На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Планування матерально-технчного постачання на пдприємств

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 03.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 42. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
    ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ…………………………..4
1.1. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва……………….4
1.2. Планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах…………………….10
1.3. Запаси, їх види, регулювання їх розмірів………………………………………...13
1.4. Особливості визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах……………...14
РОЗДІЛ  ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
ТОВ «БУДСЕРВІС»………………………………………………………………..…18
2.1. Коротка техніко-економічна  характеристика підприємства……………………18
2.2. Значення, завдання  та джерела планування та аналізу   матеріально-технічного постачання та забезпечення матеріальними ресурсами на підприємстві…………..21
2.3. Оцінка питомої ваги матеріальних запасів у загальній сумі майна під-приємства……………………………………………………………………………….29
РОЗДІЛ  ІІІ. ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ МАТЕ-
РІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ…………….33
ВИСНОВОК…………………………………………………………...……………….41
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА………………………………………...………….42 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП
    Сучасний  господарський механізм діяльності підприємств передбачає різке розширення границь самостійності, переклад їх на повний госпрозрахунок і самофінансування, підвищення відповідальності за кінцеві результати, виконання зобов'язань перед споживачем, установлення прямої залежності рівня доходів колективу від ефективності його роботи.
    Для того щоб забезпечити підприємство (об'єднання) необхідними йому матеріалами відповідно до виявленої потреби, організується матеріально-технічне постачання підприємства. Його задача полягає у визначенні потреби підприємства в матеріалах і технічних ресурсах, вишукуванні можливостей покриття цієї потреби, організації збереження матеріалів і видачі їх у цехи, а також у проведенні контролю за правильним використанням матеріально-технічних ресурсів і сприяння в їхній економії.
    Для безперебійного функціонування виробництва  необхідно добре налагоджене матеріально-технічне забезпечення, що на підприємствах здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.
    Головною  задачею органів постачання підприємства є своєчасне й оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості.
    Вирішуючи цю задачу, працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати попит та пропозиція на всі спожиті підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму товарообігу, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.
    Мета  курсової роботи розкрити суть, структуру  і функції процесу планування матеріально-технічного забезпечення як підприємства в цілому, так і підрозділів (цехів і ділянок) підприємства. 
 
 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ.
    1.1. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва.
    Планування  матеріально-технічного забезпечення виробництва включає комплекс робіт по аналізу питомих витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використанню технологічного устаткування і оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробці матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходження і вище перелічених напрямах використання. Перераховані роботи по плануванню вельми трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками за участю інших фахівців. Менеджери не приймають участі в розробці планів, їх завдання - перевірити дотримання принципів планування, склад планових документів, їх якість.
    В умовах ринку у підприємств виникає  право вибору постачальника, а значить, і право закупівлі ефективніших матеріальних ресурсів. Це примушує постачальницький персонал підприємства уважно вивчати якісні характеристики продукції, що виготовляється різними постачальниками. Критеріями вибору постачальника можуть бути надійність постачання, можливість вибору способу доставки, час на здійснення замовлення, можливість надання кредиту, рівень сервісу. Співвідношення значущості окремих критеріїв з течією часом може мінятися.
    Організаційна побудова, характер і методи роботи служб постачання на підприємствах відрізняються своєрідністю. На невеликих підприємствах, споживаючих малі об'єми матеріальних ресурсів в обмеженій номенклатурі, функції постачання покладаються на невеликі групи або окремих працівників господарського відділу підприємства. На більшості середніх і крупних підприємств цю функцію виконують спеціальні відділи матеріально-технічного постачання, що знаходяться у підпорядкуванні у заступника керівника підприємства по виробництву. Оскільки якість роботи відділу багато в чому визначає якість виробничого процесу, то він повинен бути укомплектований висококваліфікованими фахівцями. Крім того, багато вирішуваних відділом питань носять комплексний характер, вимагають знань в області маркетингу, логістики, техніки, технології, економіки, нормування, прогнозування, організації виробництва і міжвиробничих зв'язків.
    Відділи МТЗ будуються за функціональною або матеріальною ознакою. У першому випадку кожна функція постачання (планування, заготівка, зберігання, відпустка матеріалів) виконується окремою групою працівників. При побудові постачальницьких органів за матеріальною ознакою певні групи працівників виконують всі функції постачання по конкретному виду матеріалів. Характерний тип структури служби постачання - змішаний, коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізовані на постачанні конкретними видами сировини, матеріалів, устаткування. Проте разом з товарними, до складу відділу постачання входять функціональні підрозділи: плановий та диспетчерський.
    Змішаний  тип структури відділу постачання - найбільш раціональний метод будови, який сприяє підвищенню відповідальності працівників, поліпшенню МТЗ виробництва. Планове бюро (група) виконує функції по аналізу навколишнього середовища і ринковим дослідженням, визначенню потреби в матеріальних ресурсах, розробці плану забезпечення підприємства і його підрозділів матеріально-технічними ресурсами (входить до складу бізнес-плану підприємства), оптимізації ринкової поведінки за найбільш вигідним забезпеченням, формуванню нормативної бази, розробці планів постачання і аналізу їх виконання, контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань. Організаційна структура відділу МТЗ представлена на рисунку 1.1.
      
 
 
 
 
 

          Рис. 1.1. Організаційна структура відділу МТЗ (змішаний тип). 

