На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Полтичний маркетинг

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 21.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти і науки  України
Волинський  національний університет  імені Лесі Українки 
 
 
 

                    кафедра політології  
                     
                     
                     
                     
                     
                     

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Політологія»
на  тему: «Політичний маркетинг» 
 
 
 
 
 

                    Виконала: ст. гр. ОА – 31
                    Замойська К.П.
                    Перевірив: д. п. н., проф.
                    Бортніков В.І. 
                     
                     
                     
                     
                     

Луцьк-2010
 

     ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………...3

1. Поняття та функції політичного маркетингу……………………………………………...5

2. Особливості  функціонування ринку влади в  суспільстві…………………………………9

3. Політичне  рекламування: етапи, функції, вимоги……………………………………….13

Висновки…………………………………………………………………………………..20

Список використаної літератури…………………………………………………22 
ВСТУП
 

    Особливість політичного ринку полягає в  тому, що він виникає і функціонує тільки за наявності відповідних умов: певного рівня демократії, багатопартійності, запровадження альтернативних виборів та інших ознак відкритого суспільства. Оскільки наше суспільство на такий шлях стало зовсім недавно, то проблема політичного маркетингу ще не набула у вітчизняній політологічній науці відповідного осмислення та висвітлення і спеціальних монографічних праць немає. Щоправда, останнім часом намітились певні позитивні зрушення. Проблеми теорії і практики політичного маркетингу висвітлено в монографіях відомих українських вчених В.Бебика, А.Пойченка, Г.Почепцова, Ф.Рудича, В.Полторака та інших як у вигляді окремих розділів, так і цілісних праць, в українських політичних журналах опубліковано останнім часом низку статей з цих питань.
    Щодо  української політологічної науки, то до недавнього часу вона значною мірою існувала за рахунок запозичень зарубіжних знань і була достатньо насичена постулатами та емпірикою зовсім іншої політичної культури. Втім, ми вже неодноразово переконувалися, що механічне перенесення на нашу українську політичну реальність положень і висновків зарубіжної політології найчастіше не дає очікуваних результатів. Тому актуальність обраної теми визначається, насамперед, недостатньою розробкою проблеми у вітчизняній політології.
    Метою дослідження є виявлення основних закономірностей та особливостей використання форм, засобів і методів політичного маркетингу в Україні, визначення його змісту, структури та соціально-політичної ролі.
    Для досягнення мети було поставлено і  вирішено такі наукові завдання:
    1. уточнити термінологію політичного маркетингу, його місце і роль у сучасному політичному процесі;
    2. визначити особливості функціонування ринку влади в суспільстві;
    3. проаналізувати ефективність політичних технологій в українському політичному просторі;
    4. охарактеризувати основні етапи і функції політичного рекламування.
      Об'єктом дослідження є політичний процес в сучасній Україні як об'єктивна даність з усіма її особливостями, складнощами і традиційними протиріччями.
    Предметом дослідження є сутнісні ознаки та функціональні характеристики політичного маркетингу, особливості сучасних політичних технологій, які мають значний вплив на процес формування українського політичного поля та ринок влади і значною мірою визначають здатність суспільства до політичної самоорганізації.
 

