На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Теоретичн аспекти документознавства на пдприємств

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 21.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
ЗМІСТ 
 

 

       

Вступ

     Актуальність  теми. У сучасних умовах для підвищення ефективності документування операцій необхідне удосконалювання роботи з документами, тому що всяке управлінське рішення завжди базується на інформації, на службовому документі.
     Організація роботи з документами впливає  на якість роботи апарата керування, організацію і культуру праці  управлінських працівників. Удосконалювання  керування виробничо-господарськими системами, підвищення рівня організації й ефективності управлінської праці багато в чому залежить від того, наскільки раціонально поставлено в установах і на підприємствах діловодство і наскільки професійно ведеться документація, гарантується успіх управлінської діяльності в цілому.
     Поняття «документ» є центральним, фундаментальним в понятійній системі документознавства. Воно відображає ознаки реально існуючих предметів, що служать об'єктами практичної діяльності по створенню, збиранню, аналітико-синтетичній обробці, зберіганню, пошуку, розповсюдженню і використанню документної інформації в суспільстві.
     Це  поняття широко використовується у  всіх сферах суспільної діяльності. Майже в кожній галузі знання є одна або декілька версій його розуміння відповідно до специфіки тих об'єктів, яким додається статус документа.
     Таким чином, важливість документів, як носіїв інформації, у житті людини зумовлює актуальність дослідження класифікації документів, оскільки саме класифікація дає можливість розібратися у  їх розмаїті.
     Документування  управлінської інформації та організування  роботи зі службовими документами є  одним із основних складових діяльності на підприємствах. Водночас, на ці процеси, що, як правило, охоплюються поняттям діловодства, останнім часом впливає застосування нових інформаційних технологій, методів інформаційно-документаційного забезпечення управління. Організаційно-розпорядницька  документація виділяється з єдиної по своїй інформаційній природі документації залежно від  функцій державного органа, установи, що обслуговує діловодство.
     Метою дослідження є з’ясування сучасного призначення наказу, як основної форми документування розпорядчої діяльності на підприємстві.
     Відповідно  до мети сформульовано такі завдання дослідження:
     – визначити основні поняття документаційного забезпечення установи;
     – надати характеристику розпорядчим документам;
     – розглянути поняття наказ, та навести його класифкацію;
     – дослідити процеси складання та оформлення наказів;
     – розглянути моменти організування тексту наказів.
     Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод, вивчення природи організаційно-розпорядницької документації. Поряд із цим використані також приватно-наукові методи: метод системного аналізу при вивченні місця наказів у системі документації на підприємстві, метод порівняльного аналізу при виявленні ознак даного виду документів, які відрізняють їх вид від інших, формально-логічний при класифікації наказів та вимог до них.
     Об’єктом  дослідження є наказ, як основна форма документування розпорядчої діяльності на підприємстві.
     Предмет дослідження – є класифікація наказів.
     У дослідженні використані теоретичні положення та висновки відносно характеристик різних видів організаційно-розпорядницьких документів, які викладені у працях спеціалістів у галузі теорії документознавства. Такі матеріали містяться у монографічних роботах, навчальних посібниках, статтях, дисертаційних дослідженнях С.Г. Кулешова, Ю.М. Столярова, Г.М. Швецова-Водка, С.П. Омилянчука, Є.В. Пайкова, К.І. Рудельсова, В.М. Шейко.
       Дана  робота складається із вступу, трьох  розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. 

 


