Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Способи семантизацї ншомовної лексики у 6-7 класах

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.07.2012. Сдан: 2011. Страниц: 9. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


       Чернігівський національний педагогічний університет  імені Т.Г.Шевченка
       Кафедра педагогіки та методики викладання іноземних  мов 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Курсова робота на тему:
       Способи семантизації іншомовної лексики у 6-7 класах
                                                                                  
                                                                                   Студентки 31 групи
                                                                                   філологічного факультету
                                                                                   Мазуренко О.Г
                                                                                   Науковий керівник :
                                                                                   Викладач  Антіпіна Я.І. 
 
 
 
 
 
 
 

       Чернігів - 2011
       ЗМІСТ 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..……………………………………... 3
ВСТУП…………………………………………………………………………... 4
РОЗДІЛ  1. Теоретичні передумови навчання лексики в учнів 6-7 класів загальноосвітньої школи  ……….......……………………………………….. 6
      Сутність навчання лексики у середній школі……………………………6
      Вікові та індивідуально-психологічні особливості учнів 6-7 класів .….9
      Труднощі навчання  лексики……………………………………………..12
РОЗДІЛ 2. Методика формування лексичної компетенції уроків навчання лексики в середній школі………………………………..…………………... 14
2.1.    Способи семантизації іншомовної лексики у 6-7 класі ………………. 14
2.2.    Комлекс вправ для навчання лексики …………………………………. 21
2.3     Фрагмент уроку з навчання лексики для 7 класу ……………………... 23
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….26
СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….…………….. 28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
       АМ  – англійська мова
       ІМ – іноземна мова
       МД – мовленнєва діяльність 
       СШ – середня школа
       ЛО  – лексична одиниця 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВСТУП
       У вітчизняній та зарубіжній методичній літературі однією з основних проблем  в наш час є робота над лексикою. Недостатній словниковий запас  викликає почуття невпевненості в учнів та небажання говорити іноземною мовою. Тому однією з основних задач на уроці є розширення словникового запасу учнів.
       Лексика в системі мовних засобів є  найважливішим компонентом мовленнєвої  діяльності: аудіювання й говоріння, читання й письма. Це визначає її важливе місце на кожному уроці  іноземної мови, тому формування в  учнів лексичних навичок постійно перебуває в полі зору вчителя. Його завдання полягає в тому, щоб досягти  повного засвоєння школярами  програмового лексичного мінімуму й  тривалого закріплення в їх пам'яті  активного словникового запасу на всіх етапах навчання.
       Методика  навчання іноземної лексики здавна привертала увагу вчителів і методистів, і для цього є вагомі причини. По-перше, важлива роль, яку відіграє знання словника в розвитку мовленнєвих умінь учнів. По-друге, трудомісткість процесу оволодіння словником. По-третє, складність самої проблеми, оскільки лексичний склад мови являє собою досить різноманітну й барвисту картину, а лексичні одиниці – різнопланові й багатомірні явища, істотні особливості засвоєння яких важко виявити й обернути на користь методики навчання.
       Завдання  практичного оволодіння іноземною  мовою потребує пошуку шляхів удосконалення  як методики вироблення мовленнєвих  умінь, так і великої уваги  до організації мовного матеріалу. У методичній літературі висвітлюється  низка питань, пов'язаних з роботою  над лексикою. Саме це і обумовлює актуальність проблеми.
       Об’єктом дослідження є процес формування лексичних навичок на середньому ступені навчання.
       Предмет дослідження – способи семантизації лексики на уроках англійської мови у 6-7 класах.
       Мета дослідження – проаналізувати, узагальнити і осмислити досвід навчання лексики англійської мовою, а також теоретично обґрунтувати та практично розробити методику навчання лексики в учнів середньої школи.
         Відповідно до цілей в роботі  ставляться наступні завдання:
       1. Проаналізувати особливості навчання лексики на середньому ступені навчання.
       2. Дослідити вікові та індивідуально психологічні особливості учнів 6-7 класів та їх урахування під час навчання лексики
       3.  Виокремити труднощі навчання лексики у середній школі.
       4. Розглянути різні способи семантизації та визначити їх переваги і недоліки.
       5. Визначити критерії добору вправ для навчання лексики.
       6. Розробити фрагмент уроку з  навчання лексики учнів середньої  школи.
       Для вирішення поставлених завдань  передбачається використати такі методи дослідження:
    Вивчення теоретичної, науково-практичної літератури із даної проблематики.
    Аналіз чинних підручників та програми з англійської мови для середніх класів СШ.
    Методична розробка вправ з лексики для учнів СШ.

