На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Регулювання нвестицйної дяльност

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 18.07.2012. Сдан: 2010. Страниц: 7. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     Зміст
     стор
1.Актуальність теми…………………………………………………….…………….3
2.Постановка проблеми, мета та завдання …………………………….…………... 4
3.Аналіз останніх досліджень і публікацій……………………………………….…5
4.Виклад основного матеріалу……………………………………………………….6
5.Висновки та перспективи подальших пошуків у даному напрямку ………….. 20
6.Джерела та література……………………………………………………………. 24
7.Додаток…………………………………………………………………….……….25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Актуальність  теми. Розвиток економіки України знаходиться у прямій залежності від обсягів інвестицій і ефективності їх використання. Досягнення пріоритетів соціально-економічного розвитку і необхідних темпів економічного росту повинні підкріплюватися відповідними інвестиційними можливостями. Реалізувати інвестиційну політику держави можливо тільки при наявності дійової системи державного регулювання.
     Необхідність  пошуку принципово нових підходів до державного регулювання інвестиційної  діяльності і подальший розвиток методів, які існували раніше, обумовлено такими чинниками, як поява різноманітних  форм власності і різних типів суб'єктів господарювання, дефіцит інвестиційних ресурсів, випуск в обіг нових фінансових інструментів.
     Першочерговими  завданнями державного регулювання  інвестиційної діяльності є визначення обсягів інвестицій, джерел і пріоритетів їх вкладення у визначені галузі чи в економіку регіонів країни. Нові умови господарювання вносять корективи у вже діючі механізми залучення інвестицій і вимагають розробки принципово нових підходів. При цьому збільшується економічна та адміністративна відповідальність за результати прийнятих рішень і ефективне використання інвестиційних ресурсів, модернізується законодавча регламентація інвестиційних процесів.
     Державне  управління інвестиційною діяльністю має важливе значення для економіки  в цілому, окремих галузей і регіонів, а також для функціонування підприємств, незалежно від розмірів, галузевої приналежності та організаційно-правової форми.
     Недостатність інвестиційних ресурсів і, в окремих  випадках, непогодження їх спрямованості  вимагають нових підходів до державної інвестиційної політики на основі цілеспрямованого узгодження її складових: загальнодержавної, регіональної і галузевої.
       Це актуалізує необхідність пошуку нових і розвитку діючих форм і засобів регулювання інвестиційної діяльності.
     Таким чином, актуальність дослідження обумовила необхідність розвитку насамперед, напрямків активізації державної інвестиційної політики та її впливу на регіональну і галузеву складові в системі державного управління в Україні, використання різних засобів і форм державного регулювання інвестиційної діяльності і раціонального взаємозв'язку всіх її рівнів.
     Постановка  проблеми, мета та завдання
     З тих пір, як Україна була проголошена  незалежною, спостерігалось донедавна  тривале і значне падіння виробництва. Низький рівень внутрішніх інвестицій пояснюється зменшенням прибутковості, зниженням економічної активності , хибами банківської системи і дуже високим рівнем ризику, що підвищує вартість капіталу (процентні ставки) і сприяє відтокові капіталу з країни. Інвестиційна політика в Україні ведеться не на належному рівні і не виконує своєї головної функції, якою є створення сприятливого інвестиційного клімату. Тому основні проблеми інвестиційної політики є:
      високий рівень оподатковування;
      заплутана законодавча база;
      торгові обмеження і державний контроль;
      недотримання договірних зобов'язань із боку українських партнерів;
      відсутність економічної відповідальності за прийняття рішень;
      слабка фінансова дисципліна, як держави, так і окремих підприємств;
      недосконала фінансово-кредитна система;
      рівень корупції та злочинності, що постійно зростає.
     Без комплексного вирішення перерахованих  проблем не варто очікувати значного прискорення інвестиційної діяльності. A будь-яке посилення стабілізаційних заходів, що діють нині у вигляді жорстких грошово-кредитних рестрикцій, не приведе до збільшення обсягу інвестицій в реальний сектор економіки, а, навпаки, посилить приховані механізми їх гальмування.
     На  сьогоднішній день потрібні конкретні  негайні дії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Інвестиційна політика держави повинна бути націлена на відновлення інвестиційного процесу.
     Головною  метою дослідження є всебічний  аналіз особливостей формування та розвитку державного регулювання інвестиційної  діяльності,дослідження методів державного впливу на інвестиційне середовище, виявлення основних проблем інвестиційної діяльності в державі, розглянути форми державного регулювання інвестиційної діяльності.
