На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Види перекладацьких трансформаций

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 25.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 16. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
Вступ………………………………………………………………………………...3
Розділ 1. Особливості використання лексичних трансформацій при
перекладі публіцистичних текстів……………………………………………...5
      1.1 Публіцистичні тексти та їх ознаки….……………………..…......5
             1.2 Стильові особливості публіцистичних  текстів………………..8
                       1.3 Теорія трансформацій……………………………………………….10
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...23 

Розділ 2. Використання лексичних трансформацій при перекладі
публіцистичних текстів………………………………………………………......25
              2.1 Транслітерація………………………………………………………...25
              2.2 Транскрипція………………………………………………………......25
              2.3 Калькування……………………………………………………………26
              2.4 Конкретизація………………………………………………………...27
              2.5 Генералізація………………………………………………………......30
              2.6 Модуляція……………………………………………………………...32
              2.7 Описовий переклад…………………………………………………….34
Висновки до розділу 2……………………………………………………………...37
Висновки………………………………………………………………………….39
Список використаних джерел….…………………………………………………42
Реферат……………………………………………………………………………45
Анотації………………………………………………………………………….....46 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

          Представлене дослідження присвячено розгляду й аналізу особливостей перекладу публіцистичних текстів. За останні п'ятнадцять років відбулися суттєві зміни у функціонуванні української та англійської мов і, насамперед, у сфері масової комунікації, що визначається екстралінгвістичними факторами - глобальними змінами в політичному й економічному житті суспільства. У зв'язку з цим постає завдання - вивчити й дослідити стилістичні особливості мови публістичних текстів, а також проаналізувати особливості їх перекладу .
         Лексичні труднощі перекладу текстів, головним чином, пов’язані з передачею безеквівалентної лексики, назв, багатозначних слів, абревіатур, неологізмів, термінів, образної фразеології. Отут і відчувається важливість структурних і лексико-семантичних розходжень між англійською та українською мовами, які вимагають під час перекладу перебудови синтаксичної структури речення або лексичних змін, і називаються лексико-семантичними трансформаціями
          Публіцистику називають літописом сучасності, тому що вона у всій повноті відбиває поточну історію і націлена на проблеми суспільства - політичні, соціальні, психолінгвістичні, культурні, побутові, філософські. Публіцистичні тексти досить близькі до текстів художньої літератури. Як і белетристика, публіцистика тематично невичерпна завдяки величезному її жанровому діапазону.
          Актуальність визначається недостатньо повним системним описом лексико-граматичних особливостей публіцистичного стилю з точки зору практичного застосування мови.
          Метою роботи є виявлення лексичних трансформацій при перекладі  публіцистичних тектсів на матеріалі багатомовних видань.
         Для досягнення поставленої мети розв'язано такі завдання:
-досліджені особливості публіцистичного стилю та його ознаки;
-проаналізовані лексичні й граматичні особливості публіцистичних текстів;
-розглянуті  класифікації  лексичних транфориацій  та наведені приклади.
          Предметом дослідження слугують публіцистичні тексти в їхній функціональній, комунікативній і змістовній визначеності.
          Об'єктом дослідження є тексти засобів масової інформації сучасного періоду, що несуть в собі ознаки документального відображення реальної дійсності.
          Теоретична цінність роботи полягає в лінгвістичному опису лексико-граматичних особливостей англійської та української преси з акцентом на прагматику у вивченні проблеми взаємодії функціональних стилів в газетних текстів різних жанрів, у спробі зробити певний внесок до жанрової стилістики.
          Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосувати для розв'язання практичних проблем, пов'язаних з подальшим дослідженням публіцистики, англо-українським перекладом таких текстів.
         Структура роботи: зумовлена її метою та завданням. Робота (повний обсяг 47 сторінки) складається зі вступу, двох розділів, які повною мірою розкривають завдання дослідження, висновків, додатків та використаної літератури  (40 джерел). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1.Теорія трансформацій в перекладознавстві 

