На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Облк операцй банку з документарним акредитивом

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 06.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 13. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
 
 
 
 
 
План:
Вступ .
1. Основи зовнішньоекономічної  діяльності України.
1.1.Характеристика  зовнішньоекономічної  діяльності в Україні.
1.2.Правові  основи  валютного  забезпечення розрахункових  операцій у зовнішньоекономічній  діяльності банків  та ліцензування  операцій з документарним акредитивом.
2. Загальна характеристика  документарного акредитиву  у зовнішньоекономічній  діяльності банку.
2.1.Поняття  документарного акредитиву , його сутність, сторони  акредитивних відношень.
2.2.Види  акредитивів та  засоби їх виконання.
3. Міжнародні операції  за допомогою документарного  акредитиву, їх облік,  контроль та аналіз.
3.1.Облік  операцій з документарним  акредитивом.
3.2. Контроль і аналіз  операцій з документарним  акредитивом.
ІV. Аналіз міжнародних  розрахунків банку  при використанні документарного акредитиву на сучасному етапі та напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення.
4.1.Напрямки  підвищення прибутковості  банку від проведення  міжнародних розрахункових  операцій банку  з використанням  документарного акредитиву.
4.2.Недоліки  та переваги  міжнародних  розрахункових операцій  з документарним  акредитивом.
Висновок.
Використана література.
Додатки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.
Досвід  країн з розвиненою ринковою економікою свідчить про те ,що ,досягти  стану розвиненої країни у галузі економіки потрібно співпрацювати з мультинаціональними компаніями та використовувати іноземні кредити.
На  сучасному етапі  дуже важливо працює країна на світовому  ринку, проводить  міжнародні розрахунки, чи підвищує вона рівень конкурентоспроможності на своєму ринку чи ні.
Вихід на світовий зовнішній  ринок - закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльність підприємств на світовому ринку пов'язана з міжнародною виробничою та науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг. Вона також включає вивіз капіталу в формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними що має місце як на території України, так і за її межами.
В Україні згідно законодавства  використовуються наступні форми міжнародних  розрахунків:
     - банківський переказ;
    акредитив;
    ікасо.
    До  способів державного регулювання регулювання  міжнародних розрахунків  відносять:
    ліцензування операцій із зовнішньоекономічної сфери ( таку ліцензію у нашій державі банкам надає Національний банк України);
    реєстрацію та декларування товарів через заповнення декларацій;
    використання тільки безготівкових форм розрахунків;
    здійснення розрахунків тільки через уповноважені банки.
    Серед головних причин та факторів. Що спонукають до поглиблення участі економіки України  в міжнародному поділі праці, є, насамперед, висока питома вага експорту у валовому національному продукті. Досить зазначити, що третина національного виробництва України опосередковується дією зовнішніх економічних зносин. Це підкреслює важливість даної сфери у системі життєзабезпечення держави та її виходу з надзвичайно важкої та глибокої кризи.
    Інтеграція  української економіки  у світові процеси  вимагає тривалого  часу  і повинно  здійснюватися поетапно. Згідно історичного  досвіду процес зміни  економічної системи  буде здійснюватися для України приблизно від 30 до 60 років.
        Потрібно щоб паралельно  із запровадженням  експортоорієнтованої  стратегії повинна  здійснюватись обґрунтована  імпортозвміщуюча  політика.
    Міжнародні  розрахунки включають,  з одного боку, умови  та порядок здійснення платежів, вироблені практикою та закріплені міжнародними документами та звичаями, з іншого - щоденну  практичну діяльність банків щодо їх здійснення.
    У своїй роботі я  розкрию одну з  самих гарантованих форм міжнародних  розрахунків –  це документарний  акредитив.
    Моя наукова робота складається  з 4 розділів:
    1розділ  відображує загальні  основи зовнішньоекономічної  діяльності банків  в Україні  .
