На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


доклад Автомобльний транспорт

Информация:

Тип работы: доклад. Добавлен: 03.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Автомобільний транспорт (AT) — це матеріальна основа виробничого  процесу автотранспортних
 За КВЕД автомобільні  перевезення відносяться до секції  І:
 — код 60.22.0 — пасажирські транспортні перевезення;
 — код 60.24.1 — діяльність автомобільного  вантажного транспорту.
 Продукція автотранспорту  вимірюється в тонно-кілометрах  або пасажиро-кілометрах.
 Виробничі процеси  автотранспортних підприємств (АТП) значно відрізняються від будь-яких інших підприємств. Діяльність AT не пов'язана з сировиною. Предметом його праці є вантаж.
 Функції AT:
 — самостійне  здійснення пасажирських і вантажних  перевезень;
 — сприяння  роботі залізничного транспорту  з вивезення вантажів зі станції;
 — заміна у містах і приміських зонах іншого виду транспорту (рейкового, гужового).
 Види господарських  операцій в АТП:
 — експлуатаційні  перевезення пасажирів і вантажів;
 — гаражне  обслуговування і зберігання  рухомого складу, технічне обслуговування  і ремонт автомобілів, причепів  та їх агрегатів;
 — транспортно-експедиційне  обслуговування;
 — навантаження  порожніх автомобілів; 
 — перегін  нових автомобілів із заводів;
 — утримання  і експлуатація транспортних  агрегатів станцій технічного  обслуговування вантажних автостанцій.
 Основні складові  елементи транспортного процесу  на всіх підприємствах незалежно від роду діяльності такі:
 — навантаження  вантажів або посадка пасажирів  на рухомий склад у пунктах відправлення;
 — переміщення  вантажів і пасажирів дорогами між пунктами відправлення їх призначення;
 — розвантаження  вантажів або висадка пасажирів  у пунктах призначення;
 — технічне  обслуговування транспортних засобів.
 В АТП висуваються  особливі вимоги до водіїв  та автомобілів: обов'язкове проходження  медичного огляду водіїв —  не рідше ніж раз у 2 роки, а також щоденний огляд лікаря перед виїздом із гаража; автомобіль також щоденно перевіряється механіком перед виїздом, про що робиться відповідний запис у подорожньому листі автомобіля.
 В АТП здійснюється  нормування роботи водія згідно  з Положенням.[13] та нормування  витрачання палива та автомобільних  шин залежно від пори року, кількості жителів у місті, поворотів маршруту на дорозі, типу двигуна, маси автомобіля, наявності кондиціонера тощо згідно з нормами [10, 11].
 Вантажо- та пасажироперевезення підлягають обов'язковому ліцензуванню відповідно до Закону [4].
 Перевізники зобов'язані  проводити обов'язкове страхування  цивільної відповідальності власників  транспортних засобів. Це передбачено  Законом України [5] та Постановою  Кабінету Міністрів України [6], де обумовлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за збиток, нанесений третім особам унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ці витрати включають до складу валових витрат і собівартості перевезень.
 Особливості обліку в АТП
1. На АТП мають  місце такі виробничі процеси  — процес постачання (купівля  бензину, запчастин, контейнерів); процес реалізації послуг; відтворення  технічного стану засобів праці.
2. Витрати АТП  визначаються за видами виробництв: основне, допоміжне, обслуговуюче.
3. Калькуляційною  одиницею є відповідні одиниці  вимірювання окремих видів перевезень (робіт, послуг).
4. Значну частину  загальних витрат становлять  витрати на паливно-мастильні  матеріали (ПММ), ремонт, технічне  обслуговування (ТО), обов'язкове проходження  технічного огляду в органах  ДАІ. Такий огляд проводиться  щорічно, за що справляються  певні платежі (транспортний збір, розмір якого залежить від літражу двигуна і типу транспортного засобу (ТЗ), збори за проходження технічного огляду та за отримання талона).
5. Для нарахування  амортизації рухомого складу  в бухгалтерському обліку часто обирають виробничий метод.
6. АТП є платниками  податку з власників транспортних  засобів та інших самохідних машин та механізмів і збору за забруднення навколишнього середовища.
7. Водіям та технічному  персоналу видається спеціальний  одяг, згідно з наказом [12], який  обліковується на рахунку МШП або МНМА (залежно від облікової політики підприємства).
7.2. Оподаткування  автотранспортних підприємств
  

Оподаткування підприємств, які здійснюють перевезення автомобільним транспортом, здійснюється згідно із чинним законодавством.
