Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Нежынская культура

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 18.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 4. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     НІЖИНСЬКА  КУЛЬТУРА
     ПЛАН
     Вступ.
    1. Історичний розвиток міста Ніжина.
    2. Культурні надбання Ніжина.
     Висновки.
     Література.
     Вступ
     Ніжин — місто України, яке багато в чому зберегло планування та забудову XVII-XVIII ст. і характерні риси свого історичного минулого.
     На  правому березі Остра (урочище «Городок») збереглися сліди курганних могильників і городища періоду Київської Русі.
     У 2-й половині XVII ст. Ніжин, згідно зі статусом полкового міста, забудовували цегляними спорудами.
     Земляні вали, що краями спиралися в береги Остра, ще наприкінці XVIII сторіччя стали затісними для зростаючого міста. Отож коли на початку XIX століття український поміщик князь О.Безбородько почав будувати Ніжинську гімназію вищих наук, місцем для останньої було обрано садибу Безбородьків на правому березі Остра. Річку в межах міста перетворили на канал (18091812), береги якого єднав дерев'яний міст, названий згодом Ліцейським.
     Найдавнішими  архітектурними пам'ятками є Миколаївський собор, Благовіщенський собор (17021716) та ансамбль грецьких храмів — Михайлівська, Всіхсвятська та Троїцька церкви. Ці храми, а також багато інших культових споруд входять до святинь Ніжинськлї єпархії та внесені до пам`яток архітектури, що перебувають під охороною деожави.
     Крім  культових споруд, у місті збереглося чимало пам'яток часів розквіту торгівлі: мальовничі кам'яниці з кованими дверима й віконницями (більш ранні), крамниці з мезонінами й просторими торговельними залами (пізніші), криті масивні рундуки і класицистичні павільйони на широкій базарній площі, де й досі вирує у базарні дні ніжинський ринок.
     У місті є краєзнавчий музей, картинна галерея, музей ім. М. В. Гоголя, єдиний в Україні комплекс поштової станції XVIII століття (в одному з колишніх флігелів розміщений Музей кінної пошти України), музей древньої і рідкісної книги, будівля аптеки ніжинського грека Михайла Лігди.
     1. Історичний розвиток міста Ніжина
     Ніжин після Чернігова найкрупніше  місто Чернігівської області. Тут  мешкає 76 тисяч осіб, це промисловий  та культурний центр.

     Історія Ніжина нараховує понад тисячу років, а заснування його науковці пов‘язують з містобудівельною діяльністю київського князя Володимира Святославовича (кінець Х ст.).

     Вперше Ніжин згадується у літописі “Повість минулих літ” за Іпатіївським списком (1078 р.). У давнину назва його змінювалась від “Нежатин” і “Уненеж” – до сучасної назви “Ніжин”, яка вперше з‘явилась у документах другої половини ХІУ ст.

     Існує багато легенд щодо походження назви  міста.  
Назва Нежатин за легендою походить ще від часів татаро-монгольських навал. Перекази говорять, що усі чоловіки пішли на війну із загарбниками, і коли вони повертались з поля бою то їх зустріли нежаті ниви із осипавшимя зерном. З тих пір говорить легенда і з’явилась назва «Нежатин» - незжата нива.

     У передмісті можна побачити Ніжин  – озеро: у давні часи на його берегах стояв посад, і науковці стверджують, що то і був літописний Нежатин, одна з фортець на північному сході Київської Русі. Під час монголо – татарської навали води озера заховали місто і всіх його мешканців – і відтоді лише раз на рік, у ніч на Великдень, Нежатин підіймається на поверхню води.

     Іще за однією легендою назва міста походить від слова «нежить» - одна із назв рослинних або тваринних духів, що вмирають в ніч на Івана Купала.  
А ще говорять, саме на місці нинішнього Ніжина багато років тому сидів відомий усім билинний Соловей-Розбійник. В билині про Іллю Муромця говориться, що сидів Соловей акурат між Києвом і Черніговом. Якщо подумати й підрахувати кілометраж - одержимо місто Ніжин.