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА  НА ПІДПРИЄМСТВІ

      Поняття документаційного забезпечення установи
 
       Предметом документознавства є створення наукового знання про документ у єдності його інформаційної й матеріальної складових, про закономірності створення й функціонування документів у суспільстві.
       У сфері інформації діють закони прискорення  розвитку науки, внаслідок чого постійно зростає потужність документно-інформаційного потоку, відбувається концентрація та розпорошення публікацій у періодичних виданнях, старіння інформації. Усе це призводить до серйозних труднощів у роботі з документами й інформацією, яку вони містять.
       У той же час значення інформації в житті людей постійно зростає. Визначною рисою сучасної епохи є інформатизація всіх галузей людської діяльності. Інформаційні ресурси розглядаються як багатство, що не поступається за своїм значенням і потенційним ефектом природним             ресурсам.
       Поняття «документ» є центральним, фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відбиває ознаки реально існуючих предметів, що служать об'єктами практичної діяльності по створенню, збору, аналітико-синтетичній обробці, зберіганню, пошуку, поширенню й використанню документної інформації в суспільстві.
       Це  поняття широко використовується у  всіх сферах суспільної діяльності в  тому числі і в діяльності ремонтно-транспортних підприємств. Майже в кожній галузі знання є одна або кілька версій його розуміння у відповідності зі специфікою тих об'єктів, яким надається статус документа. В цьому полягає актуальність даного дослідження.
       Документ  — основний вид ділового мовлення, що фіксує та передає інформацію, підтверджує  її достовірність, об'єктивність.
       Документ - це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну чинність.
       Юридична  чинність документа - це властивість, надана документові правовими нормами, яка засвідчується складом та розташовуванням його реквізитів, зовнішніми ознаками та об'єктами його дії.
       Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони — писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.
       Система документації - це сукупність документів, взаємозалежних за ознаками походження, призначення, виду, сфери діяльності й однакових вимог до їх оформлення.
       Документи, що становлять одну систему документації (СД), пов'язані єдністю цільового призначення й у комплексі забезпечують документування тієї чи іншої управлінської функції або виду діяльності.
       Забезпечення  документування - це лише одна складова ДЗУ, друга його складова - організація роботи з документами. Організація роботи припускає організацію документообігу, зберігання й використання документів у поточній діяльності організації.
       Документообіг - це сукупність взаємозалежних процедур, що забезпечують рух документів з моменту їх створення (надходження) до завершення виконання або відправлення в зовнішнє середовище.
       Невід’ємною частиною знання про документ є обізнаність  з основними вимогами їх оформлення. Головні вимоги щодо оформлення документів містить Державний стандарт України. Актуальність даного дослідження полягає  у необхідності надання інформації про основи стандарту України в галузі діловодства.
       Отже, документ - основний засіб комунікації. Він повинен мати таку форму й зміст, щоб:
       - Сприяти більш оперативному руху інформації з інстанцій;
       - Забезпечувати точне розуміння змісту документу одержувачем;
       - Забезпечувати досягнення цілей менеджменту.
       Обсяг інформації різноманітного характеру  в наш час настільки великий, що в деяких випадках простіше і  дешевше заново провести дослідження, зробити винахід або навіть відкриття, ніж знайти відомості про нього в документах.
       Протягом  усього періоду розвитку науки і  культури йде процес накопичення  інформації та знань, які фіксуються в документах. Кількість документів постійно збільшується.

1.2. Розпорядчі документи – як різновид офіційних документів на підприємстві

 
       Незалежно від характеру й змісту діяльності підприємства, його організаційно-правової форми, структури та інших чинників, органи управління будь-якого рівня  уповноважені видавати розпорядчі документи, а на керівника підприємства покладається персональна відповідальність за забезпечення встановленого порядку роботи з документами.
       Основна функція розпорядчих документів – регулювати діяльність органу управління задля виконання поставлених  перед ним завдань, одержання  максимального ефекту від своєї діяльності та діяльності організації                загалом.
       Розпорядчі  документи виконують регулятивну  функцію, спрямовану від суб'єкта управління (керівного органу) до об'єкта управління (підлеглих), тобто від керівника  організації до керівників структурних підрозділів та їх працівників, забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх органів і ланок управління.
 


       Залежно від способу (процедури) ухвалення  рішень з певного питання розпорядчі документи групують у:
      документи, ухвалені колегіально (колективним обговоренням та ухваленням рішень групою працівників – колегією, правлінням, комісією, радою, зборами тощо);
      документи, що їх видає, одноосібно ухваливши рішення, керівник.
       Органи управління можуть видавати спільні розпорядчі документи, які врегульовують найважливіші питання і є правовими актами, які мають чинність для їх учасників.
       На  засадах колегіальності діють: Уряд України, органи місцевого самоврядування, вищі органи влади, державні комісії  і комітети, колегії міністерств, вищі органи управління підприємств (збори акціонерів, рада директорів, рада засновників та ін.). Номіналами документів колегіального ухвалення рішень є постанови, рішення. Така технологія фіксування управлінських рішень забезпечує їх якісний розгляд, пошук оптимальних способів вирішення питань, утім, є витратною в часі і коштах.
       Повноваженнями  видавати одноосібні рішення наділені міністерства (міністр), державні адміністрації (голови адміністрацій), керівники організацій (генеральні директори, директори, голови правління). Вони є розробниками наказів, вказівок, розпоряджень. На противагу колегіальному, одноосібне ухвалення рішення забезпечує оперативність управління, водночас підвищує персональну відповідальність керівника.
       Отже, групу розпорядчих документів утворюють постанови, рішення, накази, розпорядження, вказівки.
       Основне призначення розпорядчих документів - регулювання й координація діяльності, що дозволяють органу керування забезпечувати реалізацію поставлених перед ним завдань, одержувати максимальний ефект від своєї діяльності. Від того, наскільки ефективно регулюється діяльність установи, залежать результати роботи організації.