 Особливості оподаткування  полягають у сплаті специфічних  податків і зборів: податок із  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин  і механізмів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір до Пенсійного фонду (ПФ) при купівлі автомобіля, митні збори.
 Істотних відмінностей  при обкладанні ПДВ і податком  на прибуток вантажних перевезень, здійснюваних в Україні, від  інших операцій немає. Відповідно до підпункту 3.1.1 Закону про ПДВ, послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Від оподатковування звільнені тільки операції із перевезення пасажирів міським транспортом і автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком операцій із надання пасажирського транспорту в оренду (підпункт 5.1.13 Закону про ПДВ).
 Слід мати на  увазі, що згідно з п. 4.2 Закону  про ПДВ, вартість послуг невиробничого  призначення, витрати на які  не відносяться до валових  витрат виробництва, обкладається  ПДВ виходячи з фактичної ціни  операції, але не нижче звичайних  цін. Витрати, пов'язані зі здійсненням перевезень вантажів у виробничих цілях, включаються до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.2.1 Закону про прибуток. Клас професійного ризику виробництва для сплати збору на страхування від нещасних випадків — 33.
 Податок із  власників транспортних засобів
 Порядок нарахування  і сплати податку із власників  транспортних засобів регулюється  Законом [2]. Платники податків (юридичні  особи) самостійно обчислюють  суму зобов'язання по податку  за ставками, зазначеними у ст. З Закону [2].
 При придбанні  автотранспортного засобу податок  сплачується перед його державною  реєстрацією за строками сплати, що не настали, починаючи з  кварталу, у якому відбувається  реєстрація. Тобто якщо автотранспортний  засіб підлягає реєстрації в червні, то податок сплачується в повному обсязі за II квартал і, отже, наступні квартали звітного року. Протягом 10 днів із дня реєстрації автотранспортного засобу підприємство-власник зобов'язане подати Розрахунок податку затвердженої форми у податкові органи за місцезнаходженням підприємства і за місцем постійного базування автотранспортного засобу.
 Ставки податку  з власників транспортних засобів  залежать від обсягу циліндра  двигуна чи потужності електродвигуна  і встановлені Законом [2]; цим  самим Законом передбачено і  пільги зі сплати транспортного податку.
 Податок із  власників транспортних засобів  не є платежем, пов'язаним винятково  з придбанням автомобіля, і має  сплачуватися щорічно, тому сума  сплаченого податку при придбанні  автомобіля включається до складу  витрат звітного періоду як  у бухгалтерському, так і в  податковому обліку.
 Розрахунок податку  складається на підставі бухгалтерських  звітних даних про кількість  транспортних засобів та інших  самохідних машин і механізмів  станом на 1 січня поточного року  і подається платником податків  в орган державної податкової служби за місцезнаходженням і місцем постійного базування транспортних засобів у такі строки:
 — для річного звітного періоду — у строк 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року;
 — за придбані  протягом року транспортні засоби  Розрахунок подається в орган  державної податкової служби  в 10-ден-ний строк після їхньої реєстрації у відповідних органах;
 — за транспортні  засоби, придбані протягом року, податок сплачується перед їхньою  реєстрацією за термінами сплати (кварталами), що не настали, починаючи  з кварталу, в якому проведено  реєстрацію транспортного засобу.
 Платник податків  може подати Розрахунок в орган  державної податкової служби  на паперовому носії чи в  електронній формі.
 На титульному  листі Розрахунку платник податків  вказує назву підприємства, установи, організації, місцезнаходження, телефон, поточний рахунок, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, назву органу державної податкової служби, куди подається цей Розрахунок.
 Форма Розрахунку  заповнюється в такому порядку: у графи вносяться:
 — гр. 1 — порядковий  номер;
 — гр. 2 — код  транспортного засобу за Гармонізованою системою опису і кодування товарів;
 — гр. З і 4 — назва марки і модель транспортного засобу;
 — гр. 5 — об'єм  циліндрів двигуна в розрізі  кожної марки і моделі транспортного засобу;
 — гр. 6 — дані про кількість однорідних транспортних засобів у розрізі марок і моделей;
 — гр.7 — ставка  податку, застосовувана при розрахунку  податку з кожних 100 см3 обсягу  циліндрів двигуна;
 — гр. 8 — сума  нарахованого податку окремо  за кожним транспортним засобом,  обчислена за формулою 
 За транспортними  засобами з електродвигуном податок  нараховується множенням ставки  податку на кількість кіловатів потужності електродвигуна;
 — гр. 9 — код  пільги (відповідно до довідника пільг), за якою цілком чи частково транспортний засіб звільняється від сплати податку;
 — гр. 10 — сума  пільг, наданих за транспортними засобами;
 — гр. 11 — загальна  сума податку, що підлягає сплаті за звітний рік при поданні загального чи уточненого Розрахунку (гр. 8 - гр. 10).
