На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Правова охорона вод в Україн

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 13.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ВНУТРІШНІХ СПРАВ 

Навчально – науковий інститут заочного та дистанційного  навчання 

Житомирське відділення 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота
з предмету: «Екологічне  право»
на  тему №5:  «Правова охорона вод в  Україні»
студентки 3–го курсу Житомирського відділення
навчально–наукового інституту заочного
та дистанційного  навчання КНУВС 
 
 

Варіант № 5 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Житомир – 2009 

План
   Вступ……………………………………………………………………………3
    Вода як об'єкт охорони і використання…………………………………...4
    Правові форми охорони вод……………………………………………...12
    Відповідальність за порушення водного законодавства……………….16
    Висновок……………………………………………………………………...20
    Використана література……………………………………………………...23 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

Вступ
     Вода  – один із найважливіших ресурсів нашої планети. Чільне місце водних ресурсів обумовлено унікальними властивостями води як складової природного середовища.
     Водні ресурси є необхідним елементом  довкілля. Вони становлять важливий регулюючий і стабілізуючий компонент біосфери, який охороняється й використовується для задоволення духовних і матеріальних потреб громадян України.
     Води  належать до найцінніших національних багатств України. Вони відіграють важливу  роль у житті суспільства, розвитку економіки країни, покращенні стану  навколишнього природного середовища. Їх значення як природничого компонента, як елемента екосистеми важко переоцінити. За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн.
     Водні ресурси мають істотне значення як для народного господарства, так і для підтримки екологічної рівноваги у регіоні їх розташування. Тому проблема раціонального використання та охорони водних об’єктів та їх ресурсів повинна вирішуватись комплексно, системно, з урахуванням взаємовпливу усіх факторів, процесів та компонентів географічної мережі, а також впливу господарської та іншої діяльності з боку людини. В значній мірі вирішення цієї проблеми залежить від ефективного правового регулювання використання, управління та охорони водних об’єктів та їх ресурсів нашої держави.
     Усе це викликає необхідність більш докладного висвітлення правового регулювання  суспільних відносин, що складаються  у сфері використання й охорони  вод. 
 
 
 

