На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Оптимзаця асортименту святкового одягу для дтей ВАТ «Антошка» (Непродовольч товари)

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 09.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
Оптимізація асортименту святкового одягу для дітей  ВАТ «Антошка» (Непродовольчі  товари) 
 
 
 

ЗМІСТ 

 


Вступ

 
     За  підсумками 2009 року, в Україні народилося близько 518,4 тисяч дітей, що є найвищим показником народжуваності за останні 17 років. Тенденція до зростання рівня народжуваності та поліпшення демографічної ситуації є стійкою впродовж кількох минулих років. Зокрема, у 2008 році кількість новонароджених становила 510,6 тисяч дітей, що на 8% більше попереднього року та на 35,6% більше, ніж у 2001 році, коли спад народжуваності в країні досягнув свого піку (в 2001 році народилося всього 376, 5 тисяч осіб). Ця тенденція негайно викликала підвищення активності на ринку дитячих товарів. На жаль, у погоні за активним попитом на товари для дітей, багато виробників не додають належної уваги якості виробів і дотриманню необхідних стандартів.
      З огляду на пікову активність операторів ринку і появу великої кількості нових підприємств-виробників товарів для дітей, питання оцінки якості дитячих товарів стали як ніколи актуальні для українського ринку дитячих товарів. Саме діти, що створюють активний попит на товари (оскільки діти ростуть!), найбільш уразливі до низької якості товарів. Шкода, завдана дитячому організму неякісними товарами може привести до досить серьознів розладів у фізичному розвитку дитини. До того ж не треба забувати, що в дитячому віці навіть психічна травма, завдана неякісною сукнею, що втратила колір після першого прання, або штанцями, що розлізлися за три дні, може привести до тяжких розладів, які залишаться на усе життя. Діти є наібільшим скарбом будь-якої нації, вони будуватимуть майбутнє країни, а для цього повинно забезпечити належні умови їхнього розвитку. Для полегшення процесу обирання батьками одягу для дітей, а особливо святкового одягу, необхідно максимально раціонально складати асортимент, який у свою чергу має постійно підлягати процесу оптимізації у зв'язку із тим, що попит та уподобання потенційних покупців не є величиною постійною. Тому я думаю, що тема цієї роботи «Оптимізація асортименту святкового одягу для дітей ВАТ «Антошка»» дуже актуальна в даний момент.
      Метою даного дослідження є теоретичне обгрунтування основних вимог до асортименту та якості дитячих товарів в розрізі святкового одягу.
      Об’єкт  дослідження – ВАТ «Антошка». – мережа дитячих супермаркетів, в якій реалізується практично весь асортимент дитячих товарів.
      Предмет дослідження - асортимент святкового дитячого одягу, що реалізує ВАТ «Антошка».
      У роботі розглядаються питання забезпеченості ринку України виробами дитячого призначення, головні вимоги до якості дитячого одягу у відповідальності з фізіологічними особливостями  дитячого організму а також проводиться аналіз асортименту святкового одягу, що реалізується ВАТ «Антошка».
      Робота  складається з вступу, п'яти розділів, в кінці подані висновки та пропозиції щодо оптимізації асортименту святкового одягу для дітей у ВАТ «Антошка». 
 

 


    Тенденції розвитку ринку дитячого одягу в Україні
 
     Відповідно  до вимог статті 6 Закону України  «Про охорону дитинства» нашим дітям  гарантовано належні умови життя, здорового розвитку та раціонального  харчування [3].
      Мабуть, не варто дивуватися, що маленькі люди забезпечують великі грошові обороти в економіці будь-якої країни. Наприклад, на Заході продаж  товарів   для   дітей  віком до року становлять близько 50% продажу всіх дитячих товарів. Перші місяці і роки після народження дитини - найбільш витратний період, і тут навіть не обговорюється необхідність придбання того чи іншого предмета. Просто систематично купується необхідний комплекс  для  нормального розвитку малечі (від білизни до візка). Після трьох років купівля дитячих  товарів  залишається постійною статтею витрат, але вже не становить левової частки доходу родини. Простежувати сьогодні динаміку витрат доволі важко, бо аналізом вітчизняного  ринку  ніхто не займався. Його місткість зменшується "фактором спадковості", коли білизна, одяг, взуття та іграшки передаються з покоління в покоління і від родини до родини.
