На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Природної монополї як ринкової структури

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Вступ

      В основу виникнення монополій покладено  об'єктивний процес розвитку продуктивних сил наприкінці XIX – початку XX ст. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагає адекватної виробничої бази у вигляді великого машинного виробництва. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорюється процес витіснення дрібних підприємств в певних галузях.
      Технічні  переваги дають змогу краще організувати виробничий процес, що разом з економією на загальних витратах, високою продуктивністю праці, розширенням можливостей у використанні кредиту сприяє розвитку великих підприємств і поступово збільшує їх роль у промисловому виробництві.
Розвиток концентрації й централізації капіталу і виробництва на основі вільної конкуренції спричинив якісні перетворення у господарській системі. Основна частина суспільного виробництва виявилася зосередженою на небагатьох великих підприємствах, конкуренція між якими мала руйнівний характер і загрожувала негативними наслідками. Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, мати змогу встановлювати високі ціни на товари й отримувати максимальний прибуток, великі підприємства стали об’єднуватися, утворюючи монополістичні об'єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія. Вона заперечувала ринкову стихію і внесла елемент свідомого регулювання ринкових відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів монополізації був проведений у широковідомій праці
В.І. Леніна "Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму".
      Для природної монополії характерні відсутність досконалої конкуренції на ринку, де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів, які внаслідок своєї чисельності не можуть протидіяти узгоджено.
      Таким чином, вказані вище причини, враховуючи трансформаційні процеси в економіці України, зумовлюють актуальність дослідження роботи.
      Об’єктом  дослідження роботи є галузеві ринки в економіці.
      Предмет дослідження – природна монополія як ринкова структура.
      Метою роботи є теоретико-практичне дослідження природної монополії як ринкової структури.
      Для виконання цієї роботи було поставлено такі завдання:
    навести загальну характеристику природної монополії;
    розглянути види природної монополії;
    дослідити особливості ціноутворення на ринку природної монополії.
    розглянути державне регулювання природних монополій.
      Методи  дослідження: графічний аналіз (побудова моделі природної монополії), порівняльний (порівняння регулювання природних монополій в Україні та інших країнах), оптимізаційний (вибір ціни й обсягів виробництва).
    Структура роботи: вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел.
    У першому розділ розглядається характеристика природної монополії. У другому розділі досліджується ціноутворення природної монополії. Третій розділ присвячений проблемам регулюванню природної монополії.
 