       Практична  цінність  даної роботи полягає у розробці методики  навчання лексиці учнів 6-7 класів та можливе її використання вчителями загальноосвітніх шкіл, студентами чи викладачами у навчальній діяльності.

 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1. Теоретичні передумови навчання лексики в середній школі 

1.1 Сутність навчання лексики у середній школі та його цілі 

       Знання  іноземної мови асоціюється із знанням  слів, у той час як володіння мовою – з лексичними навичками, які й забезпечують функціонування лексики у спілкуванні. Лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід’ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу. [17, с. 92].
       Уточнення складу лексичних одиниць і завдань  навчання лексики дозволяє сформулювати головну практичну мету словесної  роботи в середній школі: рецептивне і репродуктивне оволодіння словами, усталеними зворотами, клішованими  зворотами в ході формування їх реального  і розширення потенціального словникового запасу, а також розвиток лексичної  здогадки в інтересах навчання говоріння, читання і аудіювання іноземної  мовою.
         Крім того, в середній школі  в ході оволодіння лексикою  вирішуються також загальноосвітні  завдання. Хоча на уроках іноземної  мови не відбувається ознайомлення  з мовними поняттями, було б  неправильно припускати, що навчання  позбавлено освітньої цінності: остання складається не стільки  з оволодіння новими поняттями,  скільки зі збагачення уже  існуючих. Так, засвоюючи іншомовну  лексику, учень стикається з  новим способом позначення понять, відомих йому з попереднього  досвіду й закріплених рідною  мовою. Перед ним розкриваються  нові способи членування іноземною  мовою явищ навколишнього середовища  за допомогою своєрідної мережі  лексико-семантичних відношень,  властивих цій мові. Ознайомлення  з мовним способом позначення  понять стимулює їх більш всестороннє і глибоке осмислення, у тому числі і в ході наявних чи не наявних порівнянь виучуваних лексичних одиниць з еквівалентними одиницями рідної мови. Подібні мисленнєві операції мають значну освітню цінність [7, с. 162].
       Наступна  мета навчання лексики – виховна. Можна помітити, що повною мірою  виховна дія на учнів виявляється  лише при навчанні мовленнєвої діяльності, коли виховує не окреме слово, а закінчена думка. Хоча це цілком справедливо, проте не слід забувати, що для вираження соціально значущого змісту мало одного лише задуму, потрібен достатній запас мовних засобів. Вирішення виховних завдань потребує включення в готовий словник учнів семантично вартісних слів, які відповідають ситуативному і тематичному напрямку її мови, які допомагають досягнути комунікативних цілей, реалізації виховних аспектів навчання.
       Метою навчання лексичної сторони усного мовлення є оволодіння будівельним  матеріалом для здійснення усно-мовного  спілкування, тобто безпосередніми засобами передачі понять, думки в  цілому.
       Психологи вважають, що слова – найважливіші засоби (інструменти) другої сигнальної системи. Відображуючи дійсність і  називаючи поняття, вони зберігаються у згорнутій формі в нашій  довготривалій пам’яті.
       Умови навчання в середніх навчальних закладах і насамперед недостатня кількість  уроків та обмежена тематика викликають необхідність відбору лексичного мінімуму, що має відповідати цілям і  змісту навчання іноземних мов у  певному типі навчального закладу.
       Результат відбору лексики оформлюється у  вигляді словника-мінімума і враховується авторами підручників, посібників, збірників, текстів для домашнього читання  під час їх складання [6, с.110].
       У шкільному лексичному мінімумі розрізняють  активний мінімум та пасивний мінімум.
       Активний  лексичний мінімум – це той  лексичний матеріал, яким учні повинні  користуватися для вираження  своїх думок в усній та письмовій  формі, а також розуміти думки  інших людей при аудіюванні та читанні.
       Пасивний  лексичний мінімум – це та лексика, яку учні мають лише розуміти при  сприйманні чужих думок в усній  та письмовій формі.
       Згідно  з теорією І.В.Рахманова, критерії вживання лексики потрібно розділяти  на дві групи: основні і допоміжні. До основних належать:
       Сполучуваність, під якою розуміють здатність  лексичних одиниць вступати в  сполучення з іншими одиницями у  процесі утворення фрази, яку  використовують у мовленнєвому акті.
       Семантична  цілісність, під якою розуміють вибір  лексичних одиниць, які виражають  найважливіші поняття з різних сфер людської діяльності.
       Стилістична необмеженість, у відповідності  до якої при відборі словника-мінімума перевага надається нейтральному лексичному матеріалу, що враховує специфіку повсякденно-побутового мовлення і книжно-писемного стилю.
       Це  дозволяє залишити за межами мінімуму все, що тяжіє до вузько направлених  і спеціалізованих сфер спілкування, у тому числі діалектизми, термінологію, архаїзми, арго.
       Практика  відбору показала, що слів, які відповідають цим трьом критеріям, дуже багато, так як вони не "вкладаються" у  шкільний курс навчання. Тому необхідно  продовжувати "просіювання" слів через сито додаткових критеріїв, до яких відносять: багатозначність, словотвірна  здатність, частотність, будівельна спроможність.
       Отже, ці принципи показують, що дуже тяжко  і ретельно визначається частота  вживання кожної лексичної одиниці  перед тим, як її включити до мінімального словникового запасу, наскільки серйозно потрібно підходити до відбору лексики  на всіх етапах навчання англійської мови у школі [15, с.38]. 
 
