На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Оперативне планування руху коштв на пдприємств

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 23.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 10. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

курсова  РОБОТА
з дисципліни "Фінансова  діяльність суб’єктів  господарювання" 

НА  ТЕМУ 

«Оперативне планування руху коштів на підприємстві» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала студентка:                ___________                                        Линник К.І.
                       (підпис)     

Група:                                 Ф-83

 
Перевірив(ла):     ___________                                       Рубанов П.М.
                         (підпис)       
         
         
         
         
         
         

Суми 2011
 


Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….3
    Принципи планування………………………………………………………...5
2.  Види планування………………………………………………………………7
2.1 Перспективне  планування………………………………………………........7
2.2 Система поточного  плануваня…………………………………………….…7
3. Найбільш ефективні  методи використання коштів…………………………15
4. Розрахункова частина…………………………………..…………………….18
Висновок…………………………………………………………………………25
Список літератури……………………………………………………………….26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП
     У процесі виробничо–господарської  діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Вкладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки  від її продажу характеризує кругообіг  коштів підприємств.
     Найважливішою стороною діяльності підприємств є  забезпечення грошових надходжень, які  потрібні для відшкодування витрат виробництва і обігу, своєчасного  виконання фінансових зобов’язань  перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання для формування доходу і прибутку.
     Соціально – економічний розвиток ринкових відносин в Україні супроводжуються  якісними структурними зрушеннями у  бік інтенсифікації виробництва, пошуку джерел його фінансування, підвищення його ефективності.
     За  цих умов важливим фактором подальшого розвитку будь – якого підприємства є грошові надходження, що перевищують  платежі підприємства. Від наявності  або відсутності коштів буде в  кінцевому підсумку залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан.
     З переходом на ринкові основи в  господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для  фінансових служб підприємств. Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки – це раціональне  використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.
     Отже, грошові надходження підприємств  відіграють значну роль у процесі  кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, вони створюють економічні умови  для нового циклу виробництва  і реалізації продукції, вдосконалення  та розширення господарства, збільшення власного капіталу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1 Принципи та види планування 

 Найважливішим  принципом планування є вибір  та обґрунтування цілей (цілепокладання), кінцевої мети, результатів діяльності  підприємства. Чітко визначені кінцеві  цілі є вихідним пунктом планування. Беручи загалом, виокремлюють  п'ять основних цілей (або груп  цілей) підприємства:
 —  господарсько-економічну, зумовлену  вимогами забезпечення високої  ефективності виробничої системи,  випуску суспільне необхідної  конкретної продукції;
 —  виробничо-технологічну, що відображає  основне функціональне призначення  підприємства — випуск певної  продукції належної якості;
 — науково-технічну, тобто постійне прискорення науково-технічного прогресу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції та оновленні технічної бази виробництва;
 —  соціальну — якомога більш  повне забезпечення матеріальних  і духовних потреб працівників  підприємства;
 —  екологічну — забезпечення вимоги  відтворюваності ресурсів та  виготовлення екологічно безпечної  (чистої) продукції. 

 Ефективність  і реальність планів значною  мірою залежить від ступеня  реалізації принципу системності.  Цей принцип передбачає, щоб планування  охоплювало всі сфери діяльності  підприємства, усі тенденції, зміни  та зворотні зв’язки в його  системі.
 Важливою  проблемою та вагомою передумовою  реалістичності планування є  забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає:
 —  підтримування безперервної планової  перспективи, формування й періодичну  зміну горизонту планування, що  залежить від загальних соціально-політичних  та економічних передумов, темпів  науково-технічного прогресу в  галузі, тривалості впливу управлінських  рішень, вірогідності передбачення  майбутнього;
 —  взаємо погодження довго-, середньо- та короткострокових планів;
 —  своєчасне коригування перспективних  і поточних планів, виходячи із  держаних сигналів щодо зовнішніх  (регіон, економіка в цілому) та  внутрішніх усередині самого  підприємства) зміну мов господарювання. 

