На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Шляхи активзацї нвестування в Україн

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 22.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Вступ
В умовах переходу до ринкової економіки виникає  ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення - фінансові  інвестиції. Слід відзначити, що фінансові  інвестиції хоча і набувають все  більшого поширення, однак і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб'єктів господарювання. За останні часові періоди інвестиції стали відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. Коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки. Але де знайти кошти в час, коли така слабка стабільність. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні дане питання отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі. Важливою передумовою економічного підйому країни є активна політика на інвестиційному ринку. Вступ України в систему ринкових відносин викликав необхідність перетворень у всіх галузях економіки. Загальне покращення економічної ситуації в Україні викликає і зростання показників вітчизняного фінансового ринку. З приводу цього діяльність на фінансовому ринку всіх основних учасників та посередників на ринку фінансових послуг, стає дедалі важливішою.
Для ефективного  функціонування інвестиційного ринку  необхідно чітке визначення стратегії  дій, що призведуть до якомога кращих умов та результатів його функціонування. Формування загальної стратегії  розвитку неможливо без визначення чинників інвестиційної орієнтації розвитку. Це необхідно зробити як для фінансового ринку в цілому, так і для окремих його учасників. Саме це робить актуальним наше дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Загальні засади іноземного інвестування.
Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно - матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).
Інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).
З прискоренням інвестиційних процесів в Україні та її регіонах актуалізується розуміння сутності та законів функціонування інвестиційного ринку. На тлі різноманітних підходів до тлумачення даного терміну, найбільш прийнятним видається наступне: інвестиційний ринок -- це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об'єктами інвестування в усіх його формах.
Функціонування  інвестиційного ринку опосередковується  певними територіальними характеристиками, відтак його можна розглядати не тільки на загальнодержавному, але і на регіональному рівнях. Якщо макроекономічний аспект розвитку інвестиційного ринку визначається циклічними характеристиками економічної динаміки, державною політикою управління відтворювальною структурою валового внутрішнього продукту, приватизаційною стратегією, податковим та монетарним регулюванням, то на регіональному рівні пріоритету набуває інфраструктура інвестиційного ринку. До складу останньої входять: система комерційних банків, страхових, брокерських, лізингових компаній, біржові структури, інвестиційні компанії та фонди тощо.
Існує також інше визначення: інвестиційний  ринок -- це економічна категорія, що являє  собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний ринок формує суб'єкт -- інвестор, тобто господарюючий суб'єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.
У країнах  з розвинутими ринковими відносинами  інвестиційний попит і пропозиція збалансовані через механізм ціноутворення  на базі зрівноважених цін на інвестиції та інвестиційні товари. Система зрівноважених цін формується мікроекономічними пропорціями у процесі виробництва та збуту, головною з яких є співвідношення “інвестиції -- приріст інвестиційних товарів (капітального майна)”. При цьому ринок характеризується випереджаючим розвитком інвестиційної пропозиції та відносно стабільним попитом.
Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів  антимонопольного регулювання.
Механізм дії ціни зрівноваженості полягає у такому. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Він віддає перевагу найприбутковішим активам (інвестиційним товарам) з найвищою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь залучає більшу масу капіталу. Відповідно попит на інвестиційні товари починає перевищувати пропозицію, та їх ціна збільшується. Висока ринкова ціна таких товарів є індикатором їх привабливості для інвесторів з точки зору віддачі інвестицій -- їх дохідності.
Перелив інвестицій у зазначену галузь призведе, врешті-решт, до підвищення пропозиції цього інвестиційного товару та, як наслідок, до зниження його ціни. Інвестиції ж спрямовуватимуться на нові високоприбуткові виробництва, що у майбутньому неминуче призведе до розширення попиту на інвестиційні товари, виробництва їх нових видів і стимулювання діяльності інвесторів у використанні прибутку та нагромадженні капіталу, а також до створення умов для розвитку будівельних фірм, які виступають на ринку основними продавцями інвестиційного товару. У примітивному розумінні, фінансовий ринок капіталу -- це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які прагнуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, в кого вони є вільними.