1.1 Публіцистичні тексти та іх ознаки 

               Прикладами публіцистичного стилю є тексти різних жанрів, як монологічні, так і діалогічні за формою: журнальні статті, соціально-політичні есе, публічні виступи, рекламні статті. Призначення публіцистичного стилю - повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей правильне відношення до суспільних проблем.
              У публіцистичному стилі реалізується мовна функція впливу (агітації і пропаганди), з яким сполучається чисто інформативна функція (повідомлення новин). Тематична необмеженість газетно-публіцистичного стилю визначає надзвичайну широту й різноманітність його лексики [7, с.406].
               Хоча саме поняття публіцистичного стилю трактується в різних авторів неоднаково. Так, І.В. Арнольд ототожнює його з газетним стилем, Ю.М. Скребнев розглядає його як одну з різновидів газетного стилю, І.Г. Гальперин поєднує в це поняття стиль газетних статей, стиль ораторський і стиль есе. При такому підході поняття публіцистичного стилю охоплює мовні здобутки різних жанрів, об єднаних завданням комунікації.
             Аргументація тієї чи іншої точки зору, що має метою схилити адресата до прийняття цієї точки зору, переконати його в правильності висунутих положень, викликати в ньому бажану реакцію на сказане. Призначення публіцистичного стилю повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей певне відношення до різноманітних проблем, повідомляти інформацію, що має суспільне значення.
           Публіцистичний стиль використовується в газетах, журнальних статтях, у передачах на радіо і телебаченні, у виступах на зборах, нарадах і мітингах. Сполучення в одному контексті книжкової і розмовної лексики, сполучення офіційно-ділових та емоційних виразів, уживання слів у переносному значенні, наявність питальних, спонукальних, окличних речень, повторів, звертань, риторичних питань і т.д. Як приклад емоційної лексики можна навести вживання таких слів та виразів well-nigh, hardships, pushed on tirelessly тощо.
             Риси наукової прози виявляються в чіткій організації сполучникового зв’ язку as a result, furthermore та у відповідній термінології. У публіцистичному стилі реалізується мовна функція впливу агітації і пропаганди , з яким сполучається чисто інформативна функція повідомлення новин . У публіцистичних здобутках зачіпаються питання дуже широкої тематики актуальні питання сучасності, що представляють інтерес для суспільства політичні, економічні, моральні, філософські, питання культури, виховання, повсякденного побуту [7, с.411].
          У мові публіцистики традиційно  присутні такі ряди синонімів:  військовослужбовець - воїн - військовий; коментатор - оглядач - експерт - аналітик, фахівець - професіонал - майстер своєї справи. У публіцистиці останніх років виникли нові синонімічні ряди: швидкий - динамічний; олігарх -  магнат; злиденні - незаможні - малозабезпечені. Функція повідомлення зумовлює вживання нейтральної, загальностильової лексики, у якій особливу роль відіграє політична, економічна - загалом концептуальна лексика. Наприклад, слова-терміни маркетинг, менеджмент, бізнес, біржа, ідеологія, курс валют стали лексемами, що постійно зустрічаються на шпальтах газет.
          Щодо граматичного аналізу англомовних  публіцистичних текстів, то помітні  зміни відбуваються в наказовій  формі дієслова, що використовується  як засіб привертання уваги  співрозмовника: погляньте, давайте подумаємо, пригадаємо, зверніть увагу. Теперішній час дієслова використовується для повідомлень про події, заплановані на майбутнє. Така форма дозволяє підкреслити актуальність майбутніх подій: Наступного тижня відкривається книжковий ярмарок. Завтра відбудеться візит у Санкт-Петербург федерального канцлера Німеччини. Форма минулого часу більш часто вживана порівняно з іншими книжними стилями і слугує для повідомлень про дії в минулому: у Македонії підписана світова угода. Злочинець утік після винесення вироку. Публіцистика характеризується частим вживанням інверсійного порядку слів, що дозволяє поставити в пропозиції тему повідомлення на перше місце: нові форми господарювання запропонували архангельські підприємці.
           Серед мовних і стильових особливостей публіцистичних текстів, сукупність яких відрізняє їх від мови інших функціональних стилів, є висока ступінь стандартизації засобів що використовуються; експресивність мови як спосіб привертання уваги читача; насиченість найрізноманітнішими реаліями, алюзіями і цитатами; використання розмовної, сленгової та ненормативної лексики; широке використання зворотної фразеології та ідіоматичної лексики; використання інших стилістичних засобів і прийомів мови, таких як гіпербола, образне порівняння, метафора, метонімія, евфемізм тощо.
          Характерною ознакою вдалого перекладу публіцистичного тексту є гармонійне поєднання основної ідеї разом з тими засобами виразності, що найбільш відповідають запропонованій ідеї.
          Перша глава даної  роботи розглядає загальні теоретичні питання перекладу і зв’язані з цим проблемами. Також наведено приклади і класифікації перекладацьких трансформацій. У другій главі описується такий її різновид трансформацій, як лексичний.. Кожна глава роботи охоплює велику кількість прикладів і має висновки, як і вся робота у цілому.
           Оскільки трансформації під час перекладу є невід'ємною частиною роботи перекладача, то дослідження цього питання має безліч позитивних аспектів для мене, як для майбутнього перекладача. Сподіваюся, що навички, отримані під час написання даної роботи зможуть допомогти мені в подальшій перекладацькій деятельности.
          У цій роботі розглянуті основні типи перекладацьких трансформацій, тобто моделі того, як  виконан переклад, розглянуті ситуації застосування того чи іншого виду перекладу, наведено приклади. 
 
