На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Примрний тижневий цикл занять пд час пдготовчого змагального перодв

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 09.08.2012. Сдан: 2012. Страниц: 15. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                ЗМІСТ
     
     
    Вступ                                                                                                                ......3
     Розділ  І. Основні види діяльності вчителя фізичної культури 
        Учитель і учні як суб'єкти процесу фізичного виховання   ..5
        Робота вчителя фізкультури по підготовці до уроку ............11
      Просвітницька діяльність у системі фізичного виховання
        школярів                                                                         ................18
        1.4. Дослідницька діяльність вчителя фізкультури                    ......21
Розділ  ІІ. Педагогічні функції, вміння та техніка  вчителя фізичної культури.
                  2.1    Педагогічні функції  вчителя                                               .........24
                  2.2    Педагогічні вміння вчителя                                                 .........28
                  2.3    Педагогічна техніка  вчителя                                               ..........32
    Розділ  ІІІ. Практична частина.
                   3.1    Примірний тижневий  цикл занять під час підготовчого і змагального періодів                                                                                  ...........36
                    3.2    Констатуючий експеримент                                            ............38
                    3.3    Контролюючий експеримент                                           ............41
    Висновки                                                                                                     .............44
Перелік використаних джерел                                                                       ............45
 


                  ВСТУП.
     Актуальність  роботи полягає в аналізі компонентів  діяльності вчителя фізичної культури. Педагогічна діяльність вчителя фізичної культури, має складну структуру і значні відмінності від інших педагогічних професій.
     Поєднання високого рівня знань в області  біологічних і психологічних  процесів, які відбуваються в період активного зростання і розвитку учня, засобів, методів і форм педагогічної і тренувальної дії, висока фізична і технічна підготовленість вимагає від вчителя комплексу педагогічних і спеціальних здібностей.
      Педагог (вихователь, наставник) — особа, яка  веде практичну роботу в області виховання і навчання як дорослих, так і підростаючого покоління [14,57].
     Вчитель фізичного виховання — це, перш за все, педагог, який не тільки займається навчанням техніці рухів і розвитком фізичних здібностей, але і формує особу майбутнього громадянина, а основу цієї діяльності і складають педагогічні здібності.
     На  думку більшості дослідників і практиків (Озолін, Пугач, Деркач, Ісаєв) володіти педагогічними здібностями — це:
    уміти  представити  учбовий   матеріал  в  доступній  для  учнів   формі, 
    розуміти своїх вихованців і проявляти творчість в учбовому процесі;

    володіти вольовими педагогічними якостями, що роблять вплив як на 
    окремих учнів, так і на весь колектив в цілому;

    організовувати дитячий  і юнацький  колектив,  виявляти  цікавість  до 
    діяльності і життя учнів;

    уміти  пояснювати,  змістовно  і  яскраво  проводити   бесіди,  володіти 
    образною і переконливою мовою;

    проявляти педагогічний такт, уміти спостерігати, аналізувати і робити
правильні висновки  з наглядів, бути вимогливим не лише до учнів, але і до себе особисто; 

 


      • уміти пов'язувати учбовий матеріал з вимогами сучасного життя і різними життєвими ситуаціями.
     До  супутніх педагогічних здібностей відносяться  такі якості, як організованість, допитливість, працездатність, самовладання, активність, наполегливість, зосередженість і уміння розподілити увагу. Крім того, кожний з цих компонентів має свої складові. Вивчаючи структуру педагогічних здібностей, ми заглиблюємося у вивчення цих складових, що дозволяє їх розвивати і удосконалювати як окремо, так і у взаємозв'язку в процесі педагогічної діяльності [3,30].
      Мета  роботи: проаналізувати компоненти діяльності вчителя фізичної культури.
     Задачі  роботи:                                                                                                           1) проаналізувати основні види діяльності вчителя фізичної культури;                                    2) проаналізувати основні педагогічні функції, вміння та техніку вчителя фізичної культури.
    Методи  дослідження:                                                                                                     1) аналіз науково-методичної літератури;
    2) спостереження.
      Практична значимість роботи складається у сприянні підвищенню рівня педагогічній діяльності вчителя фізичної культури; підвищенні рівня підготовленості вчителя фізичної культури до своєї професійної діяльності. 
 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ І. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ  КУЛЬТУРИ.
      Учитель і учні як суб'єкти процесу фізичного виховання
 
