою моєї курсової роботи є: визначити значення та вплив системи оподаткування фінансово кредитних установ на їх ефективність їх діяльності, знайти переваги та недоліки.
    Задачами курсової роботи є:
    Визначити суть системи оподаткування фінансово=кредитних установ;
    Значення проведення оподаткування прибутку комерційних банків, як одного з основних джерел поповнення державного бюджету;
    Нормативно правове забезпечення оподаткування прибутку банків;
    Проаналізувати зміни за останні три роки в звітності банку;
    Переваги та недоліки оподаткування фінансово-кредитних установ.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування фінансово-кредитних установ.
      Податки та збори, що сплачуються комерційними банками
    Податки - це обов’язкові платежі, утримувані державою з фізичних та юридичних осіб в державний та місцевий бюджет і податковий фонд. В Україні запроваджені такі податки, як податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і організацій, податок з власників транспортних засобів, податок з реклами, комунальний податок тощо.
    Зборами називають обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб за надані їм послуги або на високорентабельні та монопольні товари (продукцію). До зборів відносять акцизний збір, ринковий збір, збір за ордер на квартиру, курортний збір та ін.
    Внески  до державних цільових фондів —  не обов'язкові відрахування юридичних  та фізичних осіб на формування державних  цільових фондів. Внески сплачують  до пенсійного фонду; фонду сприяння зайнятості населення: фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; на будівництво, ремонт і утримання  автомобільних доріг; на формування державного інноваційного фонду  тощо.[1]
    Контроль за дотриманням підприємствами і громадянами податкового законодавства здійснює державна податкова служба, створена при Кабінеті Міністрів України у складі Головної державної податкової адміністрації України та державних податкових адміністрацій в областях, районах, містах і районах у містах. Головним завданням державної податкової адміністрації є забезпечення дотримання законодавства про податки, повний облік усіх платників та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і досягнення правильності обчислення та сплати цих платежів.
    Важливого значення у формуванні інформації про  податки та їх сплату набуває бухгалтерський облік.
    Бухгалтерський  облік податків, зборів та внесків  банки ведуть на рахунках № 3620 «Кредиторська  заборгованість за податками та обов'язковими платежами» та № 3619 «Інша кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку». На рахунку № 3620 «Кредиторська  заборгованість за податками та обов'язковими платежами» відкривають такі аналітичні рахунки за видами податків:
    податок на прибуток;
    податок на додану вартість;
    акцизний збір;
    прибутковий податок;
    податок на майно;
    податок із власників транспортних засобів.
    До  державних цільових фондів відносять: пенсійний фонд; фонд соціального  страхування; фонд для здійснення заходів  щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту  населення; фонд сприяння зайнятості населення; на будівництво, ремонт і утримання  автомобільних доріг; державний  інноваційний фонд.
    Облік внесків до пенсійного фонду і  фонду соціального страхування. Внески до пенсійного фонду зобов'язані  сплачувати усі підприємства, які  використовують найману працю (у  тому числі іноземними інвестиціями), громадяни, які займаються підприємницькою  діяльністю, заснованою на особистій  власності та виключно їхній праці, та адвокати.
    Для підприємств, закладів і організацій  усіх форм власності запроваджено тариф  обов'язкових внесків до пенсійного фонду в розмірі 32 %, а на соціальне  страхування – 4 % фонду оплати праці  та інших виплат, у тому числі  в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком (за невеликим винятком). Громадські організації  пенсіонерів та інвалідів; підприємства і заклади, створені за рахунок коштів цих організацій з метою розв'язання статутних завдань; підприємства. де інваліди складають більше половини від загальної чисельності працюючих, сплачують 5 % фонду оплати праці.
    До  пенсійного фонду працюючі громадяни  вносять 1 % нарахованої їм суми оплати праці: громадяни, які займаються підприємницькою  діяльністю, заснованою на особистій  власності та виключно на їхній праці, а також адвокати — 9 % суми доходу; підприємства, незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності й галузевої належності, об'єднання громадян-підприємців, які  використовують найману працю —  у розмірі 33,3 % суми винагород, які  виплачуються громадянам за угодами  цивільно-правового характеру; громадяни, які бажають зарахувати до стажу  роботи, що дає право на пенсію, періоди  трудової діяльності, коли вони не підлягали  державному соціальному страхуванню,—  у розмірі 33,3 % :суми усіх видів скоригованого  заробітку (доходу).
    Збір  з паркування автотранспорту в спеціально обладнаних місцях встановлюється в  межах 3 % мінімальної заробітної плати  за кожну годину паркування. Збір на паркування автотранспорту, що належить юридичним особам, відноситься на собівартість банківських послуг.