 
 

1.2  Стильові особливості  публіцистичних текстів 

             Переклад – це не лише взаємодія мов, а й взаємодія культур. У переккладі знаходять свій відбиток ситуація породження вихідного тексту і ситуація перекладу. Чи вдасться адекватно описати процес перекладу, без урахування того, що він здійснюється не ідеалізованим конструктом, а людиною, ціннісна і психологічна орієнтація якого неминуче б'є по кінцевому результату.
           Публіцистичний стиль займає проміжне місце між стилем наукової прози і стилем художньої мови. Зі стилем наукової прози його зближує логічна послідовність у викладі фактів, розгорнення висловлювання, більш-менш суворе поділ на логічні відрізки (абзаци). З іншого боку, публіцистичний стиль (особливо есе) має ряд спільних рис зі стилем художньої мови. Образність мови, і, особливо, емоційні елементи мови, дуже характерні для публіцистичного стилю. Засоби емоційного впливу, що застосовуються в публіцистичному стилі, підкоряючись загальним його закономірностям, не володіють тією свіжістю і суб'єктивної забарвленістю, які характерні для стилю художньої мови.
             У публіцистичному стилі образність мови носить сталий характер. Метафори, порівняння, перифрази та інші засоби емоційного впливу беруться із загального мовного фонду виразних засобів.
             Інша риса, яка зближує цей стиль зі стилем художньої мови, - це прояв індивідуального в викладі змісту. І тут, звичайно, ступінь прояву індивідуального обмежена особливостями самого стилю. У стилі газетних і журнальних статей індивідуальне менше виступає, ніж в есе або в ораторській промови. 
            Третя риса публіцистичного стилю - стислість викладу. У деяких його різновидах ця риса набуває характер особливого прийому.

            Мова журнальних статей суспільно-політичних журналів майже не відрізняється від газетних статей. У них ще більшою мірою, ніж у газетних статтях, з'являються літературно-книжкові раритети, неологізми (навіть такі, які вимагають пояснення в тексті), вступні пропозиції, звична образна фразеологія і інші компоненти публіцистичного стилю.
             В якості ілюстрації покажемо лише окремі уривки однієї журнальної статті, оскільки розмір майже всіх журнальних статей такий, що не дає можливості привести їх цілком на сторінках цієї книги. Наведемо витяги зі статті, вміщеній в англійському журналі "Spectator" з приводу майбутніх виборів президента в 1956 році. Назва статті містить неологізм, який пояснюється в тексті. 

            POWER TO THE EGGHEADS by Richard H. Rovere 
In early September, before Mr. Eisenhower fell ill, the Democratic nomi-nation for President was an honour which almost any prudent politician would have gone to some length to avoid. It then appeared quite certain that it would go by default to Adlai Stevenson. Stevenson was ready to accept it out of a sense of obligation to the party and out of his intellectual's conviction that it is a good thing to keep controversy alive. He knew very well how dim the outlook for victory was. This knowledge, it may reasonably be assumed, was not as dismaying to him as it was to others. Stevenson is anything but an irresponsible man, but his personal responses tend to be ambivalent; he is at once exhilarated and appalled by the thought of being President of the Units States, and it would no doubt be difficult for him to say which reaction is the more powerful. It could well have been, though, that the prospect of a lively autumn dialogue with the President, coming to a close with Stevenson graciously extending his best wishes to Mr. Eisenhower upon his re-election, was a more appealing one than campaigning for the office and winning it.  It is in any case a stock joke among Stevenson's friends that nothing could have brought more melancholy into his life than the im-provement of his party's chances of winning the 1956 election. 'Now he's really frightened', they say.

             To speak of 'Stevenson's following' is really to speak of a new American class, a kind of elite that has appointed Stevenson its spokesman and has in-creased its power through his leadership but that would exist and he heard from even if there were no Stevenson. The term 'egghead' has been coined as a designation for the type, and it is fitting at least in the emphasis it places on one part of the anatomy. As the word is used in the press, it is intended to stand for the intellectuals, and if a broad construction is put upon 'intellectuals', then one could define the Stevenson following in this way.
           The eggheads may be found almost anywhere; they are housewives, doc-tors, dentists, clerks, schoolteachers, newspaper reporters, lawyers, clergymen, even now and then business people. They are men and women - but particu-larly women - who are in the mainstream of American life, or at any rate middle-class American life, but who have in common a certain degree of alienation and who, with their numbers constantly being swelled by the uni-versities, are numerous enough and influential enough in their communities to demand a voice in public affairs. ("Spectator", 18.XI.1955)
      
       У цій статті багато таких високо-літературних слів, як default, ambivalent, exhilarated, appalled, elite і багато інших. З традиційної образної фразеології в цій статті використані також to keep (a weather) eye on ..., to be a goat, pearl of great price, redneck types, has these people in his pocket та інші. 
Журнальні статті літературно-критичного характеру частіше використовують емоційно-оціночні елементи мови; в них більше слів з абстрактними предметно-логічними значеннями. У них рідше зустрічається традиційна фразеологія. Вони ближче до есе як за своїм змістом, так і за своїми формально-мовним даними [7, с.408-409].
 