Розділ 1. Загальна характеристика Природної монополії

      1.1. Характерні риси  Природної монополії

      Розглянемо  спочатку загальні особливості монополії  як ринкової структури. До характерних  рис природної монополії відносять наступні:
    Єдиний продавець на ринку. Якщо продукцію виробляє тільки одна фірма, вона уособлює цілу галузь. З цієї ознаки випливають всі інші.
    Виробництво специфічного однорідного продукту, який не має близьких і досконалих замінників. Це означає, що для покупця не існує прийнятних альтернатив: він змушений або купувати потрібний товар у монополіста, погоджуючись з його умовами, або зовсім відмовитись від споживання цього товару. В зв'язку з унікальністю продукту монополісту немає потреби вдаватись до реклами, щоб стимулювати попит. Наприклад, комунальні служби – постачальники води, газу, електроенергії мають певне коло покупців, які споживають стільки, скільки потрібно для цілковитого задоволення їх потреб. Якщо монополія продає предмети розкоші, наприклад, коштовності, вона може вдаватися до реклами, проте лише щоб заявити про себе.
    Ринкова влада ситуація "price maker " – означає спроможність продавця як єдиного виробника товару, а за умов монопсонії – покупця як єдиного споживача впливати на ціну товару. Монополіст перебуває в унікальному становищі – йому не потрібно зважати на конкурентів, їх у нього просто немає, ніхто не може перехопити ринок або його частку. Монополія випускає і контролює весь сукупний обсяг продукції, тому може диктувати ціну, збільшуючи або зменшуючи її пропонування.
    Заблокований вступ у галузь. Відсутність у монополіста прямих конкурентів значною мірою пояснюється існуванням перешкод для вступу в галузь інших фірм. Бар'єри вступу можуть виникати внаслідок різних причин – економічних, технічних, юридичних тощо. Щоб перекрити новим конкурентам доступ до галузевого ринку, ці бар'єри повинні бути досить високими, інакше монополія перетвориться на олігополію, де владу над ринком будуть поділяти кілька фірм.
      Бар'єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. У відповідності до причин появи виділяють кілька форм бар'єрів.
      Бар'єри, створені економією  від масштабу. У деяких галузях технологія дозволяє досягти ефективного виробництва тільки тоді, коли підприємства будуть дуже великими, тобто існує значний ефект масштабу. У галузях, де ефект масштабу явно виражений, а конкуренція неприйнятна, виникають природні монополії. Це стосується підприємств комунального обслуговування (електричні, газові компанії, громадський транспорт, підприємства зв'язку, водопостачання і т.п.). Для суспільства було б невигідно мати кілька малих фірм для забезпечення населення водою чи електроенергією. У цих галузях дуже великі витрати на устаткування, яке розраховане на пікові навантаження. Неповне його використання значно підвищує витрати на одиницю продукції. Лише природні монополії мають низькі витрати, їм вигідно розширювати виробництво. Тому держава, як правило, доручає обслуговувати населення одній фірмі, але залишає за собою право контролю над цінами і якістю продукції.
      У деяких випадках розвитку монополії  сприяє розмір ринку, наприклад, у невеликому містечку одній фірмі легше зосередити у себе виробництво певного товару.
      Бар'єри  для вступу в галузь створює також  держава. Захищаючи права винахідників, держава видає патенти. Фірми, що мають успіхи в науково-дослідній роботі або купують патенти у винахідників, знаходяться у більш вигідному становищі, здатні посилювати свої позиції на ринку. Великі прибутки можуть використовуватись для розробки нової продукції, яка також патентується.
      Обмеження до вступу в галузь виникають і  внаслідок надання державою ліцензій на здійснення певної діяльності: телевізійного та радіомовлення, забезпечення перевезень або постачання певного продукту. У багатьох країнах. існує державна монополія на продаж алкогольних та тютюнових виробів.
      Власність на важливі види сировини також може слугувати бар'єром входження. Наприклад, в алюмінієвій промисловості контроль над родовищами бокситів дозволяє фірмі довго втримувати своє монопольне положення.
      Блокування  нових конкурентів може також  здійснюватись методами, які одержали назву "нечесна конкуренція". Це такі прийоми, як тиск на постачальників ресурсів, на банки з метою перекрити доступ до сировинних та кредитних ресурсів, переманювання персоналу, різке зниження цін з метою доведення суперника до банкрутства. Багато з них вважаються незаконними, але часто досить важко встановити межі законності чи незаконності того чи іншого прийому в конкурентній боротьбі.
      Бар'єри  входження не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді. Так, патентні переваги можуть бути зняті  іншими розробками, які дають нову продукцію, здатну замінити патентований товар. Можуть бути знайдені нові джерела  сировини. Тому монополії в сучасній дійсності рідкісні, переважно підтримуються  державою.
