На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Суттєвсть, значення, класифкаця, засоби та методи дяльност мжнародних органзацй та їхня роль у регулюванн МЕВ. Україна в мжнародних органзацях. Україна та мжнародн економчн органзацї.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 09.08.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Реферат з МЕВ

на тему:
Діяльність міжнародних економічних організацій
в Україні
Дрогобич 2004
План

Вступ.
1. Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльності міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ
2. Україна в міжнародних організаціях (сучасний стан).
3. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями.
4. Україна та міжнародні економічні організації.
Висновки.
Список використаних джерел.
Вступ.
Україна стала незалежною державою після багатолітньго напівколоніального існування. Ця незалежність здобута у подоланні численних труднощів і випробувань.
Нині Україна творить свою зовнішню та внутрішню політику відповідно до вимог сьогодення та на перспективу. Сфера зовнішньополітичної діяльності України - одна з найважливіших галузей суспільних відносин, яка «спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизначиними принципами і нормами міжнародного права» (стаття 18 Конституції України).
Засадчими документами зовнішньої політики України є такі визнані міжнародні акти, як Статут ООН, Декларація прав людини, акти ОБСЄ - Гельсінський Заключний Акт, Паризька хартія для нової Європи та вітчизняні документи - Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Декларація про державний сувернітет України, Основні напрями зовнішньої політики України.
Отже, в діяльності з міжнародних економічних організацій Україна пройшла шлях становлення і розвитку зовнішнополітичних проявів, трансформування концептуальних засад для досягнення вагомого результату, що сприятиме утвердженню Украаїни як високо розвинутої держави, рівної серед європейських країн, основною метою якої на міжнародній арені є збереження унітарності, недоторканості, цілісності, економічної та інформаційної безпеки, захист прав і свобод людини.
«Одним з найголовніших пріорітетів зовнішньої політики України є її активна участь у формуванні нової архітектури безпеки Європи.» із виступу Президента України Л.Кучми на Асамблеї ЗЄС (4 червня 1996 р.).
1.Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльності міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ.
Ефективною формою економічного співробітництва та регулювання міжнародних економічних відносин є діяльність міжнародних організацій (МО). Становлення та розвиток сис теми МО - це об'єктивний процес, що є виразом глобальної тенденції до інтернаціоналізації та інтеграції господарського життя. МО вирішують різноманітні проблеми міжнародного співробітництва - глобальні, регіональні, галузеві. Прообрази міжнародних організацій існували ще в стародавньому світі, коли об'єднання держав вирішували питання регулювання спорів між державами, а також проблеми, пов'язані з розвитком торгівлі. У середні віки з'являються вже більш зрілі форми міжнародних об'єднань і союзів, покликаних вирішувати економічні питання, наприклад, Ганзейський союз північнонімецьких держав - торговельна організація купців германських земель. [1]
Міжнародні організації сучасного вигляду виникають у середині XIX ст. До початку Першої Світової війни їх було вже біля 500, значна їх частина припинила своє існування, але виникли нові МО. Першими МО були: Міжнародний союз електрозв'язку (1865, Женева), Всесвітній поштовий союз (1874, Берн), Міжнародний союз залізничного транспорту (1980, Берлін). З метою офіційної реєстації МО в 1909 у Брюсселі почав діяти Союз міжнародних асоціацій (рис. 1).
2


Рис.1. Основні етапи розвитку процесу створення міжнародних економічних організацій.
МО - це стабільне об'єднання не менше трьох держав, які мають цілі, компетенцію, постійні органи управління, а також політикоорганізаційні норми (установлення, серед яких статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень тощо). Цілі та діяльність МО повинні відповідати загальновизнаним принципам міжнародного права й принципам, закріпленим у статуті ООН.
МО діляться на дві основні категорії - міжурядові (міждержавні) та неурядові, існують МО, які мають змішане членство: в них перебувають держави, громадські організації та інші МО,
найчастіше регіональні.