1.3 Теорія трансформації
 
          Незважаючи на відносно молодий вік теорії перекладу або перекладознавства як науки, в даний час існує безліч робіт, присвячених перекладацьким трансформаціям. І це не дивно, оскільки даний аспект є одним з центральних, і знання його теоретичних основ надзвичайно важливо в роботі будь-якого перекладача.

          Однак слід зазначити, що фахівці в області теорії перекладу так до цих пір і не прийшли до спільної думки щодо самої суті поняття трансформації. Цим і пояснюється велика кількість класифікацій, запропонованих вченими, що відрізняються один від одного. Автори даної статті не мають на меті створення нової класифікації або узагальнення накопичених знань. Ми хочемо представити огляд класифікацій від різних авторів, і розглянути більш детально деякі окремі прийоми перекладацьких трансформацій.[9, с.269] 
          Першими теоретиками перекладу  були самі перекладачі, які прагнули узагальнити свій власний досвід, котрий іноді є досвідом  колег по професії. Зрозуміло, що з викладенням свого " перекладацького кредо " виступали найвидатніші перекладачі всіх часів і, хоча висловлювані ними міркування не відповідали сучасним вимогам науковості і доказовості і складалися в послідовних теоретичних концепцій, все ж таки низка таких міркувань і сьогодні представляє безсумнівний інтерес.
          Свого часу видатний радянський лінгвіст А.А. Реформатський дав негативну відповідь питанням можливість створення " науки про переклад " , аргументуючи це тим, то оскільки практика з перекладу користується даними різних галузей науки про мову, вона може мати власні теорії. Проте, відтоді, теорія перекладу міцно зтвердилася як наукова дисципліна. Цьому сприяли усвідомлена громадська потреба у науковому узагальненні перекладацькій діяльності, розвиток мовознавства, теорія комунікації та інших галузей знання,  які забезпечили наукову базу для вивчення перекладу, і, нарешті, поява серйозних перекладацьких досліджень, котрі переконливо довели можливість і перспективність створення наукового напряму виявлення сутності перекладу як процесу міжмовної і міжкультурної комунікації.
           Не слід забувати, що переклад є цілеспрямованою діяльністю, відповідну певним вимогам, і нормам і орієнтовану для досягнення певного результату. Ці норми відбивають цілісну орієнтацію перекладача, не враховуючи те кому можна задовільно пояснити логіку перекладацьких рішень. Вичерпний, всебічний аналіз перекладу можливий тільки з урахуванням   результатів, чи, інакше кажучи, з урахуванням поєднання динамічного і статичного підходів. Звідси випливає, що традиційний перекладацький аналіз, заснований на зіставленні вихідного і переказного текстів, має бути, як і аналіз, який прослідковує процес переведений  у його динаміці. Досліджуючи переклад, як особливий вид мовної комунікації, теорія перекладу не обмежується аналізом його мовного механізму.
           У першу чергу важливо уточнити зміст, вкладений в поняття "перекладацька трансформація". Існують визначення, запропоновані Л. С. Бархударова, Р. К. Міньяр-Белоручевим, Я.І. Рецкер, А. Д. Швейцером, В. Є. Щетінкін, Л. К. Латишевим, В. Н. Комісарова, В. Г. Гаком та іншими. Однак основним прийнято вважати визначення Л. С. Бархударова, оскільки він найточніше відображає суть питання. 
              У цілому, виходячи з визначень, робимо висновок, що перекладацькі трансформації - це міжмовні перетворення, перебудова елементів вихідного тексту, операції перевираженія сенсу або перефразування з метою досягнення перекладацького еквівалента. 
             Що стосується розподілу трансформацій на види, існує безліч різних точок зору, проте більшість лінгвістів поділяють думку, що всі перекладацькі трансформації діляться на лексичні, граматичні та змішані (або комплексні).  
             Огляд класифікацій перекладацьких трансформацій. 

             Необхідно перейти до аналізу класифікацій перекладацьких трансформацій пропонованих різними вченими. 
            Фитерман А. М. та Левицька Т. Р. виділяють три типи перекладацьких трансформацій:  
   1. Граматичні трансформації. Сюди відносяться такі прийоми: перестановки, опущення і додавання, перебудови та заміни пропозицій.     

