На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Принципи оподаткування в Украъны

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 06.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     ЗМІСТ 

Вступ 2
1. Особливості податкового права як інституту фінансового права 5
2. Поняття податків та система оподаткування в Україні 9
2.1. Податкова система України 9
2.2. Класифікація та функції податків 12
2.3. Принципи оподаткування в Україні 19
3. Перспективи розвитку податкової політики в Україні 23
Висновки 27
Список  використаних джерел 30 

 


Вступ

     Актуальність  проблеми. Протягом усього періоду незалежності України податкова система зазнавала змін у принципах та способах оподаткування. Перехід до якісно нових методів господарювання, інфляційні процеси та необхідність збільшення фінансування соціальних програм призвели до надмірного податкового навантаження платників. Тому при формуванні бюджетів не враховувалося економічне обґрунтування необхідності введення податків, нехтувалися принципи справедливості при виконанні платниками своїх податкових зобов’язань, що в кінцевому результаті призводило до проведення значної частини фінансових операцій "у тіні ".
     В умовах переходу до ринкової економіки  важливим завданням економічної політики держави є створення і забезпечення функціонування в країні ефективної податкової системи. Податкова політика є безпосереднім інструментом впливу на розвиток економіки, відтворення виробничих процесів, перерозподіл доходів у суспільстві та покращення добробуту населення. Подолання соціально-економічних труднощів становлення економіки ринкового типу в Україні з урахуванням комплексного розвитку її регіонів вимагає суттєвих змін у діючій податковій системі та приведення її у відповідність до вимог нинішнього етапу розвитку суспільства.
     Завдання  державного регулювання економіки  України на сучасному етапі полягає у прямому та опосередкованому коригуванні дії ринкового механізму, у формуванні стратегії, пріоритетів і основних завдань економічної політики та розробці засобів впливу на соціально-економічні процеси розвитку. Серед методів державного регулювання найвпливовішими в сучасних умовах є економічні методи, які дозволяють створити передумови для вибору таких рішень суб’єктами економіки, які б відповідали визначеним цілям економічної політики держави. При цьому найбільш широкого розповсюдження в економіках ринкового типу набули фінансові важелі. Серед цих важелів податки можна вважати основною ланкою, так як саме вони впливають на інші фінансові регулятори (державний бюджет, ціни, грошовий обіг, розмір фінансової допомоги суб’єктам економіки, державні позики тощо) та мають з ними тісний взаємозв’язок.
     Під поняттям "податки " слід розуміти форму економічних відносин між державою та фізичними і юридичними особами щодо обов’язкових грошових внесків до бюджетів різних рівнів за законодавчо визначеними ставками та у встановлені терміни з передачею державі права власності на грошові внески з метою фінансового забезпечення виконання нею своїх функцій.
     Ефективна податкова політика забезпечує не тільки формування доходів держави, але є важливим засобом регулювання економічних процесів, забезпечуючи спонукальний чи стримуючий (залежно від державних пріоритетів) вплив на відтворювальну структуру економіки й темпи науково-технічного розвитку, а також на регіональну і галузеву структуру виробництва, рівень життя населення тощо.
     Аналіз  останніх досліджень. Визначення "податкової політики " у працях вітчизняних економістів трактуються по-різному. Так, С.І.Юрій характеризує податкову політику як "діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави". У "Фінансовому словнику " А.П.Загороднього, Г.Л.Вознюка і Т.С.Смовженко визначається, що податкова політика – це "державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб. Її метою є формування державного бюджету за одночасного стимулювання ділової активності підприємств.
     У вітчизняній економічній науці  дослідженням стану податкової системи, ефективності податкової політики та проблемам їх реформування з метою удосконалення присвячені роботи багатьох науковців, таких, як Ю.О.Волкова, О.В.Отрошко, С.В.Онишко, О.М.Ковалюк, Л.П.Максимова.
     Але питання дослідження та аналіз принципів  системи оподаткування, розвитку податкової політики з метою її спрямування на забезпечення економічного розвитку, підвищення добробуту населення та боротьба з тіньовим сектором економіки є актуальним питанням сьогодення.
     Мета  курсової роботи: дослідження головних принципів оподаткування, розвитку та регулювання податкової системи в сучасних економічних умовах, обґрунтування основних напрямків розбудови інституту податкової політики на засадах економічної ефективності та стабільності.
     Об’єкт  дослідження: податкова система України.
     Суб’єкт дослідження: основні принципи оподаткування в Україні.
     Завдання  дослідження:
    охарактеризувати особливості податкового права як інституту фінансового права;
    визначити поняття податків та системи оподаткування в Україні;
    розкрити основну класифікацію та функції податків;
    охарактеризувати основні принципи оподаткування в Україні та перспективи розвитку податкової політики в Україні.
 