     Відомо  що в домонгольські часи Ніжин  був укріпленим населеним пунктом. У 1239 році його зруйнував хан Менгу дорогою на Чернігів. Відродилося місто у XIV столітті вже у Великому князівстві Литовському. На початку XVI століття після литовсько-московської війни Ніжин у складі Чернігово-Сіверського князівства відійшов до Московії. А в 1618 році, згідно із Деулінською угодою, вся Сіверщина разом із Черніговом та Ніжином опинилася у складі Київського воєводства Речі Посполитої.
     У 1625 році Ніжину було надано Магдебурзьке право та герб із зображенням Юрія Змієборця. В місті почало формуватись самоврядування на чолі із війтом. Тоді ж Ніжин став центром староства.
     В першій половині XVIІ століття на основі залишків укріплення часів Київської  Русі на лівому березі річки Остер  поляки збудували дерев’яно-земляну  фортецю з 11 вежами. Пізніше, вже  за російської влади, фортецю укріпили бастіонами, а всередині збудували земляну цитадель увінчану високим частоколом. На баштах цитаделі (замку) було встановлено 10 гармат.
     Існувала  Ніжинська фортеця до початку  ХІХ століття. Тоді вона втратила своє фортифікаційне значення й була скасована. Територію замку віддали під ринок. Зараз ще простежуються вали замку біля річки Остер.
     У 1648 році Ніжин став одним із найбільш значних осередків козацтва на Лівобережжі. Він став центром великого козацького полку (10 тисяч козаків) і брав активну участь у Визвольній війні.
     В період Руїни Ніжин продовжував  відігравати одну з провідних  ролей у козацькому житті Лівобережжя. Тут відбулося кілька антимосковських  повстань (одне з них жорстоко придушив московський воєвода Ромоданівський спаливши потім місто).
     У 1663 році у Ніжині відбулася подія  яка мала важливе історичне значення для всієї України – Чорна  рада. Це була загальна козацька рада в  якій право участі й голосу крім козаків надавалося «черні» - селянам  та міщанам. Такі ради відбувалися дуже рідко й лише у виключних випадках – коли між старшинами був розбрат. Ніжинська Чорна рада була найбільш відомою з усіх. Її перебіг прекрасно висвітив у своєму романі Пантелеймон Куліш.
     У другій половині XVII та у XVIII ст. провідну роль у житті Ніжина почали відігравати греки, яких запросив у місто на поселення ще у 1657 році Богдан Хмельницький. У 1675 році греки заснували у Ніжині свою колонію. Вони створили власні: магістрат, суд, церкву, школу. А у 1696 році було засноване Грецьке торгове братство.
     Греки визначили торговий розвиток Ніжина. Майже на століття місто стало  головним торговим полісом Лівобережжя. Тут організовувались великі ярмарки, які тривали по кілька тижнів. На ярмарках торгували найрізноманітнішими  товарами, але особливим попитом користувалися знамениті ніжинські огірки.
     Ніжинські огірки – це огірки особливого сорту, насіння яких було завезене греками. Вихідці з Еллади розводили цей  овоч в околицях Ніжина й засолювали за особливим рецептом. Нині сорт огірків  який був завезений греками і в результаті селекції отримав назву ніжинський, вважається втраченим.
     Ніжинська колонія греків залишила у спадок після себе не лише рецепт огірків, але й численні пам’ятки архітектури: церкви, житлові будинки, крамниці, кав’ярні, аптеки.
     У 1-й половині ХІХ ст. Ніжин стає освітнім і науковим центром України. Початкова освіта у місті розвивалася ще до XVII ст. (першу школу відкрито 1687 року) — парафіяльні школи, школа грецького братстватва, мале народне та повітове училище давали перші знання ніжинцям.
     На  початку XIX ст. український поміщик, князь О.А. Безбородько, виконуючи  волю брата І. Андрійовича, розпочав будівництво Ніжинської гімназії вищих  наук. Граф Ілля Безбородько був значним землевласником на Ніжинщині. У 1805 році на території своєї ніжинської садиби він розпочав будівництво розкішного палацу, яким керував архітектор Алоіз Руска. Цей палац та вся територія садиби згодом була передана навчальному закладу, що в майбутньому неодноразово перейменовувався. Це була і гімназія вищих наук, і юридичний ліцей, і фізико-математичний ліцей, і історико-філологічний інститут, і педагогічний інститут. Нарешті у 2004 році заклад отримав статус державного університету.

