На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Поняття, ознаки, види адмнстративних послуг

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 07.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


2.Поняття, ознаки, види   адміністративних   послуг
Дослідження цієї проблематики в науці  адміністративного  права  знаходяться на початковій стадії. Ознаки та види  адміністративних   послуг  досліджує, зокрема, І. Б. Коліушко. Він зазначає, що  послуги , що надаються органами держави та місцевого самоврядування, складають сферу публічних послуг . За ознаками суб'єкта, що надає публічні  послуги , розрізняють державні (надаються органами виконавчої влади та державними підприємствами, установами та організаціями) та муніципальні (надаються органами місцевого самоврядування та комунальними підприємствами, установами, організаціями)  послуги . До державних належать також  послуги , які надаються органами місцевого самоврядування та недержавними установами, організаціями, підприємствами в порядку виконання делегованих державою повноважень, а до муніципальних  послуг  —  послуги , які надаються за рахунок місцевих бюджетів та під відповідальність органів місцевого самоврядування.
 Адміністративні   послуги  — це ті публічні (тобто державні та муніципальні)  послуги , що надаються органами виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими суб'єктами, і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень. Зокрема, І. Б. Коліушко виділяє такі ознаки  адміністративних   послуг :
1.  Адміністративна   послуга  надається за зверненням  фізичної або юридичної особи.
2. Надання  адміністративних   послуг  пов'язане із забезпеченням  юридично значущих умов для  реалізації суб'єктивних прав конкретної приватної особи.
3.  Адміністративні   послуги  надаються виключно  адміністративними  органами  через реалізацію владних повноважень.
4. Право на отримання  особою конкретної  адміністративної   послуги  та відповідне повноваження  адміністративного  органу має визначатися лише законом.
5. Результатом   адміністративної   послуги   є  адміністративний  акт —  рішення чи юридично значуща  дія  адміністративного  органу, яким задовольняється звернення  особи.
 Адміністративні   послуги  є провідним засобом реалізації прав громадян у сфері виконавчої влади, адже абсолютна більшість справ, що вирішуються органами публічної адміністрації, ініціюються самими громадянами і стосуються їхніх суб'єктивних прав. Згаданий дослідник пропонує таку класифікацію  адміністративних   послуг :
1. За рівнем встановлення  повноважень щодо надання   адміністративних   послуг  та  видом правового регулювання  процедури їх надання:
—  адміністративні   послуги  з централізованим регулюванням (закони, акти Кабінету Міністрів);
—  адміністративні   послуги  з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування);
—  адміністративні   послуги  зі "змішаним" регулюванням (коли має місце одночасно і  централізоване, і локальне регулювання).
2. За критерієм  платності:
— платні  послуги ;
— безоплатні  послуги .
3. За змістом публічно-службової  діяльності щодо надання  адміністративних   послуг :
— реєстрація;
— надання дозволу (ліцензії);
— сертифікація - це процедура підтвердження відповідності  результату господарської діяльності, товару, послуги нормативним вимогам, в результаті якої сторона може запевнити документально на законних підставах, що робота, процес чи в кінечному результаті діяльності продукція відповідає вимогам для подальшої реалізації та використання.
— атестація;
— верифікація;
— нострифікація;
— легалізація;
— встановлення статусу  тощо.
4. За предметом  (характером) питань, щодо вирішення  яких звертаються приватні особи:
— підприємницькі (господарські) послуги;
— соціальні послуги;
— земельні послуги;
— будівельно-комунальні послуги тощо.
1.Адміністративно-правова наука не виробила загальноприйняту позицію щодо поняття „ адміністративні   послуги ”. Більше того, сам термін „ адміністративні   послуги ” поки що сприйнятий не всіма українськими ученими і практиками. Процедура видачі ряду дозволів, ліцензій, сертифікатів тощо за зверненням зацікавленої особи пов'язана з виконанням нею встановлених вимог, передбачає альтернативні варіанти використання уповноваженим органом його дискреційних повноважень і в будь-який час може бути призупинена за бажанням суб'єкта звернення без настання негативних для нього юридичних наслідків. Рівною мірою суб'єкт звернення на свій розсуд може і не скористатись отриманим документом, що також буде для нього цілком правомірним.
