На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


доклад Виникнення, становлення розвиток нтелектуальної власност

Информация:

Тип работы: доклад. Добавлен: 12.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    1. Виникнення, становлення  і розвиток інтелектуальної  власності
     Виникнення
     Закон визначає авторське право як особисті (немайнові) та майнові права авторів  та їх правонаступників, що пов'язані  зі створенням та використанням творів науки, літератури та мистецтва, а також  права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права. Статті 14 та 15 Закону конкретизують зміст особистих (немайнових) та майнових прав.
     Стаття 8. «Об’єкти авторського  права» дає перелік об’єктів, які підпадають під вищезгаданий закон. В нашому випадку винахід нового складу типографської фарби працівника К. не відноситься до авторського права. Працівнику К. необхідно було б запатентувати свій винахід, тільки тоді він мав би право на свій винахід і на отримання на умовах договору з керівництвом типографії винагороди у законному порядку.
    Становлення
    В історії розвитку науки, літератури, мистецтва, техніки тощо щодо їх охорони  простежуються чотири етапи, які  істотно відрізняються один від  одного і послідовно змінюють один одного. Перший етап — найдавніший — фактично нам невідомий. Його правові засади в історичній літературі не простежуються. Ми можемо лише припускати, — якщо були результати творчості, то були і засоби їх охорони. Цей етап існував приблизно до XII ст.
      Другий етап становлення правової охорони результатів творчої діяльності характеризується привілеями. Цей період охоплює приблизно XII—XVIII ст. Привілей надавався певній особі, як правило, наближеній до першої особи, надавав їй певне виключне право, певну перевагу перед іншими. Разом з тим привілей був монопольним правом. Він засвідчувався певною грамотою, яку видавав владика, носій вищої влади (сюзерен, король, цар, імператор, князь та ін.).
    Наступний етап у розвитку системи правової охорони промислової власності  характеризується її інтернаціоналізацією. Початок етапу був покладений названою Паризькою конвенцією. Принциповими засадами Конвенції є національний режим, право пріоритету, загальні правила.
      Відповідно до положень про  національний режим прирівнення Конвенція передбачає, що для охорони промислової власності кожна із країн, що вступила до цього Союзу, зобов'язана надавати громадянам інших країн, які приєдналися чи є членами цього Союзу, таку ж саму охорону, яку ця країна надає власним громадянам. Зазначене правило поширюється також і на тих осіб, які не є громадянами країни-члена Союзу, але мають постійне місце проживання або дійсне і неефективне промислове чи торговельне підприємство у країні-члені Союзу.
    розвиток 
    Розвитком та захистом ІВ в усьому світі займається Всесвітня організація інтелектуальної  власності (ВОІВ), заснована ООН в 1967 році. 

    ВОІВ  сприяє підписанню нових міжнародних  угод та модернізації національних законодавств, заохочує адміністративне співробітництво  між країнами, надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, і утримує  служби, які полегшують міжнародний  захист винаходів, знаків та промислових  зразків. 

    При ВОІВ діє центр по арбітражу та посередництву. З 1999 року ВОІВ надає  послуги по врегулюванню суперечок, які виникають при реєстрації та використанні найбільш поширених  типових назв доменів в Інтернеті (.com, .net, .org). 

    ВОІВ  здійснює управління 21 угодою, які охоплюють  основні аспекти інтелектуальної  власності. Двома ключовими угодами  є Паризька конвенція про охорону  промислової власності (1883) та Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886). 

    2. Поняття права  ІВ 

    Інтелектуальна  власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) - результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини ( автора, виконавця, винахідника та інш. ) або кількох осіб.
    Право інтелектуальної власності —  у найширшому розумінні означає  закріплені законом права на результат  інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших  галузях.
    Термін  і поняття «інтелектуальна власність» виникли порівняно недавно. Проте  у спеціальній літературі поняття  «власність» і «інтелектуальна  власність» використовуються як однозначні.
    Поняття «інтелектуальна власність» має  принаймні два основних значення: як цивільно-правовий інститут і як сукупність суб'єктивних прав творця на результат його творчої діяльності.
    Право інтелектуальної власності у  зазначенні цивільно-правового інституту  — це сукупність правових норм, що регулюють  суспільні відносини у сфері  створення, оформлення, використання й  охорони результатів інтелектуальної  діяльності людей.
      Суб'єктивне право інтелектуальної  власності — це право його  суб'єкта на володіння, користування  і розпорядження належним йому  відповідно до закону результатом  інтелектуальної діяльності.
      Отже, зміст права інтелектуальної  власності ми визначаємо так,  як він визначається для звичайного  права власності. Зміст правомочностей звичайного права власності залежить від об'єкта власності. Так, право власності на землю, безумовно, відрізняється від права власності на шкарпетки. Але повернемося до змісту права інтелектуальної власності. 