     Ніжин славний видатними людьми, які  в свій час народилися або проживали в ньому.

     У Ніжині народилися: актор Марк Бернес, полководець Петро Вітгенштейн, художник Микола Самокиш. У Ніжинській гімназії вищих наук учився великий  письменник Микола Гоголь із 1821 по 1828 рік.  
У Ніжині жила й працювала народна артистка України Марія Заньковецька.  
З Ніжином зв'язані імена відомих учених академіків Ю. М. Соколова, , А. А. Прочанина (1881-1946), Корноухова М. В., конструктора космічних кораблів С. П. Корольова. У Ніжині народився й провів роки дитинства Ю.Ф.Лисянский (1773-1836), відомий мореплавець, капітан першого рангу, один з керівників першої російської кругосвітньої подорожі, що він зробив разом з И. Ф.Крузенштерном в 1803-1806 р. на кораблях "Надія" й "Нева".  
Можна довго перечислять видатних діячів, художників, письменників і вчених життя яких тим чи іншим чином пов’язане з історією міста.  
І от саме ж певними епізодами життя цих людей пов’язано багато легенд міста Ніжина.

     Історія міста Ніжина також багата на імена видатних діячів Української Православної Церкви. Серед них - і брати Яворські: митрополит Стефан та протоієрей Павло. Перший був намісником Патріаршого престолу Росії, а другий - настоятелем Ніжинського Свято-Миколаївського собору. Разом вони збудували у Ніжині чудовий чоловічий Благовіщенський монастир...
     2. Історичні будівлі міста Ніжина
     Ніжин по праву вважають одним з мальовничих  міст Лівобережної України. Ще й тепер, незважаючи на десятиліття богоборства  та нищення церковних споруд, воно вражає величністю та численністю храмів. Справжніми окрасами історичного центру стародавнього Ніжина ось вже близько трьох століть залишаються архітектурні перлини - церкви Архістратига Михаїла та Всіх Святих, які утворюють єдиний історико-культурний комплекс.
     Не  можемо не згадати і про Миколаївський собор, розташований по вулиці Гоголя. Колись в кінці вулиці була фортеця. Над брамою прикріплена ікона Святого Миколая. Ця ікона, за легендою, захистила ніжинців від нападу турків, що прийшли завоювати місто. Але сили були нерівні, жителі міста сховались за стінами.
     Турки вже святкували перемогу, але серед білого дня з ікони у вороже військо полетіли блискавки і почувся грім. Зрозумівши, що місто охороняє Миколай Мирликійський (в Туреччині його також дуже ша- 
нують), військо відійшло від міста без жодного пострілу.

     За  іншою ж легендою, в цьому храмі Богдан Хмельницький вінчався з ніжинською красунею Ганою Золотаренко.
     Благові?щенський  собо?р, Храм Благовіщення Діви Марії, Богородичний Назарет — споруджений за проектом московського будівничого Г. І. Устинова. Він відрізняється від інших тим, що в основі плану собору лежить хрест із рівними за довжиною раменами, на жодному з них немає традиційної півкруглої вівтарної апсиди.

       Взагалі у місті Ніжині розташоване багато православних храмів ХІІ – ХіХ ст. Це і храм великомученика Георгія Побідоносця (початок XIX століття), і Грецька Михайлівська церква (1719), і Богоявленська церква— побудована 1721 році на території колишнього Ніжинського замку, Троїцька церква (1733), Церква Іоанна Богослова (1752),і  Однобанна споруда - Церква Василя (XVIII ст.), і Спасо-Преображенська церква (1757), і Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1757), і Введенський жіночий монастир (XVIII—XIX ст.) - типовий для монастирів строгий стиль, позбавлений яких-небудь прикрас, і Введенський собор (1775) - собор однойменного жіночого монастиря. Побудований у 1775 році на місці згорілого дерев'яного монастиря.

