На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Лзинг як ефективний канал збуту продукцї, що дозволяє добиватися розширення круга споживачв завойовувати нов ринки збуту для України. Порвняльна характеристика розвитку лзингових стосункв в США, Японї Захднй вроп та їх перспективи.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 26.10.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Аналіз світового досвіду організації лізингових операцій.

ПЛАН

    Вступ 3
    1. Світовий лізинговий ринок 4
    2. Порівняльна характеристика розвитку лізингових стосунків в США, Японії і Західній Європі 9
    Висновок 31
    Список використаної літератури 33

Вступ

Лізинг охопив весь світ в середині -- кінці 70-х років. У цей період почала налагоджуватися загальносвітова статистика проведення лізингових операцій. Найбільшу активність в цій справі проявила компанія London Financial Global Leasing Report. Протягом багатьох років тут акумулюється інформація про національні лізингові ринки, перш за все по 50 найбільшим. На основі цих даних формуються і накопичуються зведення про континентальні і світові об'єми лізингового бізнесу.

Накопичена за багато років статистична інформація дуже важлива для уявлення про пропорції, що склалися, в інвестиціях, в активності проведення лізингової діяльності. Статистика допомагає проілюструвати і зрозуміти залежність лізингу від політики продажів устаткування, техніки; оподаткування і амортизації в багатьох країнах; виявляє резерви розвитку лізингу. Остання обставина принципова поважно для України.

1. Світовий лізинговий ринок

При будь-якому запозиченні зарубіжного досвіду слід брати до уваги не лише зовнішня схожість економічних процесів. Необхідно реально оцінювати відзнаку ситуації в нашій країні і в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Причини пильної уваги українських підприємців до лізингу зовсім інші, чим у їх зарубіжних колег 25-- 30 років тому. У той період на Заході лізинг був затребуваний зважаючи на різко збільшені інвестиційні потреби економіки, через темпи технічного прогресу, що склалися, які вже не могли задовольнятися за рахунок виняткових традиційних каналів фінансування. Ось чому в умовах конкуренції, що загострюється, лізинг був додатковим і достатньо ефективним каналом збуту проведеній продукції, він дозволяв добиватися розширення круга споживачів і завойовувати нові ринки збуту.

З таблиці. 1 видно, як змінювалися загальносвітові об'єми проведення лізингових операцій протягом 19 років.

Таблиця 1

Об'єми лізингу устаткування по регіонах миру в 1978--2006 рр.,

млрд. дол.

Рік
Північна Америка
Європа
Азія
Південна Америка
Австралія і Нова Зеландія
Африка
Всього в світі