 

     
    Особливості податкового права  як інституту фінансового права
      Для галузі фінансового права характерний  набір інститутів, що забезпечує всі сторони й елементи юридичного режиму руху державних коштів. Необхідно враховувати те, що інститути фінансового права передбачають цілісне регулювання тільки в рамках галузі й мають спеціалізований характер щодо визначеної групи правових норм.
      Якщо  виходити з визначення галузі права, то це насамперед відносно замкнута частина  системи права, яка включає сукупність норм, що регулюють суспільні відносини  у певній дуже своєрідній сфері діяльності людей. Замкнутою частиною системи права виступає саме фінансове право. Податкове ж право не можна розглядати як відокремлену частину системи права: тільки як специфічну і не більше.
      Норми податкового права зумовлені  публічною, тобто загально визначальною для країни діяльністю – діяльністю щодо справляння податкових платежів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів і їх матеріально-фінансового забезпечення. Це поширюється не тільки на діяльність органів влади, а й на органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України і встановленого розмежування компетенції у цій сфері. У ході цієї діяльності формується система бюджетів, що зосереджує кошти для потреб загального значення. Такий самий публічний характер має і діяльність органів місцевого самоврядування із справляння податкових платежів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для певної території і забезпечують формування муніципальних коштів для цієї мети. Отже, публічний характер мають і норми права, які регулюють відносини щодо встановлення податків органами місцевого самоврядування та їх справляння до місцевих бюджетів. Таким чином, всі ці відносини є владно-майновими.
      Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, який регулює  основи доходної частини бюджету. Складний характер інституту податкового  права означає певну ієрархічну структуру, яка включає самостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності та ін.).
      Отже, податкове право:
      1) виступає як інститут предметний, тобто присвячений чітко визначеному  предмету – різновиду відносин, що виникають з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;
      2) регулює суспільні відносини  щодо встановлення, справляння і  стягнення податкових платежів, їх зміни і скасування; розподіл  і використання бюджетних коштів  перебуває за межами податкових  відносин, як і питання встановлення  і стягнення неподаткових платежів та інших державних зборів;
      3) встановлює обов?язок юридичних  і фізичних осіб сплачувати  податки і збори, а також  регламентує процедуру обчислення  і сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового  контролю і застосування заходів  відповідальності за порушення податкового законодавства;
      4) є складним інститутом, що включає  сукупність своєрідних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух коштів від платників до відповідних фондів (бюджетів) у формі податкових платежів.
      Взаємодіючи з усіма інститутами фінансового  права (особливості механізму оподаткування  характерні і для регулювання  банківської діяльності, і для  страхування, і для ринку цінних паперів), податкове право тісно пов?язано з деякими з них, насамперед з бюджетним правом (оскільки саме податки становлять основу надходжень до доходної частини бюджету, і важко уявити механізм державних доходів без податкових платежів); і з інститутом фінансового контролю (який включає сукупність норм, що регулюють діяльність податкових органів). Крім того, ряд органів фінансового контролю здійснює свої повноваження через податкові адміністрації та інші податкові органи.