 Однією  із найважливіших вимог до  планових рішень є забезпечення  оптимальності використання застосовуваних  ресурсів.
 Використання  ресурсів підприємства має орієнтуватись  на потреби, умови та кон'юнктуру  ринку, інтенсифікацію виробництва,  запровадження досягнень науково-технічного  прогресу, максимально повну реалізацію  наявних резервів як суто виробничих, так і організаційних тощо.
 Важливою  якісною характеристикою плану  є його збалансованість, тобто  необхідна та достатня кількісна  відповідність між взаємозв’язаними  розділами й показниками плану.  Збалансованість — це визначальна  умова обґрунтованості планів, реальності  їхнього виконання. Головним її  проявом є відповідність між  потребами в ресурсах та наявністю  таких.
За ринкових умов, коли постійно змінюється зовнішнє й внутрішнє середовище діяльності підприємства, украй важливо створити передумови для адекватної динамічної збалансованості та мобільності  виробництва. Навіть ідеально збалансований  за його складання план не гарантує, що в процесі виконання не виникне  диспропорцій під впливом різноманітних  чинників. Принцип збалансованості  потребує також планування ресурсного забезпечення можливості швидкої та адекватної реакції на зміни в  умовах господарювання. 
 
 
 
 
 
 
 

2 ВИДИ ПЛАНУВАННЯ
2.1 Перспективне планування
Перспективне  планування на підприємстві охоплює  довгострокове (стратегічне) та середньострокове планування.
Довгостроковий  план відбиває стратегію розвитку підприємства. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування  стратегічних рішень.
Середньостроковий план - це деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим  планами є дуже умовною і неоднозначною. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, вірогідності первинної  інформації, якості її аналітичного оброблення тощо.
Найважливішими  складовими середньострокового плану  є детальна хронологія проектів, повна  номенклатура продукції, що виготовляється, конкретні інвестиційні та фінансові  показники. 

