На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Органзацї грошового обгу в Україн

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 24.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ 
 
 

ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ГРОШОВОГО ОБІГУ ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ..........................5
            1.1.Поняття грошового обігу та його роль.....................................................5
    1.2.Характеристика готівкового та безготівкового грошового обігу...11
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ  ГРОШОВОГО                                                                                                                                                              ОБІГУ В УКРАЇНІ......................................................................................................16
            2.1. Сучасний стан готівкового обігу............................................................16
           2.2. Стан безготівкового обігу........................................................................20
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ГРОШОВОГО 
ОБІГУ В УКРАЇНІ......................................................................................................27
ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ.....................................................................................36
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................39 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 
 

     Грошовий  обіг — це рух грошей у процесі  виробництва та обігу товарів, надання  послуг, здійснення різних платежів населенням. 
Наявність грошового обігу передбачає існування в країні певної грошової системи.

     У грошовому обігу України слід розрізняти грошовий обіг готівкою і  безготівковий грошовий обіг. Разом  безготівкові і готівкові кошти  створюють єдиний грошовий обіг, який в умовах ринкової економіки сприяє: 
перерозподілу грошових засобів між суб'єктами ринку та різними секторами економіки; задоволенню потреб економіки у грошових засобах завдяки регулюванню грошової маси в обігу тощо.

     Здійснення  організації грошового обігу  відіграє досить важливе значення у економіці будь – якої країни.
     Актуальність  розгляду даної теми пояснюється  тим, що у функціонуванні ринкової економіки  головну роль відіграють гроші і  грошовий обіг в державі. Адже саме гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Це обумовлюється тим, що вони опосередковують усі економічні відносини людей  з  приводу купівлі-продажу  результатів їхньої діяльності. А свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в сфері обігу.
     Практичне значення даної теми полягає у  тому, що її знання забезпечує розуміння форм та систем грошового обігу та методів його регулювання.
     Об’єктом  даної теми є грошовий обіг в Україні, а її предметом – методи, принципи здійснення регулювання та організації грошового обігу.
     Організацію грошового обігу розглядали досить багато вчених таких як О.А. Костюченко, О.О. Качан, І.Б. Заверуха, О.П. Орлюк, А.В. Лемківський, О. Шереметьєва, О.В. Сударенко тощо, але на сьогоднішній час дане питання не є вивчене повністю і сьогодні точиться багато дискусій щодо даної теми.
     Можна зазначити, що в процесі розгляду даної теми перед нами постають такі завдання:
    розкрити теоретичні основи поняття грошового обігу;
    дослідити роль грошового обігу;
    визначити сучасний стан готівкового і безготівкового обігу;
    визначити основні проблеми та перспективи грошового обігу в
Україні.
   Щодо  мети дослідження, то вона полягає в  дослідженні організації грошового  обігу в Україні.
   Дана  курсова робота складається із трьох  розділів.У першому розділі описується система грошового обігу та її елементи. У другому розділі розглядається організація та здійснення регулювання грошового обігу в Україні, а у третьому – проблеми та перспективи організації грошового обігу в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1
СИСТЕМА ГРОШОВОГО ОБІГУ  ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ 
 
 