     Для досягнення даної мети були поставлені такі основні наукові завдання:
      проведен всебічний аналіз особливостей формування та розвитку державного регулювання інвестиційної діяльності;
      дослідженні методи державного впливу на інвестиційне середовище, виявлення основних проблем інвестиційної діяльності в державі;
      розглянути форми державного регулювання інвестиційної діяльності.
       Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у вивчення проблем оптимізації інвестиційних процесів, наукове дослідження методів залучення інвестицій та формування шляхів підвищення ефективності їх використання як у галузевому, так і в регіональному аспектах, внесли такі вчені:
     Метою досліджень H.В. Дація було:
      обґрунтувати стратегію забезпечення фінансово-економічної безпеки з погляду державного управління інвестиційними процесами;
      розробити нову інвестиційну політику з позицій інституціональних поглядів з урахуванням негативного впливу застарілої технології;
      визначити напрями державного регулювання інвестиційної сфери [1,с.79].
     В дослідженнях У.Б. Гладка було досліджено сутність інвестиційної діяльності та її потребу в державному регулюванні. Запропоновані принципи та пріоритети, на яких повинна базуватися інвестиційна політика України [2,с.49].
     В статті В.П. Пшеничної, досліджуеться вплив держави на інвестиційні процессии, аналізуються особливості формування та розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики в Україн, визначається необхідність державного регулювання інвестиційної діяльності та надаються пропозиції щодо покращення механізму реалізації державної інвестиційної політики[3,с.59].
     Величко О.В. розглядає у своїй статті особливасті державного регулювання  інвестиційної діяльності, елементи регулювання, а також основні  поняття і положення інвестування в Україні[4,с.126].
     Виклад  основного матеріалу. Державна інвестиційна політика — це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає можливість виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну. Пасивна державна інвестиційна політика полягає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімуму. У разі активної державної інвестиційної політики держава широко застосовує всі види методів і часто сама стає інвестором.
     Держане регулювання інвестиційної діяльності – є важливим завданням в аспекті  реформування національної економіки[5,с.82–88]. Державна інвестиційна політика як складова економічної політики держави (ст. 10 Господарського кодексу) протягом всього періоду існування незалежної Української держави змінювалася залежно від економіко-соціальних умов у країні. Це можна простежити по двох документах, прийнятих в різні періоди: Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1995р. № 384) і Указу Президента України від 12.07.2001 № 512/2001 «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні». Затверджена в 1995р [6].
     Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки визначала принципи регулювання інвестиційної діяльності з урахуванням реальної економічної ситуації, перспективи залучення інвестицій та їх використання на момент її прийняття (1995 р.), а також визначала: 
         1. Державні пріоритети в інвестиційній діяльності: надання державної інвестиційної підтримки переважно для розвитку пріоритетних напрямів в економіці, які щорічно уточнюються з урахуванням конкретних завдань і можливостей бюджету.

     2. Принципи державного регулювання інвестиційної діяльності:
      послідовної децентралізації інвестиційного процесу;
      збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;
      перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
      виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих па здійснення структурної перебудови економіки, за адресним принципом;
      фінансування об'єктів, будівництво яких знову розпочинається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;
      надання переваги завершенню раніше розпочатих будов, технічному переоснащенню і реконструкції діючих підприємств;
      здійснення відповідними державними органами контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
      розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;
      удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
      впровадження системи страхування інвестицій.
     Шляхи залучення інвестицій:
      економічно обґрунтовані нормативи амортизаційних відрахувань і створення галузевих та міжгалузевих фондів амортизації;
        випуск цінних паперів під конкретні проекти для ширшого залучення коштів підприємств та населення;
      розширення іпотечного кредитування;
      залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних та інноваційних фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик;
      використання іноземних інвестицій, кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій тощо.
     3. Механізми реалізації інвестиційної політики:
        спрямування коштів державного бюджету на фінансування капітального будівництва безпосередньо органам державного управління, в тому числі на виробниче будівництво - лише у разі вичерпання інших джерел фінансування;
        проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;
        створення умов для формування обґрунтованих договірних цін у будівництві та посилення державного контролю за їх впровадженням;
        сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку;
        розвиток та захист внутрішнього інвестиційного ринку в межах чинних законодавчих та нормативних актів, міжнародних договорів і угод;
        створення Українського державного банку реконструкції та розвитку з метою розв'язання проблеми довго - та середньотермінового фінансування і кредитування інвестиційних проектів пріоритетного значення.