      Формування  національної системи фізичного  виховання школярів вимагає нового змісту та пошуку ефективних форм, засобів і методів підготовки шкільного вчителя, створення відповідного навчально-методичного забезпечення. В основі педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання лежать знання предмета викладання (фізична культура) та його методики, і дуже важливо, щоби кожен усвідомив, що найсуттєвішим у методиці є рівень індивідуальної майстерності педагога. Через його діяльність методика і віддзеркалюється в конкретних досягненнях учнів.
      Учитель своєю особистістю і діяльністю завжди впливав на хід історичного  процесу, долю суспільства. Він бере активну участь у формуванні суспільства, а отже, повинен відчувати велику відповідальність за його долю перед минулими, сучасними і наступними поколіннями людства.
     Виховна діяльність найбільшою мірою виконує  інтегральну функцію, бо педагог одночасно виступає фахівцем зі свого предмету, вихователем, практичним психологом, консультантом, наставником і навіть психотерапевтом [20,21 ].
     Вивчивши  досвід фізичного виховання більшості  цивілізованих країн світу, П. Лесгафт дійшов висновку, що "керувати фізичною освітою — справа дуже складна, не дивлячись на те, що, зазвичай, вважають це настільки простою справою, що з нею можна впоратись достатньо ґрунтовно протягом 6-8-тиж-невих курсів. Насправді, керівник повинен бути добре освіченою людиною, як кожен, хто належить до викладацького складу, повинен добре розуміти свій предмет, а також значення форм і функцій організму молодої людини, а головне, повинен бути сам цілком дисциплінованою і стриманою людиною, яка витончено володіє своїми діями". Значною перешкодою у процесі фізичного виховання є часто невідповідність між закликами педагога та його особистим життям і переконаннями. Особистість наставника повинна бути взірцем для наслідування. Учитель, що відповідає цим вимогам, у скрутний час життєвої невизначеності учня допоможе йому зрозуміти власні помилки, об'єктивно оцінити свій стан, разом накреслити шляхи подальшого розвитку, підкаже ефективні методи самовдосконалення. Водночас він ніколи не повинен прив'язувати учня до власної особистості, а навпаки, привчати його до самостійного розвитку [15,36].
     Сьогодні  перед вчителем фізичної культури в  школі стоїть проблема — зробити фізичне виховання процесом безперервної дії (навіть протягом такого короткого часу, як добовий цикл). Це означає, що вчитель не має права обмежувати свою діяльність якимись епізодичними заходами з фізичного виховання або лише час від часу залучати до цього процесу інших осіб. На порядок денний роботи вчителя час висуває питання про фізичне виховання школярів як систему всезагального обов'язкового навчання основ здоров'я і гігієнічного виховання. У зв'язку з цим необхідно взяти до уваги:
    як організувати заняття з відстаючими, слабими і тими, що мають відхилення від нормального стану здоров'я;
    як зробити уроки привабливими, щоб стимулювати самовдосконалення 
    учнів;

    як пов'язати інтереси батьків і дітей із питань фізичного виховання;
    які форми позаурочних занять і коли бажано використовувати, щоб
вони, з  одного боку, стали продовженням уроку, а з іншого, — підготовкою до нього;
    як підготувати малят до шкільного режиму ще у стінах дошкільних закладів;
    як організувати роботу за місцем проживання;
    що   робити   з    обдарованими    дітьми,    які    прагнуть   до    спортивної 
    досконалості;

    як створити належну матеріальну базу;
    як залучити до фізичного виховання весь педагогічний колектив, 
    медичних працівників і громадські організації, актив.

     Перелічені  завдання можуть бути ефективно розв'язані  лише в тому випадку, коли всі названі ланки органічно доповнюють одна другу, утворюючи систему факторів постійного і цілеспрямованого впливу на учнів [6,206].                Отже, зробити фізичне виховання безперервним (перманентним) процесом — це означає:
    залучити всіх дітей до різноманітних форм занять;
    включити в цей процес все доросле оточення дитини (від батька до 
    вчителя музики);

    об'єднати зусилля всіх державних і громадських організацій, що 
    займаються питаннями виховання, охорони здоров'я і захисту дітей.