      Таким чином, на противагу конкурентному  ринку є ринок природної монополії (монопольний ринок), тобто такий, де виробники представлені виключно одним продавцем. Це накладає досить суттєвий відбиток на модель прийняття виробником рішення про обсяги виробництва, що максимізують його прибутки. Пізнання цієї моделі разом з розглянутою уже моделлю поведінки виробника на конкурентному ринку дає змогу з'ясувати механізми прийняття відповідних рішень на ринках монополістичної конкуренції та олігополії.
      Монополізація ринку може досягатися:
      1) Зростанням фірми за рахунок  капіталізації прибутку, банкрутством  конкурентів, їх поглинанням до  досягнення фірмою повного панування  у галузі.
      2) Об'єднанням капіталів на добровільних  засадах і перетворенням такого  об'єднання на панівного виробника.  Форми монополістичних об'єднань, зокрема, такі:
    картель, як досягнення угоди про розподіл ринків збуту, цін та квот виробництва за умови збереження кожним учасником виробничої та комерційної самостійності;
    синдикат, як створення учасниками, що зберігають виробничу самостійність, спеціального спільного підрозділу, який здійснює постачально-збутові операції для всіх членів об'єднання;
    трест, в якому об'єднуються самостійні підприємства однієї галузі, втрачаючи і комерційну, і виробничу самостійність.
      Типовий приклад природної монополії – муніципальні комунальні служби. Фірми стають природними монополіями завдяки економії від масштабу.
      Якщо виробництво будь-якого обсягу продукції однією фірмою обходиться дешевше, ніж декількома, то дана галузь – природна монополія.
      Природна  монополія представлена звичайно великими підприємствами з найвищою продуктивністю і мінімальними витратами. Довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. Такі умови відображають, наприклад, автомобільна, сталеливарна галузі виробництва.
      При цьому потрібно пам'ятати, що зростання масштабів виробництва має межі. Негативний ефект зростання масштабів виникає через складність управління крупномасштабним виробництвом. Щоб уникнути негативних наслідків, багато які великі фірми вважають за краще відділяти від себе різні підрозділи, що володіють автономією і конкурентноздатністю.
      Друга причина існування монополій  – виняткове право даної компанії на володіння яким-небудь рідкісним і важливим ресурсом. Хрестоматійний приклад – діяльність компанії "Де Бірс", яка вже давно монопольно володіє найбільшими алмазними рудниками в Південній Африці і тому контролює світовий ринок алмазів.
      Третя причина – держава створює  бар'єри для вступу нових виробників, видаючи патенти і ліцензії. Патенти  зіграли велику роль в розвитку таких  фірм як "Ксерокс" і "Істман Кодак", "Соні" і "Полароїд" і т. д. Монопольне становище, закріплене патентом, служить чинником посилення монопольної влади.
      Продавець володіє монопольною владою над  ринком, якщо він може підвищувати ціну на свою продукцію шляхом обмеження власного обсягу випуску.
      У деяких випадках уряд залишає за собою  монопольне право на виробництво  і реалізацію продукту, наприклад, тютюну або спиртних напоїв. Прикладом є історія горілчаної монополії в Росії.
      У реальному житті монопольними вважаються ринки, на яких одна фірма може виробляти  лише 80% продукції галузі, а решту  забезпечують дрібні виробники; у продукції монополії можуть існувати деякі замінники. Однак ми будемо розглядати модель монопольного ринку, де існує єдиний постачальник продукту, що не має близьких замінників. Такий ринок називається природної монополією.
      Становище фірми-монополіста докорінно відрізняється  від становища фірми в умовах ринку досконалої конкуренції. Основною відміною є можливість впливати на ринкову ціну. У той час як конкурентна фірма приймає ринкову ціну як величину об'єктивно задану, що встановлюється внаслідок взаємодії безлічі продавців і покупців, монополія сама призначає ціну на свою продукцію. При цьому монополіст може як продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, так і призначати для кожної групи споживачів іншу. Розглянемо спочатку модель поведінки монополії з єдиною ціною, або простої монополії.
      Можливість  призначати ціну не означає, що максимізуючий  прибуток монополіст буде прагнути встановити її на якомога вищому рівні. Оскільки монополія уособлює галузь, вона стикається з кривою ринкового попиту. Ця крива є типовою спадною і чітко визначає множину співвідношень між ціною і обсягом попиту, тому довільне маніпулювання цінами неможливе. Якщо монополіст підніме ціну, він втратить частину покупців, обсяги продажу зменшаться. З іншого боку, встановивши певний рівень виробництва, монополіст одночасно вибирає ціну, – її вказує крива попиту.
      Якщо  порівняємо монополію з конкурентною фірмою, то одразу побачимо різницю  в умовах максимізації прибутку. Перш за все, попит на продукцію конкурентної фірми абсолютно еластичний, – за однією і тією ж ціною фірма може продати стільки продукції, скільки захоче (рис. 1.1, а). Монополія ж, маючи спадну криву попиту, змушена з кожною додатковою одиницею продажу зменшувати ціну на весь обсяг продукції (рис. 1.1, б). Таким чином, прибуток конкурентної фірми обмежується ринковою ціною, а прибуток монополії – попитом споживачів.

