На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Удосконалення органзацйної оплати прац на пдприємств : ПАТЧернгвська макаронна фабрика

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 09.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 25. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


                               Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

    Чернігівський державний технологічний  університет

               
Кафедра 
 

Курсова робота 

З дисципліни: „Менеджмент організації”
    Тема:Удосконалення організаційної оплати праці на підприємстві :
ПАТ”Чернігівська  макаронна фабрика” 
 
 

Виконав
Студент групи ПМ-071                                     Пясецький Д.Г 
 
 
 
 
 

Перевірив:                                                            Дітковська М.Ю 

             
 
 

                                             
           

                                                   Зміст
Вступ
1.Теоретична  частина
1.1.Суть поняття оплата  праці. 

1.2 Існуючи системи  оплати праці 

1.3 Системи нарахування  заробітної плати 

1.4 Функції  заробітної праці 

1.5 Удосконалення оплати праці на підприємстві 

2.Аналітична  частина 

2.1Загальна характеристика 

2.2.Теоретичні основи оцінки якості макаронних виробів 

2.3 Характеристика  статутної діяльності підприємства 

2.4 Стратегія  маркетингу 

2.5  Аналіз  споживачів та сегментація ринку 

2.6 Аналіз конкурентів  і визначення конкурентної політики 

2.7. Ціна і цінова політика 

2.8 Просування продукту на ринок 

2.9  Аналіз  каналів збуту 

2.10 Аналіз розташування 
 

2.11  Проектування  і технологія 

2.12  Організаційна  структура і управління підприємством 

3.Проектна частина 

3.1 Планування  трудових ресурсів 

3.2 Підвищення  стимулюючої функції заробітної  плати.
4.Розрахункова  частина 

Висновок
Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП
 
 
           Основне значення системи  оплати праці ? полягає в тому, щоб стимулювати виробничу поведінку співробітників  компанії,  направивши їх
на досягнення стратегічних завдань, що стоять перед  нею, іншими словами, з'єднати матеріальні  інтереси працівників із стратегічними завданнями організації.
           Заробітна плата  в суспільстві виступає не тільки в ролі елементу господарського механізму, але і несе високе соціальне навантаження.
           Облік праці і  заробітної плати займає одне з центральних  місць в системі обліку в організації. У нових умовах господарювання найважливішими його завданнями є: у встановлені терміни проводити розрахунки з персоналом підприємства по оплаті праці (нарахування зарплати і інших виплат, сум до утримання і видачі на руки), своєчасно і правильно відносити в собівартість продукції (робіт, послуг) суми нарахованої заробітної плати і відрахувань органам соціального страхування, збирати і групувати показники по праці і заробітній платі для цілей оперативного керівництва і складання необхідної звітності, а також розрахунків з органами соціального страхування, Пенсійним фондом і фондом зайнятості.
           Облік праці і  заробітної плати повинен забезпечити  оперативний контроль за кількістю  і якістю праці, за використанням  засобів, що включаються до фонду  заробітної плати і виплати соціального характеру.
           Управління працею і його оплатою, так само як і управління виробництвом в цілому, це комерційна діяльність, направлена на реалізацію   і   виконання  намічених  рішень.   Базою  для  ухвалення  таких оптимальних    рішень    є    інформація,    одержана    в    ході    накопичення
бухгалтерських  зв'язків або в процесі аналізу  даних бухгалтерського обліку.
           На створюваних  в даний час підприємствах  з різними формами власності  встановлюються нові форми організації праці. У даній проблемі важливим моментом є матеріальне стимулювання працівників, і перш за все забезпечення тісного зв'язку оплати праці з його конкретними результатами. Це вимагає, у свою чергу, застосування прогресивних систем і форм оплати, які дозволяли б враховувати індивідуальні особливості кожного члена колективу в його трудовій діяльності. Пошуки оптимальних форм оплати праці, а отже і нових підходів до управління працею, які були б адекватні ринковим відносинам, ведуть до неминучих змін в системі обліку заробітної плати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Теоретична  частина
1.1 Суть поняття оплата  праці.
 