2.2 Система поточного (оперативного) планування
Поточне (оперативне) планування полягає в  розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямами  його діяльності на короткі періоди (квартал, місяць).
Оперативне  планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого - засобом  виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного  управління виробництвом.
У процесі  оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, робочих  місць - на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно  поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання  та поточного регулювання виробництва.
Тактичне  планування за певними ознаками істотно  відрізняється від розробки й  практичного здійснення стратегії. Існують три аспекти цієї різниці.
 Перший - часовий: чим віддаленіші наслідки  має план, чим важче від нього  відмовитись, тим більш стратегічним  він є. Це означає, що стратегічне  планування пов'язане з рішеннями,  наслідки яких даватимуться взнаки  протягом тривалого періоду і  які буде складно виправити.  Тактичні плани лише конкретизують  та допов­нюють стратегічні.
 Другий - за охопленням сфер впливу: стратегічне  планування ширше і глибше  впливає на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.
 Третій - сутнісно-змістовний: якщо стратегічні  плани окреслюють місію та  підпорядковані цій місії цілі  діяльності підприємства, а також  принципово важливі загальні  засоби досягнення таких, то  тактичні плани мають чітко  визначити всю сукупність конкретних  практичних засобів, необхідних  для здійснення намічених цілей.
Отже, завжди існує певна відносність, умовність  у розподілі часових горизонтів планування (і відповідно планових документів стратегічного значення й тактичного забезпечення) на довго-, середньо- та короткострокові періоди. Але тривала практика планової роботи визначила період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних  короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період у  кілька років для конкрети­зації, деталізації завдань довгострокового  стратегічного плану.
Середньостроковий план - це кількісно визначена на певний період стратегія підприємства за всіма або за найважливішими субстратегіями.
Середньо- і короткострокові плани взаємозв'язані; їх складають за єдиною методологією і вони мають однакову структуру.
У практиці господарювання розрізняють три  основні системи  оперативного планування: подетальну, комплектну та на замовлення. Вибір системи оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, асортименту та особливостей продукції тощо. Перевагу віддають тій системі, яка дає найбільш ефективно вирішує завдання оперативного планування.
Подетальна  система за планово-облікову одиницю  визначає деталь певного найменування. Залежно від особливостей інших  елементів та організації самого процесу оперативного регулювання найпоширенішими різновидами подетальної системи є такі.
1. Складська  система, коли рівень завантаження  та рівномірність випуску продукції  визначаються через наявність  складських запасів певних розмірів. Ця система корисна при великій кількості застосовуваних для виготовлення продукції стандартних (уніфікованих) вузлів та деталей.
2. Система  планування за нормами технологічних  запасів, яка передбачає встановлення  постійної насиченості всіх стадій  виробничого процесу необхідними  запасами напівфабрикатів (деталей,  вузлів, комплектуючих) і суворе  дотримання розрахункового рівня  цих запасів для кожного цеху. Ця система застосовується для  серійного та великосерійного  виробництва.
3. Система  планування за строками подачі, в основу якої покладаються  встановлені строки запуску та  випуску партій деталей з урахуванням  технологічних запасів і строків  міжцехових подач. За умов серійного  та великосерійного виробництва  строки можна переглядати щоразу  при розробці, чи уточненні оперативних  планів. У масовому виробництві  встановлюються стандартні строки.
4. Система  планування за тактом потоку  ґрунтується на синхронізації  діяльності всіх виробничих підрозділів  і встановленні єдиного такту  випуску готової продукції. Така  система застосовується у масовому  виробництві з широким використанням  поточних методів організації  виробничих процесів.
Оперативне  планування поєднує  два напрями роботи.
Перший  напрям, у рамках якого розробляються  оперативні плани та графіки виготовлення та реалізації продукції, називається  календарним плануванням.
Другий  напрям включає роботи, що необхідні  для безперервного оперативного обліку, контролю виконання оперативних  планів і регулювання ходу виробництва. Цей напрям дістав назву диспетчеризації.
Внутрішньоцехове  оперативне планування включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їхнього виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.
Комплектна  система відрізняється від інших  тим, що в ній за планово-облікову одиницю визначено об'єднаний  за певними ознаками комплект деталей (вузлів). Найбільш поширеними її підсистемами є комплектно-вузлова, комплектно-групова, машинокомплектна.
1.Комплектно-вузлова  підсистема за планово-облікову  одиницю використовує вузловий  комплект, до якого входять деталі  одного складального вузла. Ця  система характерна для виробництва  складної продукції з тривалим  виробничим циклом.