     Такої кількості православних церков на квадратний кілометр, як у Ніжині, мабуть, більше немає ніде. Навіть столиця північної області Чернігів поступається своєму районному центру за концентрацією храмів.
     Також у Ніжині збереглися й інші старовинні споруди: житловий будинок грецької колонії, будинок служб в комплексі міської садиби та будівля окружного суду, ХVIIІ ст, будинок жіночої гімназії А.Ф. Крестинської (буд. Самохіної), 1-а пол. ХІХ, Грецьке Олександрівське Училище, 1817 р, панський будинок в міській поміщицькій садибі, 1820 р., будинок купецького зібрання (1894 р.), кав'ярня грека Стефаньєва ХVIIІ ст., історико-культурний комплекс ніжинської пошти (1870-і рр.), та інші.
       Одна із перших на Лівобережній  Україні аптека. Заснована 1777 року відставним лікарем Ізюмського гусарського полку ніжинським греком Михайлом Лігдою. На базі цієї аптеки діючий музей-аптека.
     Пам'ятка архітектури початку XX століття - будинок електростанції. Будувався з 1914 по 1916. Автор споруди, відомий художник і архітектор О. Г. Сластіон надав фасадам характерних рис української народної архітектури: вежа з заломами й широко звисаючим дахом, полив'яні керамічні вставки в дусі народної орнаментики тощо.
     За  підрахунками фахівців, у місті є до 300 історичних будівель, з яких понад 70 мають велику культурну та історичну цінність. На державному обліку перебуває 6 пам'яток археології, 55 — історії, 12 — монументального мистецтва. 

     3. Культурні надбання Ніжина
     Ніжин має давні славні освітні традиції — свого часу, у царській Росії, Ніжин був єдиним повітовим містом імперії, де діяв вищий навчальний заклад.
     На  початку XIX століття український поміщик, князь Олександр Андрійович Безбородько, виконуючи волю померлого брата Іллі Андрійовича, почав будувати Ніжинську гімназію вищих наук, місцем для останньої було обрано садибу Безбородьків на правому березі Остра Ніжина. Головний навчальний корпус будував (1805—1817 pp.) академік архітектури А. І. Руска, і 1820 року відбулося урочисте відкриття гімназії, за статутом прирівняної до університету. У Росії на той час подібними закладами були: Царськосельський (Петербург) та Рішельєвський (Одеса) ліцеї. З 15 жовтня 2004 - Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя.

     В (XVIII ст.) у Ніжині працювала Грецька школа, цей навчальний заклад виховував не тільки виходців з Греції. В ньому навчались відомі український історик М. М. Бантиш-Каменський (17371814), український письменник, церковний і культурний діяч Г.Кониського.