 Сума податку,  що підлягає сплаті (гр. 11), округляється (менше 50 коп. — відкидається, а 50 коп. і більше — округляється  до 1 гривні і розбивається платником  на чотири рівні частини, кожна  по 25 відсотків від загальної суми податку підсумкового рядку) і відображається платником податків у Розрахунку за поквартальними строками сплати.
 Розрахунок податку  підписується керівником підприємства і головним бухгалтером (вказуються їхні прізвища, імена і по батькові, проставляються дата, місяць і рік складання Розрахунку), скріплюється печаткою і подається в орган державної податкової служби. 

 Збір за забруднення навколишнього природного середовища
 Об'єктом нарахування  цього збору для автотранспорту  є обсяг фактично використаних  видів пального, внаслідок спалю-» вання якого утворюються забруднюючі речовини. При Розрахунок суми збору до сплати здійснюється платниками; самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку; звітного року, виходячи з фактично використаного пального Ц його виду, на підставі нормативів збору і коригуючих коефіцієнтів, що враховують чисельність жителів населеного! пункту і його народногосподарське значення. При розрахунку суми збору використовується така одиниця! вимірювання, як тонна. Зазначимо, що механізм перерахунку! літрів у тонни ґрунтується на використанні показника щільності! конкретного виду бензину. Як правило, інформацію про коефіцієнти
 Збір сплачується двома платіжними дорученнями: ЗО % від загальної суми спрямовується до Державного фонду охороні навколишнього середовища в складі державного бюджету, 70 % — до місцевих фондів охорони навколишнього середовища.
 Розглянемо відображення  в податковому і бухгалтерському  обліку нарахування і сплати збору за забруднення навколишнього середовища на прикладі.
 Протягом І  кварталу 2002 р. підприємством було витрачено бензину неетилованого 500 кг і дизельного палива 1800 кг.
 Підприємство зареєстроване і розташоване в м. Києві.
 Вихідні дані:
 норматив збору  за дизельне паливо становить  3 грн.т;
 норматив збору  за бензин — 3 грн./т;
 коефіцієнт, що  встановлюється залежно від кількості  жителів, — 1,8;
 коефіцієнт, що  встановлюється залежно від народногосподарського  значення населеного пункту, —  1,25.
 При розрахунку  суми збору використовується  формула 
Таким чином,
 Явп = ((0,5 •  3) + (1,8 • 3)) • 1,8 • 1,25 = 15,53 грн.
 Бухгалтерські  проведення:
1. Відображення нарахування  збору до сплати:
 Д-т 92 К-т 641 15,53 грн.
2. Сплата збору:
 Д-т 641 К-т 311 15,53 грн.
 Нарахований збір у повному обсязі включається до валових витрат підприємства.
 Під час реєстрації легкового автомобіля покупець сплачує збір до Пенсійного фонду України за місцем реєстрації в розмірі З % вартості автомобіля, визначеної на підставі одного з документів:
 — договору  купівлі-продажу (без ПДВ);
 — договору  міни;
 — довідки-рахунку  торгової організації — продавця;
 — довідки  органів митної служби;
 — акта експертної  оцінки вартості автомобіля та  інших документів, що підтверджують його вартість.
 У податковому  обліку, згідно із підпунктом 5.2.5 ст. 5 Закону про прибуток, цей збір включається до складу валових витрат відповідного звітного періоду.
 При імпорті  автотранспортного засобу на митну територію України необхідно сплатити такі митні платежі:
 — митні збори;
 — ввізне мито й акцизний збір;
 — ПДВ —  у розмірі 20 % митної вартості автотранспортного засобу, збільшеної на суму акцизного збору, мита, інших обов'язкових податків і зборів.
 Крім того, можлива оплата послуг брокерів, митних та інших державних органів (наприклад, за експертну оцінку автомобіля з метою встановлення року його виробництва, за сертифікацію нових автотранспортних засобів, тобто раніше не використовуваних і не зареєстрованих в уповноважених органах країни, з якої вони ввозяться) тощо. У бухгалтерському і податковому обліку зазначені витрати включаються у первісну вартість автотранспортного засобу.