2. Стилістичні трансформації. До даної категорії можна віднести такі прийоми, як синонімічні заміни та описовий переклад, компенсація та інші види замін.    
3. Лексичні трансформації. Тут треба говорити про заміну і додавання, конкретизації і генералізації пропозицій, а також про опущенні.  
              Наступний вчений, Швейцер А. Д., пропонує ділити трансформації на чотири групи:     

* Трансформації  на компонентному рівні семантичної  валентності увазі застосування  різного роду замін. Наприклад, заміна морфологічних засобів лексичними, іншими морфологічними, синтаксичними або фразеологічними та інші.     
* Трансформації  на рівні прагматичному полягають  у наступних прийомах: перекладацькі  компенсації, заміна тих чи  інших стилістичних засобів іншими, заміна алюзій (реалій) на аналогічні, а також інтерпретує, пояснює  переклад і перекладацькі компенсації.      
* Трансформації,  що здійснюються на референциальной  рівні – це:
    конкретизація (або гіпоніміческая трансформація),
    генералізація (гіпероніміческая трансформація),
    заміна реалій (інтергіпоніміческая трансформація),
     -   переклад з допомогою реметафорізаціі (сінекдохіческая трансформація),
     -   метонімічно трансформації,
     -   реметафорізаціі (заміни однієї метафори інший ),
     -   деметафорізаціі (заміни метафори її антиподом - неметафорой). 
               Сюди ж належить та чи інша комбінація названих трансформацій і трансформації комплексні (наприклад, конверсівние).      
* Трансформації  на рівні стилістичному - компресія  і розширення. Під компресією мається на увазі еліпсис, семантичне стяженіе, опущення надлишкових елементів і лексичне згортання. 
               Рецкер Я. І., навпаки, називає лише два типи трансформацій. Цей лінгвіст говорить про такі прийоми їх втілення, як:   
1. Граматичні трансформації у вигляді заміни частин мови або членів речення. 
   2. Лексичні трансформації полягають у конкретизації, генералізації, диференціації значень, антонімічний переклад, компенсації втрат, що виникають в процесі перекладу, а також у смисловому розвитку і цілісному перетворенні.  
             Аналіз названих лінгвістичних поглядів дозволяє зробити такий висновок: кожен із названих вчених (як практиків, так і теоретиків) має свою точку зору з питання трансформацій. Наприклад, три види вбачають Фитерман і Левицька - стилістичні, граматичні, лексичні трансформації. Лінгвіст Швейцер веде розмову не про види, але про рівні, дозволяють скористатися прийомами трансформації.При цьому він вважає, що на стилістичному рівні можуть мати місце як граматичні, так і лексичні трансформації. Тобто на одному рівні можуть мати місце різні види трансформацій.  
            Однак всі дослідники демонструють однаковий набір прийомів реалізації трансформацій перекладацького плану. Так, різноманітні заміни - граматичні, реалій та ін, генералізація та компенсація зустрічаються у всіх роботах. Якщо простежити за цим по конкретних прикладів, то стає очевидно, що Рецкер, Фитерман, Левицька відносять прийоми конкретизації і генералізації до лексичної різновиди трансформацій. Швейцер дає поняттям інші назви - гіпоніміческая і гіпероніміческая трансформації - і означає, що їх рівнем є референціальний. Ми ж вважаємо, що це явища лексичної трансформації.Фитерман А. М. та Левицька Т. Р. відносять прийом компенсації до стилістичної різновиди. Рецкер - до лексичної, а Швейцер - до прагматичного рівня. 

            Прийом граматичної заміни - це граматична різновид трансформацій (за Рецкер Я. І., Левицької Т. Р., Фитерман Т. Р.). Однак Швейцер А. Д. називає в даному випадку компонентний рівень. 
            Названі розбіжності сусідять з явними подібностями всіх перерахованих концепцій. Так, всі лінгвісти заявляють про те, що розподіл трансформацій на типи і види - це умовність. Пов'язано це з тим, що деякі трансформації практично не зустрічаються поза поєднання з іншими трансформаціями, тобто не в чистому вигляді. Саме цей момент ріднить дані класифікації.  
           Але існують й інші точки зору. Наприклад, Міньяр-Белоручев Р. К. називав три види трансформацій - лексичні, граматичні, семантичні. 
 

    До першого  виду відносив прийоми генералізації  і конкретизації;
    до другого - пассивизации, заміну частин мови і членів речення, об'єднання пропозицій або їх членування;
    до третього - метафоричні, синонімічні, метафоричні заміни, логічний розвиток понять, антонімічний переклад і прийом компенсації. 
 
             Концепція Коміссарова В. Н. зводиться до таких видів трансформацій, як лексична і граматична, а також комплексна. Говорячи про лексичних трансформаціях, він називає транслітерацію, перекладацьке транскрибування, калькування, деякі лексико-семантичні заміни. Наприклад, модуляцію, конкретизацію та генералізацію. Як граматичних трансформацій виступають дослівний переклад (або синтаксичне уподібнення), граматичні заміни (заміни членів речення, форм слова, частин мови) і членування пропозиції. Комплексні трансформації також можна іменувати лексико-граматичними. Сюди відносяться експлікація (по-іншому, описовий переклад), антонімічний переклад і компенсація.[12,с.102]

