На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Облк основних засобв

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 27.06.2012. Сдан: 2011. Страниц: 25. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


КУРСОВА РОБОТА

на  тему:

«Облік  основних засобів»

 

ПЛАН
Вступ
1 Теоретичні  основи обліку основних засобів
1.1 Визначення  та оцінка основних засобів
1.2 Облік находження  та вибуття основних засобів  на підприємство
1.3 Облік капітальних  інвестицій
1.4 Облік зносу  та амортизації основних засобів
1.5 Облік ремонту  основних засобів
1.6 Облік переоцінки  основних засобів
1.7 Інвентаризація  основних засобів
2. Бухгалтерське  відображення обліку основних  засобів.
Висновок
Література
Додатки 

 

        Вступ
       Для задоволення потреб соціально-культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал.
       На  сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання національного доходу країни, і на цій основі відбувається щорічне зростання обсягу доходів та видатків Державного бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації бюджетного обліку.
       За  допомогою бюджетного обліку здійснюється безпосередній контроль за процесом виконання бюджету, ефективним і  економним використанням бюджетних  коштів.
       Серед напрямків бюджетного обліку чималу роль відіграє облік основних засобів.
       Установи  для здійснення своєї діяльності забезпечені основними засобами, які є частиною національного багатства країни. Тому правильна організація обліку використання основних засобів бюджетними організаціями має важливе народногосподарське значення у справі подальшого економічного підйому країни та збереження великої кількості коштів, що спрямовуються на капітальне будівництво.
       Бухгалтерський  облік основних засобів в установах  повинен забезпечувати їх збереження та найбільш ефективне використання, правильне документальне оформлення та своєчасне відображення їх руху в поточному обліку, а також правильну оцінку в балансі та звітах. 
 
 
 

 

1.Теоретичні  основи обліку  основних засобів

1.1Визнання  та оцінка основних  засобів

 
         Методологічні основи  формування  в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації  про  них  у   фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням  (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».
         Відповідно до зазначеного Положення (стандарту) до основних  засобів  належать матеріальні активи,  які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам  або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше  одного  року  (або операційного циклу, якщо він довший  за рік). 
         Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу, і його вартість може бути достовірно визначена.

         Для  правильної організації  обліку основних засобів важливе  значення має єдиний принцип  їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну. 
         Основні засоби підприємства й організації в бухгалтерському обліку відображають  за первинною вартістю під якою розуміють фактичну  собівартість спорудження, виготовлення або придбання  об'єктів основних засобів, включаючи  витрати на доставку й установку на місці використання з урахуванням  страхових платежів під час перевезення, державну  реєстрацію   та інші  витрати, тобто фактичну  собівартість, яку об'єкти основних засобів мали на час введення в експлуатацію. 
         Згідно з Положенням  (стандартом) 7 до первинної вартості придбаних (споруджених) основних засобів включаються затрати:

    суми, сплачені згідно з договором постачальнику;
    суми, сплачені стороннім організаціям за виконані роботи  за договорами будівельного підряду;
    реєстраційні збори, держмито й аналогічні їм платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;
    сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються  підприємству;
    винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які було придбано об'єкт основних засобів;
    витрати по  страхуванню ризиків, пов'язаних з доставкою  основних засобів;
    витрати на встановлення, монтаж, наладку основних засобів;
    адміністративні та інші  витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням  (створенням) основних засобів і приведенням їх до робочого стану.
         У випадку, якщо  об'єкт основних  засобів придбано в результаті бартерного обміну (або обміну з частковою доплатою  грошовими   коштами), його оцінка залежить від того, відбувся обмін подібними чи неподібними активами.
         Подібними  вважаються об'єкти основних  засобів, які виконують однакову функцію і мають однакову  вартість.
         Первинна  вартість основних засобів,  придбаних в результаті обміну на подібній об'єкт, дорівнює залишковій вартості  переданого об'єкта  основних засобів. Проте якщо  залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу  вартість, то такий об'єкт приймається на облік за його  справедливою  вартістю з включенням різниці   до  фінансових результатів (витрат) звітного періоду.
         При  придбанні основних засобів  у порядку обміну на неподібний об'єкт переданий   об'єкт основних  засобів приймається на облік за  його  справедливою вартістю, збільшеною  (зменшеною) на суму доплати, яка була передана (одержана) під час обміну.
         Первинною  вартістю  безоплатно отриманих основних засобів, а також  отриманих  у  результаті об'єднання підприємств є їх справедлива вартість на дату отримання.
         При  цьому під справедливою вартістю розуміють суму, через яку може бути  здійснений обмін активу або оплата зобов'язань в результаті операцій між поінформованими, заінтересованими і незалежними сторонами. 
         Первинною вартістю об'єктів основних засобів, внесених до статутного  капіталу підприємства, визнається узгоджена засновниками  (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

         Зміна первинної вартості основних засобів допускається тільки у разі:
    реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переозброєння;
    переоцінки балансової вартості основних засобів;
    часткової ліквідації відповідних об'єктів.
         Первинна  вартість основних засобів, за вирахуванням суми зносу, нарахованої за час експлуатації їх, називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату. 
         Під відновною вартістю  основних засобів розуміють вартість відтворення їх (спорудження, виготовлення, придбання) в сучасних умовах при сучасному  рівні цін, норм і розцінок. Інформація  про відновну вартість основних засобів має велике значення для  планування  подальших капітальних інвестицій.

         Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму  грошових  коштів  або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) основних  засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією). При цьому строк корисного використання визначається як очікуваний період часу, протягом якого   основні    засоби   будуть    використовуватися підприємством, або   обсяг продукції (робіт, послуг), які підприємство  очікує отримати  від їх використання.
 

