На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Державний кредит

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 12.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ВСТУП 2
1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ 3
    1.1 Сутність, функції та роль державного кредиту 3
    1.2 Форми державного кредиту 7
2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ 11
    2.1. Аналіз зовнішнього державного кредиту України 2009-2011 рр. 11
    2.2 Аналіз внутрішнього державного кредиту України 2009-2011 рр. 16
    2.3 Показники гарантованого державою боргу України за 2009-2011 рр. 19
    2.4 Перспективи сплати державного боргу 22
ВИСНОВОК 24
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26
 


ВСТУП

     Державний кредит являє собою доволі специфічну ланку державних фінансів. На даний  момент ця тема є досить актуальною, тому що Україна досить молода незалежна  країна, і вона не в змозі самостійно забезпечити свій економічний розвиток, тому держава потребує як і в зовнішніх  запозиченнях, так і в внутрішніх додаткових коштах. Деякі підприємства також потребують додаткових залучень держави та іноземних країн.
     Державний кредит за економічною сутністю – це сукупність економічних відносин між державою в особі органів управління і фізичними та юридичними особами, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.
     Основна класична форма державно-кредитних  відносин, коли держава виступає позичальником  коштів.
     Як  економічна категорія державний  кредит поєднує в собі фінансові  та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих  грошових фондів держави. Державний  кредит є зворотним, терміновим і  платним.
     Важливе значення місця державного кредиту  у фінансовій системі держави  зумовило постійну увагу дослідників  до різних його проблем функціонування. Серед західних учених особливої  уваги заслуговують праці Р. Барро, Дж. Ітона, Дж. Кейса, А. Лернера, К. Маркса, Г. Моультона, М. Рікардо, Дж. Сакса, А. Сміта. Теоретичні засади функціонування державного кредиту розглядали також українські вчені-економісти В. Базилевич, А. Гальчинський, В. Корнєєв, І. Луніна, І. Лютий, М. Туган-Барановський та інші. Серед російських практиків, що розглядали проблеми державного кредиту, необхідно визначати А. Анісімова, Б. Болдирєва, А. Вавілова, Є. Ковалишина та інші.
     Об'єктом  дослідження роботи є теоретичні засади державного кредиту.
     Предметом дослідження – державний кредит і його роль у формуванні фінансових ресурсів держави.
     Метою є дослідження державного кредиту  і його ролі у формуванні фінансових ресурсів держави.
 


    ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ

1.1 Сутність, функції та роль державного кредиту

     Державний кредит – сукупність кредитних відносин, в яких позичальником виступає держава, а кредиторами - юридичні або фізичні особи.
     У сфері міжнародного кредиту держава  може бути як позичальником, так і  кредитором. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних  видатків, особливо коли державний  бюджет є дефіцитним [1].
     Василик О. Д., Карлін М. І. та Кудряшов В. П. надають широке поняття економічної сутності державного кредиту: це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту, джерелом якого є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Їх доцільність під час покриття дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового стану держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії, що породжує інфляцію [2].
     Державний кредит є складовою державних  фінансів. Він не має окремого фонду  фінансових ресурсів; кошти, що мобілізуються  з його допомогою, проходять через  бюджет. В окремих випадках через  кредит залучаються кошти у фонди  цільового призначення чи під  цільові проекти.
     Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:
     – збалансованість бюджету;
     – фінансова підтримка сфери виробництва;
     – розвиток соціальної сфери.
     Залучення коштів до бюджету завжди обмежене рівнем оподаткування, підвищення якого  може зашкодити економічній діяльності підприємницьких структур і підвищенню добробуту населення. Тому держава  на фінансування своїх потреб використовує інші джерела, намагаючись збалансувати доходи бюджету з поточними та капітальними витратами. Найпростішим і найдешевшим способом покриття видатків є грошова емісія. Проте  уряд, який постійно покриває дефіцит бюджету за рахунок емісії, стимулює інфляцію в економіці, розширюючи сукупний попит без відповідного додаткового підвищення пропозиції предметів споживання. Це призводить до підвищення цін і вкрай негативно позначається не тільки на життєвому рівні населення, а й на фінансовому стані держави.

