На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


дипломная работа Особливост процесу планування дяльност пдприємства сфери послуг в сучасних умовах (за матералами ТзОВ «ЛАРА-ТУР»)

Информация:

Тип работы: дипломная работа. Добавлен: 04.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 26. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти і науки  України
Мукачівський  державний університет 

Кафедра туризму і готельного бізнесу 
 
 
 
 

Дипломна  робота
на тему:
«Особливості  процесу планування діяльності підприємства
  сфери послуг в  сучасних умовах»
(за  матеріалами ТзОВ  «ЛАРА-ТУР») 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала
Студентка V курсу
Групи
Спеціальності
" ” ___________          Софілканич К.О. 
 
 

Науковий керівник
                               ___________  
 

Робота  допускається до захисту:
Завідувач кафедри туризму і готельного бізнесу
                              _________      
 
 
 
 
 
 

Мукачево  – 2011
 


     
     Мукачівський  державний університет      Факультет туризму   
     Кафедра туризму і готельного бізнесу  
Спеціальність 7.050401 "Маркетинг”

                     Затверджую
                   Зав. кафедри економіки                                                                                                               
      __________ Рибчук А.В.  
            "___”_________200__ р.

     Завдання  на дипломну роботу студентові
     _______________________________________________________________________
     (прізвище, ім'я, по-батькові)
     1 .Тема дипломної роботи  _______________________________________________  
_______________________________________________________________________  
Затверджено наказом по університету від "___”__________200__ р. № ____  
2. Термін подання студентом завершеної роботи ______________________  
3. Цільова установа та вихідні дані до роботи _______________________________  
_______________________________________________________________________  
4. Перелік графічного матеріалу ___________________________________________  
_______________________________________________________________________  
5. Консультанти по роботі, із зазначенням розділів, що їх стосуються:

РОЗДІЛ Консультант (прізвище, ініціали) Підпис, дата
Завдання  видав Завдання прийняв
       
       
       
       
       
 
      
6. Зміст дипломної роботи, перелік  питань, що їх належить розробити  __________  
_______________________________________________________________________  
_______________________________________________________________________  
7. Календарний план виконання роботи

           Назва етапів дипломної  роботи      Термін  виконання етапів роботи
     За  планом      Фактично
                           
                           
                           
 
     8. Дата видачі завдання "___”__________200__ р.  
   
Керівник роботи ___________________________  
                                         (прізвище, ініціали)  
Завдання прийняв до виконання студент-дипломник _________________                           

      (підпис студента)  
 


ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 8
1.1. Економічний зміст поняття «планування  діяльності підприємств» та «підприємства  сфери туристичних послуг» 8
1.2. Види планів, котрі використовуються  на підприємствах у сфері туристичних  послуг 21
1.3. Світові сучасні методи (форми) планування діяльності підприємств у сфері туристичних послуг 35
РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПЛАНУВАННЯ НА ТУРИСТИЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ (НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ЛАРА-ТУР») 41
2.1. Характеристика та організаційна  структура підприємства 41
2.2. Аналіз планування та маркетингової діяльності на ТОВ «ЛАРА-ТУР» 51
2.3. Аналіз виробничої та фінансової  діяльності на ТОВ «ЛАРА-ТУР» 65
РОЗДІЛ  ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА 76
3.1. План підвищення кваліфікації  кадрів 76
3.2. План зміни технології 81
3.3. План економії витрат 92
ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ 97
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 100
ДОДАТКИ 102
 
 

      
ВСТУП 

     Туризм  є однією з галузей світового  господарства, яка динамічно розвивається і посідає друге місце після  комп’ютерної та електронної промисловості, випереджаючи такі галузі, як нафтопереробка і автомобілебудування.
     Актуальність  всебічного дослідження туризму  обумовлена його багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага  в дослідженнях явищ та процесів, пов'язаних з туризмом, приділяється питанням економіки 
     З розвитком ринкових реформ в Україні, посиленням конкуренції між суб’єктами господарювання виникає проблема забезпечення їх конкурентоспроможності, що є головною передумовою підтримання стійких позицій підприємств на внутрішньому та міжнародному ринках. Успіх підприємства в умовах конкурентної боротьби обумовлюється здійсненням ефективного планування. Оскільки саме серйозний підхід до планування створює основу для стабільної та ефективної роботи підприємства.
     Ці  проблеми актуальні і для підприємств  туристичної сфери, які, не зважаючи на наявність потенційних можливостей розвитку, приносять недостатні доходи до бюджету країни через невисоку конкурентоспроможність. Актуальність проблеми підсилюється в умовах інтеграції України у світовий економічний простір, виходу на міжнародний ринок і розширення, таким чином, кола потенційних конкурентів.
     З прийняттям в Україні Закону «Про туризм» були створені сприятливі умови  для підприємництва і розвитку туристсько-рекреаційних регіонів, удосконалення і пропаганди національної культури.
     Розвиток  туристичного бізнесу буде сприяти створенню спеціальних малих і середніх підприємств, а також активізації і стимулюванню роботи цілої мережі галузей народного господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, транспорту і зв'язку, формуванню сучасної кадрової політики в регіоні і поетапному виходу регіонального туристичного бізнесу як на загальнодержавний, так і на світовий рівень туристичних послуг.
     У ринковій економіці підприємство самостійно планує основні напрямки та умови  своєї діяльності, розпоряджається трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Воно саме вибирає ділових партнерів, вступає в договірні відносини з ними, здійснює зовнішньоекономічну діяльність.
     Форми планування також визначаються підприємством. Воно вільне у виборі видів господарської діяльності та реалізує останню в межах чинного законодавства.
     В економічній науці є кілька основних концепцій підприємства, в яких розкриваються  питання їх виникнення, діяльності та ліквідації. У кожній із них підприємство розглядається під певним кутом зору, з акцентом на ті або інші особливості об'єкта дослідження.
     На  цей час в економічній науці  не має однозначного підходу до вирішення  сутності та змісту поняття «планування  діяльності підприємства», його видів  та методів. Однак саме за рахунок ефективної організації планування підприємство утримує свої позиції на ринку.
     Серед вітчизняних і зарубіжних науковців  вагомий вклад у розвиток комерційного розрахунку та можливостей бізнесу  внесли Зінь Е.А, Дядечко Л.П., Кифяк В.Ф., Любіцева О.О, Мізюк Б.М, Правик Ю.І., Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. та інші, які досліджували проблему ефективного планування підприємств у сфері туризму.
     Туризм - сфера господарського комплексу, що забезпечує десяту частину світового  валового продукту. Ця галузь розвивається швидкими темпами і в найближчі роки може стати найбільш важливим сектором підприємницької діяльності.
     Прогнози  експертів Всесвітньої туристичної  організації щодо розвитку туризму  у світі повною мірою стосуються й України. Адже вона має надзвичайно вигідне географічне та геополітичне розташування, розвинену транспортну мережу, володіє значними природно-рекреаційними та історико-культурними ресурсами, населена працелюбним і гостинним народом. Забезпечити належну віддачу від цього потужного потенціалу, використати його в інтересах активного відпочинку та оздоровлення можна лише за умови чіткої організації туристичної діяльності, зміцнення існуючої та створення нової матеріально-технічної бази, залучення досвідчених і кваліфікованих кадрів, тобто за умови правильної організації та ефективного управління туризмом.
     Туристичний бізнес приваблює підприємців невеликим  стартовим капіталом, швидким терміном його окупності, постійним зростанням попиту на туристичні послуги, високим  рівнем рентабельності
     В умовах ринкової економіки планування діяльності підприємств не тільки не знижується, а, навпаки, росте. Планування туристичної діяльності дозволяє підприємствам  узгоджувати ресурси для формування турпродукту з можливостями його збуту. Знати теперішній і перспективнний попит потенційних туристів на свій продукт і встигати вчасно пропонувати його конкретним споживачам — головне завдання підприємства та його менеджерів
     Незалежно від варіанту плану реалізації, планування створення туристичного продукту неможливе без визначення попиту в ресурсному забзпеченні. Виробничу программу туристичного підприємства, варто розглядати як документ, в котрому передбачаються завдання на створення (комплектування) туристичного продукту певної кількості, номенклатури, ассортименту та якості в встановлені терміни по заказах потенційних туристів або для вільної реалізації на основі ринкового попиту.
     Мета  дипломної роботи — проаналізувати процес планування на туристичному підприємстві туристичного бізнесу для розробки пропозицій щодо його вдосконалення.
     Для реалізації мети поставлені такі завдання:
     - визначити теоретико-методологічну  базу планування діяльності підприємств,  а зокрема, туристичних;
     - проаналізувати процесс планування  діяльності туристичного підприємства  та виявити недоліки;
     - обгрунтувати пропозиції щодо  удосконалення планування на  обраному туристичному підприємстві.
     Об'єктом  дослідження є туристична фірма «ЛАРА-ТУР».
     Предмет дослідження — процес планування на туристичному підприємстві «ЛАРА-ТУР».
     Методом дослідження є економічний аналіз туристичної діяльності. Теоретична значимість отриманих результатів полягає у розробці шляхів удосконалення планування туристичного бізнесу фірми «ЛАРА-ТУР».
     Прикладна цінність отриманих результатів полягає у можливості практичного використання шляхів удосконалення планування туристичного бізнесу фірми «ЛАРА-ТУР»та іншими суб'єктами туристичної діяльності тощо.
     Тому, на сьогодення вивчення всіх аспектів, пов’язаних з механізмом діяльності туристичних підприємств, а також шляхів покращення задоволення потреб споживачів є однією з головних цілей для майбутнього працівника туристичної сфери.
     Інформаційною базою роботи виступають наукові  праці, в яких висвітлюються теоретичні та методологічні підходи до планування в туристичному бізнесі та звітність ТОВ «ЛАРА-ТУР».
     Дипломна  робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та переліку посилань.
     РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 