1. Поняття та функції  політичного маркетингу

 
    Поняття «маркетинг» запроваджене представниками Гарвардської економічної школи  США, які, вивчаючи процеси стихійності  та непередбачуваності капіталістичного ринку, дійшли висновку, що саме ці його характеристики спричинюють економічні та політичні кризи в суспільстві. Не виходячи за межі основних постулатів ринкової економіки, вони розробили основи механізму управління та планового регулювання, що дістав назву «маркетинг».
    Маркетинг (англ. marketing, від market - ринок) - це система заходів з управління операціями збуту й торгівлі, регулювання ринкових процесів, вивчення кон’юнктури та закономірностей функціонування ринку. Це складний та багатоаспектний феномен, який об'єднує філософію чи практику бізнесу й оперує технологіями з'ясування потреб ринку, адаптації продукту до цих потреб, а також здійснює стимулюючий вплив на поведінку споживача.
    Політична діяльність за будь-яких умов, суспільно-політичних систем і типів державного устрою також спрямована на завоювання й утримування контролю над ринком. Але над ринком специфічним - над ринком влади, а через нього - над політичною та іншими сферами суспільства. Під політичним ринком розуміють не тільки ефективну вербальну конкуренцію чи абстракцію, яка інтегрує уявлення про політику як особливу форму (як простір) обміну політичних товарів та послуг на голоси виборців, лояльність та підтримку громадян. Політичний ринок - це досить авторитетний у світовій соціальній науці теоретико-методологічнии інструмент вивчення політичного життя через достатньо формалізовану сукупність імпліцитних економічному аналізу гіпотез і концепцій, які створені та успішно апробовані групами дослідників». Тому недаремно, багато сучасних політологів (Ліндблом, Вальдавскі, Керрі) розглядають демократичну політичну систему як ринковий механізм, функцією якого є примирення чи балансування багатьох конфліктуючих між собою волевиявлень.
    Зрозуміло, що в демократичній державі змагання за контроль над ринком влади повинні  відбуватися за певними правилами. Ці правила мають бути зафіксовані в нормах законодавства, закріплені в традиціях політичної поведінки виборців і претендентів на політичну владу. Таким чином, за умов цивілізованого змагання за право на управління політичною сферою суспільства під поняттям політичний маркетинг слід розуміти:
    дослідження політичних структур, політичної культури, банку лідерів і суспільної свідомості з метою виявити соціальні й соціопсихологічні настанови електо-рату, політичної та правлячої еліт;
    регулювання правовими, адміністративними й іншими заходами політичних відносин у процесі функціонування політичної сфери суспільства (насамперед вибір норм представництва і процедур обирання виборних органів влади);
    розробку відповідних іміджів тим чи іншим політичним, державним та іншим інститутам, ідеям, доктринам, окремим лідерам, особистостям і т. ін.;
    систему заходів із запроваджування в суспільну свідомість відповідних корективів і поправок стосовно тих чи інших об'єктів і суб'єктів політики тощо.
    Політичний маркетинг - сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.
    Політичний  маркетинг, як стверджує Д. Ліндон, - це сукупність теорій та методів, якими можуть користуватися політичні організації та публічна влада для визначення своїх цілей та програм і для одночасного впливу на поведінку громадян. Електоральний маркетинг є лише частиною політичного маркетингу, що має вужчу мету: допомагати політичним партіям та кандидатам розробляти концепцію ефективної виборчої кампанії й здійснювати її. Тобто політичний маркетинг - це певна концепція практичної політики та управління, яка споряджена набором технологічно відточених знань та вмінь у сфері вивчення суспільних потреб, пропозицій які відповідають цим потребам, політичних та управлінських рішень, реалізації курсу аж до самого отримання бажаного результату.
    Іншими  словами, йдеться про цілеспрямоване виявляння, акцентування й демонстрацію різними соціальними групами виборців саме тих реальних і створених через засоби масової інформації характеристик претендентів на владу, які суспільна свідомість готова «купити» за певну соціальну ціну.