     В процесі виробничого споживання предмети праці переробляються з  метою отримання продуктів і інших предметів споживання або засобів виробництва. При цьому знаряддя праці і робоча сила зношуються, тому є об'єктивна необхідність в постійному технічному обслуговуванні, ремонті і відтворенні знарядь праці, підтримці в працездатному стані, збереженні, поліпшенні і відтворенні робочої сили. У економічному плані дотримання правил техніки безпеки і охорони праці, лікування працівників (здібних до праці людей), їх живлення, створення всіляких умов для забезпечення життя як працівників так і їх дітей, підвищення кваліфікації працівників і освіта дітей працівників, а також інші заходи щодо відновлення і відтворення робочої сили не відрізняються від процесів по технічному обслуговуванню, ремонту і відтворенню знарядь праці. В той же час відтворення знарядь праці зрештою підпорядковано цілям по відтворенню робочої сили.
     Якщо  витрачання матеріальних і фінансових ресурсів на технічне обслуговування, ремонт і відтворення знарядь  праці визнається виробничим споживанням, то і витрачання таких же ресурсів (у мінімально необхідній кількості) на збереження, підтримку в працездатному стані, поліпшення і відтворення робочої сили необхідно визнати виробничим споживанням.
     В умовах існування натурального господарства засобу виробництва в   ч основному  знаходилися  у  власності  общини,  відтворення  робочої сили проводилося   шляхом   споживання   членами   сім'ї   виробничої   продукції (продовольства і інших предметів споживання, використання побудованого
житла).
      В умовах же товарного виробництва  відбулося відділення, зокрема
насильницьке, робочої  сили від засобів виробництва, позбавлення здібної до
праці   людини   права   власності   на   засоби   виробництва.   З   настанням
капіталізму робочі і службовці вимушені надавати себе власникові засобів
виробництва в  тимчасове користування за плату. Розмір цієї плати залежить
від ряду чинників, зокрема від кількості і якості праці найнятих робітників,
тобто від продуктивності їх праці.
      Плату за наймання робочої сили прийнято називати оплатою праці. В умовах дії товарно-грошових відносин, як правило, проводиться грошова оплата праці, тобто робочим і службовцем видається еквівалент матеріальних ресурсів (продовольства і інших предметів споживання, частини житла) і послуг, що надаються їм і членам їх сім'ї. Оплата праці, на перший погляд і формально, є платою за наймання, де наймодавець і об'єкт найму співпадають. По суті ж вона є виробничим споживанням матеріальних ресурсів і послуг, тому плата за наймання списується на собівартість вироблюваної продукції, що є базою для визначення ціни продажу.
      Таким   чином,   заробітна   плата   ?   це   основна   частина   коштів,   що направляються на споживання, що є часткою доходу (чисту продукцію), що-залежить від кінцевих результатів роботи колективу і розподіляється між працівниками відповідно до кількості і якості витраченої праці, реальним трудовим внеском кожного і розміром вкладеного капіталу.
      Економісти  часто застосовують термін "праця" в широкому сенсі, включаючи оплату праці;
    робочих в звичайному розумінні цього слова (самих різних
     професій);
    різнопрофільних  фахівців -  юристів,  лікарів,   стоматологів,
       викладачів  і т.д.
    власників дрібних підприємств - перукарів, водопровідників, майстрів по ремонту телевізорів і безліч різних торговців - за трудові послуги, що надаються при реалізації їх ділової активності.
      Хоча  на практиці заробітна плата може приймати різну форму (премії, гонорари, комісійні винагороди, місячні оклади), все це можна позначити терміном "заробітна плата" для позначення ставки заробітної плати в одиницю часу - за годину, день і т.д. Це позначення має визначені перевага для розуміння в тому сенсі, що ставка заробітної плати є ціна, що виплачується за використання одиниці послуг праці. Це також допомагає чітко розмежувати "заробітну плату" і "загальні заробітки" (останні залежать від ставки заробітної плати і запропонованої на ринку кількості годинника або тижнів послуг праці).
Необхідно розрізняти грошову, або номінальну, і реальну  заробітну плату. Номінальна заробітна  плата - це сума грошей, одержана за годину, день, тиждень і т.д. Реальна заробітна  плата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату, - це "купівельна спроможність" номінальної заробітної плати. Очевидно, що реальна заробітна плата залежить від номінальної заробітної плати і цін на набуваючи товари і послуги. Відзначимо, що зміна реальної заробітної плати в процентному відношенні можна визначити шляхом віднімання процентної зміни в рівні цін з процентної зміни в номінальній заробітній платі. Так, підвищення номінальної заробітної плати на 9% при зростанні рівня цін на 5% дає приріст реальної заробітної плати на 4%. Відзначимо також, що номінальна і реальна заробітна плата не обов'язково змінюються в одну і ту ж сторону. Наприклад, номінальна заробітна плата може збільшитися, а реальна заробітна плата в те ж саме час - зменшитися, якщо ціни на товари ростуть швидше, ніж номінальна заробітна плата.
      Розрізняють основну і додаткову оплату праці. До основної відноситься оплата, що нараховується працівникам за відпрацьований час, кількість і якість виконаних  робіт: оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами, премії відрядникам і почасовщикам, доплати у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за наднормові роботи, за бригадирство, оплата простоїв не з вини робочих і т.п.
      До  додаткової заробітної плати відносяться  виплати за час, що не пропрацьовано, передбачені законодавством по праці: оплата чергових відпусток, перерв в  роботі матерів що годують, пільгового годинника підлітків, за час виконання державних і суспільних обов'язків, вихідної допомоги при звільненні та ін.
      В умовах ринкової економіки на величину заробітної плати впливають ряд  ринкових і позаринкових чинників, внаслідок чого складається певний рівень оплати праці.
      Серед ринкових чинників, що впливають на ставку заробітної плати і на кон'юнктуру ринку праці, можна виділити наступні (див. рис. 1.1).
      Зміна попиту і пропозиції на ринку товарів  і послуг, при виробництві яких використовується дана праця. Зниження попиту на ринку товарів і послуг (в результаті зростання цін на них, зниження доходів споживачів, зміни споживчих переваг, витіснення новими товарами) веде до скорочення об'ємів випуску, а отже, до падіння попиту на використовуваний ресурс праці і погіршення, умов найму. Навпаки, підвищення попиту на товари і послуги може привести до зростання попиту на працю і підвищення ставки заробітної плати.