      Водночас  місткість ринку збільшується від  того, що через малу народжу-ваність до витрат на дитину залучається широке коло родичів і знайомих, тому родина зі скромними статками, але широкими зв’язками може подеколи щодо купівлі  товарів  дитячої групи поводитися як багата. Але середньостатистичну цифру витрат усе-таки можна підрахувати. Приміром, візок коштує 0,5 - 3 тис. грн, меблі (ліжко, дитячі стільці-столи) від 200-15000 грн (ціла дитяча кімната), білизна (ковдра, пелюшки тощо) - до 1 тис. грн. Крім того, "не дитячих" капіталовкладень потребує дитячий одяг (конверти, комбінезони, кофтинки, повзунки, комплекти для новонароджених) і взуття [19].
      Наразі  потреби  ринку  не закриті, особливо якщо врахувати, як швидко  діти  зростають - буквально через півроку дитині необхідно купувати щось нове. Це ідеальна ситуація  для  виходу нових компаній, коли  ринок  споживання постійно зростає і постійно змінюється. Тож тут є над чим працювати і куди розвиватися.
      Щоправда, цим не поспішають скористатися вітчизняні виробники, які зараз на ринку  виступають у ролі статистів. Більшість  товарів, що реалізуються, постачають Україні китайські, турецькі та польські виробники, орієнтовані на масове виробництво. За даними Мінекономіки, 80 відсотків українського ринку дитячих товарів займає імпорт.
      Однак якість імпортних товарів найчастіше залишає бажати кращого, особливо для  товарів китайського виробництва. Це стосується всіх сегментів товарів  для дітей, у т.ч. дитячого одягу та трикотажу, оскільки стикаючись зі шкірою дитини одяг, зроблений без дотримання прийнятих для дітей стандартів, може нанести організму, що зростає значної фізичної шкоди, а низька якість, через якого довгоочікувана сукня перетворюється в ганчір’я після першого ж прання, здатна нанести дитині психічну травму.
      Практика  підтверджує, що усе більша кількість  батьків зволіли б придбати своїм  дітям одяг вітчизняного виробника, аніж польського, турецького, китайського, або взагалі незрозуміло чийого виробництва [16]. І, треба сказати, одяг і трикотаж українських виробників побачити на ринку вже можна, але вибір поки обмежений. Зате імпортний товар представлений усіма розмірами, навіть нестандартними. Тому частина родин продовжує купувати імпортні товари, найчастіше несертифіковані, реагуючи в такий спосіб на більшу розмаїтість, прийнятність цін і розмірів.
      За  даними Київського обласного управління по справах захисту прав споживачів, насиченість споживчого ринку товарами для дітей низька. При цьому  навіть та кількість товарів для дітей, що реалізуються в торговельній мережі, практично зменшується за рахунок неякісних виробів, з дефектами, вичерпаним терміном придатності, без сертифікатів якості й інформації про товар і виробника.
     Вітчизняні  підприємства, що випускають більш якісну продукцію, як уже відзначалося, роблять дуже вузький асортимент продукції, що не завжди може конкурувати з аналогічною продукцією іноземних виробників. При реалізації продукції основна проблема полягає в обмеженні торговельної націнки на вітчизняні продукти дитячого асортименту (до 20%), що спонукує виробника зменшувати свою рентабельність для компенсування частини рентабельності торговельного посередника і зменшує бажання торговельних організацій займатися реалізацією малорентабельної продукції вітчизняного виробництва. У той же час, на аналогічну продукцію імпортного виробництва цінові обмеження відсутні.