     У бібліотеці школи були венеціанські видання 1504 року риторичних творів Демосфена, видання XVI століття творів Платона, Гомера, Софокла.
     В теперішній час у місті діє  розгалужена система освітніх закладів, що крім дошкільних і загальноосвітніх (шкільних) включає низку закладів освіти нового типу, позашкільні заклади  освіти; у місті можна здобути  спеціальну і вищу освіту.
     Театральне мистецтво у Ніжині має добрі традиції — творчинею першого напівпрофесійного і майже стаціонарного театру в місті була славетна Марія Заньковецька. Це був Ніжинський народний театр, що діяв у 191822 роки, його змінила Ніжинська державна драматична студія (192234). До Другої Світової війни місто мало (від 1906 року) свою власну театральну сцену — Ніжинський літній театр.
     І у сьогоденні культурне життя Ніжина є насиченим і різноманітним — представлене міським драматичним театром ім. М.Коцюбинського та закладами культури клубного типу.
     У Ніжені працює Будинок культури, хореографічна школа, музична школа, коледж культури і мистецтва імені Марії Заньковецької та інші культурні заклади. 
     Крім  дитячого хору «Сяйво» іншими відомими творчими колективами Ніжина є лауреат  Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів Молодіжний хор «Світич» НДУ ім. М.Гоголя, (створений 1993 року Л.Ю. Шумською та Л.В. Костенко), Ніжинський дует баяністів, Лауреат Міжнародних та Всеукраїниських фестивалів молодіжний фольклорний гурт «Народна криниця» та зразковий ансамбль бального танцю «Ритм».
     Починаючи з 2002 року у місті, на базі Ніжинського державного університету ім. М.Гоголя, щороку відбувається Всеукраїнський юніорський конкурс вокальної, диригентської та інструментально-виконавської майстерності, 2008 року було проведено перший фестиваль «Ніжинський грудневий хор-фест».
     Історія музейної справи в Ніжині налічує  понад століття (від 1902 року). Першим прототипом міського музею стала «Гоголівська кімната», яку влаштували з нагоди Гоголівських свят у місті, а вже першим публічним міським музеєм — Музей історії мистецтва та етнографії (відкрито 1920-го, але за 3 роки зачинено), за СРСР деякий час діяв Ніжинський окружний музей, закритий з посиленням тоталітарного сталінського режиму, і лише 1967 року свої двері відчинив головний музей Ніжинщини — Ніжинський краєзнавчий музей, музей М. Гоголя — у центральному корпусі університету (будинок Ніжинської гімназії вищих наук), музей історії університету у центральному корпусі університету.
     В центрі Ніжина, на другому поверсі  старовинної будівлі колишнього купецького зібрання, де зараз розташувалася  фундаментальна бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, знаходиться Музей рідкісної книги, який у 2 невеликих залах репрезентує 2,5 тисячи цікавих експонатів з книжкового зібрання університету, картинна галерея у центральному корпусі університету
     Серед експонатів Музею є й книга-рекордсмен — запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря, подарунок рідного брата С. Яворського — Федора. Це – величезного розміру фоліант, що важить майже 18 кілограмів, деякі сторінки цього унікального видання від руки розфарбовані кольоровими фарбами, заголовки — визолочені.
     У Ніжині зберігся єдиний в Україні  комплекс будівель поштової контори  ХVІІІ ст. За матеріалами архівів  відтворено поштовий двір. В одному з флігелів розміщена експозиція музею, присвячена розвитку кінної пошти України з періоду Київської Держави до кінця XIX ст. В основу експозиції покладено фондові колекції Ніжинського краєзнавчого музею та безцінну збірку відомого колекціонера - мецената та почесного громадянина Ніжина 0.М.Лазаренка.
     Тут можна дізнатись про те, як доставляли князівські грамоти гінці, як везли донесення козаки Війська Запорізького, про роль українських гетьманів у розвитку пошти України, про те, яким було місто Ніжин у XIX на початку XX ст. на поштових листівках. В експозиції вперше представлені оригінальні колекції речей дорожного побуту, поштові приладдя: чорнильні прибори XIX - XX ст., піддужні дзвіночки, підсвічники, колекції поштових марок Росії і України.
     Славу Ніжина складають майстри образотворчого мистецтва — у картинній галереї експонуються картини місцевих художників О. Якимченка, В. Доброліжа, С. Шишка; у теперішній час (2-а пол. 2000-х рр.) у місті плідно творять митці С.Рибак, О.Кошель, В.Лясковський, П.Паладич, М.Русаков, В.Ісаєнко, В.Домбровський, В.Оліфіренко. Є в місті і майстри народних промислів — вироби ніжинських гончарів, вишивальниць, різьбярів тощо можна придбати, в т.ч. і на щорічному Покровському ярмарку.
     Близько чверті сотні ніжинських пам'ятників і пам'ятних знаків є значним показником як для міста такої величини.
     У Ніжині встановлено пам'ятники, як славетним уродженцям та діячам, життя чи діяльність яких пов'язані з містом, так і на честь знаменних або трагічних подій національної історії — Т.Г.Шевченку, М.Заньковецькій, Ю.Лисянському, Б.Хмельницькому, «Дзвони Чорнобиля», Жертвам Голодомору та політичних репресій і багато інших.
     Ніжин пишається першим за часом створення  не лише в Україні, а й у цілому світі пам'ятником Миколі Гоголю.
     Також, відносно нещодавно (наприкінці 2005 року), в місті з'явився дуже оригінальний пам'ятник місцевій «знаменитості» — ніжинському огірку.
     У Ніжині українська культура пустила міцне глибоке коріння. У ментальності й поведінці ніжинців мимоволі впадають в око типово українські прояви. Приміром, індивідуалізм, гордість, яку в Галичині називають гонором, побожність... Щороку 14 жовтня, на Покрову, тут відзначають храмове свято, хоч ця традиція загублена у багатьох селах Центральної та Східної України!
     Фактично  не тільки у радянські часи, а  й впродовж кількох останніх століть  Ніжин був центром спротиву, опору  проти поневолення, насаджування чужих  культур, зрештою, кітчу. Доказом того є вцілілі культові споруди у стилі українського бароко, чепурні будинки, які, хоч заможні українці й будували для себе, однак споруджували на віки. І те, що сучасний райцентр не став культурною провінцією, — частково надбання попередніх десятиліть й століть. Відбувалася своєрідна ретрансляція інформації від покоління до покоління, яка відчутна й зараз. Тому місто інтелектуально-духовно живить наш та інші народи.
     Висновки
     Замріяний, зачарований Ніжин вабить до себе, насамперед, творчі особистості і  неспішно піднімає перед ними завісу таємничого. Він наділяє їх неприборканою фантазією, променистою енергією. Тож не дивно, що з Ніжином пов’язано долі багатьох непересічних особистостей.  
Ніжин – місто давніх традицій, з давньою історією. Недарма про нього існує надзвичайно велика кількість легенд.

