На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Аудит статутного капталу в акцонерних товариствах

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 13.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 26. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
„КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ
ім. В. ГЕТЬМАНА”
КРИВОРІЗЬКИЙ  ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

      Кафедра обліку і аудиту

 
 
 
 
Курсова робота
з дисципліни «Облік і аудит»
 на  тему «Аудит статутного капіталу в акціонерних товариствах» 

студентки VI курсу ФПО
спеціальність «Облік і аудит»
Чуприни Вікторії Іванівни
науковий  керівник
Кандидат  економічних наук
Доцент  кафедри «Облік і аудит»
Руденко Олена Віталіївна 
 
 
 

Кривий  Ріг
2011
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..…2-4
РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВЧИЙ  ЕТАП АУДИТУ ТА ПРОЦЕДУРА УКЛАДАННЯ  ДОГОВОРУ З ФІРМОЮ-ЗАМОКНИКОМ
      Завдання, джерела проведення аудиту, методичні прийоми, складання плану та програми………………………………………….……..…...…. 5-16
      Процедура укладення договору з фірмою-клієнтом в процесі надання аудиторських послуг…..……………………………………………..…. 17-27
      Законодавчі акти та нормативна база проведення аудиту…………… 27-29
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНИЙ ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ
2.1 Перевірка додержання облікової політики та нормативно-правової бази підприємством…………………………………………………………….. 29-33
2.2 Оцінка системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю 34-48
2.3 Методика проведення аудиту статутного капіталу…………………. 48-52
2.4 Використання ЕОМ в процесі аудиту…………………………………. 53-58
РОЗДІЛ 3. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ФОРМУВАННЯ ДОСЬЄ АУДИТОРА
3.1 Аудиторський звіт та висновок аудитора…………………………….. 59-62
3.2 Рекомендації та розробки аудитора згідно умов договору………….. 62-66
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 67-71
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………. 72-74
ДОДАТКИ………………………………………………………………….. 75-108 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП
     Економічною (та правовою) базою функціонування підприємства є статутний капітал, який у подальшій діяльності стає правовим регулятором по зобов’язаннях товариства та його учасників, а також економічним гарантом платоспроможності.
     Найбільшої  уваги в аудиті статутного капіталу приділено проблемам операцій по формуванню і зміні статутного капіталу закритого акціонерного товариства, неупереджене підтвердження достовірності оцінки капіталу незалежним аудитом, що є обов’язковим для закритих акціонерних товариств.
     Метою написання курсової роботи є закріплення  теоретичних знань з аудиту для  розв’язання практичних задач, використання елементів дослідження, аналізу, уміння опрацьовувати літературні джерела та практичний матеріал Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства «Комета» з іноземними інвестиціями, проведення аудиту фінансово-господарчої діяльності на підприємстві, виявленням стану економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки.
     Для реалізації дослідження і досягнення його мети в роботі слід було вирішити такі завдання:
    визначення характеристики фінансової звітності, її складу, призначені та основних принципів підготовки;
    порядку оцінювання фінансової звітності підприємства;
    визначити місце статутного капіталу в процесі аудиторської перевірки фінансової звітності;
    оцінити стан обліку статутного капіталу в закритому акціонерному товаристві;
    визначити методологію обліку і аудиту статутного капіталу та операцій з ним.
   Об’єкт  дослідження – Українсько-кіпрське виробничо-торговельне акціонерне товариство "Комета" з іноземними інвестиціями.
   Предметом дослідження є організація і методологія бухгалтерського обліку й аудиту статутного капіталу та операцій з ним.
   Під час дослідження використовувались  наступні методи: порівняння – для  визначення спільних рис та відмінностей норм законодавства, окремих визначень і положень бухгалтерського обліку й аудиту, відповідних методик та стандартів; конкретизації – для розробки процедур обліку й аудиту статутного капіталу; абстрагування – для визначення облікових і контрольних моделей статутного капіталу.
       В якості теоретичної основи, при написанні курсової роботи, використовувалися підручники та статті українських вчених, а також Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України”, Закон України „Про аудиторську діяльність”, П(С)БО 1, П(С)БО 2, П(С)БО 3, П(С)БО 4, П(С)БО 5, П(С)БО 9. А в якості практичних матеріалів були використані Статут Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства «Комета» з іноземними інвестиціями, наказ про облікову політику та річні фінансові звіти.
     Аудит статутного капіталу на підприємстві провело Колективне підприємство аудиторська фірма "СОМ-АУДИТ"
Місцезнаходження:
Україна, 58000, м. Чернівці вул. Шкільна 10 тел. (8-0372)52-00-38
Фактична  адреса:
Україна, 61001, м. Харків, пров. Нікітінський, 5/7, тел. (8-067) 576-21-05
Свідоцтво про внесення КПАФ "СОМ-АУДИТ" в Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності №1307, видане Аудиторською палатою України 22 червня 2001 року протокол № 102, яке чинне до 22 червня 2011 року.
Свідоцтво про внесення КП-АФ «СОМ-АУДИТ» до реєстру аудиторських фірм, якімооїсуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів ( серії АБ № 000139 від 27.02.2007р, чинне до 22.06.2011 р.) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП АУДИТУ ТА ПРОЦЕДУРА
УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ З ФІРМОЮ-ЗАМОВНИКОМ 
 

