На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Процес глобалзацї: перодизаця, сутнсть, сторичн передумови та протирччя. Сценарї розвитку глобальних процесв на перш десятирччя XXI столття. Визначення найактуальнших глобальних проблем людства та мжнародна спвпраця для їх подолання.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 18.09.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Реферат на тему:
Глобалізація сучасного світу - провідна тенденція світової політики

План
Вступ
1 Процес глобалізації: періодизація, сутність, протиріччя
2 Глобальні проблеми людства як фактор міжнародних відносин
Висновки
Список літератури
Вступ
В основі тенденцій сучасних міжнародних відносин лежить концепція миру XXI століття - це злагоджені принципи взаємостосунків держав на міжнародній арені, які сприятимуть затвердженню миру без насильства, забезпеченню всеосяжної безпеки, переходу держав і регіонів до стійкого розвитку, побудові на планеті гармонійної цивілізації, що включає різні держави, нації, культури, релігії. Глобалізація є головним засобом для реалізації даної концепції, проте вона викликає багато протиріч в міжнародних відносинах, які є найактуальнішими на сучасному етапі.
Сьогодні існування глобалізації як явища зазвичай не викликає сумнівів і ніким не заперечується. Водночас дати наукове визначення глобалізації досить складно, з огляду на політичний аспект проблеми, безпрецедентні за масштабом і концентрацією інтереси. Парадокси глобалізації не випадково є предметом гострих теоретичних суперечок, оскільки неоднозначність процесів, що розгортаються, неминуче відбивається на уявленнях про них. В цьому і полягає актуальність обраної тематики.
1 Процес глобалізації: періодизація, сутність, протиріччя

Поява в науковій літературі терміну «глобалізація» датується кінцем 1960-х рр., проте справжнього розквіту концепція глобалізації досягла в першій половині 1990-х рр., коли фактично будь-які політичні, економічні і соціальні зміни в світі почали розглядатися під кутом положень даної концепції.
Дискусія по проблемі глобалізації продовжується вже декілька десятиріч. В ході неї поступово виробляються загальні підходи до вивчення цього нового та складного явища і процесу сучасності.
У науковий оборот термін «глобалізація» вперше був введений відомим американським економістом і фахівцем в галузі управління виробництвом Т. Левіттом. Він позначив цим словом феномен злиття ринків окремих товарів, вироблюваних великими багатонаціональними корпораціями (БНК).
Більш широке значення новому терміну надали в Гарвардській школі бізнесу, і головним його популяризатором став консультант цієї школи японець Д. Оме, що опублікував в 1990 р. книгу «Світ без кордонів». Вважаючи, що світова економіка відтепер визначається взаємозалежністю центрів «тріади» (США, Японія, Євросоюз), він затверджував, що економічний націоналізм окремих держав став безглуздим, оскільки «сильними акторами» на світовій економічній сцені відтепер є «глобальні фірми». Саме в цьому, на думку автора, і виражається суть глобалізації
Глобалізація як складне і багатогранне явище досліджується одночасно багатьма науками.
а) Економічна наука. Економісти, як правило, сходяться на тому, що суть глобалізації полягає у формуванні світової економіки особливого типу, і відповідно до цього зосереджують свої зусилля на дослідженні таких проблем, як створення глобальної фінансової системи, глобального стратегічного менеджменту, розвиток нових технологій, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій і обхват ними все нових країн і територій, небачене зростання світової торгівлі тощо.
б) Географія. Географи, на відміну від економістів, зосереджують свої зусилля на вивченні проблем великих міст-мегаполісів, так званих економічних архіпелагів, що утворюються в результаті розширення кордонів світового господарського простору, і розглядають феномен глобалізації саме крізь цю призму.
в) Технічні науки. Представники технічних наук зайняті дослідженнями так званого техноглобалізму. Цим терміном позначається процес злиття в різних країнах нововведень і нових технологій в єдиний комплекс технічних знань на цій базі «технологічних макросистем». При цьому головною метою досліджень є вивчення всіляких наслідків революційних змін в сферах техніки і технологій, телекомунікацій, функціонування Інтернету і перетворення всіх людей світу в мешканців єдиного «планетарного села».