    Планування  матеріально-технічного забезпечення великою мірою зумовлює ритмічну роботу підприємства з випуску продукції в заданій номенклатурі та асортименті. Тому на підприємстві, яке ревізується, необхідно встановити:
    а) питому вагу матеріальних ресурсів згідно з укладеними договорами по прямих господарських зв'язках;
    б) питому вагу придбаних матеріальних ресурсів на фондовій біржі. Наступним кроком ревізора є перевірка правильності та своєчасності укладення договорів, стану оперативного обліку і контролю за їх виконанням. Ревізор також виясняє, які заходи вживались до постачальників, котрі не виконують своїх договірних зобов'язань.
    Для перевірки виконання договірних зобов'язань ревізор перевіряє:
    • наявність наказу по розмежуванню функцій  між підрозділами та службою підприємства, які пов'язані з заготівлею матеріалів;
    • порядок і строки надходження  документації, що пов'язана з укладенням договорів;
    • порядок оформлення, реєстрації та зберігання договору. Перевіряючи виконання плану обсягу поставок матеріальних ресурсів, потрібно розмежувати товарно-матеріальні цінності, придбані за договорами, і товарно-матеріальні цінності, придбані на товарно-фондовій біржі. Ревізор вибірково здійснює перевірку правильності визначення планової потреби матеріальних ресурсів. Така потреба визначається за формулою:
    Я = Я1 + Я2 + ЯЗ + 32-31,
    де  Я — планова потреба в матеріальних ресурсах за звітний період;
    Я1 — потреба в матеріальних ресурсах на виробництво продукції;
    Я2 — потреба в матеріальних ресурсах на дослідні роботи;
    ЯЗ  — потреба в матеріальних ресурсах на ремонт основних засобів тощо;
    32 — потреба в матеріальних ресурсах на створення нормативу запасів на кінець року;
    31 — запаси на початок року.
    Виявивши  факти завищення потреби, купівлі  зайвих матеріальна цінностей, ревізор  визначає суму придбаних матеріальних цінностей, і кількість, час придбання.
    Товарне бюро (група) виконує комплекс планово-оперативних функцій по забезпеченню виробництва конкретними видами матеріальних ресурсів: плануванню, обліку, завезенню, зберіганню і відпустці матеріалу у виробництво, тобто регулює роботу матеріальних складів.
    Диспетчерське бюро (група) виконує оперативне регулювання і контроль за виконанням плану постачання підприємства і цехів сировиною і матеріалами, усуває неполадки, що виникають в ході постачання виробництва, контролює і регулює хід постачань матеріалів на підприємство. Відділи (бюро, групи) зовнішньої кооперації забезпечують виробництво напівфабрикатами (заготовками, деталями, вузлами). Вони також можуть будуватися за функціональною або товарною ознакою.
    На  підприємствах машинобудування  служба постачання крім відділу МТС  включає і відділ зовнішньої кооперації (чи бюро, групу), що може входити до складу ОМТС.
    Відділи (бюро, групи) зовнішньої кооперації забезпечують виробництво напівфабрикатами (заготівлями, деталями, вузлами). Вони також можуть будуватися по функціональній чи товарній ознаці.
    Для здійснення технічного переозброєння  і реконструкції виробництва  підприємство створює відділи устаткування, що звичайно входять до складу капітального будівництва.
    Для великих підприємств (об'єднань), що складаються з ряду філій, найбільш прийнятний тип структури, представлений на рисунку 1.2.
    Особливістю цього типу структури є те, що підрозділу мають свої служби постачання з функціями по плануванню й оперативному регулюванню постачання виробничих цехів і ділянок матеріальними ресурсами, а також по контролі за їхнім виконанням.
    Формування  нормативної бази, прогнозування  і розробка планів МТС, установлення господарських зв'язків і координація роботи служб постачання, що входять у підприємство, сконцентровані на базі служби постачання підприємства. Взаємодія підрозділів служби постачання підприємства здійснюється на основі функціональних зв'язків, а не адміністративного підпорядкування.
      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.2. Схема організаційної структури служби постачання 