    Виходячи  зі специфіки ринку влади й особливостей політичної діяльності, можна (за В. Бебик) виокремити такі функції політичного маркетингу:
    1.Формування інформаційного банку, який складається з даних статистики, різних форм урядової й неурядової звітності, результатів досліджень у галузі економіки, політики, психології, демографії і т. ін.
    2.Розробка методів аналізу і обробки даних інформаційного банку, виділення ключових показників, які найбільш повно характеризують об'єкти і суб'єкти політики.
    3.Оцінка і аналіз умов політичного ринку, маркетингового мікро- і макросере-довища. (Під мікросередовищем розуміють сукупність сил, які діють під безпосереднім контролем або керуються даною партією, соціальною групою, лідером тощо; під макросередовищем — глобальні фактори: економічні, соціальні, політичні, психологічні, демографічні і т. п.).
    4.Аналіз ринкових можливостей тих чи інших партій, суспільних інституцій, ідей і особистостей.
    5.Розробка оціночних і прогнозних моделей політичного попиту, життєвого циклу об'єктів і суб'єктів політики (партій, програм, ідей і лідерів) та політичної поведінки останніх.
    6.Аналіз ефективності політичного маркетингу й коригування обраних форм і методів політичної діяльності тощо. 2
    Закордонні  політологи в своїх працях базуються  на означенні політичного маркетингу як сукупності теорій і методів, якими можуть користатися суб'єкти політики для того, щоб одночасно визначати свої цілі й програми і впливати на поведінку громадян. Стверджується, що політичний маркетинг у рамках своїх функцій реалізує такі цілі:
    ·  розвивати концепцію комунікації залежно від висунутих ідей;
    ·  визначати адекватність своїх ідей ринкові;
    ·  виявляти, яку позицію треба зайняти залежно від:
        а) особистих якостей лідера;
        б) очікувань ринку;
        в) наявності інших претендентів.
    Якщо  в комерційній рекламі всі зусилля спрямовано на демонстрацію того, як товар задовольняє всілякі потреби покупця, то в рекламі політичній основні засоби спрямовуються на те, щоб представити кандидата як чесну і щиру людину, яка відповідає уявленням виборців про гідного кандидата. Іншими словами, кандидат повинен володіти належною якістю, харизмою (чарівністю, умінням вести за собою, управляти; мати іскру Божу, геніальність).
    Політична та комерційна реклама: розходження в завданнях і цілях Головною відмінністю між комерційною і політичною рекламою є принципова різниця в рекламованому продукті - в політичній рекламі таким продуктом є людина. Саме ця, політична, а не яка-небудь інша реклама і обслуговує таке складне утворення, як політика.
    Складові реклами комерційного підприємства: 1) подання товару на ринок; 2) запровадження нових технологій; 3) продуктивність; 4) людські й фінансові ресурси; 5) прибуток; 6) професіоналізм управлінського персоналу; 7) кваліфікація працівників, їхнє ставлення до справи; 8) соціальна відповідальність.
    Складові (модель) економічного маркетингу: 1) постановка цілей та завдань; 2) аналіз ринкових можливостей; 3) моделювання поведінки покупців; 4) сегментування ринку; 5) розробка товару, що включає: концепцію товару, товарну марку, упаковку товару; 6) встановлення ціни на товари; 7) вибір методів розповсюдження товарів; 8) просунення товарів на ринку, яке складається з: стратегії комунікації, стимулювання попиту, реклами, стимулювання збуту; 9) управління збутом - це: постановка завдань торговому апарату фірми, залучення, відбір і навчання торгових агентів, контроль за їх роботою; 10) стратегія планування з урахуванням досягнутих показників.
    Схожі процеси й етапи можна побачити і в діяльності з організації політичних (виборчих) кампаній : 1) ідентифікація кандидата; 2) популярність кандидата; 3) пабліситі; 4) рівень оплачуваної реклами; 5) поширювання матеріалів кампанії; 6) робота штабу, його зацікавленість у кінцевих результатах; 7) заохочування добровольців; 8) професійно складений графік кампанії; 9) дотримування законодавства і відповідність етичним стандартам..
    Отже, політичний маркетинг – це відносно нова, але перспективна галузь, технологічні засоби якої сприятимуть регулюванню демократичного політичного ринку. З розвитком та структуруванням політичного ринку викристалізовуватиметься понятійний апарат для його дослідження.

