На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Морфологя мкроорганзмв

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 07.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство  освіти та науки України
Київський національний торговельно-економічний  університет
Хмельницький  торговельно-економічний  коледж 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                  Роботу виконала:
студентка ?? курсу
групи ТКД-113
Кондратюк О.А. 

Перевірила: Мартинюк Г. В. 
 
 
 

Хмельницький 2010
 

План: 
 

    Систематика, класифікація  та номенклатура мікроорганізмів.
    МОРФОЛОГІЯ БАКТЕРІЙ.
    БУДОВА БАКТЕРІАЛЬНОЇ КЛІТИНИ.
    ХАРАКТЕРИСТИКА НЕТИПОВИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ГРУП БАКТЕРІЙ.
    КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРИБІВ ТА НАЙПРОСТІШИХ.
 
 


СИСТЕМАТИКА, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА НОМЕНКЛАТУРА МІКРООРГАНІЗМІВ 

Мікроби - це найбільша  за кількістю та дуже різноманітна за рівнем організації частина організмів, які населяють біосферу Землі. Об'єднують їх тільки малі розміри, тому систематизувати їх дуже складно. Збудники захворювань є серед неклітинних (віруси та пріони) і клітинних організмів. Останні поділяють на 2 великі групи: прокаріоти (доядерні) та евка-ріоти (ядерні). Патогенні мікроорганізми зустрічаються серед бактерій (прокаріоти), грибів і найпростіших (евкаріоти; схема 1).
Згідно з новим  кодексом номенклатури бактерій запроваджено такі міжнародні класифікаційні категорії: відділ клас порядок родина рід вид.
Загальновизнаною  та найбільш поширеною є класифікація бактерій Д. Берджі. Згідно з визначником, виданим у 1993 p., бактерії поділяють за будовою клітинної стінки та забарвленням за Грамом на такі відділи (схема 2): Gracilicutes - тонкошкірі (грамнегативні); Firmicutes - товстошкірі (грампози-тивні), Tenericutes - не мають клітинної стінки (мікоплазми), Mendosicutes - архебактерії (вони непатогенні).  


Схема 1
Класифікація  збудників захворювань  

 
 