Tермін „ адміністративна   послуга ” спрямований не на виокремлення нового виду відносин між державними органами і приватними (фізичними та юридичними) особами, а на змістовну переоцінку характеру їхніх взаємовідносин [37, с. 251]. Адже владне розпорядництво з боку державних органів, їх посадових осіб - це один формат оцінки їх відносин з громадянами чи юридичними особами, а надання тими самими суб'єктами  адміністративних   послуг  останнім - зовсім інший.
Категорія „ послуги  ” акцентує увагу на виконанні  саме обов'язків держави перед приватними особами, спрямованих на юридичне оформлення умов, необхідних для забезпечення належної реалізації ними своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
При дослідженні  адміністративних   послуг  як правового інституту  адміністративного  права потрібно звернути увагу на те, що в теорії права інститут права визначається як система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, що регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин. Тому необхідно погодитися з позицією І. Коліушко, що у зв'язку з однорідністю відносин, пов'язаних з  адміністративними   послугами , однорідністю норм, якими регулюються ці відносини, тривалою історією та широкою правовою базою  адміністративні   послуги  заслуговують на виділення в окремий інститут права [19, с. 47].
Правовий інститут  адміністративних   послуг  являє  собою систему відносно відокремлених  і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють відносини  що виникають при реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) у процесі публічно-владної діяльності  адміністративного  органу.
3. Аспекти оцінювання  якості  адміністративних   послуг
Оцінка якості надання  адміністративних   послуг  є  перевіркою діяльності  адміністративного  органу щодо надання  адміністративних   послуг , у тому числі результату такої діяльності на відповідність офіційно встановленим вимогам та/або очікуванням споживачів. Для оцінки якості надання  адміністративних   послуг  необхідно визначити  критерії , за якими може здійснюватися така оцінка. Під критерієм розуміється підстава для оцінки якості надання адміністративних   послуг .
Задоволеність споживача  та орієнтація на споживача мають  бути основними принципами при визначенні  критеріїв  оцінки якості надання  адміністративних   послуг . Варто погодитися з експертами Центру політико-правових реформ щодо мінімального переліку  критеріїв , які має бути взято за основу відповідними органами: а) результативність; б) своєчасність; в) доступність; г) зручність; д) відкритість; ж) повага до особи; з) професійність.
Критерій  доступності  передбачає:
- територіальну наближеність  адміністративного  органу до  отримувачів  послуг ;
- наявність транспортного  сполучення, вказівних знаків, під'їзних  шляхів та місць паркування для транспортних засобів фізичних та юридичних осіб;
- можливість вільного (безперешкодного) доступу до  приміщення  адміністративного   органу;
- безперешкодне одержання  бланків та інших формулярів, необхідних для звернення за  адміністративною   послугою , можливість отримання таких бланків з веб-сторінки  адміністративного органу;
- зручність - урахування  інтересів та потреб отримувачів   послуг  у процесі організації  надання  адміністративних   послуг  [28, с. 544].
 Критерій  зручності  передбачає:
- можливість вибору  способу звернення за  адміністративною   послугою , у тому числі поштою, електронною поштою тощо;
· запровадження  принципу "єдиного вікна";
· установлення  адміністративним  органом графіка приймання фізичних та юридичних осіб з урахуванням їх інтересів;
· удосконалення  порядку оплати  адміністративної   послуги  (плата у міру можливості повинна прийматися безпосередньо  в приміщенні  адміністративного  органу);
· відкритість - безперешкодне  одержання необхідної для отримання  адміністративної   послуги  інформації, яка розміщується на інформаційних стендах в  адміністративних  органах, на їх веб-сайтах друкується в офіційних виданнях та буклетах.
 Критерій  відкритості  передбачає:
· наявність інформації стосовно процедури надання певної  послуги , переліку документів для її отримання із зразками;
