На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Вплив на економку фнансової глобалзацї. Центри економчного впливу та стимулювання вирвнювання розвитку країн. Україна на свтових фнансових ринках: взаємодя з зарубжними фнансовими нститутами для залучення нвестицйних кредитних ресурсв.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 30.05.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


18

Зміст

    Зміст 1
      Вступ 2
      Фінансова глобалізація - вплив на економічне зростання 3
      Фінансові нововведення - до чого це може призвести 11
      Фінансова глобалізація - перспективи української економіки 17
      Висновок 23
      Список літератури 24

Вступ

Сучасні міжнародні зміни фінансової й економічної кон'юнктури дають підставу говорити про розвиток нового процесу в сфері міжнародних фінансів - фінансової глобалізації. Фінансова глобалізація відображає процес руху фінансових ресурсів за межами державних кордонів та охоплює сукупність відносин, що пов'язані з формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів не зважаючи на існування державних кордонів.

Рух капіталу (у формі кредитів, позик, операцій з цінними паперами, валютних операцій) в десятки разів перевищує міжнародний товарообіг і відіграє значну роль, стаючи (поряд з діяльністю міжнародних корпорацій) основною рушійною силою процесу глобалізації. Спостерігається прямування до світового фінансизму, коли першоосновою уже є не надприбуток, а можливість отримувати доходи, функціонувати у глобальній системі, маючи свою нішу, брати участь у розподілі та перерозподілі економічних ресурсів. Світовий фінансовий сектор сьогодні є нічим іншим, як глобальною системою акумулювання фінансових ресурсів з розподілом та перерозподілом між світовими господарюючими суб'єктами на принципах конкуренції, яка також набула глобального характеру.

Глобалізація фінансових ринків впливає на розвиток, оскільки фінанси відіграють важливу роль в економічному зростанні та індустріалізації.

Фінансова глобалізація - вплив на економічне зростання

Тенденція до глобалізації особливо стала відчутною з середини 1980-х років, зокрема у сфері фінансів. Фінансова глобалізація впливає на зростання двома способами: - за рахунок підвищення глобальної пропозиції капіталу; - через стимулювання розвитку національної фінансової системи, що підвищує ефективність розподілу ресурсів, створює нові фінансові інструменти та покращує якість банківських послуг.

У ході фінансової глобалізації змінився традиційний склад факторів виробництва. Тепер до них долучилася інформація як могутня і, у багатьох випадках, основна умова вирішення економічних, соціальних і політичних проблем. Зростає мобільність потоків капіталів. Не знаючи державних кордонів фінансові потоки стрімко зростають останніми роками: між 1983 і 1995 рр. щорічний приріст світового ВВП складав 3,5%, світової торгівлі - 6%, щорічний випуск облігаційних позик у цей період зріс на 9,8%. Виробництво та розподіл товарів і послуг організовано у глобальному масштабі 53 тисяч багатонаціональних корпорацій, 419 тисяч їх іноземних філій із допоміжною сіткою. Всього на їх рахунку - близько 25% випущеної у світі продукції і 2/3 світової торгівлі. Поєднання більшої мобільності та чіткої орієнтованості, диверсифікації потоків капіталів сприяють чіткішій структуризації світового фінансового середовища в цілому. Адже переорієнтація потоків капіталів, в свою чергу, сприяє диверсифікації ризиків, зумовлюючи зміни у міжнародних портфелях у бік більш вигідних ризиків. Завдяки інформаційним технологіям і фінансовим інноваціям оптимальне керівництво та управління ризиком за короткий час зробили сучасне управління портфелем досить витонченою справою: ризики оцінюють, розподіляють, лімітують, об'єднують у нові, ефективніші комбінації.

Підвищення доходності активів сприятиме прискоренню темпів економічного зростання, а інтеграція фінансових ринків - суттєвому поліпшенню добробуту суспільства. Разом з тим, слід зауважити, що фінансова глобалізація є багатогранним процесом, який має як позитивні, так і негативні впливи на розвиток людства. Фінансова глобалізація має неоднозначний (позитивний або негативний) вплив на різні країни, в залежності від ступеня їх економічної розвиненості та політичного впливу в світі.