     Звідси  випливає специфіка роботи вчителя  фізичної культури. З одного боку, він виступає як "чистий" вчитель (предметник), проводячи уроки, а з іншого, — як організатор процесу фізичного виховання школярів, спрямовуючи зусилля всіх учасників цього процесу на досягнення єдиної мети
      Отже, кожному (особливо молодому) вчителеві  варто пам'ятати, що результати фізичного виховання учнів залежать не тільки безпосередньо від вчителя фізичної культури, а й від загальної орієнтації на цей процес навколишнього середовища. Звідси, крім іншого, і виникає потреба вчителя постійно і пильно тримати в полі зору навколишнє середовище. У цьому полягає складність професії вчителя, його велика відповідальність і неповторність. Водночас сьогоднішній рівень професіоналізму, педагогічна й, особливо, психологічна підготовка викладача не відповідають вимогам народної освіти. Досі чимало вчителів фізичної культури не відрізняються широкою освіченістю, високим рівнем культури (зокрема, фізичної), духовністю, інтелігентністю. Слабке знання своєї спеціальності, низька методична майстерність не дають змоги обирати найкращі для конкретних умов методи або їх сукупність. У більшої частини вчителів не сформована здатність співпереживати, розуміти мотиви поведінки учнів, їхній внутрішній світ. Вони не вміють співпрацювати з учнями, не стимулюють дитячу ініціативу, творчість, самоуправління у сфері фізичної культури [12,27].
      Негативну роль у розвитку системи фізичного  виховання відіграють критерії оцінки праці вчителя. Досі його роботу оцінювали (а іноді оцінюють і тепер) кількісними показниками (розрядники, місця на змаганнях і т. д.).Докорінна зміна фізичного виховання школярів вимагає переосмислення самої суті, мети, завдань, змісту педагогічного процесу, діяльності вчителя, участі в цьому процесі учнів.
     Багато  вад фізичного виховання учнів  пояснюються загальним станом нашої школи, притаманним їй адмініструванням, догматизмом. Звідси — муштра й авторитарність. Взаємини між учителем і учнем не повинні будуватися за принципом "начальник — підлеглий".
      Сьогодні  шкільна фізична культура повинна  забезпечити сприятливі умови для розвитку не тільки фізичних здібностей, а й духовних, моральних якостей дитини. Підвищення ефективності системи фізичного виховання мусить відбуватись за рахунок не стільки кількісних змін, скільки якісного поліпшення змісту й організації роботи, на основі національних, регіональних і місцевих традицій та умов, враховуючи інтереси учнів і можливості педагогів.
     Прагнучи  створити свою індивідуальну систему  фізичного виховання учнів кожної конкретної школи, молодий учитель повинен пам'ятати, що тут мало одного бажання і програми дій. Для того, щоб будь-яка система функціонувала, треба забезпечити щонайменше три умови:                                                  1) учень повинен хотіти займатись;                                                                               2) треба мати, де займатись (створення матеріальної бази);                                                       3) повинен хтось займатися з учнями (кадрове забезпечення).
     Для молодих учителів у перші місяці, а іноді й роки роботи однією з найважливіших стає проблема спілкування з учнями, проблема дисципліни на заняттях.
      Результати  спостережень свідчать, що вчителям-початківцям, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей, властивий офіційний стиль спілкування зі школярами, тоді як у досвідчених педагогів спостерігається велика різноманітність методів впливу на учнів, способів спілкування з ними. Викладачі з великим стажем роботи обов'язково враховують стан учнів, беручи до уваги те, чим вони займаються зараз і чим займатимуться потім. Згідно з цим і подаються команди або розпорядження,  а іноді дітей просять здійснити необхідні дії.
      Прагнучи  забезпечити дисципліну, молоді вчителі  занадто вживають зауваження, роблячи  їх найчастіше підвищеним тоном.
     Типовою помилкою недавніх випускників педагогічних навчальних закладів є те, що вони, даючи багато команд і висуваючи різні вимоги, не завжди вимагають їх виконання. Вихователь має бути людиною вимогливою. Ігнорування вимогливості у вихованні призводить до сумних наслідків. Під вимогою у народі прийнято розуміти побажання або прохання, висловлені так, що не припускають заперечення. Це, здебільшого, стосується загальноприйнятих норм і правил поведінки.
     До  порушення нормальних стосунків  учителя з учнями призводить, зазвичай, нерозуміння учнями вимог до них. У такій ситуації зауваження повисають у повітрі, погіршують обстановку на уроці, створюють нервову атмосферу, позбавляють дітей радості. Недосвідчені вчителі, роблячи зауваження, не враховують різниці між хлопчиками і дівчатками. При цьому одна і та ж форма спілкування застосовується з учнями початкових і старших класів.
     Неправильні способи спілкування призводять до протиставлення наставника своїм учням. Це наштовхує на пошук інших шляхів "боротьби" за порядок на заняттях. Одним із таких шляхів є профілактичні заходи, що створюють на уроках обстановку, коли порушення будуть просто неможливими, якщо вчитель досконало опанував навчальний матеріал, він так організує школярів, що на сторонні справи у них просто не залишиться часу. Так, уміння поєднати підрахунок при виконанні вправ (менше рахувати) з конкретними методичними вказівками дасть учителеві змогу "звільнити себе" для виконання прямих функцій — вчити.
      Хорошій робочій атмосфері на заняттях сприяє також прагнення вчителя виправляти типові помилки. При цьому вчитель може "не зауважити" порушень до певного часу, якщо відчуває, що в певній ситуації він ще не може проти них боротись. Але якщо зауваження зроблено, то треба домогтися належної реакції на нього. Форма зауваження повинна залежати від того, свідомо учень порушив дисципліну, чи мимоволі.
     Не  в усьому треба бачити порушення. Адже заняття фізичними вправами високоемоційні, а учням притаманно виражати свої емоції. Показником майстерності вчителя, без сумніву, є уміння гасити негативні емоції і закріплювати позитивні. Радимо частіше акцентувати увагу на успіхах учнів і використовувати цей прийом у роботі зі слаборозвинутими дітьми, дівчатами, першокласниками [19,135].
     Виробляючи  форми взаємин і поведінки, домовляйтеся з учнями. Причому в домовленості не буває дрібниць.
     Результати  досліджень психологів свідчать про те, що вже трирічні діти здатні виконати завдання лише в тому випадку, коли їм зрозумілий сенс        завдання. Тому пропонуйте щось учням лише після того, як вони осмислили, для чого їм це потрібно. Запорука успішної роботи — це сприйняття завдання як "потрібного мені". Тільки тоді можна сподіватися на перехід від "чистого виконавства" до співдружності, а надалі — до самостійності.
     У роботі зі школярами не обмежуйтеся  тільки вказівками вчителя. Доцільно широко налагодити зворотний зв'язок, більше питати самих учнів, щоби знати, як вони розуміють учителя. Л. Толстой, аналізуючи стосунки в Ясно-Полянській школі, виявив, що багато чого можна навчитись у своїх учнів. Він підкреслював, що виховання дітей сприяє самовдосконаленню педагога. Адже між суб'єктами виховання виникає причинна залежність. Вчинки і дії вчителя змінюють поведінку учнів, викликають їх дії, які, в свою чергу, впливають на форми, методи та засоби діяльності вчителя. Отже, для характеру динаміки взаємодії вирішальне значення мають обидва суб'єкти, але особливо, учні. Невипадково останнім часом зріс інтерес кращих учителів до оцінки їхньої діяльності з боку учнів.
      Отже, вчитель завжди повинен залишатись учнем. І чим більше в учителеві учня, тим вищий його професіоналізм [4,284].
     Завдання  вчителя полягає в тому, щоб  створити на уроках умови, за яких кожен учень знайшов би своє, особисто йому необхідне.
     Генезис проблеми взаємин учителя й учнів  засвідчує, що прогресивна вітчизняна педагогічна теорія і практика вирішальну роль у формуванні цих взаємин відводила вчителеві, який повинен бути до цього спеціально підготовленим. Головним суб'єктом виховної діяльності прогресивні педагоги-просвітителі вважали учня, а тому намагалися пробуджувати його активність, самосвідомість і саморозвиток [7,81]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Робота  вчителя фізичної культури по підготовці до уроків
 