     Рисунок 1.1 Структура державного боргу [3]
     Будучи  кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надає на платній основі за умови обов’язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам. Обсяг таких операцій значно менший, ніж за попередньої форми. У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення  позик або виконання інших  зобов’язань, взятих на себе фізичними  чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит). У  сфері міжнародних економічних  відносин держава може виступати  як у ролі позичальника, так і  кредитора.
     Отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.
     У сферу державно-кредитних відносин надходять частина прибутків  і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти населення і підприємств, проте за певних умов населення та трудові колективи можуть свідомо йти на обмеження споживання. Формування додаткових фінансових ресурсів держави за рахунок мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств і організацій — це одна сторона державно-кредитних відносин. Іншою їх стороною виступають фінансові зв’язки, обумовлені зворотністю і платністю засобів додатково мобілізованих державою. Виплата прибутків кредиторам забезпечується переважно за рахунок бюджетних надходжень. При цьому коло платників податків не збігається з колом власників державних цінних паперів. Це означає, що й інший бік державно-кредитних відносин має перерозподільний характер.
     Об’єктивна  необхідність використання державного кредиту на задоволення потреб суспільства  обумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і  можливостями держави щодо їх задоволення  за рахунок бюджетних фондів. Регулювання  економіки, соціальна політика держави, виконання нею своїх функцій  щодо оборони країни й управління вимагають постійного збільшення бюджетних  витрат. Чималих коштів потребує і  міжнародна діяльність держави. Проте  доходи державного бюджету завжди обмежені. Тому за наявності вільних грошових ресурсів у населення, підприємств  і організацій органи влади вдаються до державного кредиту.
     Для державного кредиту характерний  двосторонній рух вартості на принципах  строковості, поворотності, платності  — через певний період часу внесена  сума повертається з відсотками (рис. 1.2). Тобто державний кредит, з одного боку, є джерелом формування додаткових фінансових ресурсів держави, а з іншого — джерелом збільшення доходів власників цінних паперів шляхом виплати відсотків і виграшів за державними позиками.
Кредит
%+
Кредит

Фізичні та юридичні особи
                                                                                                              
Держава (позичальник)
 

     Рисунок 1.2 Рух грошових потоків в умовах державного кредиту [4]
     Державний кредит як фінансова категорія виконує  три функції:
     1. Розподільна 
     2. Регулююча 
     3. Контрольна 
     Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави  або їх використання на принципах  строковості, платності і повернення. Будучи позичальником держава мобілізує  додаткові кошти для фінансування своїх витрат. У промислово розвинутих країнах державні позики є основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту і посідають друге місце (після  податків) у формуванні доходів бюджету.
     Сутність  регулюючої функції державного кредиту виявляється в тому, що, вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.
     Контрольна  функція державного кредиту органічно  переплітається з контрольною функцією фінансів. Однак вона має свої специфічні особливості, породжені особливостями  даної категорії:
     1) ця функція тісно пов’язана  з діяльністю держави і станом  централізованого фонду грошових  коштів;
     2) охоплює рух вартості в двосторонньому  порядку, оскільки передбачає  повернення і відшкодування отриманих  коштів;
     3) здійснюється не тільки фінансовими  структурами, а й кредитними  установами.
     Контроль  поширюється як на залучення позикових  коштів, так і на їх погашення. В  основному контролюється цільове  використання коштів, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків  [5].
 


      Форми державного кредиту
     Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