      Завдання, джерела проведення аудиту, методичні  прийоми, складання  плану та програми
 
     Перевірка розпочинається, як правило, з аудиту установчих документів і власного капіталу.
     Аудит установчих документів і аудит власного капіталу не можуть досліджуватись окремо один від одного, тому що такий елемент власного капіталу, як статутний капітал, є основою будь-якого підприємства і фіксується в його установчих документах. В установчих документах можуть міститися дані й про інші елементи власного капіталу.
     Власний капітал — це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності й використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і є чистими активами підприємства.
     До  власного капіталу належить: статутний  капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Основний зміст поелементної розшифровки власного капіталу наведено в табл. 1.1.
     Аудит установчих документів передбачає ретельну перевірку юридичних підстав  на право функціонування економічного суб'єкта у відповідності з чинним законодавством та підтвердження права власності юридичних і фізичних осіб. 
 
 

     Таблиця 1.1
     Зміст складових власного капіталу
№ з/п  Елементи власного капіталу Зміст
1 2 3
1 Статутний капітал  Зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в статутних документах
2 Пайовий капітал  Сума пайових  внесків фізичних і юридичних  осіб, якщо це передбачено статутними документами 
3 Додатково вкладений капітал Сума перевищення  вартості продажу акцій над номінальною  вартістю (емісійний дохід)
4 Інший додатковий капітал  Сума дооцінки необоротних активів, безоплатно отриманих  необоротних активів підприємством  від фізичних або юридичних осіб, інші види додаткового капіталу
5 Резервний капітал  Сума резервів, створених підприємством відповідно до чинного законодавства або  статутних документів
6 Нерозподілений  прибуток (непокритий збиток) Прибуток, реінвестований у підприємство, або непокритий збиток
7 Неоплачений капітал  Заборгованість  власників (учасників) із внесків до статутного капіталу
8 Вилучений капітал  Фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів
     Аудит власного капіталу проводиться з  метою підтвердження аудиторським висновком інформації про власний капітал, його структуру та зміни у власному капіталі, що сталися протягом звітного періоду.
     При проведенні аудиту установчих документів і власного капіталу аудитор повинен  виконати такі завдання:
     1. Визначити основні відомості  про суб'єкт господарювання:
     — повна назва;
     — код за єдиним реєстром підприємницької  діяльності;
     — місцезнаходження;
     — дата реєстрації;
     — дати внесення змін до установчих документів;
     — основні види діяльності;
     — кількість засновників, їх частки в статутному капіталі.
     2. Визначити структуру управління  економічним суб'єктом і повноваження  керівників усіх рівнів при  прийнятті відповідних управлінських  рішень.
     3. Підтвердити своєчасність та  повноту внесення часток до  статутного капіталу.
     4. Підтвердити адекватність методів  оцінки часток, що вносяться засновниками  до статутного капіталу в натуральній  і нематеріальній формах. При  перевірці керуватися П(с)БО 12, де  зазначено, що майно має бути  оцінено за справедливою вартістю[8].
     5. В акціонерних товариствах підтвердити інформацію про:
     — акції, на які здійснена передоплата;
     — загальну суму коштів, одержаних у  ході передоплати на акції;
     — акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:
     а) кількість вилучених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;
     б) номінальну вартість акцій, зміни протягом звітного періоду у кількості  акцій, що перебувають в обігу;
     в) права, привілеї та обмеження, пов'язані  з акціями, в тому числі обмеження  щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;
     г) акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;
     ґ) перелік засновників і кількість  акцій, якими вони володіють;
     д) кількість акцій, які перебувають  у власності членів виконавчого  органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%;
     е) акції, зарезервовані для випуску  згідно з аукціонами та іншими контрактами, із зазначенням їх термінів і сум;
     — накопичену суму дивідендів, не сплачених  за привілейованими акціями;
     — суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.
     6. В інших підприємствах підтвердити  інформацію про:
     — розподіл часток статутного капіталу між власниками;
     — права, привілеї або обмеження щодо цих часток;
     — зміни у складі часток власників  у статутному капіталі.
     7. Встановити структуру власного  капіталу, проаналізувати зміни,  які відбулися в структурі  за декілька звітних періодів.
     8. Підтвердити інформацію про залишки  і зміни у власному капіталі, що відбулися протягом звітного періоду.
     9. Дати оцінку системі внутрішнього  контролю і бухгалтерського обліку  установчих документів і власного  капіталу.
     10. Підтвердити повноту, достовірність,  об'єктивність і законність господарських  операцій по власному капіталу, відображеному в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.
   Метою аудиту власного капіталу є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення власного капіталу у звітності підприємства
     Джерелами інформації для аудиту власного капіталу у Українсько-кіпрському виробничо-торговельному акціонерному товаристві "Комета" з іноземними інвестиціями. є:
1. Засновницькі  документи;
2. Наказ  про облікову політику підприємства;
2. Первинні документи з обліку власного капіталу (накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки, розрахунки бухгалтерії);
3. Облікові  регістри, що використовуються для  відображення господарських операцій з обліку власного капіталу (журнал 7);
4. Акти  та довідки попередніх аудиторських  перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;