Схема 2
Класифікація  бактерій за Д. Берджі  

Для зручності  відділи описують за групами, які  включають родини, роди та види. Там, де вони об'єднані в порядки і  класи, вказується їх назва.
Найбільше практичне  значення серед грамнегативних бактерій мають:
1-ша група  - спірохети, родина спірохет: рід  трепонем - збудники сифілісу, рід борелій - збудники поворотного тифу;
родина лептоспір, рід лептоспір - збудники лептоспірозу;
2-га група - аеробні (мікроаерофільні) рухливі вібріоїдні бактерії: рід спірил - збудники содоку (хвороби укусу щурів), роди кампіло-бактерій і гелікобактерій - представники нормальної мікрофлори (збудники шлунково-кишкових захворювань), рід бделовібріонів - паразити бактерій, очищують воду;
4-та група  - аеробні (мікроаерофільні) палички  та коки (83 роди): рід нейсерій - збудники  гонореї та менінгіту, рід бордетел - збудники коклюшу, рід бруцел - збудники бруцельозу, рід францисел - збудники туляремії, рід псевдомонад - збудники гнійно-запальних процесів і сапу, рід легіонел - збудники гострих респіраторних інфекцій;
5-та група  - факультативно-анаеробні палички  (45 родів, 3 родини): родина ентеробактерій, роди ешерихій, сальмонел та шигел - усі вони збудники кишкових захворювань, рід ієрсиній - збудники чуми, псевдотуберкульозу та кишкового ієрсиніозу, роди протею і клебсієл - умовно-патогенні, збудники гнійно-запальних процесів; родина пастерел, рід гемофіліс - збудники м'якого шанкру та інфлюенци; родина вібріонів, рід вібріонів - збудники холери;
6-та група  - анаеробні палички: прямі, зігнуті,  спіральні, аспорогенні; родина  бактероїдів, рід бактероїдів;  рід фузобактерій - умовно-патогенні мікроорганізми, збудники гнійно-запальних і некротичних процесів (апендициту);
8-ма група  - анаеробні коки, родина вейлонел, рід вейлонел - представники нормальної  мікрофлори, умовно-патогенні, збудники  запальних процесів у м'яких  тканинах;
9-та група  включає родини рикетсій, хламідій  і бартонел; родина рикетсій - збудники висипного тифу та інших рикетсіозів; родина хламідій - збудники трахоми, орнітозу та інших хламідіозів.
Серед грампозитивних бактерій найбільше практичне значення мають:
17-та група  - грампозитивні коки: родина мікрококів, рід стафілококів; родина стрептококів, рід стрептококів. Усі вони є збудниками гнійно-запальних захворювань; родина бацил: рід бацил - збудники сибірки, рід клостридій - збудник правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції;
19-та група  - аспорогенні палички: рід еризопелотрикс - збудники еризопелоіду, рід лістерій - збудники лістеріозу (опортуністичні інфекції);
20-та група  включає рід коринебактерій - збудники  дифтерії і рід актиноміцетів  - збудники актиномікозів; 
21-шагрупа - родина  мікобактерій, рід мікобактерій - збудники туберкульозу, лепри;
22-га - 29-та групи  - актиноміцети, непатогенні (за винятком 22-ї групи, рід нокардій);
25-та група  - рід стрептоміцетів - продуценти  антибіотиків (стрептоміцину);
30-та група  - мікоплазми - збудники мікоплазмозів. 
Основною номенклатурною та таксономічною одиницею є вид. Визначення виду мікроорганізмів (ідентифікацію) проводять за морфологічними, тинкторіальними, фізіологічними, антигенними та молекулярно-біологічними та іншими ознаками.
Морфологічні  ознаки характеризують форму, рухливість, спороутворення, наявність капсули.
Тинкторіальні ознаки - це відношення до барвників.
Фізіологічні  ознаки - це культуральні та біохімічні властивості мікроорганізмів.
Культуральні  ознаки - це характер росту мікроорганізмів на живильному середовищі. Мікроби, що виросли на живильному середовищі, називають культурою. Мікроби одного виду - це чиста культура.
Біохімічні ознаки - здатність мікроорганізмів виділяти ферменти.
Антигенні ознаки - антигенна структура мікроорганізмів, яку визначають за допомогою серологічних реакцій.
Молекулярно-генетичні  ознаки - індивідуальність ДНК. Порівнюють ДНК досліджуваного мікроорганізму з еталонною для даного виду ДНК. Якщо подібність становить 90 % і більше, то мікроби належать до одного виду. На цьому ж принципі грунтується застосування молекулярних зондів, за допомогою яких у досліджуваному матеріалі визначають ДНК і встановлюють діагноз захворювання. Якщо бактерії мають деякі відмінності від видових ознак, то такі мікроорганізми розглядають як підвид.
Мікроорганізми, що відрізняються незначними спадковими властивостями, називаються варіантами.
Морфовар - мікроорганізми, що відрізняються морфологічними ознаками, біовар - фізіологічними, серовар - антигенними, хемовар -хімічними, фаговар - відношенням до фага.
Штам - культура мікробів, виділена з конкретного  джерела (організму людини, тварини, зовнішнього середовища). Штам можна вважати найнижчою таксономічною одиницею мікроорганізмів. Як правило, штами позначають протокольними номерами, або за джерелом виділення, або за місцевістю, де він був виділений (наприклад, вірус грипу Сингапур).
Клон - потомство  однієї мікробної клітини. Колонія - видиме скупчення мікроорганізмів  на живильному середовищі.
Мікроорганізми  називають за бінарною номенклатурою, кожний вид має видову і родову назви. Родову назву пишуть з великої літери (латинською мовою), видову - з малої. Наприклад: збудник правця - Clostridium tetani, збудник чуми - Yersinia pestis, збудник холери - Vibrio cholerae, один із збудників дизентерії - Shigella sonnei. Допускаються скорочення родової назви (S. sonnei).
 
МОРФОЛОГІЯ  БАКТЕРІЙ
Бактерії - це переважно  одноклітинні організми, які не мають  чітко сформованого ядра та хлорофілу. Вони розмножуються простим поділом.
Форма бактерій та їх розміри мають велике таксономічне значення і є важливими критеріями при їх ідентифікації (мал. 2). Мікроскопія патологічного матеріалу та вивчення морфологічних особливостей мікроорганізмів дозволяють встановити діагноз гонореї, сифілісу, лептоспірозу, поворотного тифу, туберкульозу, а також поставити орієнтовний діагноз правця, газової анаеробної інфекції, дифтерії.
Розміри бактерій коливаються від 0,2 до 10 мкм (більшість  із них має розміри 0,5 - 0,8 мкм 2 - 3 мкм).
Бактерії можуть мати різну форму (коки, палички, звивисті, ниткоподібні, трикутні, зіркоподібні, кільцеподібні та ін.; схема 3).  