     У такий спосіб можна казати, що український  ринок дитячих товарів у даний  момент характеризується низькою насиченістю, бурхливою динамікою, пов’язаною з державною політикою, що спрямована на підвищення нарожуваємості, та великою кількістю товарів низької якості. У цей момент необхідно проведення заходів, спрямованих на те, щоб вітчизняний виробник зайняв гідне місце на цьому ринку [20]. Аналіз стану споживчого ринку щодо дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів при реалізації товарів для дітей показав також, що на сьогодні, на жаль, ще існує проблема незахищеності дітей від неякісних і небезпечних товарів.
     Для поліпшення якості товарів дитячого асортименту, насичення споживчого ринку України цією продукцією по доступним для широких шарів  населення цінам необхідні сприятливі умови для розвитку виробництва  даного виду продукції вітчизняними виробниками, пільгове оподатковування і дотації з держбюджету, сприятливі умови для одержання екологічно чистої сировини, зменшення вартості проведення робіт із сертифікації і т.п. І, звичайно ж, грамотна товарна, в тому числі асортимента політика самих підприємств-виробників.
     Криза боляче вдарила по багатоликому українському дитячому ринку, що бурхливо розвивається. Лише у найрозвиненішому сегменті – ритейлі дитячих товарів – падіння продажів у перші квартали кризи перевищило 30%. У сусідній РФ згаданий показник тримається на рівні 15%.
     Проте деяке звуження торговельної сфери  зокрема і дитячого ринку взагалі  є явищем тимчасовим. Витратний і  довгоокупний (порівняно з дорослим) «дитячий» бізнес має безальтернативні плюси. По-перше, оскільки на дітях економлять в останню чергу, цей ринок відчуває значно менше потрясінь, аніж інші бізнес-сфери. По-друге, традиційно вища маржинальність дає гравцям цього ринку місце для маневру. Деякий час для утримання попиту в межах 70–85% від докризового рівня представники «дитячого» бізнесу готові знижувати свою прибутковість.
     Приблизно така сама ситуація спостерігається  і на близькому до українського ринку  РФ. За даними дослідження РБК, «Роздрібні мережі з продажу дитячих товарів, 2009 рік», найменше скорочуються витрати  батьків на дитяче харчування, підгузки, дитячу косметику. Так, майже 90% покупців цих товарів заявляють про те, що зберегли колишні обсяги покупок. У сегменті дитячого одягу та взуття аналогічний показник становив близько 84–85%. Найпопулярніша стратегія економії в сегменті дитячого одягу і взуття – скорочення частоти покупок (приблизно 7% споживачів уже заявили про це). Рідше практикується перехід на дешевші марки (трохи більше 5%).
     Однак ритейли і представники сегмента дитячих розваг стверджують, що масової  відмови від звичних товарів і послуг навіть у найважчий період – осінь 2008 року – ані в сусідній Росії, ані в Україні не спостерігалося. Зменшення витрат на покупки сковує, але не гальмує розвиток «дитячого» бізнесу, який у складний період пройшов випробування на міцність.
     Разом із тим у період кризи можна  зрушити з місця проблеми, що стали  вже традиційними для «дитячого» бізнесу. Сьогодні майже не існує  сегментів на цьому ринку, що насичені продукцією вітчизняного виробництва  більш ніж на 10–15%. Проте в нинішніх умовах імпорт може не подолати колишні «бар’єри» через значне подорожчання долара, що дасть кілька очок фори вітчизняним виробникам.
     Нагадаємо, що в сегменті взуття і дитячого одягу вітчизняні виробники займають не більше 10–15%. І відповідальність за те, що це стало вже багатолітньою традицією, лежить на законодавчій владі, яка зобов’язала сертифікувати кожну зміну виробу (аж до кольору моделі). За таких умов розвивати асортимент одягу і взуття, обсяги випуску яких подеколи не перевищують кількох десятків штук, стає просто неможливо.
     За  статистикою, річна потреба населення  України в дитячому взутті оцінюється у 20–25 млн пар. При цьому річний рівень виробництва вітчизняної  промисловості становить близько 5% від цієї кількості. Для порівняння: 1990 року в Україні виготовлялося 75 млн пар дитячого взуття. Така сама ситуація спостерігається і в сегменті дитячого одягу.