 
 
 
 
 

      Вікові  та індивідуально-психологічні особливості учнів  6-7 класів.
       Учні 6-7 класів – це підлітки, а в цей період характерна підліткова криза (11-15 років). Кризи проявляються  в негативних симптомах поведінки, тимчасового зниження навчальної працездатності.
       Підлітковий вік характеризується значним розвитком  психіки, пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Удосконалюється сприйняття, стаючи більш плановим, різнобічним, але не досягає ще повного розвитку. На нього впливає не лише характер об'єкта, що сприймається, але й емоційний стан підлітка.
       До  вікових ті індивідуально-психологічних  особливостей учнів 6-7 класів відносяться  такі аспекти: пам'ять, увага, мислення, сприймання.
       Зазнає  якісних змін мотивація навчання. Поглиблюючись і диференціюючись, пізнавальні інтереси підлітків  стають виразнішими, стійкішими і змістовнішими. Навчальний процес ставить підвищені  вимоги до уваги підлітків, здатності  зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й відволікатись від  сторонніх показників. Навчання вимагає  як мимовільної, так і довільної  уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти  і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.
       Учні 6-7 класу прагнуть до логічного осмислення матеріалу, застосовуючи при цьому порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікацію тощо. Підвищується рівень абстрагування, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань та умовиводів, що стають більш свідомими, обґрунтованими. Вчитель має підготувати велику кількість різноманітних вправ, пропонувати більше тем для  дискусій.
       Пам'ять набуває більшої логічності, довільності й керованості. Учні 6-7 класу використовують різноманітні засоби запам'ятовування: логічну обробку матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, конспектування.
       Розширюються  і поглиблюються пізнавальні  інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.
       У підлітковому та юнацькому віці активно  йде процес пізнавального розвитку [16, с. 139]. У цей час воно відбувається в основному у формах, мало помітних як для самої дитини, так і для зовнішнього спостерігача. Підлітки і юнаки вже можуть мислити логічно, займатися теоретичними міркуваннями і самоаналізом.
       Основним  у мовному розвитку підлітків  є вдосконалення уміння користуватись  мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі. У зв'язку з цим посилюється інтерес до оволодівання засобами виразної мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Учні 6-7 класу розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Користуючись внутрішнім мовленням, вони шукають адекватні способи передачі своїх думок.
       Підлітки  здатні до тривалої систематичної праці, усвідомлюють її суспільне значення, прагнуть до її результативності, їх приваблює  праця, в якій можуть виявляти певну  ініціативу і  творчість.
       Ігрова  діяльність зберігає своє значення, але  набуває якісно іншого характеру  за змістом і способами здійснення. Виділяють такі її види: творчі ігри (драматизація, ігри-походи, імпровізація і фантазування при відтворенні  історичних подій, сучасних ситуацій), спортивні ігри (футбол, хокей, волейбол та ін.), інтелектуальні (шахи, шашки, розв'язування різних мисленнєвих завдань), комп'ютерні, військові ігри тощо. Особливо захоплюють підлітків колективні ігри. Успіхи і помилки їх стають предметом жвавих обговорень, критичних зауважень. В іграх учні проявляють підвищену емоційність та збуджуваність.
       Підсумовуючи  варто сказати, що учні 7 класу перебувають  у досить складному віці, настає період вікової кризи. Вони потребують особливої уваги, любові до себе. Розширюються і поглиблюються пізнавальні  інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних  предметів.
       Учні  6-7 класу прагнуть до самостійності, самоутвердитись, тому вчителю доцільно буде пропонувати індивідуальні завдання (створення кросвордів, робота с картками). Ігрова діяльність зберігає своє значення, але набуває якісно іншого характеру за змістом і способами здійснення. Гра стає більш творчою, діти багато імпровізують, фантазують. Індивідуально-психологічні особливості учнів 6-7 класу вивчаються для того, щоб батьки і вчителі були обізнані з особливостями розвитку вихованця, могли передбачити та уникнути труднощі учня під час навчання.
       Характерною особливістю підліткового віку є  готовність і здатність до багатьох різних видів навчання, причому як в практичному плані (трудові уміння і навички), так і у теоретичному (вміння мислити,розмірковувати, користуватись поняттями) [16; с.144]. Ще однією рисою, яка вперше повністю розкривається саме в підлітковому віці, є схильність до експериментування, що виявляється, зокрема, в небажанні все приймати на віру. Підлітки виявляють широкі пізнавальні інтереси, пов'язані з прагненням все самостійно перевірити ще раз, особисто упевнитися в істинності.
       Отже, при навчанні лексики в учнів  середньої школи варто враховувати  вікові такі вікові особливості як пам'ять, сприймання, мотивація, логічне  осмислення. Підлітковий вік відрізняється підвищеною інтелектуальної активністю, що стимулюється не тільки природної вікової допитливістю підлітків, а й бажанням розвинути,продемонструвати навколишнім свої здібності, отримати високу оцінку з їхнього боку. 
 
 
 