    Ринковий  збір утримується з фізичних осіб у розмірі до 20 % мінімальної заробітної плати, а з юридичних осіб —  до 3 % мінімальних заробітних плат. Порядок віднесення затрат і кореспонденція рахунків не відрізняються від двох попередніх зборів.
    Податок з реклами сплачується фізичними  та юридичними особами за встановлення та розміщення реклами. Граничний розмір податку не може перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами  та 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час. Юридичні особи покривають витрати на податок з реклами за рахунок собівартості банківських послуг: Дебет рахунку № 7419 «Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток»; Кредет рахунку № 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами».
    Збір  за право використання місцевої символіки  утримується з фізичних та юридичних  осіб, які використовують місцеву  символіку з комерційною метою. Граничний розмір збору з юридичних  осіб не може перевищувати 0,1 % вартості виробленої продукції (робіт, послуг) з  використанням місцевої символіки, а з фізичних осіб — 5 мінімальних  заробітних плат. Витрати на збір юридичні особи відносять на собівартість банківських послуг.
    Збір  за право кінозйомок і телезйомок не може перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів. Витрати  на збір покриваються за рахунок податку, що залишається у розпорядженні  банків після сплати обов'язкових  платежів.
    Комунальний податок стягується з юридичних  осіб, крім бюджетних закладів, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських  підприємств. Його граничний розмір не може перевищувати і 10 % річного фонду  оплати праці, обчисленого виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Витрати на сплату комунального податку відносять до інших небанківських  витрат бухгалтерською проводкою: Дебет  рахунку № 7119 «Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку  на прибуток»; Кредет рахунку № 3620 «Кредиторська  заборгованість за податками та обов'язковими платежами».
    Збір  за видачу дозволу на розміщення об'єктів  торгівлі утримують у розмірі  до 20 мінімальних заробітних плат для  суб'єктів, які постійно займаються торгівлею, та до однієї мінімальної  заробітної плати — за одноразову торгівлю. Збір відносять на витрати  банку.[2]
    Не  пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, банки подають  розрахунок внесків до фонду сприяння зайнятості населення, про валютні  цінності та інше майно і доходи, що належать резиденту України і  знаходяться за її межами; розрахунок комунального податку; розрахунок за податком з продажу імпортних товарів.
    Раз у півроку подається «Розрахункова  відомість за коштами фонду соціального  страхування» (форма № 4-ФСС). Термін її подачі до профспілкового органу за підпорядкуванням або до органу фонду соціального страхування за місцем реєстрації — 15 липня (за першу половину року) та 15 січня (за другу половину року).
    За  місцеві податки і збори декларації (розрахунки) подаються у терміни, що визначені місцевими органами влади, крім комунального податку. Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин  і механізмів подається щорічно, не пізніше 15 березня, а розрахунок сплати за землю — щорічно, не пізніше 15 липня.
    Існуюча система оподаткування сформована па підставі Закону України «Про систему  оподаткування», змін і доповнень  до нього та інших законодавчих актів, що видаються згідно з цим законом. Система оподаткування базується  на принципах стабільності, обов'язковості. соціальної справедливості при визначенні та утриманні податків, зборів і  внесків.
    Контроль  за дотриманням підприємствами і  громадянами податкового законодавства  здійснює державна податкова служба, створена при Кабінеті Міністрів  України у складі Головної державної  податкової адміністрації України  та державних податкових адміністрацій  в областях, районах, містах і районах  у містах. Важливого значення у  формуванні інформації про податки  та їх сплату набуває бухгалтерський облік. 

1.2 Оподаткування фінансово-кредитних установ в Україні.
Отримання прибутку — основна мета діяльності фінансової-кредитної установи , тому що прибуток є основним джерелом фінансування їх діяльності, фінансової стійкості, а також фінансово-економічного та соціального розвитку.
Прибуток  є важливим фактором підвищення капіталізації  фінансової установи та необхідним для  залучення нового капіталу, що своею  чергою, дає змогу розширювати обсяг фінансових операцій та послуг, а також підвищувати їх якість.
Прибуток  є джерелом створення різного  виду фондів та резервів для страхування  ризиків за здійснюваними операціями. Це забезпечує фінансову стабільність фінансової установи, зміцнює довіру клієнтів та укріплює позицію фінансової установи в конкурентній боротьбі.
Прибуток  є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у  вигляді податків і, водночас, з другими  податками і обов'язковими платежами використовується для фінансування задоволення суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних, інвестиційних, науково-технічних і соціальних програм.
Прибуток, отриманий в результаті діяльності банківської установи, підлягає оподаткуванню на загальних підставах згідно чинного законодавства. Однак існує суттєва відмінність звичайних об’єктів господарювання від банківських установ, у тому, що діяльність банків постійно пов'язана зі значними ризиками, тому банківські операції оподатковуються як операції особливого виду.    