Попередня підготовка вчителя фізичної культури до уроку                        Ефективність уроку залежить від досвіду і педагогічної майстерності вчителя, від того, наскільки він сумлінно готується до його проведення. Тому вчителю необхідно завчасно і ретельно визначити задачу уроку, розробити конкретний план його проведення, передбачити необхідне матеріальне оснащення. Визначаючи задачі уроку, необхідно виявити його зв'язок із задачами попередніх і передуючих уроків, уявити собі його можливі результати. При постановці задач виникає необхідність у вивченні літератури і пошуках новітніх методик проведення різних форм занять в школі. Визначивши основні і допоміжні задачі уроку, вчитель підбирає засоби і методи для їх здійснення.
     Підготовку  вчителя до уроку можна поділити на два етапи:                                   1) попередня підготовка;                    2) безпосередня підготовка.
     Етап  попередньої підготовки передбачає аналіз результативності роботи за минулий рік, виявлення позитивних моментів, хиб і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та проектування (планування) діяльності на наступний рік.
     Мета  цього етапу полягає у створенні системи націленості учнів на досягнення конкретних результатів і, в зв'язку з цим, у раціональному розміщенні засобів протягом року. Водночас, на першому етапі формується система закріплення вивчених вправ шляхом періодичного повторення та систематичної самостійної роботи школярів [1,38].
     На  етапі безпосередньої підготовки до уроку вчитель виконує великий  обсяг роботи, зокрема, щодо змістовного, організаційного, методичного і матеріального забезпечення уроків, їх побудови. Технологія безпосередньої підготовки вчителя до уроку передбачає послідовне виконання ним низки ті (операцій), а саме:
1) конкретизує   завдання   уроку.   Під   час   планування   навчального
матеріалу завдання уроків уже були сформовані, але у процесі роботи може бути виявлено, що запропонований учителем темп педагогічних дій щодо засвоєння конкретних вправ занадто високий (або низький), тому безпосередня підготовка і починається з уточнення завдань і вибору оптимального варіанту їх розв'язання (з урахуванням конкретних обставин);
 