1.2Облік надходження та вибуття основних засобів на підприємство

Надходження основних засобів 

 
   Основні засоби підприємств формують  в результаті:
    капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення);
    внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства;
    в порядку  безоплатної передачі іншими юридичними особами.
 
         Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних  засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

         По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:
    надходження  основних засобів (придбаних, створених, безоплатно   отриманих),  зарахованих   на   баланс   підприємства;
    сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до  збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;
    сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів. 

         По  кредиту рахунка  10 «Основні засоби» відображаються:
    вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;
    часткова ліквідація;
    сума уцінки вартості основних засобів.

        Рахунок 10 «Основні засоби» ведеться за субрахунками:
 
101 «Земельні ділянки»,

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»
103 «Будинки і споруди»,
104 «Машини й обладнання»,
105 «Транспортні засоби»,
106 «Інструменти, прилади та інвентар»,
107 «Робоча і продуктивна худоба»,
108 «Багаторічні насадження»,
109 «Інші основні засоби».
 
         Аналітичний облік основних засобів  ведеться по кожному об'єкту окремо. 
         Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять до складу об'єктів, які відображаються на рахунку. 10 «Основні засоби», Планом рахунків передбачений  рахунок  II «Інші необоротні матеріальні активи», який ведеться за субрахунками:
 

111 «Бібліотечні фонди»,
112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»,
113 «Тимчасові (нетитульні споруди)
114 «Природні ресурси»,
115 «Інвентарна тара»,
116 «Предмети прокату»,
117 «Інші необоротні матеріальні активи».
 
         На  субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» ведуть облік предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається шляхом  нарахування   зносу  за встановленою підприємством нормою  з урахуванням очікуваного строку використання таких об'єктів.

Аналітичний  облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту таких активів. 

Вибуття основних засобів 

    Об'єкт  основних засобів виключається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок:
    продажу;
    безкоштовної передачі;
    невідповідності критеріям визнання активом.
    Фінансовий  результат від вибуття об'єктів  основних засобів визначається відрахуванням  з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.
    Вибулі  регістри аналітичного обліку основних засобів (ф. 03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів », Ф. 03-3 «Акт списання основних засобів ») додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.
    У випадку часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта.
    У випадку вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок включається  до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Таким чином, сума, що враховується у складі додаткового капіталу, буде включати тільки суми дооцінки тих основних засобів, які перебувають на обліку підприємства.
    Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу  вибулих основних засобів в обов'язковому порядку відображається в примітках до фінансової звітності при розкритті інформації про основні засоби. 
 
 
 
 
 
 

Таблиця Оформлення в обліку операції вибуття  об'єкта основних засобів (постачальник й одержувач - платники ПДВ) 

Зміст господарської операції Дт Кт
1. Продаж основних  фондів
Отримано  доход від реалізації об'єкта основних засобів 377 742
Зменшення доходу на суму ПДВ 742 641
Списано суму нарахованого зносу проданого  об'єкта основних засобів 13 10
Залишкова вартість проданого об'єкта основних засобів включена до складу витрат 972 10
Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат 742 793
Собівартість  реалізованого об'єкта віднесена  на фінансовий результат 793 972
Отримано  оплату від покупця 31 377
2. Продаж основних фондів після  одержання авансу
Отримано  аванс від покупця об'єкта основних засобів 31 685
Відбито суму податкових зобов'язань по ПДВ  в отриманому авансі 643 641
Передано  об'єкт основних засобів покупцеві, відображено доход від реалізації об'єкта основних засобів 685 742
Зменшення доходу на суму ПДВ 742 643
Списано суму нарахованого зносу проданого  об'єкта основних засобів 13 10
Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат 742 793
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта 793 972
3. Вибуття основних фондів внаслідок  безкоштовної передачі
Передано  об'єкт основних засобів новому власникові об'єкта основних засобів по залишковій вартості 377 10
Нараховано  податкові зобов'язання на суму ПДВ  виходячи зі звичайної ціни (залишкової вартості) 377 641
Списано суму нарахованого зносу переданого об'єкта основних засобів 13 10
Відбито балансову вартість переданого об'єкта й витрати, які пов'язані з передачею (ПДВ) 972 377
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта 793 972
4. Вибуття основних фондів через  ліквідацію
Списано нарахований знос об'єкта основних засобів, що ліквідується 13 10
Списано об'єкт основних засобів у частині залишкової вартості 976 10
Нараховано  витрати, пов'язані з ліквідацією  об'єкта основних засобів 976 661 (65,68)
Віднесені на фінансовий результат витрати  по списанню ліквідованого об'єкта 793 976
Оприбутковано матеріали, які отримані в результаті ліквідації об'єкта основних засобів 209 746
Визнаний  доход від ліквідації віднесений на фінансовий результат 746 793
5. Вибуття основних фондів, якщо  сума дооцінки перевищує суми  уцінок
Отримано  доход від реалізації об'єкта основних засобів 377 742
Зменшення доходу на суму ПДВ 742 641
Списано нарахований знос реалізованого  об'єкта основних засобів 13 10
Списано залишкову вартість реалізованого  об'єкта основних засобів 972 10
Віднесено доход від реалізації на фінансовий результат 742 793
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта 793 972
Зменшено  додатковий капітал на величину перевищення всіх попередніх дооцінок над всіма проведеними уцінками даного об'єкта основних засобів 423 441
 
ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ В ОБЛІКУ ВИБУТТЯ ОБ'ЄКТА, ПІДДАНОГО ПЕРЕОЦІНЦІ
Приклад  Оформлення в обліку операції вибуття  об'єкта основних засобів, у випадку якщо сума дооцінок перевищує суми уцінок
Господарська  операція Кореспонденція  рахунків Сума, грн. Сальдо  рахунків
Дт Кт Дт  Кт
Дані у фінансовій звітності на початок періоду  до переоцінки
Переоцінена вартість     200 10 -
Сума  дооцінки (у минулому)   - 50   423
Сума  нарахованого зносу - - 100   13
Залишкова вартість   - 100   -
Проведення  й оформлення переоцінки
Отримано  доход від реалізації об'єкта основних засобів 377 742 360   -
Зменшення доходу на суму ПДВ 742 641 60   -
Списано нарахований знос реалізованого об'єкта основних засобів 13 10 100 - -
Списано залишкову вартість реалізованого  об'єкта основних засобів 972 10 100    
Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат 742 793 300 - -
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта 793 972 100 - -
Зменшено  додатковий капітал на величину перевищення  всіх попередніх дооцінок над всіма  проведеними уцінками даного об'єкта основних засобів 423 441 50   441
  Дані у фінансовій звітності  на кінець періоду після переоцінки
Первісна (переоцінена) вартість - - - - -
Сума  нарахованого зносу - - - - -
Нерозподілений  прибуток на суму списаного додаткового  капіталу - - 50 - 441
 

1.3Облік капітальних  інвестицій

 
         Під капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження,  виготовлення   або  придбання  основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств. 
         Джерелами  фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне   фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти).

         Капітальні роботи можуть виконуватися  або підрядним способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто самим  підприємством). 
         Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується Положенням   (стандартом)  бухгалтерського обліку 16 «Витрати». 
         Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання   робіт) ведеться  на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» за субрахунками:
 

151 «Капітальне будівництво»;
152 «Придбання  (виготовлення) основних засобів»;
153 «Придбання   (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»;
154 «Придбання  (створення) нематеріальних активів»;
155 «Формування основного стада».
По  дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і його субрахунків відображають затрати (на придбання та створення   матеріальних  і   нематеріальних  необоротних активів), по кредиту —  списання  зазначених затрат на закінчені та здані в експлуатацію об'єкти. 
         Аналітичний  облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних  засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також за окремими  об'єктами капітальних вкладень. 
         На  організацію обліку затрат на капітальні інвестиції впливає спосіб виконання будівельно-монтажних робіт.

         При   підрядному  способі  виконання   робіт облік матеріальних, трудових і фінансових затрат на будівельно-монтажні  роботи здійснює сам підрядчик. Підприємство-забудовник  у цьому разі здійснює тільки облік затрат на капітальні інвестиції і розрахунки з підрядчиком за виконані і прийняті за актами роботи.
         Виходячи  з цього, підприємство-забудовник  на вартість виконаних  будівельно-монтажних  і прийнятих  за актами робіт   робить запис по  дебету рахунка  15 «Капітальні інвестиції» і кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Така сама проводка складається на  вартість придбаних об'єктів основних засобів, які не потребують   монтажу    (транспортні засоби,  верстати, вимірювальні  прилади, інвентар тощо).
         Облік обладнання, яке потребує монтажу,  ведеться в складі виробничих засобів на субрахунку 205 «Будівельні матеріали». Вартість такого обладнання, переданого в монтаж, списується на дебет рахунка 151 «Капітальне будівництво» з кредиту рахунка 205 «Будівельні матеріали». 
         Сума  ПДВ,  включена в рахунки підрядних організацій за виконані будівельні роботи, постачальників за придбані основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, відображається записом по дебету рахунка  641 «Розрахунки по  податках» і кредиту рахунка 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками».

         Погашення   заборгованості підрядним  організаціям за виконані роботи  і постачальникам за поставлені  основні засоби, інші необоротні  матеріальні і нематеріальні активи (включаючи   ПДВ) відображається записом  по дебету рахунка  63 «Рахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунка 31 «Рахунки  в банках».
         При  господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт  затрати на  капітальні інвестиції підприємство-забудовник  відображає   на  дебеті рахунка   15 «Капітальні  інвестиції» у  кореспонденції з  кредитом 
відповідних рахунків:

          205  «Будівельні матеріали» (на вартість витрачених будівельних матеріалів і обладнання, переданого   для монтажу,  на об'єктах будівництва); 
         66  «Розрахунки з оплати  праці», 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму  заробітної плати, нарахованої робітникам, що зайняті на будівельних роботах, і нарахованих сумах збору на соціальні заходи) та ін. 
         За даними рахунками  15 «Капітальні інвестиції» визначають  фактичну собівартість закінчених об'єктів будівництва (реконструкції, придбання). Введення в експлуатацію кожного об'єкта оформляється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. № 03-І), який є підставою на списання вартості об'єктів капітальних інвестицій на закінчені об'єкти, а також зарахування їх на баланс до складу основних  засобів. 
         Оприбуткування  на баланс введених в експлуатацію основних  засобів за фактичною собівартістю, їх будівництва (виготовлення, придбання) в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка  10 «Основні засоби» в кореспонденції з кредитом рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

         Оприбуткування  на баланс об'єктів основних  засобів, внесених учасниками (засновниками) до статутного  капіталу підприємства, за справедливою вартістю, узгодженою сторонами, відображається записом по дебету рахунка  10 «Основні засоби» і кредиту рахунка 40 «Статутний капітал». 
         Основні засоби, одержані від інших юридичних осіб у порядку безоплатної передачі, в бухгалтерському обліку відображаються записами: 
 
 

    на  справедливу вартість прийнятих об'єктів (за даними сторони, яка  передає):
     Д-т рах. 10 «Основні засоби»
     К-т рах. 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».
    на суму витрат по доставці:
    Д-т рах. 15 «Капітальні інвестиції»
    К-т рах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та ін.
    на суму визнаного доходу (в міру нарахування амортизації) по  безоплатно  одержаних об'єктах основних засобів:
      Д-т рах. 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»
      К-т  рах.  745 «Доход   від безоплатно одержаних активів».
 