 Щодо ролі банківських установ у податкових відносинах, необхідно зазначити, що з одного боку банк виступає платником податків, а з іншого - податковим агентом [15].  
 До  початку фінансово-економічної кризи  інтенсивний розвиток банківської  системи засвідчував високий  рівень прибутковості банківського  сектору, дохідність якого значно  перевищувала дохідність сектору  реальної економіки. В той же  час рівень надходжень від  оподаткування банківської діяльності  становив мізерні показники. Останні  2 роки банки відпрацювали з  від'ємним фінансовим результатом,  тобто зі збитками, через кризові  події в економіці та прорахунки  у діяльності самих банків. Отже, за ці роки, надходження коштів  від оподаткування банківських  установ до бюджету практично  відсутні.  
 Крім  того за період фінансово-економічної  кризи кредитування комерційними  банками реального сектору економіки  було згорнуто, що негативно відобразилось  на вітчизняних підприємствах.  В даному випадку банківські  установи не виконують своєї  однієї з основних функцій  та покладеної на них місії  - забезпечення стабільного розвитку  економіки країни.  
 Серед  податкових важелів регулювання  діяльності суб'єктів господарювання  велике значення надають зниженню  податкових ставок, оскільки воно  істотно стимулює зростання ділової  активності та інвестиційної  діяльності банків [10].  
 Однак  з приводу даного питання думки  вчених розділяються. Одні вчені  вважають, що оподаткування банківського  сектора є недостатнім і тому  доцільно посилити податкове  навантаження на нього. Але  в такому випадку надмірне  податкове навантаження на доходи  завжди спонукає до пошуків  різних методів несплати податків  і неподання фінансової звітності  комерційними банками до органів  статистики [6].  
 Протилежної  думки дотримуються інші науковці, вважаючи, що податкові ставки  на прибуток банків мають бути  нижчими ніж для підприємств  виробничого сектору, аргументуючи  це тим, що посилення податного  тиску вплине на величину процентних  ставок за кредитами, а подорожчання  кредитів негативно відобразиться  на виробничому секторі економіки.   
 На  сьогодні це є особливо актуальним  питанням, адже вітчизняні підприємства  мають надзвичайно низький рівень  рентабельності і не в змозі  користуватися дорогими кредитами та вчасно повертати їх. Зі свого боку банки не можуть надавати таким підприємствам кредити, так як існує надто високий рівень ризику їх неповернення.  
 Вихід  із ситуації що склалася ми  вбачаємо у поєднанні двох  протилежних думок науковців  щодо проблеми оподаткування  комерційних банків. А саме, вважаємо  за необхідне застосування диференційованих  ставок оподаткування: збільшення  ставок для спекулятивних операцій  та зниження для найбільш пріоритетних, таких як інвестування коштів  у інноваційні підприємства та  довгострокове інвестиційне кредитування  реального сектору економіки.  
 На  сьогоднішній день, важливим кроком  щодо зменшення податкового тиску  на банки є прийняття Податкового  кодексу України, згідно якого  податок на прибуток знизиться  за декілька років з 25% до 17%, також знизиться ПДВ по одному  відсотку за рік - з 20% у 2011 до 17% у 2014 році [9].  
 Рівень  надходжень у державний бюджет  багато в чому залежить від  дієвої податкової системи. Саме  тому вдосконалення податкової  системи буде сприяти підвищенню  ефективності роботи фінансово-кредитних  організацій, в тому числі і  комерційних банків.
До однієї із головних проблем в оподаткуванні  банківської діяльності належить не досконале законодавство. Прийняття  Податкового кодексу Верховною  Радою України, безспірно, є позитивним явищем в оподаткуванні банківського сектора. Так, в Кодексі обов'язки та відповідальність банківських установ, розглянуто ряд питань що стосуються формування, використання та обслуговування страхових резервів, визначено основні  правила оподаткування процентних доходів та основні положення  щодо операцій з іноземною валютою, визначено деталізований перелік  банківських доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування [9,п. 135.4.2 та 138.1.1].   
    Підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що розвиток банківської системи України та вдосконалення системи оподаткування її діяльності - це два паралельних і взаємопов'язаних шляхи. Оподаткування банківських установ відіграє значну роль у поповненні державного бюджету країни. Активізація стимулюючої функції державного регулювання оподаткування банківських установ дасть можливість досягти значних успіхів щодо зменшення фінансового дисбалансу та стабілізації економіки в цілому. 

1.3 Нормативно-правова база, щодо оподаткування фінансово-кредитних установ.