      Поняття грошового обігу та його роль
 
 
     Реалізація  суті і функцій грошей здійснюється в процесі їх постійного руху. В найбільш узагальненому визначенні цей рух грошей називають грошовим обігом.
     Грошовий  обіг здійснюється між усіма суб’єктами ринкової економіки і в цілому обслуговує реальний рух товарів та послуг. Але сфера грошового обігу є відносно самостійною, тому в загальному обороті матеріальних благ, послуг і грошей, рух грошей виступає як такий, що не пов’язаний з рухом реальних благ. Отже, грошовий обіг — це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Грошовий обіг – це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві [21, 27].
     Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні й споживанні валового національного продукту, їх можна об'єднати в такі групи:
     - фірми - суб'єкти, що забезпечують створення та реалізацію ВНП;
     - домашні господарства - суб'єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва та ін.) і є кінцевими його споживачами;
     - державні структури - суб'єкти, що забезпечують розподіл і перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію і споживання останнього;
     - фінансові посередники - суб'єкти грошового ринку, котрі спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників [14, 75].
     Між суб'єктами грошового обігу є певні відмінності в характері економічних відносин. Це дає підставу для структурування грошового обігу за економічним змістом.
     Першим видом економічних  відносин, що реалізуються в грошовому  обігу, є відносини обміну. Для руху грошей, що обслуговують ці відносини, притаманна еквівалентність, оскільки передача грошей покупцем продавцеві відповідає переміщенню товару рівновеликої вартості. Одержані продавцем гроші не повертаються до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу грошей. Рух грошей у цьому випадку опосередковує реалізацію товарів і послуг у процесі суспільного відтворення.
     Такий вид руху грошей, що обслуговує сферу  обміну, становить окремий сектор, він називається грошовим обігом.
     Частина руху грошей пов'язана з розподілом вартості валового національного продукту і національного доходу. Такий  рух грошей здійснюється нееквівалентно. Тобто грошовому платежу не відповідає рух реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обігу називається фінансово-кредитним.
     Частина відносин у цьому секторі має  характер відчуження. Визначена законодавством частина доходів економічних  суб'єктів вилучається у вигляді  податків та інших обов'язкових платежів, що надходять у розпорядження держави. Такий рух грошей набуває не тільки безеквівалентного, а й безповоротного характеру. Одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди без отримання будь-якого еквівалента, а інші їх отримують теж безповоротно, не виплачуючи ніякої ціни за них. Цю частину фінансово-кредитного обігу називають фіскально-бюджетною.
     Інша  частина фінансово-кредитного обігу  обслуговує сферу перерозподільчих відносин, у яких власність суб'єктів  не відчужується безповоротно, а лише передається в тимчасове користування. Це має місце, наприклад, при внесенні грошей на банківські депозити чи в операції купівлі цінних паперів. Суб'єкти, що передають свою власність у тимчасове користування, отримають дохід. Цей сектор руху грошей докорінно відрізняється від сектора грошового обігу, а також і від фіскально-бюджетного. У ньому рух грошей зворотний, і власник одержує дохід у вигляді відсотків чи дивідендів. Цей сектор руху грошей називається кредитним. Кредит становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, він діє на принципах строковості, поворотності і платності.
     Частина обігу цього сектора пов'язана  з продажем і купівлею акцій. Цей  сегмент грошового обігу називається  фінансовим.
     Виходячи  з особливостей руху окремих частин грошей у грошовому обігу необхідно виділити три важливі сектори: грошовий обіг, фінанси, кредит. Рух грошей у цих секторах має відносно самостійний характер, свій особливий механізм регулювання і володіє специфічними можливостями впливу на процес суспільного відтворення [14, 81].
     Можна зазначити, що одним з кількісних показників, що характеризує стан грошового  обігу  є грошова маса, адже це сукупність грошей у всіх формах,  що знаходяться в економічному обороті  на визначений момент часу.
     Показник  грошової маси має надзвичайно важливе значення для економічної стабільності. Оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в економічному обороті, може суттєво вплинути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятість та інші економічні перемінні.
     Грошова маса знаходиться в розпорядженні  всіх суб’єктів економічного обороту, у населення, підприємств, їх об’єднань, громадських організацій, банків, держави та інших суб’єктів.