2.Комплектно-групова  підсистема застосовується, коли  виготовляються деталі (вузли), що  обробляються за єдиною технологією,  мають єдину періодичність запуску-випуску  та єдині строки подачі на  наступну стадію.
3.Машипокомплектна  підсистема найпростіша, оскільки  її планово-обліковою одиницею  є машинокомплект, тобто повний  комплект деталей, що їх виробляє  той чи інший цех для певного  виробу (машини). Ця система може  застосовуватись у виробництві  нескладних виробів, з невеликою  кількістю деталей.
Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних термінів запуску-випуску виробів  за кожним замовленням. Замовлення і  є планово-обліковою одиницею для  підприємства вцілому. Для окремих  цехів такими є комплекти деталей, вузлів для певних замовлень. Застосовується ця система в одиничному та дрібносерійному  виробництвах, де практикуються дрібні й різноманітні замовлення, її особливість  полягає в охопленні всього процесу  виконання замовлення: від підготовки виробництва до випуску готового виробу.
Розробку  та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї покладені  такі завдання: забезпечити виконання  графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швидко усувати; використовувати  технологічні та страхові запаси в  разі виникнення перебоїв у постачанні та виробництві.
Під оперативним плануванням  розуміється здійснення поточної діяльності планово-економічних служб протягом короткого періоду, наприклад, розробка річної виробничої програми, складання квартальних бюджетів підприємства, контроль і коректування отриманих результатів і тощо  На промислових підприємствах прийнято розрізняти кілька видів і систем оперативного планування.
Залежно від змісту і термінів дії оперативне планування підрозділяється  на два види: календарне та поточне. Ці два види оперативного планування виробляються економістами-менеджерами і фахівцями планових і виробничих відділів і цехів підприємства.
  Календарне  планування включає розподіл річних планових завдань по виробничим підрозділам і термінів виконання, а також доведення встановлених показників до конкретних виконавців робіт . З його допомогою розробляються змінно-добові завдання та узгоджується послідовність виконання робіт окремими виконавцями. Вихідними даними для розробки календарних планів служать річні обсяги випуску продукції, трудомісткість виконуваних робіт, терміни поставки товарів на ринок і інші показники соціально-економічних планів підприємства.
Поточне  планування чи  диспетчирування  виробництва передбачає оперативний контроль і регулювання ходу виробничих процесів, а також облік випуску продукції та витрачання різних ресурсів.
Залежно від сфери застосування оперативне планування на більшості машинобудівних підприємств підрозділяється на міжцехових та внутрішньоцехові.  Міжцехові  планування забезпечує розробку, регулювання  та контроль виконання планів виробництва  і продажу продукції всіма  цехами підприємства, а також координує  роботу основних та допоміжних цехів, проектно-технологічних, планово-економічних  та інших функціональних служб. На машинобудівних підприємствах, як правило, виробничі  програми розробляються і видаються  цехам плановими службами на черговий рік з квартальною та місячної розбивкою. Змістом  внутрішньоцехового  планування є розробка оперативних  планів і складання поточних графіків роботи виробничих ділянок, потокових  ліній і окремих робочих місць  на основі річних планів виробництва  і продажу продукції основних цехів підприємства.
У сучасному  виробництві широко поширені різні  системи оперативного планування, визначувані  як внутрішньофірмових факторами, так  і зовнішніми ринковими умовами. Під  системою  оперативного планування виробництва в економічній літературі прийнято розуміти сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризуються ступенем централізації, об'єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції  та оформлення облікової документації. Погоджуючись в цілому з даними визначенням, представляється необхідним уточнити поняття системи оперативного планування відповідно до нових ринковими відносинами підприємств. Ця система, на наш погляд, являє собою сукупність методів і способів розрахунку основних планово-організаційних показників, необхідних для регулювання ходу процесу виробництва і споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основних характеристик будь-якої системи оперативного планування  відносяться: методи комплектування календарних завдань підрозділами підприємства, порядок узгодження і взаємоув'язки роботи цехів і ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунку планових показників, склад супроводжуючої документації і ін Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і результатами планування, масштабом і типом виробництва, організаційною структурою підприємства та іншими факторами. Найбільшу популярність у цей час мають подетально, позамовному і комплекті системи оперативного планування та їх різновиди, які застосовуються на багатьох великих вітчизняних підприємствах і зарубіжних фірмах, а також в малому та середньому підприємництві.