Рис. 1.1. Криві попиту на продукцію конкурентної фірми і монополії
      Відміни стосуються також пропонування. Пропонування конкурентної фірми прямо залежить від рівня ринкової ціни: підвищення ціни сигналізує, що з'явились нові можливості для максимізації прибутку, і спонукає до розширення виробництва. Тому крива пропонування конкурентної фірми має позитивний нахил. У монополії такої залежності між рівнем ціни та обсягом випуску немає. Вона визначає випуск, орієнтуючись на криву попиту. Змінюючи обсяги, може сама знаходити таку ціну, яка буде максимізувати прибуток. Щоб зберегти високу ціну, монополія може зменшити обсяг пропонування. Тому вважають, що монополія не має кривої пропонування.
      Економічний прибуток монополіста, так само, як і будь-якої фірми, обчислюється як різниця між сукупним виторгом і сукупними витратами:
EP = TR – TC.
      Сукупні витрати монополіста формуються в цілому так само, як і витрати конкурентної фірми. Їх динаміка у короткостроковому періоді зазнає впливу закону спадної віддачі, а в довгостроковому – впливу ефекту масштабу.

      1.2. Види природної монополії

      Існує два основних види природної монополії: природна монополія та білатеральна монополія.
      Якщо  виробництво будь-якого обсягу продукції  однією фірмою обходиться суспільству  дешевше, ніж його виробництво кількома фірмами, то галузь є природною монополією.
      Цей вид монополії вигідний для суспільства, тому відношення до природних монополій  зовсім інакше, ніж до інших видів  монополії. У природній монополії  економія від масштабу проявляється на всіх рівнях виробництва. Рисунок 1.2 показує, що збільшення обсягів виробництва супроводжується зниженням середніх витрат, граничні витрати на всіх обсягах нижчі за середні. Згідно з правилом MR = МС оптимальним обсягом випуску буде QМ з рівновагою в точці ЕМ, якій відповідає ціна РМ. В умовах рівноваги монополія одержує прибуток, рівний заштрихованій площині РМСММ.
Якби  це була конкурентна галузь, то рівновага  встановилася б в точці С, а оптимальним обсягом випуску був би QС. Але галузь була б збитковою, оскільки для QС ціна нижча на середні витрати, збитки становлять величину ВС на кожну продану одиницю продукції. Тому точка С не може бути точкою довгострокової рівноваги. В цілому через економію від масштабу на всіх обсягах випуску ця галузь не може знаходитись у стані конкурентної рівноваги.
       Якби в галузі було дві фірми, кожна з яких виробляла б половину випуску, то середні витрати 
кожної  фірми були б вищими, ніж у монополії.
Рис. 1.2. Модель природної монополії Тоді ринковий механізм сприяв би об'єднанню фірм, оскільки один продавець завдяки економії від масштабу виробляв би з меншими витратами. Отже, природна монополія є наслідком вільної дії ринкових сил. Для суспільства було б марнотратством розпорошувати подібне виробництво між багатьма конкурентними фірмами. Тому існування природної монополії є економічною необхідністю, вона утворює ринкову структуру, яка забезпечує мінімізацію витрат. Для зменшення негативних наслідків, породжених монопольною владою, держава регулює діяльність природної монополії. Згодом ми детально розглянемо способи, за допомогою яких держава усуває безповоротні втрати суспільства від монополії різних видів, в тому числі і природної монополії.
      Ще  одним значним наслідком панування  монополій є їх вплив на технічний прогрес. Широко відома точка зору, що монополія має подвійний вплив на нововведення та технічний прогрес: з одного боку, вона сприяє розвитку науки і техніки, забезпечуючи впровадження новітніх досягнень у виробництво, з іншого – призводить до гальмування технічного прогресу, оскільки має можливість скуповувати винаходи і не використовувати їх. Сучасні економісти не мають єдиної точки зору на взаємозв'язок між монополією і технічним прогресом.
      Існуюча практика захисту винаходів патентами, які дають право лише одній  фірмі використовувати певну  технологію, сама слугує причиною виникнення монополій. Чимало крупних фірм починали, власне, як патентні монополії. Вважають, що патенти необхідні, вони сприяють прискоренню науково-технічного прогресу, тому що забезпечують одержання високих  прибутків протягом тривалого часу. Разом з тим, інтересам суспільства  більше відповідала б система, за якої винахідники одержували б винагороду, але не могли б перешкоджати поширенню  нововведень. Це дозволило б уникнути обмеження випуску, характерного для  патентних монополій.
      Деякі економісти вважають, що фірми, які  мають значну монопольну владу, прискорюють  технічні зміни, тому що мають для  цього більші фінансові можливості: вони витрачають свої монопольні прибутки на наукові дослідження, які можуть захистити або укріпити їх монопольне положення, в той час як середні  та дрібні фірми не мають великих  доходів і тратять значно менше  коштів на науково-дослідні роботи.
      Проте є практичні докази того, що чимало найцінніших винаходів здійснюється на дрібних підприємствах, або винахідниками-одинаками, або в університетських лабораторіях. Вивчення найбільш вагомих винаходів  виявляє, що фірми середніх розмірів часто переганяють галузевих  лідерів. Так, на малі підприємства припадає 95 % радикальних винаходів, впроваджених американською промисловістю, серед яких аерозольні упаковки, штучний інсулін, гнучкі контактні лінзи, гірокомпас, а також нові типи комп'ютерів, ксерографія, біотехнології. Тому сучасні економісти приходять до висновку, що радше монополія сама є результатом науково-технічного прогресу, а не його причиною. Не існує переконливих доказів, що крупні монопольні фірми відіграють особливо важливу роль у прискоренні науково-технічного прогресу.
      На  монополістичному ринку можлива  ситуація, звана двосторонньою монополією або білатеральна монополія.
      Двостороння монополія (білатеральна монополія) – тип ринкової структури, при якій виникає протиборство єдиного продавця і єдиного (об'єднаного) споживача. Такий ринок виникає при використанні електроенергії, водопостачання, газопостачання.