Податок на прибуток підприємств в Україні має значну зовнішню схожість із податком на прибуток корпорацій. Фактично підприємства в даний час за організацією несуть у собі більшою мірою ознаки колективної форми власності, тобто їх прибуток має явні ознаки колективного доходу. Основною формою процесу приватизації стає акціонування, тобто перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, їх прибуток уже прямо е формою колективного доходу. Це свідчить про необхідність створення чіткої системи прибуткового оподаткування, котра не може, як діючий нині податок на прибуток, спиратися на систему платежів державних підприємств і організацій з прибутку в бюджет, що існувала раніше. Це зовсім нова форма оподаткування, яка повинна базуватися на відповідних їй принципах і засадах. Система прямих податків регулює насамперед доходи юридичних і фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають на ціни. Але в кінцевому підсумку і прямі, і непрямі податки скорочують споживання, впливаючи тим самим на баланс попиту й пропозиції.
Нормативно-правова база, щодо оподаткування фінансово-кредитних установ визначається у Податковому Кодексі України в розділі ІІІ «Податок на прибуток підприємств» і визначає наступні положення:
Об’єктом оподаткування є: 
- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду; 
- дохід нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України. 
Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з: 
- доходу від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань; 
- інших доходів. 
Порядок визнання доходів:

- дохід банківських установ, до якого включаються:
а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;
б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, 26 інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;
в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;
г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;
ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;
д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;
е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;
є) дохід, пов’язаний з реалізацією заставленого майна;
ж) інші доходи, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;
з) інші доходи, передбачені цим розділом.
Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: 
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами Податкового кодексу та включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 
- інших витрат. 
Не визнаються витратами: 
- суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; 
- витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). 
Порядок визнання витрат: 
- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; 
- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені. 
Класифікація груп основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів: 
- 16 груп основних фондів та інших матеріальних активів з мінімально допустимими строками амортизації; 
- 6 груп нематеріальних активів із певними строками дії права користування; 
- амортизація нараховується щомісячно пооб’єктно; 
- інвентаризація ОЗ та НА проводиться на 01.04.11 р. за даними бухобліку зам виключенням дооцінки, проведеної після 01.01.10 р. 
Ставка податку на прибуток підприємств: 
- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки; 
- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток; 
- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків; 
- з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Податкові канікули: 
На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають певним критеріям. 
Застосування штрафних санкцій: 
- у зв’язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію; 
- не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому і третьому календарних кварталах 2011 року; 
- штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.[9]
 

    1.4 Значення податкового обліку в банківських установах

Податковий облік - це облікова система підприємства, що базується на даних бухгалтерського обліку і на підставі вимог законодавчих та підзаконних нормативних актів забезпечує інформаційні потреби користувачів про нарахування та сплату підприємством податків та зборів (обов'язкових платежів). Положення і норми, які визначають порядок ведення податкового обліку, відображаються в податковому законодавстві. Перш ніж розглядати податковий облік в банках в тому виді, в якому він існує зараз, повернемось до його історії. [11]

    Прийнято  думати, що перші елементи податкового  обліку були відображення в нашому законодавстві на початку 1992 р. в  зв’язку з проведенням податкової реформи. Вони зв’язались, наприклад, в Законі України “Про податок  на прибуток підприємств і організацій”. Тут вперше введено термін “виручка з ціллю оподаткування”, введенні спеціалізовані показники для цілей  бухгалтерського обліку і для  оподаткування. Наприклад, якщо в формі  №2 бухгалтерського звіту “Звіт  про фінансові результати і їх використання” показник прибутку називався  “Балансовий прибуток або збиток”, то в формі “Розрахунок податку  від фактичного прибутку” цей  показник називався “Валовий прибуток”  і визначається із врахуванням коригування  балансового прибутку в сторону  зменшення (збільшення) при розрахунку результатів від реалізації продукції  по ціні не вище собівартості.
    Ці  та інші зміни проводились в зв’язку  з тим, що бухгалтерських (фінансових) показників було явно недостатньо для  правильного нарахування податків, що призводило до зниження податкової бази.
    Державні  органи поступово вводили елементи податкового обліку шляхом введення законів, відповідних інструкцій, листів, пояснень і інших нормативних  документів, намагаючись вписати  облік з метою оподаткування  в систему фінансового обліку шляхом розрахункового уточнення бухгалтерських показників в податковій документації.
    В умовах реформування бухгалтерського  обліку безсистемне і періодичне регулювання податкового обліку являється недопустимим, так як це веде до ненавмисних податкових порушень, до постійних правових конфліктів між  податковими органами і платниками податків.
    Виправити становище, що склалося було надано ПКУ, як уніфікованому нормативному документу, який визначив поняття, мету, методологію, співвідношення фінансового і податкового  обліку.