    Вода  як об'єкт охорони і використання
      Великим і корисним природним ресурсом є вода. Саме їй належить найважливіша роль у виникненні та існуванні життя. Як відомо, переважна більшість міст і сіл розташовані біля річок, озер, інших водойм, які використовуються як водні шляхи, джерела енергії, місця масового відпочинку людей.
      Запаси  води на Землі величезні. Вона покриває близько 75% земної поверхні. Але переважну більшість вод складають солоні води Світового океану.
      Вода  — одна з найпоширеніших речовин  у природі. На гідросферу припадає 71% загальної площі поверхні Землі. Як складова навколишнього природного середовища вода включає води суходолу (річок, озер, льодовиків, штучних водойм, боліт, підземних вод, ґрунтової вологи, снігового покрову), морів, океанів. Загальні запаси води на Землі становлять приблизно 1390 млн куб. км, із них близько 1340 млн куб. км (96,5%) припадає на води Світового океану. Обсяг підземних вод становить понад 23 400 тис. куб. км, у льодовиках міститься 24 064 тис. куб. км води, в озерах — 176 тис. куб. км, у болотах — 11,5 тис. куб. км, річках — 2,12 тис. куб. км. 3 усієї води менш як 2% становить прісна вода, доступними для використання є лише 0,3 відсотка.
     Вода  виконує важливі екологічну, культурно-оздоровчу, економічну функції.
     Екологічна  функція виявляється в забезпеченні життєдіяльності людини, існування та розвитку рослинного і тваринного світу. Вода входить до складу клітин людини (близько 65% маси тіла дорослої людини становить вода), тварин і рослин.
     Культурно-оздоровча  функція води має прояв у використанні водних об'єктів як місця і засобу відпочинку, туризму, рибальства, санаторно-курортного лікування, організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
     Економічна  функція води виявляється в її здатності бути ресурсом для промислового виробництва та іншого господарського викорис тання. Одним із найбільших споживачів води є сільське господарство. Так, на вирощування однієї тонни цукрових буряків витрачається 130—160 кубометрів води, однієї тонни пшениці — 800—1200, однієї тонни бавовни-сирцю — 4000-5000, однієї тонни рису — 5000—7000 кубометрів. Багато води споживають промисловість, енергетика, комунальне господарство.
      Усі води (водні об’єкти) на території  України становлять її водний фонд. До нього належать:
      1). Поверхневі води: природні водойми  (озера); водотоки (річки, струмки); штучні  водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти.
      2). Підземні води та джерела.
      3). Внутрішні морські води та  територіальне море.
      Усі водні об’єкти поділяються на об’єкти загальнодержавного і місцевого  значення. До водних об’єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об’єкти в межах територій природно – заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
      До  водних об’єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
      Води (водні об’єкти) є виключно власністю  народу України і надаються тільки у користування.
      Народ України здійснює право власності  на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.
      Окремі  повноваження щодо розпорядження водами (водними об’єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
      Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни  України, а також іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об’єктами.
      Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
      Первинні – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
      Вторинні  водокористувачі не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.
      Водне законодавство закріплює права та обов’язки водокористувачів. Вони мають право:
    здійснювати загальне, спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту;
    користування водними об’єктами місцевого значення на умовах оренди;
    користування поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько – побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб;
    вимагати від власника водного об’єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
    передавати у користування воду іншим споживачам за плату на визначених умовах;
    здійснювати інші функції щодо водокористування та користування водними об’єктами в порядку, встановленому законодавством. Права водокористувачів охороняються законом.
      Водокористувачі зобов’язані:
    економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;
    користуватися водними об’єктами відповідно до цілей і умов їх надання;
    дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
    здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об’єктів стічними (дощовими, сніговими) водами;
    не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об’єктам та об’єктам навколишнього природного середовища;
    утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько – побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
    здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об’єкти зворотних і забруднюючих речовин;
    здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
    безперешкодно допускати на свої об’єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони  навколишнього природного середовища;
    своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
    своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень;
    здійснювати невідкладні роботи, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації на об’єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;
    виконувати інші обов’язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
      Водне законодавство передбачає такі види водокористування:
      а). загальне
      б). спеціальне
      Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
      З метою охорони життя і здоров'я  громадян, охорони навколишнього  природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території.
      Місцеві Ради зобов’язані повідомляти населення про встановлення ними правил, що обмежують загальне водокористування.
      Спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
      Спеціальне  водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько – побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних та інших державних і громадських потреб.
      Не  належать до спеціального водокористування:
    пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
    подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;
    усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);
    використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;
    вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;
    виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;
    видобування корисних копалин і водних рослин;
    прокладання трубопроводів і кабелів;
    проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;
    інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.
      Спеціальне  водокористування здійснюється на підставі дозволу.
      Дозвіл  видається:
    державними органами охорони навколишнього природного середовища – у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення.
    Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища – у разі використання води водних об’єктів місцевого значення.
      Строки  спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.
      Спеціальне  водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п’яти  років).
      У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.
      В окремих випадках користування водними  об’єктами (їх частинами) місцевого  значення може здійснюватися на умовах оренди лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних та оздоровчих цілях.
      Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього  природного середовища та водного господарства.