      . Труднощі навчання лексики
 
       З психологічних досліджень відомо, що актуалізація слів відбувається на етапі  внутрішнього програмування в момент їх семантичного розгортання у вигляді редукованих форм. На етапі граматико-семантичної і моторної реалізації змістового плану той хто говорить обирає мовні засоби у відповідності до комунікативної установки.
       На  пошук та  вибір слів, а також  на правильність їх вживання впливає як рідна мова, так і мова, що вивчається. Їх вплив може бути позитивним ы негативним. Перший називають перенесенням, другий – інтерференцією.
       Щодо  інтерференції, варто розрізняти міжмовну та внутрішньомовну інтерференцію. Остання характерна для середнього ступеню навчання, коли учні набувають достатньо мовного досвіду. Раніше сформовані і більш міцні навички інтерферуються з новими, що призводить до помилок у вживанні лексики, у її змістовому сприйманні на слух і при читанні.
       Відомо, що причиною виникнення інтерференції  є різниця в системах мови, що вивчається та рідної мов. Система мови на будь-якому рівні у (тому числі і на лексичному) являє собою систему опозицій мовних явищ. [19]. При контакті двох мов у свідомості учнів явища виучуваної мови співставляються не з явищами рідної мови, а з опозиціями, тобто приводяться в систему, аналогічну рідній мові.
       При вивченні лексики будь-якої мови виникають  труднощі при вивченні об’єму значень слів, який в більшості випадків не співпадає з рідною мовою, багатозначності слів, характеру взаємодії одних слів з іншими, а також вживання слова в конкретних ситуаціях спілкування.
       Для підвищення ефективності навчання лексиці  необхідним є диференційований підхід до відбору словникового матеріалу, його презентації та закріпленню. Такий  підхід здійснюється на базі методичної типології, що передбачає градації труднощів  засвоєння.
       Під методичною типологією мовного матеріалу  розуміється розподіл мовних одиниць  за типам (групами) з точки зору їх вивчення.
       Найбільш  поширеною є типологія, яка враховує труднощі форми, значення і вживання, яка бере початок від Палмера.
       Палмер  звертає увагу на труднощі коротких слів, які важко диференціюються  на слух і погано запам’ятовуються, і на порівняно легке засвоєння  слів, що означають предмети, дії, якості. Він відмічає також перевагу конкретних слів над абстрактними [3].
       Дуже  цікавю є типологія, запропонована  Р. Ладо. Він розрізняє типи слів з урахуванням міжмовної інтерференції. До легких слів відносяться і такі, які схожі на слова рідної мови за формою та значенням. Норму вживання складають слова, які схожі за значенням, але різні за формою.
       Отже, можна зробити висновок, що під час навчання лексиці вчитель має справу з численними труднощами форм, значень та вживання слів іноземної мови, які зумовлені таким явищем як інтерференція. Існує дуже багато типологій іншомовної лексики, які допомагають подолати ці труднощі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 2. Методика формування лексичної компетенції  уроків навчання лексики  у середній школі 