7.3. Документальне  оформлення автотранспортних перевезень
  

Перевезення вантажів є одним з найпоширеніших видів  послуг, що надають власники транспортних засобів (далі — перевізники) суб'єктам  підприємницької діяльності і фізичним особам (далі — замовники).
 У сучасних  умовах на території України  такі послуги найчастіше здійснюються  автомобільним і залізничним  транспортом, оскільки інші види  транспорту є досить дорогими  і малодоступними.
 Відповідно до  ст. 9 Закону [4], надання послуг з  перевезення вантажів автомобільним  транспортом належить до видів  господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.
 Порядок перевезень  вантажів автомобільним транспортом  в Україні регламентується Законом  [1], Правилами [8], Інструкцією [7] та  іншими нормативними документами,  якими визначено права, обов'язки  і відповідальність власників  автомобільного транспорту, всіх учасників автоперевезень (перевізників, відправників вантажу і вантажоодержувачів).
 Згідно з Інструкцією  [7] основними доку ментами на  перевезення вантажів є:
 — товарно-транспортна накладна (ТТН) — типова форма № 1-ТН;
 — подорожні  листи вантажного автомобіля  — типова форма № 1 (міжнародна), № 2 (діє у межах України, додаток Ж);
 — талон замовника  — типова форма № 1-ТЗ (при  почасовій формі оплати роботи  автомобіля).
 Залежно від  виду вантажу і його специфічних  властивостей до основних документів  додаються й інші (ветеринарні,  санітарні і якісні — сертифікати,  свідчення, довідки, паспорти тощо).
 Бланки подорожніх  листів, товарно-транспортних накладних,  що зберігаються на підприємстві, відображаються на субрахунку 209 "Інші матеріали" і одночасно на забалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку", виходячи з ціни за один бланк подорожнього листа, за один комплект товарно-транспортних накладних, але не менше 0,1 мінімального розміру заробітної плати. В аналітичному обліку наводяться дані про місце зберігання, нумерацію, кількість і вартість таких бланків.
 Використання  в обліковій практиці первинної транспортної документації невстановлених форм не допускається.
 Подорожні листи  типових форм, оформлені належним  чином, видаються водію під розпис:
 — № 1 (міжнародна) — на термін відрядження автомобіля  і водія для виконання перевезення  вантажу в міжнародному сполученні;
 — № 2 —  тільки на один робочий день (зміну), за умови здавання водієм подорожнього листа за минулий день роботи. На більший термін подорожні листи типової форми № 2 видаються у випадках, якщо водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні більше однієї доби.
 Експлуатація  вантажного автомобіля без подорожнього  листа затвердженої типової форми  забороняється.
 Оформлення перевезень  вантажів ТТН здійснюється незалежно  від умов оплати за роботу автомобіля.
 ТТН на перевезення  вантажів замовник (відправник вантажу)  повинен виписати в чотирьох  примірниках (для вантажів нетоварного  характеру — в трьох), засвідчити  своїм підписом і в разі потреби — печаткою (штампом).
 Прийнятий до  перевезення вантаж, зазначений  у ТТН, підтверджує водій (експедитор) своїм підписом на всіх примірниках.
 Перевезення вантажів  автомобільним транспортом можуть  здійснювати такі перевізники:
 — постачальник  вантажу (відправник вантажу);
 — покупець  вантажу (вантажоодержувач);
 — автотранспортне  підприємство.
 Умови перевезення  вантажів визначаються договором  між перевізниками і замовниками:
1. Якщо перевізником виступає постачальник (відправник вантажу), то оформлюють такі документи:
 — накладну  на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-20);
 — ТТН і  подорожній лист вантажного автомобіля. Обидва документи є підставою для визначення витрат перевізника, пов'язаних з перевезенням вантажу.
 Вантажоодержувач  оприбутковує на склад ТМЦ  прибутковим ордером чи актом  про приймання матеріалів.
2. Якщо перевізником  виступає покупець (вантажоодержувач), то йому необхідно оформити  подорожній лист, а після прибуття до місця навантаження — ТТН, один із примірників якої залишити відправнику як підставу для вибуття ТМЦ. Інші примірники ТТН залишаються в перевізника для обліку витрат перевезень і оприбуткування ТМЦ на склад.