    В країнах за кордоном розрізняють  дві моделі існування фінансового  і податкового обліку :
    “континентальну”, при якій ці види обліку фактично співпадають, фінансовий облік бере на себе виконання всіх фіскально-звітних завдань (це звітні системи Німеччини, Швеції, Бельгії, Іспанії, Італії, а також України до 1992 р.);
    “англосаксонську” при якій фінансовий і податковий облік ведуться паралельно (ці види обліку характерні для США, Англії, Канади і ін.).
    Вітчизняна  система обліку, закінчивши в основному  період, конфронтації з фінансовим обліком, з 2002 р. відноситься до англосаксонської моделі. При цьому необхідно мати на увазі, що податковий облік не відмінює ведення фінансового обліку, а  паралельно з формуванням власних  методів використовує дані фінансового  обліку для нарахування податків і зборів. Народжений в надрах бухгалтерського  обліку, вирощений ним, він стає самостійним  видом бухгалтерського обліку на рівних правах з фінансовим і управлінським  обліком.
    Цільовим  напрямком обліку являється точне  визначення податкових платежів. В  зв’язку з цим невідповідність  податкового і бухгалтерського  фінансового обліку дозволяє розглядати податковий облік в широкому і  вузькому значенні цього слова.
    В першому випадку – цей процес фіксації майна платника податку, його змін, результатів користування, які  дозволяють нарахувати базу оподаткування, в другому – це спеціалізована, уособлена, самостійна і незалежна  система фінансових відношень, яка  використовується виключно в тих  випадках, коли фінансовий облік не приймається для розрахунку сум  податків, які відраховуються в бюджет.
    Але і в одному і в другому випадку  необхідно пам’ятати, що методика податкового  обліку основана на принципах бухгалтерського  обліку, який виконуючи свої чисто  фінансові облікові завдання, надає  інформацію, необхідну для розрахунку податків. В нормативних актах  по оподаткуванню положення, які  відносяться до податкового обліку, виділяються словами “з метою  оподаткування”.
    Предметом податкового обліку як і всієї  системи бухгалтерського обліку, являється господарська діяльність організацій або банку. В ході цієї діяльності використовується майно  організації, здійснюються господарські операції, формуються доходи і витрати, виникають зобов’язання по нарахуванню (стягненню) і сплаті податків в бюджет.
    Мета  податкового обліку – формування повної і достовірної інформації про господарські операції за звітний  період, яка дозволяє платнику податків правильно визначити податкову  базу, забезпечити цією інформацією  внутрішніх і зовнішніх споживачів, які здійснюють контроль за правильністю нарахування повної, достовірності  і своєчасності сплати податків. [13]
    Податковому обліку властиві такі показники, як платник  податків, податкова база, ставка податку, податкова декларація, податковий документ, податкова таємниця, аналітичні регістри податкового обліку, дані податкового  обліку і ін. Характерною рисою  майже всіх податкових показників являється  те, що вони зумовлені даними бухгалтерського  обліку. Це відноситься до таких  показників, як оподаткований прибуток, середньорічна вартість майна, методи оцінки майна і зобов’язань, виручки від реалізації продукції (робіт і послуг).
    При розробці правил податкового обліку враховувались особливості ведення  податкового обліку при здійсненні платником податків різних видів  господарської діяльності (банки, страхові організації), особливості визнання доходів і витрат при реалізації різних видів майна (продукції, товарів, основних засобів цінних паперів, дорогоцінних металів і ін.) при виконанні  договору довірчого управління майном і ін.. Всі ці правила реалізують перш за все фіскальну функцію  податкового обліку, а введення, інтерпретація і власне тлумачення ряду загальноприйнятих визначень  сприяють демонстрації його самостійності.
    Основу  податкового обліку складають документи  первинного обліку, включаючи довідки  бухгалтерії. Розрізняють три види податкових документів :
      податкові розрахунки ;
      документація, яка обґрунтовує показники податкових розрахунків ;
      податкові регістри.
    Особливістю податкової документації являється  те, що в її складі до цих пір були відсутні спеціалізовані податкові  первинні документи, так як основою  для ведення податкового обліку являються первинні бухгалтерські  документи, які відображають факт здійснення господарської операції.
    Документація, яка узагальнила показники податкових розрахунків, носить довідковий характер. Її використовують для того, щоб  обґрунтувати або розшифрувати окремі показники податкових розрахунків, а саме :
      документація, необхідна для нарахування податку (наприклад “Розрахунок середньорічної вартості майна”);
      документацію, не впливаючу безпосередньо на нарахування сум податкового платежу (наприклад “Довідка про авансові внески податків в бюджет, виходячи із планового прибутку”).
    Дані  документації первинного обліку, ґрунтуються  згідно правил податкового законодавства, встановленими ПКУ. Вони узагальнюються в аналітичних регістрах податкового  обліку, що дозволяє розрахувати податкову  базу по кожному виду податків.