1978

1979

1980

1981

1982

1983

1984

1985

1986

1987

1988

1989

1990

2001

2002

1993

2004

2005

2006

24,0

29,8

37,7

48,0

50,0

52,5

64,0

80,8

87,0

101,3

117,0

126,8

125,4

130,0

127,6

132,5

148,0

169,3

177,0

7,9

11,9

13,2

16,0

16,7

17,4

18,1

24,7

41,2

64,6

80,1

98,0

117,9

120,0

99,5

81,0

87,5

100,0

117,7

4,8

5,9

6,3

8,5

10,5

15,9

20,9

25,9

36,5

50,2

63,6

65,3

77,5

83,4

88,8

79,9

99,2

104,8

105,8

0,3

0,8

1,5

1,6

1,6

1,7

1,6

1,6

1,5

1,4

3,2

2,0

1,9

3,5

6,3

9,3

11,1

15,1

15,0

3,6

4,3

4,4

4,7

4,9

4,8

4,4

3,9

5,4

5,6

4,1

7,3

5,1

4,0

4,2

4,9

5,9

6,2

7,3

0,2

0,3

0,5

0,8

1,0

1,1

1,2

1,2

1,8

2,1

2,8

3,0

3,8

4,4

4,8

2,0

4,7

5,7

5,3

40,8

53,0

63,6

79,6

84,9

93,5

110,2

138,1

173,4

225,2

273,8

302,4

331,6

345,3

323,3

309,6

256,4

409,1

428,1

Майже за два десятки років щорічні об'єми лізингових договорів, що знов укладаються, збільшилися більш ніж в 10 разів. Проте потрібно розуміти, що долар в кінці 70-х років не слід рівняти з доларом в даний час. Тому зростання в 10,5 разу має бути скоректований, як мінімум, на величину інфляції в провідних країнах. Якщо її прийняти в цілому по світу у розмірі 3% в рік, то реальнішим представляється зростання лізингового бізнесу в 6 разів. Така динаміка означає, що середньорічні темпи зростання за цей період складали близько 10%.

У 90-х роках (2001--2006), коли лізинговий ринок досяг достатньо великих об'ємів, приріст склав 24%, тобто щорічні темпи зростання дорівнювали 4,4%.

Найбільш динамічним був розвиток північноамериканського лізингового ринку. Його зростання за останні шість років склало 36,2%. США є лідером в проведенні лізингових операцій. На долю цієї країни в 2006 р. доводилося 39,5% загальносвітового рівня. Причому за останні два роки середньорічний темп зростання склав 7,5%. Проте всесвітньо відома аналітична компанія Moody's, на яку посилається London Financial Global Leasing Report, передбачала, що в 2007--1998 рр. ця тенденція зміниться і темпові характеристики згладяться. Можливо, це торкнеться і Канади, яка замикає першу десятку найбільш розвинених «лізингових країн» в світі з об'ємом ринку лізингу в 6,5 млрд. дол.

У Європі різкий стрибок стався в другій половині 80-х років. Так, з 1985 по 1990г. об'єми лізингових операцій збільшилися в 4,8 разу. Навіть з урахуванням коректування на щорічні декілька відсотків інфляції сталося більш ніж чотирикратне зростання лізингу. Після 2001 р. ситуація різко змінилася. У європейській лізинговій індустрії пролунала криза. За часом це збіглося з процесами, що міняють політичну карту континенту. Також економічна рецесія, що мала місце в Європі в 2002-93 рр., привели до скорочення об'єму операцій, збільшення числа банкротств, посилення конкуренції за отриманням кредиту, падіння прибутків лізингових компаній, а також до скорочення їх спільного числа. Зокрема, у ФРН кількість лізингових компаній під час рецесії на початку 1990-х років скоротилася майже в 2 рази. Посилення конкуренції на лізинговому ринку підштовхнуло лізингові компанії до зниження витрат, поліпшення обслуговування клієнтів шляхом надання нового вигляду лізингу, а також до поглиблення спеціалізації. Лізингові компанії, контрольовані банками, відповіли на загрозу зростаючій конкуренції з боку лізингових компаній, утворених виробничими фірмами, пропозицією лізингу в ув'язці з традиційними банківськими продуктами. Їм допомагає в цьому обширна мережа філій і відділень банків, розширилася практика створення спеціалізованих філій, призначених виключно для проведення операцій по лізингу. Це ще раз підтверджує те, що ринок лізингу також як і інвестиційний ринок взагалі, проявляє великий ступінь чутливості по відношенню до економічної кон'юнктури.

Разом з тим це була не глобальна загальносвітова криза. У інших регіонах миру спад склав декілька відсотків і ситуацію вирівнялась протягом одного року. У Європі ж послідував справжній обвал. Протягом двох років падіння об'ємів ринку лізингу склало 32,5%. Проте надалі ситуація виправилася, і європейська лізингова індустрія почала нарощувати темпи. У 2005--2004гг. приріст об'ємів нового лізингового бізнесу відповідав 14,3%, в 2006/2005 - 17,7, а в 2007-2006-- 9,6%.

Лізинговий ринок Азії в 2006 р. на 93,6% визначався діяльністю лізингових компаній чотирьох країн -- Японії, Південної Кореї, Гонконгу і Індонезії. Проте економічні (кризисні) і політичні події 2007 і 1998 рр. напевно вплинуть на позиції в світовій табелі про ранги, а також на об'єми, структуру і спрямованість розвитку лізингового ринку цього регіону.