     За  формою грошова маса в сучасний період виступає як готівкові знаки (банкноти та розмінні монети); грошові кошти  на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші); деякі види цінних паперів (вексель, чек) та інші. Ці складові грошової маси істотно відрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу. Поряд з цим, всі перераховані форми ліквідних коштів у тій чи іншій мірі функціонують як засіб збереження вартості, а тому практично не можливо провести межу між власно грошима та іншими ліквідними активами. Тому в міжнародній банківській статистиці широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей. Він грунтується на ступені їхньої ліквідності. Взагалі поняття ліквідності передбачає наявність двох властивостей: можливість використовувати активи в якості платежу та здатності зберігати вартість.
     Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів M0, М1, М2, М3.
     Грошові агрегати- це зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій [17, 325].
     Отже, агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.
     Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.
     Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + кошти  на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів  та інших спеціальних рахунках.
     Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків [17, 326].
     Можна зазначити, що незалежно від структури  агрегатів, вони різняться між собою  ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці, участю в інфляції.
     Грошовий  обіг, як правило, розглядають на двох рівнях: на мікрорівні і на макрорівні. На мікрорівні гроші обслуговують домашні  господарства й фірми, і виступають у процесі свого руху або як гроші, або як капітал. У тому випадку, коли гроші витрачаються населенням на задоволення своїх потреб, гроші функціонують як гроші, переважно у функції засобу обігу і платежу. Коли ж гроші витрачаються з метою їх збільшення, то вони функціонують як капітал [16, 55]. Рух грошей на мікрорівні має дві форми: рух капіталу і рух доходу. У першому випадку гроші є знаряддям для збільшення вартості. Цей рух частини грошової маси надзвичайно важливий як з погляду власника (індивідуального чи колективного) капіталу, так і з погляду суспільства. З огляду на позицію підприємця, рух грошей є основою для збільшення його капіталу, для отримання додаткової вартості. Чим більш організованим і вільним буде рух грошей, тим більше можливостей для самозростання вартості, адже капітал може функціонувати як капітал тільки в русі. Що ж стосується всього суспільства, то чим організованішим і ефективнішим буде рух грошей як капіталу на мікрорівні, тим більшою буде сукупність матеріальних благ, які й уособлюють урешті-решт багатство суспільства.
     З іншого боку, гроші функціонують як гроші. Ця форма їх руху забезпечує оборот тієї маси товарів і послуг, що призначені для задоволення потреб людини. Значення цієї форми руху грошей важко переоцінити, адже загальний характер товарного виробництва робить практично неможливим задоволення потреб людини без грошей. З розвитком суспільного виробництва цю місію грошей реалізують усе складніші й досконаліші фінансові інструменти.
     На  відміну від обороту грошей на рівні підприємства, тобто на мікрорівні, рух грошей на рівні всього суспільства (на макрорівні) відрізняється, передусім, такими особливостями [18, 70]:
     - гроші на цьому рівні не виступають як багатство. Раніше, коли в обігу були повноцінні гроші, вони ще являли собою матеріалізацію багатства взагалі. У сучасних умовах вони лише знаки, що не мають власної вартості і тому не є багатством як таким. Від збільшення маси грошей сукупне багатство суспільства не зростає.
     - на відміну від руху грошей на рівні окремого суб’єкта господарювання, або населення, де вони виступають або у формі капіталу, або у формі грошей як таких, на макрорівні гроші функціонують лише як гроші. Вони забезпечують рух товарів в усьому суспільному виробництві і поєднують усі його фази. За допомогою грошей здійснюється розподіл і перерозподіл виробленого продукту.
     - на макрорівні завжди існує певна, дана на кожний конкретний період часу, рівновага між грошовою масою і виробленими в суспільстві товарами й послугами. З розвитком виробництва ця рівновага порушується і це передусім пов’язано зі збільшенням масштабів виробленого продукту. Внаслідок цього виникає додаткова потреба у грошах.
     Роль  грошового обігу на сьогодні є дуже важливою, адже грошовий обіг здійснюється у рамках грошової системи кожної країни. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей.
     Отже, грошовий обіг — це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні й споживанні валового національного продукту. Роль грошового обігу проявляється у тому, що за його допомогою здійснюється розширене відтворення, він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище. 
 