3. Автотранспортне  підприємство в ролі перевізника забезпечує тільки належне перевезення вантажу і несе відповідальність за своєчасну і повну доставку вантажу до місця призначення. Тому ТТН вручається водію відправником вантажу, а подорожній лист виписує саме автотранспортне підприємство. Замовником у цьому випадку може бути як відправник вантажу, так і вантажоодержувач.
 При здійсненні  пасажироперевезень використовують  такі первинні документи:
 — квитки на  міські автомаршрути (форми №  КМА-1 на проїзд у міському автобусі, № КМА-2 на проїзд у маршрутному таксі) [14];
 — квитки на приміські автомаршрути (форма № КБП-1) [14];
 — пасажирські  подорожні листи;
 — рейсові  маршрутні і разові замовлення, що реєструються у спеціальному журнал
7.4. Калькулювання  собівартості перевезень (робіт,  послуг) на автотранспорті
  

Питання порядку  і правил калькулювання собівартості перевезень на транспорті регулюються  П(С)БО 16 та Методичними рекомендаціями [9]. В інших нормативних документах [10,11] визначено норми витрачання ПММ, автомобільних шин та акумуляторних батарей для автотранспорту, наведено порядок розрахунку цих показників для використання у подальшому при формуванні собівартості перевезень.
 Витрати групуються  за видами виробництв, виробничими  підрозділами, видами перевезень тощо.
 Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нормативного, стандарт-костінгу, позамовного методів або простим підрахунком витрат.
 Основними елементами  нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.
 Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування і ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, послуг) з виявленням і обліком відхилень від норм за кожним з показників.
 Для розрахунку  фактичної собівартості перевезень  при застосуванні нормативного  методу обліку основою є нормативна калькуляція.
 Фактичну собівартість  перевезень обчислюють додаванням  до нормативної собівартості  або відніманням від неї виявлених  у звітному періоді відхилень  від норм і зміни норм.
 Для складання  нормативної, планової і звітної  калькуляцій застосовується єдина  номенклатура статей витрат.
 Фактичні витрати,  що перевищують нормативні, не  включаються у витрати виробництва,  якщо такі перевитрати пов'язані зі зловживанням, нестачами, крадіжками, нетехнологіч-ним використанням і порушенням правил збереження.
 Позамовний метод  обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає відокремлений облік витрат за кожним видом перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.
 Об'єктом обліку і калькуляції при застосуванні цього методу є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційними одиницями — відповідні одиниці вимірювання їх.
 Витрати на  оплату праці, вартість паливно-мастильних  та інших експлуатаційних матеріалів та інші витрати, які можна безпосередньо віднести на вартість відповідних перевезень, включаються в собівартість відповідних об'єктів калькулювання.
 Амортизаційні  відрахування, витрати на технічне  обслуговування і поточний ремонт  рухомого складу, вартість автомобільних  шин за транспортними засобами, що експлуатувалися при здійсненні  кількох видів перевезень (робіт, послуг), розподіляються між об'єктами калькулювання пропорційно до обсягів перевезень (робіт, послуг).
 Загальновиробничі  витрати транспортних підприємств щомісяця розподіляються між:
 — основним  виробництвом з подальшим розподілом  між видами перевезень;
 — допоміжним  виробництвом у частині робіт,  призначених для потреб власного  капітального будівництва, непромислових  господарств, а також для реалізації;
 — обслуговуючими  виробництвами;
 — капітальним  будівництвом, що здійснюється господарським  способом.
 Залежно від  видів виконуваних перевезень (робіт,  послуг), технічного оснащення рухомого  складу та інших умов загальновиробничі  витрати, віднесені до основного  виробництва, розподіляються між  окремими видами перевезень за  одним з таких методів:
 — пропорційно  до заробітної плати основних працівників; " — відповідно до частки планової суми загальногосподарських витрат у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;
 — на одну  гривню фактичних доходів за окремими видами перевезень;
 — пропорційно  до суми витрат за іншими  калькуляційними статтями.
7.5. Облік активів на автотранспортних підприємствах
  

Основні засоби на АТП  обліковуються згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби". До основних засобів АТП відносять:
1) рухомий склад  (вантажні та легкові автомобілі, причепи, рухомі контейнери, крани,  навантажувально-розвантажувальні  машини);
2) адміністративні  будівлі, гаражі, споруди;
3) виробничий і  господарський інвентар.
 У структурі  ОЗ переважають машини — вони становлять близько 90 % всіх ОЗ. Метод нарахування амортизації за ними частіше обирається виробничий.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.