    Аналітичні  регістри податкового обліку – це нагромаджувач систематизованої інформації про об’єкти оподаткування, відображеної в документах первинного обліку. Їх призначення – розкрити порядок  формування податкової бази.
    Схеми документообігу документів первинного обліку, форми регістрів податкового  обліку розробляються організаціями  – платниками податків самостійно з урахуванням характеру відображеної в них інформації і вимог ПКУ. Аналітичними регістрами податкового обліку можуть бути паперові, електронні, будь-які інші машинні носії інформації. Вони повинні стати додатком до облікової політики.
    Правилами податкового обліку в ряді випадків передбачається встановлення податкового  дисконту (“фіктивного доходу з  метою оподаткування”). Податковим дисконтом називають поправку на яку платник податків з метою  оподаткування збільшує свої доходи. Таке розрахункове донарахування проводиться  в спеціальних розрахунках. Воно не знаходить відображення в бухгалтерському (фінансовому) обліку. Метод податкового  дисконту застосовується в наш час  при розрахунку податкової бази по цілому ряду податків (ПДВ, податок  на прибуток, акцизи, податок фізичних осіб).
    Податкова база являється основним показником податкового обліку. Вона нараховується  для кожного податку на основі даних аналітичних податкових регістрів, де систематизовані вихідні обліково-податкові  показники.
    Якщо  нормами ПКУ не передбачений порядок  групування об’єктів і господарських  операцій, відмінний від правил ведення  бухгалтерського обліку то при розрахунку податкової бази можуть використовуватись  дані бухгалтерського (фінансового) обліку.
    Термін  формування податкової бази і кінцевого  визначення розміру податкових зобов’язань  прийнято називати податковим періодом. Податковий період не завжди співпадає  із звітним.
    Дані  податкового обліку повинні передбачати  порядок формування суми доходів  і витрат, визначення долі витрат, які  враховуються з метою оподаткування  в поточному податковому (звітному) періоді, суми збитків, які відносяться  на витрати в наступних податкових періодах, порядок формування резервів, заборгованості по розрахунках з  бюджетом і інших даних податкового  обліку.
    Особливе  місце відведено цьому питанню  в податковому обліку банків і  інших кредитних установ, а отже повинно передбачатися і в  їх обліковій політиці з метою  оподаткування.
    Введення  нової 25 глави Податкового Кодексу  України “Податок на прибуток організації” вимагає введення нового виду обліку банківських операцій – так званого  “податкового обліку”. Податковий облік  введений з 01 січня 2002 р. і передбачає особливості ведення доходів і витрат банку по методу нарахування.
    Позитивним  в податковому обліку являється, те що він більш точно, ніж бухгалтерський, визначає оподатковуючи базу для  нарахування податку на прибуток.[5]
    Доходи  і витрати, враховані по методу нарахування, дають реальну картину діяльності банку за звітний період.
    Але банки, як і всіх інших платників  податку, не влаштовує ведення одночасно  подвійного обліку – бухгалтерського  і податкового. Причому, по веденню  бухгалтерського обліку банки досягли  певних результатів далеко не одразу.
    Прозорості  обліку і звітності банки досягли  на протязі багатьох років, починаючи  з 90-х неодноразово Національний Банк України (далі НБУ) видавав, допрацьовував  і переробляв Правила ведення  бухгалтерського обліку, змінював, доповнював план рахунків. При цьому  в паралельному режимі працювали  фірми і компанії над питаннями  автоматизації і програмування, бухгалтерського обліку банківських  операцій. Пізніше банки в бухгалтерському  обліку досягли такого рівня, що баланс і звіт про прибуток і збитки можуть сформулювати в режимі реального  часу.
    НБУ за останні роки безпосередньо цілеспрямовано займається удосконаленням бухгалтерського  обліку кредитних організацій, переводу його на міжнародні стандарти.
    Крім  того систематичні зміни, які вносять  в податкове законодавство, також  негативно впливають на роботу банків по питаннях автоматизації податкового  обліку.
    Введені з 01 січня 2003 р. нові правила бухгалтерського  обліку в кредитних організаціях №205 від 05.12.2002 р. декілька приблизили бухгалтерський облік майна банків до вимог податкового  обліку, змінився порядок віднесення матеріальних цінностей до основних і матеріальних запасів; знос основних засобів стало можливим нарахувати на аналогії з податковим обліком; порядок  віднесення ПДВ на витрати банку  також відповідає податковому обліку, внесені і інші зміни в бухгалтерський облік.
    Але вирішити проблему ведення двійного обліку – бухгалтерського і податкового  – нові правила НБУ не змогли.
    Тому  банківські установи самостійно, кожен  по-своєму, вирішують проблеми, зв’язані з веденням податкового обліку.