    У 2 розділі розкривається сутність та поняття документарного акредитиву та акредитивних відношень. У цьому розділі відображені усі види та форми акредитиву. А також сторони акредитивних операцій у зовнішньоекономічній  діяльності банків України.
    3 розділ моєї роботи  розкриває усі  аспекти обліку, контролю  та аналізу операцій  з використанням  документарного акредитиву  у зовнішньоекомічній діяльності.
    У 4 розділі я проаналізувала перспективність  використання документарного акредитиву у зовнішньоекономічних операціях банку, запропонувала засоби підвищення прибутковості  банку за рахунок  цих операцій.
    Розділ 1.Основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
    1.1.Характеристика  зовнішньоекономічної  діяльності в Україні.
Основним  законом, котрим регулюється  проведення операцій у зовнішньоекономічній діяльності в Україні - є Закон України  “Про зовнішньоекономічну  діяльність” від 23.09.1994 року, котрий визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаєминах між ними, що має місце , як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати і фізичні особи, які тим чи іншим способом зв'язані з зовнішньоекономічною діяльністю.
Суб’єктами  зовнішньоекономічної діяльності в Україні  можуть бути:
    інвестори, котрі здійснюють віз або вивіз капіталу з/в країну;
    експортери;
    імпортери;
     - фінансові посередники,  комерційні банки,  страхові суспільства  і т.д.      Основна відмінність  фінансового посередника  банку від посередника  небанківського типу  полягає в тому, що банки випускають  власні зобов'язання;
    різні міжнародні організації, що здійснюють консалтингові послуги по різних питаннях.
    Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають  рівні права здійснювати  які-небудь види цієї діяльності визначені  Законом України  «Про зовнішньоекономічну  діяльність».
    Законом України “Про зовнішньоекономічну  діяльність” передбачає наступні основні  види зовнішньоекономічної діяльності:
- експорт і імпорт товарів, капіталу і робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, посередницьких, брокерських, агентських, облікових, аудиторських, юридичних і ін., що прямо не заборонені законами України, а також надання перерахованих вище послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
- наукова, науково-технічна, виробнича й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
- кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України;
- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм власності, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України так і за її межами;
- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з видачею ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
- організація і здійснення діяльності в області проведення виставок, аукціонів, торгів, симпозіумів, семінарів, і інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, при участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;
- орендні, у тому числі лізингові, операції;
- операції на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
    інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законодавством України.
Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України  можуть займатися  перерахованими видами операцій тільки після державної регістрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України.
Структура експорту та імпорту  в Україні за 2000 – 2007 роки наведена у додатку 1.1.
  На територію України дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до вступу їх у дію. Також для товарів, котрі імпортуються на територію України здійснюється національний режим їх сертифікації.
Структура товарного імпорту  досить проста. На Росію  приходиться майже  половина українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його зменшення. Це зв'язано з необхідністю закуповувати велику кількість енергоносіїв у РФ, що складає 70 % російського експорту в Україну. Другим партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в імпорті України зросла з 6.2 % у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє місце в імпорті України займають США, питома вага яких за цей же період зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція, Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.
Структуру імпорту та експорту в нашій державі  можно спостерігати у таблиці 1.1.
Табл. 1.1.
Структура експорту-імпорту  в Україні в 1998-2000 роках по системі SITC*.
(у % від загального  обсягу)
Роки По SITC Експорт Імпорт
1998 0 - 1 25,38 2,60
  2 - 4 3,83 56,37
  3 52,28 19,76
  5 - 9 18,51 21,27
1999 0 - 1 26,98 2,50
  2 - 4 3,91 57,01
  3 51,02 18,49
  5 - 9 18,08 22,00
2000 0 - 1 27,96 2,38
  2 - 4 4,01 56,00
  3 49,46 19,12
  5 - 9 18,56 22,51
*SITC - System of international Trade Classification (Система міжнародної торгової класифікації):
0-1 - продовольство  (продукція сільського господарства), 2-4 - сировина і матеріали, 3 - проміжна  продукція, 5-9 - кінцева продукція.