 
 

         1.2.Характеристика готівкового та безготівкового грошового обігу 
 

     Залежно від форми грошей грошовий обіг поділяється  на готівковий та безготівковий. Як один вид обігу, так і інший має свої недоліки та переваги.
     В організації грошового обігу  завжди має місце готівково-грошовий обіг. Його суть полягає в тому, що обмінні операції супроводжуються  рухом готівкових грошей.
     Основними шляхами надходження готівки  в обіг є виплата заробітної плати і здійснення інших платежів, наприклад, виплата пенсій, стипендій, премій і т. ін. Ці гроші надходять населенню через банки або через каси підприємств.
     Існує кілька переваг здійснення розрахунків готівкою, а саме:
     -       універсальність готівки як засобу платежу;
     -       обов’язковість до приймання;
     -       анонімність розрахунків;
     -       легкість використання [22, 207].
     Також варто зауважити, що високі показники  частки готівки в обігу не є  наслідком світової фінансово-економічної кризи, а склалися історично.
     Значний вплив на збільшення обсягів готівки  в обігу спричиняють такі фактори:
     -       високий рівень тіньової економіки;
     -       низький рівень доходів громадян;
     -       відсутність терміналів та обмеженість використання безготівкових розрахунків у сільській місцевості;
     -       девальваційні та інфляційні очікування;
     -       нерозвиненість фінансових ринків [18, 69].
Готівковий  грошовий обіг характеризується також і низкою негативних особливостей, а саме:
     - готівково-грошовий обіг характеризується високими витратами щодо його організації. Це пов’язано з випуском (емісією) готівки, її транспортуванням, збереженням, заміною зношених купюр тощо.
     - на основі цієї форми організації грошового обігу складно забезпечити належний контроль з боку держави за грошовим оборотом.
     - розрахунки між господарюючими суб’єктами у готівковій формі відкривають можливість для різних фінансових порушень, наприклад, для приховання прибутку, ухилення від подат ків і тощо [18, 71].
     Зазначені недоліки готівково-грошового обігу змушують державу йти на максимальне застосування безготівкових розрахунків. У сучасних умовах цьому сприяє подальший розвиток кредитних грошей (наприклад, у вигляді широкого застосування кредитних карток) і науково-технічний прогрес, що сприяє впровадженню безготівкових розрахунків навіть на рівні роздрібної торгівлі. Крім того, у ряді країн розрахунки готівкою обмежуються адміністративними заходaми. Як правило, це стосується платежів великими сумами. Унаслідок проведення такої політики, чaстка готівки в країнах з високорозвиненою ринковою економікою, як правило, невелика і складає 5—7 % усієї грошової маси.
     Готівковий  грошовий обіг є лише частиною грошового  обігу. Друга його частина представлена безготівковим грошовим обігом.
     Безготівковий грошовий обіг являє собою таку організацію розрахунків між учасниками суспільного виробництва, яка здійснюється без використання готівки шляхом перерахування коштів з одного розрахункового рахунку на інший. Історично такий спосіб розрахунків виник у кінці XVII— на початку XVIII ст., але широкого застосування до початку XX ст. не набув. Так, наприклад, у Німеччині безготівкові розрахунки виникають у Гамбурзі вже в 1691 p., коли в цьому місті було створено «Гамбургер-банк». Проте ця форма організації розрахунків ще довго не набувала поширення. Лише починаючи з XX ст. безготівкові розрахунки швидко поширюються, а сьогодні вони є головною формою організації грошового обігу [16, 65].
     У сфері безготівкового обігу рух  грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється більшість операцій, в тому числі і розрахунки між підприємствами.
     Безготівкові  розрахунки треба розглядати як цілісну  систему, яка включає: класифікацію розрахунків; організацію розрахунків; форми відповідних документів; взаємовідносини платників з банками.
     У класифікації безготівкових розрахунків  слід розрізняти: розрахунки за товарними  операціями;  розрахунки за нетоварними  операціями [23, 125].
     Розрахунки  за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово - господарську діяльність підприємств.
     Розрахунки  за нетоварними операціями пов’язані  з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції,
тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.
      Існують такі переваги безготівкового обороту над готівковим:      прискорюється обіг грошових коштів господарюючих  суб’єктів; значно скорочуються витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери [21, 168].
    Безготівкові  розрахунки дозволяють значно зменшити витрати обігу, пов’язані з грошовими розрахунками у господарстві, звести до мінімуму суму грошей, яка знаходиться в обігу. Цією беззаперечною перевагою безготівкових розрахунків їх значення у ринковій економіці не обмежується. Зосередження безготівкового платіжного обороту в кредитній системі дає змогу раціонально використовувати всі тимчасово вільні кошти, що зберігаються на банківських рахунках, для цілей прямого банківського кредитування суб’єктів ринкових відносин, суттєво прискорювати розрахунки, в тому числі шляхом запровадження найновіших засобів електронного зв’язку. Оскільки зміст безготівкових розрахунків розкривається у розрахункових (платіжних) документах, розрахунки у такий спосіб несуть в собі великі можливості контролю за виконання договірних зобов’язань з боку як одержувачів грошей, так і платників, а в необхідних випадках - з боку контролюючих і правоохоронних органів.
    Існує кілька принципів безготівкових  розрахунків :
    1) зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку;
    2) право вибору для відкриття рахунків усіх видів за згодою банку;
    3) самостійний вибір підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах;
    4) списання коштів з рахунку підприємства за розпорядженням його власника;
    5) відкриття поточних рахунків підприємств установами банків тільки за умови повідомлення про це податковому органу;
    6) термінове здійснення платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближений до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.
    7) здійснення платежів в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту [19, 44].
     Отже, порівнюючи ці два види грошового  обігу можна зробити висновок, що готівковий обіг призначений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей. Оскільки безготівкова і готівкова сфери обслуговують різні кола народно-господарського обороту, вони мають виконувати різні економічні завдання і працювати по-різному.
     Між готівковим та безготівковим грошовим обігом  існує тісний взаємозв’язок, що реалізується в постійному переході грошей із безготівкової форми у  форму готівки й навпаки. Цей  процес є досить складним, a головне, він має бути чітко збалансованим, щоб не призвести до небажаних процесів в економіці. Тому як безготівковий, так і готівковий грошовий обіг та їх взаємодія постійно контролюються і регулюються Національним банком України.
     Отже, грошовий обіг — це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні й споживанні валового національного продукту. Роль грошового обігу проявляється у тому, що за його допомогою здійснюється розширене відтворення, він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище.
     Грошовий обіг поділяється на готівковий та безготівковий.
     Основними шляхами надходження готівки  в обіг є виплата заробітної плати  і здійснення інших платежів, наприклад, виплата пенсій, стипендій, премій тощо. Ці гроші надходять населенню  через банки або через каси підприємств.
         Безготівковий грошовий обіг являє собою таку організацію розрахунків між учасниками суспільного виробництва, яка здійснюється без використання готівки шляхом перерахування коштів з одного розрахункового рахунку на інший.
     Сфера безготівкового і готівкового обігу взаємопов’язані: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівкову і навпаки. У свою чергу готівка, що оприбутковується через касу підприємства, здається в банк, зараховується поточний, розрахунковий або інші рахунки і стає відповідно безготівковими коштами. 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ  ГРОШОВОГО ОБІГУ  В УКРАЇНІ 
 