    При цьому багато банків знайшли один можливий шлях полегшити роботу податкового  обліку – це удосконалення ведення  бухгалтерського обліку, а точніше  його деталізацію. У багатьох банків аналітичний облік операцій ведеться, таким чином, що кожна стаття одержаних  доходів і виробничих витрат поділяється  на підстатті “зменшуючі” або  “не зменшуючі” оподатковуючи базу, а також “обліковані” і “не  обліковані” у звітному періоді  з метою оподаткування.
    Як  вважають аналітики, ведення податкового  обліку привело до збільшення податку  на прибуток, сплачуваного банками. Але  нетреба також знімати з рахунків те, що витрати банків на ведення  податкового обліку набули стійку тенденцію  росту.
    Одначе, видимо, ніхто не вираховував в  що обходиться банкам ведення ще одного обліку. І не дешевше було б для  них планувати податок на прибуток по ставці не 24, а 25-30 % і при цьому оподаткування на прибуток веде по старому “касовому” методу, по якому ведеться єдино-правильний банківський облік.
    І так при всіх особливостях функцій, цілей і завдань, податковий облік  повинен зберігати основні принципи створившого його бухгалтерського  обліку, сприяти виконанню його основних завдань, попереджувати спотворення  даних реального фінансового  стану організації для задоволення  потреб зовнішніх показників його результатів. Одним із основних інструментів визначення податкової бази являється бухгалтерський облік. Щоб визначити податкову  базу, ми повинні чітко бачити ті чи інші показники по даних бухгалтерського  обліку. Ситуація тут поки що досить важка. Нормативне регулювання ведення  бухгалтерського обліку зараз здійснюють три органи Міністерство Фінансів, НБУ, Федеральна комісія по ринку  цінних паперів. Проблема в тому, що напрямки розвитку бухгалтерського  обліку, які вони визначають, не співпадають  не тільки векторно, але й по часу. НБУ піднявся досить високо. Його “стандарти”  для кредитних організацій співпадають  з міжнародними стандартами бухгалтерського  обліку. [4]
    В результаті це приводить до ускладнення  життя бухгалтера. Їм важко освоїти  великі зведення інструктивних матеріалів, врахувати всі особливості коригування  даних бухгалтерського обліку з  метою оподаткування. З кожним роком  посилюється тенденція протилежно розвитку бухгалтерського і податкового  законодавства. Вони все більше віддаляються один від одного.
    Питання бухгалтерського обліку регулюються  підзаконними активами. У Міністерстві фінансів це положення по бухгалтерського  обліку, у НБУ – накази, у податкових органів місця для маневрів менше. Можна реалізувати правові норми  тільки внесеннями змін до закону. Наказ  можна змінювати дуже швидко, а  податкові закони змінюються дуже трудно і довго. А тому повинна бути налагоджена  ефективна взаємодія податкових органів з НБУ і Міністерством  фінансів. Необхідно своєчасно відстежувати зміни бухгалтерського обліку для  того, щоб пояснити платнику податків порядок формування податкової бази. 

1.5 Аналіз літературних джерел
При написанні  першого розділу я користувався наступними джерелами інформації:
Першим  і основним джерелом, що являє собою  нормативно-правову базу оподаткування, а саме податку на прибуток підприємств  виступає Податковий Кодекс України.
В Розділі  ІІІ Податок на прибуток підприємств  ПКУ, зазначенні одні з наступних статтей:
    ст. 133. Платники податку, що надає інформацію про тих, хто сплачує податок на прибуток;
    ст. 134 Об’єкт оподаткування, що відображає інформацію про те, що виступає об’єктом податку на прибуток, а саме прибуток та дохід(прибуток) нерезидента (згідно ст. 160 ПКУ) ;
    ст. 135 Порядок визначення доходів та їх склад, в якому розташовується підстатаття 135.4.2. дохід банківських установ;
    ст. 138 Склад витрат та порядок їх визнання;
    тощо… .
Далі аналітичними даними, що виступали джерелами  інформації у 1 розділі, були використані наступні підручники:
    Банківські операції: Підручник / За ред. проф. Мороза А. М. – К.: КНЕУ, 2000;
    Банківська справа : Навчальний посібник / за ред. проф. Р.І. Тиркала – Тернопіль : Карт-бланш, 2001;
    Азаренкова Г.М. Фінансові ресурси та фінансові потоки (теоретичний аналіз). – Х.: ПП Яковлєва, 2003;
    Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 5–те вид. перероб. і доп. – К.: Знання, 2006;
    Податковий менеджмент: навч. посіб. / Л.О. Омелянович [та ін.]. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2008;
    Оподаткування банків : навчальний посібник / Сало І.В., Д'яконова І.І. , Євченко Н.Г. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2010.
    тощо… .
В даних  підручник була взята інформація для написання пунктів: 1.1; 1.2; 1.3; 1.4.