Розглядаючи інвестиційний ринок через об'єкти інвестування, як це пропонує І.О. Бланк, акцентуємо увагу на:
- ринок  прямих капіталовкладень, -- формою  інвестування тут виступають  нове будівництво, розширення, реконструкція,  технічне переоснащення;
- ринок  об'єктів, що приватизуються; йдеться про ті об'єкти приватизації, які повністю продаються з аукціонів;
- ринок  нерухомості -- за останні роки  значно активізований та має  суттєвий потенціал до подальшого  прискореного розвитку;
- фондовий  ринок (ринок цінних паперів)  перебуває в Україні в стадії становлення, однак з удосконаленням ринкової економічної системи, стане одним із найвагоміших її секторів;
- грошовий  ринок -- включає депозитні рахунки  населення на строкових та  вкладах до запитання.
У найвужчому розумінні, під інвестиційним ринком розуміють ринок інвестиційних товарів (усіх видів будівельних матеріалів і активної частини виробничих основних фондів) та інвестиційних послуг (будівельно-монтажних робіт). З іншого боку, говорячи про інвестиції не можна забувати про фондовий ринок. Отже, інвестиційний ринок - це ринок об'єктів інвестування у сіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об'єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок. Функціонування інвестиційного ринку забезпечують професійні посередники, які надають послуги учасникам ринку щодо спрощення операцій на ринку. Це комплекс підприємств і установ, які сприяють інвесторам (надають їм послуги) та встановлюють "правила функціонування ринку" (органи державного управління, що регулюють діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку).
Здійсненню  реального інвестування сприяють послуги проектних організацій та установ, підприємств будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування, оптових постачальників матеріальних ресурсів, фінансово-кредитних установ.
Спеціалізованими  учасниками фінансового ринку (за умови, що вони зареєстровані й допущені до відповідної форми діяльності державними органами, мають потрібний власний капітал) виступають:
* фінансові  брокери (посередники);
* інвестиційні  консультанти;
* інвестиційні  компанії.
Інвестиційний консультант, як юридична особа, надає послуги інвесторам щодо оцінки та прогнозування ситуації на ринку, аналізу та добору об'єктів для інвестування, підготовки та проведення емісії цінних паперів, інформаційного та правового обслуговування, оцінки цінних паперів та їх портфеля, організації та оформлення операцій купівлі-продажу на інвестиційному ринку.
Фінансовий  брокер виконує посередницькі функції  під час здійснення операцій купівлі-продажу  фінансових інструментів за рахунок  і за дорученням клієнта (комісійна  діяльність).
Інвестиційна  компанія здійснює функції посередництва (дилера) у процесі організації  інвестування коштів клієнта в цінні  папери (за рахунок власних коштів), вкладання власних коштів у цінні  папери, організації й гарантування емісії цінних паперів для клієнта, управління активами фондів взаємного інвестування.
Згідно  з українським законодавством повноправними  учасниками фондового ринку є  банки, які мають право виступати  як професійні учасники, інвестиційні консультанти, фінансові брокери.
Окрему  групу учасників інвестиційного ринку становлять інституціональні інвестори, тобто такі юридичні особи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з накопиченням вільних коштів і їх інвестиційним використанням:
* страхові  фірми;
* пенсійні  фонди;
* інвестиційні  фонди;
* довірчі товариства.
Державні  функції регулювання фінансового  ринку виконують:
* Державна  комісія з цінних паперів і  фондового ринку.
* Національний  банк України.
* Міністерство  фінансів України.
* Фонд  державного майна.
* Антимонопольний  комітет.
Процес  управління інвестиційною діяльністю (планування, організація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне використання, доведення проекту до запроектованих кінцевих результатів) забезпечується інвестиційним менеджментом.
Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів:
І) об'єктивна  необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;
2) взаємодія  локальних, галузевих, регіональних  і народногосподарськихциклівінвестиційної активності;
3) формування  ринкових важелів в інвестиційній  сфері одночасно з аналогічними процесами в інших галузях народного господарства;
4) логічність  і цілісність інвестиційного  циклу;
5) спадкоємність  у реалізації конкретних заходів,  пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу. 