Фінансова глобалізація має певні небезпеки як для розвинутих країн, так і для країн, що мають невисокий економічний рівень розвитку. Можна виділити такі реальні небезпеки фінансової глобалізації: по-перше, небезпека глобальних фінансових криз; по-друге, небезпека підриву суверенітету країн з невисоким рівнем розвитку з причин боргової та іншої фінансової залежності; по-третє, розрив рівня фінансового і, в цілому економічного, розвитку окремих країн; по-четверте, фінансове підпорядкування країн з невисоким рівнем розвитку з боку розвинутих країн; по-п'яте, фінансування культурних та інших нематеріальних цінностей. Тобто, фінансова глобалізація пов'язана з цілим рядом негативних явищ для розвитку людства.

Сучасною тенденцією руху капіталів є переважання міжнародного руху капіталу у формі закордонних портфельних інвестицій, які значно перевищують за своїми масштабами прямі іноземні інвестиції і міжнародні кредити. Цьому сприяла поява нових боргових фінансових інструментів. Вкладення у похідні фінансові інструменти все частіше здійснюються зі спекулятивною метою, ніж з метою хеджування ринків. В 1997 р. обсяг світової торгівлі акціями оцінювався в 40 трлн. дол., а сума продаж і купівлі валюти між країнами сягнула 400 трлн. дол. Звісно, за цим рухом цінних паперів і грошей стоїть міграція і реального капіталу, в тому числі у формі міжнародного кредиту. Але багато в дечому він отримав чисто спекулятивний, віртуальний характер, став самостійним і мало не перетворився на самостійну сферу міжнародного підприємництва. Зростання портфельних інвестицій і активізація вторинного ринку цінних паперів у світовому вимірі, в свою чергу, виступає передумовою до ще однієї тенденції світового руху капіталів. Особливістю світового фінансового сектора початку 1990-х років є його спекулятивність. Понад 9/10 операцій на фондових біржах світу не пов'язані з торгівлею і довгостроковими інвестиціями. Цьому сприяли численні корпоративні злиття, банкрутства, угоди з приводу викупу пакетів акцій фінансових структур, інколи дуже потужних і впливових.

Специфічною ознакою чи особливістю сучасного світового фінансового сектора, що й забезпечує йому самодостатність і є його спекулятивний характер (спекуляцію не завжди слід ототожнювати з негативом). Окрім того, спекуляція сприяє перерозподілу частини доданої вартості та стимулює концентрацію та централізацію капіталу шляхом розорення дрібних і середніх компаній. Спекуляція, яка живиться “гарячими грішми” підтримує у стані високої активності валютний ринок і ринок фондових цінностей. Особливо важливу роль вона відіграє у формуванні вторинного ринку, без якого немислимим був би оборот фіктивного капіталу у промисловий і навпаки. Але негативність у цьому процесі є, і закладена вона у його відірваності від реального сектору, у можливостях приносити відсотки на відсотки під час арбітражних операцій (валютних, процентних, як часових так і просторових) (хоча інколи ми це розцінюємо й як свого роду зменшення ризику), часто нічим не обумовлені (з господарсько-економічного боку) величезні дивіденди та відсотки по цінних паперах внаслідок завищеного котирування (акції компаній “Нової” економіки), переливи капіталів, їх відмивання через офшорні зони, інтернет-рахунки, пряме ухилення від податків та інше і, як наслідок, розростання фінансової бульбашки, рециклювання у реальний виробничий сектор лише 10% коштів.

Масштаби операцій спекулятивного капіталу невпинно зростають. Якщо у 1990 році в грошові спекуляції залучалось 600 млрд. дол., в 1997 році, наприклад, - більше 1 трлн., то в 2000 році близько 1,5 трлн., що в 29-30 раз перевищувало вартість товарів та послуг які за день продаються, реалізуються. За існуючими оцінками, на кожен долар, що обертається в реальному торі світової економіки, припадає до 50 доларів у фінансовій сфері. Розмір спекулятивного капіталу оцінюється щонайменше в 300 трлн. дол. США і це при тому, що світовий валовий продукт становить близько 41 трлн. дол. США. Стрімко розвивається міжнародний вторинний ринок боргових зобов'язань який став величезним полем діяльності для фінансових спекулянтів. Його загальний обсяг наближається до позначки 100 трлн. дол.

Глобальний фінансовий сектор значною мірою став самодостатнім. Усе це сприяло не лише появі, а й функціонуванню та нагромадженню (збільшенню) так званих “дутих грошей” (фінансових бульбашок ) - грошей з нічого, лише через гру на фінансових ринках у глобальному чи внутрішньому масштабі. У сучасному світовому фінансовому середовищі все очевидніше проявляються хронічні вади, що розвалюють його з середини.