У Південній Америці лідером лізингового бізнесу є Бразилія. У 1990 р. операції на Бразільському лізинговому ринку дорівнювали 2 млрд. дол. У 2006 р. об'єм нових лізингових послуг в цій країні досяг 10,4 млрд. дол. Причому роком раніше показник був ще більше -- 11,7 млрд. дол. Постійно росла частка вантажного автотранспорту. Вона досягає 2/3 всього лізингу устаткування. На промислове устаткування і комп'ютери доводиться по 14%. Частка нерухомості складає 3,3%. Великі перспективи для розвитку лізингу в Бразилії мають телекомунікаційні системи, що, до речі, характерний в даний час і для Росії. Потенціал цього сектора Бразільського ринку на майбутні п'ять років вимірювався в 35 млрд. дол.

У першу двадцятку країн світу входить Колумбія. Тут об'єм лізингових послуг, що надаються, складав 2,79 млрд. дол., а частка лізингу в спільному об'ємі інвестицій досягала 32,0%. Отримав розвиток лізинг в Чилі. У цій країні, що витягується на багато тисяч кілометрів уздовж побережжя Тихого океану, найбільш популярним був лізинг невеликих риболовецьких судів, строком на п'ять років, а також вантажівок, строком на чотири роки. Середній розмір контракту на чилійському лізинговому ринку складає приблизно 80 тис. дол. Тут активно діє близько двох десятків лізингових компаній. Щорік вони укладають близько 40 тис. лізингових договорів.

Дві третини континентального лізингового ринку Африки було сконцентровано в Південно-Африканській Республіці -- 14-й показник в світі. У перших 50 найбільших ринків також входять Марокко і Нігерія.

У Австралії, дев'ятій за об'ємом лізингових операцій в світі, за рахунок лізингу здійснюється 1/5 національних інвестицій в нове устаткування. Цікаво, що лава австралійських підприємств, не дивлячись на свою віддаленість, є потенційними постачальниками лізингового устаткування для Росії.

Останніми роками дуже швидко росте застосування лізингу в країнах, що розвиваються, де об'єм лізингових операцій виріс в 3 рази тільки за останніх 10 років, перевищивши в 2004 р. 40 млрд. доларів. «У цій групі країн в даний час фінансується через лізинг приблизно 1/8 приватних інвестицій в порівнянні з 30% в США і 25% в Західній Європі» (4, стр.13).

Як вже мовилося раніше, найбільш динамічним за останні роки розвиток лізингу був в США, на нашу думку, це є закономірним, унаслідок різних проблем в країнах Західної Європи і Японії, найближчих суперників США. Японії торкнулася Азіатська криза 1998 року, що сильно вплинуло на ситуацію як в самій Японії так і на її положення на економічному світі, а Західна Європа продовжує процеси внутрішньої інтеграції, і зближення, уніфікації національних систем оподаткування, законодавства, митного регулювання, і, звичайно це відбивається і на розвитку лізингу в Західній Європі, до цього можна додати, що з кожним роком посилюється взаємозалежність Східної і Західної Європи, що з одного боку є позитивним і неминучим, а з іншого боку тягне за собою певні фінансові витрати.

Перспективи розвитку лізингового ринку в світі пов'язані не лише з розширенням лізингових операцій на Східну Європу, включаючи Росію, а також бурхливим його розвитком в країнах, що розвиваються, але і з розширенням міжнародного лізингу, який поки не набув широкого поширення в світі з ряду причин. У Західній Європі, наприклад, на міжнародний лізинг. здійснюваний закордонними лізинговими фірмами, в даний час доводиться тільки 2% від спільного об'єму лізингових операцій (за даними "Leaseurope"), тобто інтеграція у сфері лізингу відстає від рівня розвитку загальноекономічної інтеграції.

Найбільш розвиненими лізинговими ринками, як видно з вищесказаного, є ринки США, Японії і низки країн Західної Європи, порівняльна характеристика яких буде дана в другому параграфі даного розділу.