               Бархударов Л. С., відомий лінгвіст, називав чотири типи перетворень (трансформацій), що мають місце в ході роботи над перекладом. Це перестановки, заміни, опущення і додавання. 
               Прийоми, використовувані при перестановці, - це зміна порядку розташування компонентів складного речення, а також зміна місця слів і словосполучень. До прийомів заміни Бархударов відніс компенсацію, синтаксичні заміни в структурі складного речення, заміну частин мови, компонентів речення і словоформ, конкретизацію та генералізацію, членування і об'єднання пропозиції, заміну причини наслідком (і навпаки), антонімічний переклад. Опущення і додавання мають відповідні типи трансформацій - опущення і додавання. [2,с.84]
              Ми переконалися, що Р. К. Міньяр-Белоручев ділить перекладацькі трансформації на три типи - семантичні, граматичні та лексичні - залежно від того, який план вихідного тексту слід перевести: формальний (зовнішній) або семантичний (смисловий). Характер елементів вихідної мови, на думку В. Н. Комісарова, дозволяє розділити трансформації також на три види: граматичні, лексичні та лексико-граматичні (комплексні). Бархударов Л. С. вважає, що можна виділити чотири види перекладацьких метаморфоз, що відбуваються при перекладі тексту. 
                Також необхідно підкреслити, що в системі Л. С. Бархударова перетворення генералізації і конкретизації, що відбуваються на лексичному рівні, відносяться до замін, оскільки при цьому відбувається заміна елемента мови початкового тексту. А у В. Н. Комісарова і Р. К. ці ж перетворення відносяться до лексичним трансформаціям. До замін ж, за Л. С. Бархударова, відносяться такі трансформації як об'єднання і, навпаки, членування пропозицій, заміни частин мови і членів речення. В. Н. Комісарів і Р. К. Міньяр-Белоручев відносять подібні прийоми до типу граматичних перетворень.  
               Класифікація перекладацьких трансформацій у В. Н. Комісарова і Р. К. Міньяр-Белоручева не збігається за всіма пунктами. Так, наприклад, В. Н. Комісарів вважає антонімічний переклад і компенсацію комплексними перетвореннями, а Р. К. Міньяр-Белоручев відносить вищевказані прийоми до семантичним трансформаціям. Для порівняння, Л. С. Бархударов відносить антонімічний переклад і компенсацію також до замін. 

                Класифікації вчених містять ряд прийомів перекладацької трансформації, які не знаходять відображення в інших класифікаціях. Так, Л. С. Бархударов і Р. К. Міньяр-Белоручев не відносять до способів перекладацьких перетворень виділяються В. Н. Комісарова прийоми транслітерації та транскрибування. 
                Однак, загалом, кожен з учених, класифікуючи перекладацькі перетворення, розділяючи їх на типи за своїм думку, має справу з одними й тими ж явищами. 
               Автори спільної праці, А. Б. Шевнин і Н. П. Сєров, у своїй класифікації виділяють два основних типи перекладацьких перетворень:  
    * Лексичні трансформації, до яких вони відносять такі способи як, компенсація, антонімічний переклад, конкретизація, заміна причини слідством і генералізація.      

* Граматичні  трансформації, до яких вони  відносять опущення, перестановки, додавання та транспозиції. 
             На відміну від них, Л. К. Латишев виділяє шість типів перекладацьких перетворень: 
 
   1. Лексичні перетворення. До даного типу вчений відносить заміни лексем синонімами, залежними від контексту.   

2. Стилістичні перетворення. У даному випадку відбувається трансформація стилістичного забарвлення слова, що піддається перекладу.  
   3. Морфологічні перетворення. Сюди відноситься перетворення однієї частини мови в іншу або заміна її декількома частинами мови.  
   4. Синтаксичні перетворення. До них дослідник відносить трансформацію синтаксичних конструкцій (слів, словосполучень і речень), зміна типу підрядних речень, зміна типу синтаксичного зв'язку, трансформацію пропозицій в словосполучення і перестановку придаткових частин у складнопідрядних і складносурядних реченнях.    

5. Семантичні трансформації. У підручниках та монографіях з теорії перекладу це явище також іменується як «смислове розвиток». У цю графу Латишев Л. К. вписує заміни деталей-ознак.    
6. Трансформації змішаного виду - це конверсной трансформація і антонімічний переклад, за Л. К. Латишева.  

               Наступний вчений, Щетінкін В. Є., називає такі різновиди перекладацьких трансформацій:      
* Лексичні. Сюди включені конкретизація, антонімічний переклад, ампліфікація, генералізація, смислове узгодження, адаптація, компенсація, експлікація.  
    * Стилістичні. Дослідник переконаний, що даний вид перекладацької трансформації в своєму розпорядженні одним загальним прийомом, який називається модуляція.     