    Одним з ланок організації МТС є  складське господарство, основна  задача якого полягає в прийомі і збереженні матеріалів, їхній підготовці до виробничого споживання, безпосереднім постачанні цехів необхідними матеріальними ресурсами. Склади в залежності від зв'язку з виробничим процесом підрозділяються на матеріальні, виробничі, збутові.
    Прийняті  матеріали зберігаються на складах  по номенклатурних групах, сортам, розмірам. Стелажі нумеруються з вказівкою індексів матеріалів.
    Завезення матеріалів і робота складів організуються  на основі оперативно-заготівельних  планів.
    Для здійснення технічного переозброєння  і реконструкції виробництва  підприємство створює відділи устаткування, які зазвичай входять до складу капітального будівництва. Для крупних підприємств, що складаються з ряду філій, найбільш прийнятний тип структури, особливістю якого є те, що підрозділи мають свої служби постачання з функціями по плануванню і оперативному регулюванню постачання виробничих цехів і ділянок матеріальними ресурсами, а також по контролю за їх виконанням.
    План  МТЗ підприємства є його матеріальним балансом, в якому зведені всі  розрахунки потреби в матеріальних ресурсах, необхідних для забезпечення виробничого процесу (витратна частина), наявність залишків на планований період, а також визначені джерела постачання (прибуткова частина). Основні показники плану МТЗ, а також зв'язок між ними можна відобразити наступним рівнянням:
    Рпен + Знор = Оож + Е +В,
    де  Рпен - потреба в матеріальних ресурсах на виробниче-експлуатаційні потреби;
    Знор - запаси нормовані;
    Оож - залишки очікувані, тобто фактичні запаси, які існують на підприємстві на якийсь певний період;
    Е - економія
    В - план ввезення.
    У лівій частині рівняння відображається загальна потреба в матеріальних ресурсах, в правій його частині - джерела покриття цієї потреби.
    Процес  розробки плану МТЗ включає наступні етапи: розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на виробниче-експлуатаційні потреби; виходячи з існуючих потреб розраховуються норми запасів ресурсів, необхідних для безперебійного функціонування підприємства; потім визначаються джерела покриття потреби в матеріальних ресурсах, розробляється план ввезення матеріалів з боку.
    Основними показниками матеріально-технічного забезпечення являються:
    - Визначення рівня забезпеченості  підприємства матеріальними ресурсами  за зазначений період часу;
    - Виявлення над нормативних або  дефіцитних видів матеріальних  цінностей;
    - Визначення долі транспортно-заготівельних  (у тому числі і різниці в цінах) витрат у загальних затратах при надбанні матеріальних цінностей;
    - Розрахунки показників раціонального  використання матеріалів у виробничому процесі;
    - Установлення розмірів втрат  внаслідок вимушених замін одних  матеріалів іншими тощо;
    Крім  того, обчислюються різні (планові, нормативні, фактичні) коефіцієнти використання матеріалів у виробництві, їх доля витрат у собівартості готової продукції тощо.
    Отже, оскільки безперебійне постачання підприємства матеріальними ресурсами - це обов’язкова умова його ефективної і ритмічної роботи, план матеріально-технічного забезпечення підприємства здійснюється в такій послідовності:
    - Підготовча робота (забезпечення  бланками-формами, інструктаж тощо);
    - Визначення джерела забезпечення  потреби в матеріалах;
    - Розрахунок потреби в матеріальних  ресурсах;
    - Розробка норм виробничих запасів. 

    1.2. Планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах.
    Теоретично  планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах можна представити  у вигляді схематичного ділення на 5, в основному не пов'язаних один з одним, елементів:
    Прогнозування попиту;
    Планування  виробництва;
    Планування  фізичного розподілу продукції;
    Планування  постачання:
    Система оцінок результатів функціонування системи МТЗ. Сюди ж відносяться дві підсистеми :
    1) обліку і контролю виконання  замовлень, що поступають від клієнтів;
    2) обліку і контролю виконання  замовлень фірми її постачальниками.
    Прогнозування попиту -  на цьому етапі проводиться аналіз ретроспективи попиту, спираючись на облік і аналіз замовлень, отриманих фірмою раніше. При цьому слід паралельно провести два види робіт: встановити відмінності в типах продукції і, можливо, споживачів, а також вибрати зі всієї широкої гамми існуючих методів прогнозування ті, які можуть бути використані в конкретних умовах. Третій етап зводиться до тестування і відбору відповідних методів складання прогнозу з урахуванням отриманих знань про ретроспективу попиту і про типи товарів. Тут також проводиться зіставлення отриманих результатів з реальним попитом, зафіксованим протягом даного періоду.
    Планування  виробництва - фахівці в області автоматизації управління виробництвом пропонують підхід, який вписується в схему "планування - виконання - контроль". Суть його полягає в тому, що система готує плани, виконання яких покладається на різні служби: службу закупівель, службу виробництва, службу устаткування і т.п. Потім реальні показники порівнюються з плановими для виявлення і ліквідації розбіжностей. Цей метод ґрунтується на двох основних принципах:
    - Управління здійснюється на основі запланованих показників
    - В управлінні враховується взаємозалежність  складових одного і того ж  готового виробу.
    Планування  фізичного розподілу продукції (або МТЗ збуту) - під системою МТЗ збуту слід розуміти мережу одиниць, що проводять послуги, діяльність яких направлена на задоволення торгового попиту при заданому рівні витрат і якості товарів. Ця діяльність здійснюється в рамках системи оперативного планування, пов'язаної з виробництвом товарів і з матеріальним постачанням.
    Перш  за все, на основі даних, отриманих при  прогнозуванні попиту і в ході обліку замовлень, розробляється загальний  план МТЗ збуту. При цьому встановлюється об'єм наявних ресурсів у зовнішніх і внутрішніх постачальників. Отримані цифри дозволяють переконатися в тому, що рух матеріальних потоків в належному об'ємі дійсно може бути забезпечений в ході даного періоду.
    Наступний етап процесу - розробка програм руху потоків виробів по всій розподільній мережі, від виробничих одиниць до центрів кінцевого продажу, навіть до клієнтів. Ця стадія зв'язана з визначенням потреб в складуванні . Тут же враховуються потреби в транспортних засобах.
    На  цій стадії складається програма масового пересування товарів, а  потім оптимізуються масштаби складських приміщень і їх географічне розміщення. Календарний графік підготовки товарів до відвантаження і постачань споживачеві може бути розроблений на підставі робочих програм, вживаних регіональними центрами реалізації.
    Планування  транспортних операцій сприяє скороченню їх витрат при одночасній підтримці заданого рівня послуги. Це досягається завдяки наступним заходам:
    - Оптимальний розподіл перевезень  по різних типах і видах  руху товару, відбір найбільш кваліфікованих перевізників; - оптимізація структури парку транспортних засобів, контроль над їх використанням і змістом;
    - Розробка маршрутів, що дозволяють  максимально повно використовувати  транспортні засоби і робочий  час згідно чинного соціального  законодавства;
    - Розробка щоденного оптимального  календарного графіка маршрутів  зі складанням звітів-прогнозів і відбором серед різних типів транспортних засобів.
    Планування  постачання полягає в складанні замовлень нарядів на закупівлі з уточненням даних відносно кількості товарів, що купуються, а також періодичних замовлень і штрафних санкцій унаслідок прострочених постачань. Типовий варіант оперативного планування - складання програми постачання під наявні замовлення з урахуванням обмежень з боку наявних запасів у виробництві і в торговій мережі.
    Цілі  оцінки результатів  функціонування системи МТЗ полягають в наступному:
    - Інформування всіх зацікавлених  представників керівництва про  досягнуті результати, оцінені з точки зору рівня продуктивності і витрат, а також окупності вкладених засобів; співвідношення реальних показників з плановими, з метою здійснення необхідних корегувань;
    - Забезпечення керівництва і функціональних  служб компанії методом кількісного виразу поставлених цілей. Доведення відповідних цільових свідчень до кожного рівня управління;
    - Посилення взаємозв’язків окремих компонентів загального процесу планування МТЗ на основі координації завдань, що стоять перед різними учасниками фізичного обороту;
    - Поліпшення взаємодії представників  різних рівнів і ешелонів управління, а також розвиток системи їх  стимулювання шляхом впровадження принципів управління по цілях;
    - Забезпечення науково обґрунтованого  ухвалення рішень на базі моделювання основних можливих варіантів. 