Дані таблиці  свідчать, що в 2000 р. домінуючими для  нашої економіки були експорт проміжної продукції (49,46 %), продовольства (27,96 %) і імпорт сировини і матеріалів (56 %). Така ситуація, незважаючи на те, що після фінансової кризи удалося досягти позитивного сальдо торгового балансу, очевидно не сприяє економічному росту. Це є значущим обмежуючим фактором на найближчі 5 років.  

На  території України  можно експортувати та імпортувати не усі товари, до товарів, котрі не можна  експортувати та імпортувати  належать:
- експорт із території України предметів, що складають національне багатство, історичне чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно до законів України;
- імпорт чи транзит яких-небудь товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди чи здоров'ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи привести до загибелі навколишнього середовища;
- імпорт продукції і послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму або расової дискримінації, геноциду і т.д., що суперечать відповідним нормам Конституції України;
- експорт і імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.
Верховна  Рада України може затверджувати конкретний список товарів, експорт  і імпорт яких забороняється, по представленню  Кабінету Міністрів  України.
Контроль  за виконанням даних  вимог покладається на митні органи України і Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.
Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшувати кількість експорту в Україні потрібно шляхом розширення вітчизняного виробництва, а також більше експортувати продукції ніж імпортувати.Також , що збільшить число експорту продукції в Україні необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки.
1.2. Правові основи  валютного забезпечення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності банку та ліцензування операцій з документарним акредитивом.
1.3.Ліцензування  зовнішньоекономічних  операцій.
З метою підвищення надійності і стабільності банківської системи  України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків, з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських організацій, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів, проводиться ліцензування діяльності комерційних банків і організацій.
Під ліцензуванням розуміється  порядок надання  права на здійснення окремих або всіх банківських операцій комерційному банку, у даному випадку це ліцензування операцій з документарним акредитивом, що з моменту реєстрації Національним банком України одержав статус юридичної особи.
Відповідно  до Положення про  порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.05.98р. №181 усі комерційні банки зобов'язані одержати ліцензію НБУ на ведення відповідних операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем перебування філії банку.
Національний  банк України видає  індивідуальні і  генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування, відповідно до операції перерахованих нижче. Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій і здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93.
Генеральні  ліцензії видаються  комерційним банкам і іншим кредитно-фінансовим установам України  на здійснення валютних операцій, що не вимагають  індивідуальної ліцензії, на весь період дії  режиму валютного  регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Індивідуальної  ліцензії вимагають  наступні операції:
вивіз, переказ і пересилання  за межі України валютних цінностей, за винятком ввозу, переказу і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, обумовлену Національним банком України;
надання й одержання резидентами  кредитів в іноземній  валюті, якщо терміни  і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі;
використання  іноземної валюти на території України  як засіб платежу  або як заставу;
розміщення  валютних цінностей  на рахунки і внески за межами України;
здійснення  інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як подарунок або в спадщину.
Перелік валютних операцій, що відповідають генеральної  ліцензії Національного  банку України, виданих  комерційним банкам.
У залежності від якості, наданих комерційним  банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій, НБУ може дозволити  проведення наступних  операцій (усіх, або  деяких з них).
1. Ведення валютних  рахунків клієнтів, а саме зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів і нерезидентів (включаючи транзитні) і списання сум перерахувань передбачені чинним законодавством.
2. Неторгові операції. Це операції по  перерахуванню валютних  цінностей, не  зв'язаних зі здійсненням розрахунків за експорт і імпорт товарів і послуг (у тому числі видача готівки для покриття витрат особи, що виїжджають за кордон у відрядження), а також з рухом капіталу
3. Установлення кореспондентських  відносин з іноземними  банками, тобто банки самостійно відкривають рахунки для міжнародних розрахунків з іноземними банками. Досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках. Робота через кореспондентські рахунки Центра міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків.