    2) добирає відповідні засоби для вирішення висунутих завдань. При 
    цьому враховується, що розв'язання одних і тих же завдань можливе 
    різними засобами,  але для  кожного  конкретного випадку (на різних етапах навчання, в різних умовах) засоби мають різну ефективність. Учитель зобов'язаний обирати   найдоцільніші,    що   дають    змогу   забезпечити   вирішення водночас кількох завдань і найкоротшим шляхом вести учнів до мети;

3) здійснює  організаційно-методичне  забезпечення,  тобто  підбирає 
методи і форми організації навчальної діяльності, визначає розміщення і 
шляхи переміщення   учнів,   способи   розташування   і   прибирання   приладів, роздачі та збору  інвентарю,  економлячи  дорогоцінні   секунди  уроку.  Водночас передбачаються заходи попередження травм, прийоми активізації учнів, оптимальне співвідношення  і   органічна  єдність  застосування  репродуктивних  і продуктивних методів навчання, а також оздоровчі та виховні впливи наступного уроку;

4) здійснює рухову підготовку до уроку, пов'язану з необхідністю 
постійно   підтримувати   належну  власну   спортивну  форму.   Учитель 
повинен уміти показати    всі    запропоновані    дітям    вправи    на   рівні    результатів, передбачених контрольними нормативами для учнів.