Головна з них - спекулятивний характер функціонування глобальних фінансових ринків: сформувалися величезні потоки “світових грошей”, непідконтрольних ні національним урядам, ні іншим інституціям. Вони виникають не з потреб виробництва, торгівлі, інвестування чи споживання. Головним їх джерелом є переважно торгівля грішми. Хоча існує певна пропорція між промисловим, торговим і позичковим капіталом, в останні десятиліття спостерігається негативна тенденція відриву фінансового, позичкового капіталу від матеріально-речової основи товарів, послуг і капіталів. Так, із щоденного обсягу валютних угод, який перевищує 1трлн.150 млрд. доларів, лише 10% справді опосередковують рух реальних товарів і капіталів. Щорічна різниця між брутто і нетто обсягами міжбанківських операцій у 1980-х роках становила понад 880 млрд. дол. США. Річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-15 разів перевищує масштаби світової торгівлі і сягає біля 150 трлн. дол. Зростання фіктивного капіталу і спекулятивні дії в цій сфері істотно ускладнюють дотримання рівноваги між найважливішими сферами світового господарства.

Зростання портфельних інвестицій і активізація вторинного ринку цінних паперів у світовому вимірі, обумовлює також зростання обсягів такого різновиду торгівлі грішми, як розвиток торгівлі похідними фінансовими інструментами. Відзначаючи добре налагоджену організаційну біржову інфраструктуру світового ринку похідних фінансових інструментів, варто сказати, що основний обсяг біржової торгівлі здійснюється на головних світових фінансових центрах, провідних світових фондових і товарних біржах та біржах, що спеціалізуються тільки на торгівлі похідними інструментами. На провідних світових строкових біржах (EUREX, СМЕ, СВОТ, LIFFE, СВОЄ, Euronext), а також останнім часом і KSE, зосереджено близько 95% обсягу всієї біржової торгівлі строковими фінансовими інструментами. Парето ще на початку століття зауважив, що кількість фінансових трансакцій зростає швидше, ніж кількість товарних, що призводить(за його термінологією) до утворення “фінансових бульбашок”, в кінці століття цей процес багаторазово інтенсифікувався. Такий фіктивний капітал, за словами професорів О.В. Бузгаліна та А.І. Колганова, утилізує попереднє гігантське зростання продуктивності праці, який призвів до різкого скорочення питомої ваги матеріального виробництва і генезису інформаційних технологій у розвинутих країнах.

В результаті він окупує і підпорядковує собі найсучаснішу сферу діяльності і спілкування - інформаційні системи, що створили адекватний бізнес для життя і експансії корпоративного фіктивного капіталу. Так виникає особливий світ цього “віртуального” капіталу, зі своїм особливим простором, часом, законами і життєвими цінностями (прабатьком його є, зокрема, загальновідоме зростання “фінансових бульбашок” і перетворення фінансових спекуляцій у найбільш масштабну, найбільш прибуткову і найбільш динамічну сферу ринку). Саме цей капітал є сьогодні основою соціально-економічною силою глобальної гегемонії капіталу взагалі.

В цілому можна класифікувати всі біржі, що торгують похідними інструментами у світі за наступними категоріями.

До першої категорії відносяться традиційні строкові товарні біржі, що поширили свою діяльність на торгівлю фінансовими похідними інструментами.

До другої категорії фондові біржі, що торгують тільки ф`ючерсами й опціонами. У третю категорію входять спеціалізовані біржі, що торгують тільки похідними контрактами, наприклад EUREX. Як четверту категорію можна виділити чисто опціонні біржі - СВОE й ЕОЕ. Слід зазначити, що переважна кількість найбільших бірж, що торгують похідними інструментами, не обмежуються вузьким набором базових активів, на які торгуються деривативи. Більшість з них “універсальні”, тобто на них здійснюються торги строковими контрактами і на товари, і на валюту, і на процентні ставки, і на індекси, і на інші види базових активів.

Базою для порівняння регіонального розвитку похідних фінансових інструментів може слугувати структура торгівлі деривативами за базовими видами.