2. Особливості функціонування  ринку влади в  суспільстві

    Одною з найважливіших складових політичного  маркетингу є вивчання особливостей функціонування ринку влади в суспільстві. Говорячи про дослідження ринку влади, треба розуміти значення, яке мають вивчання і аналіз політичної культури суспільства, рівня розвитку партійно-політичних структур, банку політичних лідерів (тобто політичної і правлячої еліти) і, звичайно, настанов суспільної свідомості. Якщо перші три чинники досліджуються традиційними методами політичного аналізу, то стереотипи суспільної свідомості можна дослідити насамперед завдяки вивченню громадської думки. Вивчати громадську думку можна через опосередковані, прямі і спеціалізовані канали надходження інформації.
    1) Опосередковані канали висловлення громадської думки — засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення, відео, комп'ютерна й електронна пошта і т. ін.), документи засідань органів влади й суспільно-політичних організацій, матеріали державних органів управління, статистики, спецслужб, внутрішніх справ, армії тощо.
    2) Прямі канали висловлення громадської думки — особисті контакти працівників органів управління з населенням на зборах, мітингах, страйках і прийомах громадян, через листування та ін.
    3) Спеціалізовані канали висловлення громадської думки є найнадійнішими, оскільки дають змогу одержувати за допомогою соціологічних і соціопсихологічних методів надійну й репрезентативну (адекватну, відповідну) інформацію з широкого кола питань.
    На  відміну від опосередкованих каналів (які дають змогу дослідити методом ко-нтент-аналізу лише основні тенденції громадської думки), прямих каналів (які дають інформацію про думки лише найактивнішої частини населення, яка пише листи, звернення, виступає на мітингах і т. п.), саме спеціалізовані канали висловлення громадської думки мають стати науковою основою для проведення політичного маркетингу.
    Опитування  громадської думки поділяють  на інтерв'ю та анкетні опитування.
    Інтерв'ю проводять у формі розмови інтерв'юера з респондентом (опитуваним), занотовуючи його відповіді вручну або на аудіо- чи відеоплівку.
    Анкетне опитування передбачає фіксований порядок запитань і варіанти відповідей. Розрізняють такі види анкетних опитувань громадської думки: роздавальне, телефонне, пресове, поштове (у тому числі електронною поштою), комп'ютерне. Роздавальне опитування — основний вид анкетного опитування, під час якого дослідник безпосередньо вручає анкету респондентові, отримуючи її після заповнення. Використання при цьому спеціальних процедур уможливлює забезпечення надійності, репрезентативності та якості опитування, гарантує задіяння всіх анкет. Телефонне анкетне опитування передбачає спілкування інтерв'юера та респондента на відстані. Якщо респондент є постійним учасником опитувань певної соціологічної мережі, можливе використання автовідпо-відачів. За аналогічною схемою проводять опитування з допомогою електронної пошти та персональних комп'ютерів, встановлених у респондентів. За телефонного опитування часто використовують електронно-обчислювальну техніку, коли результати відповідей через спеціальні пристрої вводять у комп'ютери соціологів. Попри легкість організації, незначні витрати та масштабність можливого охоплення, кількість повернених анкет становить у середньому 5 %. Існує й проблема репрезентативності, оскільки відповідають на анкету лише ті, хто цього сам хоче. Пресове опитування передбачає опублікування анкет у газеті, отримання їх від респондентів поштою. Маючи великий респондентський масив, можна суттєво підвищити надійність інформації через так званий ремонт вибірки — наближення її соціально-демографічних параметрів до відповідних параметрів населення тих територій, де проводять опитування громадської думки. Але проблема репрезентативності в разі проведення пресових опитувань є досить складною, і її потрібно враховувати, оцінюючи результати дослідження.