РОЗДІЛ 2. НАКАЗИ – ОСНОВНА  ФОРМА ДОКУМЕНТУВАННЯ РОЗПОРЯДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

2.1. Наказ – поняття та класифікація

 
       Основна виконавчо-розпорядча діяльність державних, акціонерних підприємств документується в наказах.
       Наказ - це правовий акт одноособового управління, що видається керівником державної установи чи підприємства для розв'язання різних питань виробничо-фінансової, комерційної та маркетингової діяльності.
       Незважаючи  на те що наказ є актом єдиноначального  управління, в його підготовці, як правило, беруть участь компетентні службові особи. Проект наказу візують спеціалісти  господарства та працівники, які повинні виконувати його.
       Наказ – це розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, організації, установи (далі – підприємство), що діє одноосібно в межах своїх  повноважень задля вирішення  основних і оперативних завдань.
       Наказ видають на основі та для виконання законів, постанов і розпоряджень уряду, наказів та директивних вказівок вищих органів.
       За  своїм призначенням усі накази поділяються  на ініціативні і ті, що видаються  на виконання розпоряджень вищих  органів.
       Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприємства).
       Залежно від сфери функціонування розрізняють  накази, що охоплюють нормативно-правові  питання внутрішньої діяльності підприємства загалом, а також питання діяльності кожного працівника. Першу групу розпорядчих документів становлять накази з основної діяльності, другу – накази з особового складу.
       Зазначені групи наказів об'єднані одним  номіналом, утім, згідно з ДК 010-98 представляють  різні підсистеми організаційно-розпорядчої документації (далі – ОРД): перша – документацію з організації систем управління (підклас 0201) та організацію процесів управління (підклас 0202), другу розподілено між класами та підкласами управлінської документації таким чином:
      Організаційно-розпорядча документація (клас 02)
      Документація з управління кадрами (підклас 0203)
      Наказ про приймання на роботу (код 0203003)
      Наказ про переведення на іншу роботу (код 0203006)
      Наказ про звільнення (код 0203008)
      Наказ про надання відпустки (зведений) (код 0203011)
      Документація з оцінки трудової діяльності (підклас 0204)
      Наказ про накладення дисциплінарного стягнення (код 0204005)
      Наказ про накладення дисциплінарного стягнення (зведений) (код 0204006)
      Первинно-облікова документація (клас 03)
      Облік особового складу (підклас 0301)
      Наказ про переведення на іншу роботу (код 0301005)
      Наказ про надання відпустки (код 0301006)
      Наказ про припинення трудового договору (код 0301008).
       На  підставі зазначеного вище, з урахуванням  меж груп, застосовуваних для реєстрації документів, унормованих підпунктом 3.3.5 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153 (далі – Інструкція № 1153), та наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 9 жовтня 1995 року № 253, можемо констатувати, що до наказів з особового складу належать накази:
      про прийняття на роботу;
      переведення на іншу роботу;
      сумісництво працівників;
      звільнення (припинення трудового договору);
      надання відпустки;
      заохочення;
      накладення дисциплінарного стягнення;
      матеріальну допомогу.
       Наказами  з основної діяльності документують питання:
      фінансово-господарської діяльності підприємств;
      відкриття філій;
      організації структурних підрозділів, розподіл посадових обов'язків;
      режим роботи підприємства;
      фінансування певних програм, проектів;
      внесення змін та доповнень до штатного розпису та безліч інших управлінських ситуацій, які потребують документного вирішення.
       Отже, накази по кадрах оформляють прийом на роботу, переміщення і переведення  трудящих, увільнення робітників та службовців, заохочення, притягнення працівників до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. На підприємствах з великою кількістю робітників та службовців накази подібного роду уніфікуються. У наказах з особового складу (оформлення відряджень, відпусток, призначень, переміщень і т. ін.) міститься посилання на документи, які стали приводом до складання наказу. Накази записують у книгу наказів чи передруковують у кількох примірниках, оригінал підшивають у спеціальну папку, а копії передають усім зацікавленим службам господарства.
       Накази  з основної діяльності оформляються рішення керівника, пов’язані з організацією роботи, порядком діяльності підприємства або його структурних підрозділів. Вони видаються і тоді коли треба довести до відома керівника директивні документи, що надійшли вищестоящих органів. При чому це робиться для того, щоб продублювати акти інших інстанцій. Практика довила, що у багатьох випадках таку роботу можна виконати шляхом ознайомлення з ними виконавців, установлення дійового контролю за реалізацією директорів та інших організаційних дій.
       Накази  про ухвали вищестоящих органів  повинні видаватися лише тоді, коли необхідно накреслити конкретні  заходи, визначити відповідальних осіб і терміни та правил внутрішнього трудового розкладу на підприємстві є нормативним. Він загальний  безособовий (оскільки маються на увазі не конкретні особи, а весь виконання вказівок.
       Накази  можуть бути нормативними індивідуальними, та правил внутрішнього трудового розкладу на підприємстві керівника. Він загальний  безособовий (оскільки маються на увазі  не конкретні особи), а весь виконання вказівок керівника про затвердження правил колективу підприємства.
       Наказ про преміювання однієї чи кількох  осіб вважається індивідуальним, оскільки не носить нормативного характеру.
       Отже, наказ є важливішим розпорядчим  документом, який застосовується частіше інших документів на практиці  управління. Накази видаються керівниками підприємств та діють на основі єдино начала.