     Рисунок 1.3 - Форми державного кредиту [3]
     Державні  позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються  на фінансування суспільних потреб через  випуск і реалізацію облігацій, казначейських  зобов’язань та інших видів державних  цінних паперів.
     Облігація — найбільш поширений вид державних  цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов’язання і надає  право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад  суму боргу і проценти. Продаючи облігацію, держава зобов’язується повернути суму боргу у визначений термін із процентами або виплачувати  проценти протягом усього терміну користування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну повернути і  суму боргу.
     Держава встановлює номінальну вартість (номінальну ціну) облігацій.
     За  своєю сутністю облігації державної  позики є особливою формою фіктивного капіталу. Інвестори в державні цінні  папери стають власниками частини майбутніх  податкових і неподаткових надходжень до бюджету держави. У цьому і полягає специфічність державного фіктивного капіталу, яка призводить, у кінцевому підсумку, до збільшення податкового тягаря. Тому сутність державної позики можна визначити як податок, взятий наперед (антиципований податок).
     Казначейські  зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі  процентів. Казначейськими зобов’язаннями, як правило, оформляються короткострокові  позики (іноді середньострокові —  казначейські ноти).
     Для наглядного вигляду Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. навели основні відмінності облігацій і казначейських векселів, які подано у таблиці 1.1 [6].
Таблиця 1.1 Основні відмінності облігацій та казначейських векселів
Ознаки Облігація Казначейський вексель
Мета  випуску - поповнення  доходів бюджету (покриття  бюджетного дефіциту);
- поповнення  позабюджетних
фондів;
- цільове  фінансування проектів
- поповнення  доходів бюджету (покриття
бюджетного  дефіциту);
Форма виплати доходів - проценти; - виграшні;
- дисконтні;
- безпроцентні (гарантують
одержання певного товару)
- проценти
Сфера реалізації
- юридичні особи; - фізичні  особи
- фізичні особи
Термін погашення
- середньострокові (1-5); - довгострокові  (понад 5 років)
- короткострокові  (до 1 року);
- середньострокові (1-5)
     У тісному зв’язку з державними позиками перебуває друга форма державного кредиту, функціонування якої опосередковується системою ощадних установ. На відміну від першої форми державного кредиту, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позикових засобів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позикових засобів без відома їх реального власника (населення) дають змогу виділити ці відносини як особливу форму державного кредиту.
     Перетворення  частини вкладів населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань), а також оформленням безоблігаційних позик (придбання Ощадбанком державних цінних паперів) [7].
     Використання  державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи цих операцій купівлею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.
     Казначейські  позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності.[8].
     Іванів  Б. С. зазначає, що відносини по лінії казначейських позичок не є аналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від госпрозрахункових банківських структур органи державної влади й управління надають фінансову допомогу на інших умовах і в інших цілях. Казначейські позички видаються на пільгових умовах за терміном і нормою процента. Вони можливі у випадку фінансових труднощів підприємств і господарських організацій через їхнє особливе становище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні. Казначейські позики не мають комерційної цілі, а є засобом підтримання життєво важливих для народного господарства економічних структур.
     В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеними органами влади і управління нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках мова йде про умовний державний кредит – гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд несе фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника.
     Міжнародний державний кредит являє собою  сукупність відносин, у яких держава  виступає на світовому фінансовому  ринку в ролі позичальника або  кредитора. Ці відносини отримують  форму державних зовнішніх позик. Як і внутрішні, вони надаються на умовах поворотності, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими процентами включається в державний борг країни.
     Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або  спеціальних урядових фондів. Одержувачами можуть бути центральні уряди, республіканські  й місцеві органи влади. Кредиторами  можуть бути фінансово-кредитні установи й інші юридичні особи іноземних  держав, приватні особи, міжнародні фінансові  інституції, іноземні держави та їх угруповання (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, держави ЄС). Усі проекти, на які можуть бути надані позички цими організаціями, поділяються на чотири групи: проекти макроекономічної стабілізації економіки країни-позичальника; проекти структурних перетворень у певних секторах економіки; інвестиційні проекти; проекти технічної допомоги. Кредити міжнародних фінансових організацій надаються на вигідних умовах під низькі проценти (5—7 % річних) на строк до 20 років. Позики країн Євросоюзу в основному є допомогою розвитку країнам, що здійснюють ринкові перетворення, і отримання доходу не має першочергового значення.
     Державні  зовнішні позики надаються у грошовій або товарній формі (наприклад, кредити  держав постачальників енергоносіїв). Як правило, вони бувають середньостроковими або довгостроковими. Грошові позики надаються у валюті країни-кредитора  або у вільно конвертованій валюті.
     Погашення позик за згодою сторін здійснюється товарними поставками чи валютою. Погашення  позик і виплата процентів  за ними може відбуватися після закінчення пільгового періоду, який надає відстрочення погашення позики на 3—5 років після  використання кредитних коштів [9].
 


    АНАЛІЗ  СТАНУ ТА ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Аналіз зовнішнього державного кредиту України 2009-2011 рр.