    1.3. Запаси, їх види, регулювання їх розмірів.
    Запаси  це матеріальні активи, які утримуються  для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції.
    Існують такі види запасів:
    - виробничі (сировина; основні та  допоміжні матеріали; комплектуючі  вироби, куповані напівфабрикати та ін. матеріальні цінності),
    - незакінчене виробництво,
    - готова продукція.
    При нормуванні виробничих запасів враховують призначення та фактори, які визначають їхню величину. У процесі регулювання  запасів визначається:
    - Страховий запас - нижче якого не може зменшуватись запас;
    - Мінімальний запас - він складається  з кількості матеріалів необхідних  на період з моменту розміщення замовлення до моменту постачання матеріалів на склад + страховий запас.
    - Максимальний запас - який створюється  в момент надходження матеріалів на склад;
    - Точка розміщення замовлення - розмір  при якому необхідно видати  замовлення на закупку нової партії матеріалів.
    За  призначенням запаси умовно поділяють  на:
    - Поточні ( забезпечує виробництво  в інтервалах між поставками),
    - Страхові (забезпечує виробництво  у випадках відхилення від  запланованих умов поставки; практично  страховий запас планується в  розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу перед поставками від його середньої величини).
    - Підготовчі (дозволяє здійснювати підготовку матеріалів до виробничого застосування).
    Всі запаси зберігаються на складах разом. Але нормативні величини їх обчислюються окремо.
    Поточні запаси - забезпечують роботу підприємства у період між двома поставками і визначають добутком денної потреби на половину інтервалу між двома поставками в днях.
    Мз.п. = Мg * tg
    Підготовчий - це різновид поточного запасу. Створюється  він у тих випадках, коли перед  використанням матеріалів необхідно  провести спеціальну підготовку (сушка, правка пил, розкрій). Визначається добутком добової витрати на час підготовки в днях
    Мз  під = Мg * tg
    Страховий - створюється на випадок затримки надходження чергової партії матеріалів. Він визначається добутком середньодобової  витрати на норму запасу в днях.
    Мз  стр. = Мg * tg
    Сезонний  запас утворюється за умов сезонного  використання і заготівлі матеріалів.
    Головне завдання методики нормування виробничих запасів полягає в безперервності виробництва та виконанні виробничих програм. 