2. Тенденції розвитку  інвестиційного ринку.
На сучасному  етапі в науковій літературі приділяється значна увага. питанням визначення пріоритетних напрямків інвестування, формування інвестиційної привабливості, оцінки ефективності реалізації інвестиційних проектів тощо. Однак нестабільність внутрішніх інвестицій, що пов'язана в першу чергу з фінансовими обмеженнями бюджету, призводить до того, що великі надії покладаються на надходження зовнішніх інвестицій. Саме цим проблемам присвячені праці В. Балицької, П. Гайдуцького, В. Долішнього, В. Ланового, В. Федоренко та інших. Особливу актуалізацію ці питання для України набувають в умовах євроінтеграції .
Важливою  умовою успішної ринкової трансформації економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів.
З цією метою необхідно виявити складові інвестиційної привабливості, основні  тенденції інвестиційного ринку України та основні пріоритети на майбутнє.
Економіка України має значну ресурсну привабливість. Особливо варто відзначити земельні, лісові та водні ресурси, багаті надра  та ґрунти. Більше 60% сільськогосподарських  угідь - це високоякісні родючі чорноземи. В більшості регіонів України достатня кількість опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дозволяє вести господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-якій галузі економіки.
Людські ресурси є найбільшою конкурентною перевагою економіки України. Країна має один з найбільш сприятливих серед держав світу показників щільності населення. У 1999 р. Україна входила до десятки найбільш освічених націй світу і до двадцятки країн за рівнем наукової підготовки кадрів.
Можна сказати, що сучасні тенденції на Українському ринку повинні відповідати тенденціям світовому ринку інвестицій, що ґрунтуються на таких положеннях:
? заохочення  окремих, важливих для економіки  країни видів діяльності, включаючи  експорт конкурентоспроможної продукції та імпорт нових технологій;
? галузеві  пріоритети: залучення ПІІ (1) у  високотехнологічні галузі (інформаційні  технології, аерокосмічна й атомна  промисловість); (2) галузі, що мають  характер "вузьких місць" в  економіці; і (3) галузі, що обумовлюють  розвиток експорту;
? пріоритети  стосовно компаній: нині країни  ще не відмовляються від стимулювання  інвестицій великих компаній (хоча  в більш віддаленій перспективі  це буде зроблено), проте водночас  звертають увагу на залучення  інвестицій дрібних і середніх  іноземних компаній, що значно більшою мірою потребують удосконалення загальної законодавчої бази стимулювання ПІІ і надання гарантій стабільності умов інвестиційної діяльності на державному рівні;
? пріоритети  регіонального розвитку: замість  практики штучного створення сприятливих умов інвестиційної діяльності шляхом надання їм статусу вільних економічних зон розвинені країни використовують нову стратегію, спрямовану на використання ресурсного потенціалу своїх регіонів з урахуванням розвитку інфраструктури та адміністративних інститутів, необхідних для цільового залучення перспективних інвесторів;
? державні  пріоритети: активізація процесу  залучення ПІІ в економіку  країни поєднується з диверсифікацією  країн-походження інвестицій як  за рахунок економічно розвинених країн, так і країн з динамічно розвиненими ринками.
Отже, інвестиційний  ринок - це ринок об'єктів інвестування у всіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об'єктів реального  і фінансового інвестування), у  складі якого виділяють ринок  прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок.На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.
Важливою  умовою успішної ринкової трансформації  економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається  з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів. Сучасні тенденції розвитку інвестиційного ринку України повинні відповідати світовому механізму роботи ринку інвестицій.
2.Інвестиційний клімат України та напрями його поліпшення.
Інвестиційний клімат — це сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній країні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.