     Перед уроком педагогу слід спробувати виконати нові підготовчі та підвідні вправи, бути готовим виконати або проімітувати виконання вправ, запланованих на наступний урок [5,30].
     Рухову  підготовку напередодні уроку в  спортивному залі, на майданчику вчитель може поєднати з підготовкою активу до наступного заняття. У деяких школах такі спільні заняття вчителя з активістами в позаурочний час стали доброю традицією.
     Особливо  в перші роки роботи вчитель повинен  багато працювати над удосконаленням міміки, жестів, формуванням навичок страхування, проведення і надання фізичної допомоги учням під час виконання ними вправ;
     5)      забезпечує теоретичну і мовну  підготовку. Учитель повинен мати  ґрунтовні знання, які йому належить передавати учням, досконало опанувати мову і методику повідомлення (передачі) теоретичних відомостей, щоб не знизити рухову активність учнів.
     Варто також пам'ятати, що мовлення впливає  не тільки на свідомість, а й на почуття школярів. Умілою подачею команди вчитель може підкреслити характер руху (м'який, плавний, різкий), регулювати з її допомогою рівень фізичних зусиль і викликати необхідну зворотну реакцію дітей. У зв'язку з цим напередодні кожного уроку вчитель повинен відновити в пам'яті ту інформацію, яку буде повідомляти юнакам і дівчатам, визначити її місце і форму передачі (у вигляді зауважень, оцінок, запитань, обговорень, коротких бесід тощо).
      Старанно  обирайте потрібні для кожного конкретного  випадку слова, правильно будуйте речення. Краще говорити просто і дохідливо. Переважно учні прискіпливо зауважують неправильне наголошування слів [9,216].
      У різних ситуаціях потрібен різний темп мовлення: якщо вчитель виправляє помилки, доцільно говорити повільно; у бесідах, розповідях, поясненнях використовують середній темп; керуючи іграми, можна прискорити темп.
     Тоном мовлення на уроці досягають певного емоційного стану. Він може бути урочистим, святковим (підсумовування змагань, на спортивних вечорах, святах), задушевним (під час підготовки до подолання труднощів), радісним або сумним (після перемоги або поразки), обурливим (за порушення дисципліни). Небажаним є менторський тон, котрий відштовхує учнів.
     Впевнена, вольова мова сприяє успішному керуванню  класом. Управляйте і динамікою звучання голосу. "Учителі-крикуни" не досягають бажаної дисципліни, оскільки учні адаптуються до сильного звучання голосу. І якщо інколи необхідно підвищити голос, то це вже не дає очікуваного ефекту. Команди і розпорядження, подані занадто тихо, змушують школярів напружувати слух, що їх швидко втомлює і робить неуважними.
     Всіляко уникайте монотонного мовлення; говорити треба, підвищуючи і понижуючи голос, згідно зі змістом слова або речення, а також дії учнів.
     Велике  значення в мовленні вчителя має  дикція — чітка і виразна вимова слів і фраз.
     Правильна вимова тісно пов'язана зі знанням  термінології. Неприпустимо користуватись неправильними, а іноді й вульгарними висловами.
     Мовна підготовка набуває виняткового  значення у зв'язку з прийняттям закону про державність української  мови [17,119];
     6) здійснює матеріальне забезпечення уроку. У цьому плані робота ведеться у трьох напрямах;                                                                                             по-перше, вдосконалення, оновлення і створення відповідного  матеріалу для  чергового  уроку;                                                                                                              по-друге,  підготовка наявних приладів, інвентарю й обладнання;                                  по-третє, створення умов для проведення наступної серії уроків.
     Перший  напрям полягає у виготовленні напередодні заняття дрібного інвентарю (гранат, обручів, набивних м'ячів, гімнастичних палиць тощо) в умовах шкільної майстерні силами вчителя і учня: поліпшенні стану розмітки; підготовці наочних посібників, музичних засобів. Навчальних карток, різноманітних технічних пристосувань для налагодження контролю і самоконтролю, поліпшення якості виконання вправ.
     Другий  напрям забезпечується безпосередньо  перед заняттям і передбачає підготовку місця проведення уроку (гігієнічні умови, місця приземлення, установка приладів, інвентарю, прапорців, рулеток тощо). До цієї підготовки слід залучати чергових учнів і тимчасово звільнених від занять.
     Третій  напрям полягає у тому, що під  час проведення однієї серії уроків учитель (передусім початківець) повинен турбуватися про забезпечення нормальних умов для засвоєння матеріалу наступної серії уроків [18,204];
     7) турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан, пам'ятаючи, 
що діти сприймають особу педагога такою, якою бачать її. "Ваш одяг і зовнішній вигляд скажуть за вас раніше, ніж ви встигнете промовити перше слово" (Міло Френк).

     У процесі здійснення названих технологічних  операцій, тобто підготовки до уроку, вчитель робить різні записи, помітки, рисунки, схеми, оформляючи їх у вигляді конспекту. Спрямовані вчителем, готуються до уроку й учні. Суть їхньої підготовки полягає:                                                                                                                  по-перше, у виконанні домашніх навчальних завдань щодо виховання фізичних якостей і засвоєння елементів техніки вправ, включаючи завдання, пов'язані з ідеомоторною підготовкою;                                                                                                   по-друге, у виготовленні дітьми в домашніх умовах дрібного інвентарю, необхідного для виконання домашніх завдань та роботи на уроках;                                         по-третє, у підготовці належним чином спортивної форми та елементів екіпіровки;                                                                                                                                  по-четверте, у репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій учителя на уроці [13,82].
     Перший (підготовчий) етап діяльності вчителя  фізичної культури направлений на забезпечення умов якісного проведення учбово-виховного процесу в цілому і кожного уроку окремо. Він включає розробку і складання плану-графіка учбово-виховного процесу на рік, тематичного плану на кожен учбовий семестр, планів-конспектів на кожний урок, вибір конкретних засобів і методів фізичного виховання, форм організації учбового процесу, а саме:
                     1.основних, підводячих і спеціальних вправ;
                     2.визначення кількості повторень кожної вправи; 
                     3.визначення тривалості виконання окремих вправ;