    1.4. Особливості визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах.
    Забезпечення  підприємства необхідними матеріальними  цінностями належної якості і у відповідний час при мінімальних затратах головний показник діяльності відділу матеріально-технічного забезпечення.
    Основні дані для визначення потреби узгоджені з попитом пропозиції підприємства щодо виробництва товарів та послуг і норм витрат на їхнє виготовлення. Потребу можна розрахувати на основі двох методів. Найбільш поширеним є метод прямого розрахунку (подетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками, рецептурний та інші). При подетальному методі потреба в матеріалах визначається як добуток норми витрат на деталь і кількість запланованих до виробництва деталей. Потреба у матеріальних ресурсах:
    Пі = Ні*N*Кзн.,
    де  Пі - потреба у матеріальних ресурсах по видах,
    N - норма(Пі= витрат матеріалу,
    Ні - кількість виробів у виробничій програмі,
    Кзн - коефіцієнт зниження норм витрат.
    При освоєнні випуску нових видів  виробів потребу в матеріалах розраховують по аналогах. У цих випадках використовують норми витрат матеріалів на аналогічні вироби.
    Потреба в матеріальних ресурсах визначається по-різному, в залежності від їхнього  призначення. Кількість технічних  засобів, тобто машин і устаткування обчислюють при проектуванні виробничих систем. Потребу в матеріалах розраховують в натуральних вимірниках. Планову потребу матеріалів визначають сумою витрат матеріалів в розрахунковому періоді + перехідний запас на початок року + запас матеріалів на кінець року.
    Мз = Мр + Мп.р. + Мк.р.
    Матеріали витрачають на такі потреби:
    - Основне виробництво
    - Виготовлення технологічного оснащення
    - Ремонтно-експлуатаційні роботи
    - Заходи по підвищенню технічного  рівня виробництва
    - Капітальне будівництво власними  силами.
    Витрати матеріалів обчислюються добутком обсягу продукції на норму витрат на виріб. Об’єктом нормування витрат матеріалів можуть бути: час роботи устаткування, мастильні матеріали, охолоджуючі матеріали, електроенергія, паливо, резина, запчастини.
    Організацію забезпечення цехів матеріальними ресурсами можна розбити на декілька послідовних етапів: визначення потреби кожного цеху в матеріальних ресурсах; установлення нормативу цехових запасів; визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах на початок планового періоду; встановлення лімітів відпуску матеріальних ресурсів; установлення способу забезпечення цехів матеріальними ресурсами (пасивного чи активного), розробка схем та графіків забезпечення матеріалами цехів підприємства.
    При масовому та велико-серійному виробництві  потреба в матеріалах складається у по-детальному розрізі та обчислюється множенням виробничої програми деталей на по-детальні норми витрат. В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва потреби в матеріалах визначають (у плані замовлення), виходячи з кількості виробів у замовленні та норм витрат матеріалів на виріб. Крім того, при визначенні потреби цехів у матеріалах враховують очікувані залишки їх на початок розрахункового періоду та нормативні величини запасів на кінець цього періоду.
    Цех повинен отримати таку кількість матеріальних ресурсів, скільки потрібно для виконання завдань по випуску продукції. Доцільно встановлювати цехам ліміт відпуску сировини та матеріалів на певний період:
    Лц = Пц + Змц - Змф ,
    де  Пц - потреба цеху в певних матеріалах для виготовлення продукції або виконання робіт;
    Змц - запаси матеріалів, які постійно знаходяться  в цеху;
    Змф - фактичні залишки невикористаних матеріалів на початок того періоду, на який установлено ліміт.
    Існує два способи забезпечення виробництва  матеріалами: пасивний (робітники цеху самі одержують матеріальні ресурси зі складу, тобто своїми силами виконують навантаження, транспортування та розвантаження матеріалів) та активний (подачу матеріальних ресурсів зі складів до цехів та на дільниці організовують та здійснюють робітники складів).
    Отже, розрахунок витратної кількості  основних матеріалів, необхідних для  виконання виробничого завдання в планованому періоді і забезпечення нормального перебігу виробничого процесу, є найбільш важливим етапом в плануванні матеріально-технічного постачання підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
ТОВ «БУДСЕРВІС».
    2.1. Коротка техніко-економічна  характеристика підприємства.
    ТОВ «Будсервіс» є юридичною особою і має у власності майно, що враховується  на балансі підприємства, може від свого імені здобувати і здійснювати майнові й особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Організація має цивільні права і несе обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законами.
      Товариство створене з метою одержання прибутку і здійснює наступні види діяльності: будівельні, будівельно-монтажні, проектні, ремонтні роботи.
    Основним  видом діяльності ТОВ «Будсервіс» є будівельно-монтажні роботи (БМР). Підприємство виступає в ролі генерального підрядчика. Організаційно-правова форма  ТОВ «Будсервіс»  відповідає діючому цивільному законодавству. Установчі документи товариства оформлені відповідно до норм Закону України «Про господарські товариства». ТОВ «Будсервіс» відноситься до суб'єкта малого підприємництва. Частка в статутному капіталі належить фізичним особам і одній юридичній особі, частка якого складає 15% статутного капіталу. Статутний  капітал організації оплачений цілком. Відособлених підрозділів ТОВ «Будсервіс» не має.
    Наявність державної ліцензії надає право  займатися будівельною діяльністю, у додатку до ліцензії  зазначені  конкретні види робіт, який може займатися  ТОВ «Будсервіс». В основному підприємство здійснює будівництво житлових будинків і нежилого приміщення. Для виконання окремих видів робіт залучаються субпідрядні будівельно-монтажні  організації, у них також мається ліцензія на право займатися будівельною діяльністю.
    ТОВ «Будсервіс» має розрахункові рахунки  в   установах банків.
    Організаційна структура керування підприємством - це сукупність його виробничих і управлінських  підрозділів і зв'язків між  ними. У ТОВ «Будсервіс» виділяють  структуру апарата керування  і виробничу структуру. Загальна чисельність фірми 47 чоловік: з них ІТП- 10 чоловік, склад що керує – 8 чоловік
    В даний час організаційна структура  керування ТОВ «Будсервіс» має вигляд:
    на чолі ТОВ «Будсервіс» знаходиться генеральний директор, що обирався загальними зборами акціонерів і здійснює поточне керівництво діяльністю підприємства, здійснює загальне керування ІТП і має перевагу у визначенні руху грошових ресурсів. Генеральний директор підготовляє до твердження звітні, фінансові, бухгалтерські й інші документи, зв'язані з діяльністю підприємства.
    Аналізуючи  структуру можна виявити, що вона відноситься до традиційного типу структур (лінійно-функціональна структура), так існує ієрархія і чітке  розмежування компетенції по рівнях лінійного керування. Достоїнства  цієї структури в керуванні одногалузевим виробництвом (централізоване керування, чітке планування, строгий контроль виробничо-господарської діяльності) загальновизнані в умовах, коли зміни відбуваються рівномірно і по всіх структурних підрозділах. Існують лінійні зв'язки між начальником будь-якого відділу і його підлеглими (наприклад, між головним бухгалтером і працівниками бухгалтерії).
    Функціональні зв'язки можна виділити, наприклад, між фахівцями бухгалтерії і  фахівцями відділу постачання.
    Відповідно  до виробничої структури організації визначене місцезнаходження об'єктів організаційної структури, закріплення їх за матеріально відповідальними особами. Матеріально відповідальними особами в ТОВ «Будсервіс» є начальники  будівельних ділянок, виконроби, механік, завідувач складом. З ними організація укладає договори про повну матеріальну відповідальність.
    Показники, що характеризують фінансово-господарську діяльність ТОВ «Будсервіс»:
    Обсяг виконання будівельно-монтажних робіт в 2010 році в порівнянні з 2009 роком становить 73 %, а в 2008 році в порівнянні з 2009 роком - 156,5 %.
    Показники по праці і заробітній платі: чисельність  робітників з кожним роком зменшується (у 2008 – 57 ч., у 2009 – 48 ч., у 2010 – 47 ч.).
    Собівартість  будівельно-монтажних робіт з  кожним роком стає вище: у 2008 році – 14409, у 2009 році – 15757, у 2010 році – 28046.
    Основні виробничі фонди. Забезпеченість основними фондами – 100 %. Забезпеченість механічним обладнанням будівельної організації в 2008 році склала 29 %, у 2009 році – 39 %, у 2010 році – 19 %.  Коефіцієнт продуктивності праці в 2009 і в 2010 році дорівнює 1, 61. Фондовіддача в 2008 році – 1,53 тис. грн., у 2009 році – 1,03 тис. грн., у 2010 році – 2,03 тис. грн.
    Показники прибутку і рентабельності. У 2008 році підприємство мало прибуток 215 тис. грн.; у 2009 році й у 2010 році воно мало збитки в розмірі 793 тис. грн. і 339 тис. грн..
    Матеріально-технічне постачання. Забезпеченість матеріальними  ресурсами в ТОВ «Будсервіс»  з 2008 по 2010 рік – 100 %. Питома вага матеріальних витрат у 2008 році – 42,43 %, у 2009 – 18,29 %, у 2010 році – 53 %.
    Згідно  документів первинного обліку обсяг робіт,  виконаних  будівельною організацією ТОВ «Будсервіс» за 2008-2010 рр., характеризується такими даними, (табл. 2.1)
    Слід  зазначити, що частка матеріальних втрат у вартості продукції будівельного підприємства дуже велика и становить 65 %
    Таблиця 2.1
    Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ «Будсервіс»           за 2008-2010рр., тис. грн.
      2008 р. 2009 р. 2010 р.
Виконано  будівельних та монтажних робіт 42 000 30670 48000
Виконано  геологорозвідувальних та проектних робіт за рахунок капітальних вкладень 1200 800 1300
Введено в дію закінчених об'єктів будівництва 18580 16600 19470
У тому числі вартість установленого  устаткування 3450 4000 3500
Незавершене будівництво: на початок  року;
на кінець року
 