Щодо  загальної оцінки інвестиційного клімату  в Україні на макроекономічному рівні, то тут слід відзначити, що в економіці продовжується спад виробництва, зменшується частка надходжень від податків, накопичуються неплатежі, знижується частка банківського кредитування у ВВП, зростає сума внутрішнього і зовнішнього боргу, зростає рівень тіньової економіки, знижується частка державних капіталовкладень (щороку в цілому на 5-10%). Крім цього, на інвестиційний клімат держави суттєвий вплив мають:
• приховане  безробіття;
• неможливість виконання державою своїх обов'язків щодо соціального захисту громадян;
• відсутність  ефективних процедур банкрутства, захисту  прав власників;
• високий  рівень злочинності;
• слабка дисципліна виконання законодавчих актів. Причинами погіршення інвестиційного клімату в Україні є:
по-перше, заполітизованість економіки; по-друге, негативні наслідки приватизації, до яких призвело збочення та заміна такої основної мети приватизації, як сприяння розвитку виробництва, на отримання прибутку в короткий термін.
Інвестиційний клімат в Україні знаходиться у прямій залежності і з виправленням деформацій у відносинах власності, забезпеченням надійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, стимулюванням приватної ініціативи. Водночас ми маємо постійно дбати про зміцнення позицій національного капіталу (фінансового,банківського, промислового), його концентрацію та централізацію. Потрібно виходити з того,що лише великий національний капітал у союзі з малим та середнім бізнесом можуть стати основою реальної суверенності національної економіки,її базовою конструкцією.  
На сучасному етапі розвитку економіки України потреба в залученні іноземних інвестицій обумовлена низкою причин, зокрема, вони мають поповнити обмежені внутрішні заощадження та забезпечувати фінансування як окремих підприємств, так і галузей національного виробництвам також необхідністю імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку. Крім того, вони мають використовуватись для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу,який характерний для країн з перехідною економікою.  
Тобто, Україна розглядає прямі іноземні інвестиції як засоби для забезпечення необхідних розмірів фінансових ресурсів із метою здійснення великих інвестиційних проектів, а також, як засоби, що дозволяють компенсувати нестачу внутрішніх джерел для покриття необхідних витрат, і тим самим прискорити процес перетворення економіки країни.  
Залучення прямих іноземних інвестицій дозволяє підприємствам України поліпшити своє положення на технічному і технологічному рівнях та зобов'язує їх застосовувати нові і прогресивні методи роботи і управління виробництвом, що сприяє збільшенню продуктивності і стимулюванню інноваційних процесів.  
Крім того, співробітництво з іноземними компаніями надає можливість українським виробникам мати нові ринки збуту своєї продукції за межами митної території України. У свою чергу,розвиток експортних операцій дозволяє розширювати виробництво й одержувати максимальні прибутки від господарської діяльності.  
Незважаючи на те, що Україна з перших днів незалежності реалізує послідовну відкриту політику, направлену на входження у світове співтовариство, обсяг іноземних інвестицій, залучених в економіку Україци залишається одним із найнижчих серед країн з "перехідною" економікою.  
За даними Держкомстату на 1 січня 2000 року в економіку України іноземними інвесторами було внесено 23629 млн. доларів США, а у 2010 році 150667млн. доларів. Серед 26 країн із перехідною економікою по сукупних об'ємах прямих інвестицій Україна займає 24 місце.  
Отже, іноземні інвестори поки що не дуже зацікавлені в довгостроковому вкладені коштів та співпраці з Україною. Основні причини, що обумовлюють таке ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Україну, можна об'єднати в дві групи на макро-та мікрорівні.  
На макрорівні: стан економіки, законодавство та принципи його регулювання, політична та економічна нестабільність,відсутність системи поширення інформації, яка була б легкодоступною для вітчизняних і закордонних підприємців та охоплювала широкий спектр питань щодо можливості інвестування в Україну.  
На мікрорівні: характер взаємовідносин між вітчизняними підприємцями та їх закордонними партнерами, а також із державними організаціями, відсутність досвіду роботи з іноземними партнерами, відповідних норм та стандартів, бюрократична процедура вирішення практично всіх питань.  