На різних континентах склалася своя тенденція щодо розвитку деривативів на ті чи інші види базових активів. Так, обсяг торгів опціонами на акції в Північній Америці в (936 млн. контрактів) 1,8 рази перевищує аналогічний показник у Європі у 2003 році. Однак, ф`ючерси на акції одержали значно менший розвиток у світі. Усього у світі в 2003 році обсяги торгів склали близько 96 млн. контрактів, що обумовлюється декількома факторами.

По-перше, у США ф`ючерси на акції заборонені, що, можливо, і зіграло важливу роль в нерозвиненості цього інструменту. Більш того, хеджування високо диверсифікованих портфелів за допомогою ф'ючерсів несе в собі високі операційні витрати. Однак, тому що ф`ючерс як фінансовий інструмент, є більш простим у порівнянні з опціоном, це стало однією з причин його поширення в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою. Так, ф`ючерсами на акції торгують і Росія, і Польща, і Угорщина. Деривативи на фондові індекси були найпопулярнішими похідними інструментами в 2003 році, випереджаючи навіть ф`ючерси на казначейські боргові зобов'язання. Причина цілком зрозуміла, адже нестабільність на фондових ринках світу змусила більшість хеджерів захеджувати ризики цінових коливань. Для спекулянтів ця ситуація ще більш приваблива, тому що загальна невпевненість на ринку створює передумови для активної гри і спекуляцій. Таким чином, раніше невідома Корейська фондова біржа з фондовим індексом KOSPI 200 змогла стати лідером за обсягом торгів у світі, а опціони на індекси в Азії стали абсолютними рекордсменами за обсягами торгів серед усіх інструментів усіх регіонів світу.

Похідні інструменти на процентні ставки (хоча процентні ставки є більш загальним поняттям, яке включає процентні ставки на урядові і неурядові боргові зобов'язання) теж торгуються з високими обсягами. У 2003 році обсяг торгів ф`ючерсами на процентні ставки склав 1,5 млрд. контрактів, що є четвертим показником після опціонів на акції й індекси і ф'ючерсів на казначейські зобов'язання. Що ж стосується загального аналізу інструментів, на основі яких створені і торгуються похідні інструменти, то тут простежується наступна тенденція. З 35% і 27% лідирують обсяги торгів деривативами на акції і фондові індекси. Обсяг торгів строковими контрактами по боргових зобов'язаннях майже дорівнює попереднім двом групам (28%), але окремо казначейські зобов'язання і процентні ставки в два рази менше і займають 15% і 13% усього світового ринку деривативів у 2001 році відповідно. Що ж стосується таких “історичних” видів похідних інструментів, як сільськогосподарські товари, метали, паливо й енергетика, валюта, що існують значно довше, ніж деривативи на акції і фондові індекси, то поряд із загальним зростанням активності на строкових ринках світу, їхня частка знижується й очікується, що така тенденція не зміниться в майбутньому. Такі ринки стали менш спекулятивними, і більше використовуються хеджерами для страхування своїх ризиків, пов'язаних з даними групами товарів.

Ще одна причина - це невисокі темпи зростання сировинних і сільськогосподарських галузей і стабільність складу суб'єктів, що діють на товарних ринках. Із зростанням міжнародної мобільності капіталу і конкуренції за його залучення посилилась нестабільність фінансової сфери і ймовірність криз, що вимагає посилення наднаціонального контролю за фінансовими ринками і транскордонним рухом капіталу. З цією метою в 1999р. було створено міжнародний орган - Форум фінансової стабілізації (ФФС) , який включає представників як міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк, БМР, та ін), так і державних фінансових органів 11 розвинених країн. Власне декілька міжнародних фінансових криз 1990-х звернули увагу на крихкість нового глобального фінансового ринку - через відсутність бар'єрів величезний обсяг фінансових ресурсів, що перебували під приватним контролем, і швидкість, з якою ці кошти можуть бути перераховані, при відсутності ефективного контролю, значно збільшили нестійкість ринку.

Робоча група ФФС розробляє норми з руху короткострокового капіталу, діяльності хеджфондів, заходів із збільшення прозорості офшорних зон. Щоправда, найбільш успішно розробка правових норм регулювання транскордонного руху капіталу ведеться на регіональному рівні. Першість у цьому належить Європейському Союзу завдяки гармонізації податкового законодавства його членами. Цим самим шляхом йдуть і країни, які 1 травня 2004 вступили в ЄС.