Схема 3
Форма бактерій
 

Коки кулястої форми, але бувають бобоподібні  та ланцетоподібні бактерії.
За характером поділу та розміщення розрізняють такі коки:
мікрококи (розміщуються поодиноко, безладно) - сапрофіти (але є й умовно-патогенні), спричинюють запальні процеси;
диплококи (розміщуються попарно, мають форму бобів) - збудники епідемічного цереброспінального менінгіту, гонореї і бленореї;
тетракоки (розміщуються по чотири) - непатогенні;
сарцини (розміщуються тюками - по 8, 16, 32, 64) - непатогенні;
стафілококи (мають  форму грона) - спричинюють гнійно-запальні процеси;
стрептококи (розміщуються ланцюжком) - спричинюють гнійно-запальні процеси.  

 
 
Схема 4
Види паличок  

Палички, що не утворюють  спор (аспорогенні), називають просто бактеріями (збудники дифтерії, чуми, кишкових захворювань). Спорогенні палички, що живуть в аеробних умовах і утворюють спори, діаметр яких менший за поперечник клітини, називають бацилами (збудник сибірки). Спорогенні анаеробні палички, які утворюють спори, діаметр яких більший за поперечник клітини, називають клостридіями (схема 4). За формою вони нагадують барабанну паличку, веретено або тенісну ракетку (збудники правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції).
Спора може розміщуватися  центральне (збудник сибірки), термінальне - на кінці (збудник правця), субтермінально - ближче до кінця (збудник ботулізму).
Палички розрізняються  розміщенням, розміром, діаметром і  формою кінців.
Монобактерії  розміщуються хаотично (більшість бактерій), диплобактерії, або диплобацили, - попарно, стрептобактерії, або стрептобацили, - ланцюжком.
Короткі палички (кокобактерії) мають розміри до 1 мкм (збудники коклюшу, бруцельозу, туляремії), довгі - понад 3 мкм (клостридії, кишкові палички та ін.).
За діаметром  розрізняють тонкі (мікобактерії туберкульозу) і товсті (клостридії) палички, а  за формою кінців - заокруглені (кишкові палички, шигели, сальмонели), овоїдні (збудник чуми), обрубані (збудник сибірки), стовщені, булавоподібні (збудник дифтерії), загострені (фузобактерії).
Звивисті бактерії відрізняються кількістю завитків (схема 5).  

 
 
Схема 5
Звивисті палички  

Поліморфізм - здатність  змінювати форму під дією різних факторів (антибіотиків, дезінфекційних розчинів, умов культивування та ін). Найбільш властивий паличкам. Це слід ураховувати при ідентифікації.  

БУДОВА  БАКТЕРІАЛЬНОЇ КЛІТИНИ
Бактерії - прокаріоти, тому їх структура відрізняється  від структури клітин рослин і  тварин (евкаріотів). Бактерії не мають ядерної оболонки, мітохондрій та апарату Гольджі. Вони мають клітинну стінку, яка є лише в прокаріотів.
У бактеріальній  клітині розрізняють такі основні  частини: поверхневі структури, клітинну оболонку та цитоплазму з нуклеоїдом (мал. 3).
 