Зокрема, аж ніяк не сприяє підвищенню інвестиційної привабливості України чинна законодавча база з її постійними змінами. Із більше як 300 нормативних актів, прийнятих різними органами законодавчої та виконавчої влади у галузі інвестиційної діяльності, немає жодного, який би не зазнав змін та доповнень.

Серед показників, що використовуються для  розрахунку рейтингу інвестиційної привабливості країни є також кількість введених податків і зборів, обсяги фактичних надходжень до бюджету, заборгованість платників по податках і зборах тощо. Адже традиційно визначальним чинником у процесі прийняття рішень інвестором вважається рівень розвитку інфраструктури країни, і, у тому числі,її фінансова складова.  
Рівень інвестиційної привабливості України за результатами досліджень спеціалізованих інститутів є надто низьким. Так, швейцарський Міжнародний інститут Розвитку Менеджменту щорічно публікує звіт про міжнародну конкурентоспроможність 47 країн світу. Перша трійка країн виглядала так: США, Сінгапур і Фінляндія. 47 місце серед цих країн займає Росія. Що ж стосується України,то вона навіть не потрапила в перелік цих 47 країн.  
За результатами досліджень інвестиційного клімату 60-ти національних економік міжнародною організацією Economist Int.(Лондон) кращою країною для ведення бізнесу в 2000-2004 роках визнана Голландія. Україна при цьому зайняла 56-е місце, пропустивши вперед на три сходинки Російську Федерацію.  
Разом з цим, хоча наша країна залишається регіоном високого ризику, вона потенційно приваблива для іноземних інвесторів, їхнє бажання вкладати капітал в нашу економіку зумовлено метою закріпитися на перспективному ринку збуту України; прагненням отримувати прибутки на довгостроковій основі; доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і наближеності до джерел сировини; використання відносно дешевої і кваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництва і, відповідно, собівартості продукції.  
Тому основними напрямками поліпшення інвестиційного клімату країни повинно бути:  
- формування сприятливого інвестиційного іміджу через організацію та участь в міжнародних виставках, ярмарках, інвестиційних проектах, публікації в міжнародних друкованих виданнях відповідного профілю;  
- сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури (інвестиційних фондів, аудиторських та страхових компаній);  
• покращання інформаційного забезпечення іноземних інвесторів про потенційні можливості інвестування;  
- розробка та подання пропозицій у вищі органи державної влади України щодо вдосконалення державного регулювання сфери іноземного інвестування;  
- підтримка малого підприємництва, оскільки малий та середній бізнес дозволяють використовувати інвестиційний потенціал територій, створювати конкурентне ринкове середовище, швидко реагувати на споживчі потреби і кон'юнктуру ринку, розширюють мережу видів діяльності, орієнтуються на регіональну і місцеву специфіку;  
• сприяння розвитку фондового ринку з метою активізації участі іноземних інвесторів у процесах приватизації, зокрема шляхом здійснення портфельних інвестицій.  
Створення сприятливого середовища для розвитку вітчизняного підприємництва, пожвавлення ділової активності та поліпшення Інвестиційного клімату в державі повинні вирішуватись також і за допомогою податкової політики.  
Існуюче податкове навантаження на виробників в Україні значно вище того рівня, який застосовується в провідних зарубіжних країнах і тому назріло питання його зниження.  
Звідси винятково важливе значення для формування інвестиційної привабливості країни має її податкова система.

4. Шляхи активізації  інвестування.
В Україні  відбуваються всебічні економічні перетворення, що потребує залучення довгострокового  капіталу стратегічних іноземних інвесторів. Однак іноземні інвестиції потрібно розглядати як стимулятор економічного розвитку та політичної стабілізації за умов, якщо основні напрями інвестиційних процесів знаходяться в руслі загальної економічної стратегії держави.  
Однією з проблем становлення інвестиційного середовища є його стабілізація, що набуває особливого значення. Іноземні інвестиції здатні позитивно впливати на платіжний баланс країни, рівень зайнятості населення, структурну перебудов)' економіки, впровадження новітніх технологій та ін.  