4. Операції по міжнародних  торгових розрахунках.  Це операції по  міжнародних розрахунках,  пов'язані з експортом  і імпортом товарів  і послуг, відповідно  до вимог діючого  законодавства, інструкцій Національного банку України, уніфікованих правил і традицій міжнародної торговельної палати.
5. Операції по торгівлі  іноземною валютою  на внутрішньому  валютному ринку.  Це покупка і  продаж іноземної  валюти в наявній  і безготівковій  формах за власний  рахунок або згідно доручення клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському і біржовому ринках.
6. Операції по залученню  (пасивні операції) і розміщенню (активні  операції) валютних  засобів на внутрішньому  ринку
Ці  операції здійснюються з резидентами  України, з обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України.
Пасивні операції - це створення  валютних резервів в  іноземній валюті (прийом депозитів в іноземній  валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами  України і використовуваних у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), одержання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків).
Активні операції - це використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, використовуваних в національній валюті).
7. Операції по залученню  (пасивні операції) і розміщенню (активні  операції) валютних  засобів на міжнародних  ринках. Ці операції  здійснюються з  нерезидентами України,  з обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України.
Пасивні операції - це створення  валютних резервів в  іноземній валюті (прийом депозитів до іноземній  валюті, (за винятком міжбанківських одержання  кредитів в іноземній  валюті).
Активні операції - це використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, використаних у національній і іноземній валюті).
8. Валютні операції  на міжнародних  грошових ринках. До них відносяться  депозитні і конверсійні операції (у тому числі і ф'ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), особами з комерційними банками і міжнародними фінансовими організаціями - нерезидентами України.
9. Операції з монетарними  металами на внутрішньому ринку. Покупка і продаж (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави по виданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, якщо ці операції здійснюються на території України з резидентами України.
10. Операції з монетарними  металами на міжнародному  ринку. Покупка  і продаж (у тому  числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на  умовах застави  під виданий кредит  монетарних металів або кримінальну відповідальність, відповідно до діючого законодавства України.
Спеціальні  санкції, що застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення  ними законодавства  в сфері зовнішньоекономічної діяльності, установлені ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959.
За  порушення сьогодення або зв'язаних з  ним законів України  до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних  суб'єктів господарської  діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції:
- накладення штрафів  у випадках несвоєчасного  виконання або  невиконання суб'єктами  зовнішньоекономічної  діяльності й іноземних  суб'єктів господарської  діяльності своїх  обов'язків згідно  із сьогоденням  або зв'язаним з ним законом України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України або рішеннями судових органів України;
- застосування до  конкретних суб'єктів  зовнішньоекономічної  діяльності й іноземних  суб'єктів господарської  діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень дійсного Закону щодо зазначених у ньому положень, що установлюють визначені заборони, обмеження або режиму здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;
- тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення дійсного Закону або зв'язаних з ним законів України, проведення дій, що можуть нашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Спеціальні  санкції можуть застосовуватися  як до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, так і до іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Однак на практиці фактично застосовуються дві  з них - індивідуальний режим ліцензування і тимчасова зупинка  зовнішньоекономічної діяльності, хоча до спеціальних санкцій відноситься ще і така санкція, як накладення штрафів.
На  сьогоднішній день у  законах України  не передбачені конкретні  випадки застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних  суб'єктів господарської  діяльності штрафів як спеціальної санкції. Тому на практиці ця спеціальна санкція практично не застосовується, як така.
2.Загальна  характеристика документарного  акредитиву у зовнішньоекономічній  діяльності банку.
2.1.Поняття  документарного акредитиву , його сутність, сторони акредитивних відношень.
Одною з надійних форм міжнародних  розрахунків та розрахунків  взагалі є акредитив.
Саме  поняття документарний  акредитив – це  форма розрахунків  за якої банк емітент, за дорученням свого  клієнта( апліката, заявника, наказодавця, емітента акредитива) або від свого імені забов'язаний :
-виконати  платіж третій  особі(бенефіціару)  за поставлені  товари, виконані  роботи та надані  послуги;
-надати  повноваження іншому (виконуючому)  банку  здійснити  цей платіж проти  передбачених документів  при дотриманні строків та умов акредитива.