Деякі бактерії утворюють спори, містять включення  та пла-зміди.
Поверхневі структури. До них відносять капсулу, джгутики, мікровійки. Наявність або відсутність їх є постійною ознакою для даного виду. Це враховують під час ідентифікації мікроорганізмів.
Капсула. Розрізняють  мікро- та макрокапсулу, або слизовий шар.
Мікрокапсулу  виявляють за допомогою електронної  мікроскопії. Вона представлена мукополісахаридними фібрилами. Роль її остаточно не з'ясовано.
Макрокапсула - це стовщений слизовий шар, його мають не всі мікроорганізми. Оскільки капсула має гелеподібну консистенцію, вона не затримує барвників, тому при забарвленні за Буррі - Гінсом забарвлюється фон препарату та клітина, а сама капсула лишається безбарвною. У деяких мікроорганізмів (збудників пневмонії, сибірки та ін.) капсули утворюються в організмі людини або тварини, а в деяких - як у макроорганізмі, так і на штучних живильних середовищах (S. aureus, S. pyogenes, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella rhinoscleromatis та ін.). У патогенних мікроорганізмів капсула може оточувати одну (збудник чуми - Y. pestis) чи дві клітини (збудник пневмонії - S. pneumoniae), навіть цілий ланцюжок клітин (збудник сибірки). Капсула захищає клітину від бактеріофагів, фагоцитів та антитіл. Тому вона є фактором патогенності (пневмококи, що втрачають капсулу, стають непатогенними).
Вона обумовлює  антигенні властивості мікроорганізмів (К-антиген - капсульний антиген).
Слизовий шар. Бактерії часто виділяють велику кількість слизу, котрий утворює навколо них пухкий шар.
Джгутики мають  не всі мікроорганізми. За кількістю  та розміщенням джгутиків мікроорганізми поділяють на такі групи (мал. 4):
монотрихи - один джгутик розміщується на полюсі клітини (холерний вібріон);
лофотрихи - пучок джгутиків розміщується на одному кінці (синьогнійна паличка);
амфітрихи - пучок  джгутиків розміщується на обох кінцях (спірили);
перитрихи - джгутики розміщуються на всій поверхні клітини (сальмонели, ешерихії та ін.).
Такий поділ  мікроорганізмів є досить умовним. Дані електронної мікроскопії свідчать про те, що монотрихи мають кілька джгутиків, а амфітрихи - це дві клітини монотрихів, що не повністю поділилися.

Мал. 4.
Джгутики в  бактерій: а – монотрихи, б –  лофотрихи, в – амфітрихи, г –  перитрихи.  

За допомогою  джгутиків мікроорганізми рухаються. Для виявлення їх рухливості використовують такі методи:
1) мікроскопічний - фазово-контрастна або звичайна світлова мікроскопія "роздавленої" або "висячої" краплі;
2) бактеріологічний - посів штриком у стовпчик  напівщільного агару: рухливі  бактерії ростуть дифузне, а  нерухливі - тільки там, де зроблено  посів. 
Мікровійки. Окрім  джгутиків, поверхню бактерій вкривають мікровійки. Розрізняють 2 типи мікровійок: 1) фімбрії, або війки; 2) кон'югативні, або донорські (F-пілі).
Фімбрії - це короткі  тонкі волоски, їх може бути від 10 до кількох тисяч. Вони є фактором патогенності. За допомогою фімбрій бактерії прикріпляються до чутливих клітин (адгезія), де потім розмножуються (колонізація).
F-пілі - довгі  тонкі ниткоподібні структури.  Бактерія може мати 1 - 2 такі структури. Вони є апаратом кон'югації у бактерій, які є носіями плазмід. F-пілі забезпечують контакт між \ клітиною-донор ом і клітиною-реципієнтом, а також передачу спадкової інформації, що є в плазмідах.
Клітинна оболонка складається з клітинної стінки і цитоплазматичної мембрани.
Клітинна стінка. Забарвлення залежить від будови клітинної стінки, яка складається з двох шарів: внутрішнього (ригідного) та поверхневого (пластичного). У грампозитивних мікроорганізмів більш виражений ригідний шар, утворений пептидогліканом (до 90%), який містить тейхоєві кислоти. Пластичний шар майже не виражений. Крістіан Грам запропонував метод забарвлення мікроорганізмів генціановим фіолетовим і розчином Люголя, мікроорганізми при цьому забарвлюються у фіолетовий колір. Після обробки спиртом і промивання водою одні з них втрачали попереднє забарвлення і забарвлювалися фуксином Пфейффера в червоний колір, їх назвали грамнегативними. Мікроорганізми, які не втрачали фіолетового забарвлення, назвали грампозитивними.
У грамнегативних мікроорганізмів виражені пластичний і ригідний шари. Пластичний шар складається з ліпополісахариду (ЛПС) і поверхневої мембрани (вони мозаїчне переплітаються), а також ліпопротеїдів. ЛПС запускає синтез близько
20 сполук, що  виявляють хвороботворну дію  на макроорганізм. Він спричинює підвищення температури тіла. ЛПС ще називають ендотоксином (оскільки він знаходиться у клітинній стінці). ЛПС складається з ліпіду А (саме він і є токсичним) та полісахариду. Полісахарид є чужорідним для макроорганізму (О-антиген) і спричинює утворення антитіл. У різних видів бактерій полісахариди різні, а в бактерій одного виду - однакові. Це пояснює антигенну специфічність мікробів.
Патогенних мікроорганізмів  більше серед грамнегативних.
Поверхнева мембрана містить білки, які є рецепторами  для фагів і коліцинів. Ці білки зумовлюють адгезію мікробів (здатність прикріплюватися до клітини макроорганізму).
В експерименті (in vitro) можна зруйнувати клітинну стінку. Лізоцим руйнує лише пептидоглікан клітинної стінки грамнегативних мікроорганізмів, а поверхнева мембрана (або її частина) залишається неушкодженою. Бактерії, у яких частково зруйнована клітинна стінка, називають сфєропластами. Після обробки грампозитивних бактерій ферментами, які руйнують пептидоглікан, утворюються протопласти - структури, у яких повністю зруйнована клітинна стінка.
Грампозитивні та грамнегативні мікроорганізми мають  понад 20 відмінностей. Основні з них наведено в табл. 1.
 