Отже обов'язкова і об'єктивно необхідна умова виходу України з економічної кризи — це наявність коштів, потрібних для уникнення бюджетного дефіциту та для активної інвестиційної діяльності у сфері виробництва. Активізація цієї діяльності в Україні — вкрай важливе завдання, розв'язання якого в умовах, що склалися, неможливе без ефективного державного втручання. Саме держава відповідає за створення сприятливого інвестиційного середовища, тому подальший розвиток загальноекономічної ситуації в Україні значною мірою залежатиме від результативності державної інвестиційної політики і від ступеня зміни на краще несприятливих тенденцій, накопичених у сфері інвестування.  
Аналіз останніх досліджень і публікацій відомих науковців — В. Іейця, Б. Кваснюка, А. Яценко, О. Завгородньої, В. Тарасович та інших визначає низку заходів, які передусім потрібні для подолання взаємної недовіри між іноземними інвесторами, місцевими підприємцями та урядом. Серед основних факторів, що заважають цьому, можна зазначити такі  
• орієнтація українського уряду на залучення фінансових ресурсів переважно від міжнародних фінансових організацій (МВФ, МБРР), що призводить до недооцінки необхідності стимулювання дій приватних іноземних інвесторів;  
• домінування урядової політики в Україні та вплив на неї політико-економічних угруповань, орієнтованих на отримання не економічного прибутку, а рентних доходів, що стимулює закритість та викликає негативне ставлення до "чужинців": як національних, так і іноземних потенційних інвесторів;  
• в урядових структурах та на регіональному рівні управління зберігається поділ інвесторів на "своїх" (вітчизняних) та іноземних; одначе зрозуміло, що сьогодні від бюрократичного свавілля потерпають як перші, так і другі.  
Іноземні інвестори лобіюють активізацію трансформаційних процесів, розраховуючи на те, що в більш знайомому середовищі їм буде легше працювати. Почасти це відповідає дійсності, адже підприємства з прямими іноземними інвестиціями (ПП) не потерпають від дефіциту фінансових ресурсів та оборотного капіталу, мають досконаліший порівняно з українськими рівень поточного та стратегічного аспектів менеджменту.  
Проте останнім часом почали складатися умови, за яких вітчизняний стратегічний та іноземний інвестори можуть стати потенційними союзниками у питанні формування нового бізнес-середовища, сприятливого для відтворення капіталу.  
Іноземці, що прагнуть інвестувати свій капітал в українську економіку з мстою здобуття конкурентних переваг у світовому просторі, переважно зацікавлені в створенні сприятливих умов для розвитку національного товаровиробництва, оскільки їхні технологічні процеси, як правило, передбачають міцну співпрацю з українськими підприємствами різних галузей економіки. Водночас реалізація їхньої продукції відбуватиметься здебільшого на світовому ринку, тож українські підприємства навряд чи розглядатимуться цими інвесторами як конкурентні.