    3. Зміст права ІВ 

    Зміст права інтелектуальної власності ми визначаємо так, як він визначається для звичайного права власності. Зміст правомочностей звичайного права власності залежить від об'єкта власності. Так, право власності на землю, безумовно, відрізняється від права власності на шкарпетки.
    Вище  підкреслювалось, що власник результату творчості може ним володіти і  володіє так само, як і звичайний  власник. Але особливість об'єкта інтелектуальної власності полягає  в тому, що він має здатність  до тиражування і його копією можуть володіти треті особи, яким належить право власності на носій результату інтелектуальної діяльності. Власники зазначених носіїв володіють результатом  інтелектуальної власності від  імені власника цього результату. Як відомо, володіння може бути також  двох видів — володіння фактичного володільця чи власника і похідне  володіння, що здійснюється від імені  власника третіми особами. 

    4. Джерела правового  регулювання права ІВ  

    Основні нормативні акти, які  регулюють відносини  у сфері інтелектуальної  власності
      Конституція України;
      Кодекси України: цивільний та господарський;
      Закон України «Про авторське право і суміжні права»;
      Закон України «Про видавничу справу»;
      Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»;
      Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
      Закон України «Про електронний цифровий підпис»;
      Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
      Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»;
      Закон України «Про інформаційні агентства»;
      Закон України «Про інформацію»;
      Закон України «Про кінематографію»;
      Закон України «Про науково-технічну інформацію»;
      Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу»;
      Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;
      Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;
      Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;
      Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;
      Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»;
      Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;
      Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»;
      Закон України «Про рекламу»;
      Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»;
      Закон України «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України»;
      Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;
    [ред.]
    Міжнародні  договори до яких приєдналась  Україна:
      Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.);
      Римська конвенція 1961 р.;
      Женевська конвенція 1974 р.;
      Договір ВОІВ про авторське право;
      Паризька конвенція, Стокгольмський акт;
      Договір про патентну кооперацію 1970 р.;
      Договір про патентне право 2000 р.;
      Мадридська угода 1891 р.;
      Мадридський протокол 1989 р.;
      Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.;
      Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин;
      Будапештський договір 1977 р.
 
    5. Міжнародні конвенції  у сфері права  ІВ 

    Міжнародні  договори до яких приєдналась  Україна:
      Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.);
      Римська конвенція 1961 р.;
      Женевська конвенція 1974 р.;
      Договір ВОІВ про авторське право;
      Паризька конвенція, Стокгольмський акт;
      Договір про патентну кооперацію 1970 р.;
      Договір про патентне право 2000 р.;
      Мадридська угода 1891 р.;
      Мадридський протокол 1989 р.;
      Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.;
      Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин;
      Будапештський договір 1977 р.
 
АБО 

Міжнародні  угоди у сфері  інтелектуальної  власності  

 
    Конвенція ВОІВ. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, була підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 р. і набрала чинності в 1970 р. ВОІВ відповідає за сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами, а також шляхом здійснення адміністративних функцій різних багатобічних договорів, пов’язаних з юридичними й адміністративними аспектами інтелектуальної власності.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  держав-членів ВОІВ становило  179. 
 