      Податкове право включає досить широку сукупність фінансово-правових норм, об?єднаних у  певну систему. Остання розбита  на групи, які мають специфічні особливості, логічну структуру. Отже, система  податкового права являє собою  об?єктивну сукупність фінансово-правових норм, які зумовлюють внутрішню структуру  податкового права, зміст і особливість розміщення його інститутів. Специфіка відносин, урегульованих податковим правом, дозволяє виділити його в самостійний фінансово-правовий інститут, у чому Н. І. Хімічева вбачає перспективи його подальшого розвитку.
      Юридичні  норми утворюють галузь права  не безпосередньо, а через інститути. Формування галузі може охоплювати кілька ступенів (інститут – складний інститут – підгалузь – галузь). Податкове право займає чітко виражене проміжне положення. З одного боку, воно обіймає інститути більш вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподаткування юридичних осіб тощо), з іншого – складний інститут податкового права є одним з елементів, які утворюють цілісну галузь фінансового права.
      Отже, складний інститут податкового права  являє собою відокремлений комплекс юридичних норм, які забезпечують цілісне регулювання різновиду відносин, пов?язаних з надходженням до бюджетів податків і зборів. Податкове право являє собою відносно самостійний сектор фінансового права і займає автономне положення щодо інших інститутів цієї галузі. Певна відмежованість його полягає в регулюванні дуже специфічного виду суспільних відносин. Замкнутість, відмежованість податкового права менш виражена, порівняно з іншими галузями, оскільки у взаємодії з іншими інститутами здійснюється загальне регулювання відносин, що складають предмет фінансового права. Тому тільки разом з іншими інститутами податкове право забезпечує загальне галузеве регулювання.
      Взаємодія з іншими інститутами фінансового  права передбачає певні відносини  субординації. Самостійні підрозділи всередині податкового права свідчать про складний характер цього інституту. Внутрішня організація інституту податкового права, характер охоплюваного ним нормативного матеріалу передбачає наявність певної структури цього інституту. Природно, що структура інституту податкового права визначається багатьма деталями, однак вона підпорядкована низці загальних принципів.
      Наявність комплексу рівних приписів. До інституту податкового права входить комплекс однопорядкових нормативних положень, які регулюють відносно однорідні відносини. Це система норм, які визначають оподаткування юридичних осіб та відносини щодо регулювання оподаткування фізичних осіб тощо. При цьому необхідно розрізняти комплекс норм і асоціацію норм, що очолюється однією генеральною нормою з на­ступною її конкретизацією.
      Різнобічний вплив податкових норм на врегульовані відносини, що забезпечують єдиний підхід, який і ув?язує їх у складний інститут.
      Об?єднання  всіх норм інституту податкового права за допомогою стійких закономірних зв?язків, відображених у загальних приписах. Такими зв?язками виступають принципи податкового права, принципи оподаткування, що мають законодавче закріплення. Зміст інституту податкового права пронизаний загальними юридичними основами. Тому в складному інституті податкового права окремі інститути підпорядковуються нормам-принципам, визначеним прямо в тексті законодавчого акту (визначення податку, принципів оподаткування в Законі України "Про систему оподаткування"). Окремі інститути податкового права також підпорядковують нормам-принципам (визначення прибутку, доданої вартості тощо).
 