     З розвитком кризового стану в  світовій та національній економіці  державі та вітчизняним суб’єктам  господарювання не вистачало фінансових ресурсів для стабілізації їхньої діяльності, що спричинило широке залучення коштів як на внутрішньому, так і на зовнішньому  ринку.
     На  відміну від 2009 року, сальдо за кредитами  та облігаціями в 2010 році було додатнім: 6.8 млрд. дол. США (у 2009 році чисті виплати за кредитами та облігаціями становили 9.1 млрд. дол. США) [10].
     За  умов розгортання кризових явищ вартість державних зовнішніх запозичень для України суттєво зростала. Кабінет міністрів України доручив  Міністерству фінансів України здійснити  додатковий випуск облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП) 2010 р. на 100 млн. дол., у 2011 року в обсязі 1,5 млрд. дол. США.
     У вересні 2010 року Україна здійснила  емісію облігацій зовнішньої державної  позики України на загальну суму 2,0 млрд. дол. США з погашенням у 2015 році (500 млн. дол. США) та у 2020 році (1,5 млрд. дол. США).
     Вищезазначені запозичення здійснювались за ставкою 6,875 % річних та 7,75% річних відповідно [11].
     Міністерство  фінансів України здійснило виплату  купонних доходів за деномінованими у доларах США облігаціями  зовнішньої державної позики України 2010 року. Загальна сума платежу склала 75 312,5 тис. дол. США.
     31 березня 2011 року рейтингове агентство  R&I підтверджує кредитний рейтинг  України нарівні «B+» зі стабільним  прогнозом, що є добрим показником  для України [12].
     Динаміка  зовнішнього боргу України у 2010 році визначалася:
     • значними обсягами чистих зовнішніх  залучень Уряду (7.1 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3.5 млрд. дол. США);
     • суттєвим накопиченням короткострокового  боргу інших секторів за торговими  кредитами і простроченою заборгованістю (4.5 млрд. дол. США);
     • скороченням довгострокових зобов’язань  українських банків перед нерезидентами (2.5 млрд. дол. США)

     Рисунок 2.1. Динаміка показників зовнішнього боргу України [13]
     Борг  сектору державного управління на кінець ІІІ кварталу 2010 року досяг 23,6 млрд. дол. США (21.1% від валового обсягу зовнішнього боргу).
     Накопичення відбулося внаслідок:
    надходження 1 млрд. дол. США від МВФ за програмою Stand-By та кредитних ресурсів від іноземних комерційних банків (2 млрд. дол. США);
    залучення урядом 2 млрд. дол. США через розміщення ОЗДП 2010 року;
    збільшення заборгованості перед нерезидентами за облігаціями внутрішніх державних позик (на 1 млрд. дол. США).
     Борг  сектору органів грошово-кредитного регулювання становив 7,1 млрд. дол. США (6.3 % від валового обсягу зовнішнього боргу), збільшившись із початку року на 0.8 млрд. дол. США за рахунок отриманого від МВФ у ІІІ кварталі 2010 року кредиту за програмою Stand-By.
     Національний  банк відзначає поліпшення ситуації з короткостроковим зовнішнім боргом України. Про це йдеться в повідомленні НБУ.
     Зокрема, за даними Нацбанку, якщо на 1 жовтня 2008 року обсяг планових погашень за зовнішніми зобов’язаннями на найближчий рік  становив 51,2 млрд. доларів (50% валового зовнішнього боргу), то на 1 квітня 2010 року ця сума зменшилася до 38,6 млрд. доларів (37,5% валового зовнішнього боргу).
     Обсяг короткострокового зовнішнього  боргу за залишковим терміном погашення  протягом року збільшився на 8.5 млрд. дол. США та на кінець 2010 року становив 47.3 млрд. дол. США.