          4.вибір загальнопедагогічних методів — словесного (розповідь, пояснення,   опис   і   т.п.),   наочного   (демонстрація   малюнків,   кінограм, учбових відеофільмів, методичних допомог, безпосередній показ вчителем рухів  і рухових дій)  і специфічних методів  навчання руховим діям  і виховання фізичних якостей [2,93].                                                                Безпосередня підготовка вчителя фізкультури до уроку                               Успішність процесу фізичного виховання багато в чому залежить і від його
попередньої  організації.   На  підготовчому  етапі  діяльність   вчителя  фізичної
культури направлена на організацію:
    — цілісного учбово-виховного процесу;
    — кожного уроку.
      Організація цілісного учбово-виховного процесу  включає сукупність професійних дій вчителя фізичної культури, направлених на забезпечення умов успішного проведення уроків планованого періоду.
     Організація окремого уроку включає сукупність професійних дій вчителя, направлених на впорядкування і наладку діяльності учнів. Важливо забезпечити якомога більш ефективне рішення на конкретному уроці передбачених учбовою програмою і запланованих вчителем педагогічних задач. В цей вид організаційної роботи входить низка заходів, направлених на забезпечення оптимальних умов для навчання і виховання учнів на кожному уроці:
    підготовка місць занять (організація безпеки місць занять);
    підготовка необхідного для уроку обладнання і інвентарю. 
    Підготовка   місць   занять,   перевірка   стану   спортивного   інвентарю  та

обладнання  є важливою частиною підготовки вчителя  фізкультури до уроку, від якої залежить безпека учнів під час занять. Розміри спортивного залу, його: освітлення і опалювання, стан гімнастичних снарядів і їх встановлення повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам. При денному світлі світловий коефіцієнт, тобто відношення площі вікон до площі підлоги, повинен бути 1:4— 1:5. При штучному освітленні на рівні підлоги повинно бути не менше 80 люксів. Для проведення учбово-тренувальної роботи температура повітря в межах 17—20° С є оптимальною. Для постійного надходження свіжого повітря спортивний зал повинен бути обладнаний витяжною вентиляцією.
      Особливу  увагу перед кожним заняттям вчителю  треба звертати на стан і установку снарядів, гімнастичних матів і іншого інвентарю. Підвісні і закріплюючі системи слід регулярно перевіряти, терміново усуваючи найдрібніші несправності. Снаряди треба встановлювати так, щоб вони не хиталися під час роботи.
     Головним  документом яким користується вчитель під час роботи, є план-конспект уроку, складений на основі програми і робочого плану. Планом-конспектом повинні передбачатися всі сторони діяльності вчителя і учнів не тільки безпосередньо на уроці, але і та робота, яку необхідно виконати до його
початку (підготовка інвентарю, місць занять) і після його закінчення (результативність виконання домашніх завдань учнями). Під час планування уроку дуже важливо визначити найраціональнішу послідовність рішення задач. В зв'язку з цим навчання новому, складному матеріалу, вимагає щонайвищої працездатності від тих, що займається, необхідно планувати в основній частині, а рішення більш легких задач — на початку і в кінці уроку. Далі детально розробляється зміст основної частини уроку: описується програмний матеріал на гімнастичних снарядах; визначається послідовність виконання як основних, так і підготовчих і підводячих вправ; підбираються способи допомоги і страховки; визначається кількість снарядів і їх черговість, зміни; у кожному конкретному випадку, обираються методичні прийоми навчання або вдосконалення вправ; плануються відповідні засоби учбової інформації (наочні допомоги); визначається зразкова кількість повторень кожної вправи [16,82].
     При складанні конспекту також важливо  визначити зміст організаційно-методичних вказівок, які будуть використані в процесі ведення уроку (дозування, розпорядження, команди, розстановка снарядів, окремі методичні прийоми і т. д.). Розробивши зміст основної частини уроку, вчитель планує підготовчу і заключну частини з неодмінним обліком створення найсприятливіших умов для вирішення головних задач уроку. Ці частини уроку, так само як і основна, повинні бути ретельно продумані, підібрані засоби, методичні прийоми, дозування навантаження, інвентар; способи розміщення учнів, перестроювань, переходів і т.д.
      Для вчителів з великим досвідом такої  підготовки буває достатньо. Для  молодого фахівця дуже важливо перевірити свій план майбутнього уроку на практиці. Часто буває так, що вправа, запланована в конспекті, не виходить при практичному її виконанні так, як воно записано. Не перевіривши цього, вчитель може виявитися у скрутному становищі на уроці. Якщо вправа не виходить і вчитель наперед не може нею оволодіти, то необхідно підготувати своїх помічників з числа успішних учнів, передбачивши не тільки їх технічну, але і методичну підготовку. Перевірити себе треба і в елементах страховки, виборі місця, способі підтримки, допомоги і страховки. В цій частині професійної підготовки у молодих фахівців часто зустрічаються пропуски через
недооцінки  значимості цих вмінь та навичок. І, наприкінці, слід добре знати термінологію всього учбового матеріалу, який надається  учням. На таблиці 1 показана форма конспекту уроку, яка частіше за все використовується на практиці [13,185]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Просвітницька діяльність у системі  фізичного виховання школярів
 