Рисунок 1.1? Чинники формування заробітної плати на підприємстві.
     Корисність  ресурсу для підприємця (співвідношення величини граничного доходу від використання чинника праці і граничних витрат на цей чинник). Збільшення попиту на працю багато в чому залежить від того, як довго підприємець може використовувати екстенсивні чинники зростання прибутковості свого підприємства. Інакше кажучи, як довго буде економічно ефективним залучення додаткових працівників при незмінних характеристиках інших чинників виробництва, зокрема технічній оснащеності.
     Еластичність  попиту на працю за ціною. Підвищення ціни ресурсу (наприклад, зростання  ставки заробітної плати під тиском профспілок), збільшуючи витрати підприємця, веде до зниження попиту па працю, а отже, до погіршення умов найму.
    В той же час еластичність попиту на працю за ціною (його реакція на коливання  ціпи праці) не завжди однакова і залежить від:
    характеру динаміки граничного доходу. Так, якщо граничний дохід знижується поволі (трудомісткі галузі з високою питомою вагою ручної праці), то зростання цін на ресурс праці викликає повільне зниження попиту на ринку праці, тобто еластичність попиту за ціною слабка. Навпаки, якщо можливості отримання віддачі від додаткового залучення працівників вичерпуються швидко (різке зниження граничного доходу), то підвищення ставки заробітної плати викличе різке падіння попиту на працю, тобто в цьому випадку попит на ринку даного ресурсу праці високо еластичний; долі витрат на ресурс праці у витратах фірми. Чим вище частка витрат на працю в загальних витратах виробництва товару, тим більше попит на працю залежить від ціни праці, оскільки зміна витрат на оплату праці багато в чому визначатиме динаміку загальних витрат;
    еластичності    попиту    на    товари,     при    виробництві    яких
    використовується  дана праця. Наприклад, попит на такі продукти
    харчування, як хліб, сіль, мало залежить від ціни на них, тому і
      попит на працю, використовувану при їх виробництві, у меншій
      мірі залежатиме від його ціни.
     Взаємозамінність ресурсів. Розглядаючи дію даного чинника, слід
зазначити, що можливості працедавця знижувати, витрати на працю  при
незмінній технічній  базі істотно обмежені. Річ у тому, що в ціні праці
присутній так  званий ефект храповика. Іншими словами, ставка заробітної
плати, будучи цілком рухомою, у бік збільшення, практично  не рухається у
бік зменшення  при зміні кон'юнктури на ринку  праці. В цьому випадку
встає питання  про можливість заміщення живої  праці продуктивнішою
технікою.
     Така       взаємозамінність      ресурсів,       наявність       на      ринку
продуктивнішої  техніки   може   надати   двояку   дію   на   умови   найму   і
кон'юнктуру  ринку праці залежно від того, який ефект буде переважно для
працедавця. Можливі  два варіанти: 1) так званий ефект  заміщення,
тобто   скорочення   кадрів   при   незмінному   або   зростаючому   випуску
продукції в  результаті впровадження нової техніки. Попит на ринку праці
скорочується,   працівники,   що   вивільняються,   збільшують   пропозицію
праці, що в сукупності погіршує умови найму і можливості підвищення
заробітної плати.  2) - так званий ефект зростання об'єму
випуску   в   результаті   застосування   високопродуктивної   техніки,   який
значно знижує середні витрати виробництва  і підвищує його вигідність. В цьому  випадку  попит  на  робочу  силу  не  матиме  чіткої тенденції  до
зниження.
     Зміна цін на споживчі товари і послуги. Зростання цін на споживчі товари і послуги, викликаючи підвищення вартості життя, спричинить за собою в першу  чергу зростання відтворювального мінімуму в структурі ставки заробітної плати, а значить, рівня заробітної плати в цілому. При пониженні цін на споживчі товари і послуги такої прямої залежності не буде, якщо врахувати вже згадуваний ефект храповика.
     Як  наголошувалося, на рівень оплати праці  впливають як ринкові, так і неринкові  чинники. До останніх можна віднести заходи державного регулювання, пов'язані зі встановленням мінімуму заробітної плати, рівня гарантованих законодавством компенсаційних доплат, а також міри по регулюванню зайнятості і захисту внутрішнього ринку праці. Крім того, на розмір і умови оплати праці впливає механізм договірного регулювання на всіх рівнях формування трудових відносин.
     Заробітна плата розрізняється по країнах, регіонах, різних видах діяльності і індивідуумах. Ставки заробітної плати значно вище в Сполучених Штатах Америки, чим в Китаї або Індії; також вони в цілому вище на півночі і сході США, ніж чим на півдні країни; водопровідники одержують більше, ніж складальники бавовни; лікар А може отримати
удвічі більше, ніж лікар Бі за таку ж кількість  годин роботи в іншій місцевості. Ставки заробітної плати також диференціюються по стпті і расовим ознакам.
      Загальний, або середній, рівень заробітної плати, як і загальний рівень
цін, є комплексним  терміном, що містить   в собі широкий  діапазон різних
конкретних ставок заробітної плати. Це в цілому нестроге визначення є
зручною початковою точкою при порівнянні і поясненні    диференціації заробітної   плати   по   країнах   і   регіонах.   Статистикою   відмічено,   що
загальний рівень реальної заробітної плати в США  один з найвищих в світі.
Найлогічнішим поясненням цього є той факт, що в Сполучених Штатах
Америки попит  на працю вище по відношенню до його пропозиції.
Необхідно загострити увагу відносно тісної взаємозалежності в тривалому періоді між реальною почасовою заробітною платою і випуском продукції в трудо-час. Враховуючи, що реальний дохід і фактичний об'єм виробництва ? це два способи бачення одного і того ж, то недивно, що реальний дохід (загальний заробіток) на одного робочого може рости приблизно такими ж темпами, що і об'єм виробництва на одного робочого. Випуск більшого фактичного об'єму виробництва в годину означає розподіл більшого реального доходу на кожен відпрацьований час. Найпростіший випадок ? це класичний приклад з Робінзоном Крузо на нежилому острові. Кількість кокосових горіхів, яка він може зібрати, або риби, яку він може зловити за годину, і є його реальна заробітна плата.
      Суть  заробітної плати виявляється у  функціях, які вона виконує у фазах  суспільного виробництва: виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Але у будь-який час, незалежно від форми власності і системи управління, заробітна плата винна, бути направлена на забезпечення наступних основних функцій:
1)  відтворювальною;
2)  мотиваційною;
3)  розподільна  для вимірника функція;
4)  ресурсо-розміщувальна функція;
5)  функція  формування платоспроможного попиту  населення. 