     1.1. Економічний зміст  поняття «планування  діяльності підприємств»  та «підприємства  сфери туристичних  послуг» 

     Економічні  реформи, котрі проходять в Україні, передбачають перехід від адміністративно-командного управління економікою до принципів самостійності та самоуправління підприємств, які основані на формуванні нових економічних відносин та розвитку ринку. Основними економічними перетвореннями є реалізація на практиці принципів самопланування, самозабезпечення, самоуправління. При цьому, принципи самофінансування та матеріальної відповідальності за кінцеві результати господарської діяльності підприємств можуть бути в певній мірі реалізовані при умові надання трудовим колективам широкої самостійності. Виконання даної умови можна досягнути за рахунок гармонійного об’єднання всіх напрямків діяльності підприємства в єдиний збалансований механізм. Створити такий механізм можна на основі центральної функції управління – планування, тому що планування є важливою комерційною, економічною та соціальною діяльністю. За допомогою планування керівники підприємств встановлюють напрямки діяльності, виконання яких забезпечує єдність мети і завдань для всіх його виробничих підрозділів та працівників. Підприємство, яке не вміє і не вважає за потрібне планувати свою діяльність, саме стає об’єктом планування, засобом для досягнення кращих результатів іншими підприємствами та іншими учасниками ринкових відносин. Тому управління підприємством є процесом планування, організації, мотивації та контролю, необхідних для того, щоб сформулювати мету діяльності підприємства та шляхи її досягнення. Таким чином, в управлінні господарською діяльністю підприємства планування займає основне місце, вбираючи в себе організаційний початок всього процесу реалізації обґрунтованих напрямів подальшого розвитку підприємства [5].
     Планування  діяльності туристичних підприємств  є однією найважливіших функцій  управління підприємством.
     В умовах невизначеності, коли підприємства не завжди можуть своєчасно і адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища, роль планування в діяльності підприємств зростає. Воно виступає інструментом виживання, і не дозволяє втратити свої позиції на ринку.
     Планування  є процесом визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей [4, с. 306].
     Тобто це процес вироблення і прийняття  рішень, які дозволяють забезпечити  ефективне функціонування і розвиток підприємства в майбутньому [6, с.163].
     Туристичні  підприємства займаються, в основному, поточним і оперативним плануванням.
     Мізюк Б.М. у монографії «Системне управління», вказує на те, що підприємства досягають  успіху в своїй діяльності лише тоді, коли вони мають системний підхід до управління своєю діяльністю. Тобто, коли вони розглядають організацію як єдину виробничо-збутову систему, інтегруючи такі сфери як маркетинг, створення нових виробів (в нашому випадку створення нових послуг, які входять до складу турпродукту), постачання, збут, сервісне обслуговування [10].
     Планування  діяльності підприємства зводиться  до розробки плану. План – це конкретне  завдання з визначеними вихідними  даними, очікуваними результатами (метою), обумовленим способом його розв’язання.
     В плані відображають комплекс завдань, робіт, методів, способів їх виконання, необхідні фінансові, матеріальні, трудові, інші ресурси, строки поставок сировини, матеріалів, обладнання, розміри і напрями використання інвестицій, а також управлінські рішення і заходи для їх реалізації. Діяльність щодо розробки планів охоплює всі сторони життя, всі етапи діяльності підприємства. Прийняті рішення повинні забезпечити дослідження мети підприємства в заплановані терміни з мінімальними затратами, необхідної якості. Тому основною метою планування є інтеграція зусиль всіх працюючих на підприємстві для вирішення комплексу завдань і виконання робіт, забезпечення досягнення ефективних кінцевих результатів. План діяльності підприємства дозволяє:
     -оцінити  практичні можливості для досягнення  мети;
     -забезпечити  пошук кращих і більш ефективних шляхів досягнення мети;
     -виявити  зони впливу на виробництво  потенційних негативних факторів  та непередбачуваних наслідків;
     -створити  основу для визначення обсягів  необхідних матеріально-технічних,  паливно-енергетичних, сировинних та фінансових ресурсів;
     -знизити  ризик в прийнятті необґрунтованих  управлінських рішень;
     -здійснити  об’єктивний контроль за результатами  господарської діяльності підприємства [5, c.35 ]..
     Об’єктом планування на підприємстві є:
     1. Виробнича діяльність.
     2. Соціальна діяльність.
     3. Екологічна діяльність.
     В свою чергу, виробнича діяльність включає  виробничий і управлінський процеси, пов’язані з:
    дослідженнями і розробками;
    виробництвом;
    маркетингом;
    формуванням і розподілом ресурсів;
    товарорухом (збутом);
    рекламою.
     2. Соціальна діяльність. Ця діяльність  забезпечує умови для відтворення  сил виробника і реалізації  його потреб. Сюди входить забезпечення  підприємством політики оплати  праці, забезпечення безпечних  умов праці на підприємстві, створення  умов для відтворення культурних, побутових, сімейних потреб працівників. Для окремих працівників (категорій) підприємства встановлюють різні пільги.
     Проте, в туризмі є своя специфіка, яка  відрізняє його від торгівлі товарами та іншими послугами. Характерною ознакою  туристичного ринку є переважання реалізації туристичних послуг над товарами в приблизному співвідношенні 75-80% до 25-15% [9, с.58].
     В умовах ринкових відносин роль планування діяльності підприємств не тільки не знижується, а навпаки, зростає. Планування туристичної діяльності дозволяє підприємцям погоджувати ресурси для формування тур продукту з можливостями його збуту, що вимагає знань споживчого попиту. Знати поточний та перспективний попит потенційних туристів на свій тур продукт і встигати вчасно пропонувати його конкретним споживачам – головне завдання підприємства і його менеджерів [3, c. 28].
     Планування  виробничої діяльність туристичного підприємства – це передбачення і програмування  на малу, середню та велику перспективи  обсягів виробництва туристичних  послуг і комплектування тур продукту, що користується попитом, а також розрахунок результатів від його реалізації [3, c. 33]. Вихідним моментом обґрунтування виробничої програми туристичного підприємства виступає прийнятий варіант плану реалізації, зорієнтований на можливий обсяг реалізації з урахуванням попиту або на обсяг продажу, необхідний для одержання цільового прибутку з урахуванням ресурсного забезпечення обсягу реалізації тур продукту (послуг).