 

      2.1. Сучасний стан готівкового обігу 
 

     В умовах ринкової економіки гроші  функціонують у різноманітних формах на основі внутрішньої взаємодії, притаманної грошовим функціям. Вони не автономні і можуть бути теоретично обгрунтовані лише як складові елементи єдиної грошової системи. Сукупність грошей у всіх формах, що знаходяться в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року) визначає величину грошової маси [17, 322].
     Як  уже було сказано, для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів M0, М1, М2, М3.
     Пильної уваги заслуговує агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші. Отже, даний агрегат характеризує саме готівковий обіг в країні.
     Національний  банк України організовує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93-95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5-7 %) - готівкою.
     Для забезпечення організації готівкового  обігу Національний банк
здійснює:
     1) виготовлення та зберігання банкнот  і монет;
     2) створення резервних фондів банкнот  і монет;
     3) встановлення номіналів, систем  захисту, платіжних ознак та  дизайну 
     грошових  знаків;
     4) встановлення порядку заміни  пошкоджених банкнот і монет;
     5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;
     6) визначення порядку ведення касових  операцій для банків, інших фінансово-кредитних  установ, підприємств та організацій;
     7) визначення вимог стосовно технічного  стану та організації охорони приміщень банківських установ [3].
     Національний  банк України наділений виключним  правом здійснення емісії, тобто випуску  в обіг грошових знаків в усіх формах.
     Можна зазначити, що процеси загальноекономічного зростання, соціальна спрямованість економіки сприяли збільшенню попиту на гроші та вплинули на динаміку показників готівкового обігу України.
             
              %
                                      роки
           Рис. 2.1.  Динаміка готівки в грошовому обігу
         Починаючи з 2003 року в Україні спостерігається постійне зменшення
частки  готівки в обігу. Якщо в 2003 році ця частка становила 34,8 %, то в 2004 – 33,7 %, у 2005 – 31%, у 2006 – 28,7 %, у 2007 – 28%, що свідчить про покращення грошової маси внаслідок зважених дій уряду. Однак в 2008 році частка готівки становила 30 %, а в 2009 році – 32,2 %. Дана ситуація простежується через світову економічну кризу, яка спіткала Україну саме у 2008 році. На той час уряд не мав конкретних методів і засобів, щодо виходу з кризи і в наслідок цього спостерігається зміна грошової маси і збільшення готівки в обігу. Проте уже починаючи з 2010 року, готівка в обігу починає зменшуватися до 31,4 %, що є беззаперечно позитивним фактором. Проаналізувати дану ситуацію по місяцях ми можемо за допомогою таблиці 2.1.
     Таблиця 2.1.
     Грошовий  агрегат М0 (готівка в обігу) в  Україні
                                                                                                                    млн. грн.
Рік Місяць
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
2008 105445 106912 109841 116066 118843 124742 130924 133966 133564 146251 141318 154759
2009 150174 147498 147104 150741 152991 153153 151754 149233 148903 148760 147894 157029
2010 153055 153982 155102 159892 162129 168282 162578  158224  155113  152312  151141  147654 
 