Таблиця 1. Відмінності  між грамнегативними та грампозитивними  мікроорганізмами
Грамнегативні мікроорганізми Грампозитивні мікроорганізми
Забарвлюються в червоний колір  Забарвлюються у фіолетовий колір 
Клітинна  стінка тонша, складніша за структурою Клітинна стінка товща, простіша за структурою
Вміст пептидоглікану незначний (5 - 10 %) Вміст пептидоглікану значний (ДО 90 %)
Малочутливі до йоду, пеніциліну, лізоциму Чутливі до йоду, лізоциму, пеніциліну (пептидоглікан  є мішенню)
Клітинна  стінка містить ЛПС (ендотоксин) Більшість бактерій утворюють екзотоксини. Не містять  ЛПС 
 
Роль клітинної  стінки:
1) бере участь  у рості та поділі клітини; 
2) захищає від  дії факторів зовнішнього середовища  та макрофагів (знижує фагоцитарну активність макрофагів, гальмує їх міграцію);
3) є фактором  патогенності;
4) визначає антигенну  структуру мікроорганізмів (О-антиген).
В організмі  людини під дією антибіотиків, ферментів  та антитіл бактерії можуть перетворюватися на L-форми. Це бактерії, які втратили клітинну стінку, але зберегли здатність до розмноження. Незалежно від виду бактерій L-форми мають подібні морфологічні, культуральні, тинкторіальні та антигенні властивості, їх вірулентність знижена, всі вони нечутливі до хіміотерапевтичних препаратів і антитіл. L-форми зумовлюють тривале персистування збудника в організмі, перехід гострої інфекції в хронічну.
Цитоплазматична мембрана. Між клітинною стінкою та цитоплазматичною мембраною є першмазлштичніш простір. У грамнегативних мікроорганізмів він заповнений ферментами.
При інвагінації (вдавлюванні) цитоплазматичної мембрани утворюються мезосоми, які беруть участь у синтезі клітинної стінки, поділі бактерії і спороутворенні. Через цитоплазматичну мембрану здійснюється транспорт речовин у клітину. Вона напівпроникна (одні речовини пропускає, а інші - ні). Цитоплазматична мембрана є осмотичним бар'єром. На ній виявлено ферментні системи, які беруть участь у синтезі ферментів і токсинів.
Цитоплазма - складна  колоїдна система, яка містить нук-леоїд, плазміди, рибосоми та різні включення.
Нуклеоїд (хромосома, генофор) є еквівалентом ядра евкаріот, але не має ядерної мембрани. Нуклеоїд являє собою ДНК, замкнуту в кільце. За аналогією з евкаріотами цю структуру називають хромосомою (вона одна). Кількість закодованої інформації різна у різних видів (2500 - 3000 генів). Перед поділом ДНК подвоюється.
Плазміди - додаткова кільцева молекула ДНК. Нині їх розглядають як найпростіші організми, які не мають системи синтезу білка та енергії. Вони паразитують на бактеріях, наділяючи їх певними властивостями (стійкість до антибіотиків, вірулентність та ін.). Плазміди передаються під час кон'югації мікробних клітин та поділу.
Рибосоми. На рибосомах  відбувається синтез білка. Вони складаються  із субодиниць 50S і 30S, які об'єднуються  в рибосому 70S. Бактеріостатичні антибіотики (левоміцетин, тетрациклін, стрептоміцин) пригнічують синтез білка тільки на рибосомі 70S і не порушують його синтез на рибосомах людей і тварин (80S).
Запасні речовини. До них відносять крохмаль, глікоген і гранульозу, у грибів роду Candida - тригліцериди, у мікобактерій та нокардій - воски. Вони мають діагностичне значення (волютин - у коринебактерій).
Спора - стійка форма  бактерій (мал. 5). Зустрічається переважно  в паличкоподібних мікроорганізмів, дуже рідко - у коків і звивистих  бактерій. Утворюються спори протягом 18 - 20 год. Вони проростають протягом 4 - 5 год. Ніколи не утворюються в тканинах людей і тварин. Вони являють собою ущільнену ділянку цитоплазми з нуклеоїдом, укриту щільною багатошаровою оболонкою, яка містить ліпіди, велику кількість кальцію, мінімальну кількість води (близько 40 %) та інші сполуки, яких немає у вегетативних клітинах (наприклад, дипіколінову кислоту, завдяки якій спори є термостійкими).