      Умови, строки і плата за оренду водних об’єктів (їх частин) місцевого значення визначаються в договорі оренди за згодою сторін.
      Значну  увагу водне законодавство приділяє водокористуванню для задоволення  питних і господарсько – побутових потреб населення та користуванню водними об’єктами для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей.
      Для задоволення питних і господарсько – побутових потреб населення  використовуються води, якісні характеристики яких відповідають встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам.
      У разі невідповідності використання припиняється за рішенням державних  органів санітарного нагляду. Підземні води питної якості повинні використовуватися  для задоволення потреб питного і господарсько – побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості.
      Водні об’єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії  лікувальних, якщо їх включено до спеціального переліку.
      Водні об’єкти, віднесені до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях.
      У законодавстві знайшли відображення особливості спеціального водокористування та користування водними об’єктами  для потреб галузей економіки, зокрема: сільського і лісового господарства; промислових і гідротехнічних потреб; водного транспорту; рибного і мисливського господарства; протипожежних потреб. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Правові форми охорони  вод
     Під правовою охороною вод розуміють  закріплену в законодавстві систему державних та суспільних заходів, спрямовану на запобігання забрудненню, засміченню, вичерпанню вод та організацію раціонального використання водних ресурсів для задоволення потреб народного господарства і забезпечення матеріальних, екологічних і культурно-оздоровчих інтересів населення, а також на ліквідацію негативних явищ і поліпшення стану вод.
     Перелік основних водоохоронних заходів  міститься у Водному кодексі  України (розділ IV), який містить усі  основні заходи, що виправдали себе на практиці. Деякі охоронні заходи є і в інших правових приписах ВК України. До основних водоохоронних заходів віднесені: утворення водоохоронних зон (ст. 87 ВК України), прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів тощо (так, водоохоронні зони утворюються для найбільш сприятливого режиму водних об'єктів, а також зменшення коливань стоку вздовж рік, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм); обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах навколо водойом та на островах. На охорону водних ресурсів спрямовані і деякі заборонні приписи — заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан води; заборона скидання у водні об'єкти відходів і сміття; заборона підприємствам і громадянам забруднювати, засмічувати поверхні водозаборів, льодового покриву водойм, а також морів, їх заток, лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами та ін.
     Слід  зазначити, що Водний кодекс України передбачає чимало заходів запобіжного характеру. Це, зокрема, охорона підземних вод, водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних; запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин; розробка умов розміщення, проектування, будівництва, реконструкції підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод та на стан рибогосподарських водних об'єктів; охорона внутрішніх морських вод та територіального моря. Так, охорона внутрішніх морських вод і територіального моря встановлена ст. 102 ВК України, а також Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 269. Ці Правила встановлюють вимоги щодо запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіального моря України підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами України, а також іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства, українськими та іноземними судами, які перебувають у цих водах.
     У законодавстві також встановлено комплекс заходів, спрямованих на запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідацію їх наслідків; залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смутах, схилах; будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних дамб; спорудження дренажу тощо.
     У Водному кодексі України передбачені  невідкладні заходи по запобіганню  стихійним лихам, спричиненим шкідливою  дією вод, і аваріям на водних об'єктах  та ліквідації їх наслідків. Зокрема, в разі загрози стихійного лиха, пов'язаного зі шкідливою дією вод, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування разом з підприємствами і організаціями зобов'язані вжити невідкладних заходів до запобігання цьому лиху, а в разі його настання — до негайної ліквідації його наслідків. У разі аварії на водних об'єктах, пов'язаних із забрудненням вод, що може шкідливо вплинути на здоров'я людей і стан водних екосистем, підприємство або організація, з вини яких сталася аварія або які виявили її, зобов'язані негайно почати ліквідацію її наслідків і повідомити державні органи охорони навколишнього природного середовища, санітарного нагляду, водного господарства, геології та відповідну раду.
     Державні  органи водного господарства зобов'язані  забезпечити безаварійне функціонування водних об'єктів під час повеней і паводків, прогнозувати поширення спричинених ними наслідків, а також спільно з відповідними радами народних депутатів здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного водопостачання населення і галузей економіки.
     Особливої уваги заслуговують правові заходи, що забезпечують охорону вод від  забруднення, засмічення і вичерпання.
     Забрудненими визнаються водні об'єкти, якщо склад і властивості води змінилися в результаті впливу або виробничої діяльності чи побутового використання населенням до такого ступеня, коли водні об'єкти стають частково або повністю непридатними для одного з видів водокористування. Джерела забруднення можуть бути різними — це і неочищені стічні води, і неправильне захоронения радіоактивних відходів, і скиди з суден нафти. Факт забруднення вод встановлюється або інспекторами Державної екологічної інспекції Мінприроди України, або посадовими особами спеціально уповноважених органів інших міністерств та відомств відповідно до їх компетенції.
     Під засміченням розуміють привнесення у водні об'єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. Це може бути деревина, кора, будівельне сміття, металобрухт, інші виробничі або побутові відходи. У цьому разі якість вод змінюється поступово, але не до такого ступеня, що водні об'єкти не можуть бути використані за призначенням. Засмічення в першу чергу впливає на русло річок і перешкоджає судноплавству.
     Саме  тому водним законодавством встановлено  заборону на скид у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.
     Вичерпання характеризується кількісним зменшенням природних запасів води у водойомах і джерелах внаслідок неправомірних дій або ж природних стихійних явищ чи значними якісними змінами в результаті хімічного, радіаційного забруднення до такого ступеня, що вода не може бути використана для водокористування. В цьому випадку вичерпання є вищою формою забруднення водоймищ. Для охорони вод від вичерпання встановлюються водоохоронні зони, а також здійснюються лісомеліоративні, протиерозійні, гідротехнічні та інші заходи відповідно до планів.
     З метою забезпечення охорони вод  використовуються різні правові  форм, основними з яких є:
     1). Законодавче закріплення компетенції  органів державної влади і управління в галузі регулювання водних відносин.
     2). Контроль за використанням і  охороною вод та відтворенням  водних ресурсів.
     3). Державний облік вод.
     4). Економіко – правове регулювання  раціонального використання і  охорони вод.
     5). Стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод.
     6). Заборона введення в дію підприємств,  споруд та інших об’єктів, що  впливають на стан вод. 
 