  Документарний акредитив  вважається більш  дорогою та гарантованою  формою міжнародних  розрахунків.
Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачається в  зовнішньоекономічному  договорі (контракті)між бенефіціаром та заявником. Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правиламита звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (УПДА) (публікація міжнародної торгової палати № 500).Згідно з цими правилами  документарний акредитив розглядається як: « яка-небудь угода, якби вона не була названа або визначена, відповідно до якої банк (банк-емітент), діючи на прохання і по інструкції клієнта (заявника) або його наказу, або акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти) , або уповноважує інший банк негоціїровать проти передбачених документів при стримуванні термінів і умов акредитиву». Тобто, це є умовним грошовим зобов'язанням банку здійснити платіж, акцепт або негоціацію тратт, або надати повноваження іншому банку на здійснення цих дій.
Виходить, в основі акредитива лежить формула - «гроші проти документів», а звідси універсальність  акредитивної форми  розрахунків полягає в тому, що продавцю гарантується негайна оплата відвантажених товарів або зроблених послуг, і він застрахований від неплатоспроможності або відмовлення покупця платити; покупцю - що виплачені їм засоби не пропадуть і надійдуть у розпорядження контрагента після того, як він виконає свої зобов'язання. Саме в цьому і складається перевага акредитивної форми розрахунків. Але основним її недоліком є вартість акредитива (комісійні банків за авізування, підтвердження, перевірку документів, платіж), що значною мірою і впливає на активність його використання в зовнішньоторговельних відносинах .
Норми права, що регламентують  механізм здійснення акредитивної операції, ґрунтуються на двох основних принципах, а саме на автономії  акредитива і його строгого виконання.  

В Україні розрахунки за документарним  акредитивом застосовуються вкрай рідко ,хоча 80% світової торгівлі здійснюється за допомогою акредитивів.
Акредитив за своєю суттю  є договором, котрий відокремлюється  від договору купівлі-продажу  або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
За  операціями з акредитивами усі зацікавлені  сторони мають  справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або  іншими видами виконання  забов'язань, з якими  можуть бути пов’язані  ці документи.
В Україні застосування акредитивної форми  розрахунків було закріплено Указом Президента «Про заходи для упорядкування  розрахунків по договорах, укладеним суб'єктами підприємницької  діяльності» від 04.10.1994 р. № 566/94. Указом установлено, що розрахунки по зовнішньоекономічних контрактах, укладеним суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності, предметом яких є товари, роботи, послуги, здійснюються у відповідності і з «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів» і «Уніфікованими правилами по інкасо» Міжнародної торговельної палати.
Акредитивна форма розрахунків  є більш гарантованою формою, оскільки оплата відбувається після  постачання товару і  продавець нічим  не ризикує, а покриття акредитива переходить на контроль уповноваженого банку, однак у загальному обсязі міжнародних розрахунків частка акредитивів не настільки значна, як частка банківських переказів.