* Граматичні. В. Є. Щетінкін поділяє всі трансформації даного типу на чотири підтипи. Серед них - перестановки, опущення, заміни, додавання.  
          Серед французьких фахівців у галузі лінгвістики слід відзначити Жана Дарбельне і Жана-Поля Віне. Вони не говорять про різновиди перекладацьких трансформацій. Ці вчені пропонують деякі прийоми, які варто використовувати в ході перекладацької роботи. Так, в процесі непрямого перекладу зміст тексту може спотворюватися або зовсім зникати, може спостерігатися зміна норм мови в бік погіршення. Пов'язано це з тим, що здійснити прямий переклад в даній ситуації неможливо. 

            Виходячи з цього, Дарбельне і Вині висувають ідею про дві групи технічних прийомів, використовуваних при перекладі:
 А)  прийоми прямого переказу;  
Б) прийоми  непрямого перекладу. 
До  першої групи відносять:      

* Дослівний  переклад     
* Калькування      
* Запозичення.  

До  другої:     
* Еквіваленцію (передача змісту попереджувальних  написів, прислів'їв, афоризмів іншими  словами);     
* Транспозицію (заміна однієї частини мови  на іншу);    
* Адаптацію  (заміна деталей сообщаемой історії  іншими);    
* Модуляцію  (зміна присутньої точки зору).  

           Після розгляду точок зору різних дослідників - вітчизняних та іноземних - можна зробити наступний висновок: автори мають єдиний погляд на виділення деяких типів перекладацьких трансформацій. Увага лексичним трансформаціям найбільше приділяють В. Є. Щетінкін, Л. К. Латишев, А. Б. Шевнин, Н. П. Серов. Граматичні трансформації мають місце в роботах і дослідженнях Сєрова, Щетінкін і Шевніна. Таким чином, Латишев не підтримує в певних моментах цю точку зору. Всі граматичні трансформації він поділяє морфологічну та синтаксичну групи. Далі виділяє змішані та семантичні трансформації, які не розглядаються іншими дослідниками (з числа згаданих). 
              При цьому Щетінкін В. Є. також говорить про стилістичну різновиди трансформацій. Тоді як його колеги (Шевнин і Сєров) говорять лише про граматичних та лексичних перетвореннях. 
               Погляди Шевніна, Сєрова і Щетінкін схожі, так як граматичними прийомами вони вважають додавання, опущення, перестановки, а до лексичним відносять антонімічний переклад, конкретизацію, опущення, додавання, генералізацію, компенсацію. 
              У дослідника Л. К. Латишева при цьому можна знайти лише прийом антонімічного перекладу, що відноситься до такого виду трансформацій, як змішані, а також прийом перестановки (синтаксична різновид трансформації). 
             Названі французькі лінгвісти - Віне Жан-Поль і Дарбельне Жан розглядають виключно прийоми, що мають відношення до здійснення різноманітних перекладацьких трансформацій. Всі вони діляться на прийоми непрямого і прямого перекладу. 
           Міркування про прийом модуляції, також іменованому як смислове розвитку (за Латишева), можна знайти в роботах вітчизняних вчених - Латишева і Щетінкін, а також французьких - Віне і Дарбельне. 
             Так, Ж.-П. Віньє і Ж. Дарбельне відносять цей тип трансформації до непрямого перекладу, В. Є. Щетінкін зараховує його до стилістичного типу перетворень, а Л. К. Латишев вважає, що прийом модуляції - це семантичний тип перекладацької трансформації.
            Прийом адаптації, за класифікацією В. Є. Щетінкін, слід відносити до лексичним перетворенням, а за класифікацією щодо Ж.-П. Вини і Ж. Дарбельне до способів непрямого перекладу.
            Всі розглянуті нами класифікації вчених-лінгвістів включають у свою систему такий прийом перекладацької трансформації як заміна частин мови. Ряд дослідників (Ж. Дарбельне, Ж.-П. Віне, Н. П. Сєров, А. Б. Шевнин) називають даний тип перетворення транспозицією. Заміну частин мови Ж. Дарбельне і Ж.-П. Вини, як і вищезгадані прийоми, відносять до непрямого перекладу, а Л. До Латишев зараховує транспозицію до типу морфологічних трансформацій. 
          У денотативної теорії перекладу  основну увагу приділяється ідентичності  двох ситуацій, які описані з допомогою ІЄ і ПЯ. При встановленні зв'язку між цими ситуаційними одиницям ориґіналу і перекладу залишається лише роль проміжних посередників. З іншого боку, власне процес перекладу, можливо представлений й іншим чином: перекладач отримує оригінал, роблячи якісь операції, пов'язані з оригіналом, і це створює текст перекладу.
          Дії перекладача неважко розглядати, як роботу певної системи, на " вхід " якій надходить оригінал, але в " виході " видається переклад. Інакше кажучи, основу перекладацької діяльності становитиме свого роду перетворення чи трансформація оригіналу до тексту перекладу. З такої точки ставлення до перекладацької роботи і виходить трансформаційна теорія перекладу. Виникнення цієї теорії пов'язані з ідеями лінгвістичного вчення, відомого під назвою " трансформаційна граматика ".
           Трансформаційна граматика розглядає правила породження синтаксичних структур, які характеризуються спільністю лексем і основних логико-синтаксических зв'язків У кожній мові є своя граматика, і ці граматики не збігаються. Значення структур, відсутніх у мові перекладу, передається за допомогою трансформацій. [19,с.40]
          Трансформаційна граматика вважає деякі з структур в мові вихідними і називає їх ядерними, а інші структури (їх називають трансформи) виводить з числа ядерних структур або навпаки зводить до ядерних структур, наприклад:  