Розділ 2. Особливості ціноутворення  на ринку Природної монополії

      2.1. Вибір ціни та  обсягів виробництва в коротко- та довгостроковому періодах

      Проблема  максимізації прибутку фірми-монополіста  розв'язується дещо інакше, ніж у  випадку конкурентної фірми. Головна  відмінність полягає в тому, що монополіст повинен прийняти рішення  і щодо обсягу випуску, і щодо ціни, тоді як конкурентна фірма визначає лише обсяг.
      При аналітичному розв'язку задачі для  короткострокового періоду відмінності  виникають за рахунок різних функцій  попиту у випадку конкурентної фірми  і монополіста: звідси випливають розбіжності  у вигляді функцій виручки  – завжди лінійної для конкурентної фірми і нелінійної для монополіста.
      Правило граничного випуску MR = MC є універсальною необхідною умовою максимального прибутку для всіх типів ринкових структур. Функції сукупної і граничної вартості теж не мають принципових відмінностей для ціноотримувача і ціноутворювача. Розбіжність результатів при максимізації прибутку виникає за рахунок показника граничної виручки MR. Для конкурентної фірми MR = P, а для монополіста MR < P (при Q > 0).
      Отже, для монополіста після знаходження  оптимального обсягу QМ треба визначити оптимальну ціну РМ. Для цього слід скористатись оберненою функцією попиту P = p(QD). Звідси матимемо:
PМ = p(QМ),
тобто визначаються ціна і обсяг (РМQМ), які максимізують прибуток монополіста ПМ.
      Графічний розв'язок задачі ілюструє рис. 2.1, а. Точка А відповідає умові MR = MC, її координата на осі обсягів визначає монопольний обсяг QМ. Далі знаходимо точку Е на лінії попиту D, яка відповідає обсягу QМ. Тоді горизонтальна координата точки ЕМ на осі цін визначає монопольну ціну РМ. Сукупна виручка TR чисельно дорівнюватиме площі прямокутника OPМEМQМ (добутку РМ · QМ).