1.2 Існуючи системи  оплати праці
 
     Під системою оплати в трудовому законодавстві  розуміється спосіб числення розмірів винагороди, сутності видачі працівникам відповідно до проведених ними витрат, а у ряді випадків і результатами праці.
     В Україні, як правило, застосовують дві основні та одну додаткову (у поєднанні з одного з основних)системи заробітної плати:
    почасову;
    відрядну;
    преміальну.
     Крім  того, існують і інші системи оплати праці, використовувані рідше:
    безтарифна,
    система плаваючих окладів,
    система виплат на комісійній основі (см. рис. 1.2)
     Вибір того або іншого варіанту залежить від особливостей технологічного процесу, форм організації праці, вимог, що пред'являються  до якості продукції або виконуваної роботи, стану нормування праці і обліку трудових витрат.
     Згідно  Трудового Кодексу України в  бюджетних організаціях системи  оплати встановлюють відповідно до законів  і інших нормативно-правових актів, а в комерційних організаціях ? самостійно. При цьому використовувані системи фіксують в колективному договорі, Положенні про оплату праці або трудові договори з конкретними працівниками.
      Для різних категорій співробітників в  одній і тій же організації  можуть бути встановлені різні системи  оплати: наприклад, для офісного персоналу ? почасова, а для робочих виробництва ? відрядна. Ця відмінність також повинна бути обумовлена в настановних документах. Положення про оплату затверджують наказом керівника організації і погоджують з відповідною профспілкою. 