       2.1 Способи семантизації іншомовної лексики
       До  основних етапів роботи над лексикою відносяться: ознайомлення з новим  матеріалом, первинне закріплення, розвиток умінь та навичок використання лексики в різних видах мовленнєвої діяльності.
       Розкриття значення слова (семантизація) може здійснюватися  різними способами, які прийнято об’єднувати в дві групи: безперекладні  та перекладні способи семантизації. До безперекладних способів семантизації відносять:
    Демонстрацію предметів, жестів, дій, картин, малюнків, діапозитивів тощо.
       Засоби  наочності, перш за все, допомагають при введенні простих понять, виражених конкретними іменниками (tablecloth – скатертина, dishwasher – посудомийка, throat – горло), і не призначені для семантизації абстрактних понять, таких як friendship (дружба), confidence (впевненість), sorrow (печаль), memory (пам’ять).
       Якщо  учні не знають заголовка якої-небудь статті, тексту чи абревіатуру, то уважно роздивившись картинки, що супроводжують  текст, вони можуть здогадатися, про що йде мова. Наприклад, учні 7-го класу можуть самостійно відгадати назву музею Scitrek [12] по ілюстраціям на цій сторінці. Якщо в учнів виникнуть труднощі, вчитель може підказати їм, що sci – скорочення від science, отже, в цьому музеї можна дізнатися про наукові досягнення.
       Цілий ряд дієслів може бути введений через  безпосередню демонстрацію цих дій  в пантомімі. Наприклад, to yawn – позіхати, to touch – торкатися, to chew – жувати, to drop – упустити щось.
       Таким чином, спостерігаючи за діями вчителя, учні легко здогадуються про значення нових слів, а побачені образи відкладаються  в довготривалій пам’яті учнів.
       2. Розкриття значень слів іноземною мовою, для чого можуть використовуватися:
       А) Визначення (дефініції) – опис значення слова уже відомими словами. Наприклад: Cinema – theatre where films are shown.
       Б) Перерахунок.
       Вчитель називає ряд предметів, а потім  те слово, яке їх об’єднує в один клас. Наприклад, a fork, a spoon, a knife = cutlery, water, juice, petrol = liquid, gold and silver chains, rings, ear-rings, brooches = jewellery.
       В) Семантизація за допомогою синонімів  чи антонімів. Наприклад: іменники (luxury – poverty, agreement - disagreement), прикметники (loose – tight, beautiful – ugly, polite – rude, brave – coward, full – empty, talented = gifted, marvelous = magnificent), дієслова (to attempt = to try, to announce = to declare, to give up = to stop doing smth forever, to quarrel – to live peacefully, to get used to smth = to have a habit of doing smth), прислівники (quickly - slowly).
       Слід  відмітити, що цей прийом допомогає  тоді, коли у більш складних слів є синоніми чи антоніми, які вивчалися  раніше. Безумовно, цей одномовний спосіб економічний у часі, але з іншого боку має на увазі володіння учнями певним об’ємом лексики.
       Г) Визначення слова на основі контекстуальної  здогадки, яка заснована на розумінні  загального змісту речення, на основі знання фактів. Наприклад: Columbus discovered America in 1492.