     Незалежно від варіанту плану реалізації, планування створення туристичного продукту неможливе без визначення потреби в ресурсному забезпеченні. Виробничу програму туристичного підприємства, зокрема туроператора, варто розглядати як документ, у якому передбачаються завдання на створення (комплектування) туристичного продукту визначеної кількості, номенклатури, асортименту та якості у встановлений термін за замовленням потенційних туристів або для вільної реалізації на основі ринкового попиту.
     При розробленні програми виробництва туристичних послуг і комплектування тур продукту застосовуються натуральні і вартісні показники (вимірники). До сфери власне натуральних показників відноситься кількість розроблених і реалізованих туристичних пакетів, турів або окремих туристичних послуг. У галузях, що обслуговують туристів, застосовуються інші натуральні показники їхньої діяльності. Наприклад, до натуральних показників діяльності об’єктів розміщення туристів відноситься кількість наданих спальних місць, підприємств харчування – кількість місць для приймання їжі, на транспорті – кількість пасажиро-місць, у видовищних установах – кількість глядацьких місць і т. д. Крім натуральних показників, робота всіх підприємств індустрії туризму оцінюється сумою виручки від реалізації туристичних послуг і товарів у грошовому (вартісному) вираженні. Виробнича програма туристичного оператора складається з таких розділів:
    план туристичних послуг і комплектування тур продукту за номенклатурою та асортиментом;
    завдання з підвищення якості турпродукту та послуг;
    план ресурсного забезпечення виробничої програми;
    план кооперування туроператора з постачальниками туристичних послуг і ресурсів.
     У Законі України «Про туризм» [1] поняття «туризм» охоплює систему трьох взаємопов’язаних елементів: географічний компонент (регіон появи туристів,транзитний регіон і туристична дестинація), турист і туристична індустрія.
     Туристичний бізнес виступає єдиною економіко-технологічною  системою формування й реалізації туристичного продукту з метою задоволення  попиту на туристичні послуги. Він охоплює  чотири основних елементи:
    виробництво туристичних послуг;
    комплектування туристичного продукту;
    реалізація туристичного продукту або окремої послуги;
    споживання туристичного продукту (послуги).
     Туристична  в економіко-технологічній системі  бізнесу виступає товаром, а суб’єкт туристичної діяльності – підприємницькою структурою, що створює, пропонує і реалізує на ринку ці послуги споживачам,тобто туристам.
     Туристична  діяльність здійснюється комплексом підприємницьких  структур з виробництва та реалізації туристичного продукту для внутрішнього й міжнародного туризму [3, с.15].
     З метою підвищення якості туристичного обслуговування, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров’я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об’єктам туристичної індустрії присвоюються категорії якості та рівня обслуговування. Види категорій об’єктів туристичної індустрії, порядок їх установлення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України.
     Реалізація  державної політики розвитку туризму  здійснюється шляхом:
     -визначення пріоритетних напрямків туристичної діяльності;
     -відновлення та охорони туристичних ресурсів;
     -залучення громадян до раціонального використання вільного часу (змістовний відпочинок, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, організація рекреації, оздоровлення і т.п.);
     -удосконалення нормативно-правової та податкової бази туризму, адаптації її до світових стандартів і контролю за дотриманням законодавства;
     -упровадження пільгових умов для малозабезпечених верств населення;
     -стимулювання інвестицій у туризм і розвиток туристичних ресурсів;
     -гарантії  безпеки туристів, захисту їхніх  прав, інтересів і майна;
     -організації й розвитку системи наукового забезпечення туризму, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для сфери туризму;
     -ліцензування туристичної діяльності, стандартизації та сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу тощо;
     -встановлення єдиної системи статистичного обліку та звітності у сфері туризму та курортно-рекреаційного комплексу;
     -розвитку співробітництва із закордонними країнами і міжнародними туристичними організаціями;
     -участі у розробленні та реалізації міжнародних програм розвитку туризму тощо [1].
     На  розвиток туризму впливають як позитивні, так і негативні фактори, пов’язані з політичною, законодавчо-правовою та соціально-економічною ситуацією в країні і в світі (рис.1.1 ). Наведені на рисунку фактори впливу на туризм в Україні визначили цілі державного регулювання та пріоритетні напрями розвитку туристичного бізнесу, передбачені законом України «Про туризм» [18].
     
Рис.1.1. Умови розвитку туристичного бізнесу 

     Основні цілі державного регулювання туристичної  діяльності:
     -забезпечення прав громадян на відпочинок, відновлення та зміцнення здоров’я, на безпечне життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;
     -захист прав і законних інтересів туристів і суб’єктів туристичного бізнесу;
     -відновлення та збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання й охорона при плануванні та забудові території, на яких розміщені об’єкти туристичних відвідувань;
     -створення сприятливих умов для удосконалення й розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.
     Розвиток  туристичного бізнесу в Україні відбувається на ринкових засадах, але не знаходиться у «вільному плаванні», бо регулюється державою на основі законодавства, національної політики та індикативного планування всіх видів туру.
     У чинному законодавстві України  підприємництво розглядається як безпосередня самостійна систематична, на свій ризик діяльність, пов’язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, установленому законодавством.
     З цього визначення видно, що до підприємництва відноситься й діяльність з надання  послуг. Отже, надання туристичних  послуг є об’єктом підприємницької  діяльності всіх суб’єктів туристичної індустрії.
     Основні принципи підприємництва для всіх видів  діяльності визначені в законодавстві  України. Принципи підприємництва в  туристичному бізнесі представлені на рис. 1.2. 