5. Звітність  (Баланс ряд.300, Примітки до фінансової  звітності ряд.010-080).
     Для отримання аудиторських доказів  нормативом передбачено застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур.
     Опитування  керівництва підприємства-клієнта  може спонукати аудитора до здійснення додаткових аудиторських процедур і  застосуванню інших методів, оскільки може виникнути необхідність отримати дані щодо прогнозних угод, планах продажу нематеріальних активів, наявності застав або претензій, судових позовів. Для забезпечення повноти отримання інформації аудитору необхідно окремим листом повідомити керівництву підприємства-клієнта перелік питань і документів, які йому потрібно отримати для об’єктивної перевірки обліку нематеріальних активів за звітний період.
     В процесі опитування або документальної перевірки аудитору важливо з’ясувати  облікову політику відносно власного капіталу; чи були зміни облікової політики; дослідити наявність необхідних пояснень в примітках до звітності.
     Перевірка аудитором обліку власного капіталу вимагає обробки великої кількості інформації, проте аудитор повинен застосовувати суцільне дослідження нематеріальних активів при прийнятному рівні аудиторського ризику.
     Аудиторська перевірка повинна складатися з  декількох етапів. Умовно можна виділити три етапи: планування; збір аудиторських доказів; завершення аудиту.
     Відповідно  до ННА № 9 „Планування аудиту”, планування — це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту[2]. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.
     Аудитори  і аудиторські фірми України  під час розробки плану аудиту та протягом тривалості аудиту мають  право самостійно визначати форми  і методи аудиту на підставі чинного  законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.
     Аудитор планує свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.
     Метою планування аудиту є звернення уваги  аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.
     Характер  планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного  уявлення аудитора про стан справ  на підприємстві.
     Для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану та аудиторські процедури.
     Аудиторові  слід розробити і документально  оформити загальний план аудиту, визначити  в ньому істотність помилок, а  потім здійснити аудит за цим  планом.
     Загальний план аудиту розробляється настільки  детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.
     Під час розробки загального плану аудитор  здійснює аналіз наступних питань:
    розуміння аудитором бізнесу клієнта (головні фактори, які впливають на діяльність; характеристики діяльності підприємства, його організаційної структури; розподіл обов’язків між керівництвом підприємства);
    розуміння обліку і системи внутрішнього контролю (методи і принципи бухгалтерського обліку);
    визначення ризиків і суттєвості (оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю; визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій);
    види, час і повнота процедур (вплив інформаційних технологій на аудит; можливий вплив роботи внутрішніх аудиторів);
    координація, керівництво, супроводження і нагляд (участь в аудиті інших аудиторів або фахівців; місцезнаходження підрозділів підприємства);
    інші питання (відносини підприємства зі спорідненими сторонами).
   У програмі аудиту види, зміст та час  проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається також перелік об’єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.
   У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий  ризик не виявлення суттєвих помилок  у звітності, який існує під час  проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур — координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь в роботі.
   Порядок проведення процедур одержання аудиторських доказів розглянуто в ННА № 14 „Аудиторські докази”. Відповідно до нього, аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок[2].
   Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані в результаті процедур перевірки на суттєвість.
Відповідно  до статей 7 і 21 Закону України „Про аудиторську діяльність” аудитор має провести перевірку бухгалтерської річної звітності суб’єкту господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації і її підтвердження або не підтвердження[1]. ННА № 26 „Аудиторський висновок” регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. В ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність[2].
     Результати  аудиту оформлюються у вигляді аудиторського  висновку, який повинен містити в  собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність (Додаток Д).
     Отже, на останньому (третьому) етапі аудитор повинен:
    завершити підготовку робочої документації у вигляді аудиторського файлу;
    підготувати письмову інформацію керівництву перевіреного економічного суб’єкта за результатами аудиту;
    сформулювати за результатами аудиту свою думку про достовірність фінансової звітності перевіреного економічного суб’єкта;
    підготувати за встановленою формою аудиторський висновок.
   Така  схема (як і будь-яка інша) лише приблизно  відображає процес реальної роботи аудитора. Наприклад, не всі етапи аудиту виконуються послідовно, деякі йдуть одночасно. Так, вивчення й оцінка системи внутрішнього контролю перевіряємої організації може проводитися в тому числі і на стадії збору аудиторських доказів, планування аудиту може проходити не лише на початку, але й в процесі аудиту, а документування аудиту — на всіх його етапах, але лише на заключному етапі аудиторський файл приймає закінчений вигляд.
   В ході аудиторської перевірки власного капіталу аудитор повинен звернути увагу на наступні питання:
1. В  бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, що зареєстрована в статутних документах економічних суб’єктів як величина вкладів (часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю) в грошовій, натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних паперів.