         Можемо зазначити, що починаючи з 2008 року обсяги готівки в обігу України починають зростати. Таке зростання простежується до середини 2009 року. Дальше у другому півріччі 2009 року спостерігається зменшення готівки, але уже на початку 2010 року обсяги готівки знову ж таки починають збільшуватися. Така динаміка пояснюється зниженням довіри населення до банківської системи внаслідок фінансової кризи, значним рівнем інфляції, що сприяло збільшенню готівки на руках у населення.
     Частка  готівки в обігу у структурі  грошової маси починає зменшуватися
уже з  другої половини 2010 року і становить 31,4% стосовно 32,2% на кінець
2009 року, що говорить про підвищення стабілізації економіки.
     Щодо  частки готівки в обігу у структурі грошової маси 2011 року, то у січні відбулося зменшення обсягу готівки поза банками на 3,7%, проте уже у липні кількість готівки в обігу зросла на 3,4%. В цілому можна зазначити, що на кінець серпня 2011 р. обсяг готівки склав уже 29,2 %, що пов’язано як із
збільшенням грошової маси, так із поверненням  депозитів населення до         банківської системи. 
     Отже, Національний банк України завжди приділяв багато уваги проблемам ефективного  функціонування готівкового обігу  на території України. Так 12 червня 1995 року за №436/95 виданий Указ Президента України «Про застосування санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», який зі змінами і доповненнями наразі дійсний. Також 24 червня 2008 року постановою НБУ №177 було схвалено Концепцію вдосконалення роботи з готівкою в Україні на 2008-2012 роки.
     Головними завданнями  роботи з готівкою визначено:
      -       зміцнення матеріально-технічної бази територіальних управлінь для забезпечення повного циклу оброблення банкнот;
      -       повна автоматизація обліку видачі, надходження, переміщення та контролю за зберіганням готівки;
      -       організація розроблення банкнот з новітніми світовими стандартами дизайну та захисту;
      -       використання спеціальних елементів та стрічок для визначення справжності банкнот, які будуть простими для використання населенням;
      -       побудова за єдиною логістичною схемою сховищ для готівки;
      -       створення умов для мінімізації контакту касових працівників та інкасаторів з готівковими коштами, що дасть змогу ефективніше використовувати людські ресурси;
      -       враховуючи територіальне розміщення та при наявності гарного сполучення, створення касових центрів [18,121].
      Реалізація  наведених заходів дозволить  Національному банку створити, у  відносно короткі терміни, досить ефективну, яка відповідає європейським стандартам, автоматизовану систему обігу готівки. Збільшення центрів зберігання готівки, тобто децентралізація, суттєво зменшить ризики в забезпеченні готівкою при виникнення певних ситуацій. Що ж до нових технологій, то їх застосування мінімізує контакт відповідальних працівників з готівковими коштами, оптимізує робочий час, сприятиме кращому перевезенню готівки, забезпечить надійну якість оброблення монет та банкнот національної валюти на всіх етапах як переміщення, так і зберігання готівкових коштів. 
 

      2.2. Стан безготівкового обігу  
 

      Безготівковий обіг — це такий обіг, де гроші переміщуються за рахунками в банках не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже, впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів, не тільки їм самим, а й третім особам – банкам.
     Можна зазначити, що безготівковий обіг у  будь – якій країні здійснюється за допомогою безготівкових розрахунків.
     Безготі?вкові розраху?нки — платежі, які здійснюються шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок кредитора у банках без використання грошових купюр.
     Слід зазначити, що збільшення застосування безготівкових розрахунків дає змогу [19, 121]:
   - значно зменшити витрати обігу, пов'язані з готівковими розрахунками,
   - звести до мінімуму суму грошей, що перебуває в обігу;
   - раціонально використовувати тимчасово  вільні кошти на банківських 
рахунках  для надання кредитів суб'єктам  господарювання, що потребують цього;
   - істотно прискорити самі розрахунки унаслідок запровадження найновіших засобів електронного зв'язку;
   - посилити контроль за виконанням  договірних зобов'язань як одержувачами  грошей, так і платниками.
   Для здійснення безготівкових розрахунків  суб’єктам грошового обігу необхідно відкривати рахунки в банках.
        млн.
    звітні періоди
   Рис. 2.2.  Кількість рахунків клієнтів банків 