Класифікація міжнародних організацій:
· за компетенцією:
а) загальна (ООН, ОАЕ, ОАД, ЛАД, ЮНКТАД);
б) вузька (ОПЕК, УПЕБ, МОП, СОТ);
· за рівнем:
а) урядові (20%);
б) неурядові (75%);
в) змішані (5%);
· за часом дії:
а) постійні;
б) тимчасові;
· за маштабом (за географічною ознакою):
а) всесвітні;
б) регіональні;
У даний час переважна більшість МО неурядові, частка міжурядових організацій складає близько 20%, але серед економічних МО переважають міжурядові. МО загального характеру вирішують широке коло питань політичного, економічного, соціального, культурного, гуманітарного співробітництва. Організації вузької компетенції - це спеціалізовані організації системи ООН, а також галузеві МО.[2, с.35]
Головним завданням економічних МО є сприяння економічно му співробітництву держав,регулювання МЕВ на інтернаціональному рівні, а також виконання таких функцій, як координаційна, нормативнорегулювальна , контрольна, спостережна, організаційна (рис.2).
МО набуваютьвсе більшого значення в сучасному світі, зростає їх кількість і авторитет. Керівним „принципом” діяльності МО є принцип суверенності та рівноправності держав.
Основою створення МО є міжнародні угоди держав, які, добровільно вступаючи в МО, мають право вийти з неї, або припини ти свою діяльність. Рішення МО носять рекомендаційний характер.
2
Рис.2. Функції міжнародних організацій
Головними „методами” діяльності МО є консенсус і зважене голосування. Консенсунс - це попереднє погодження позицій усіх країн, які беруть участь у голосуванні. Консенсунс забез печує гнучкість прийняття рішень, інколи рішення формуються лише загалом, без сприйняття конкретних формулювань.При зваженому голосуванні, кількість голосів прямо пропорційна до фінансо вого внеску держави, що призводить до нав'язування волі окремих держав іншим, які не мають фінансової могутності.
Механізм управління МО включає головні (сесії,конференції), виконавчі (деректорати), робочі (секретаріати), допоміжні (комітети, комісії), консультативні органи.
Фінансові кошти МО складаються з обов'язкових внесків країнучасниць (за регулярним бюджетом), а також добровільних внесків, що об'єднуються у фонди.
У світі нараховується більш ніж 100 МО з регулювання економічних проблем. Міжнародні економічні організації виникли як відображення глобальної тенденції до інтернаціоналізації господарського життя, вони є наслідком і інструментом розшире ння міжнародного економічного співробітництва й економічної інтеграції. Інтернаціоналізація господарського життя та інтегра ційні процеси сприяють значному збільшенню числа міжнародних економічних організацій, розширенню їхніх функцій.[3, с.10].
2. Україна в міжнародних організаціях (сучасний стан).
22 жовтня 1995 р. У НьюЙорку розпочалося урочисте засідання Генеральної Асамблеї ООН, присвячена 50й річниці утворення Організації Об'єднаних Націй, в якому взяли участь понад 150 глав держав та урчдів. Одним із перших на трибуну Генеральної Асемблеї піднявся Президент України Л.Кучма. Глибоко символічним було те, що саме нашій державі випала велика честь відкрити дискусію на ювілейному засіданні. Президент України у своєму виступі підкреслив: ”Україна мала в собі ООН чи не єдину трибуну загальнолюдського маштабу, з якої могла заявити про своє існування. Підтримка ООН істотно спри яла Україні в реалізації тисячолітнього прагнення до власної держави.”Від імені України Л.Кучма висунув кілька пропозицій щодо ефективності діяльності різних інститутів ООН: розроблен ня нової програми ООН „Світ XXI ст. без ядерної зброї ”, посилення дієвості ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів. Україна, яка має значний досвід у роботі саме цієї організації, протягом своєї незалежної історії (з 1991 р.) змушена була неодноразово звертатися до ООН з метою пошуку захисту своєї територіальної цілісності. Ці звернення були пов'язані з питання ми про Крим (1992 р.) і Севастополь (1993 р.).
Сьогодення ООН відзначено пошуком ефективніших дій для розв'язання міжнародних конфліктів, екологічних катастроф, тобто тих проблем, які загрожують існуванню людства. Генеральний секретар Б.БутросГалі у червні 1992 р. запропону вав цілісну програму докорінної реорганізації ООН, в основу якої покладено превентивну дипломатію, тобто миротворчі зусилля міжнародного співтовариства з запобігання кризам.
З метою погашення існуючих, а також запобігання можливим конфліктам ООН здійснює операції з підтримання миру (ОПМ). У 19481987рр. ООН провела 13 таких операцій, у 1988199110, у 199210, у 1995р.17 ОПМ, в яких взяли участь 70 тис. військових ООН і цивільного персоналу. Як свідчить статистика, кількість конфліктів зростає у геометричній прогресії щорічно майже на 100%.
Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН і є значним контрибутором військ до ОПМ. В югославському ре гіоні 1132 українських військовослужбовців.
За два з половиною роки перебування українського контин генту у складі миротворчих сил ООН в Югославії загинуло 11 військовослужбовців і близько 60 було поранено. Щомісячно Україна отримала від ООН 3 млн.$ за присутність свого контин генту в регіоні босніського конфлікту. Внрховна Рада України прийняла рішення збільшити контингент України в силах ООН з 600 до 1200 чол.(1994 р.)
це.Ставка внеску України з огляду на економічне становище знижена з 1,87 до 1,09% ВНП. До бюджету ООН у 1994р. Україна внесла 19 млн. доларів США, а у 1996р. - 12 млн.[7, с.48]
У чому полягають тактичні і стратегічні плани української дипломатії в ООН ? У своїй діяльності Україна намагається виходити з принципу, що не існує нерозвязаних проблем, є проблеми нерозвязані. Їх розвязання залежить від політичної волі, свідомості міжнародної спільноти.Політична діяльність України в ООН характеризувалась ініціативою нашої держави у підготовці міжнародної конвенциї із захисту миротворчого персоналу ООН та її відкриття для підписання.
У практичному аспекті забезпеченням політичних ініціатив України можуть бути відповідні кроки в якості непостійного члена Ради Безпеки ООН у 20002001рр.гарантом своєї незалежності.
Територіальної цілісності і недоторканості кордонів. Нині посилюється присутність України у миротворчихопераціях ООН, які здійснюються близько кордонів України та в регіонах,що є стратегічно важливими для наших національних інтересів.
Діяльність в ООН забезпечує Україні інформаційну відкритість щодо екологічних подій у нашій країні.
Рада Європи (РЄ) була заснована у 1949р. Це авторитетна і найбільш представницька політична міжурядова організація континенту. ЇЇ було створено з метою захисту прав людини і зміцнення демократичних інститутів, вироблення заходів щодо вирішення загальних проблем суспільного життя (крім військо вих), сприяння формуванню загальноєвропейської культурної спільності з урахуванням особливостей кожної з національних культур. Сьогодні в РЄ 37 членів; вона виробляє загальноєвро пейські конвенції та угоди, які мають стати основою внесення відповідних змін до національних законодавств з метою їх гармо нізації. Основними органами РЄ є Комітет міністрів (виконавчий орган РЄ), до складу якого входять 37 міністрів закордонних справчленів або їх постійні представники, що знаходяться в Страсбурзі, парламентська,асамблея (консультативний орган РЄ), що подає РЄ свої висновки та пропозиції і до якої входять майже 500 членів з національних парламентів. Генеральний секретар РЄ Даніел Таршис (Швеція). Європейський суд з Європейською комісією з прав людини забезпечує систему захисту прав люди ни в країнах - членах РЄ.
Бюджет РЄ - 755 млн. французьких франків. РЄ розроблено чимало програм сприяння демократичним і правовим реформам у країнах Центральної і Східної Європи, для реалізації яких було виділено близько 10 млн.$ США. Ці програми стосувались місце вого самоврядування, судочинства, виборів,та ін. Одна із них „Демосфен” - передбачала експертний аналіз проектів двосторонніх угод у галузі забезпечення прав національних меншин, які Україна запропонувала укласти новим незалежним державам на терені колишнього СРСР. РЄ надає консультативну допомогу в розроблені навчальних програм для підготовки юристів України, як, наприклад, в Інституті міжнародних відносин Київського університету ім. Т. Шевченка.[9, с.88]
Основною умовою приє днання країн до Ради Європи є визнання державоюкандидатом принципу верховенства права, її зобо в'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які перебувають під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами для досягнення цілей РЄ. Міжнародні та європейські фінансовоекономічні структури вважають приєднання держави до РЄ показником внутрішньої стабільності та додатковою гарантією захисту власних інвестицій у цю державу.