 Подетально  система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. За цією системою планується і регулюється хід виконання робіт, технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період - годину, зміну, день, тиждень і т.д. В основі подетально системи лежить точне планування такту і ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, міжопераційного і циклових заділів і постійне їх підтримку в процесі виробництва на суворому розрахунковому рівні. Застосування цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічних операцій. Тому подетально планування доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, що випускається, що має місце в умовах великосерійного і масового або, кажучи по ринковому, малопродуктового виробництва.
 Позамовному  система оперативного планування застосовується в основному в одиничному і дрібносерійного виробництва з його різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом продукції, що випускається і виробничих послуг. У цьому випадку об'єктом планування,
або основною планово-обліковою одиницею, є окремий  виробниче замовлення, що включає  кілька однотипних робіт конкретного  споживача-замовника. Дана система  планування базується на розрахунках  тривалості виробничих циклів і нормативів випередження, за допомогою яких встановлюються потрібні замовником або ринком строки виконання як окремих процесів або  робіт, так і всього замовлення в  цілому.
 У комплекті система застосовується головним чином у серійному машинобудівному виробництві. В якості основної планово-облікової одиниці використовуються різні деталі, що входять в складальний вузол або загальний комплект товарів, згрупованих за певними ознаками. При комплектного системі планування календарні завдання виробничим підрозділам розробляються не по деталях окремого найменування, а за укрупненими групами або комплектів деталей на вузол, машину, замовлення або певний обсяг робіт і послуг. Ця система сприяє скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних і функціональних служб підприємства. При даній системі значно підвищується гнучкість оперативного планування, поточного контролю і регулювання ходу виробництва, що в умовах ринкової невизначеності служить для підприємств важливим засобом стабілізації виробництва.
Крім  розглянутих трьох систем оперативного планування, на вітчизняних підприємствах  застосовуються такі їх підсистеми, як планування по такту випуску, за зачепила, випередження, на склад та ін.
Планування  по  такту  випуску виробів  передбачає вирівнювання тривалості технологічних  операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу відповідно до єдиної розрахункової часом виконання  взаємопов'язаних робіт. Такт в даному випадку слугує найважливішим планово-економічним  регулятором ходу виробництва на робочих місцях. Наприклад, на Волзькому  автомобільному заводі діє для суміжних виробництв єдиний організаційний такт, що дорівнює 1 хв, протягом якої виконуються  різні трудові процеси на синхронізованих  робочих місцях верстатників і складальників, а на трьох поточних лініях головного  конвеєра сходять три нові автомобілі. За допомогою такту визначаються основні об'ємні і календарні показники  планового випуску машин.
Планування  по  доробку  передбачає підтримку  на необхідному розрахунковому рівні  запасу заготівок, напівфабрикатів  і комплектуючих, призначених для  подальшої обробки і зборки на кожній стадії виробництва. Для забезпечення ритмічної роботи взаємопов'язаних виробничих ділянок і поточних ліній визначаються нормальні розміри виробничих заділів, що представляють собою відповідний запас заготівок. За призначенням заділи бувають технологічні, транспортні, страхові, міжопераційного або межцікловие. Розмір зачепила може бути встановлений у деталях або днях. Загальний нормальний зачепив звичайно приймається рівним сумі всіх доданків запасів заготовок і деталей.
Планування  по  випередження  характеризується розподілом і угрупуванням деталей  та робіт по термінах випуску і  організацією їх своєчасного виготовлення та передачі на відповідні стадії виробництва  в залежності від розрахункових  випередження часу. Під  випередженням  розуміється календарний період часу, на який кожна попередня частина  або стадія виробничого процесу  повинна випереджати подальшу з  метою її закінчення в запланований термін по відношенню до завершальної стадії обробки або збирання деталей.  У цій системі планово-облікової  одиницею може бути окрема деталь або  складальна одиниця продукції.
Планування  на  склад  або на ринок здійснюється при випуску продукції та її постачання на продаж в значних обсягах при  невисокій трудомісткості і невеликому числі технологічних операцій. При  цій системі планово-виробничий відділ визначає необхідну кількість  готових деталей, які повинні  постійно перебувати на проміжній або  кінцевої стадіях виробництва і  продажу продукції.
Розрахункові  запаси продукції повинні безперервно  підтримуватись на такому рівні, який забезпечує безперебійний хід виробництва  або збуту продукції. Якщо запас  продукції падає до запланованої точки замовлення, то необхідно підвищити  його до планового чи нормативного рівня. Дана система, крім точки замовлення, передбачає також розрахунок мінімального і максимального запасів. Тому вона ще називається  системою «мінімум-максимум». 
  
 
 
 

3 Найбільш ефективні  методи використання  оборотних коштів 

Застосовують  наступні основні  методи нормування оборотних  коштів:
Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.
Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.