        Кошти,  які забудовник отримав  від пайовика для пайової участі  в будівництві об'єкта, відображаються по дебету рахунка  31 «Рахунки  в банках» (або рахунка  205 «Будівельні матеріали») і кредиту рахунка 48  «Цільове фінансування  і цільові надходження»  із внесенням до аналітичного обліку відомостей про пайовика  й об'єкт будівництва. Після  оформлення  документів  про право власності пайовика  на  відповідну частку збудованого об'єкта забудовник на відповідну вартість відображає використання коштів за цільовим призначенням записом по дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»  в кореспонденції з кредитом рахунка  15  «Капітальні інвестиції».
         Пайовик   передані забудовнику   кошти  для  пайової участі  в будівництві об'єкта відображає  по дебету рахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках». Після одержання належно оформлених  документів  про  право  власності пайовика  на відповідну частку збудованого об'єкта (квартиру, нежитлове  приміщення)  робить  запис по  дебету  рахунка  15 «Капітальні інвестиції» і кредиту рахунка 377 «Розрахунки з іншими  дебіторами».
         Зарахування  на  баланс власної   частки збудованого об'єкта відображається  записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» і кредиту рахунка 15 «Капітальні інвестиції». 

 


1.4Облік  зносу та амортизації основних засобів
    Реформи у системі бухгалтерського обліку, що почалися ще у 1997р. заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво  вплинув і на бухгалтерський облік  основних засобів. При цьому  бухгалтерський облік основних засобів  та порядок  нарахування амортизації опинився у ролі “потерпілого”. Намагаючись з’єднати облік бухгалтерський та податковий,  законодавці принесли у “жертву” економічну сутність більшості операцій з основними засобами. Результати такого об’єднання привели до того, що при продажу об’єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий результат, нарахування амортизації робилося  на балансову вартість групи, а не на вартість окремого об’єкту тощо. Нововведення поставили бухгалтерський облік основних засобів з ніг на голову. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів.
    З 1 липня 2000р. зі вступанням у силу довгоочікуваного П(С)БО №7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно  обирати методи  нарахування амортизації. Починаючи  з цієї дати  на підприємстві  повинно вестися два обліки  основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин. Так як податковий облік основних засобів регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку  № 7 “Основні засоби”.
    Таким чином, у наданій роботі поряд з визначенням концепцій амортизації розглядається порядок нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку, а також питання розрахунку та відображення сум амортизації і у регістрах бухгалтерського обліку  відповідно до П(С)БО №7 “Основні засоби”. Також значна увага приділяється впливу амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності промислових підприємств та проблемам  обліку амортизації в Україні та шляхам їх подолання.
    Спираючись  на це, робота має п’ять розділів, перший з яких носить теоретичний характер. У ньому розглядається економічна сутність понять амортизації та зносу.
    В основному розділі розглядаються  методи нарахування амортизації, що передбачені П(С)БО № 7 серед яких і податкові методи, що регламентуються Законом України „Про оподаткування прибутку”. Також у цьому розділі ми навели приклади зі світової практики, тобто методи, що передбачені стандартами GAAP.
    Питання, що мають дискусійні моменти також  розглядаються у відокремлених  розділах.
    При написанні роботи були використані навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансам, економіки підприємств та монографії, що присвячені обліку основних засобів. Також значну кількість джерел представляють періодичні видання з відповідних дисциплін.
 

     Економічна сутність амортизації та зносу. 
 