     Державне  регулювання інвестиційної діяльності визначають: показники економічного і соціального розвитку України; національні та регіональні програми розвитку національного виробництва; державні і місцеві бюджети, передбачені  в них обсяги державного фінансування інвестиційної діяльності. Керують державними інвестиціями загальнодержавні та місцеві органи державної влади. На макрорівні проблеми регулювання інвестиційної діяльності та розвитку промислового комплексу вирішують Міністерство економіки України і Державний комітету справах будівництва, архітектури та житлової політики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. У складі Мінекономіки є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, у названому комітеті функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення. Управління державними інвестиціями планує виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є: прогнози економічного і соціального розвитку України; схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; цільові науково-технічні і комплексні програми; техніко-економічні обґрунтування доцільності таких інвестицій.
     Держава виступає суб'єктом інвестиційної діяльності через свої інститути, господарські товариства (компанії) та корпорації. фінансово-кредитні установи, інших функціональних учасників. Держава бере участь в інвестиційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інституції, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд Держмайна, Державний антимонопольний комітет. В цілому державне інвестування охоплює ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягають приватизації: оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури (магістралі, термінали тощо). Загальні аспекти щодо державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні викладено в Законі України «Про інвестиційну діяльність» (1991 p.). У статті 11 цього Закону зазначається, що державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики. Згідно зі статтею 12 цього Закону:
      державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності;
      регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: застосування системи податків з диференціацією суб'єктів та об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг; проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі завдяки прискоренню амортизації основних фондів; надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій; впровадження державних норм і стандартів; вжиття антимонопольних заходів; роздержавлення та приватизації власності; проведення політики ціноутворення.                                                                                                                
     4. Роль держави в інвестиційній діяльності: створення рівних умов для ведення бізнесу та інвестування економіки України суб'єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих та цивілізованих засадах (у т. ч. зниженні рівня тонізації вітчизняної економіки), поліпшення структури інвестиційних джерел (з використанням можливостей інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів), створення додаткових економічних стимулів для залучення інвестицій в пріоритетні галузі економіки.
     5. Напрями виконання Програми:
      створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізація ділової активності та створення ефективного конкурентного середовища шляхом;
      удосконалення та підвищення ефективності державного управління;
      стимулювання довготермінового банківського кредитування;
      розвитку фондового ринку;
      створення системи інвестування пенсійних коштів;
      розвитку спеціальних (вільних) економічних, зон, територій, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності, та депресивних територій;
      інвестиційна діяльність держави та усунення структурних деформацій в економіці;
      розвиток інфраструктури внутрішнього ринку;
      залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність;
      створення високопродуктивних робочих місць;
     6. Зобов'язання держави як суб'єкта інвестування щодо забезпечення:
      концентрації і спрямування державних інвестиційних ресурсів на розвиток інфраструктури ринку, підтримку науково-технологічної та інноваційної політики;
      підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, подолання ресурсовитратного характеру виробництва та його поновлення;
      проведення фундаментальних і прикладних досліджень, які можуть забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;
      створення та впровадження новітніх інформаційних технологій;
      запровадження змішаного фінансування високоефективних інвестиційних та інноваційних проектів;
      надання цільових кредитів для реалізації інвестиційних проектів, часткової компенсації ставок за кредитами комерційних банків за рахунок відшкодування частини коштів з державного бюджету;
      розширення участі держави в реалізації міжнародних інвестиційних проектів[7,с.97-107].
     Таким чином, Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки визначає більш складні завдання держави (щодо пожвавлення інвестування в Україні за багатьма напрямами, з використанням комплексу різноманітних механізмів організаційного, правового та економічного характеру), ніж схвалена 1995 р. Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, що віддзеркалює, з одного боку, істотні зміни в економіці країни та світовій економіці, а з іншого - невирішеність частини проблем, подолання яких стояло на порядку денному ще в 1995 р. (зокрема, незадовільний стан іноземного інвестування).
     В основу державного регулювання інвестиційної  діяльності було покладено такі принципи:
      послідовна децентралізація інвестиційного процесу;
      збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб’єктів господарювання у фінансові інвестиційні проекти;
      перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
      виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки;
      фінансування об’єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;
      надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств;
      здійснення відповідними державними організаціями контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
      розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;
      удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
      запровадження системи страхування інвестицій.
     Форми державного  регулювання інвестиційної  діяльності
       1. Державне  регулювання інвестиційної  діяльності  включає  управління  державними  інвестиціями,  а також регулювання умов  інвестиційної  діяльності  і  контроль  за  її  здійсненням  усіма  інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.
     2. Управління    державними    інвестиціями    здійснюється  республіканськими  і  місцевими  органами  державної    влади    й  управління та включає  планування,  визначення  умов  і  виконання  конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.