Необхідно зазначити, що обсяг іноземних інвестицій в українську економіку зумовлений з одного боку позитивними факторами, що збільшують потік інвестицій, з іншого — факторами, що стримують цей потік, До перших можна віднести такі, що роблять Україну привабливою в очах іноземних інвесторів:  
• дешева та висококваліфікована робоча сила;  
• вигідне географічне розташування країни,  
• місткий ринок високоякісної й відносно недорогої сировини та високоякісних сільськогосподарських ресурсів;  
• просторий і фактично конкурентно необмежений для імпортерів ринок товарів, послуг, технологій тощо;  
• значні промисловий та аграрний потенціали;  
• відсутність усталеної ринкової конкуренції серед національних товаровиробників;  
До другої, більш чисельної групи факторів, які стримують приплив інвестицій, належать такі соціально-політичні фактори:  
• відносна політична нестабільність, пов'язана зі значним розшаруванням населення України та недостатньою політичною структурованістю суспільства;  
• сильні бюрократичні традиції, що не тільки залишилися Україні в спадок і гальмують реалізацію інвестиційних проектів, але й набули нового поштовху під час розбудови української державності;  
• корумпованість органів влади, в тому числі і відповідальних за прийняття рішень у галузі іноземного інвестування та причетних до їх практичної реалізації;  
• надзвичайно високий рівень економічної злочинності та загальної криміналізації суспільства;  
• організаційні, з яких найвагоміші — фактична відсутність спільної із західними країнами системи подання і обгрунтування ділових пропозицій, бізнес-планів, інвестиційних програм, їх практична невідповідність загальноприйнятим світовим стандартам, як за формою, так і за змістом та ін.;  
• недостатня відпрацьованість в Україні механізмів обслуговування іноземних інвестицій та їх ув'язки з процесами приватизації, а також системи моніторингу інвестиційного клімату в країні та недостатня розгалуженість інфраструктури за регіонами і низька відносно світового рівня кваліфікація конкретних виконавців;  
• економічні — відсутність високоефективного та автономного недержавного сектору економіки (наприклад, Європейський банк реконструкції і розвитку не менш як 60% інвестицій, призначених для конкретної' країни, спрямовує винятково в недержавний сектор);  
• неплатоспроможність великої кількості українських підприємств, низький рівень відповідальності щодо дотримання договірних умов тощо;  
• невисока купівельна спроможність більшості населення України.  
Україна сьогодні переживає інвестиційну кризу приплив іноземного ка-піталу в її економіку за світовими мірками дуже незначний і не відповідає потребам країни в інвестиціях. Аналіз стану інвестиційного процесу дає змогу зазначити ряд його характерних особливостей:  
• багато виробничих потужностей не можуть бути використаними: значна частина основних виробничих фондів зношена і потребує заміни найближчим часом; для випуску конкурентоспроможної продукції потрібно створення нових потужностей . Для реального процесу інвестування необхідна стабілізація багатьох параметрів (обмеження інфляції, стабілізація цін і валютних курсів, зменшення інвестиційних ризиків, зміцнення інститутів державної влади, створення ефективної інфраструктури ринку цінних паперів тощо);  
• держава повинна стимулювати трансформацію накопичень в інвестиції, спрямування коштів із сфери фінансових спекуляцій на інвестиції у виробничі галузі економіки;  
• ефективне залучення інвестицій потребує створення досконалих правових засад і ефективної ринкової інфраструктури.

Основні причини гальмування інвестиційних процесів — це економічні і соціально-політичні обставини, що склалися. Іноземні інвестори сприймають Україну як країну з виключно високими ризиками. Причому усі групи інвестиційних ризиків (соціально-політичні, внутрішньо-1 зовнішньоекономічні) и уяві зарубіжних інвесторів постійно погіршуються).  
Соціально-політична нестабільність — один з основних факторів, який гальмує інвестиційну діяльність. Суперництво різних зацікавлених груп і політичних сил навколо економічної реформи (її масштабів, темпів, черговості тощо) не сприяє створенню необхідних умов для функціонування надійної системи регулювання цієї діяльності  
До того ж відсутні адекватна структурна політика в інвестиційній сфері, довгострокові і стабільні «правила гри» (щодо податків, митного режиму, реінвестування, репатріації прибутків тощо).  
Для активного залучення іноземних інвестицій необхідно досягти стабілізації економічного середовища і перш за все — комплексу законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність, утому числі із залученням іноземного капіталу Зараз більшість інвесторів (діючих і потенційних) головним чином — дрібні капіталовкладники, які шукають швидкого прибутку. Солідні інвестори, котрих потребує Україна і могла б потенційно залучати, чекають суттєвого поліпшення інвестиційного оточення.  
В цьому питанні вирішальна роль належить Верховній Раді України, авторитет якої в очах іноземних політиків і бізнесменів зростатиме після прийняття низки відповідних законів. Однак треба мати на увазі, що теперішня законодавча база регулювання ринкової економіки, в тому числі і інвестиційної політики в Україні, перебуває в процесі розвитку

и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.