    Вартість  виробничих потужностей адекватна  функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього строку їх експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток їх власнику).
    Відповідно  з принципами бухгалтерського обліку вартість виробничих потужностей повинна  рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом яких ці потужності будуть мати виробничу корисність (знос).  Його мета – розподілити вартість матеріальних активів довгострокового використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. У наданому визначенні є кілька значних моментів:
    По-перше, усі матеріальні активи довгострокового  використання, крім землі, мають обмежений  строк експлуатації. Внаслідок обмеженості  строку служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос (застаріння).
    Під фізичним зносом розуміють поступову  втрату основними засобами своєї  первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездійності (зруйнування від зовнішніх впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних засобів залежить від якості основних засобів, їх технічної удосконаленості (конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та монтажу верстатів); особливостей технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подачі тощо); по часу їх дії (кількість днів праці на рік, змін у добу, годин праці у зміну); ступеню захисту основних засобів від зовнішніх умов (спеки, холоду, вологості, атмосферних опадів); якості догляду за основними засобами та їх обслуговування, від кваліфікації робітників та їх відношення до основних засобів.
    Фізичний  знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних засобів. Розрізняють повний та частковий знос основних засобів. При повному зносі діючі фонди ліквідуються та замінюються новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношених основних засобів). Частковий знос виправляється за допомогою ремонту. Але все ж таки і кожна будівля , і кожна машина повинна прийти до непотребу. Необхідність амортизації не може бути виключена регулярним ремонтом.
    Моральний знос – це зменшення вартості машин  та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні засоби стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності.
    У сучасних умовах все більше значення приймає облік морального зносу. Поява нових, більш сучасних видів  обладнання з підвищеною виробністю, покращеними умовами обслуговування  та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що на них виробляється більш дорога та гіршої якості продукція у зрівнянні з виготовляємою на більш удосконалених машинах та обладнанні. А це зовсім недопустимо в умовах ринкової конкуренції.
    Бухгалтера  звичайно не роблять різниці між  фізичним та моральним зносом, так  як їх цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на можливий строк їх служби.
    По-друге, термін “амортизація”, що використовується у обліку, розуміється ні як фізичний знос або зниження ринкової вартості об’єкту протягом даного часу, а  як списання вартості виробничих активів протягом часу їх корисного функціонування. Термін застосовується для відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати.
    По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть відповідно з принципами визначення собівартості; таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо у результаті вигідної угоди та специфічних особливостей кон’юнктури ринкова ціна будови або іншого активу може піднятися, не дивлячись на це амортизація повинна продовжувати нараховуватися, бо є слідством розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.
    В основі діючої зараз в Україні  системи амортизації лежить ідея поступової заміни самого амортизуємого  об’єкту, його відтворення, тобто відтворення зношених фондів, а не створення вільних грошових  коштів для розвитку його виробничої бази. Прийнятий у П(С)БО №7 термін амортизації суперечить прийнятої у світовій практиці концепції амортизації, згідно з якою амортизація вважається не оцінкою або способом відновлення основних засобів (тобто мета відрахувань не зводиться строго до відновлення активу), а лише методом розподілу витрат на придбання активу (або будь-якої іншої прийнятої за базову вартість) по рокам строку його служби. Сучасна українська концепція амортизації була у свій час охарактеризована як “натуралістична”, що направлена на відновлення основних засобів у натуральній формі.
    У класичному розумінні амортизація  представляє собою відновлення  грошових коштів підприємства, які  воно витратило, придбаючи або створюючи довгострокові активи. Такі активи переносять свою вартість на готовий продукт частинами залежно від періоду фізичного та морального зносу.
    Активи, що амортизуються, в принципі призначені для використання більш ніж в  одному виробничому періоді. Вони мають обмежений час корисного функціонування, протягом якого підприємство використовує їх у виробництві або для поставки товарів (послуг), здавання в оренду або для адміністративних цілей.
    Оскільки  витрати на основні засоби представляють  собою відкладені витрати у діяльності підприємства, що реалізуються по мірі продажу продукції (послуг), амортизація виступає як розподілена на кілька фіскальних періодів ціна (або будь-яка оцінка, що прийнята за базову) основних засобів. Амортизаційні відрахування є формою використання подібних активів та включення їх використаних частин, що перейшли із складу активу у склад собівартості, у частину, що відіймається з валового прибутку підприємства.
    З моменту введення у США податку  на прибуток у 1909 р. податкові правила   передбачають розумну (обгрунтовану) знижку для вартості, що амортизується, що виключається з доходу до розрахунку податку. Амортизація у наданому випадку розуміється не як відрахування для фінансування відновлення активу або його оцінки (подібне трактування можна знайти вже у монографіях 40-50-х років). Амортизацією вважається розміщення витрат або іншої базової оцінки дотикового активу (групи активів) систематичним та раціональним способом. Це процес розміщення, а не оцінку. Надане пояснення спирається на звіт про фінансові результати, у якому проти доходів облікового періоду виставляються минулі витрати (собівартість), у тому числі одна з їх частин – амортизаційні відрахування.
    Друга концепція амортизації як способу зменшення вартості активу (між двома моментами часу) з метою заміни його у майбутньому виходить з балансу підприємства, де такий актив з кожним роком відображається по все меншій вартості.. Ця оцінка носить назву “книжкової”, або бухгалтерської (book value).
    Різниця між двома наданими підходами  можна краще зрозуміти з точки  зору амортизаційної політики самого підприємства. В одному випадку власник  підприємства хоче адекватно відобразити  витрати періоду з метою правильного  (обґрунтованого) розрахування оподатковуємого прибутку, тобто частини валового доходу, що звільнюється від собівартості (концепція “розміщення витрат”); у другому отримати амортизаційний фонд (резерв) з єдиною метою – відновити розглядаємий актив у майбутньому (концепція “втрати вартості”). Реально тут можна простежити три виробничих ефекти одноразово: накопичення витрат, оцінка та відновлення. Але ж особлива увага повинна приділятися першому з них, щоб полегшити для підприємства використання звільнених від оподаткування грошових коштів. Важливе не те, буде чи ні відновлений актив у майбутньому, а те, чи дозволено підприємству окупити зроблені у свій час інвестиції у капітальні активи.  Тому, наприклад, Міжнародний стандарт №4 “Облік амортизаційних відрахувань” зобов’язує списувати амортизацію (тобто нарахування суми зносу активів протягом передбаченого строку корисного використання )  за кожний обліковий період прямо чи опосередковано у зменшення доходу на систематичній основі.
    Амортизаційні відрахування – частина виробничого капіталу, що переходить у форму товарного, або частину вартості основних засобів, що поступає з виробництва в обіг. Для будь-якого підприємства амортизаційні відрахування представляють собою спосіб поступового повернення іммобілізованих коштів (які у свій час підприємство витратило на придбання та створення амортизуємого активу) у зворотні.
    Неможливо достовірно визначити, на які цілі підприємство направляє суми амортизаційних відрахувань, що попали у зворотні кошти. Вони починають  власний рух, не пов’язаний з основними засобами, на які вони нараховуються. Вони можуть бути вкладені у ті ж самі або інші необоротні  активи, а також у інші ( не грошові) види зворотних засобів. Податкові органи повинні цікавитися виключно розміром амортизаційних відрахувань, а не їх подальшим використанням.
    Отже, усі основні засоби, крім землі  підвернені фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів  вони поступово втрачають свої якості та приходять  до непотребу.  Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни  зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція. 
 