     Рисунок 2.2. Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення [13]
     Довгостроковий  зовнішній борг збільшився з початку  року на 2.9 млрд. дол. США (на 3.5%) і становив 87.2 млрд. дол. США.
     Основними фінансовими інструментами у  складі довгострокової заборгованості залишаються:
    кредити, обсяги заборгованості за якими зросли на 1.6 млрд. дол. США до 67 млрд. дол. США (76.8% від загального обсягу довгострокового боргу);
    боргові цінні папери, зобов’язання за якими збільшились на 2,6 млрд. дол. США і становили 15,7 млрд. дол. США (18.1%), з яких 14,4 млрд. дол. США (16.6%) – заборгованість за єврооблігаціями.
     Частка  зобов’язань за валютою та депозитами у загальних обсягах довгострокового  боргу скоротилася з 4,3 до 2,5% відповідно до скорочення їх абсолютних обсягів з 3,6 млрд. дол. США – до 2,2 млрд. дол. США.
     Борг  банківського сектору України становив 27,9 млрд. дол. США (25% від валового обсягу зовнішнього боргу), зменшившись із початку року на 2,9 млрд. дол. США, або на 9,5% [14].
     Основними чинниками скорочення зовнішнього  боргу банків протягом 9 місяців 2010 року стало зменшення обсягів  зобов’язань за:
    валютою та депозитами – на 1.3 млрд. дол. США (25,3 %);
    довгостроковими кредитами – на 0.9 млрд. дол. США (4,9 %);
    довгостроковими борговими цінними паперами – на 0,4 млрд. дол. США;
    короткостроковими кредитами – на 0,4 млрд. дол. США (15%)

     Рисунок 2.3. Динаміка заборгованості банківського сектору економіки України [13]
     Основною  валютою зовнішніх запозичень на кінець 2010 року залишається долар  США (70.4%), зобов’язання в євро становлять 10,7%.
     Найбільш  резонансною подією в державі, що обговорювалася ЗМІ, політикумом, громадськістю, був договір з МВФ про надання позики Україні.
     5 листопада 2008 р. МВФ ухвалив рішення про виділення Україні кредиту Stand-By на суму 16,4 млрд. доларів для подолання проблем в економіці.
     Перший  транш Україна отримала розмірі  в розмірі 4,5 млрд. дол. США. 12 травня 2009 року до України надійшли 2,8 млрд. доларів другого траншу кредиту  МВФ. Частина другого траншу в  розмірі 1,5 млрд. доларів направлена безпосередньо до держбюджету для  фінансування зовнішніх боргових зобов’язань  уряду. Кошти третього траншу кредиту  надійшли до України 31 липня. 28 липня  рада директорів МВФ схвалила надання  Україні третього траншу кредиту  у розмірі 3,3 млрд. доларів.
     Але, нажаль, навіть програма України з  МВФ на той час не утримала нерезидентів (і резидентів теж) від масового виводу капіталу. Відбувся обвал фондового ринку, і без того неефективно діючого, зниження індексу ПФТС.
     Забезпечення  фіскальної прозорості та підзвітності країн-членів МВФ – одне із визначальних завдань Фонду. Проте в період 2009 року в Україні, скажімо, з відкритих  джерел не можна було ознайомитися з казначейськими звітами про  виконання бюджету, балансом єдиного  казначейського рахунку, звітами про  виконання кошторисів Пенсійного та інших соціальних фондів, реєстрами  урядових гарантій, виданих під кредити  юридичних осіб. Тобто, загалом отримані в період кризи позики МВФ, обсяг  їх сягає 10,6 млрд. дол. США (планується 4-ий транш 3,8 млрд. дол.) не вплинули позитивно  на стан економіки, оскільки по суті були спрямовані на поточне використання, не забезпечили реалізацію капітального інвестування, підтримки виробника  і стабілізації внутрішнього ринку  [15].
 


2.2 Аналіз внутрішнього державного кредиту України 2009-2011 рр.

     Вагоме  місце у структурі державного боргу України займають зобов’язання за розміщеними облігаціями внутрішньої  державної позики. Перед юридичними особами 29,43% від загального обсягу боргу, перед банківськими установами 1,14% станом на 31.01.10 та ОЗДП 13,34% і заборгованість за позиками МВФ 12,89% та Світового банку 8,27%. Щодо гарантованого державою боргу, то основну частку займає заборгованість перед МВФ 15,98%.
     Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію  розвитку внутрішнього ринку державних  цінних паперів в Україні на 2009-2013 роки. Концепція передбачає здійснення наступних заходів:
    запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій;
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.