· заповнення таких  документів, розміру та порядку оплати  адміністративної   послуги , посадових  осіб, відповідальних за надання певних видів  адміністративних   послуг ;
· можливість отримання інформації телефоном та електронною поштою, а також кваліфікованої консультативної допомоги;
· повага до особи - ввічливе (шанобливе) ставлення до отримувача  адміністративної   послуги .
Цей  критерій  включає:
· готовність працівників  адміністративного  органу допомогти отримувачеві  послуги  в оформленні документів;
· дотримання принципу рівності усіх громадян;
· забезпечення побутових  зручностей в  адміністративному  органі;
· професійність - належний рівень кваліфікації працівників  адміністративного  органу [21, с. 30].
Крім зазначених, можна встановити ще декілька  критеріїв  оцінення якості надання  адміністративних   послуг , а саме:
а) простота. Вимоги, які ставляться до приватної особи  для отримання  послуги , повинні  бути обґрунтованими і найпростішими. Спілкування між  адміністративними  органами (погодження, експертизи, повідомлення) повинно здійснюватися переважно всередині адміністрації, без залучення особи. При вдосконаленні правового регулювання необхідно максимально спрощувати правила і порядок надання  послуг ;
б) оперативність, строковість. Часове обмеження щодо надання  адміністративної   послуги  означає, що  послуга  повинна надаватися не пізніше визначеного  строку (строковість), по можливості якнайшвидше (оперативність) та з урахуванням конкретних потреб особи у певній ситуації (своєчасність). Своєчасність вимагає, щоб, зважаючи на особливості окремо взятої ситуації, орган в окремих випадках діяв навіть швидше, ніж того вимагає закон. За цими ознаками своєчасність є найвищою оцінкою якості надання  послуги ;
в) рівність.  Адміністративний  орган повинен однаково (однаково доброзичливо) ставитися до всіх споживачів  адміністративних   послуг . Це також  означає, що однакові справи повинні  вирішуватись однаково, в однаковий  строк, з однаковими вимогами тощо;
г) справедлива вартість. Особа не повинна відчувати себе ошуканою державою. Вартість  послуги , за загальним правилом, не повинна  перевищувати вартості фактичних витрат на надання цього виду  послуг . Стандартом також має бути визначення плати за  адміністративну   послугу в фіксованому розмірі централізовано (це означає, що  послуга коштує однаково в різних місцевостях держави тощо). Сюди ж можна включати зручність оплати;
д) економічність  та ефективність надання;
ж) чутливість. Орган та його працівники повинні ставитися до кожної особи як до найважливішого споживача/клієнта. Службовець, який спілкується з приватною особою, повинен роз'яснювати їй її права та обов'язки, повідомляти іншу необхідну інформацію, тобто сприяти особі в позитивному вирішенні її справи [23, с. 151].
Кожен із цих  критеріїв  слід розглядати окремо, враховуючи структурні показники, що впливають на загальну оцінку якості за конкретним  критерієм . Водночас не слід забувати, що на  оцінювання  якості  послуги  впливають всі  критерії  у комплексі, і нехтування хоча б одним із них має відбиватися на загальній оцінці  послуги .
На основі зазначених  критеріїв  встановлюються стандарти  надання  адміністративних   послуг . Підтримуючи позицію В. Тимощука, під стандартами якості  адміністративних   послуг  потрібно розуміти конкретні вимоги щодо надання  адміністративної   послуги , яким повинна відповідати діяльність  адміністративного  органу і за допомогою яких можна оцінити, наскільки якісно надається та чи інша  адміністративна   послуга  [36, с. 51].
4.
Сучасна вітчизняна організація надання адміністративних послуг полягає в тому, що існує  багато фізичних перешкод для звернення  громадян за адміністративними послугами. Адміністративні органи розпорошені  територіально, що вимагає значних ресурсів приватної особи для відвідування нею різних органів. У більшості органів існують обмежені дні та години прийому громадян, які до того ж не завжди враховують критерій зручності для приватних осіб.
Для покращення якості надання адміністративних послуг необхідно вживати системні заходи.