      Методи нарахування  амортизації основних  засобів та порядок  їх вибору для  амортизаційної політики  підприємства. 
 

    Як  було зазначено раніше,  поява  П(С)БО №7  “Основні засоби”  остаточно  провели межу між податковим та бухгалтерським обліком основних засобів. У цьому розділі зупинимося на обліку амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку відповідно до умов П(С)БО №7, а також основні принципи, що передбачені ст..8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
    Відповідно  до П(С)БО №7, знос необоротних активів – сума амортизації об’єкту необоротних активів з початку їх корисного використання.
    Амортизація – це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
    Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді  формули:
                                        АВ = ПВ – ЛВ                              (2.1)
    АВ  – амортизуєма вартість;
    ПВ - первинна або переоцінена вартість;
    ЛВ  – ліквідаційна вартість;
    Первинна  вартість визнається П(С)БО №7 як історична або фактична собівартість об’єкту основних засобів, а переоцінена вартість – як його вартість після переоцінки.
    Ліквідаційна  вартість – це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які  підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов’язані з вибуттям.
    Ліквідаційна  вартість визначається у момент отримання  об’єкту основних засобів. Якщо визначити  її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля.  Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об’єкту буде рівна його амортизуємої вартості.
    Отже  об’єктом амортизації є основні  засоби, крім землі.
    Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.
    При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:
      очікуєме використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
      очікуємий фізичний та моральний знос;
      правові або інші обмеження відносно строку використання об’єкта та інші фактори;
    Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів можна  передивитися у випадку зміни  очікуємих економічних вигод  від його використання.
    Відповідно  до П(С)БО №7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:
      прямолінійного (прямолінійного списання);
      зменшення залишкової вартості;
      прискореного зменшення залишкової вартості;
      кумулятивного (суми кількості років);
      виробничого (метод суми одиниць продукції).
    Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:
    методи амортизації, що базуються на часі використання основних  засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);
    метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів (виробничий),
    Розглянемо  особливості  нарахування амортизації  основних засобів різними методами на умовному прикладі ( і при умові  незмінності первісно визначених облікових оцінок).
        Підприємство  “АБВ” придбало виробниче обладнання:
      первісна вартість – 20 000 грн.;
      ліквідаційна вартість – 2000 грн.;
      очікуємий строк корисного використання обладнання – 5 років.
      Очікуємий обсяг виробництва  продукції, що буде виготовлена з використанням придбаного обладнання – 14 400 одиниць. 

    Прямолінійний метод амортизації  основних засобів.
    При використанні прямолінійного методу вартість об’єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.
    Річна сума амортизації визначається діленням амортизуємої вартості на очікуємий  строк використання об’єкту основних засобів:
                         А = АВ / Т                         (2.2)
    А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;
    АВ  – амортизуєма вартість об’єкту, грн.;
    Т - очікуємий строк використання об’єкту.
    За  рік це складає (20 000 – 2000) / 5 = 3600 грн.
    Сума  нарахованої амортизації також  може бути розрахована множенням  амортизуємої вартості основних засобів  на норму амортизації.
                            А =  АВ * Н                      (2.3)
    Н – норма амортизації.
    Річна норма амортизації по цьому методу є величина, зворотна очікуємому строку корисного використання основних засобів  у відсотках:  1 / 5 * 100 % = 20 %.
    Звідси  річна сума амортизації рівна: ( 20 000 – 2000) * 20 % = 3600грн.
    Ця  сума амортизації буде включатися щорічно (з року у рік), протягом строку корисного  використання об’єкту, у склад витрат підприємства та відображатися у  Звіті про фінансові результати. На цю ж суму рівномірно (з року у рік) буде збільшуватися накопичена амортизація (знос) та відповідно зменшуватися залишкова вартість об’єкту основних засобів, що відображаються у Балансі (табл. 2.1) 

    ПОКАЗНИКИ РІК 0 РІК 1 РІК 2 РІК 3 РІК 4 РІК 5
    Амортизаційні відрахування за рік - 3600 3600 3600 3600 3600
    Накопичена  амортизація (знос) на кінець року - 3600 7200 10 800 14 400 18 000
    Залишкова вартість на кінець року 20 000 16 400 12 800 9200 5600 2000
 
    Таблиця 2.1  Нарахування амортизації основних засобів прямолінійним методом, грн. 

    Метод прямолінійного списання, як правило  використовується по відношенню до об’єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від строку корисного використання та на них не діє вплив інших  факторів. До таких основних засобів  відносять будови, споруди, меблі та інші.
    Характеризуючи  метод прямолінійного списання, не можна не відмітити його переваги у простоті розрахунків та рівномірності  розподілу сум амортизації між  обліковими періодами, простоті, точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації  об’єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об’єкту із року у рік.
    Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки експлуатації знос машин  знову зростає. Що до морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування наданого методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства.
    Виробничий  метод амортизації  основних засобів.
    Для окремих видів основних засобів  нарахування амортизації робиться на основі сумарної виробітки об’єкту  за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).
      Місячна сума амортизації розраховується  співвідношенням амортизуємої вартості  об’єктів основних засобів та  очікуємого об’єму продукції (робіт, послуг) за весь рік корисного використання такого об’єкту основних засобів. Як відмічалося раніше, амортизуємою вартістю об’єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.
    Таким чином, норму амортизації по цьому методу можна розрахувати по формулі:
                           Н = АВ / ОД                       (2.4)
    ОД  – розрахунковий об’єм діяльності (виробництва).
    Нарахування амортизації за весь період експлуатації характеризується даними, що наведені у таблиці 2.2. 

ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ РІК ФАКТИЧНИЙ ОБ’ЄМ ПРОДУКЦІЇ, ОД. АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК НАКОПИЧЕНА  АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА КІНЕЦЬ РОКУ
20 000 0 - - -
16 750 1 2600 2600 * 1.25 = 3250 3250
12 875 2 3500 3100 * 1.25 = 3875 7125
8500 3 3500 3500 * 1.25 = 4375 11 500
4750 4 3000 3000 * 1.25 = 3750 11 250
2000 5 2200 2200 * 1.25 = 2750 18 000
 
    Таблиця 2.2  Нарахування амортизації виробничим методом, грн. 

    У нашому прикладі очікуємий об’єм  продукції з використанням обладнання складає по рокам, од.: 1 рік – 2600; 2 рік – 3100; 3 рік – 3500;   4 рік  – 3000; 5 рік – 2200; Усього 14 400.
    Виробнича норма амортизації на одиницю  продукції:                          (20 000 – 2000) / 14400 = 1.25 грн./од.
    Відзначимо, що при використанні виробничого  методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, та балансова вартість об’єкту при використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом прямо пропорційно об’єму виробленої продукції (робіт, послуг).
    В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток від  експлуатації відповідного нематеріального активу у кожному звітному періоді пов’язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.
    Метод нарахування зносу пропорційно  випуску продукції також дуже простий, раціональний та систематичний. Краще за все його використовувати тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об’єм виробленої продукції.  Його використання також доцільно, коли економічна користь того чи іншого необоротного активу зменшується у зв’язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв’язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, отриманням прибутку, у випадку, якщо використання відповідного необоротного активу у різні періоди неоднакові. Але, не дивлячись на плюси, цей метод у закордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об’єм продукції, виробленої з використанням того чи іншого необоротного активу. 

    Метод зменшення залишкової вартості.
    Сутність  наданого методу  складається у  визначенні річної суми амортизації  об’єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого об’єкту  на початок 
звітного  року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом перемноження остаточної вартості об’єкту основних засобів на норму річної амортизації.
                        А = ЗВ * НА                          (2.5)
    ЗВ  – залишкова вартість об’єкту  основних засобів.
    Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі (2.6)
        
    Н – строк корисного використання об’єкту основних засобів, років;
    ЛВ  – ліквідаційна вартість об’єкту  основних засобів, що визначається підприємством  самостійно, грн.;
    ПВ  – первісна вартість об’єкту основних засобів, грн.
    Використання  методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації  передбачає наявність ліквідаційної  вартості амортизуємого об’єкту  основних засобів. В протилежному випадку  об’єкт основних засобів буде повністю “замортизован” протягом одного року! Це виходить з формули розрахунку нормі амортизації.
    Зазначимо, що відповідно до П(С)БО №7 базою для  нарахування амортизації при  використанні наданого методу є залишкова  вартість    на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації. З цього слідує, що, починаючи з дати вводу в експлуатацію об’єкту основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений такий об’єкт, базою для нарахування амортизації буде його первісна вартість. Іншими словами, якщо об’єкт основних засобів був введений в експлуатацію у вересні, то починаючи з жовтня по лютий (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об’єкту на норму амортизації.  Починаючи з березня наступного звітного року, сума амортизації об’єкту основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об’єкту на норму амортизації.
    При використанні наданого методу нарахування  амортизації можлива ситуація, при  якій остаточна вартість об’єкту наприкінці запланованого строку експлуатації не буде рівна ліквідаційній вартості. Такі розходження будуть виникати у випадку, якщо об’єкт основних засобів був введений в експлуатацію у середині звітного періоду. Але ж це не повинно стати причиною сумнівів, так як нарахування амортизації було не з початку звітного року, а з середини, та по усім правилам математики така різниця повинна була виникнути. У зв’язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації та до амортизувати залишкову частину вартості або вважати залишкову вартість об’єкту ліквідаційною вартістю.
    РІК АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК НАКОПИЧЕНА  АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА КІНЕЦЬ РОКУ ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ
    0 - - 20 000
    1 20  000 * 0.3691 = 7382 7382 12 618
    2 12 861 * 0.3691 = 4657 12 039 7961
    3 7961 * 0.3691 = 2938 14 977 5023
    4 5023 * 0.3691 = 1854 16 831 3169
    5 3169 * 0.3691 = 1169 18 000 2000
        Таблиця 2.3 Нарахування амортизації методом  зменшення залишкової вартості. 