    При проведенні політичного маркетингу опитування громадської думки виконує  три основні функції: політичну, ідеологічну і соціальну (В. Бебик).
    1.Політична функція полягає в політичній розвідці, дослідженні суспільних настроїв, соціальних настанов електорату, ставлення широких верств населення до різних соціальних проблем, до окремих осіб. Опитування дають змогу оцінити палітру політичних орієнтацій виборців, імідж «ідеального» політичного діяча, який сформувався в суспільній свідомості.
    2. Ідеологічну функцію слід розглядати з двох точок зору. Регулярність опитувань сприяє створенню моніторингу (безперервного стеження) за ефективністю впливу політичних акцій на різні категорії електорату, дає змогу виявити, як реагують основні верстви населення на ідеї, гасла, політичні програми, форми їх подання, манери лідерів триматися тощо. Крім того, результати опитувань громадської думки можна використовувати для маніпулювання суспільною свідомістю. Скажімо, можна в потрібному напрямі інтерпретувати одержані відповіді, привернути увагу виборців до зростання популярності одного лідера, замовчати про іншого тощо.
    3.Соціальна функція опитувань також має кілька аспектів:
    результати містять інформацію про потреби, інтереси, вимоги й претензії населення до влади, які влада не повинна ігнорувати й мусить враховувати при виробленні управлінських рішень;
    громадська думка через опитування реалізує функцію соціального контролю, відкриває важливий канал зв'язку між владою і громадськістю, а інколи й реалізує деякі функції прямої демократії;
    опитування дають змогу точніше визначити співвідношення політичних сил у суспільстві, що є одним з факторів політичної й соціальної стабільності;
    дані опитувань дають змогу робити довгострокові прогнози соціального розвитку суспільства та ін.
    Опитування громадської думки можуть бути стратегічними і описовими (допоміжними). Стратегічне використання опитувань, скажімо, під час виборів, полягає в оцінюванні загальнополітичної ситуації, сильних і слабких сторін кандидатів, визначенні на основі соціальних, демографічних і геополітичних чинників шансів кандидата в тих чи інших регіонах. Реалізація описової функції допомагає кандидатам та їхнім командам дізнаватися про те, хто лідирує, які проблеми виборці вважають для себе найважливішими тощо.
    Отже, дослідження громадської думки  є однією з найважливіших складових  політичного маркетингу, адже без  об'єктивної соціальної інформації про реальний стан справ у суспільстві, відомостей про ставлення суспільного загалу до ключових питань громадського життя, до окремих суспільних інститутів (держави взагалі,парламенту, уряду, політичних партій, окремих лідерів тощо) просто неможливо ухвалювати відповідні рішення. Маючи таку інформацію, центри влади можуть адекватніше впливати на стан справ у суспільстві, підвищити ефективність управлінських рішень, забезпечити зворотний зв'язок з громадськістю з питань про рівень сприймання нею тих чи інших законопроектів, постанов чи загальнополітичних рішень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3. Політичне рекламування: етапи, функції,  вимоги