Отже, в структурі глобальних ринків завданням міжнародних фінансових відносин є, по суті, забезпечення міжнародної фінансової стабільності, яка має два фундаментальних аспекти - запобігання кризі (уникнення так званої “системної” кризи, коли банкрутства мають місце на певній території, секторі і розповсюджуються на міжнародні фінансові ринки, наражаючи їх небезпеку, як процес інфікування (зараження) /чи ефект “доміно”) і вихід з кризи (як фінансові і юридичні аспекти).

Фінансові нововведення - до чого це може призвести

Швидкий розвиток технологій збору, обробки і розповсюдження інформації поряд із відкриттям внутрішніх фінансових ринків, лібералізацією операцій по рахунках руху капіталу і зростанням приватних пенсійних заощаджень стимулювали фінансові нововведення і привели до появи трильйонів і трильйонів доларів міжнародного мобільного капіталу. А консолідація глобальної банківської галузі і конкуренція з боку небанківських фінансових установ (включаючи хеджингові і взаємні фонди) залучають нових гравців на міжнародну фінансову арену. Ці тенденції посилились у 1990-ті роки і спричинили розширення можливостей для інвестування заощаджень і зближення діапазону джерел позичкового капіталу. Ймовірно, що такі самі тенденції збережуться і у ХХІ столітті. Як би далеко не просунулась інтеграція ринків капіталів, однак вона все ще не охоплює всіх ринків. Все більший вплив на міграцію капіталу в світі спричиняють злиття і поглинання корпорацій, мінливий інвестиційний клімат у країнах, лібералізація нормативних актів на користь залучення іноземного капіталу. У сфері міжнародних фінансових відносин зросла хаотичність, непередбачуваність міжнародних потоків капіталів, вкрай загострилися відносини боржників і кредиторів, значно посилилась нестійкість основних ринків капіталу. Про небезпеку глобальної фінансової нестабільності зазначалося ще на початку 1990-х у доповіді про розвиток людини де зазначалося: “Глобалізація стала однією із найдраматичніших подій останніх років. Більше трильйона доларів бродить по світу цілодобово у невтомних пошуках максимального прибутку. Цей потік капіталу не лише відкриває безпрецедентні можливості для отримання прибутку (чи втрат). Він відкрив світ для операцій на глобальному фінансовому ринку, який залишає лише обмежену автономію навіть наймогутнішим країнам у відношенні відсоткових ставок, обмінних валютних курсів чи іншої фінансової політики”. Тому для країн актуальною на сьогодні є економічна політика чіткого і послідовного проведення фінансових реформ, яка одночасно забезпечувала б стабільність у країнах, що розвиваються і вигоди від інтеграції у світові ринки капіталу. Існує чотири ключових компоненти такого підходу ?для отримання вигод від внутрішньої фінансової лібералізації країни, що розвиваються повинні зміцнити банківське регулювання і, по можливості, створити взаємодоповнюючі і чітко регульовані ринки цінних паперів.

Ринки східноєвропейських країн, колишнього Радянського Союзу, інших країн з централізовано-плановою економікою, країн, що розвиваються (Less developed countries - LDC) все ще в значній мірі розділені, однак можна сподіватися, що незадовго становище покращиться. За останні десять років кількість країн, що змінили своє законодавства в напрямку лібералізації, суттєво зросла. Окрім того кількість положень, які пом'якшують регламентацію ввозу капіталу, значно переважає кількість положень, які стримують приплив іноземного капіталу.

Одночасно зі зміцненням банківського регулювання повинні бути вжиті заходи політики щодо скорочення попиту на короткострокові іноземні запозичення і коливання їх обсягів; ?? слід розглянути можливості посилення міжнародного співробітництва у розробці і проведенні податково-бюджетної, грошово-кредитної і валютної політики; ?довгострокові іноземні інвестиції повинні стимулюватися політикою забезпечення здорового економічного середовища - включаючи інвестиції в людський капітал, створення умов для роботи внутрішніх ринків без непотрібних диспропорцій, прихильність до сильного режиму дотримання прав і виконання зобов'язань інвесторів - а не пропозиціями субсидій чи інших стимулів. Стихійні процеси глобалізації не перетворюють світову економіку в інтегральне ціле, а навпаки посилюють її диспропорції. Збільшується контраст між високорозвинутим центром, в якому проживає менше 1/6 населення і периферією, и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.