 
Основними сторонами, котрі  беруть участь у розрахунках  акредитивами є:
    аплікат( імпортер, покупець, платник, заявник, емітент, наказодавець )- юридична особа, за дорученням якої банк – емітент відкриває акредитив;
    бенефіціар( експортер, продавець)- юридична особа, на користь якої відкритий акредитив;
    банк-емітент- банк платника, що відкриває акредитив за дорученням свого клієнта;
    авізуючий банк - банк у країні продавця, який на відповідь банку-емітента авізує(повідомляє) умови акредитиву бенефіціару без забов'язань виконати платіж, або акцептувати, або негаціювати переказний вексель (тратту),  виписаний відповідно до умов акредитива;
    виконуючий банк –банк-емітент або інший (звичайно підтверджуючий) банк, який уповноважений банком –емітентом здійснити платіж, прийняти на себе забов'язання за платежем з відстрочкою, акцептувати або негоцію вати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива;якщо акредитив передбачає вільну негоціацію( негоціацію за пред’явленням ), то будь-який банк є виконуючим.                                                                                                                                                                  
    Якщо  тільки виконуючий банк не є підтверджуючим банком. То його призначення  в цій якості банком-емітентом  не створює для  виконуючого банку  якого-небудь забовязання провести платіж, платіж з розстрочкою, акцептувати тратти або негоцію вати;
    підтверджуючий банк – банк, уповноважений банком - емітентом, або до якого звернувся банк емітент з прохання додати своє підтвердження стосовно забов'язання  такого банку здійснити платіж, акцептувати або негоцію вати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, та якому банк-емітент забов'язується надати відшкодування. Підтверджуючий банк приймає на себе та несе такі самі забовязання, як і банк –емітент.
    Рамбурсуючий банк- банк, який призначається банком-емітентом для надання відшкодування за платежами за акредитивами. Рамбурс -вимога платежу за акредитивом, що надсилається виконуючим банком на адресу банку-емітента або іншого ( рамбурсуючого) банка, якому банк –емітент надав повноваження здійснити відшкодування за платежами за акредитивом.
  Техніка здійснення  розрахунків акредитивами  наведено мною  у додатку №2.
2.2. Види і форми  акредитивів  та  засоби їх виконання.
У зовнішньоекономічній діяльності розрізрянють такі види документарних акредитивів:
1.По  способу повідомлення  бенефіціара про  відкриття акредитива  на його користь:
а) прямо авізовані  акредитиви –банк  –емітент спрямовує  акредитив безпосередньо  бенефіціару без  втручання  іншого банку.
Недоліки:
    бенефіціар не має умов для контролю справжності акредитива;
    ускладнюється процес з'ясування платоспроможності банку-емітента.
б) акредитиви, авізовані  через авізуючий  банк –акредитив за яким банк-емітент  звертається з  дорученням до іншого банку(авізую чого), щоб сповісти бенефіціара про відкриття акредитиву без будь-яких зобов'язань з боку авізую чого банку;
в) попередньо авізовані  акредитиви – акредитив, за яким банк-емітент  звертається з  дорученням до іншого банку(авізую чого) , щоб сповісти бенефіціара про відкриття акредитиву без будь-яких зобов’язань з боку авізую чого банку і з боку банку-емітента. Банк авізує акредитив без зобов’язань з його боку на інші деталі.
2. По ступені гарантованості  оплати сум, що  мають бути сплачені:
а) відкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований банком емітентом за наказом заявника акредитиву в будь-який момент без попереднього погодження з бенефіціаром.
Відклик акредитиву неможливий лише у випадку, коли банк-емітент або  підтверджуючий банк уже здійснив платіж проти надання бенефіціаром документів у повній відповідності з умовами акредитиву.
б) безвідкличний акредитив  – акредитив, який може бути змінений чи анульований банком – емітентом тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Безвідкличність акредитиву означає, що емітент не може скасувати чи змінити  свої зобовов'язання в односторонньому  порядку, без угоди  на це всіх зацікавлених сторін.
В акредитиві має бути чітко зазначено, він є відкличним чи безвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідкличним.
3.По  наявності або  відсутності  підтвердження  за акредитивом  з боку авізую  чого банку:
а) підтверджений акредитив  – акредитив, за яким банк-емітент звертається  з проханням до іншого банку( часто до авізуючого) взяти безпосередню участь в операції шляхом надання свого власного зобов’язання до безвідкличного зобов’язання банка – емітента.
Для підтвердження  акредитиву необхідно:
    щоб він був безвідкличним;
    щоб в умовах акредитиву було чітко вказано доручення чи дозвіл банку - емітента підтвердити акредитив;
    текст акредитива повинен мати однозначні тлумачення і не повинен містити застережень, які б дозволили імпортеру зашкодити використанню акредитиву експортером.