Необхідно мінімізувати перелік (номенклатуру) адміністративних послуг, та залишити лише ті, які є  справді важливими для публічних  інтересів. Для цього всі послуги, які надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними підприємствами, установами і організаціями, необхідно переглянути (фактично — провести функціональне обстеження) і систематизувати за наступними критеріями: а) послуги, надання яких варто залишити за державою та місцевим самоврядуванням; б) послуги, надання яких може бути передане недержавним суб'єктам (у порядку делегування або приватизації), але їх надання має залишатися завданням держави або місцевого самоврядування і здійснюватися під їх відповідальність; в) послуги, які можуть бути скасовані без шкоди для суспільства та держави. Це дасть змогу зосередити обмежені публічні ресурси на реалізації найважливіших завдань. Перегляд обсягу адміністративних послуг доцільно періодично переглядати, адже після будь-яких скорочень завжди відбуваються зворотні тенденції.
Принципово важливо виробити стандарти надання адміністративних послуг на основі (з урахуванням) стандартів аналогічних послуг у приватному секторі. Під стандартами якості адміністративних послуг можна розуміти мінімальні вимоги щодо надання адміністративної послуги, які повинен забезпечити адміністративний орган, а також критерії, за допомогою яких можна оцінити, наскільки споживач адміністративної послуги задоволений її наданням. При визначенні стандартів якості адміністративних послуг, на нашу думку, можна враховувати такі критерії, як результативність, простота і зручність, оперативність, рівність і чутливість, відкритість, справедливість та зручність оплати.
Результативність  означає, що адміністративний орган повинен орієнтувати свою діяльність на те, щоб задовольнити потребу особи, тобто орган повинен орієнтуватися на досягнення результату, а не лише формально дотримуватись правил.
Вимоги, які ставляться до приватної особи для отримання послуги, повинні бути обгрунтованими і найпростішими (простота). Особа повинна подавати заяву та необхідний мінімум документів, а все спілкування (погодження, експертизи, повідомлення) має здійснюватися всередині органу і між органами, а не покладалися на особу.
Зручно, коли всі  або більшість адміністративних послуг можна отримати в одному місці (тут же оплатити їх тощо) і коли особа  змушена спілкуватися з органом  влади не більше двох разів —  коли звертається за послугою і коли отримує позитивний результат. Зручність повинна передбачати доступність (фізичну або територіальну наближеність), тобто можливість особи без непомірних (непропорційних) витрат часу, коштів та інших зусиль відвідати адміністративний орган. Зручно, коли особа може завітати до адміністративного органу не тільки в робочі дні й години, а й, скажімо, у вихідний день або ввечері. Цей критерій також означає, що особі надається максимум способів звернення за послугою (наприклад, особисто, поштою, електронною поштою тощо), за інформацією щодо неї. Інформація, необхідна для отримання адміністративної послуги має бути відкритою та легкодоступною (відкритість). Адміністративний орган повинен консультувати споживачів послуг з усіх питань, пов'язаних з отриманням послуг.
Орган та його працівники повинні ставитися до кожної особи як до найважливішого споживача/клієнта (чуйність). Службовець, який спілкується з приватною особою, повинен роз'яснювати особі її права та обов'язки, повідомляти іншу необхідну інформацію, тобто сприяти особі в позитивному вирішенні її справи. Адміністративний орган повинен однаково добре ставитись до всіх споживачів адміністративних послуг (рівність). Це також означає, що однакові справи повинні вирішуватися однаково, в однаковий строк, з однаковими вимогами.
Часове обмеження надання адміністративної послуги означає, що послуга повинна надаватися не пізніше визначеного строку (строковість), по змозі якнайшвидше (оперативність) та з урахуванням конкретних потреб особи у певній ситуації (своєчасність). Своєчасність вимагає, щоб орган в окремих випадках діяв особливо швидко, враховуючи особливості окремо взятого випадку. За цими ознаками своєчасність є найвищою оцінкою якості.
Мінімальна (справедлива) вартість, означає, що особа не повинна  відчувати себе ошуканою при оплаті адміністративної послуги. Вартість послуги, за загальним правилом, не повинна перевищувати вартості фактичних витрат на надання даного виду послуг. Сюди ж можна віднести зручність оплати, наприклад, безпосередньо в адміністративному органі. 
 