     Фахівці переконані, що вітчизняний бізнес до цих пір знищувала існуюча  система сертифікації. Водночас вітчизняне виробництво у період кризи може зміцнити свої позиції. З одного боку, криза примушує зменшити оберти бізнесу, а з іншого – дещо придавивши імпортерів, дає змогу розширити свої ринкові кордони.
    Особливості класифікації дитячого одягу
 
     Насьогодні ринок дияточого одягу вщерть заповнений літніми й зимовими речами для дітлахів різного віку. До того ж, паралельно з продукцією турецьких, китайських, польських і вітчизняних виробників, представлені дорогі моделі від італійських дизайнерів, . Тому розібратися в усьому розмаїтті дитячих товарів інколи буває складно. Особливо, якщо взяти до уваги факт, що не будь-який одяг підійде вашій дитині, а тільки той, котрий відповідає низці гігієнічних вимог і безпечний для здоров’я.
     Відомо, що всі діти надзвичайно рухливі. Тому, вибираючи одяг, слід віддавати перевагу лише тим речам, які не заважатимуть високій природній активності, такій потрібній для нормального фізичного розвитку маляти. Не можна купувати тісний і важкий одяг, оскільки він, стискаючи шкірні покриви та кровоносні судини, які містяться в них, викликає погіршення живлення відповідних органів і тканин. Так, перетягування тугими резинками й поясами верхньої частини дитячого животика може викликати зміни у внутрішніх органах, порушити координацію рухів м’язів, які підтримують хребет, що, зрештою, стає причиною сколіозу чи кіфозу. А використання тісних манжетів сприяє застою крові в капілярах шкіри, обмежуючи таким чином її живлення. Щоб захистити своє чадо від цих захворювань, слід купувати одяг легкого й вільного покрою.
     Вивченню  та оптимізації асортимету дитячого одягу присвятили свої праці такі відомі економісти як Діанич М.М., Гусейнова Т.С. та інші.
     Відповідно  до гігієнічної класифікації, весь дитячий одяг поділяється на такі вікові групи [23]:
    новонароджені,
    до трьох років,
    малята від чотирьох до семи років,
    діти від восьми до 12 років
    підліткова група від 13 до 15 років.
     Але найвищі вимоги висуваються до речей  для новонароджених і дітей до трьох років, тому що в цьому віці одяг найщільніше прилягає до шкіри  дитини. Тому всередині виробу не повинно бути грубих єднальних швів із обметуванням зрізів. Використання оздоблення з синтетичних матеріалів (мережив, гаптування, вишивки, аплікацій) припустиме лише на одязі для короткочасного носіння (не більше двох годин). Небажана наявність ґудзиків, кнопок у місцях, які прилягають до тіла. Крім того, всі дитячі речі повинні виготовлятися лише з натуральних тканин.
     Головними показниками придатності того чи іншого матеріалу для пошиття  одягу для найменших вважаються [18]:
    гігроскопічність,
    гідрофільність,
    гідрофобність,
    повітропроникність.
     Наприклад, від рівня тієї ж таки гігроскопічності залежить, наскільки швидко й повно  тканина вбиратиме вологу з поверхні тіла. Якщо йдеться про матеріали, які використовують для верхніх  шарів зимових і демісезонних речей, — гігроскопічність має бути мінімальною, щоб не допустити промокання тканини під час опадів. Гідрофільність показує здатність швидко і повно вбирати вологу й виражається у відсотковому співвідношенні. Гранично високою вона має бути у тканин, які безпосередньо прилягають до шкірних покривів і поглинають водяну пару тіла. Гідрофобність (незмочуваність) — властивість, протилежна гідрофільності. Підвищену гідрофобністю повинні мати верхні шари одягу, які захищають дитину від снігу, дощу, туману [18].
     Отже, літні речі й дитячу білизну необхідно  вибирати з бавовняних і лляних тканин. Оскільки батист, полотно, ситець, сатин  вирізняються порівняно невеликою  пористістю, що визначає їхню високу теплопровідність і низькі теплозахисні властивості. Зате такі тканини мають добру гігроскопічність (~ 20%), високу повітро- й паропроникність, достатню зволожуваність (гідрофільність їх — понад 90%). До того ж світлий лляний і бавовняний матеріал добре пропускає ультрафіолетову радіацію.