А також  були використані наступні вісники  та журнали:
    Сербина О.Г. Суть та структура податкового механізму регулювання банківської діяльності// Науковий вісник НЛТУ України. -2008, вип.18.3;
    Реверчук Н.Й. Зарубіжний досвід податкового регулювання банківської діяльності та його застосування в Україні//Науковий вісник НЛТУ України. -2008, вип.18.5.
    Соколовська А. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки / А. Соколовська - Фінанси України. - 2006. -№7;
    тощо… .
 
 
 
Розділ 2. Аналіз стану фінансово кредитної установи.
2.1 Стан фінансово кредитної установи за останні 2 роки.
Розлянувши  фінансову звітність банку ПАТ «МЕГАБАНК», а саме форму №1 та форму №2,  за останні 3 роки я зробив наступні висновки, що надають певну характеристику по досліджуваному об’єкту.
Спочатку  я проаналізував форму №1 «Баланс» і розглянув «ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ».
Власний капітал (кошти) банку являє собою  грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої  діяльності банку. 
У порівнянні з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі, приблизно 8 - 10%, тоді як у промислових підприємствах 40 - 60%, до того ж він має інше призначення в банках, аніж в інших сферах підприємництва.

Розмір  власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і має перебувати під  контролем органів, що регулюють  діяльність комерційнихбанків.   
Призначення банківського капіталу виражається в його функціях, до яких відносяться:

1. Захисна:  власний капітал слугує насамперед, як уже зазначалося, для страхування  інтересів вкладників і кредиторів  банку, а також для покриття  поточних збитків від банківської  діяльності.
2. Забезпечення  оперативної діяльності: є другорядною  для власного капіталу банку.  Ця функція відчутна на перших  кроках діяльності банку, коли  за рахунок власного капіталу  формується його інфраструктура  і розгортається діяльність (фінансується  придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів тощо). 
3. Регулююча: через фіксацію розміру власного капіталу регулюючі органи впливають на діяльність банку в цілому.

Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Джерелами формування капіталу банку можуть бути:
1. Статутний  капітал банку, який, у свою  чергу, формується з акціонерного  або приватного капіталу під  час організації нового банку  шляхом акумулювання внесків  засновників чи випуску і реалізації  акцій. Статутний фонд комерційного  банку формується лише за рахунок  власних коштів акціонерів. Забороняється  формування статутного капіталу  за рахунок бюджетних коштів, коштів, отриманих у кредит і  під заставу.
2. Резервний  фонд комерційного банку. Це  грошові ресурси, що резервуються  банком для забезпечення непередбачених  витрат, покриття збитків від  банківської діяльності, а також  виплати дивідендів по привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку. Наявність коштів в ньому забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється зборами акціонерів і фіксується в установчих документах, але він не може бути меншим 25% статутного фонду, а розмір відрахувань - меншим 5% чистого прибутку.
3. Спеціальні  фонди (фонд основних коштів, фонд  переоцінки основних засобів  та інші), які призначені для  виробничого та соціального розвитку  банку. Порядок формування і  використання цих коштів визначається  статутними документами банку.  Формуються ці фонди за рахунок  прибутку.
4. Нерозподілений  прибуток - джерело внутрішнього  походження. За своїм змістом  він є резервом банку, який  залишається після розподілу  чистого прибутку на сплату  податку, формування резерву та  виплату дивідендів власникам  і призначається на капіталізацію,  тобто на розширення банківського  бізнесу.
Акціонерами ПАТ «МЕГАБАНК» є:
    ЗАТ "М-Інвест" - 49,9% статутного капіталу;
    Європейський Банк Реконструкції та Розвитку (EBRD) - 15,0% статутного капіталу;
    Кредитна Установа для Відбудови (KfW) - 15,0% статутного капіталу;
    Міжнародна Фінансова Корпорація (IFC) - 6,0% статутного капіталу.
Ще 14,1% статутного капіталу банку належить більш ніж 250 юридичним та фізичним особам - резидентам та нерезидентам.
Активи  банку складають 3 603 млн. грн., кредитно-інвестиційний портфель - 2 851 млн. грн.,капітал банку - 752 млн. грн., прибуток поточного року - 1 375 тис. грн.
Власний капіталу ПАТ «МЕГАБАНК» зображений в таблиці  № 2.1
Таблиця № 2.1 Власний капітал  ПАТ «МЕГАБАНК» за 2008 – 2010 роки(тис.грн)
Найменування  статті 2008 р. 2009 р. 2010 р.
1 Статутний капітал 200138  500138 500138
2 Нерозподілений  прибуток 21910 1581 2026
3 Резервні та інші фонди банку 110970 132307 134537
4 Чисті активи,  що належать акціонерам (учасникам)банку
333018 634026 636701
5
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.