Рис. 2.1. Максимізація економічного прибутку (а) та мінімізація економічних збитків (б) монополістом
      Сукупна вартість ТС визначається після встановлення АСМ середньої вартості виробництва обсягу QМ. На величину АСМ вказує точка В перетину вертикалі EМQМ із кривою АС; таким чином, ТС чисельно дорівнює площі прямокутника OACМВQМ (добутку ACМ · QМ). Тоді монопольний економічний прибуток ПМ дорівнює різниці площ двох прямокутників – OPМEМQМ і OACМВQМ, тобто площі АСМРМЕМВ.
      Фірма-монополіст у короткостроковому періоді  може мати економічні збитки, якщо навіть при виконанні умови максимізації прибутку вартість виробництва одиниці продукції перевищує її ціну, АСММ. Тоді фірма може лише мінімізувати свої економічні збитки. Цей випадок ілюструє рис. 2.1., б.
      При існуванні монополії умова беззбитковості і умова закриття в короткостроковому періоді виглядають так само, як і для конкурентної фірми: РМ = тіпАС (у випадку беззбитковості), РМ <тіпAVC (у випадку закриття).
      Точка ЕМ на рис. 2.1, а визначає стан короткострокової рівноваги монополіста, тому що при досягненні ціни РМ та обсягу QМ на монопольному ринку відсутня тенденція до їхньої зміни за інших незмінних умов.
      Що  стосується кривої пропозиції для фірми-монополіста, то виявляється, що вона не існує. Це можна довести, якщо при незмінних кривих вартості підібрати якусь нову криву попиту з таким нахилом, щоб відповідна їй крива граничної виручки перетиналася з кривою МС у тій самій точці А, що й криві MR та МС на рис. 2.1, а. Тоді обсяг QМ залишиться без змін, а монопольна ціна буде іншою, бо визначатиметься новою кривою попиту. Отже, одному й тому ж обсягу пропозиції у випадку монополії можуть відповідати дві різних ціни, що суперечить умовам існування функціональної залежності P = p(QS). Тому для фірми-монополіста крива пропозиції не визначається.
      При аналізі поведінки монополіста  в довгостроковому періоді виходимо із особливостей монополії – наявності лише одного постачальника продукції та існування вхідних бар'єрів у галузі для фірм-новачків.
      В довгостроковому періоді фірма  обирає масштаби виробництва, а не лише обсяги використання змінних факторів. Якщо вважати, що фірма розробляє  кілька сценаріїв свого перспективного розвитку залежно від обсягів  використання фіксованих (у короткостроковому  періоді) факторів, тоді для кожного  варіанта вона може знайти оптимальні обсяг виробництва і ціну, які  максимізують її прибуток. Звісно, при  цьому фірма повинна мати також  довгострокові прогнози щодо ринкового  попиту на свою продукцію.
      Так, на рис. 2.2 для довгострокової кривої попиту D наведено два варіанти розвитку фірми, кожний з яких пов'язується із своїми кривими, відповідно АС0, МС0 та AC1, МС1. Для одного варіанта прибуток буде максимізуватись у стані E0(P0Q0), для іншого – у стані EМ(P1,Q1). Фірма обирає той варіант розвитку, який передбачає для неї більший прибуток, тобто EМ. Отже, найкращий із короткострокових станів рівноваги є одночасно станом довгострокової рівноваги монополіста. Зазначимо, що для цього стану EМ матимемо в точці В
MR = MC1 = LRMC,
звідси, обсяг QМ = Q1, а ціна РМ = Р1. Рівень середньої вартості, СМ, виробництва обсягу QМ визначається точкою С, де AC1 = LRAC.
      У випадку монополії для стану  довгострокової рівноваги закономірним є те, що
PМ >LRMC = minLRAC.
      Це  означає, що в довгостроковому періоді  монополіст може зберігати економічний  прибуток за рахунок існування бар'єрів для входження в галузь конкурентів (конкурентний механізм не спрацьовує, парадокс прибутку не спостерігається). На рис. 2.2 цей прибуток чисельно дорівнюватиме площі прямокутника СМРМЕМС. Тому монополіст при максимізації прибутку не змушений працювати на рівні мінімальної довгострокової середньої вартості, яка досягається в точці F при обсязі випуску QF. Його обсяг випуску Q
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.