     Сучасні ніжинці впевнені, що все їхнє місто  оповите містичними історіями. Недарма ще Миколу Гоголя воно надихало на розповіді про відьом. Ну, а нечисть не змусить на себе чекати. Можете бути впевнені, що на старовинних вулицях ви обов’язково натрапите на… будинок з привидами.
     В одному з колишніх передмість Ніжина – Магерках – розташована давня Хрестовоздвиженська церква.
     Микола  Гоголь, будучи студентом гімназії вищих наук імені князя Безбородька, часто навідувався сюди, записував народні пісні та сказання зі слів місцевих жителів. Саме тут він почув жахливу історію, що лягла в основу повісті «Вій». Жителі розповідали легенду про те, що відбувалося в Хрестовоздвиженському храмі.
     Якось там поставили на ніч домовину, в якій лежала панночка. Але повірити в те, що вона померла, було важко: вуста не втратили кольору, а на щоках був рум’янець. Відспівувати покійницю запросили молодого 
семінариста. Та панночка, мабуть, просто спала летаргічним сном.

     Відомо  тільки, що коли вона прокинулася, – серце семінариста не витримало, так і помер він посеред церкви. А от що було з панночкою далі, легенда замовчує.
     Ще  одна легенда пов’язана з хрещеницею та коханою гетьмана Мазепи Мотрею Кочубей, яка нібито прийняла постриг  у ніжинському Введенському монастирі після того, як гетьман втік в Молдову з поля битви під Полтавою. Подейкують, що саме в одному із храмів міста, до речі, збудованому за кошти Мазепи, прозвучала анафема гетьману за зраду Петру I і союз зі шведами.
     Взагалі, з історією Ніжина пов’язані життя і творчість багатьох відомих особистостей. У ньому народилися церковний діяч Іван Максимович, ректор Київської академії Георгій Кониський... Тут побували Іван Величковський, Стефан Яворський, Іван Котляревський, Олександр Пушкін, Михайло Лєрмонтов, Тарас Шевченко, Марко Вовчок з Лесем Мартовичем, Марія Заньковецька, Марко Кропивницький, Микола Садовський... Подекуди вціліли й будинки, в яких вони зупинялися. Цікаво, що центр стотисячного Ніжина переважно одноповерховий. У місті збереглися цілі квартали із забудовою XIX — початку ХХ століть. Тут можна знімати історичне кіно! Вулиці вимощені старою бруківкою. Одне біля одного — перукарні, магазинчики, кафе, ательє, ремонт взуття й бюро ритуальних послуг... Через таке близьке сусідство трапляються навіть курйози. Наприклад, на внутрішніх дверях магазину тканин почеплена вивіска «Зачинено», а знадвору висить готовий вінок для похорон... Здається, з глибини скверика двозначність ситуації зауважує Гоголь, увічнений у мармурі. Він був, як вiдомо, справжнім цінителем тонкого гумору та іронії. У місті кілька пам’ятників письменнику. Але це погруддя особливе. Якщо дивитися на нього з правого боку, видно профіль автора скульптури Пармена Забіли.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.