2. Порівняльна характеристика розвитку лізингових стосунків в США, Японії і Західній Європі

Фінансування орендних операцій різних видів техніки і устаткування завжди активно застосовувалося в США. Перший орендний договір персональної власності був зареєстрований в Північно-американських Сполучених Штатах ще в початку XVIII ст..

У 40-х роках XX ст.. торгівельний агент з Чикаго Золлі Френк вперше запропонував довгострокову оренду автомобілів. Через півстоліття сукупні доходи лізингу автотранспортних засобів перевищують 50 млрд. дол. в рік. Справжня революця в орендних стосунках сталася в Америці на початку 50-х років.

У оренду почали здаватися спочатку в невеликих об'ємах, а потім масово засоби виробництва: технологічне устаткування, машини, механізми, судна, літаки і так далі Уряд США по гідності оцінив це явление-- воно оперативно розробило і реалізувало державну програму його стимулювання.

Першим акціонерним суспільством, для якого лізингові операції стали основним видом діяльності, є створена в 1952 р. в Сан-Франциско відома американська компанія United States Leasing Corporation. Засновником компанії є Генрі Шонфелд. Спочатку він створив компанію тільки для однієї конкретної операції. Потім зрозумів, що лізинговий бізнес може стати дуже перспективним, і в результаті на світло з'явилася United States Leasing Corporation. Лізингові операції досить швидко перетнули кордони США, і, отже, з'явилося таке важливе для розвитку лізингового бізнесу поняття, як «міжнародний лізинг». Через декілька років компанія почала відкривати свої філії в інших країнах (перш за все в Канаді в 1959 р.). Надалі компанія почала іменуватися United States Leasing International.

У 2006 р. об'єм лізингових операцій в США склав 168,9 млрд. дол., що перевищило результат попереднього року на 5,1%, і, мабуть, цей темп зберігатиметься завдяки розширенню сервісних послуг і активному просуванню на ринки країн, що розвиваються.

США припадало на частку більше 9/10 північноамериканського лізингового ринку, або 39,5% спільного об'єму світового лізингу.

Лізинг в США є основним інвестиційним інструментом, на долю якого впродовж багатьох років доводиться більше 30% інвестицій в устаткування.

На першому етапі розвитку сучасного лізингового бізнесу в США банкам заборонялося (до 1963 р.) брати участь в операціях як лизингодателя. Проте банки не дистанціювалися від лізингу, а, навпаки, охоче брали участь в лізингових операціях як кредитори лізингових компаній (див. таблицю 2).

Лізингові операції дозволяли застосовувати гнучкі схеми платежів, здійснювати позабалансовий метод обліку майна. Ці обставини істотно сприяли швидкому розвитку лізингу в США. Крім того, мала місце і державна підтримка лізингу. Вона передбачала надання податкових, інвестиційних, амортизаційних пільг.

Безпосередні виробники устаткування, такі всесвітньо відомі компанії, як General Electric, IBM, General Motors, AT&T Capital Corp., Rank Xerox, Caterpillar, Hewlett Packard і ін., добре усвідомивши переваги лізингу, почали створювати дочірні лізингові підприємства (так звані кэп-тивные-- captives). В середині 90-х років спільні об'єми портфелів лізингових замовлень біля цих компаній коливалися від 2,5 до 41,3 млрд. дол., а річні об'єми нового лізингового бизнеса-- від 1,2 до 16,8 млрд. дол. Причому деякі з цих компаній або стали операторами російського лізингового ринку після установи відповідних дочірніх компаній, або присутні на російському лізинговому ринку як постачальники устаткування.

Таблиця 2

Об'єми лізингу і його частка в інвестиціях в устаткування в США в 1978--2006 рр.

Рік
Лізинг устаткування, млрд. дол.
Інвестиції в устаткування, млрд. дол.
Лізинг в інвестиції в устаткування, млрд. дол.