    Політична реклама має різні визначення, але в усіх є спільний момент —  це комунікація за допомогою ЗМІ  та інших засобів зв'язку з метою вплинути на установки людей щодо політичних суб'єктів та об'єктів. Такими суб'єктами можуть бути кандидати на виборах, діячі політики, політичні організації, державні структури. Політичними об'єктами можуть стати програми, політичні події, документи, бюджет. Політична реклама формує імідж людей, ідей, програм, політичних поглядів.
    Завдання політичної реклами - роз'яснювати політичні точки зору; популяризувати соціальні проблеми; змінювати моделі політичної поведінки; створювати позитивну (негативну) думку громадськості з конкретних питань; повідомлювати громадськість про нове політичне явище, подію, тощо; залучати свіжі політичні сили.
    Політологічний  словник виокремлює такі етапи політичного  рекламування:
    1)дослідження  характеристик ідеального іміджу;
    2)дослідження  характеристик реального іміджу;
    3)«упаковка» (проектування) іміджу, що планується  на «продаж»;
    4) розробка форм, методів і засобів просування «упакованого» іміджу на політичний ринок;
    5)«продаж»  створеного іміджу через засоби  політичної комунікації, аналіз  ефективності рекламної кампанії  та коригування раніше запланованих  дій.
    З погляду на носії політичної реклами виділяють такі її різновиди: усна політична реклама; політична радіореклама; художній портрет і культура; політична карикатура; фотографія; політичний плакат; листівка; кінореклама; телевізійна реклама; мультфільм; сувенірна продукція як політична реклама.
    Оскільки  політична реклама є формою непрямої політичної комунікації, то в неї  є джерело, засоби доставки і адресат. Саме тому щоб акт комунікації  відбувся, необхідно щоб комунікатор  і адресат розмовляли однією мовою  і однаково розуміли сказане, щоб вони мали спільний досвід, необхідний для розуміння архетипічних символів, тобто переживали ряд однакових подій, щоб вони належали до одного й того самого соціокультурного середовища.
    Виокремлюють  такі комунікативні функції реклами:
    1.Привернення уваги до повідомлення.
    2.Інформаційна функція реклами — повинна містити такі відомості про об'єкт, що рекламується, які створили б у адресата образ — знання.
    3.Переконуюча функція. Щоб запевнити людей, комунікатор в рекламі використовує різноманітні логічні схеми, допоміжні малюнки, креслення, моделі, щоб роз'яснити свою позицію і закріпити враження. Переконуючи, політична реклама створює в адресата значення об'єкта, що рекламується, особистісний зміст, чи, іншими словами — образ-значення. Вона переконує людину, що цей об'єкт для неї значимий і привабливий, бо може задовольнити його потребу, або небезпечний, бо блокує задоволення цієї потреби.
    4.Спонукальна функція. Створивши чи змінивши знання адресата рекламного повідомлення про те, що рекламується, тобто створивши образ-знання і сформулювавши особистісний сенс, тобто образ-значення, об'єкта політична реклама змінює установку людини на політичний об'єкт. Тим самим створюється база для зміни поведінки у відношенні до об'єкта. У людей з'являється мотив до дії: за допомогою цього об'єкта задовольнити актуалізовану чи сформовану у них потребу.
    Виділяють такі технологічні вимоги до створення  реклами:
    ·  насамперед необхідно відповісти на запитання: для чого створюється ця реклама і який фрагмент стратегічного образу він має донести та вкорінити у свідомість і підсвідомість аудиторії. При порушенні цієї вимоги створюються яскраві образи, які вражають самих творців та замовників, запускаються слогани без попередньої перевірки, виробляють дійсно гарну рекламу. Однак проблема в тому, що випущені «в народ» без попередніх досліджень і визначення стратегії політичної реклами та виборчої кампанії, вони проходять як повз свідомість так і підсвідомість широкої аудиторії, перетворюючи на порох сили та кошти, які були витрачені на їх виготовлення;
    ·  рекламне повідомлення має бути націленим на електорат чи на ту цільову аудиторію, яку необхідно схилити на підтримку політичного кандидата чи програми;
    ·  після виявлення системи мотивації в цільовій аудиторії будується стратегія виборчої кампанії;
    ·  необхідно також зрозуміти, за допомогою яких рекламних засобів можна донести до аудиторії інформацію про те, що саме цей кандидат може створити умови для задоволення цих потреб;
    ·  зміст рекламних носіїв слід розробляти з урахуванням лінгвістичних особливостей регіону і домінуючого рівня освіти;
    ·  необхідно врахувати психологічні особливості сприйняття. Політична реклама не повинна бути монотонною — монотонність стомлює аудиторію й послаблює увагу до рекламного повідомлення.
    Політична реклама може поширюватися  за допомогою різноманітних засобів. Кожен з цих засобів має свої переваги і недоліки (див. табл.. 3.1. ).
    Таблиця 3.1.
    Переваги і недоліки засобів поширення політичної реклами
Засіб поширення політичної реклами Переваги Недоліки
Газети оперативність поширення інформації, велика аудиторія, можливість швидкого надходження реакції  читача короткочасність існування, ефект впливу на читача послаблюють  інші рекламні оголошення комерційного змісту
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.