      Кінцева мета шкільного фізичного виховання  — зробити фізичну культуру і спорт життєвою проблемою кожної людини. Тому інтерес до занять фізичними вправами повинен бути таким, щоб зберегтись протягом усього життя. Для досягнення названої мети велике значення, крім іншого, мають просвітницька діяльність, пропаганда фізичної культури в школі.
      Зауважимо, що об'єктом просвітницької діяльності вчителя є не тільки учні, а й  батьки, педагоги, від яких, врешті-решт залежить успіх у галузі фізичного виховання. Учнів потрібно постійно активізувати. Деякі вчителі вважають, що на уроках достатньо наказової форми спілкування для досягнення успіху. Так, миттєвого успіху можна досягти, але чи стане це правилом, якому підпорядковуються учні. Мабуть, ні. Тим більше, що позаурочні (необов'язкові) заняття повинні ґрунтуватися на глибокому внутрішньому переконанні, покликанні.
     Просвітницька діяльність повинна бути конкретною. Учитель не повинен агітувати за фізичну культуру взагалі. У процесі просвітницької діяльності доцільно послідовно рекомендувати конкретні форми фізичного виховання залежно від потреб і завдань школи на певному етапі (наприклад, організація спортивної години). При цьому просвітницьку роботу поєднуйте з організаторською, яка полягає у впровадженні в практику цих форм фізичного виховання, які є предметом пропаганди спочатку в окремих класах, а потім і в усіх класах школи.
      Обов'язковою  умовою просвітницької діяльності є  її зв'язок з життям загалом і кожного колективу зокрема. Так, якщо ми хочемо проілюструвати показовими виступами доступність гімнастичних вправ дітям різного віку, то і до показових виступів повинні бути залучені учні відповідного віку [16,186].
     Здійснюючи  просвітницьку роботу, пам'ятайте, що вона може бути спеціально організованою або супутньою різним заходам з фізичного виховання в школі та поза нею. У цьому зв'язку практично всі заходи з фізичного виховання (змагання, уроки) мають просвітницьке значення, а отже, негативні приклади в проведенні заходів даватимуть негативний ефект.
                                                                                                                                                 У практиці роботи використовують різноманітні засоби, але всі їх можна розділити на три великі групи: усні, друковані, наочні. Велике просвітницьке значення мають:
    шкільний   музей    спортивної   слави   або    відділ    фізичної   культури   в 
    загальношкільному музеї;

    книга   пошани   колективу   фізкультури,   в   яку   заносять   імена   кращих 
    спортсменів, громадських тренерів, суддів.

     Вчителя збирають цікаві матеріали: вирізки з газет, вимпели, кубки, медалі, стрічки чемпіонів, дипломи, спортивний інвентар з автографами відомих спортсменів, гостей школи, фотодокументи, що віддзеркалюють фізкультурне життя школи, які в майбутньому стануть експонатами музею.
      У кожній школі доцільно обладнати  куточок фізичної культури. Його оформлення залежить від загального рівня культури школи, її спортивних традицій, смаку і здібностей викладача фізичної культури. Пропоную такий оптимальний варіант оформлення:
     "Фізична  культура в житті славетних  людей" (вислови на користь  фізичної культури).
     "Навчальна  робота" (інформація про прикладну  цінність засвоєння матеріалу шкільної програми для повсякденного життя, військової справи).
     Таблиця ходу змагань ("Старти надій", спартакіад школи, району, інформація про переможців).
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.