2050 2100
 
2100 1800
 
1800 2000
Незавершене будівельне виробництво: на початок  року;
на кінець року
 
570 400
 
400 220
 
220 140
Капітальний ремонт будівель і споруд 900 620 350
Поточний  ремонт будівель, виконаний підрядним  способом 450 300 650
Придбано  матеріалів, деталей, конструкцій 4383 2406 9198
 
    2.2. Значення, завдання  та джерела планування  та аналізу   матеріально-технічного  постачання та  забезпечення   матеріальними ресурсами  на підприємстві.
    Необхідною  умовою виконання планів по виробництву  продукції, зниженню її собівартості, зростання прибутку, рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.
    Матеріальні витрати складають значну частку усіх витрат на виробництво продукції, робіт, послуг. Тому виробнича програма підприємства може бути виконана тільки за умови своєчасного і повного забезпечення її необхідними матеріально – енергетичними ресурсами.
    Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: екстенсивним і інтенсивної. Екстенсивний шлях припускає збільшення видобутку і виробництва матеріальних ресурсів і зв'язаний з додатковими витратами. Інтенсивний шлях задоволення потреби підприємства в матеріалах, сировині, паливі, енергії й інших матеріальних ресурсах передбачає більш ощадлива витрата наявних запасів у процесі виробництва продукції. Економія сировини і матеріалів у процесі споживання рівнозначна збільшенню їхнього виробництва.
    Найважливішим інструментом вишукування внутрівиробничих резервів економії і раціонального використання матеріальних ресурсів є економічний аналіз. Його задачами в цій області є:
    оцінка  потреби підприємства в матеріальних ресурсах;
    вивчення  якості і реальності планів матеріально  – технічного забезпечення,  аналіз їхнього виконання і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші показники;
    характеристика  динаміки і виконання планів по показниках використання матеріальних ресурсів;
    оцінка  рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;
    визначення  системи факторів, що обумовлюють відхилення фактичних показників використання матеріалів від планових чи від відповідних показників за попередній період;
    кількісний  вимір впливу факторів на виявлені відхилення показників;
    виявлення й оцінка внутрівиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їхнього використання.
    Джерела інформації: план матеріально-технічного забезпечення, заявки, специфікації, фондові  повідомлення, убрання, договори на постачання сировини і матеріалів; форми статистичної звітності № 1-СН, 3-СН, 4-СН, 11-СН, 12-СН про наявність і використання матеріальних ресурсів і №5-3 про витрати на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг; оперативні дані відділу матеріально-технічного забезпечення; зведення аналітичного обліку про надходження, витрат і залишки сировини, матеріалів; планові і звітні калькуляції собівартості виробів, що випускаються; дані відповідних служб про нормативи і норми витрати матеріальних ресурсів і їхній зміні; інші джерела інформації в залежності від цілей і задач проведеного аналізу.
    Джерелами інформації служать план матеріально-технічного постачання; наряди; договори на постачання сировини і матеріалів; форма № 5-3 про витрати на виробництво і  реалізацію продукції, робіт і послуг; зведення аналітичного обліку про надходження, витрати і залишки сировини, матеріалів.
    У процесі аналізу виробляється зіставлення фактичного надходження матеріальних ресурсів і планової їхньої потреби для виробництва будівельно-монтажних робіт, установлюється повнота і правильність розрахунку потреби в матеріальних ресурсах, виробляється виконання постачальниками договорів по кількості і термінам постачань. Аналіз забезпеченості матеріальними ресурсами варто починати з розрахунку величини планового в днях. Норми виробничого запасу матеріалів у днях визначається по формулі:
                                                     Зн = Тз + Пз + Гз + Сз,
    де   Зн – нормативний запас;
           Тз – поточний запас;
           Пз – підготовчий запас;
           Гз – страховий запас;
           Сз – сезонний запас.
    Таблица 2.2.1
    Складники нормативного запасу. (грн.)
    Найменування  запасу     2008 рік     2009 рік     2010 рік
    Поточний  запас     905     1215     1747
    Підготовчий запас     3907     1374     7427
    Страховий запас     1877     2409     3572
    Сезонний  запас     2015     2109     1999
    РАЗОМ: нормативний запас     8407     7107     14745
 
    Величина  абсолютного нормативного запасу (Аз) у натуральному вимірі обчислюється по формулі:
                                                Аз = Зн  • Др,
    де  Зн – нормативний запас,
         Др – одноденна витрата матеріалів.
      В 2008 році         Зн = 8407,         Др = 1230,83;
      в 2009 році          Зн = 7107,         Др = 420,66;
      в 2010 році          Зн = 14745,       Др = 3497,25.
      Аз = 8704 • 1230,83 = 10713144 грн. - в 2008 році,
      Аз = 7107 • 412,66  =  2932774,6 грн. - в 2009 році,
      Аз = 14745 • 3497,25 = 51566951 грн.- в 2010 році.
    Фактичний запас у днях визначається по їхній середньодобовій витраті по формулі:
                                                Здн. = О / Д,
    де  О – залишок матеріалу за даними звіту (тобто страховий запас)
           Здн. = 1877 / 1230,83 = 1,52 дн. в 2008 році
           Здн. = 2409 / 412,66 = 5,84 дн. в 2009 році
           Здн. = 3572 / 3497,25 = 1,02 дн. в 2010 році
    Одночасно витрата матеріалів у вартісному вимірі визначається по формулі:                             
    Др =   Ор*ПВ, 
      де Ор – обсяг будівельно-монтажних робіт із плану, тис. грн.,
         ПВ – питома вага витрати матеріалів у собівартості.
    В 2008 році Ор = 15000 тис. грн.;  ПВ = 29,54 %;
        в 2009 році Ор = 12000 тис. грн.;  ПВ = 12,38 %;
        в 2010 році Ор = 27000 тис. грн.;  ПВ = 46,63 %.
    В 2008 році Др = 1230,83 грн.;
        в 2009 році Др = 412,66 грн.;
        в 2010 році Др = 3497,25 грн.
    Забезпеченість  матеріальними ресурсами (В) визначається в днях по формулі:
                                                  В = О+П,
    де  П – прихід матеріалів за звітний період (тобто зовнішні надходження).
    В 2008 році П = 4183;
        в 2009 році П = 2406;
        в 2010 році П = 9198.
    В 2002 році В =4,92 дн.
        в 2003 році В = 11,67 дн.
       в 2004 році В = 3,65 дн.
    Важливою  умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби  в матеріальних ресурсах джерелами  покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми.
    До  зовнішніх джерел відносяться матеріальні  ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела – це скорочення відходів сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
    Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку – це різниця між загальною потребою у визначеному виді матеріалу і сумою власних внутрішніх джерел і її покриття.
    Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників, відповідність їхнім стандартам, технічним умовам договору й у випадках їхнього порушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяється перевірці виконання постачань матеріалів, виділених підприємству по державному замовленню і кооперованим постачанням.
    Велике значення надається виконанню плану по термінах постачання матеріалів (ритмічності). Руйнування термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності постачань використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації.
          Перевіряють також  стан запасів сировини і матеріалів на предмет виявлення зайвих і  непотрібних. Їх можна установити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Якщо по якихось матеріалах немає витрати протягом року і більш, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.
          Наприкінці підраховуються втрати продукції через:
          а) недопоставки матеріалів;
          б) поганої якості матеріалів;
          в) заміни матеріалів;
          г) зміна цін на матеріали;
          д) простоїв у зв'язку з порушенням графіка постачання.
          Розрахунок надпланових  відходів в ТОВ «Будсервіс» не виробляється, тому що підприємство має  невиробничий характер.
          Аналогічна ситуація виникає при підвищенні постачальником цін на сировину і матеріали. Тут також потрібно оцінювати, що вигідніше підприємству:
    а) збільшувати перемінні витрати  в зв'язку з застосуванням більш  дорогих матеріалів, але за рахунок  нарощування обсягів дістати  додатковий прибуток;
    б) зменшити обсяг виробництва цього  виду продукції, якщо в результаті використання дорогої сировини, продукція виявиться збиткової, чи шукати нові більш дешеві ринки сировини, чи змінювати структуру виробництва.
          Великі втрати мають  місце через неритмічність постачання сировини і матеріалів, у зв'язку з чим підприємства простоюють і недоодержують багато продукції, а відповідно і прибутку. ТОВ «Будсервіс» не має втрат через неритмічність постачання сировини і матеріалів, тому що відсутні простої через відсутність матеріалів, забезпеченість матеріалів дорівнює 100 %.
          Для характеристики ефективності планування та використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
          До узагальнюючих  показників відносяться матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношення темпів зростання виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.
          Матеріаловіддача  визначається розподілом вартості зробленої  продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки зроблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.)
          Матеріалоємність  продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості зробленої продукції. Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити чи фактично приходяться на виробництво одиниці продукції.
          Коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягу виробництва  і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової чи товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі й одночасно розкриває фактори її росту.
          Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції  обчислюється відношенням суми матеріальних витрат у повній собівартості зробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміна матеріалоємності продукції.
          Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат, розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску й асортименту продукції. Він відбиває рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрати матеріалів. Якщо коефіцієнт більше одиниці, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції і, навпаки, якщо менше одного, то матеріальні ресурси використовувалися більш ощадливо.
          Приватні показники  матеріалоємності застосовуються для  характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (обсяг сировини, металоємність, паливоємність, енергоємність і ін.), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).
          Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду.
          У процесі аналізу  фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють із плановим, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.
          Матеріалоємність, також  як і матеріаловіддача залежить від  обсягу валової (товарної ) продукції  і суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні (ТП) може змінитися за рахунок кількості зробленої продукції (ВП), її структури і рівня відпускних цін (ЦП). Сума матеріальних витрат (МВ) також залежить від обсягу зробленої продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції (ОП) і вартості матеріалів (ЦМ). У підсумку загальна матеріалоємність залежить від структури зробленої продукції, норми витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускні ціни на продукцію.
          Для розрахунку потрібно мати наступні дані:
        Таблиця 2.2.3
          2008р     2009р     2010р
план факт. план факт. план факт.
Витрати матеріалів на виробництво продукції 6000 6115 4800 2883 15000 14846
Вартість  товарної продукції 15000 16993 12000 12810 27000 27781
 