Міжнародні  угоди у сфері  промислової власності
    Паризька конвенція. Паризька конвенція по охороні промислової власності була укладена в 1883 р. і є одним зі стовпів існуючої нині міжнародної системи інтелектуальної власності. Вона застосовується до промислової власності у найширшому сенсі, включаючи винаходи, промислові зразки і товарні знаки, корисні моделі (вид «малих патентів», передбачених у законодавстві деяких країн), фірмові найменування (позначення, під якими здійснюється промислова чи комерційна діяльність), географічні вказівки (вказівки джерела і найменування джерела походження) і припинення недобросовісної конкуренції.
 Паризька  конвенція про охорону промислової  власності набрала чинності для  України 25 грудня 1991 року. Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Конвенції  становило 164.
    Договір про патентну кооперацію (РСТ). Договір про патентну кооперацію (РСТ) був укладений у 1970 р. РСТ надає можливість просити патентну охорону на винахід одночасно в кожній з великої кількості країн шляхом подачі однієї «міжнародної» патентної заявки. Така заявка може бути подана будь-якою особою, яка є громадянином чи проживає на території договірної держави. Цей договір регулює формальні вимоги, яким повинна відповідати міжнародна заявка.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав РСТ становило  118.
 Мадридська  угода і Мадридський протокол. Мадридська система міжнародної  реєстрації знаків (Мадридська система)  регулюється двома договорами: Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридська угода) і Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридський протокол).
 Мадридська  угода була укладена в 1891 р., а Мадридський протокол — у  1989 р. з метою введення в  Мадридську систему деяких нових  елементів. Ці елементи усувають  деякі труднощі, що перешкоджають  ряду країн приєднатися до  Мадридської угоди, шляхом перетворення  цієї системи в більш гнучку  і порівнянну з національним  законодавством цих країн.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Мадридського  протоколу становило 56.
    Договір про закони щодо товарних знаків (TLT). Договір про закони щодо товарних знаків був укладений у 1994 р. TLT має на меті зробити національні і регіональні системи реєстрації товарних знаків зручнішими для користувачів шляхом спрощення і гармонізації процедур.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Договору становило  31.
    Ніццька угода. Ніццьку угоду про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків було укладено 15 червня 1957 року (переглянутої 14 липня 1967 року у Стокгольмі та 13 травня 1977 року у Женеві, а також зі змінами від 28 вересня 1979 року). Вона засновує класифікацію товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків обслуговування. Класифікація складається з переліку класів (на основі видів товарів і послуг), з яких 34 класи призначені для товарів і 11 класів — для послуг, а також алфавітного переліку товарів і послуг.
 За станом  на 1 жовтня 2003 р. загальне число  договірних держав Угоди становило  72.
    Локарнська угода. Локарнську угоду про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків було укладено 8 жовтня 1968 року (зі змінами від 28 вересня 1979 року). Угода засновує класифікацію промислових зразків, що складається з 32 класів і 223 підкласів, заснованих на різних видах товарів. Вона також включає алфавітний перелік товарів із вказівкою класів і підкласів, до яких належать товари. Перелік містить близько 6600 найменувань для різних видів товарів.
 Станом  на 1 жовтня 2003 р. загальне число  договірних держав Угоди становило  42.
    Страсбурзька угода (МПК). Страсбурзьку угоду про Міжнародну патентну класифікацію було укладено в 1971 р. Угода засновує Міжнародну патентну класифікацію (МПК), що підрозділяє всю область техніки на 8 розділів, що містять приблизно 69000 дрібних рубрик. Кожна з цих рубрик супроводжується символом, який привласнюється національним чи регіональним відомством промислової власності, що публікує патентний документ.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Угоди становило  53.
    Будапештський договір. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури був укладений 28 квітня 1977 року (зі змінами від 26 вересня 1980 року). Основною рисою договору є те, що договірна держава, що допускає чи вимагає депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури, повинна визнавати для таких цілей депонування мікроорганізму в будь-якому «міжнародному органі по депонуванню», незалежно від того, чи розташований такий орган на чи поза межами території зазначеної держави. Це усуває потребу депонування в кожній країні, де вимагається охорона.
 У жовтні 2003 р. Азербайджанська Республіка  приєдналася до Будапештського  договору, таким чином загальне  число договірних держав Договору  стало 58.
    Найробський договір. Найробський договір про охорону олімпійського символу був укладений у 1981 р. Усі договірні держави зобов’язані охороняти олімпійський символ (п’ять переплетених кілець) від використання в комерційних цілях (у рекламних оголошеннях, на товарах, як знак тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Договору становило  41.
    Женевський акт Гаазької угоди. Женевський акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків був укладений у 1999 р. Акт спрямований на перетворення системи в таку, що більшою мірою відповідає інтересам споживачів і полегшує приєднання до неї країн, чиї системи промислових зразків не дозволяють їм приєднатися до Гаазького акта 1960 р.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Женевського  акта становило 7.
 Акт набуває  чинності через три місяці  після здачі на збереження  ратифікаційних грамот чи актів  про приєднання шістьма державами,  за умови, що відповідно до  останніх щорічних статистичних  даних ВОІВ принаймні три з  цих держав задовольняють хоча  б одній з таких умов: у відповідній  державі чи стосовно неї було  подано щонайменше 3000 заявок на  охорону промислових зразків;  або у відповідній державі  чи стосовно неї жителями яких-небудь  інших держав було подано щонайменше 1000 заявок на охорону промислових  зразків.
    Договір про патентне право (PLT). Договір про патентне право (PLT) був укладений у 2000 р. Договір спрямований на гармонізацію і спрощення формальних процедур щодо національних і регіональних патентних заявок і патентів. З урахуванням значного зменшення вимог стосовно дати подачі PLT передбачає максимальний набір вимог, які може застосовувати відомство договірної сторони: відомство не може встановлювати будь-які інші формальні вимоги щодо питань, регульованих даним Договором.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав PLT становило 5.
 Договір  про патентне право набирає  сили через три місяці після  здачі державами Генеральному  директору ВОІВ десяти ратифікаційних  грамот чи документів про приєднання.
 Конвенція  UPOV (сорти рослин). Міжнародна конвенція  по охороні нових сортів рослин (Конвенція UPOV) була укладена в  1961 р. Конвенція має на меті  охорону нових сортів рослин  правом інтелектуальної власності.
 Станом  на 1 січня 2003 р. число договірних  держав Конвенції становило 52. 
 