г) Наука про міжнародні відносини. Наука про міжнародні відносини звертає головну увагу на завершення періоду «холодної війни», коли Світ сприймався як біполярна структура Схід-Захід або Південь-Північ, на посилення взаємозалежності країн, розширення співпраці між ними, становлення нового світового порядку за допомогою ООН та інших міжнародних організацій.
д) Соціологія і культурологія. Соціологи і культурологи займаються дослідженням проблем, пов'язаних з впливом універсалізації культури на спосіб життя людей в різних країнах.
е) Філософія. Філософи основну увагу надають дослідженню проблем, пов'язаних з універсалізацією людських цінностей.
Таким чином, глобалізація - це сукупність сучасних явищ, процесів та структур, яку можна виразити у взаємозалежності, взаємопроникненні та взаємообумовленості самих різних компонентів сучасного світу та світової спільноти.
Періодизація. Перші передумови початку процесу глобалізації можна віднести до другої половини XX століття, точніше 1945-75 рокам. Друга світова війна стала першою глобальною війною, в яку в тому або іншому ступені опинилися залучені всі континенти. Зразу ж після війни була створена глобальна міжнародна організація - ООН. В ці ж роки стала рушитися колоніальна система і виник комплекс соціально-економічних проблем незалежних держав, що розвиваються. В ці ж роки процеси науково-технічної революції, у тому числі зв'язку і інформації, не тільки склалися, але і стали впливовим політичним і економічним чинником. Примітно, що ще на початку 40-х років В.І. Вернадський передбачив, спрогнозував появу ноосфери, як "сфери розуму", тобто поява принципова нового чинника, що впливає на розвиток людської цивілізації. Можна сказати, таким чином, що перший період формування глобальних процесів припав на третю чверть XX століття.
Другий період - 1970-1990-ті рр. можна охарактеризувати, як перехід процесів глобалізації у формально визнаний світовою спільнотою стан, коли "раптом" людство зіткнулося з комплексом глобальних проблем, назвало їх, і зробило перші спроби їх вирішення, наприклад, в області міжнародної безпеки, допомоги країнам, що розвиваються, економічного і гуманітарного співробітництва.
З кінця 90-х років почався третій період глобалізації, у якого з'явилися істотні особливості:
по-перше, досягнення НТР в області інформатики і зв'язку, розвитку міжнародних контактів, особливо, бурхливий розвиток Інтернет, привело до створення глобальної світової спільноти, коли національні кордони у все більшій мірі стають умовностями. В усякому разі збереження закритих, авторитарних суспільств, обмеження передачі знань, інформації і пересувань людей стають практичним неможливими. Саме по собі це вже не просто позитивне явище, але і проблема, а іноді загроза національної ідентичності, тобто національної безпеки;
по-друге, очевидне зростання впливу США - не тільки політичного, економічного, фінансового, але і інформаційного, технологічного, усвідомлене прагнення використовувати цей вплив відповідно до національних інтересів і цінностей США, додає особливу специфіку всім без виключення глобальним проблемам. Позиція США, їх роль в рішенні глобальних проблем, стає у ряді випадків не просто важливою, але і вирішальною. Очевидно, що далеко не завжди американські інтереси і цінності співпадають з інтересами інших країн;
по-третє, багато націй і держав справедливо знайшли в процесах глобалізації явну загрозу своєму розвитку, навіть існуванню. В цілій низці країн з'явилася заклопотаність правлячих еліт, сформувалися соціальні групи протидії процесам глобалізації. Іншими словами, відбулася серйозна переоцінка, коли ці процеси стали сприйматися у тому числі і винятково з негативними характеристиками.
У рейтингу глобалізації, що складається останніми роками експертами журналу «Foreign policy», беруть участь 62 країни, що об'єднують 62% населення земної кулі і більше 90% світового економічного потенціалу. При складанні рейтингу аналітики враховують чотири основні параметри;
економічну інтеграцію - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій та різного роду виплат (у тому числі зарплат), здійснюваних з перетином державних кордонів;
персональні контакти, зокрема, міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень та перекладів;
кількість користувачів Інтернету та кількість інтернет-серверів;
* залучення країни в міжнародну політику, зокрема, членство в міжнародних організаціях та кількість посольств, що працюють в країні та за рубежем.