Україна заявила про своє бажання приєднатися до Ради Європи 14 липня 1992 року. Представники нашої держави беруть участь у роботі основних і спеціальних комітетів РЄ, зокрема з прав лю дини, з питань соціальної безпеки, міграції, культурної спадщини, засобів масової інформації. Експерти України працювали у комітеті з правових проблем біженців та осіб без громадянства, проблем множинного громадянства, прав національних меншин та їхніх мовних прав. Україна стала однією з договірних сторін деяких конвенцій РЄ:
· Європейської культурної конвенції;
· Європейської Рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями;
· Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства;
· конвенції з боротьби зі злочинністю;
· конвенції захисту прав національних меншин.
Входження України до РЄ активно підтримали парламентарі Литви, Угорщини, Естонії, Німеччини, Чехії, Туреччини, Молдови та Польщі. Представники Австрії та Нідерландів утримались. 15 вересня 1995 року у Києві було відкрито інформацій нодокументаційний центр РЄ на базі Української правничої фундації.[5, с.34]
9 листопада 1995 року у штабквартирі РЄ у м.Стразбурзі (Франції) відбулася урочиста церемонія вступу України до Ради Європи. Український прем'єрміністр у виступі зазначив, що прийом до Ради Європи свідчить про визнання європейською спільнотою прогресивних політичних і економічних реформ, здійснених Україною. Генеральному секретареві РЄ було переда но на зберігання Закон України про приєднання до Статуту РЄ та підписано відповідний протокол. Міністр закордонних справ України підписав Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод і Протокол №11, який передбачає перебудову контрольного механізму, створеного Конвенцією. Таким чи ном, Україна входить через РЄ до Європи, маючи в своєму активі пакет пропозиції, які будуть корисними і для Європи також. Для України вступ до РЄ має виключно важливе значення, тому що вибір нею демократичного шляху розвитку і стандарти європейського співробітництва, стандарти РЄ у даному разі збігають ся.
Прийом України до РЄ, яка стала 37м членом цієї організації, є ще одним свідченням визнання України як держави європейсь кої, демократичної, такої, що розвивається, хоча й важко, але пос лідовно здійснює подальші демократичні перетворення. Нагадай мо, що намагання України стати членом РЄ підтримала Велика Британія, посол якої в Україні Хімманс підтвердив це у березні 1995 р. Щодо самої процедури приєднання, то країнікандидату слід було відповісти на 11 запитань Політичного комітету парламентської асамблеї РЄ про розвиток конституційного процесу в державі, захист прав національних меншин, реформування судо вої системи, діяльність політичних партій, розвиток місцевого самоврядування, забезпечення ядерної безпеки, а також ситуацію в Криму, відносини з Російською Федерацією тощо. Таке опиту вання дає уявлення про перебіг процесів демократизації суспіль ного життя, дотримання прав людини в нашій державі. Політичний комітет парламентської асамблеї РЄ констатував, що Україна відкрито і чесно відповіла на поставлені запитання.
Україна сплачує внески до бюджету РЄ і зможе брати участь у програмах РЄ за умови наявності коштів.
Європейський Союз. Через сім тижнів після капітуляції Німеччини і за шість тижнів до ядерного бомбардування Японії у СанФранциско представники 50 країн підписали Хартію Об'єднаних Націй. Уже в 1946 р. у своїй історичній промові в Цюриху (Швейцарія) Прем'єр міністр Великої Британії У.Черчілль заявив про необхідність створення „своєрідного об'єднання Сполучених Штатів Європи”. Перші конкретні кроки до заснування нового союзу були зроблені завдяки Міністру національного планування Франції Жану Моне. Він запропонував передати управління виробництвом вугілля і сталі єдиному наднаціональному органу. У 1951р. був підписаний Па ризький договір між Бельгією, Францією, Німеччиною, Італією, Люксембургом і Нідерландами про створення Об'єднання вугілля і сталі.
Після тривалого часу існування Європейське об'єднання вугілля і сталі, Європейське співтовариство з атомної енергії (Євра том) і Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) на основі Римського договору у 1967 р. об'єдналися в єдину центральну групу, що дістала офіційну назву „Європейські співтовариства” (ЄС). Вона мала спільні керівні органи і єдиний бюджет. Європейське Економічне Співтовариство (СЄС), що було утворене на основі Римського договору 1957 р., часто називають „Спільним ринком” і ототожнюють з ЄС. З 1964 р. до ЄЕС приєдналася Туреччина, 1 січня 1973 р. статус повноправного члена набули Ве лика Британі и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.