     Для легкого одягу, призначеного для носіння в приміщенні у зимову пору року, кращі байкові, фланелеві, вельветові тканини. Оскільки їхні теплозахисні властивості набагато вищі, ніж у тонких матеріалів. Повітропроникність, навпаки, істотно нижча. Зате досить високими залишаються гігроскопічність і паропроникність. А для вітряної та дощової погоди годяться плащові тканини, гідрофільність яких близька до нуля.
     Речі  з вовняних матеріалів із високими теплозахисними властивостями підходять  для холодної пори року. Оскільки їхня гігроскопічність набагато вища, ніж у бавовни та льону. Швидко поглинаючи вологу, вовна повільно її віддає, що утруднює часте прання відповідних виробів. Адже міцність вовняних речей значно нижча, ніж бавовняних.
     Але буває так, що під час купівлі  ніколи оцінювати якість тканини та її властивості. Тоді слід просто попросити продавця пред’явити на товар сертифікат відповідності, який підтверджує проходження ретельної перевірки виробу в Українському центрі сертифікації та стандартизації. Відсутність такого документа може означати, що річ продається нелегально. Найчастіше це стосується дитячого одягу невідомих турецьких і китайських марок, які заполонили український ринок. Проте останніми роками в магазинах стали з’являтися й вироби вітчизняних виробників.
     Вітчизняні товари відрізняються від імпортних ще й ціною. Наприклад, якщо гарний турецький набір постільної білизни коштує 800 грн., то вітчизняний можна придбати за 260 грн. І своїми якостями він не поступатиметься дорожчому аналогу іноземного походження. Правда, в українській ціновій політиці існує ще таке поняття як торгова націнка. Часто саме вона грає «останню скрипку» у формуванні остаточної вартості товару. Оскільки до ціни виробника продавці приплюсовують від 30 до 50%, а інколи — і 70—100%. Таку націнку магазини дитячого одягу найчастіше ставлять через дорожнечу оренди торговельних площ. Оскільки на купівлю речей дитині щорічно йде близько тисячі американських доларів. Адже чим вища якість дитячих сукенок і штанців, тим вони дорожчі. Тому основною перевагою дитячого одягу для наших громадян частіше виступають не так властивості тканини й гігієнічні характеристики виробу, як його доступна ціна. А такий підхід до вибору дитячого одягу згодом може негативно позначитися на здоров’ї самої дитини.
    Вимоги  до безпечності одягу для дітей
 
      Успадкована Україною після розвалу Союзу система стандартизації, створювалася на принципах планової економіки, де стандарт був законом. Нормативними документами жорстко регламентувалися найдрібніші вимоги до продукції, витрата сировини, ціна тощо, й усе це тотально контролювалося. Такий підхід не відповідав міжнародним нормам і правилам, не сприяв упровадженню нових технологій і був предметом постійної критики з боку торговельних партнерів України при наданні їй кредитів і технічної допомоги. У світі давно зрозуміли: стандартизувати й виводити в ранг обов’язкових необхідно лише ті вимоги, які стосуються безпеки для життя, здоров’я, майна людей, захисту довкілля. Решта параметрів має бути добровільною [11].
      У рамках „Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Євросоюзом” наша країна взяла на себе зобов’язання щодо гармонізації законодавства, норм, правил і стандартів, а також процедур оцінки відповідності до європейських. Ще в березні 1997 року Кабінет міністрів прийняв постанову № 244 «Про заходи для запровадження в Україні вимог директив ЄС, санітарних, ветеринарних, фітосанітарних норм і міжнародних європейських стандартів». Документ передбачає розробку й запровадження в Україні чотирнадцяти програм стандартів, які відповідають міжнародним і європейським, зокрема для виробів легкої промисловості: волокон, текстилю й текстильних виробів, дитячих іграшок й ігор, одягу й постільної білизни, шкіри та взуття тощо.