б) непідтверджений  акредитив – акредитив, оплата за яким гарантована тільки банком – емітентом.
У цьому випадку  банк експортера лише авізує йому відкриття  акредитива, він не зобов’язаний  здійснювати  платіж за документами, представленими бенефіціаром за акредитивом, тобто  в банку немає власного зобов’язання перед бенефіціаром здійснити платіж.
4.По  способу виконання:
а)акредитив  з негайним платежем – передбачає негайне( як правило, не більше семи банківських  днів) отримання суми платежу бенефіціаром при поданні документів, обумовлених в акредитиві з урахуванням часу, необхідного для їх перевірки та визначення їх відповідності умовам акредитиву;
б) акцептний акредитив( передбачає акцепт тратти бенефіціара) – бенефіціар виписує відповідно до спеціальних вимог  строкову тратту на користь банку-емітента , або на підтверджуючий банк, або на покупця, або на третій банк. При поданні документів відбувається не платіж, а акцепт тратти, незалежно від того , на кого вона виставлена. Це означає, що замість отримання негайного платежу тратта буде повернена продавцю з акцептом на лицьовому боці, зробленим банком.
Акцептуючи  тратту, банк дає  зобов’язання оплатити її номінальну вартість у встановлений строк. Бенефіціар отримує  суму платежу у  встановлений строк  платежу за векселем.
в) акредитив з відстрочкою платежу – використовується в тому випадку, коли необхідно відкласти платіж до певної дати в майбутньому і при цьому не змушувати продавця оформлювати тратту. За поданням пакета документів банк-емітент, або підтверджуючий банк дає письмову згоду здійснити платіж в строк, зазначений в акредитиві. Умови відстрочки платежу повинні бути чітко вказані в тексті акредитива;
г) акредитив з негоціацією  тратти :
Негоціація  – виплати коштів банком, уповноваженим  до негоціації проти  представлених бенефіціаром тратт і/або пакета документів після  їх перевірки і  визначення відповідності  умовам акредитиву.
Акредитиви, в умовах яких зазначена вимога до продавця виписати тратту на ім'я банку-емітента чи на ім'я покупці з тим, щоб здійснити оплату негайно при отриманні документів. За акредитивом банк-емітент оплачує зобов’язання  і здійснює акцепт тратти, а негоціюючий банк здійснює їх купівлю(негоціацію), надаючи кошти бенефіціару. Банк-негоціант стягує з бенефіціара відсотки , нараховані за період з дати негоціації до дати платежу від банку - емітента. Можуть оплачуватись як негайно , так і при настанні строку.
а)акредитив  з правом регресу – бенефіціар кредитується умовно до підтвердження відповідності пакету документів банком – емітентом.
Якщо  банк – емітент  або імпортер відмовляється  платити, то бенефіціар зобов’язаний відшкодувати банку - негоціанту суму платежу, комісійні  та інші витрати.
б) акредитив без  права регресу-виплачена  на користь бенефіціара  сума поверненню не підлягає. Якщо авізуючий  банк дав своє підтвердження, то він повинен  негоцію вати документи  без обороту на продавця ( без права  регресу), якщо вони представлені у певній відповідності з умовами акредитива.
5.По  наявності депонованих  грошових коштів:
а) непокритий акредитив  – з погляду  покриття зобов’язань  клієнта перед  банком – емітентом  – це акредитив, при  відкритті якого  клієнт не надає в  розпорядження банку-емітента валютні кошти(покриття).
З погляду покриття зобов’язань банку-емітента перед підтверджуючим банком( виконуючим) банком – це акредитив, при відкритті  якого банк-емітент  не надає попередньо в розпорядження  підтверджуючого (виконуючого) банку валютні  кошти (покриття).
б) покритий – з погляду  покриття зобов’язань  клієнта перед  банком – емітентом - це акредитив, при  відкритті якого  клієнт надає в  розпорядження банку-емітента валютні кошти(покриття).
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.