Рис.1.2. Принципи підприємницької діяльності
в туристичному бізнесі [3, с.21] 

     Головна мета підприємництва в туризмі полягає  в розробленні маршрутів, формуванні туристичних потоків за обраними маршрутами, у виробництві туристичних  товарів і наданні туристичних  послуг, комплектуванні туристичного продукту відповідно до попиту споживачів з вигодою (прибутком) для себе. Якщо діяльність не передбачає одержання прибутку, то вона не відноситься до підприємницької. Тому головна відмінність підприємця від інших агентів корисної для суспільства і людей діяльності пов’язана з обов’язковим одержанням зиску (прибутку). У такому розумінні термін «підприємництво» ототожнюється з терміном «бізнес».
     Учасниками  відносин, пов’язаних з підприємництвом  в туристичному бізнесі є, з одного боку, юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги або здійснюють посередницьку діяльність щодо їх реалізації, а з іншого – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
     Основними суб’єктами підприємницької діяльності у туризмі є туристичні оператори (туроператори), туристичні агенти (турагенти) та інші структури (дилери).
     Обов’язковою  вимогою для всіх суб’єктів туристичної  діяльності є отримання ліцензії на відповідний вид діяльності.
     Сукупність  підприємницьких структур з обслуговування туризму утворює туристичну інфраструктуру, яка являє собою комплекс юридичних і фізичних осіб економічної та соціальної сфер діяльності, що надають туристам послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, перевезення, екскурсійного обслуговування, відпочинку, рекреації тощо. Розвиток масового туризму сприяв переходу його інфраструктури на індустріальну основу, внаслідок чого з’явилася індустрія туристичного бізнесу.
     Серед функцій підприємництва в туризмі виділяються такі:
     1) організація маркетингу і реклами  з метою визначення місткості  ринку вироблюваних і запроектованих  до впровадження туристичних  послуг;
     2) упровадження інновацій у виробництво  туристичних послуг і формування туристичного продукту (пакета послуг);
     3) формування ефективної системи забезпечення туристичної діяльності необхідними ресурсами;
     4) просування на ринок (збут) туристичного  продукту.
     Щоб виконувати ці функції, підприємництво в туризмі повинне ґрунтуватися на науково-технічній, організаційно-управлінській та виробничо-комерційній творчості.
     Об’єктом  підприємницької діяльності в туристичному бізнесі вистає виробництво туристичних  послуг, формування та збут туристичного продукту. Схема формування та збуту  (продажу) пакетів туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туристів під час подорожування, представлена на рис. 1.3.

Рис.1.3. Схема формування та збуту туристичного продукту 

     Завершальним  етапом економіко-технологічної системи туристичної діяльності, як видно зі схеми є споживання туристичного продукту, тобто комплексу туристичних послуг, які включено до вартості обслуговування туру за певним маршрутом.
     Оскільки  туристична діяльність є нерозривною  єдністю виробництва і споживання послуг, то туристичний бізнес виступає як поєднана в часі і просторі система виробництва і споживання послуг, необхідних для задоволення потреб туристів, а підприємництво в туризмі – це сукупність різних видів діяльності, що покликані задовольняти комплекс потреб туристів і забезпечувати отримання прибутку від виробництва і реалізації продукту (окремих послуг), необхідного для задоволення потреб туристів. Туристичну діяльність слід розглядати як товарно-грошові відносини між туристами, туристичними підприємствами, сферою гостинності та обслуговування в дестинаціях.
     Умовами здійснення підприємницької діяльності в туризмі є:
     -ліцензування  туристичної діяльності. З метою  створення рівних можливостей  суб’єктам туристичної діяльності, забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, а також захисту довкілля та підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування тур операторської та тур агентської діяльності;
     -державна  реєстрація суб’єктів підприємництва  за місцем перебування підприємця. Зареєстровані суб’єкти вносяться до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Після реєстрації відкриваються рахунки в банках.;
     -сертифікація  і стандартизація у сфері туристичної  діяльності;
     -страхування  туристів при здійсненні туристичних поїздок;
     -наймання  працівників і соціальні гарантії  за використання їхньої праці;
     -майнова  відповідальність суб’єктів підприємництва  за використання туристичних  ресурсів;
     -право  на припинення підприємницької  діяльності.
     Позитивним результатом підприємницької діяльності в туристичному бізнесі є приріст авансованих в ресурси грошових коштів, який визначається сумою отриманого прибутку після реалізації туристичного продукту та окремих послуг, необхідних для задоволення потреб під час подорожування.
     Отже, результатом діяльності туристичного підприємства є створення турпродукту  та просування (реалізація) його на ринку. Йому притаманні ряд специфічних  ознак, які відрізняють його від  інших товарів і послуг, це - невідчутність, нерозривність виробництва і споживання, неможливість накопичення та зберігання, неоднорідність та мінливість якості [10, с.27].
     Разом з тим, турпродукт наділений такими особливостями: попит на туристичні послуги надзвичайно еластичний відносно рівня доходів і цін; виділення туристичних зон в залежності від наявних природних туристично-рекреаційних ресурсів; пропозиція туристичних послуг прив'язана до певної території (наявність природних туристично-рекреаційних ресурсів, атракцій); висока якість туристичних послуг неможлива при наявності незначних недоліків.
     Тому, плануванню діяльності туристичних підприємств має передувати вивчення ринку і обгрунтування планів реалізації турпродукту.
     Розробка  планів реалізації має базуватися на даних моніторингу та маркетингових  досліджень. Моніторинг включає в себе спостереження за діяльністю, збір інформації,її обробка та систематизація, а маркетимнгові дослідження визначають вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на обсягт реалізації турпродукту на ринку [3, с.68].
     Отже, основою планування реалізації турпродукту є врахування того, скільки, чого, де, коли, кому і за яких умов можна продати, щоб отримати від цього вигоду, враховуючи зовнішні чинники (економічну ситуацію в державі, рівень конкуренції на ринку, екологічні умови та інфраструктуру обслуговування). Тобто виступають дані моніторингу і маркетингових досліджень. 