У 2002 р. (другий рік підряд) самою глобалізованою державою планети визначена Ірландія, оскільки вона більшою мірою ніж інші країни світу орієнтована на міжнародну економіку. Значний розмір інвестицій з боку американських і західноєвропейських компаній у сфері технологій, інших сферах економіки одночасно з участю країни в зоні євро стали тими чинниками, які вивели Ірландію на 1-е місце в світі по цьому показнику. В першу п'ятірку по глобалізації ввійшли також Швейцарія, яка, як і рік тому, зайняла 2-е місце, Швеція (5-е місце в 2001 р.), Сінгапур (в 2001 р. -- 3-є місце), Нідерланди (4-е місце в 2001 р.). Великобританія зайняла в рейтингу 9-у позицію, за нею йдуть Фінляндія, США і Франція. Чехії належить 15-е місце, Німеччини - 17-е, Польщі - 32-е, Японії - 35-е, Китай виявився на 51-й позиції. Україна зайняла 42-е місце в рейтингу, зберігши його з 2001 р., а Росія з 40-го місця перейшла на 45-е. Замикають список «глобалізованих» країн Бразилія, Індонезія, Колумбія, Перу і Іран.
У ході дослідження з'ясувалося, що багаті держави глобалізовані в більшій мірі, ніж бідні, проте при цьому малі розвинені економічні системи більшою мірою орієнтовані на всесвітню інтеграцію, ніж великі.
Глобалізація - об'єктивне явище, не залежне від волі окремих людей. Процеси глобалізації в даний час поглиблюються і розповсюджуються все з більшою швидкістю.
Сучасний їх розвиток має певні об'єктивні передумови. Жодна країна, жодна економіка, жодне суспільство не може залишатися в стороні від цих процесів. Вони пов'язані з особливостями затвердження постіндустріальних технологій виробництва, поглибленням міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізацією в сучасних умовах основних видів виробничої діяльності, кардинальними змінами в інформаційній сфері, посиленням взаємозалежності країн, соціалізацією економічних процесів, демократизацією політичних інститутів, інтернаціоналізацією суспільного життя, зближенням духовних цінностей, які відстоює людство.
Як відомо, історія людської цивілізації позначена всесвітністю розвитку і на попередніх етапах. Людство, не дивлячись на домінування антагонізмів і протиріч впродовж майже всього свого існування, все ж таки було єдиним.
Але на відміну від постіндустріальної цивілізації, яка затверджується в даний час, всі попередні цивілізації розвивалися лише по нормах сумарної цілісності. Принципова новизна постіндустріальної цивілізації полягає в тому, що її розвиток здійснюється у напрямі поступового переростання сумарної цілісності світу в структурну.
У світовому масштабі глобалізація виражається в зростаючому взаємозв'язку і взаємозалежності населення Землі в різних сферах діяльності. Цей процес об'єднує економіку, політику, культуру, інформаційну сферу, технології та управління. Таке зближення стало можливим завдяки накопиченню людством величезних матеріальних та духовних цінностей, які створюють об'єктивну основу розвитку сучасного цивілізаційного процесу не залежно від того, яку суспільно-державну форму він набуває. Йдеться про те, що накопичення загальнолюдських цінностей в економіці, політиці, науці, культурі, моралі з часом стало важливіше, ніж досягнення в цих сферах окремих державно-національних утворень.
Процеси глобалізації завжди мають економічну основу. Саме у сфері економіки глобалізація на сучасному етапі виявляється найбільш виразно і повно. Базовою основою інтернаціоналізації економічних відносин є усестороннє поглиблення міжнародного розподілу праці. Базуючись на розвитку національних структур виробництва, воно є економічним фундаментом, на якому ґрунтується вся побудова світових господарських зв'язків. Поглиблення міжнародного розподілу праці є основою розвитку міжнародної торгівлі, становлення структурної цілісності світового ринку. На цій базі стрімко розвиваються інтеграційні процеси.