    Поняття податків та система оподаткування в Україні
      Податкова система України
     Аналіз  правового режиму доходів, які надходять  державі або органам місцевого самоврядування свідчить про те, що більшість із них є обов’язковими платежами, які становлять основу податкової системи України. Вони містять різні форми (податки, збори, мито), які повністю закріплюються за одним видом бюджету або розподіляються між бюджетами різного рівня.
     Усю систему платежів, що входять до податкової системи, можна поділити на податки і платежі податкового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю і т.ін.), то друга група складається зі зборів і відповідних податкових платежів (мито, державне мито і т.ін.).
     Податкова система – це сукупність податків, зборів та інших платежів, законодавчо закріплених у певній державі; принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату; контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.
     Важливо враховувати, що сформована податкова  система загалом (як система податків) навряд чи зміниться принципово, тому що, переважно, вона відповідає світовій практиці. Однак специфічна ситуація спаду виробництва та посилення кризи неплатоспроможності на фоні розвитку механізмів ринкового саморегулювання вимагають внесення до податкової системи значних змін, поступового її пристосування до процесів, основу яких становить чіткий орієнтир, що визначає базу, – обсяг бюджетних витрат. Податкова система якраз і забезпечує основні надходження для покриття цих витрат.
     Незважаючи  на тісний взаємозв’язок доходів  держбюджету і податкових надходжень, необхідне їх чітке розмежування. Нерідко в спеціальній та популярній літературі як синоніми використовуються кілька термінів: "доходи держави ", "доходи держбюджету " і "податкові надходження ". Звичайно, ці поняття важко розглядати ізольовано, але саме з урахуванням їх відмінностей можна виявити зміст кожної категорії. Доходи держави відрізняє від доходів держбюджету відсутність прив’язки до будь-яких рамок, тоді як доходи держбюджету обмежені певним періодом (бюджетним) і чітко визначеними каналами надходжень (БК України). І тільки як один з каналів таких надходжень у дохідну частину державного бюджету законодавець передбачає надходження за нормативами, затвердженими Верховною Радою України. Але навіть ці надходження не складаються винятково з податків, тому що сюди також належить система зборів та платежів, які принципово відрізняються від податків і, власне кажучи, за механізмом нарахування.
     Податки, збори, мито – все це обов’язкові платежі, яким можна дати загальне визначення. Це обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня або до позабюджетного фонду, які вносяться платниками в порядку та на умовах, визначених законодавчими актами.
     Податок встановлюється лише державою та базується  на актах вищої юридичної сили. Основними ознаками податку є  те, що він:
     1) стягується на умовах безповоротності (повернення податку можливе тільки за його переплати або за умови закріплення законодавством відповідних пільг);
     2) має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які, переважно, відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротним. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;
     3) на відміну від інших обов’язкових платежів, він може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;
     4) категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. Під час сплати податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність усієї держави. Такого переходу права власності немає під час внесен-
     ня  до бюджету обов’язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;
     5) виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов’язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює його платежу.
     Багатогранна  категорія "податок " дозволяє порушувати питання про виділення в рамках єдиного терміна двох значень, рівнів. Можна розділити податок на правову категорію і законодавчо закріплене (прикладне) поняття. При характеристиці податку як правової категорії, зазвичай, робиться акцент на переході власності до держави, на зміні форми власності.
     Таким чином, податок – це форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, що реалізують свій податковий обов’язок, у державну чи комунальну власність, що вноситься до бюджету відповідного рівня (чи цільового фонду) на підставі закону (чи акта органа місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.
     Держава мусить мати бюджет зі стабільними  джерелами надходжень, роль яких виконують, насамперед, податки. Сутність податків, мета та функції їх визначаються економічним і політичним устроєм суспільства, походженням та завданнями держави. Право держави стягувати податки та обов’язок населення платити їх випливають із необхідності функціонування держави та її установ в інтересах усього суспільства та окремих осіб.
 