     1.2. Види планів, котрі використовуються на підприємствах у сфері туристичних послуг 

     Залежно від тривалості планового періоду  плани поділяються на: довгострокові (стратегічні); середньострокові (поточні); короткострокові (оперативні).
     Довгостроковий  план (10-15 років). У ньому формулюються завдання, пов'язані за часом та ресурсами, а також загальна стратегія поставлених  цілей. Довгострокові плани включають  укрупнені показники діяльності підприємства, які розробляються на основі попередньо проведених досліджень і складання прогнозів розвитку підприємства. Цей вид планів ще можна назвати перспективним плануванням.
     Середньостроковий план - це власне деталізований стратегічний план, в якому поєднуються усі напрямки діяльності підприємства на поточний фінансовий рік.
     Короткостроковий  план присвячений вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому  періоді. Має вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризується великим розмаїттям прийомів та методів.
     Якщо  довгострокові та середньострокові плани багато в чому носять рекомендаційний  характер, то оперативний план є  керівництвом до дій, розкриваючи довго- та середньострокові плани по кожній позиції [6].
     Серед великої кількості видів планування необхідно виділити інвестиційний - план капітальних вкладень, які  спрямовуються на створення нових  чи модернізацію виробничих потужностей. Бізнес-план - програма діяльності підприємства, план конкретних цілей діяльності підприємства, який включає оцінку очікуваних витрат та доходів. Розробляється на основі маркетингових досліджень.
     За  різними класифікаційними ознаками (варіантність планів, спосіб виконання  розрахункових операцій, форма подання  планових показників), методи планування можуть бути одноваріантними, поліваріантними, ручними, механізованими, автоматизованими, табличними, лінійнографічними та іншими.
     В діяльності туристичних підприємств  існує багато способів планування, але основними з них, які стосуються роботи конкретного підприємства в ринкових умовах, є способи планування: зверху вниз, знизу вверх, змішаний і цільовий.
     Кожна фірма вибирає такий спосіб планування, який найбільш точно відповідає її потребам і специфіці роботи. Окрім  того, вибір способу планування здебільшого  визначається традиційними підходами  до управління, які склалися в конкретній фірмі, місті, регіоні. Починаючи створювати свою фірму, будь-який підприємець повинен вибрати найбільш прийнятний спосіб управління власною фірмою, оскільки часта зміна стилю управління вносить розлад в управлінську систему.
     Планування  зверху вниз. При цій формі планування керівник фірми разом зі своїми заступниками розробляє стратегію розвитку фірми на запланований період і окреслює основні шляхи її досягнення. Потім основні показники розвитку фірми на запланований період передаються в плановий або економічний відділ для розробки планів і після затвердження керівництвом фірми доводяться до відома всіх підрозділів, які вишукують способи їх виконання.
     Цей вид планування найчастіше застосовується в Україні та інших країнах  СНД, оскільки таке планування засноване  на командно-адміністративному стилі  управління, який звичний більшості  наших нових підприємців.
     Недоліком такого підходу до планування є те, що керівництво фірми не завжди може побачити і врахувати потенційні можливості низових ланок. До того ж, недоліки планування чи поточної роботи фіксуються саме низовими ланками, які далеко не завжди мають можливість донести цю інформацію до керівництва.
     Планування знизу вверх. Цей вид планування передбачає велику самостійність і відповідальність всіх підрозділів фірми і кожного працівника. Найбільш діючою ця система є для акціонерних товариств закритого типу. При такому способі планування кожний працівник аналізує свою поточну роботу, знаходить резерви для її вдосконалення і подає керівництву свого підрозділу пропозиції про роботу в майбутньому періоді. Керівник підрозділу самостійно або з працівниками на основі наданих пропозицій формує програму (план) роботи свого підрозділу в плановому році і передає цю інформацію в плановий відділ, де власне і відбувається процес планування та координування роботи всіх підрозділів. Потім план повертається в підрозділи, де розглядається і схвалюється, а при необхідності і коректується з урахуванням зауважень і передається на затвердження керівнику підприємства.
     Ця  форма планування базується на філософії  тих фірм, які пропагандують творчий  підхід в управлінні підприємством  працівниками всіх рівнів. Довіра до виконавців стимулює їх працю та надає їй значимості в їхніх очах. Але і цей спосіб планування має недоліки. Перш за все - це неможливість "знизу" визначити і оцінити глобальність завдань, які стоять перед підприємством.
     Змішаний  спосіб планування застосовується в  роботі багатьох іноземних приватних фірм. Суть його полягає в тому, що керівництво фірми розробляє основні показники діяльності в плановому періоді і передає їх в у відповідні підрозділи. Там аналізуються можливості виконання поставлених завдань, розробляються програми досягнення цілей і після коректування інформація передається в плановий відділ, де вона зводиться в єдиний чорновий план, який після розгляду та допрацювання у відповідності з побажаннями обох сторін погоджується та затверджується.
     Цільовий  спосіб планування використовують, в основному, середні та великі туристичні фірми, які працюють в умовах жорсткої конкурентної боротьби. На першому етапі на основі результатів маркетингових досліджень і розроблених на їх основі прогнозів керівництво підприємства формує завдання підрозділам по обсягу надання послуг та прибутку, тобто ставить певну ціль. На другому етапі керівники підрозділів разом зі своїми підлеглими розробляють заходи по виконанню завдань та досягненню цілі і передають їх на розгляд адміністрації. Цей спосіб планування дозволяє об'єднати кращі риси трьох перших способів планування як при складанні річних, так і при розробці стратегічних планів.
     Зміна ринкового середовища зумовлює необхідність застосування стратегічного підходу  до системи господарювання на підприємствах туризму.
     Розробляючи комплексну програму дій по вирішенню  пріоритетних для підприємства завдань, визначаючи його місію та головну  мету, стратегія формулює цілі та способи  досягнення цих завдань так, щоб  вказати підприємству певний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.
     Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір  цілей. Основну мету підприємства називають  місією. Виходячи із загальної місії, підприємства формулюють решту його стратегічних цілей, які мають бути конкретними та вимірюваними, збалансованими, зорієнтованими в часі та досяжними, ресурсно забезпеченими і такими, що підтримують одна одну.
     Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вивчення зовнішнього середовища - це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрози для підприємства, тобто позитивну і негативну дію зовнішніх чинників - політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо.
     Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства. Мова йде про мікроекономічний аналіз попиту, пропозиції та рівня конкуренції.
     Методи  вибору генеральної стратегії можна  розділити на дві групи: перша - за монопрофільної діяльності або вузької номенклатури туристичних послуг, що пропонуються споживачам; друга - за диверсифікованого виробництва.
     Аналіз  показує, що туристичні організації, фірми, компанії, які успішно конкурують у сфері туризму, керуються трьома стратегічними методами, які застосовуються як окремо, так і в поєднанні.
     - Розвиток виробництва існуючого  туристичного продукту по сформованих  напрямках.
     - Розширення географії поїздок,  формування і продаж послуг  за рахунок нових районів туристичного призначення.
     - Впровадження зустрічних сфер  туристичної діяльності, в тому  числі через створення нових  підприємств.
     У виборі відповідної стратегії необхідно  мати на увазі, що методи, викладені  вище, можна поєднувати між собою  і вони можуть практично збігатися при розробці програми розвитку на декілька років.
     Базова  стратегія як генеральний напрямок є стрижнем стратегічного плану  підприємства. Згідно з циклом розвитку, можна обрати одну з таких базових  стратегій:
     - стратегію зростання, що відбиває намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо;
     - стратегію стабілізації - у разі  діяльності підприємства за відчутної  нестабільності обсягів продажу  та прибутку;
     - стратегію виживання - суто оборонну  стратегію, що застосовується за глибокої кризи підприємства.
     Стратегія туристичного підприємства повинна  бути добре розроблена і чітко  сформульована, а потім доведена до відома кожного працівника. Щоб  полегшити процес формування стратегії  підприємства, необхідно використати  просте і наочне графічне зображення, відоме під назвою "дерево цілей", як показано на рисунку 1.4.