Мал. 5
Спори бактерій (розміщення): а – термінальне (збудник правця); б – субтермінальне (збудник ботулізму); в – центральне (збудник сибірки).  

Спори стійкі до високих температур (спори збудників ботулізму витримують кип'ятіння протягом 1 - 6 год), висушування, зміни рН. На них не діють дезінфекційні розчини. Спори можуть упродовж десятків років зберігатися в несприятливих умовах зовнішнього середовища. Це слід ураховувати при виборі методів знезаражування, Матеріал, що містить спори, знезаражують в автоклаві за температури 132 °С або в сухо-жаровій шафі за температури 150- 170 °С.  

ХАРАКТЕРИСТИКА  НЕТИПОВИХ ПРЕДСТАВНИКІВ  ГРУП БАКТЕРІЙ
Представники  деяких груп бактерій відрізняються  будовою бактеріальної клітини, умовами існування, дією на макроорганізм та іншими ознаками.
Спірохети - це спіральне-звивисті рухливі бактерії (мал. 6), що мають  розміри 0,1-3 мкм 5-25 мкм (до 500 мкм). Не утворюють  спор та капсул. Тіло спірохет являє  собою спіралеподібний цитоплазматичний циліндр, оточений клітинною стінкою, що складається переважно з пептидоглікану. Він утворює постійні завитки першого порядку, їх кількість, тип, величина та кут нахилу у різних видів різні. Ці ознаки мають діагностичне значення. Вторинні завитки утворені вигинами всього тіла (наприклад, лептоспіри бувають S- і С-подібної форми). Між циліндром і поверхневою мембраною розміщуються ендоджгутики. Одним кінцем вони прикріплені до середини цитоплазматичного циліндра, другим - до полюсів, що обумовлює рухливість спірохет. Погано забарвлюються за Грамом, тому використовують мікроскопію в темному полі зору або забарвлюють за Романовським (збудник поворотного тифу забарвлюється в синьо-фіолетовий колір, сифілісу - у блідо-рожевий).
Хламідії та рикетсії за формою та будовою клітини подібні до бактерій. Вони чутливі до антибіотиків. Це внутрішньоклітинні паразити. Вони не ростуть на штучних живильних середовищах.

Мал. 6
Спірохети: а  – трепонеми; б – борелії; в – лептоспіри.  

Хламідії - дуже дрібні організми (до 0,3 мкм), енергетичні  паразити (не синтезують АТФ). Розрізняють 3 стадії розвитку хламідій. Це стадії елементарних (інфекційна форма), ініціальних (вегетативна форма, неінфекційна) та проміжних тілець. Цикл розвитку - 36 - 72 год. Спричинюють хламідіози в людей і тварин: орнітоз, трахому, лімфогранулематоз, кон'юнктивіт. При будь-якій локалізації інфекція передається статевим шляхом, можливі й Інші шляхи передачі.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.