    Метод прискореного зменшення залишкової вартості
    Цей метод є різновидом методу зменшення  залишкової вартості.
    При такому методі річна сума амортизації  визначається виходячи з залишкової вартості об’єкту на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об’єктам та подвоєння річної норми амортизації, що розраховується виходячи зі строку корисного використання об’єкту.
    Норма амортизації у наданому випадку  розраховується аналогічно нормі амортизації  при застосуванні прямолінійного методу  нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.
    При цьому норму амортизації при  використанні прямолінійного методу можна  розрахувати так:
                           НА = А / АВ                          (2.6)
    Переробивши надану формулу, отримаємо норму  амортизації для наданого  методу:
    НА = 2 * (А / АВ) = 2 * ( АВ / Т) / АВ = 2 / Т          (2.7)
    Наданий метод нарахування амортизації, а саме при розраховані норми річної амортизації, не передбачає обов’язкової наявності ліквідаційної вартості об’єкту основних засобів. При цьому виконується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об’єкту наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість.
    РІК АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК НАКОПИЧЕНА  АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА КІНЕЦЬ РОКУ ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ
    0 - - 20 000
    1 2 * 20% * 20 000 = 8 000 8000 12 000
    2 2 * 20% * 12 000 = 4 800 12 800 7200
    3 2 * 20% * 7 200 = 2 880 15 680 4320
    4 2 * 20% * 4 320 = 1728 17 408 2592
    5 20 000 – 2000 –  17408 =592 18 000 2000
 
    Таблиця 2.4 Нарахування амортизації метод  прискореного зменшення залишкової вартості, грн. 

    Кумулятивний  метод.
    Річна сума амортизації за цим методом  визначається як перемноження амортизуємої вартості та кумулятивного коефіцієнта.
    Кумулятивний  коефіцієнт розраховується діленням кількості  років, що залишилися до кінця очікуємого строку служби об’єкту основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.
    Сума  чисел років – це результат  суми порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об’єкт.
    У нашому прикладі сума чисел років  корисної експлуатації обладнання рівна 15 (1+2+3+4+5).
    Річна норма амортизації визначається як співвідношення залишеного строку служби ( на початок звітного періоду) та суми чисел років.
    У нашому прикладі ця норма встановить:
    У 1-й рік експлуатації – 5/15
    У 2-й рік експлуатації – 4/15
    У 3-й рік експлуатації – 3/15
    У 4-й рік експлуатації – 2/15
    У 5-й рік експлуатації – 1/15
    Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації  відповідного року помножаємо на різницю  між первинною вартістю об’єкту  та його ліквідаційною вартістю, тобто на амортизуєму вартість.
                             А = НА * (ПВ – ЛВ)              (2.8)
        Нарахування амортизації характеризується даними таблиці 2.5 

    РІК АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК НАКОПИЧЕНА  АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА КІНЕЦЬ РОКУ ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ
    0 - - 20 000
    1 5/15 * 18 000 = 6000 6000 14 000
    2 4/15 * 18 000 = 4800 10 800 9200
    3 3/15 * 18 000= 3600 14 400 5600
    4 2/15 * 18 000 = 2400 16 800 3200
    5 1/15 * 18 000 = 1200 18 000 2000
 
    Таблиця 2.5 Нарахування амортизації кумулятивним методом. 

    Якщо  строк експлуатації об’єкта достатньо  довгий, то сума чисел років  визначається за формулою кумулятивного числа:
                             (( Т + 1) * Т) / 2                      (2.8)
        Треба зазначити, що застосування методу залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів  пояснюється наступним:
    найбільша ефективність використання основних засобів приходиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально ще нові;
    накопичуються грошові кошти для заміни об’єкта у випадку його морального застаріння та інфляції;
    забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизуємих об’єктів, що приходяться на останні роки використання таких об’єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума нараховуємої амортизації у ці роки зменшується.
    Крім  розглянутих норм та методів нарахування  амортизації;підприємство має право  застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів; що передбачені податковим законодавством; а саме ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
    Отже  треба зазначити;що у бухгалтерському  обліку на відміну від податкового  нарахування амортизації робиться не в цілому по групі; а  по окремому об’єкту основних засобів щомісячно.
    Крім  того; від’ємність у бухгалтерському  обліку від податкового буде на суму:
      амортизації невиробничих основних фондів;
      поточних ремонтів більш 5% балансової вартості основних фондів на початок року;
      вартості вибувших об’єктів; що відносяться у податковому обліку до 2; 3 груп;
      вартості безкоштовно отриманих основних засобів.
    У податковому обліку норми амортизації  встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у наступних розмірах (у розрахунку на календарний період):
        - група 1 – 1,25%;
        - група 2 – 6,25%;
        - група 3 – 3,75%.
    Платник податків може самостійно прийняти рішення  про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3; що придбалися після вступання у силу Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”; по наступним нормам (у розрахунку на кожний рік):
    1-й рік експлуатації – 15%,
    2-й рік експлуатації – 30%,
    3-й рік експлуатації – 20%,
    4-й рік експлуатації – 15%,
    5-й рік експлуатації – 10%,
    6-й рік експлуатації – 5%,
    7-й рік експлуатації – 5%
    У податковому обліку окремий об’єкт основних фондів групи 1 амортизується  до досягнення вартості такого об’єкту 100 мінімумів доходів громадян, що не оподатковуються – 1700 грн.
    При досягненні об’єктом залишкової вартості – 1700 грн., відповідно до пп. 8.3.7, п. 8.3 ст. Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, його залишкова вартість дорівнюється до нуля, а сума 1700 грн. відноситься до складу витрат відповідного звітного кварталу.
    Амортизація основних фондів груп 2,3 виконується  до досягнення такої групи нулевої  вартості.
    Крім  того у податковому обліку облік  основних засобів ведеться:
    групи 1 по кожній окремій будові, споруді або їх структурному компоненту, та у цілому по групі як сума вартості окремих об’єктів,
    групи 2 ведеться по їх сукупній вартості незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів,
    групи 3 ведеться по їх сукупній вартості, або пооб’єктне, у випадку застосування прискореної амортизації.
      Розглянемо на нашому прикладі  податкові методи нарахування  амортизації. Припустимо, що у  нашому прикладі обладнання відноситься  до 3 групи. Тоді квартальна норма  амортизації буде дорівнювати  3.75 %.