      На  жаль, процес розвивається не так динамічно, як хотілося б. A протягом попередніх років роботи зі стандартизації фінансувалися винятково за залишковим принципом. Закон України «Про стандартизацію» закріпив основний принцип міжнародної стандартизації — добровільності застосування національних стандартів. Впровадження ж стандартів в повсякденну практику проходить дуже повільно.
      Організаційно-методичним центром із координації роботи щодо гармонізації нормативних документів у легкій промисловості з європейськими  й міжнародними стандартами призначено УкрНДІ переробки волокон, на базі якого створено технічний комітет зі стандартизації України «Легка промисловість» — ТК 125. 17 проектів стандартів, розроблених комітетом, ідентичні відповідним стандартам ISO (міжнародної організації зі стандартизації) та враховують усі раціональні положення нашої стандартизації.
      Сьогодні  з величезного асортименту товарів  легкої промисловості обов’язковій сертифікації (тобто оцінці відповідності  встановленим нормам і правилам за показниками безпечності для  здоров’я людей) в Україні підлягає перший, прилеглий до тіла шар дитячого одягу, деякі бавовняні та змішані тканини, а також дитяче взуття, крім гумового, гумово-текстильного й литого. Санітарні норми та правила регламентують лише сировинний склад, повітропроникність, гігроскопічність і питомий поверхневий електричний опір. Це стосується лише текстильних матеріалів і виробів із них. Вказані показники опосередковано визначають безпечність продукції, тоді як сучасний покупець воліє бути впевненим, що річ, яку він одержує, не містить токсичних речовин (або вміст цих речовин не перевищує встановлених меж) і що ця продукція не загрожує його здоров’ю та здоров’ю дітей [15].
      В основі міжнародних стандартів, що визначають якість і безпечність  текстильних матеріалів, лежать зокрема  й норми «Міжнародної асоціації з проведення наукових досліджень і випробувань у галузі екології текстильного виробництва» (ЕКО-ТЕКС), у яку входять 12 промислово розвинених країн ЄС. Стандарти ЕКО-ТЕКС передбачають визначення на тканині важких металів, формальдегіду, сполук хлору, пестицидів, гербіцидів й інших токсичних і канцерогенних речовин. Про те, що продукція безпечна, споживача інформують за допомогою відповідних етикеток ЕКО-ТЕКС, розміщених на упаковці.
      Згідно  Наказу N28 від 01.02.2005 „Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні” Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики до продукції, що  підлягає  обов'язковій сертифікації в Україні віднесені вироби та полотна трикотажні білизняні для дітей, вироби трикотажні купальні для дітей; вироби  панчішно-шкарпеткові для дітей: колготки, напівпанчохи та шкарпетки; хутро штучне трикотажне для іграшок; вироби білизняні для дітей із тканин та ін.
      Численні  дослідження свідчать, що здоров'я  людини, яке за визначенням ВОЗ — це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів, обумовлюється трьома комплексами факторів — спадково-генетичним, соціально-економічним і екологічним.
      Інтенсивне  впровадження хімічних речовин в усі галузі народного господарства та той факт, що виробництво хімічної продукції у світовому співтоваристві безперервно зростає, дає підставу вважати, що хімічний фактор є одним із провідних для багатьох профільних розділів гігієни [15].
      Сучасні текстильні матеріали та вироби з  точки зору небезпечності їх впливу на здоров'я населення, особливо дитячого, необхідно розглядати як продукт  негативної потенційної дії комплексу  хімічних речовин виходячи з природи  сировини, особливостей технологічних процесів їх виробництва, а також забруднення екосистеми.
      На  сьогодні в світі одне з перших місць в пріоритетності забруднення  екосистеми займають важкі метали і  пестициди. Останні можуть бути досить стійкими сполуками і довгий час  зберігатися не тільки в ґрунті, а й в природній сировині (бавовна, льон, вовна). Крім того сировину та вироби натурального походження обробляють фунгіцидами та інсектицидами від руйнуючої дії мікроорганізмів, молі, гризунів при зберіганні текстильних матеріалів і одягу на складах, при транспортуванні.