 
 

      ЗАКОН УКРАЇНИ 

      Про адміністративні  послуги 
 

      Стаття 1. Визначення термінів
      У цьому Законі нижченаведені терміни  вживаються у такому значенні:
      адміністративна послуга – прийняття на підставі закону за зверненням конкретної фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання документу дозвільного характеру, ліцензії, сертифіката, посвідчення, інших документів, реєстрації тощо);
    адміністративний орган – орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, інша бюджетна установа, державне підприємство їх посадові чи службові особи, які уповноважені розглядати та вирішувати адміністративні справи, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також інший суб’єкт, який згідно із законом уповноважений здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції;
      адміністративний  акт – рішення (правовий акт) індивідуальної дії, прийняте адміністративним органом за результатами розгляду адміністративної справи, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків фізичної або юридичної особи (осіб);
      адміністративна справа – справа, яка розглядається  адміністративним органом, щодо забезпечення реалізації та захисту прав і законних інтересів конкретної особи, а також виконання нею визначених законом обов’язків;
      заявник – фізична або юридична особа, представник фізичної або юридичної  особи, які звертаються за отриманням адміністративної послуги до адміністративного органу. 

      Стаття 2. Сфера дії Закону. Законодавство про  адміністративні  послуги
      1. Цей Закон визначає загальні  засади надання адміністративних  послуг фізичним та юридичним  особам.
      2. Положення цього Закону поширюються  на правовідносини, пов’язані з наданням адміністративних послуг фізичним та юридичним особам.
      3. Дія цього Закону не поширюється  на правовідносини, пов’язані з  наданням адміністративними органами  фізичним та юридичним особам послуг, які не є адміністративними, а також на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
     4. Повноваження  та порядок діяльності адміністративних  органів щодо надання адміністративних  послуг регулюється Адміністративно-процедурним кодексом України.
     Особливості надання окремих видів адміністративних послуг установлюються законом.
      Кабінет Міністрів України та адміністративні  органи, у випадках передбачених законом, можуть приймати нормативні акти з  питань організації власної діяльності з надання адміністративних послуг. Актами Кабінету Міністрів України та актами адміністративних органів не можуть визначатися обов’язки фізичних та юридичних осіб, пов’язані з наданням адміністративних послуг.
      5. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законами України, то застосовуються правила міжнародних договорів. 

      Стаття 3. Державна політика у сфері адміністративних послуг
      Державна  політика у сфері надання адміністративних послуг базується на таких принципах:
    законності;
    оперативності та строковості;
    загальнодоступності правової та організаційної інформації щодо надання адміністративних послуг;
    зведення до мінімуму кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для надання адміністративних послуг;
    неупередженості та справедливості;
    юридичної відповідальності адміністративних органів та їх посадових осіб;
    впровадження нових організаційних форм надання адміністративних послуг (універсамів послуг, єдиних офісів тощо), більш зручних для заявників.
 
      Стаття 4. Види адміністративних послуг
      1. Адміністративними послугами є:
      1) видача дозволів: на певну діяльність, на окремі заходи, на певні  об'єкти (і операції з ними), на утворення спеціальних суб'єктів;
      2) реєстрація: фактів (актів, робіт,  акцій), суб'єктів, прав, об'єктів,  в тому числі легалізація суб'єктів  і актів (документів), нострифікація  та верифікація;
      3) акредитація, атестація і сертифікація: суб'єктів, об'єктів (предметів), діяльності (процесів);
      4) інші види діяльності, незалежно  від назви, за допомогою яких  заінтересованим фізичним і юридичним  особам (а також об'єктам, що  знаходяться у їх власності,  володінні чи користуванні) надається,  підтверджується або роз'яснюється певний юридичний статус. 

      Стаття 5. Суб'єкти надання  адміністративних послуг
      1. Суб'єктами надання адміністративних  послуг є органи виконавчої  влади, органи влади Автономної  Республіки Крим, органи місцевого  самоврядування, інші бюджетні установи, державні підприємства та їх посадові чи службові особи, а також інші суб’єкти, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції.
      2. У передбачених законом випадках  органи виконавчої влади, органи  влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші державні органи можуть делегувати повноваження з надання адміністративних послуг лише підпорядкованим бюджетним установам та державним підприємствам.
      У випадку прийняття такого рішення  делегується повний обсяг повноважень, необхідних для надання адміністративної послуги.
      Адміністративний  орган, якому делеговано повноваження з надання адміністративної послуги, є підзвітним та підконтрольним в  частині делегованих повноважень, органу, який делегував повноваження. 

      Стаття 6. Інформація щодо адміністративних послуг
      1. Заявники мають право на безкоштовне  отримання інформації щодо адміністративних  послуг та порядку їх надання.
      Це  право забезпечується обов'язком  адміністративного органу:
      1) облаштувати інформаційні стенди у місцях прийому, з відповідними зразками документів та з обсягом інформації, достатнім для отримання адміністративної послуги без сторонньої допомоги;
      2) створювати та забезпечувати  функціонування в мережі Інтернет  веб-сторінок з інформацією про порядок надання відповідних адміністративних послуг;
      3) забезпечувати здійснення посадовими  особами адміністративного органу  регулярного прийому та консультування  заявників згідно з графіком, затвердженим керівником адміністративного  органу, але не менше 20 годин протягом робочого тижня;
      4) публікувати періодично, але не  менше одного разу на рік,  в засобах масової інформації  систематизовану інформацію щодо  порядку надання адміністративних  послуг;
      5) надавати за зверненнями фізичних  та юридичних осіб телефоном, поштою, електронною поштою, за допомогою інших видів зв’язку, однаково прийнятних для заявників та адміністративного органу, повну інформацію щодо порядку надання адміністративних послуг;
      6) друкувати довідково-інформаційні  матеріали про адміністративні послуги, які надаються адміністративним органом та безоплатно їх розповсюджувати в приміщенні адміністративного органу;
      2. У випадку впровадження нових  організаційних форм надання  адміністративних послуг (універсамів  послуг, єдиних офісів тощо), здійснювати поточне консультування та прийом заявників протягом усього робочого часу адміністративного органу.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.