Міжнародні  угоди у сфері  авторського права
    Бернська конвенція. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів була укладена в 1886 р. У Конвенції викладаються і визначаються мінімальні стандарти охорони майнових і особистих немайнових прав авторів літературних і художніх творів.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Конвенції  становило 149.
    Женевська конвенція (фонограми). Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм була укладена в 1971 р. Женевська конвенція зобов’язує кожну договірну державу охороняти інтереси виробника фонограм, що є громадянином іншої договірної держави, від відтворення дублікатів фонограм без згоди на те виробника, а також від увозу таких дублікатів, коли таке відтворення чи ввіз здійснюється з метою поширення для загального відома, а також від поширення таких дублікатів для загального відома.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Женевської  конвенції становило 69.
    Договір ВОІВ з авторського права (ДАП). Договір ВОІВ з авторського права був укладений у 1996 р. Він поширює охорону відповідно до авторського права на два додаткові об’єкти: комп’ютерні програми і компіляції даних чи іншої інформації («бази даних») у будь-якій формі, які за підбором і розташуванням змісту являють собою результат інтелектуальної творчості.
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав ДАП становило  39.
Договори  ВОІВ з виконань і фонограм (ДВФ). Договір ВОІВ щодо виконань і фонограм був укладений у 1996 р. Договір  стосується прав інтелектуальної власності  двох груп бенефіціарів: виконавців (актори, співаки, музиканти та ін.) і виробників фонограм (фізичні чи юридичні особи, що беруть на себе ініціативу і несуть відповідальність за запис звуків виконання). Вони розглядаються у тому ж Договорі, тому що більшість прав, наданих Договором виконавцям, є правами, пов’язаними з їх записаними, чисто звуковими виконаннями (які є предметом фонограм).
 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав ДВФ становило  39. 

    6. Конституція України як основне джерело регулювання права ІВ 

    Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено  право кожного володіти, користуватися  і розпоряджатися результатами своєї  інтелектуальної та творчої діяльності.
    Згідно  частини 1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх  авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної  діяльності.
    Відповідно  до частини 2 статті 54 Конституції, кожен  громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої  діяльності; ніхто не може використовувати  або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. 