2.2. Складання наказів

 
       Важливе значення має процедура складання  та оформлення наказу. Вона визначається інструкціями з діловодства підприємств, правилами про порядок підготовки проекту наказу та іншими правовими актами. У них передбачається обов’язкове дотримання ряду вимог і правил, котрі повинні забезпечити юридичну повноцінність документів, оперативне їх виконання, правильні і всебічне вирішення питання.
       Проект  наказу обов’язково погоджується з  усіма зацікавленими особами  даної установи, а в разі необхідності інших організацій. Ці особі відповідно своєї компетенції повинні мати стосунок до питань, що містяться у проекті наказу.
       До  проекту наказу додаються документи  обґрунтовуючи його доцільність. Він набуває чинності з моменту підписання керівним працівником підприємства, якщо інший термін не вказаний в самому наказі. Право підписання мають не тільки перший керівник, але і його заступники, а також інші посадові особи у відповідності до своїх обов’язків.
       У певних випадках дію наказу у часі обмежено законом. Слід відзначити, що накази як юридичні акти видають не тільки керівники підприємств, але  і інші державні органи, діяльність яких ґрунтується на принципі єдиноначальності.
       У відповідності до законодавства  накази видають міністри керівники  центральних галузевих відомств, начальники відділів та управлінь виконкомів місцевих Рад народних депутатів, а  також промислових виробничих об’єднань, фірм, трестів та комбінатів. Ці акти регулюють усі відносини пов’язані з певною галуззю господарства, культури чи управління.
       Таким чином, наказ має не тільки адміністративно-правове, але й виховне значення, тому його формулювання повинні відрізнятися точністю й високим рівнем культури вислову. 

2.2.1. Складання наказів з основної діяльності

 
       Накази з основної діяльності видають (додаток 1):
        на виконання нормативно-правових актів вищих органів влади і управління;
        для здійснення власної виконавчо-розпорядчої діяльності, що випливає з функцій і завдань, поставлених перед організацією, так звані ініціативні накази. Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що виникають у межах самого підприємства.
       Складаючи проект наказу, потрібно:
        погоджувати пропозиції, що утримуються в ньому, з раніше виданими із цього питання документами, щоб уникнути повторень або протиріч;
        викладати текст коротко, послідовно, чітко, не допускаючи можливості його подвійного тлумачення;
        призначати конкретних виконавців і реальні терміни виконання доручень;
        забезпечувати юридично правильне (однозначне) написання назв підприємств і посад, що згадуються в ньому;
        зазначати посадових осіб, на яких покладається контроль за виконанням наказу (розпорядження);
        дотримувати терміни підготовки проектів розпорядчих документів, установлені керівництвом організації;
        вказувати акти, що підлягають скасуванню або втратили чинність.
       Проект  наказу погоджується із заступником  керівника організації, куратором питань, розглянутих у цьому документі, із керівниками структурних підрозділів, яких стосується пункти наказу, із юристом організації, що засвідчує узгодження цього документика з правовими актами та розпорядженнями вищих установ.
       Накази  з основної діяльності видаються при реорганізації, ліквідації установи, твердженні й зміні структури й штатів, з метою твердження й (або) введення в дію документа (положень, інструкцій, правил, регламентів і ін.), при необхідності регулювання питань фінансування, матеріально-технічного забезпечення, науково-технічної політики, інформаційного й документаційного забезпечення.