2. У  відповідності з діючим законодавством  України залежно від діяльності  підприємства встановлено розміри  статутного капіталу акціонерних товариств (табл.1.1).
3. Статутний  капітал та фактична заборгованість  засновників (учасників) по вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковуються та відображаються у звітності окремо.
4. Акції  товариства, при його створенні, повинні бути повністю оплачені протягом строку, визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного капіталу повинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша частина — протягом року з моменту його реєстрації.
5. Додаткові  акції товариства повинні бути  оплачені протягом строку, визначеного  відповідно з рішенням про  їх розміщення, але не пізніше року з моменту їх придбання (розміщення).
6. Оплата  акцій та інших цінних паперів  акціонерного товариства може  здійснюватися грошима, цінними  паперами, іншими речами, майновими  або іншими правами, що мають  грошову оцінку. Форма оплати  акцій товариства при його створенні визначається угодою про створення товариства або статутом товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів — рішенням про їх розміщення.
7. Сума  статутного капіталу збільшується  або зменшується відповідно з  результатами діяльності економічного суб’єкта за рік та після перереєстрації засновницьких документів з внесеними до них змінами.
     Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 „Статутний капітал” в кореспонденції з рахунками: 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 20 „Виробничі запаси”, 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”. Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 „Несплачений капітал” та кредиту рахунка 40 „Статутний капітал”. Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції.
     У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 „Додатковий капітал”. Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості.
     Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 „Несплачений капітал”. По дебету цього рахунка  відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту — погашення заборгованості по внескам.
     Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит власного капіталу Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства "Комета" з іноземними інвестиціями чітко планується кожна перевірка. Планування базується на обізнаності щодо діяльності підприємства, на ретельному вивченні особливостей та умов економічного середовища. Планування аудиту полягає у визначенні його стратегії і тактики, складанні загального плану аудиторської перевірки, розробці аудиторської програми і конкретних процедур, оцінці аудиторської перевірки. Аудитор розробляє та документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому істотність помилок, а потім здійснює аудит за цим планом (Додаток В).
   Для виконання плану аудитор підготовлює  в письмовій формі програму аудиторської перевірки. Програма аудиту - це детальний  перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією  для асистентів аудитора та засобом  контролю за якістю їх роботи. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур співпадають з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Програма аудиту статутного капіталу (Додаток Г) включає наступні об’єкти аудиту:
    основні відомості про Українсько-кіпрське виробничо-торговельне акціонерне товариство "Комета" з іноземними інвестиціями, оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю;
    перевірка дотримання положень облікової політики в частині обліку власного капіталу;
    інвентаризація майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства;
    перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу;
    перевірка законності змін у складі засновників підприємства;
    перевірка правильності розрахунків із засновниками;
    перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу;
    перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу;
    перевірка правильності використовуваних форм первинних документів;
    вивчення рівності сум та узгодженості показників статутного капіталу;
    узагальнення результатів перевірки.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1.2 Процедура укладання договору з фірмою-клієнтом в процесі надання аудиторських послуг
     В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта[9]. У стандарті зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.
  Обов'язок аудитора щодо конфіденційності, як правило, забороняє повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти недотримання існуючих вимог та правил. Проте за певних обставин цим обов'язком можна знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти органи контролю про виявлені порушення у фінансових установах). За таких умов у аудитора може виникнути потреба отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще виконати свій обов'язок служити громадським інтересам.
       Наступний параграф цього стандарту визначає право аудитора припинити надання послуг (виконання проекту), якщо подальша робота з таким клієнтом може завдати шкоди аудиторові[9]. Проте і в цьому разі зазначається, що в таких випадках контролю необхідно звернутися за юридичною консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти правоохоронні та контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має прийняти сам аудитор. Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки аудитор поділяє ризики зі своїм клієнтом, і за такої ситуації може дуже постраждати його репутація.
       Ринок послуг з міжнародного  аудиту в Україні ще тільки  формується, і тому небагато підприємств  мають досвід співпраці з міжнародними  аудиторськими фірмами: наприклад,  за неофіційними даними, лише близько 10-12 % комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит. Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відповідно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і важливим для успіху подальшої співпраці.
  Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція, міжнародні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з представником керівництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).
  Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:
- ознайомитися  з галуззю, в якій працює  клієнт, та його конкретним бізнесом;
- отримати  та проаналізувати фінансову  інформацію потенційного клієнта  та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;
- якщо  клієнт міняє аудитора, необхідно  зв'язатися з попереднім аудитором,  як цього вимагають стандарти  аудиту;
- проаналізувати  особливі обставини, через які  цей проект може вважатися особливо ризикованим;
- оцінити  незалежність аудиторської фірми  та її здатність задовольнити  потреби клієнта;
- визначити,  чи прийняття клієнта не суперечитиме  вимогам законів та правил  і кодексу професійної поведінки.
  Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з "аудитом першого року". Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор.
  Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати.
  Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з'ясовані такі питання:
- чи  має аудитор достатні знання  про діяльність клієнта та де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта;
- чи  вчасно був призначений аудитор  і чи має він змогу відповідно  спланувати свою роботу й отримати  достатньо компетентних свідчень, (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності;
- чи  відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора.
  Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається "Лист-згода". Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:
- мета  аудиту;
- очікувана  дата закінчення аудиту;
- відповідальність  керівництва клієнта за фінансову  звітність; 
- обсяг аудиту;
- інша інформація щодо результатів аудиту.
     Зауважимо, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних  можуть залишитися невиявленими. Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації.
     В українській практиці замість листа-згоди  укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг на здійснення аудиторських послуг (Додаток А, Б).
  ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується здійснити аудиторські ПОСЛУГИ (далі послуги).
  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗОБОВ' ЯЗАННЯ СТОРІН
 Відповідальність  ВИКОНАВЦЯ регламентується статтями 22, 23, 24, 25 та 26, а відповідальність  ЗАМОВНИКА - статтями 28, 29 та 30 Закону України "Про аудиторську діяльність"[1].
       Якщо звітність ЗАМОВНИКА, організація  та методологія обліку, господарська  діяльність не відповідають установленим  правилам, чинному законодавству  або Статуту, а порушення тягнуть  за собою кримінальну відповідальність, ВИКОНАВЕЦЬ має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї Угоди, про що він письмово попереджає ЗАМОВНИКА.
       ЗАМОВНИК зобов'язаний на першу  вимогу ВИКОНАВЦЯ надати останньому  будь-яку інформацію, незалежно від  рівня її конфіденційності, протягом 1-2 днів з моменту запиту у формі, визначеній ВИКОНАВЦЕМ (письмово довільною формою, на бланках з печаткою або з підписом, усно).
  ВИКОНАВЕЦЬ під час надання послуг зобов'язаний:
    утримуватися від прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу;
    зберігати незалежність та нейтральність до ЗАМОВНИКА та його персоналу;
    не вступати у комерційні відносини з персоналом чи клієнтами ЗАМОВНИКА;
    зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків послуг та діяльності ЗАМОВНИКА;
    не використовувати ім'я ЗАМОВНИКА та закриті за його рішенням дані у відкритій пресі.
       У разі порушення умов цього  пункту ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК має  право на судове переслідування  ВИКОНАВЦЯ та стягнення з останнього  збитків, розмір яких визначає  суд.
       Організація (форма, місце, методика, час виконання) послуг є виключною прерогативою ВИКОНАВЦЯ і регламентується тільки ним. Виконавець має право залучити до надання послуг окремих спеціалістів, сплачуючи їм винагороду згідно з положенням про сумісництво та договори підряду з особистих (власних) коштів. Дозволу на таке використання персоналу ЗАМОВНИКА з боку останнього не треба. У разі односторонньої відмови ЗАМОВНИКА в процесі надання послуг ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ 75 % від суми Угоди. У цьому випадку ЗАМОВНИК повинен попередити ВИКОНАВЦЯ про своє рішення за 12 днів до денонсації Угоди.
       За невиконання або неякісне  виконання взятих на себе зобов'язань  ВИКОНАВЕЦЬ та ЗАМОВНИК несуть  майнову відповідальність згідно  з чинним законодавством, а спори  між ними вирішуються судом або арбітражем.
       У разі відмови від підписання  акта прийому-передання виконаних  послуг без конкретних указаних  причин аудиторська фірма має  право перераховану суму віднести  на реалізацію.
       Нормативом 4 в "Угоді на здійснення  аудиторських послуг", ухваленій рішенням Аудиторської палати України №73 від 18 12 1998 р визначено порядок укладання договору, його зміст та структуру. Згідно з п. 1 нормативу "Угода на здійснення аудиторських послуг" чи відповідний договір є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки", а п. 2 наголошує: "Угода документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі [12]. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами своїх обов'язків, умов виконання зобов'язань та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладенням договору". Зокрема, це стосується ціни на аудиторські послуги. Це особливо важливо у зв'язку з особливостями аудиту, крім того, аудиторські послуги дуже складно, якщо взагалі можливо, оцінити. Тому, укладаючи договір, треба бути дуже уважним та намагатися передбачити всі можливі випадки і наслідки тих чи інших обставин та дії сторін.
  Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати договори ці особи.
  У випадках, коли особа, яка підписує договір (угоду), діє на підставі доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення. Доручення оформляється на фірмовому бланку або в лівому куті проставляється штамп підприємства; у ньому треба вказати номер, дату видачі, строк дії (оскільки доручення - терміновий документ). Якщо номера або дати немає, доручення недійсне. У дорученні мають бути зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок "представляти інтереси фірми" не тягне за собою жодних юридичних наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого доручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівником підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім'я якої воно видано. Доручення завіряється круглою печаткою підприємства (печатка повинна мати ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми на ній має відповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.
  Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені власноруч тими особами, які вказані у вступній частині договору. Крім того, договір має бути завірений круглими печатками сторін за договором (за винятком випадків, коли представник сторони за договором діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).
  Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом [2]. Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг.
  Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом (Додаток А). Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку.
     Основний  зміст листа охоплює:
 опис  об'єктів аудиту бухгалтерського  обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності.
  У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.
  У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились.
       Ваші пропозиції про проведення  аудиту достовірності інформації фінансової звітності нами прийняті. Згідно з національними нормативами аудиту України перевірці підлягатимуть баланс, додатки балансу, звіти про фінансові результати та їх використання, регістри бухгалтерського обліку і первинні документи. Аудит проводиться нами відповідно до чинного законодавства України. Мета аудиту - дати оцінку повноти і достовірності обліку Вашого підприємства. Для обґрунтування своїх висновків ми використовуємо тести перевірки достовірності інформації у фінансовій звітності. Відповідальність за надану інформацію несе керівництво. Просимо підписати і повернути копію цього Листа з Вашими зауваженнями.
       Для укладення договору на  проведення аудиту необхідно  обстежити підприємство ще до  початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.
       Важливо встановити, на які структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит.
     Аудитор ці та інші питання вивчає вибірково, але ретельно, щоб мати уявлення про особливості діяльності підприємства.
     При  проведенні аудиторської перевірки Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства «Комета»  з іноземними інвестиціями буда зібрана повна інформація про органи управління, посадових осіб та засновників емітента, а саме:
Органи  управління емітента - Загальні збори акціонерів, Наглядова Рада, Правління та Ревізійна комісія.
Посадові  особи емітента:
Голова  Правління Бернацький Гліб Євгенович  призначений 16.12.2008р. на підставі рішення  загальних зборів акціонерів. Бернацький Г.Є. займав посади: ТОВ "Торговий Дім "Комета" - директор, АТ "Комета" - в.о. Голови правління.Стаж керівної роботи 5 років. Член правління, головний бухгалтер Обремська Наталія Володимирівна призначена 16.12.2008р. на підставі рішення загальних зборів акціонерів. Посадова особа займала посади: АТ "Комета" - бухгалтер, з 04.07.2008р. - в.о. головного бухгалтера. Стаж керівної роботи 4 роки.
Питання про обрання посадової особи  Заступника Голови Правління - Фінансового  директора буде винесено на чергові  загальні збори акціонерів.
Член  Наглядової ради ТОВ "КОМПАНІЯ КОМЕТА ІНВЕСТ", в особі Баришенського  Володимира Івановича призначений 16.12.2008р. на підставі рішення загальних  зборів акціонерів. Представник посадової  особи по теперішній час працює в  ТОВ "Чемпіон" директором. Стаж керівної роботи 33 роки.
Голова  Наглядової ради АТЗТ "УНІС-ЦЕНТР", представник Коваленко Микола Петрович призначений 16.04.2008р. згідно Протоколу  Загальних зборів акціонерів № 11 від 16.04.2008 р. Коваленко М.П. працює в ТОВ "Грімальді" - заступник директора. Стаж керівної роботи 18 років.
Член  Наглядової ради ТОВ "КРИВБАСЖИТЛОБУД", представник Бай Олександр Валерійович  призначений 16.04.2008р. згідно Протоколу  Загальних зборів акціонерів № 11 від 16.04.2008 р. Бай О.В. працює ПП "Інформа-Тел" - заступник директора. Стаж керівної роботи 3 роки 9 місяців.
Член  Наглядової ради МАКАТТА ТКАВШО ЬІМІТЕБ, представник Константинов Андрій Петрович призначений 16.04.2008р. згідно Протоколу  Загальних зборів акціонерів № 11 від 16.04.2008 р. Константинов А.П. працював в АТ "Комета" - Головою правління. Стаж керівної роботи 22 роки.
Посадова  особа Голова Ревізійної комісії  ТОВ "Нафтохімінвест", в особі  Костянецької Світлани Владиславівна призначена 16.12.2008р. на підставі рішення загальних зборів акціонерів. Представник посадової особи працює з 01.05.2008р. фінансовим директором ТОВ "Грімальді". Стаж керівної роботи 14 років.
Посадові  особи емітента непогашеної судимості  за корисливі та посадові злочини  не мають. Протягом 2008 року відбувались зміни у складі посадових осіб.
Засновники  емітента є: НВП "Дніпрчорметавтоматика" в особі Генерального директора  Гончарова Ю.Г. та завідуючого відділом Константинова А.П., та юридична особа- нерезидент фірма "Раrmа Тгаyding Со. Псі" в особі директора А.С.Т. Симмонса.
Фізичних  осіб серед акціонерів немає. Державна власність в статутному капіталі АТ «Комета» відсутня. 
 