1978

1979

1980

1981

1982

1983

1984

1985

1986

1987

1988

1989

1990

2001

2002

1993

2004

2005

2006

22,3

27,6

36,5

46,6

48,4

51,4

62,6

78,7

85,0

98,0

112,7

125,4

124,3

120,2

124,7

130,5

140,2

160,7

168,9

178,0

203,3

208,9

230,7

223,4

232,8

274,9

290,1

296,2

311,2

348,4

365,7

388,3

375,5

376,2

443,9

466,1

573,9

546,6

12,5

13,6

17,4

20,2

21,7

22,1

22,8

27,1

28,7

31,5

32,3

34,3

32,0

32,0

32,3

29,4

28,7

28,0

30,9

Ще в кінці 60-х років в США склалися три укрупнені види лізингових компаній (незалежні, дочірні фірми виробників і філії банків).

У 1963 р. Фінансовий контролер дозволив банкам займатися лізинговою діяльністю. У 1970г. був ухвалений Закон про банківську холдингову компанію, який вирішив допустимий об'єм операцій на національному рівні, що зробило лізинг привабливою сферою фінансової діяльності для банків і банківських холдингових компаній. Сьогодні багато банковкие холдингові компанії управляють відділеннями по лізингу і володіють банками з відділеннями по лізингу. Збереження обох видів діяльності пояснюється податковими пільгами і вимогами до капіталу і їх фінансового забезпечення.

У 1972 р. Рада керівників Федеральної резервної служби (ФРС) вирішила, дозволяє банківській холдинговій компанії виступати як агент-брокер або консультант у зв'язку з повністю сплаченим лізингом. У 1974 р. сфера діяльності дочірніх компаній розширилася за рахунок здачі в оренду (за певних умов) нерухомості.

Банківські холдингові компанії мають право здійснювати лізинг рухомого і нерухомого майна; національні банки -- тільки лізинг рухомого майна.

У 1976 р. Управління стандартизації фінансового обліку випустила ухвала, відповідно до якої з 1977 р. почали розмежовувати «справжній лізинг» і покупку за допомогою лізингу. До цього фірми могли брати устаткування в лізинг і не відображати його вартість на своїх балансах, а вести позабалансовий облік, не показуючи зростаючу суму заборгованості. У цій ухвалі були перераховані наступні пункти:

· право власності в кінці операції переходить до орендаря;

· лізингова операція дозволяє купити устаткування в кінці операції за ціною нижче ринковою;

· термін операції більше або рівний 75% корисного терміну служби. Чим більше залишкова вартість, якою лизингодатель бажає ризикнути, тим кращими і більш конкурентоздатними будуть умови лізингу. Фінансовий контролер, прагнучи зменшити банківський ризик, встановив мінімальну межу залишкової вартості, яка може бути заявлена у розмірі 25%. Раду ФРС вибрав консервативніший підхід, обмеживши залишкову вартість 20%, окрім лізингу автомобілів. Рада за поданням банківських позик під житло встановила ліміт в 70% величин залишкової вартості для ощадно-позичкових відділень, що займаються лізингом;

· поточна вартість лізингових платежів (без плати за страхування, управління, податки) більше або рівна 90% нормальної ринкової ціни устаткування.

Якщо операція задовольняє хоч би одній з цих умов, то майно враховується на балансі орендаря як актив з борговим зобов'язанням, що кореспондується. У пасиві відбивається «зобов'язання по фінансовому лізингу». Якщо операція не задовольняє жодному з вищезазначених умов, то майно враховується в додатку до балансу лизингополучателя.

У 1981 р. в США був ухвалений Закон про реформу системи оподаткування. У нім указувалися критерії віднесення операцій до лізингових і лібералізувала система використання податкових пільг по лізингу. Зокрема, були дозволені операції по передачі партнерові податкових пільг.

У 1982 р. в Законі про оподаткування з'явиться термін «фінансовий лізинг». Під ним мається на увазі операція, при якій лизингополучателю передається в користування устаткування на повний термін або на велику частку життєвого циклу майна; лізингові платежі повністю переводяться лизингодателю (а не кредиторові); на лизингополучателе лежить відповідальність за технічне обслуговування, сплату податків і страхування устаткування; сукупні лізингові платежі, отримувані лизингодателем за весь життєвий цикл устаткування, повністю покривають первинну вартість устаткування і забезпечують дохід на інвестований капітал.