2.2.2. Складання наказів  з особового складу

 
       Накази, що стосуються особового складу, складають  на основі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв громадян, протоколів колегіальних органів тощо (додаток 2).
       Рекомендується  починати кожний пункт наказу словами, які позначають конкретну дію, спрямовану наказом:
       «Призначити», «Перевести», «Оголосити подяку»,
       «Надати відпустку»
         Далі, щоразу з нового рядка великими буквами друкуються прізвища та ініціали осіб, на яких поширюється цей пункт наказу, їх посада (вчений ступінь, звання, спеціальність, розряд та інше), назва відділу чи цеху, в якому ця особа працює. У кінці кожного пункту наказу зазначається підстава для його складання (доповідна записка, заява тощо).
       Якщо  в одному пункті наказу перераховується  кілька осіб, то їх прізвища називаються в алфавітному порядку.
       Накази  з особового складу (кадрові накази) регулюють прийом, переміщення, звільнення працівників, надання відпусток, присвоєння розрядів, винесення стягнень і заохочення працівників.

2.3. Оформлення наказів

 
       Накази  оформлюють за допомогою друкарських  засобів на загальному чи спеціальному бланку установи або ж чистих аркушах  паперу формату А4. Переважне розміщення реквізитів – поздовжнє центроване.
       До  їх складу належать:
    зображення Державного герба України (для державних установ) – реквізит 01;
    зображення емблеми або товарного знака (знака обслуговування) – реквізит 02;
    назва організації вищого рівня (реквізит 06), оформлюють залежно від відомчого підпорядкування, для внутрішніх потреб – за рішенням установи;
    назва організації – автора документа (повна чи скорочена) (реквізит 07) повинна відповідати назві, зазначеній в її установчих документах (статуті, положенні, установчому договорі);
    назва структурного підрозділу або територіального відділення філії (реквізит 08), посадової особи – зазначають на бланку, якщо структурний підрозділ є автором документа, а його керівник (або посадова особа) має право підпису документа;
    назва виду документа (реквізит 10), оформлюють великими літерами, не роблячи відступу від межі лівого берега;
    дата (реквізит 11) наказу має бути проставлена від руки в день, коли його підписав керівник, затверджуючи розпорядчий документ, під час заповнення трафаретної форми, поданої від межі лівого берега на спеціально відведеному схемою розташованості реквізитів місці. В організаціях з великим обсягом документообігу і великою кількістю документів, що проходять через керівництво, дату на наказах дозволено проставляти працівникові служби діловодства під час їхньої реєстрації. У цій ситуації надзвичайно важливо, щоб дата наказу відповідала дневі, коли його було фактично підписано, а отже, нагальною є вимога реєструвати документ того самого дня;
    реєстраційний індекс (реквізит 12) складається з порядкового номера наказу з можливим відтворенням, за рішенням організації, індексу справи за номенклатурою справ.
       Наприклад:
       № 171 або № 171/01, де 171 – порядковий номер  наказу, 01 – індекс структурного підрозділу («Адміністрація», «Загальний відділ» тощо) відповідно до номенклатури справ чи переліку структурних підрозділів;
    місце складення або видання документа (реквізит 14) проставляють центровано при поздовжньому розташуванні реквізитів, при кутовому – без відступу, тобто від межі лівого берега;
    заголовок до тексту (реквізит 19) стисло відтворює основний зміст наказу. Граматична конструкція заголовку до тексту, даючи відповідь на запитання «про що?», розпочинається з прийменника «Про» і моделюється за допомогою віддієслівного іменника (наприклад: Про надання... Про звільнення... Про затвердження... Про впровадження... Про створення... або іменника, що вказує на предмет (наприклад: Про звіт... Про заходи...), оформлюється від межі лівого берега. Зверніть увагу: неконкретні, занадто стислі заголовки до тексту не виконують своєї функції, адже не забезпечують у разі потреби ефективного пошуку документів;
    відмітка про контроль (реквізит 20) проставляється в разі потреби від руки буквеним позначенням «К» чи словом або за допомогою штампа на лівому березі першого аркуша документа на рівні заголовка до тексту;
    текст документа (реквізит 21);
    відмітка про наявність додатків до тексту (реквізит 22)
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.