   Аналізуючи  рисунок 2.2. можна зробити висновок, що починаючи з 2007 року кількість рахунків в банках збільшувалася, що говорить про збільшення безготівкового обігу в країні. Єдиний вийняток становить 2008 рік, протягом якого кількість рахунків в банках зменшилася, що пов’язано із кризовою ситуацією в економіці країни.
   Досить  вагоме значення для будь – якої держави має збільшення відкриття саме вкладних (депозитних) рахунків населенням, адже обсяг депозитів безпосередньо впливає на обсяг грошової маси країни. Нагадаємо, що кількість вкладів населення включають в себе агрегати М1, М2, М3.
                                                                                                               
     Таблиця 2.2

Структура грошової маси в Україні

                                                                                                                          млн.грн.
  Агрегат М0 Агрегат М1 Агрегат М2 Агрегат М3
Рік
 
1 2 3 4 5
2000 12799 20762 31544 32252
2001 19465 29796 45186 45755
2002 26434 40281 64321 64870
2003 33119 53129 94855 95049
2004 42345 67090 125483 125801
2005 60231 98573 193145 194071
2006 74984 123276 259413 261063
2007 111119 181665 391273 396156
2008 154759 225127 512527 515727
2009 157029 202054 469435 478326
2010 147654  270152 563780 598456
 
          Як видно з таблиці 2.2. загальна маса грошей в обороті за агрегатом М3 характеризується високими темпами зростання ( ? у 18,5 раз) і саме цей показник утворює грошову пропозицію, на яку впливає НБУ різними монетарними методами, але надмірна вага в ній готівки ( ? 35%) звужує регуляторні можливості центрального банку. Аналіз динаміки найліквідніших грошових агрегатів М0 та М1 за досліджуваний період показав приріст  приблизно у 14 разів, що у співставленні зі збільшенням показника М3 є позитивним явищем, тобто економічні суб’єкти стали більше довіряти банківській системі. Це підтверджує і динаміка показника М2, який зріс у 19 разів.
     Отже, аналізуючи дану таблицю, можна зазначити, що починаючи з 2000 року змінам грошової маси були притаманні єдині тенденці, а саме зростання від 32, 3 млрд.грн. в 2000 році до 515, 7 млрд. грн. в 2008 році. Проте за період 2008 - 2009 обсяг грошової маси скоротився до 487, 3 млрд.грн., що
безпосередньо пов’язано з світовою економічною кризою.
     Однією з причин таких змін обсягу грошової маси (тобто скорочення) Національний банк України називає саме зменшення депозитів населення(агрегати М1, М2, М3). Так, у 2009 р. загальний обсяг депозитів зменшився на 8,4% - до 327,7 млрд грн. Відплив коштів відбувся головним чином з депозитів в національній валюті, обсяг яких знизився на 13,3% - до 173,6 млрд грн,тоді як кошти в іноземній валюті зменшилися лише на 2,1% - до 154,2 млрд. грн. Зумовлені значними девальваційними очікуваннями, зазначені особливості динаміки валютної структури депозитів були наслідком зростання рівня доларизації економіки упродовж 2009 р. з 30,62% на початок року до 31,68% на кінець. Отже, зменшення обсягу депозитів відповідним чином позначилося на динаміці грошової маси, обсяг якої в 2009 р. зменшився на 5,5%, або 28,4 млрд грн, - до 487,3 млрд грн.
     Беручи  до уваги 2010 рік, слід зауважити, що грошова маса в Україні збільшилася на 22, 8% до 598,4 млрд грн.Однією з причин такого збільшення є те, що загальний обсяг депозитів у 2010 році збільшився на 26,4% - до 414,2 млрд. грн. Зростання депозитів фізичних осіб становило 28,5% - до 271,7 млрд. грн., юридичних осіб - на 22,5% - до 142,5 млрд. грн.
     У 2011 році і надалі спостерігається  зростання грошової маси в Україні  на 0,7% - до 657,3 млрд. гривень, що говорить про подальше збільшення депозитів населення.
     Взагалі вклади населення поділяються на короткострокові (до 1 року) та
довгострокові (більше 1 року). В нашій країні починаючи  з 2001 року спостерігається збільшення саме довгострокових вкладів. Так, беручи,
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.