    7. Цивільний кодекс  України як джерело  регулювання права  ІВ 

    Цивільний кодекс України визначає поняття  «право інтелектуальної власності», відображає його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і  особистих немайнових прав інтелектуальної  власності, підстави їх виникнення, умови  використання об'єктів інтелектуальної  власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права  інтелектуальної власності і  способи судового захисту. Цивільний  кодекс також дає перелік об'єктів  права інтелектуальної власності. Цей перелік не є виключним. 

    8. Поняття та ознаки  об'єктів права  ІВ 
 

    ОЗНАКИ
    Об'єктами авторського права є твори  літератури, мистецтва і науки, що відповідають певним вимогам. Насамперед твір повинен бути творчим.
    Творчість — це інтелектуальна робота, спрямована на створення чогось нового. Творчий  характер твору означає, що він є  новим порівняно з раніше відомими. Для об'єктів авторського права  істотне значення має новизна  і змісту, і форми. Нова форма відображення відомого змісту характеризує твір як щось творче і спричинює визнання його об'єктом авторського права.
    Іншою ознакою об'єкта авторського права  є об'єктивна виразність — об'єкт  повинен існувати в певній формі, доступній для сприйняття іншими людьми.
    Суб'єктами авторських і суміжних прав є:
    1) суб'єкти з початковими правами  (автори, виконавці, виробники фонограм, організації віщання);
    2) правонаступники (спадкоємці, організації-правонаступники,  держава). 

    Автор — головний суб'єкт авторського  права. Це фізична особа, творчою  працею якої створено твір, що є об'єктом  авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права є завершення створення твору без офіційного оформлення авторства незалежно  від опублікування. Для виникнення іздійснення авторського права не потрібні реєстрація твору або інше спеціальне оформлення, або дотримання будь-яких формальностей.
    Суб'єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці.
    Особисті (немайнові) права — це право авторства, право на ім'я і право на захист твору та репутації автора безстроково. Ці права не переходять у спадщину. Особисті (немайнові) права автора закріплені ст. 13 Закону України "Про авторське  право і суміжні права". Автор  має такі особисті (немайнові) права:
    1) вимагати визнання свого авторства,  згадування свого імені у зв'язку  з використанням твору, якщо  це практично можливо;
    2) забороняти згадування свого  імені, якщо він як автор  твору бажає залишитись анонімом;
    3) вибирати псевдонім (вигадане  ім'я) у зв'язку з використанням  твору;
    4) протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні  твору, або будь-якому іншому  посяганню на твір, що може  зашкодити честі та репутації  автора;
    5) обнародувати твір. 

    9. Права авторів  відкриття та їх  захист 

Відповідно  до ст. 457 ЦК України наукове відкриття – це встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Ознаки наукового  відкриття:
    самостійний об’єкт права інтелектуальної власності;
    існує в природі об’єктивно, людиною не створюється, а лише нею пізнається;
    здійснює істотні зрушення науково-технічного прогресу, розвитку людства в цілому;
    є теоретичною передумовою для автора створення певного винаходу чи іншого об’єкта промислової власності.
    -Єдиним суб’єктом права інтелектуальної власності на наукове
відкриття є його автор.
    Автором наукового відкриття є фізична  особа завдяки творчій 
праці якої це відкриття було зроблено. Якщо наукове  відкриття зроблено на підставі творчої  праці одночасно кількох осіб, вони вважаються співавторами наукового  відкриття.
      На наукове відкриття виникають лише особисті немайнові права інтелектуальної власності, а саме:
1) право надати науковому відкриттю своє ім’я;
2) право присвоїти науковому відкриттю спеціальну назву.
-Наукові відкриття мають надзвичайно велику цінність для всього людства, вони не визнаються об’єктами чиїхось виключних прав. Наукові відкриття мають бути доступними для використання усіма людьми.
      Тому  за законодавством України на наукові  відкриття не виникають майнові права інтелектуальної власності.
-Особисті немайнові права інтелектуальної власності на наукові відкриття засвідчуються спеціальним правоохоронним документом, який називається диплом.
Для набуття  права інтелектуальної власності  на наукове відкриття не достатньо  самого факту здійснення наукового  відкриття, необхідно щоб цей  факт був засвідчений дипломом.
Порядок видачі диплому на наукове відкриття  та його правова охорона регулюються  законом.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.