      Особливу  гігієнічну значимість становлять важкі  метали, які також можуть забруднювати текстильні матеріали та одяг в результаті використання барвників, специфіки  технологічних процесів, за рахунок  забруднення екосистеми.
      На  сьогодні пріоритетними забруднювачами екосистеми вважаються вісмут, кадмій, кобальт, марганець, мідь, цинк, нікель, олово, ртуть, свинець, сурма, хром. З  них свинець, ртуть і кадмій віднесені  до глобальних забруднювачів навколишнього  середовища першого класу небезпечності.
      Відомо  також, що у виробництві поліефірів в якості каталізаторів використовуються солі кадмію, цинку і кобальту; поліпропілену  — каталізатор Циглера з додаванням хрому VI, цинку, свинцю, кобальту; при  синтезі акрилонітрилу — міді, а поліаміду — хрому та нікелю [15].
      Гострота  питання полягає в накопиченні  металів в організмі людини в  зв'язку з вираженими кумулятивними  властивостями і тривалим періодом їх виведення.
      В технологічних процесах переробки  сировини, виробництва тканин передбачено використання апретів, текстильно-допоміжних речовин (наприклад, термореактивних смол — фенол-формальдегідних, меламіно-формальдегідних та ін.), що дозволяє підвищити ефективність виробництва, поліпшити зовнішній вигляд, надати бажані додаткові властивості виробам.
      Таким чином, текстильні матеріали і сировина є джерелом можливої негативної дії  комплексу хімічних речовин різних за призначенням, класом небезпечності, біологічними ефектами. Приймаючи до уваги, що людина має безпосередній  контакт з текстильними матеріалами та виробами з дня свого народження, а можлива міграція хімічних забруднювачів (ХЗ) з них діє на організм безперервно протягом всього життя, питання їх безпечності на сьогодні є особливо важливим в гігієні текстильних матеріалів і одягу [42].
      На  жаль, на відміну від європейських стандартів в схему вітчизняних  принципів гігієнічної оцінки дитячого одягу і текстилю не входить контроль гігієнічно значимих показників: барвників, важких металів, антисептиків, пестицидів. Останні, що підлягають обов'язковому контролю в країнах ЄС, в більшості своїй можуть бути стійкими органічними забруднювачами, яким властива виражена шкірно — резорбтивна, шкірно — подразнююча та загальнотоксична дії. При цьому, пестициди: гептахлор, токсафен, ДДТ, ГХЦГ є канцерогенами; ДДТ, 2,4 Д проявляють ембріотоксичні ефекти; ДДТ, 2,4,5-Т-тератогенну активність; 2,4,5 Т-мутагенні властивості. Необхідно підкреслити, що переважна частина цих препаратів, в тому числі ліндан і пентахлорфенол, в Україні та в світовій практиці заборонені для використання в сільському господарстві [46]. Разом з тим, гербіцид 2,4 Д є досить розповсюдженим і входить до складу зареєстрованих в багатьох країнах препаратів. На цей час найбільш прогрессивним є ЕКО–ТЕКС Стандарт – 100 - всесвітньо відома екологічна марка текстильних виробів, що пройшли перевірку на зміст шкідливих речовин.
      Міжнародне  суспільство ЕКО-ТЕКС виникло по спільному рішенню 12 європейських науково-дослідних  текстильних інститутів, чиї представництва знаходяться в таких країнах, як: Бельгія, Данія, Англія, Франція, Іспанія, Португалія, Швеція, Туреччина, Угорщина, Австрія, США й ін. Перевірені за критеріями ЕКО-ТЕКС Стандарту – 100 текстильні вироби гарантують, що вони не містять ніяких субстанций, що шкодять людському здоров'ю.
      ЕКО-ТЕКС Стандарт – 100 був розроблений з  ініціативи незалежних науково-дослідних  інститутів. Засновниками були австрійський і німецький інститути. При сертифікації, перевіряються понад 100 контрольні параметри.
      Сертифікат  забороняє або ж регламентує  застосування шкідливих речовин.
      Оцінюються  наступні параметри [47]:
    наявність фарбувальних речовин, що викликають рак і алергію;
    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.