 

        

        

       
       
        
 
 

    Відповідальність  за порушення водного  законодавства
     Відповідальність  в екологічному праві є важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об’єктів і охорони довкілля, яка, в свою чергу, має на меті покарання винних, припинення і попередження порушень законодавства у галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища, а також поновлення порушених прав власників природних ресурсів і природокористувачів тощо.
     За  порушення водного законодавства  застосовуються традиційні види відповідальності: цивільна (майнова), адміністративна, дисциплінарна,  кримінальна.
     Дисциплінарна відповідальність являє собою різновид юридичної відповідальності, який настає за еколого-правові проступки, що пов’язані з неналежним виконанням службових обов’язків посадової особи. Законодавство України не встановлює конкретного переліку дисциплінарних проступків у галузі екології, за які настає дисциплінарна відповідальність. Видами дисциплінарних стягнень згідно зі ст. 147 Кодексу Законів про працю України від 10.12.71 є догана і звільнення з роботи.
     Дисциплінарна відповідальність у сфері екології настає за екологічні правопорушення, вчинені працівником у процесі  виконання ним службових обов’язків, встановлених правилами, статутами, положеннями, правилами внутрішнього трудового  розпорядку.
     Дисциплінарне стягнення може накладатися за правопорушення незалежно від настання екологічних наслідків, лише за формальним складом, тобто за одним лише фактом вчинення правопорушення.
     Адміністративна відповідальність у сфері екології настає за скоєння еколого-правових проступків. Адміністративні стягнення покладаються на юридичних і фізичних осіб, які мають різний статус: посадових осіб, громадян за порушення загальнообов’язкових правил поведінки, загального порядку щодо використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки, встановлених для всіх громадян, незалежно від місця і характеру їх роботи.
     Згідно  з Кодексом України про адміністративні  правопорушення адміністративними  стягненнями, що застосовуються до винних у порушенні вимог екологічного законодавства, є: попередження; штраф; конфіскація знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є особистою власністю порушника; вилучення незаконно добутих об’єктів природних ресурсів; позбавлення права заняття певним видом діяльності у галузі екології (наприклад, правом полювання). У ст.48 гл. 6 КУпАП зазначено: «Самовільне  захоплення  водних  об'єктів або самовільне водокористування,  переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від  трьох  до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і  на  посадових осіб - від п'яти до  восьми  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян.»
Згідно  ст.. 60 КУпАП: «Забір води з порушенням планів водокористування,  самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне  використання  води (добутої або відведеної  з водних  об'єктів),  порушення правил  
ведення первинного обліку кількості вод, що забираються  з  водних  
об'єктів і  скидаються  до  них,  та  визначення  якості  вод,  що  
скидаються, - тягнуть за собою накладення  штрафу  на  посадових  осіб  від  
п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

     Повноваження  щодо притягнення до адміністративної відповідальності мають такі органи: органи Державного комітету України по водному господарству розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням правил використання, охорони водних ресурсів; органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України (Міністерства екології та природних ресурсів України) розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 47—50, 52—55, 57—74, 76—91.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.