Рис.1.4. Модель стратегії туристичного підприємства «дерево цілей» [3] 

     "Дерево  цілей" кожної фірми може  включати такі важливі складові, як ціль (1-й рівень), підцілі (2-й  рівень: підцілі 1,2,3,...), завдання  фірми по реалізації цілей  і підцілей (3-й рівень: завдання 1,2,3,...), основні показники стратегічного  плану фірми (4-й рівень: показники 1,2,3,...). Далі можлива розшифровка шляхів досягнення кожного показника з більшим ступенем деталізації.
     Деталізація стратегічного плану фірми може проводитись або для всієї  фірми в цілому, або по окремих  підрозділах фірми, окремих напрямках роботи. Великі туристичні підприємства проводять деталізацію стратегії по напрямках своєї діяльності: туропсраторської, турагентської, супутньої. Малим фірмам достатньо розробити генеральну стратегію по основному виду діяльності.
     Окрім наочності, побудова дерева цілей дозволяє керівництву підприємства проаналізувати всі складові комерційного успіху, побачити їх вплив на реалізацію цілей і кінцевий результат роботи. Дерево цілей допомагає кожному працівнику фірми побачити своє місце у вирішенні поставлених завдань перед підприємством і усвідомити відповідальність за свою ділянку роботи. В кінцевому результаті все це приводить до значного зростання ефективності роботи фірми, покращення якості послуг і економічних показників.
     Один  із важливих етапів створення туристичної фірми - її бізнес-план (бізнес-програма) майбутньої діяльності. Він є основою фінансового менеджменту як для нового підприємства, так і для діючої фірми.
     Бізнес-план підприємства - це письмовий документ, в якому викладена суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, схарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.
     У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління впровадження підприємницького проекту).
     Розробка  бізнес-плану нового підприємства провадиться поетапним (ітеративним) методом, а кінцевою метою є обгрунтування необхідності створення цього підприємства або реалізація його інвестиційної програми.
     Перша складова бізнес-плану для нового підприємства - вибір основного виду статутної діяльності. Якщо це туристична діяльність, то при цьому необхідно розв'язати ще дві проблеми:
     Вибрати супутні види діяльності, тобто диверсифікувати  основу свого бізнесу для зниження фінансових ризиків через те, що туристичний бізнес дуже чутливий до низки об'єктивних або форсмажорних факторів: політичних, економічних тощо. Навіть при найбільш сприятливих умовах для туристичного підприємства, ситуація може стати прямо протилежною, незалежною від підприємця (міжнаціональні конфлікти, зміна податкової політики, транспортних тарифів, рівня інфляції та ін.).
     Бажано  вибрати такі види основної та додаткової діяльності, які були б пріоритетними  на тривалий період, мали б податкові  пільги, тобто закласти з самого початку в бізнес-план стабілізуючі фінансові фактори та фактори  профілактики від банкрутства.
     Наступний етапом бізнес-плану - вибір дислокації бізнесу (його географії). Якщо майбутня основна діяльність пов'язана з  формуванням (виробництвом) та реалізацією  внутрішніх турів, то необхідно визначити  регіон прийому-відправки туристів. Якщо фірма буде займатись також міжнародним туризмом, то необхідно вибрати ті країни і регіони, куди буде реалізовуватись туристичний продукт, вироблений підприємством. А це пов'язано з маркетингом ринку туристичних послуг у вибраних країнах, вивченням специфіки їх макро- і мікроекономіки, податкової політики, нормативно-правової бази, інфраструктури, туристично-рекреаційних ресурсів та ін.
     Черговим  етапом бізнес-плану є дослідження  ринку туристичних послуг. Мета цього  етапу:
     - довести конкурентоспроможність вибраних регіонів (країн);
     - вибрати в цих регіонах свій  сегмент туристичного бізнесу.  Доведення конкурентоспроможності  регіону необхідне не
     - тільки самому підприємцю, але  і його майбутнім інвесторам. Тут необхідна виняткова об'єктивність  аналізу і облік всіх потенційно можливих факторів, бо саме на цьому етапі починається формування прогнозу майбутніх джерел доходу.
     Визначивши  регіон ринку збуту туристичних  послуг, необхідно провести розрахунок максимально можливої ємності цього  ринку на перспективу по роках, місяцях, сезонах, днях тижня.
     Потім приступають до аналізу конкурентного  середовища. При цьому вивчається статистика чисельності туристичних  фірм, зареєстрованих у даному регіоні, їх обсяги реалізації туристичних послуг, цінові фактори, наявність монополістів, відмінностей власного туристичного продукту від аналогічного продукту конкурентів. Якщо обсяг ринку і рівень конкуренції дозволяє "вписатись" у туристичний бізнес в цьому регіоні, то приймається рішення по сегментації ринку послуг і розробці наступних етапів бізнес-плану.
     Важливою  складовою бізнес-плану є маркетинг-план, який включає наступні складові: технологію реалізації туристичного продукту, способи  стимулювання продажів, ціноутворення, стратегію рекламної компанії, формування громадської думки про фірму тощо.
     Наступний етапом бізнес-планування - план виробництва  туристичних послуг і контроль якості туристичного продукту. Тут необхідно  розглянути питання підготовки турів, їх методичне забезпечення, наявність  страхування та договірної документації, формування пакету документів на одержання ліцензії, розробки системи забезпечення і контролю якості наданих послуг та ін.
     Один  із відповідальних етапів бізнес-плану - планування роботи персоналу, що поєднує  в собі такі аспекти, як розрахунок необхідної кількості працівників, формування штатного розкладу, розробка кваліфікаційних вимог до персоналу, посадових інструкцій та форм оплати праці тощо.
     Доцільно  включати в бізнес-план також розділи "Юридичне планування " та "Управління ризиками", в яких вказується форма власності, правовий статус підприємства, схема підлеглості, загроза банкрутства, санкції і штрафи контролюючих органів та ін.
     Найбільш  важливим і складним розділом бізнес-плану  є "Стратегія фінансування" або "Фінансовий план". Він являє  собою основу фінансового менеджменту, від якого залежить стабільна робота підприємства. Фактично цей розділ узагальнює всі попередні розділи бізнес-плану. Основна мета фінансового плану - це забезпечення позитивного грошового залишку від початку до закінчення впровадження проекту. Окрім того, фінансовий план розкриває необхідність в капіталі й ефективність його використання.
     Фінансовий  менеджмент і прогнозування фінансової стабільності підприємства повинні  бути прив'язані до вибраних сегментів  ринку і регіону конкуренції, а також ув'язані з іншими розділами бізнес-плану.
     Якщо  створюване туристичне підприємство має  на меті реалізацію конкретного інвестиційного проекту, то в бізнес-план вводиться  додатковий розділ "Інвестиційне планування".