       Звичайно, даний спосіб семантизації передбачає достатній рівень володіння мовою в учнів. Це, мабуть, найскладніший для вчителя та учнів, але в той же час найважливіший для практичного володіння мовою спосіб семантизації слів, оскільки демонструє нове слово у фразі, у мові, розвиває здогадку і передбачає попутний розвиток навичок сприйняття іноземної мови на слух (аудіювання). При цьому можна використовувати невеликі умовно-мовленнєві ситуації з використанням нових слів або дефініції іноземною мовою, наприклад: sheltered house - designed for old people to live fairly independently in with the staff always looking after them; xenophobia - an intense dislike or fear of foreigners or strangers; vandal - a person who destroys or damages works of art, public and private property, the beauties of nature; Однак іноді дефініції бувають громіздкі в одномовних словниках, тому вчителю слід свідомо адаптувати рівень мови до того, яким володіють учні тієї чи іншої групи. При цьому важливо пам'ятати про те, що контекст вживання слова повинен бути однозначним та зрозумілим. Учні можуть зрозуміти слово за розташуванням його в реченні, по сусідству і сполучуваністю з іншими словами, за загальним змістом фрази. Наприклад: We are now comfortably established in our new flat. (= Влаштувалися, влаштувалися); Will you air the room, please? (Air - дієслово «провітрювати»); Warm clothes are a must in the mountains. (A must = іменник «щось обов'язкове»); You can buy all these things at a DIY (= Do It Yourself shop. - Магазин «Зроби сам»)
       Д) Визначення значення слова на основі його внутрішньої форми. Наприклад, відомий корінь і відомі словотворчі елементи: worker; когнати, які схожі у написанні та звучанні рідною мовою: cinema, patriot, mechanization
       До  перекладних засобів семантизації відносять:
       1. Переклад слова (словосполучення або звороту) відповідним еквівалентом рідної мови. Переклад на рідну мову – найпростіший і найлегший спосіб розкриття значення слова, тому що з боку учнів не потрібно ніяких розумових затрат. Але оскільки слова звучать ізольовано, він мало ефективний на етапі формування лексичних навичок. Безумовно, переклад економить час на єуроці (якого, до речі, завжди не вистачає), але є й деякі недоліки. Вони полягають у тому, що:
       а) він безсилий, коли виникає необхідність семантизувати безеквівалентну лексику, наприклад:, a sweet tooth (ласунка), jack-o-lantern (блукаючий вогник, ліхтарик), a semi-detached house (будинок на двох господарів), pot-luck dinner (обід у складчину), trick or treat «жарт або частування?», etc. Як правило, потрібен переклад-тлумачення або додаткові роз'яснення;
       б) він може збити з пантелику  учнів, коли вони, намагаючись здогадатися  про значення так званих «хибних  друзів перекладача», переводять їх самостійно за співзвучністю із рідною мовою, наприклад: sympathy – «симпатія» замість правильного варіанту «співчуття», an artist – «артист» замість «художник», intelligence – «інтелігенція» замість «розум, інтелект, розвідка», multiplication – «мультиплікація» замість «множення, збільшення», accurate – «акуратний» замість «точний, правильний», repetition – «репетиція» замість «повторення» і т. д.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.