    Матеріаловіддача:
    у 2008 році за планом – 15000/6000 = 2,5         фактично – 16993/6115 = 2,78
    у 2009 році за планом –12000/4800 = 2,5          фактично – 12810/2883 = 4,44
       у 2010 році за планом – 2700/15000 = 1,8          фактично – 27781/14846 = 1,87
    і відповідно, матеріалоємність:
    у 2008 році за планом – 6000/15000 = 0,4          фактично – 6115/16993 = 0,36
    у 2009 році за планом – 4800/12000 = 0,4          фактично – 2833/12810 = 0,22
        у 2010 році за планом – 15000/27000 = 0,55      фактично – 14846/27781 = 0,53
          Матеріаловіддача  характеризує віддачу матеріалів, тобто  скільки зроблено продукції з  кожної гривні спожитих матеріалів. З  вищерозрахованої матеріаловіддачі видно, що фактична матеріаловіддача вище планової, тобто фактичні матеріальні витрати більше запланованих, що свідчить про нераціональне і неефективне використання матеріальних ресурсів, а також про нестабільний рівень фондовіддачі. 
    Таблиця 2.2.4.
    Питома  вага матеріальних витрат у собівартості продукції.
      Матеріальні витрати 2008 рік 2009 рік 2010 рік
Сировина  і матеріали 4256 1950 13079
Паливо 22 353 694
Енергія 71 580 541
Оплата  робіт і послуг виробничого характеру 1766     - 556
Усього  матеріальних витрат: 6115 2883 14870
 
          Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції складає:
    у 2008 році   - 42,43 %
    у 2009 році    - 18,29 %
    у 2010 році   - 53 %
          Коефіцієнт матеріальних витрат:
    2008 році -  6115/6000 = 1,019
    2009 році – 2883/4800 = 0,60
    2010 році – 14846/15000 = 0,99.
          У 2008 році по ТОВ «Будсервіс» відбулася перевитрата матеріальних ресурсів, тому що коефіцієнт матеріальних витрат більше одиниці. А в 2009 році і в 2010 року матеріальні ресурси витрачалися більш ощадливо. 

    2.3. Оцінка питомої ваги матеріальних запасів у загальній сумі майна підприємства
    У структурі оборотних коштів значну питому вагу займають товарно-матеріальні  і збутові запаси. Тому скорочення товарно-матеріальних запасів до оптимальних  розмірів буде сприяти підвищенню рентабельності, оскільки чим більшою сумою оборотних коштів розпоряджається підприємство при даному розмірі прибутку, тим менше рентабельність.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.