      Класифікація  та функції податків
     Функції податків, які визначають їх сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують ті самі завдання, але дещо у вужчому значенні. Виходячи з цього, функції податків можна згрупувати в два блоки: основні та додаткові.
     До  групи основних функцій належать: сутнісна функція податку (фіскальна) і дві загальнофінансові (регулююча і контрольна). Саме на основі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони складають цілісний комплекс.
     Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції є обов’язковими для усіх видів податків, то додаткові мають відтінок факультативності й не обов’язково представлені у всіх податках.
     Основні функції податку:
     1. Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. Fiscus – державна скарбниця). Відповідно до цієї функції, податки виконують своє основне призначення – насичення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави ця спрямованість податків вважалася єдиною. Однак наприкінці XIX ст. нова концепція податків розглядає останні як соціальний регулятор, знаряддя реформ і до кінця 30-х років XX ст. податки розглядаються вже як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зростання.
     2. Регулююча функція є своєрідним доповненням до попередньої і торкається як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад, непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об’єктивно, і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави.
     Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим галузям чи виробникам. Однак податкове регулювання – більш складний механізм, що враховує не тільки податковий тиск, але і перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т.ін.
     3. Контрольна функція реалізується під час оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.
     Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кілька видів функцій.
     1. Розподільна функція є своєрідним відображенням фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і т.ін.). Це говорить про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за допомогою податків.
     2. Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку чи згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов’язана з застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.
     3. Накопичувальна функція є своєрідним узагальненням усіх попередніх функцій і, передусім, – з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов’язані їх виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає етапно, реалізуючи насичення бюджету на визначений період. Кінцева мета податків – не тільки сформувати бюджет, але і сформувати мету, інтереси в розподілі тих чи інших коштів платників, тобто створити умови для їх накопичення як юридичними, так і фізичними особами.
     Уся сукупність обов’язкових платежів податкового характеру класифікується за декількома підставами.
     1. Залежно від компетенції органа, що вводить у дію податковий платіж на відповідній території:
     1) загальнодержавні – податки і збори, встановлювані ВР України, що вводяться в дію винятково Законами України і діють на всій території країни;
     2) місцеві – податки і збори, перелік яких установлено ВР України, вводяться в дію місцевими органами самоврядування і діють на території окремих регіонів України.
     2. Залежно від каналу надходження.  Відповідно до бюджетної системи України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підставі чого податкові платежі можна поділити на закріплені та регульовані.
     Закріплені податки безпосередньо і цілком надходять у конкретний бюджет чи позабюджетний фонд. Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань за такими податками, зараховуються безпосередньо до Державного бюджету та бюджетів інших рівнів, визначаються під час затвердження кожного бюджету.
     3. Залежно від платника:
     1) податки з юридичних осіб (податок на прибуток);
     2) податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел);
     3) змішані – податки, що припускають як платника і юридичних, і фізичних осіб (податок із власників транспортних засобів, земельні податки і т.ін.). При цьому змішані податки поділяються на:
     а) податки, що визначаються наявністю  визначених матеріальних благ (транспортні засоби, ділянка землі);
     б) податки, що визначаються діяльністю платників (податок на додану вартість, акцизний збір).
     4. Залежно від форми обкладання:
     1) прямі (прибутково-майнові) – податки, що стягуються під час придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, входять до ціни товару і сплачуються виробником чи власником. Прямі податки, своєю чергою, поділяються на:
     а) особисті – податки, які сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;
     б) реальні (англ. rеаl – майно) – податки, які сплачуються з майна та в основі яких є не реальний, а передбачуваний середній дохід;
     2) непрямі (на споживання) – податки, які стягуються під час витрат матеріальних благ, визначаються розміром споживання, вводяться у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), який є посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Останній є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платника є одним з основних у розмежуванні податків на прямі і непрямі. При прямому оподатковуванні – юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому – ні.
     5. Залежно від способу стягування:
     1) часткові (кількісні) – встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника і його можливості сплати. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників;
     2) розкладкові (репартиаційні) – податки, які нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягування податків, що проходила кілька етапів: перший – встановлення загальної суми потреби держави в доходах; другий – розподіл цієї суми між територіальними одиницями; третій – розподіл її між платниками. На сьогодні застосовується на місцевому рівні. У Росії в 1885 р. був встановлений додатковий розкладковий збір, який стягувався із промислових і торгових підприємств. Загальна його сума законодавчо визначалася за губерніями, у губерніях – за повітами, де вже, згідно з прибутковістю, розподілялася між торговими і промисловими підприємствами.
     6. Залежно від характеру використання:
     1) загального призначення – податки, які використовуються на загальні цілі, без конкретизації витрат, на які вони витрачаються (фактично це і є податки);
     2) цільові податки – податки, зараховані в позабюджетні цільові фонди і призначені для цільового використання.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.