     3. Регулювання  умов  інвестиційної  діяльності  здійснюється  шляхом:  
[ Абзац другий  частини третьої  статті  12  виключено   на  підставі Закону № 2899-III від 20.11.2003]:

      подання фінансової  допомоги  у  вигляді  дотацій,  субсидій,  
      субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів,  галузей,  
      виробництв;

      державних норм та стандартів;
      заходів  щодо  розвитку та захисту  економічної  конкуренції; [ Абзац частини третьої статті  12  в редакції Закону № 1294-IV від 20.11.2003 ]
      роздержавлення і приватизації власності;
      визначення  умов  користування  землею,  водою   та    іншими  
      природними ресурсами;

      політики ціноутворення;
      проведення  державної  експертизи  інвестиційних  програм  та проектів будівництва; [Абзац десятий частини третьої статті 12  в редакції Закону № 185/98-ВР від 05.03.98 ]
     4. Контроль за здійсненням інвестування  усіма інвесторами та іншими  учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється загальноукраїнськими, республіканськими (АР Крим) та місцевими органами державної виконавчої влади й управління та включає: планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів [8].
     Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:
      системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;
      проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;
      подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
      державних норм, правил і стандартів;
      антимонопольних заходів;
      роздержавлення та приватизації державної власності;
      визначення умов користування землею, водою та Іншими природними ресурсами;
      політики ціноутворення;
      експертизи інвестиційних проектів будівництва;
      ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України;
      аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку;
      контролю за дотриманням інвестиційного законодавства , державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, інвестиційних програм і проектів будівництва, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів;
      інших заходів [див. додаток 1].
     Державне  регулювання у сфері інвестиційної  діяльності здійснюється такими органами:
      Верховною Радою України;
      Кабінетом Міністрів України.
     Проте зазначені положення закону не віддзеркалюють усіх форм та засобів, що застосовує держава  у сфері інвестиційної діяльності взагалі і щодо державного інвестування, зокрема. Як організатор господарського життя в суспільстві, в т. ч. його складової - сфери інвестування, держава застосовує такі правові форми, як;
      нормативне регулювання (тобто встановлення правил організації та здійснення інвестування в Україні за участю суб'єктів, що функціонують на будь-яких формах власності - державній, комунальній, приватно-колективній);
      поточне управління сферою інвестування (видача дозволів, ліцензій, реєстрація іноземних інвестицій, окремих видів договорів інвестиційного характеру, інвестиційних та інноваційних проектів, проведення комплексної державної експертизи інвестиційних проектів будівництва кваліфікування інноваційних проектів, створення державних приймальних комісій.
      контроль (перевірка відповідності діяльності інвесторів, виконавців та інших учасників інвестиційних відносин встановленим правилам, нормам і нормативам, виявлення правопорушень та застосування до порушників заходів впливу з метою усунення негативних наслідків неправомірної поведінки).
     Застосування  такої правової форми державного регулювання, як програмування та прогнозування, залежить від сфери інвестування - державний сектор економіки чи інші сектори. Щодо першого (державного) застосовується директивне планування (обов'язкове до виконання), оскільки держава діє як власник майна (наприклад, Державна програма приватизації, затверджена Законом від 08.05.2000р., щодо інших секторів економіки - індикативне планування (заохочує виконавців до інвестування за пріоритетними напрямами інвестиційної інноваційної діяльності) [3,с.61].
     Крім  того, управління державними інвестиціями з боку держави є більш ґрунтовним, ніж поточне управління інвестуванням. Так, Законом «Про інвестиційну діяльність» визначається система органів, що здійснює таке управління (щодо загальноукраїнських, республіканських інвестицій - АР Крим та місцеві органи державної виконавчої влади й управління), та особливості нормативного регулювання інвестування за рахунок державних (бюджетних, позабюджетних, позичкових) коштів, яке включає (додатково до загальних правил інвестування) визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів (наприклад, Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764; Порядок здійснення контролю за дотриманням сторонами зобов'язань за договором підряду про виконання робіт на будівництві об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004р. №609).
     Відповідно  до ст. 12 Закону «Про інвестиційну діяльність»  державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється із застосуванням таких засобів:
      системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;
      проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;
      подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
      державних норм, правил та стандартів;
      антимонопольних заходів;
      роздержавлення та приватизації державної власності;
      визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
      політики ціноутворення;
      проведення експертизи інвестиційних проектів;
      ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення Інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України; 
      аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку; 
      контролю за дотриманням інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм та правил, затвердженої містобудівної документації, інвестиційних програм та проектів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів.

      и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.