 
 
 

     Таблиця 2.2.
  Журнал реєстрації акціонерів на Загальних зборах акціонерів
Українсько – кіпрського виробничо – торговельного акціонерного товариства «Комета» з іноземними інвестиціями (Товариство)
                                          50077, м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка,46,
                       Юридичні особи    приміщення АТ «Комета»        
     
№ п/п Власник Документ/ ЄДРПОУ/
% від Статутного капіталу Кількість акцій Кількість голосів
1 Tоваристо з обмеженою відповідальністю  "КОМПАНІЯ КОМЕТА ІНВЕСТ"
33517460 36,326939 27987 27987
2 MARATTA TRADING LIMITED НЕ120976 22,2248903 17141 17141
3 Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСЖИТЛОБУД»
30499198 19,040264 14669 14669
4 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімінвест" 31223681 16,439085 12665 12665
5 Акціонерне товариство закритого типу "УНІС-ЦЕНТР"
24384152 4,283378 3300 3300
6 PARMA TRADING CO.LTD   1,685444 1280 1280
Підсумок Кількість засновників 6 100 77042 77042
     За  результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому  наводяться основні особливості  діяльності підприємства та виявлені недоліки.
     Наступним етапом є планування аудиту, складання  плану аудиту, який узгоджується з  клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе ' про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу.
       Забороняється проведення аудиту  аудитором, який має прямі родинні зв'язки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється, або особливі майнові інтереси, є членом керівництва, засновником або власником суб'єкта, де проводиться аудит. 

1.3 Законодавчі акти  та нормативна база проведення аудиту
     Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.
     Стандарти аудиту — це загальні керуючі матеріали  для допомоги аудиторам у виконанні  їхніх обов’язків з аудиту. В  них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об’єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.
     До  основних принципів норм аудиту належать:
– цілісність, об’єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;
– правила  використання результатів роботи інших  аудиторів;
– документальне  оформлення, планування, отримання  доказів аудитором;
– перевірка  систем внутрішнього контролю та обліку;
– аналіз висновків аудитора та складання  ним звіту.
Аудиторська палата України з метою регламентування  правил та порядку проведення аудиту і виконання аудиторських послуг розробляє національні нормативи аудиту (ННА). Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.
     Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.
     При проведенні аудиторської перевірки  аудитор повинен неухильно виконувати вимоги, передбачені ННА. Так, ННА  № 9 передбачено основні вимоги до планування аудиторської перевірки. Збір аудиторських доказів регламентовано ННА № 14, а порядок надавання аудиторського висновку затверджено ННА № 26.
     Наведемо  основні нормативно-правові акти з обліку статутного капіталу, якими  повинен керуватися в своїй роботі аудитор:
1. Закон  України „Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність”  № 996-XIV від 16.07.99р.;
2. План  рахунків бухгалтерського обліку  підприємств, організацій та установ,  затверджений наказом Міністерства  фінансів України № 291 від 30.11.99р.;
3. Закон  України „Про внесення змін  і доповнень до Закону України  „Про оподаткування прибутку  підприємств” № 283/97-ВР від  22.05.97р., з наступними змінами і  доповненнями;
4. Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.;
5. Закон  України „Про господарські підприємства”  № 1577-12 від 19.09.91р., з наступними  змінами і доповненнями;
6. Закон  України „Про цінні папери  та фондову біржу”;
7. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91р., з наступними змінами і доповненнями;
8. Положення  про порядок реєстрації випуску  акцій та облігацій підприємств  та інформації про їх емісію  № 07-01/98;
9. Положення  про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів № 07-04/98.  

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНИЙ ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ
ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА 