" Хлопчик кинув  каменя ",
" Камінь було кинуто  хлопчиком ",
" Кинутий хлопчиком  камінь ",
" Кидання каменю  хлопчиком ".  

          Такі структури можна отримати  одну з іншої по відповідним трансформаційним правилам. Трансформаційна граматика непросто співвідносить одну структуру з іншою, а й пов'язана правилами трансформації.  
          Ідеї
??трансформаційної граматики використовуються в теорії перекладу в двох напрямках. Відповідно до першого напрямку процес створення тексту перекладу розглядається як перетворення одиниць і структур ІЄ в одиниці, і структури ПЯ, тобто переклад є ряд міжмовних трансформацій. 
Одиниці ІЄ є вихідними структурами, з яких повинні виводитися їх відповідності в ПЯ. Сутність процесу перекладу полягає у виборі одиниць ПЯ, які входять до єдиного трансформаційно-перекладацького ряду з одиницями оригіналу. Така теоретична модель дозволяє виявити найбільш ймовірні відповідності при способі перекладу.

          Другий напрямок описує ряд  етапів перекладацького процесу  в термінах трансформації. 
          Була висунута теорія, що у всіх мовах ядерні структури однакові, і можливо звести все різноманіття мовних форм ІЄ і ПЯ до порівняно невеликого числа структур. Оскільки передбачається, що між ядерними одиницями іноземних мов і ПЯ існує повна еквівалентність, переклад на рівні цих структур буде зводитися до простої підстановці, заміщенню ядерної структури ІЄ еквівалентної їй ядерної структурою ПЯ.

         Навіть якщо ці англійські  і українські структури неоднакові, дана теорія застосована, тому  що англійські пропозиції можна  трансформувати в структури аналогічні  українським:
     
    We have a long walk ->         We walked long.

                Ми йшли довго.
    I saw him enter the room        -> I saw that he entered the room.
                                                                  Я бачив, що він увійшов до кімнати. 

         Однак, трансформаційна теорія  не дає пояснення фактам ситуативної  еквівалентності типу "Fragile" - "Обережно, скло». Дана теорія придатна тільки для співвіднесення граматичних структур ІЄ і ПЯ.
            Підводячи підсумки нашого аналізу різних класифікацій перекладацьких перетворень радянських, російських і зарубіжних дослідників ми можемо зробити висновок про те, що єдиної класифікації типів перекладацьких трансформацій в сучасній лінгвістичній науці не існує. Також слід зазначити, що створення єдиної класифікації ускладнене тим фактом, що різні лінгвісти виділяють різну кількість прийомів перекладацької трансформації. 
 
 
 
 
 

Висновки до розділу 1. 

        У першому розділі було розглянуто  загальні особливості перекладу  та класифікації трансформацій,  які визначили що серед численних складних проблем, які вивчає сучасне мовознавство, важливе його місце займає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної діяльності, яку називають " перекладом " чи "перекладацькою діяльністю ".   
               Незважаючи на відносно молодий вік теорії перекладу або перекладознавства як науки, в даний час існує безліч робіт, присвячених перекладацьким трансформаціям. І це не дивно, оскільки даний аспект є одним з центральних, і знання його теоретичних основ надзвичайно важливо в роботі будь-якого перекладача. 
          Однак слід зазначити, що фахівці в області теорії перекладу так до цих пір і не прийшли до спільної думки щодо самої суті поняття трансформації. Цим і пояснюється велика кількість класифікацій, запропонованих вченими, що відрізняються один від одного. Автори даної статті не мають на меті створення нової класифікації або узагальнення накопичених знань. У данный роботі зроблений огляд класифікацій від різних авторів, і розглянуті більш детально деякі окремі прийоми перекладацьких трансформацій.  
          У першу чергу важливо уточнити зміст, вкладений в поняття "перекладацька трансформація". Існують визначення, запропоновані Л. С. Бархударова, Р. К. Міньяр-Белоручевим, Я.І. Рецкер, А. Д. Швейцером, В. Є. Щетінкін, Л. К. Латишевим, В. Н. Комісарова, В. Г. гаком та іншими. Однак основним прийнято вважати визначення Л. С. Бархударова, оскільки він найточніше відображає суть питання. У цілому, виходячи з визначень, робимо висновок, що перекладацькі трансформації
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.