Навіть при сьогоднішньому рівні розвитку можна з упевненістю констатувати, що глобалізація відкриває нові, небачені раніше можливості в різних сферах діяльності перед мільярдами людей у всьому світі. Зростання торгівлі, збільшення іноземних інвестицій, розповсюдження нових технологій, розвиток надшвидкісного транспорту, інтернет-технологій і засобів масової інформації створюють основу в сучасних умовах економічному, суспільному, культурному та особовому розвитку.
Швидкій ході глобалізації сприяє бурхливий розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій та оволодіння світом ідеї мережного способу організації економічної та суспільної діяльності. Цей спосіб стає безальтернативним для інформаційного середовища, фінансового, торгівельного, телекомунікаційного, транспортного та інших систем взаємодії між людьми.
Глобалізація приводить до нового цікавого явища, яке можна визначити як віртуальне звуження світової цивілізації. Тобто люди знаходячись в різних куточках планети, за рахунок комп'ютерних мереж, нових способів та засобів зв'язку, швидкісного транспорту не відчувають територіального розмежування, а споживаючи ті ж продукти і товари, користуючись одними і тими ж технологіями та послугами, набувають схожі звички повсякденної поведінки та елементи культури.
Виходячи з того, що глобалізація і тісно пов'язана з нею інтеграція в політичній, економічній, суспільній і інших сферах наростають швидкими темпами, ці явища набувають особливого значення для всіх країн: великих і малих, розвинених в індустріальному відношенні і лише що стали на шлях інтенсивного розвитку. Буквально на очах відбуваються швидкі зміни в різних сферах людської діяльності.
а) Економіка. Загальне значення нових процесів в світовій економіці, що розвиваються в останні десятиріччя, можна звести до наступного. Пріоритетне значення набули спеціалізація і кооперація у сфері виробництва наукоємної продукції, високих технологій, нових видів матеріалів. В промислово розвинених країнах відбулося скорочення виробництв в базових галузях. Відповідно до цього на світовому ринку намітилася тенденція до зниження попиту на сировинні ресурси. Фундаментальні зміни в міжнародному розподілі праці пов'язані з істотно випереджаючим розвитком науково-технічних знань і інформації. В даний час жодна країна не здатна самостійно вести дослідницькі розробки в якій би то не було сфері науки і техніки. Це зумовило інтенсивний розвиток міжнародного ринку науково-технічних знань - торгівлі ліцензіями, науково-технічною інформацією, «ноу-хау», програмами-моделями, науковими відкриттями та іншими видами інтелектуального обміну. Виключно важливим структурним елементом міжнародного розподілу праці стала інтернаціоналізація сфери послуг. Продаж послуг все тісніше переплітається з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, інтелектуальним обміном. Керівну роль в процесі інтернаціоналізації сфери послуг грають транснаціональні корпорації, понад 50% зарубіжні філіали яких займаються цим видом економічної діяльності. Одним з ключових важелів глобалізації всіх сфер суспільного життя стала інтернаціоналізація грошових відносин. Достатньо відзначити, що в даний час сума міжнародних фінансових операцій складає 1 трлн дол. в день.
б) Наука та освіта. В науці та освіті відбувається глобалізація дослідницької і учбової діяльності за рахунок формування нових дослідницьких мереж і систем дистанційного навчання, діючих в світі незалежно від географічних і політичних меж. Сучасні телекомунікаційні мережі дозволяють окремим вченим або науковим колективам ставати членами глобального дослідницького простору у відповідній сфері знань, не покидаючи при цьому свою країну, установу або будинок. Ця форма співдружності учених одержала назву «віртуальна лабораторія». Вони стають все більш організованими, а їх діяльність все більш значущої і ефективної.
в) Культура. Швидко міняється культурне життя людей практично на всій планеті. Сучасні способи телекомунікацій та мас-медійні мережі дозволяють нестримно поширювати по всьому світу різноманітні комп'ютерні ігри, музику, літературу, кінопродукцію та багато що інше. Такий глобальний вплив на культуру окремих країн може мати небажані наслідки, коли їх традиційні культурні цінності виявляться під загрозою зникнення.