З 1986 р. клімат для лізингу на податковій основі змінився, і велика частка податкових пільг була скорочена через механізм амортизації.

Проте розвиток лізингу не зупинився. Лізингові операції продовжують залишатися гнучкішими в порівнянні із звичайними, кредитовими. Частку рисок по операціях беруть на себе лізингові компанії.

Закон про рівну конкуренцію в банківській справі (1987 р.) передбачає право національних банків інвестувати до 10% активів в лізингові договори на чисто лізинговій основі без обмеження величини залишкової вартості.

В даний час для того, щоб операція задовольняла умовам фінансового лізингу, вона повинна володіти наступними характеристиками:

· мінімальні інвестиції в орендоване майно з боку лизингодателя повинні складати не менше 20% його вартості;

· лізингоотримувач не може мати права (опціону) на викуп устаткування за ціною нижче за його ринкову вартість, визначену на момент застосування цього права;

· лізингоотримувач не може інвестувати в орендоване ним устаткування, окрім так званих віддільних удосконалень;

· період лізингу не перевищує 80% терміну служби устаткування;

· в кінці терміну лізингу устаткування повинне мати оцінену залишкову вартість в розмірі не менше 20% його первинної вартості;

· лизингодатель повинен чекати отримання позитивної величини грошового потоку, як і спільного прибутку, за договором лізингу залежності від податкових пільг.

У випадках, коли лізинг за угодою сторін не підпадає строго під ці стандарти, при визначенні фінансового лізингу виходять з його різних інтерпретацій судами США. У спільному випадку суди застосовують критерій «вигод і тягаря права власності», щоб визначити, чи володіє лізингоотримувач устаткуванням в економічному сенсі. Зокрема, для суду за особливо важливі вважаються наступні факти:

· формою угоди є лізинг;

· лізингом переслідується комерційна мета (окрім податкових вигод);

· лізингоотримувач володіє деякими значними атрибутами права власності, такими, як ризик втрат і можливість певних економічних вигод.

Один крупний нью-йоркський банк виділяє наступні три види лізингу за їх типом або об'ємом: многомиллионный (авіалайнери, устаткування для буріння нафтових свердловин і т. п.); проміжна оренда при вартості майна від 0,5 до 5 млн. дол., розрахована на період до 10 років, і так звана ринкова оренда, при якій банк об'єднує в одному договорі декілька одиниць порівняльно недорогого устаткування, що випускається одним виробником.

Найбільш популярним в США є лізинг автотранспортних засобів. Цей вид лізингу частіше використовується банками, коли вони виступають як лизингодателей. В цілому існує два основні види лізингу транспортних засобів: відкритий лізинг і закритий лізинг.

Відкритий лізинг має наступні найбільш характерні риси:

1. Лізинг зазвичай здійснюється на термін від 24 до 36 місяців.

2. Лізінгоотримувач переймає на себе ризик втрати або пошкодження найнятого засобу. Перед отриманням у володіння лізингоотримувач повинен застрахувати автомобіль, вказавши лизингодателя як вигодоотримувач.

3. Лізінгоотримувач переймає на себе всю відповідальність у зв'язку з ремонтом і підтримкою робочого стану найнятого засобу.

4. Лізінгоотримувач зобов'язався проводити передбачені щомісячні платежі протягом терміну лізингу і виплатити залишок суми погашення після закінчення дії договору лізингу.

5. Лізінгоотримувач не має переважного права на придбання транспортного засобу після закінчення лізингу.

Після закінчення терміну відкритого лізингу зазвичай відбувається одна з трьох подій. Хоча лізингоотримувач не має переважного права на покупку автомобіля, він може сам виплатити гарантований залишок. В цьому випадку автомобіль передається йому або вказаній ним особі. У іншому випадку автомобіл и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.