     У ринкових умовах господарювання вся виробничо-господарська діяльність підприємств, включаючи відносини з постачальниками сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, зайнятість персоналу, отримання прибутку за продану продукцію й інше залежить від правильності аналізу формування виробничого плану.
     Найбільш  часто зустрічається визначення, що виробничий план – це система  адресних завдань по випуску продукції  певної номенклатури, асортименту, відповідної  кількості і якості.
     На  сьогоднішній день в економічній  літературі проблемам що стосуються суті виробничого плану, етапів і механізмів їх формування приділяється багато уваги. Однак не має єдиної думки в твердженнях окремих авторів А.І.Афанасьєва, С.І.Овчіннікова, Л.Н. Смірнова, В.Я. Горфінкеля, С.М. Бухало, Ю.А. Львова. Інші автори доповнюють дане визначення і в “певні терміни” (М.С. Пушкар). Однак формування виробничого плану не самоціль. В умовах ринкової економіки виробничий план спрямована як на задоволення потреб споживачів у товарах, послугах, так і на отримання прибутку, зростання рентабельності. Останнє сприяє забезпеченню платоспроможності підприємства.
     На  нашу думку, більш точним буде таке трактування виробничого плану:
     Виробничий  план – це система адресних завдань  по випуску продукції певної номенклатури, асортименту, відповідної кількості й якості в певні терміни з оптимальним виробничим циклом, що забезпечує зростання виробництва.
     Невід'ємною  складовою бізнесу, орієнтованого  на виробничу діяльність, є оцінка того, як фірма вироблятиме свою продукцію. Основне завдання виробничого плану — довести, що фірма:
     — реально спроможна організувати виробництво;
     — здатна виготовляти необхідну кількість  товарів відповідної якості;
     — має можливості придбати необхідні  для цього ресурси.
     Отже, виробничий план має дати відповіді на такі запитання:
     • Які виробничі операції будуть застосовуватись  фірмою в процесі виготовлення продукції (надання послуг)?
     • Які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?
     • Які зовнішні фактори впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес?
     Виробничий  план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у їх послідовності.
     У виробничому плані необхідно  також вказати і на зовнішні фактори, які впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробничі можливості фірми.
     Для підвищення ефективності виробничого  плану при її розробці доцільно скористатись досвідом зарубіжних економістів і  бізнесменів, які рекомендують перед  складанням такої програми проводити маркетинговий аналіз ринку, поведінки й потреб споживачів, дій конкурентів і інше.
     Виробничий  план як завдання з випуску продукції  в якому відображені обсяг  і асортимент продукції її рівень якості та ціна, є основою виробничого  процесу, функціонування підприємства швейної галузі. Від вдалого формування та виконання виробничого плану залежать економічні результати виробництва.
     Причому, одні автори, комплексність зводять  до поєднання всіх видів планів, інші включають такі ранги, як організацію і планування. Ми вважаємо, що у даному випадку комплексність розглядається неповно і дотримуємося думки авторів Афанасьєвої В.А., Шершньова З.Е. про те, що процес формування та виконання виробничого плану має включати 5 рангів [16]:
     • організацію;
     • планування;
     • облік;
     • контроль та аналіз;
     • регулювання.
     На  практиці виробничу програму формують з використанням:
     • результатів аналізу виконання  плану за звітний період;
     • даних про виробничі потужності, рівня їх використання;
     • даних про можливості матеріально-технічного забезпечення;
     • даних договорів і держзамовлень;
     • даних про зміни залишків готової  продукції на складі підприємства.
     Практика  формування виробничого плану підприємств  в умовах ринку дозволила нам  виявити і аргументувати деякі  особливості даного процесу. В основному вони зводяться до наступного:
     - орієнтація планів на ринок;
     - на конкретного споживача;
     - на врахування змін кон'юнктури  ринку;
     - на своєчасне і якісне виконання  договірних зобов'язань.
     Таким чином первинну роль у формуванні виробничого плану мають відігравати маркетингові дослідження.
     Головна мета формування виробничого плану  – це встановлення асортименту продукції  в такому обсязі, таких якостей  і вартості, які б забезпечили  її збут і отримання виробником запланованого  прибутку. Таким чином, формування виробничого плану є важливим і специфічним видом управлінської діяльності на швейному підприємстві від якого залежать основні результати його діяльності на ринку й який повинен забезпечити єдність, взаємозв'язок і цілеспрямування зусиль окремих структурних підрозділів та всього колективу. Від ефективного вирішення цих питань залежить конкурентна позиція підприємства на ринку.
     У нових умовах, які мають місце  в Україні, виникає ще один важливий фактор, який визначає межі й структуру виробничого плану підприємства. Це фінансові ресурси підприємства, які забезпечують реалізацію запланованої виробничого плану. Тут існує в першу чергу проблема належних розмірів оборотних коштів підприємства, які визначають можливості доступу до сировинних та паливно-енергетичних ресурсів. Хоча необхідна величина оборотних коштів визначається з одного боку технологією руху матеріальних ресурсів на підприємстві та ринку, а також загальним станом економіки країни, їх розміри не можуть суб'єктивно змінюватись в залежності від позиції апарату управління і тому можуть суттєво коригувати виробничу програму підприємства.
     Також потрібно в процесі аналізу формування виробничого плану збалансувати можливості самого підприємства з позицією інших виробників аналогічної продукції. Таке балансування проводиться через механізм оцінки рівня конкурентоспроможності виробів підприємства, та визначення частки чи сегменту ринку, яку буде обслуговувати підприємство. Підхід до аналізу конкурентоспроможності можливий з двох сторін: із точки зору виробника (є традиційним для ринку продавця) і з точки зору споживача (характерний для ринку покупця). В першому випадку він направлений на управління рентабельністю по виробах через механізм ціноутворення. Той виріб, конкурентний і заслуговує на пріоритетне включення у виробничу програму, який має найбільшу рентабельність. Однак, треба пам'ятати, що установка на рентабельність є необхідною, але не достатньою умовою успіху на ринку. Успіх у споживачів визначається його власною оцінкою конкурентоспроможності (яка визначається співвідношенням якості та ціни виробу). Тому справедливо рахують, що покупець перш за все цікавиться ефективністю споживання продукції, яка вираховується як відношення сумарного корисного ефекту до нових затрат на придбання й експлуатацією товару. Для оцінки конкурентоспроможності товару виробнику необхідно визначити внутрішню структуру, розрахувати абсолютні величини кожного їх елементу і вибравши певну стратегію, впливати на них максимізуючи конкурентоспроможність. 