Суперечності глобалізації. Глобалізація, як підтверджує сучасна практика, не тільки приносить людині і суспільству в цілому різні блага, але і таїть в собі глибокі суперечності, які значно загострюють політичні, економічні, соціальні та інші проблеми сучасного світу.
а) Посилення конкурентної боротьби. Участь будь-яких країн в інтернаціональних виробничих процесах, розподілі ресурсів і матеріальних благ відбувається на фоні різкого загострення конкурентної боротьби у всіх сферах діяльності, а в ній бувають, як відомо, не тільки переможці, але і що програли; і останніх, як правило, виявляється набагато більше, ніж перших. В той же час наявність конкурентоздатних товарів і ринків може бути якнайкращим показником ефективної діяльності окремих людей, корпорацій і країн Проте, будучи двигуном сучасного прогресу, конкуренція на практиці призводить до того, що багаті стають багатше, а бідні - бідніше.
б) Суперечності між глобальними ринками та інтересами окремих країн і груп людей. Одна з головних особливостей глобалізації полягає в тому, що це явище супроводжується «нестримним» розширенням світових ринків для певних видів продукції, товарів і послуг. Наприклад, літаки корпорації «Боїнг», програмна продукція компанії «Майкрософту», безалкогольні напої «Пепсі-кола» або «Кока-кола», світова мережа ресторанів «Мак-Дональдс» засоби та послуги мобільного зв'язку, інтернет-технології та послуги заполонили світові ринки, що стали глобальними для цих видів продукції та послуг. При цьому виникає гостра проблема як зберегти переваги глобальних ринків з їх можливостями забезпечення достатніх просторів для розвитку людських, суспільних, економічних ресурсів і при цьому враховувати інтереси окремих країн, народів, соціальних груп кожної людини окремо, тобто добитися того, щоб процеси глобалізації сприяли не тільки зростанню доходів окремих корпорацій і невеликих груп людей.
в) Глобалізація та наростання соціальної нерівності. Глобалізація також сприяє поглибленню соціальної нерівності на різних рівнях. На початку XXI століття на 20% населення планети, яке проживає в індустріально розвинених країнах, доводиться 86% ВВП всього світу, а на 20% населення, проживаючого в бідних країнах, - лише 1% світового ВВП. Отже, можливості і реальності в соціальному забезпеченні громадян цих країн виглядають просто незіставними. Значна кількість людей вмирає від убогості. Згідно докладу ЮНІСЕФ «Положення дітей в світі» (1998 р.), навіть в ті періоди, коли не буває засух та голоду, в країнах, що розвиваються, вмирає щорічно 12 мільйонів дітей у віці до 5 років.
г) Глобалізація і посилення загрози соціально-економічної, суспільної та особистої безпеки. Як наслідок процесів глобалізації, збільшення соціальної нерівності в світі виникають нові загрози для безпеки людей, зокрема:
• фінансова і економічна нестабільність, що періодично супроводжується такими катаклізмами, як фінансово-економічні кризи в Південно-Східній Азії, Бразилії, Росії (1997-1999 рр.), Аргентині (2001-2002 рр.);
• загроза масової втрати роботи в результаті злиття різних компаній в процесі глобалізації;
• загроза суспільної та особистої безпеки у зв'язку з глобальною криміналізацією бізнесу, глобалізацією діяльності радикальних політичних сил, зростанням нелегальної торгівлі зброєю і наркотиками, вживанням методів терору в конкурентній боротьбі на різних рівнях;
• особливу небезпеку для всього людства представляє глобалізація тероризму на сучасному етапі, тобто об'єднання зусиль різних терористичних організацій для досягнення ними злочинних цілей.