2.1 Перевірка додержання облікової політики та нормативно-правової бази підприємством
     Аудит власного капіталу доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства, за участю аудитора. Вона полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником. Тобто інвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки, ретельно вивчається обґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, встановлюються терміни виникнення зобов’язань підприємства перед власниками, реальність часток засновників у статутному капіталі.
     При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і НМА, що не мають практичної цінності.
     При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.
     Зокрема, в акціонерних товариствах статутний  капітал складається з номінальної  вартості акцій товариства, придбаних  акціонерами; в товариствах з  обмеженою відповідальністю — з вартості внесків його учасників.
     В ході перевірки аудитору необхідно  вивчити наступні питання.
Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу. Така перевірка  здійснюється в наступному порядку:
    перевірка наявності і форми установчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчих і нормативних актів;
    вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу;
    перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;
    перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб’єкта його засновниками;
    встановлення законності видів діяльності;
    визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;
    перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу;
    встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу;
    встановлення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.
   Аудитору слід встановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб’єкта. Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносились зміни.
   Вивчення  законності змін у складі засновників  підприємства. Аудитору слід вивчити  порядок виходу співвласників з підприємства, що повинен бути передбачений Статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, - видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін в засновницьких документах.
   Аудитору  слід знати, що учасник має право отримати ту вартість частини майна підприємства, яка відповідає його частці у статутному капіталі. Аудитор повинен приділити належну увагу цим питанням, так як відомі факти отримання засновником від підприємства великих позик з подальшим виходом не тільки зі складу засновників цього підприємства, а і його ліквідацією.
   Перевірка правильності розрахунків із засновниками. Перевірка операцій по розрахунках  із засновниками передбачає вивчення наступних питань:
    чи своєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутного капіталу підприємства;
    в якому вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильно оформлено документи на ці операції;
    чи правильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;
    чи дотримується відповідність записів в первинних документах записам у журналі 7 по рахунку 46 „Несплачений капітал” і Головній книзі (при журнальній формі обліку).
   Перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти  розрахунків із засновниками. Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлює шляхом дослідження наявності і правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документах повинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування — обґрунтування правильності застосування пільг по податках.
   При перевірці надходження основних засобів і нематеріальних активів  як внеску до статутного капіталу слід обов’язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах, відповідає вартості, зазначеній у договорі.
   За  деякими видами необоротних засобів, що вносяться в рахунок внесків до статутного капіталу, необхідна наявність документів, що підтверджують право власності на таке майно (нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо).
   Статутний капітал може поновлюватися з  прибутку від господарської діяльності, а при необхідності додатковими внесками його учасників. Формування статутного капіталу здійснюється залежно від форм власності та організаційно-правової форми економічного суб’єкта: в акціонерних товариствах — за рахунок підписки на акції акціонерів; в товариствах з обмеженою відповідальністю — за рахунок внесків кожного учасника; на державних підприємствах — за рахунок майна держави, закріпленого за ними.
   Порядок оцінки вкладів учасників Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства «Комета» з іноземними інвестиціями у статутний фонд відповідає засновницьким документам.
     Товариство має таку організаційно правову форму емітента, як закрите акціонерне товариство. Акції прості іменні. Форма існування документарна. Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 17/04/1/01 від 05.03.2001 р. видане Дніпропетровським територіальним управлінням ДКЦПФР. Кількість акцій 77042 шт. Номінальна вартість 100,00 грн. Всі акції були розміщені серед засновників за номінальною вартістю та лістингу не проходили. Цінні папери емітента не котуються на біржах та торговельно-інформаційних системах. Намірів щодо подання заяв на допуск до котування керівництво товариства не має.
   Станом на 31.12.2008 р. статутний капітал товариства складає 77042,00 тис. грн. Під час перевірки засновницьких документів щодо формування статутного капіталу Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товарстива „Комета” з іноземними інвестиціями порушень не виявлено. За висновком незалежного аудитора Колективного підприємства аудиторської фірми «СОМ – АУДИТ» від 16 березня 2009 р. статутний капітал ЗАТ «Комета» сформований у встановлений законодавством термін без порушень.  (Додаток Д).
      2.2 Оцінка системи  бухгалтерського  обліку та внутрішнього контролю
      Джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А – З.
   Перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу. Фактичне надходження внесків  засновників перевіряється на підставі первинних документів і записів в регістрах по рахунку 46. Дебетове сальдо по цьому рахунку показує заборгованість, яка обліковується за акціонерами (учасниками) з оплати підписки на акції (внесків до статутного капіталу). При цьому слід перевірити своєчасність погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо.
   Аудитору  слід проаналізувати, чи дотримані  встановлені законодавством терміни  погашення заборгованості по внесках  до статутного капіталу, та чи дотримано  порядок здійснення внесків, що визначений у Статуті.
   Моментом  фактичного надходження внесків  до статутного капіталу є:
– для  грошових коштів — дата зарахування  суми на поточний (валютний) рахунок  або внесення в касу;
– для  основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів — дата складання акту приймання-передачі ОЗ, інших необоротних матеріальних активів або інших документів, що свідчать про надходження зазначених об’єктів.
     Перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу. Якщо протягом звітного періоду у господарюючого суб’єкта мали місце зміни у величині статутного капіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Всі зміни статутного капіталу повинні бути документально оформлені (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Документування операцій з руху статутного капіталу
Рух статутного капіталу Документи, що підтверджують  рух
Створення статутного капіталу Інвентаризаційні  описи, накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки
Збільшення  статутного капіталу Рішення власника, розрахунок бухгалтерії
Збільшення  статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників  Статут підприємства, накладні, акти передачі та оцінки, ПКО
Повернення  часток учасників у випадку їх виходу зі складу товариства Рішення власника, накладні, акти передачі, ВКО
Покриття  збитків за рішенням власників за рахунок статутного капіталу Рішення власника, розрахунок бухгалтерії
Повернення  часток учасникам при ліквідації товариства Рішення ліквідаційної  комісії, накладні, акти передачі, ВКО
 
     Аудитору слід встановити правомірність таких змін, а також правильність та своєчасність записів в бухгалтерському обліку. Слід також враховувати, що зміни можуть проводитись в добровільному і в примусовому порядку. Збільшення статутного капіталу здійснюється, як правило, на добровільній основі з метою додаткового залучення капіталу або інших активів.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.