     1.3. Світові сучасні  методи (форми) планування  діяльності підприємств  у сфері туристичних  послуг. 

     Методи  планування реалізації товарів (робіт, послуг) - це система способів визначення обсягів і структури продажу  товарів на заздалегідь установлений період [3].
     В економічній літературі методи планування класифікують за такими ознаками: 1) вихідна  позиція для розробки плану (ресурсний  і цільовий), 2) принципи визначення планових показників (екстраполяційний, інтерполяційний), 3) спосіб розрахунку планових показників (експериментально-статистичний, факторний, нормативний), 4) узгодженість ресурсів та потреб (балансовий, матричний), 5) варіантність планів (одноваріантний, поліваріантний, економіко-математичної оптимізації), 6) спосіб виконання розрахункових операцій (ручний, механізований, автоматизований), 7) форма подання планових показників (табличний, лінійно-графічний, логіко-структурний) [4, с.310].
     В залежності від специфіки своєї  діяльності підприємство обирає «свої» методи планування.
     Найбільш  прийнятні методи планування реалізації туристичного продукту та окремих послуг представлені в табл. 1.1.
     Таблиця 1.1.
     Система методів планування обсягів реалізації турпродукту (послуг)
Варіант плану продажу Методи  планування Сутність  методу планування
Можливий обсяг реалізації (Vм)
Економіко-статистичнний , трендовий, економіко-математичного   моделювання або факторно-аналітичний метод Перенесення основних закономірностей реалізації, що склалися в передплановому періоді, на плановий період з урахуванням можливих змін факторів, що впливають на обсяг реалізації
  Метод еластичності Використання  коефіцієнтів еластичності між темпами  зміни обсягів реалізації і купівельною  спроможністю населення з урахуванням прогнозу змін купівельної спроможності клієнтів підприємства
Ресурсозабез-печений  обсяг реалізації (VP3) Нормативний Використання  нормативу туристичних ресурсів і оптимальності їхнього використання
Необхідний  обсяг реалізації (Vн)
Програмно-цільовий або метод прямих розрахунків В  основу розрахунків  кладеться обсяг цільового прибутку та планових витрат
     Слід відзначити, що підприємці, які займаються сільським зеленим туризмом не використовують в своїй діяльності планування, а якщо  так, то виключно  маркетингові плани, а виробничі і фінансові - ні.
     Розробка плану реалізації турпродукту (послуг) охоплює такі головні етапи:
     а) формування інформаційної бази;
     б) всебічний аналіз обсягів реалізації за передплановий період;
     в) визначення цілей і завдань планування;
     г) багатоваріантність розрахунків планових завдань;
     д) вибір прийнятного варіанта плану (визначення планового обсягу реалізації турпродукту та окремих послуг);
     е) оцінка рівня напруженості плану;
     є) обґрунтування заходів забезпечення виконання плану (управління ходом  виконання плану).
     Кожен метод планування ґрунтується на використанні відповідної інформаційної бази.
     Одним з найбільш розповсюджених методів планування можливого обсягу реалізації турпродукту (послуг) є економіко-статистичний метод, який охоплює таку послідовність дій:
     1) визначається очікуване виконання плану продажу за передплановий період як сума можливої реалізації;
     2) розраховуються середньорічні темпи  змін реалізації турпродукту  по підприємству в цілому і  в розрізі видів туристичних  послуг;
     3) виявляється різниця в темпах  реалізації турпродукту (послуг) і розвитку туріндустрії, а для внутрішньо о туризму особливо важливим є порівняння темпів придбання турпродукту і зростання реальних доходів населення;
     4) обґрунтовуються темпи збільшення  реалізації турпродукту (послуг) як за загальним обсягом, так і в розрізі номенклатури на плановий період;
     5) шляхом множення очікуваного  обсягу реалізації за звітний  період на встановлений темп  його збільшення в плановому  періоді одержують плановий обсяг  продажу окремих видів послуг  і всього туристичного продукту підприємства;
     6) отримані (проектні) дані коригуються з урахуванням факторів, що не враховувалися при планових розрахункових (зміна політичної ситуації, форс-мажорні обставини тощо).
     Для точнішого обґрунтування планових обсягів реалізації турпродукту (послуг) варто використовувати метод екстраполяції динамічних рядів реалізації. Використання цього методу засноване на тому, що збільшення обсягів реалізації турпослуг носить певною мірою інерційний характер за умови зростання доходів населення і повного задоволення потреб першої необхідності. Це дає можливість прогнозувати майбутнє збільшення реалізації турпродукту, ґрунтуючись на виявлених закономірностях. Така тенденція характеризується як функція-тренд, у якій через певний період виявляється вплив усіх факторів. Ця функція описується формулою
     Vмож = f(t)                (4.1)
     де Vмож - можливий обсяг реалізації туристичних послуг (турпродукту);
     t - період дослідження (планування) [8].
     Особливе значення при застосуванні цього методу має вивчення тенденцій попиту споживачів та їх прогнозування по кожній категорії туристів, що потребує маркетингових досліджень і визначення обсягів і структури попиту, виявлення незадоволеного попиту та попиту, що формується, врахування факторів, які впливають на обсяг і структуру попиту, а також прогнозування їхніх змін у плановому періоді.
     Наявність тісного зв'язку між купівельними фондами населення і підвищенням  попиту на турпродукт (послуги) робить можливим використання методу планування, заснованого на еластичності (чутливості) реалізації турпродукту від платоспроможного попиту населення. Цей метод спрямований на максимальне використання купівельних фондів населення як основного бар'єра на шляху розвитку туристичного бізнесу.
     Нормативний метод планування — це один із методів розробки та обгрунтування планів, а також регулювання діяльності виробничих і невиробничих ланок економіки за допомогою норм і нормативів. Він використовується на всіх стадіях планової роботи: у ході економічного аналізу результатів господарської діяльності, у процесі визначення потреби в різних видах ресурсів. В його основу покладено економічні норми та нормативи — науково обґрунтовані величини що характеризують кількісну та якісну міру витрат робочого часу, матеріалів і грошей. На основі норм і нормативів визначаються потреби економіки в засобах і предметах праці, а населення — у продовольчих і промислових товарах, усіх видах послуг. З використанням норм витрат ресурсів формуються планові міжгалузеві баланси виробництва та розподілу продукції, за допомогою яких визначаються найважливіші пропорції суспільного виробництва. Норми є основою для розробки планових матеріальних балансів [12].
     В умовах нестабільності соціально-економічного розвитку країни найбільш ефективним варіантом планування продажу тур-продукту і послуг є визначення необхідного в реальних умовах господарювання обсягу їхнього продажу. Цей варіант планування ґрунтується на використанні програмно-цільового [3, ст.78].
     Програмно-цільовий метод планування передбачає орієнтацію на максимальний прибуток. Передумовою цього методу виступає визначення цільового прибутку від реалізації туристичного продукту та послуг, в вихідним моментом - розрахунок "точки беззбитковості" на підставі економічних витрат. Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на суму упущеної вигоди, що виникає у зв'язку з не оплатою застосування власного капіталу.
     Сутність програмно-цільового методу планування реалізації турпродукту полягає в обґрунтуванні доходу підприємства, достатнього для одержання цільового прибутку з урахуванням упущеної вигоди. Цей метод грунтується на тому, що виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) конкретного підприємства повинна покрити в плановому періоді його витрати і при діючій системі оподатковування забезпечити одержання цільового розміру прибутку. Сума цільового прибутку підприємницької структури виступає базою планування доходу від реалізації товарів, робіт, послуг.
     Метою програмно-цільового методу планування продажу туристичного продукту (послуг) є обґрунтування на плановий період такого доходу від реалізації, який не тільки покриє витрати на створення та надання туристичних послуг, а й забезпечить одержання цільового прибутку при дотриманні податкового законодавства. Від поняття "цільовий прибуток" пішла назва цього методу планування продажу товарів і послуг.
     Програмно-цільовий метод відноситься до методів  інтерполяції. Він, на відміну від  методів екстраполяції (поширення) тенденцій розвитку економіки в  минулому на майбутній (плановий) період, передбачає визначення планових величин з урахуванням поставлених завдань на майбутній період. Такою заданою величиною при використанні програмно-цільового методу планування продаж у товарів, робіт, послуг виступає цільовий прибуток. Використанні цільового прибутку як бази для розрахунків планового доходу від реалізації говорить про зворотний процес планування: від поставленої мети до засобів, які забезпечують її досягнення [3, ст.82].
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.