д) Глобалізація і загроза навколишньому середовищу. На рубежі століть значно зросла загроза навколишньому середовищу, пов'язана з нестримним розвитком могутньої виробничої техніки і транспортних засобів, інтенсифікацією виробничої діяльності людей, гонкою озброєнь, що продовжується. В сучасних умовах загострюються дуже небезпечні для всієї світової спільноти екологічні проблеми глобального характеру: зміна складу атмосфери, посилення в результаті цього процесу «парникового ефекту» і потеплення клімату, що може привести до танення льодів та катастрофічного підвищення рівня Світового океану, руйнування озонової сфери, яка захищає життя на Землі від ультрафіолетового випромінювання, забруднення навколоземного космосу залишками космічних апаратів. Також продовжується забруднення Світового океану нафтовою плівкою, в результаті чого порушується обмін між гідросферою та атмосферою; буквально на очах відбувається згубне скорочення видового складу флори і фауни та їх генофонду; продовжується масова промислова вирубка лісів - головної «фабрики» кисню; украй негативні наслідки для всього живого на Землі мають кислотні дощі.
У умовах розвитку процесів глобалізації у всіх сферах людської діяльності відбувається все більший «наступ» на принцип державного суверенітету. Причому відбувається це по декількох напрямах, а існуюча в даний час концепція державного суверенітету ставиться під сумнів відносно практично всіх її складових.
Сучасна світова економіка все більш демонструє якості єдиної цілісної системи і функціонує по єдиних законах. Жодна країна вже не здатна існувати в умовах економічної автаркії. Потреби економічного розвитку вступають в суперечність з принципом непорушності державного суверенітету в тій мірі, в якій державні кордони перешкоджають економічній ефективності і прогресу в цілому. Підкоряючись диктату економічної доцільності, держави відкривають свої кордони і піддаються нашестю іноземних валют, міжнародних терористів, наркотичних засобів, потоків інформації тощо. Все це неминуче позначається на функціонуванні державного апарату і примушує шукати нові способи і форми рішення насущних проблем.
Уособленням глобального ринку виступають транснаціональні корпорації (ТНК), що підпорядкували свою діяльність, перш за все, пошукам шляхів отримання надприбутків. За деякими оцінками, вони контролюють до половини світового промислового виробництва, а ще більше - у сфері зовнішньої торгівлі. Загальне число ТНК на початок 2002 р. досягло 40 тисяч. Їх дії можуть визначати ситуацію на світових ринках, динаміку курсів національних валют, істотно впливати на створення і скорочення робочих місць, вони можуть чинити вплив на соціально-політичну ситуацію в різних країнах і регіонах. Таким чином, ТНК стають часто більш впливовими, ніж вся потужність традиційних держав.
Звужуючи сферу діяльності національних урядів, глобальний ринок підточує основи державного суверенітету. При цьому держава в значній мірі втрачає свої функції. На перший план в дію вступають закони світового ринку, відповідно до яких у багатьох випадках приймаються національні закони.
Головною проблемою, що виникла в ході глобалізації, з погляду збереження державного суверенітету, є суперечність між наростаючою політичною і економічною взаємозалежністю країн і народів, з одного боку, і збереженням за державою права самостійно і на свій розсуд вирішувати власні проблеми, з іншого. Завдяки прогресуючому розмиванню кордонів між національними економіками, проблеми, що раніше вважалися винятково зовнішньополітичними, все більше набувають комплексного міжнародно-внутрішньополітичного характеру. Дії уряду однієї держави здатні спричинити за собою найсерйозніші наслідки на іншому кінці земної кулі. В цих умовах стає очевидною необхідність узгодження відповідальних рішень а отже, і створення відповідних організаційних механізмів. І процес створення подібних механізмів йде вельми інтенсивно. Якщо в 1909 р. було 37 міждержавних організацій, то в кінці століття їх стало вже 260. Такі міжнародні організації, як ЄС, ВТО, НАФТА, МЕРКОСУР і ряд інших, приймаючи на себе деякі функції, що делегуються їм окремими державами, фактично обмежують суверенітет.
Важливе значення, з точки зору державного суверенітету, набувають і процеси, що зачіпають інститут власності. Прогресуюче розширення прав власності за межами своєї держави з боку фізичних осіб і корпорацій, разом з можливістю перетину фінансовим капіталом національно-державних кордонів, стало надзвичайне важливим елементом сучасних міжнародних відносин. Встановлена норма, відповідно до якої громадяни або компанія мають право мати у власності землю, підприємство тощо, за межами кордонів своєї держави, створює нові механізми перерозподілу власності на міждержавному рівні.
Іншим важливим чинником, що зумовив переоцінку принципу державного суверенітету, стала поява численних недержавних асоціацій і організацій. Їх діяльність, яка направлена на реалізацію власних корпоративних інтересів, розширила спектр актуальних політичних проблем та інтенсифікувала їх динаміку. Якщо в 1909 р. налічувалося 176 недержавних міжнародних організацій, то до кінця минулого століття їх число досягло 5 472. Суспільні організації все більшою мірою претендують на те, щоб стати головними виразниками інтересів різних соціальних груп, відтісняючи державу на другий план.
Розхитування основ державного суверенітету напряму пов'язано із загостренням проблем територіальної цілісності держав, втручанням в їх внутрішні справи з боку ТНК та різних міжнародних організацій, насадженням чужих моральних цінностей.
Адекватною відповіддю на це є спалахи релігійного фундаменталізму, культурного традиціоналізму, політичного сепаратизму та ізоляціонізму. Наприклад, ісламська революція 1979 р. в Ірані, крім внутрішніх передумов, багато в чому була породжена прагненням кинути виклик західному світу та у відповідь реакцією на експансію західного способу життя в цю країну.
Головний висновок, який переважає в оцінці сучасних глобалізаційних процесів і прогнозуванні їх майбутнього, полягає в наступному: в даний час виникла гостра необхідність осмислити глибокі суперечності, що сформувалися на нинішньому етапі глобалізації і що стосуються всієї світової спільноти.
Колишній президент Аргентини Рауль Альфонсин затверджує, що «концентруючи величезні багатства у вузьких кругах, глобалізація таїть в собі більше загроз, ніж можливостей». Є й інші застереження відносно тенденцій розвитку глобалізації. В концентрованому вигляді їх обґрунтував американський економіст Л. Туроу. Розглядаючи в своїй книзі «Майбутнє капіталізму» відповідні суперечності, він вказав на одну з головних особливостей глобальної економіки, яка, на його думку, полягає в тому, що вона тривалий час будувалася «під впливом загрози комунізму». Після смерті комунізму у західної економічної системи «немає більше активного конкурента», а це ослабляє її імунітет та конструктивні можливості. Туроу робить висновок: «Найбільшою слабкістю капіталізму є його короткозорість. Це виключає аналіз віддаленого майбутнього. Вузький кругозір капіталізму виявляється перш за все, в питаннях, які торкаються перспектив глобалізації».
Багато провідних політиків, економісти і експерти не ставлять знак рівності між глобалізацією і американізацією, хоча на початок XXI століття в США наймогутніший економічний і науково-технічний потенціал. Але якщо подивитися на ходу сучасного Китаю, технологічний прогрес Індії, на економічне зростання всього азіатського регіону або на те, як Росія виглядала 20 років тому і який вона стане через цей же термін, відразу стане ясна різниця між справжньою глобалізацією і американізацією.
На думку відомого українського ученого Анатолія Гальчинського, в даний час існує декілька сценаріїв ходу розвитку глобальних процесів на перші десятиріччя XXI століття. Один з них витікає з одноосібної гегемонії США в. найближчі 2-3 десятиріччя. Другий сценарій передбачає біполярність: на одному полюсі залишаються США, на іншому - Китай або об'єднана Європа. Третій сценарій - багатополярність світу. Це США разом з Північною та Південною Америкою, Китай та його оточення, Індія та її оточення, Німеччина на чолі об'єднаної Європи, Росія та її оточення. У всіх схемах особливе місце відводиться Китаю. Прогнозується, що через 2-3 десятиріччя ця країна вийде на першу позицію в світовій економіці. ВВП Китаю може до цього часу перевищити 20 трлн дол. і істотно перевищити відповідний показник США.
Таким чином, у даний час стає очевидним, що процеси глобалізації поглиблюватимуться. І чим швидше і глибше окремі політики і державні діячі, політичні сили, представники громадськості, всю світову спільноту в цілому зуміють зрозуміти їх у всій повноті і суперечності, тим більше з'явиться реальних, можливостей зробити наш світ більш вчиненим.
2 Глобальні проблеми людства як фактор міжнародних ві и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.