            Рисунок 1.2 ? Система оплати праці 

           Найпоширенішою  є  почасова система оплати,  що  припускає облік часу, який члени  організації фактично відпрацювали. При цьому їх праця    ч  може бути сплачена по годинних або  денних тарифних ставках або ж  виходячи  зі   встановленого   окладу:   їх  розміри   для   різних   працівників організації визначені в Положенні про оплату праці і вказані в штатному
розкладі. Необхідно вести табель обліку використання робочого часу, в
якому  відзначають  фактично  відпрацьований  годинник  і дні,  указують
причини нез'явлень і т.д.
     Почасова  система оплати праці буває простою  і почасово-преміальною.
     У першому випадку організація  оплачує співробітникам фактично відпрацьований час. Якщо встановлена годинна ставка, гроші нараховують за фактично відпрацьовану кількість годин в конкретному місяці: суму розраховують як твір кількості відпрацьованого годинника на розмір годинної ставки. При денній ставці оплату визначають за те число днів, яке людина фактично відпрацювала в конкретному місяці. Зарплату, відповідно, розраховують як твір кількості відпрацьованих днів на розмір денної ставки.
     Співробітникові може бути встановлений місячний оклад. Якщо всі дні відпрацьовані ним  повністю, розмір його зарплати не залежить від кількості робочого годинника або днів в конкретному місяці. Оклад нараховується в повному розмірі. Якщо ж він відпрацював не весь місяць, зарплату нараховують тільки за ті дні, які він фактично провів на службі. При цьому оклад ділять на кількість робочих днів місяця і умножають на кількість відпрацьованих в місяці днів.
     У другому випадку (почасовий-преміальна система) разом із заробітною платою можуть бути нараховані премії як в  твердих сумах, так і у відсотках  від окладу. Розрахунок ведуть так  само, як і при простій почасовій оплаті. Суму премії додають до зарплати і виплачують разом.
    Преміювання може бути двох видів:
    Стимулюючого характеру (передбачене системою оплати праці).
    Згідно  Трудового Кодексу України працедавець  має право встановлювати різні  системи преміювання, стимулюючих доплат і надбавок з урахуванням думки представницького органу працівників. Вони можуть бути встановлені також колективним договором. При цьому прийнята в організації преміальна система повинна передбачати виплату премій певному коло осіб на підставі наперед певних конкретних показників і умов преміювання.
    Заохочення працівників, що відрізнилися (поза системами 
    оплати праці). Згідно Трудового Кодексу України працедавець 
    може заохочувати тих, хто сумлінно виконує свої обов'язки. 
    Працівникам можуть виплачувати разові премії за підвищення 
    продуктивності праці, багаторічну добросовісну працю, 
    поліпшення якості продукції, новаторство в праці, бездоганного 
    виконання трудових обов'язків, інші досягнення в праці, 
    передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку, 
    колективним договором.

     При виплаті разових премій круг вибраних для цього осіб наперед не визначають. Розмір премії кожному з них за певний період встановлюють наказом  керівника. При цьому враховують особистий внесок співробітника  у діяльність організації, результат роботи підрозділу, в якому він виконує обов'язки, результат діяльності організації. Премії виплачують на підставі наказу керівника організації.
    У наказі обов'язково повинні бути вказані:
    прізвище,   ім'я   і  по  батькові  премійованих  осіб,  їх  табельні номери, посади і структурний підрозділ, в якому вони працюють;
    причина виплати премії (наприклад, у зв'язку з перевиконанням
      плану по випуску  продукції, за підсумками діяльності організації
      за рік  і т. д.);
    підстава для нарахування премії (наприклад, службова записка
      керівника структурного підрозділу);
    сума премії.
    Величина премії може бути визначена на підставі Положення  про
преміювання, прийнятого в організації. У нім повинні  бути передбачені
показники преміювання, його умови, розміри і шкала, круг премійованих
працівників,   джерело   преміювання.   На   підставі   цього   Положення   у
працівника (при  виконанні їм показників  і умов  преміювання) виникає
право вимагати премії, а у працедавця ? обов'язок її видати. Виплати
разових заохочувальних премій проводять тільки за рішенням працедавця.
При цьому співробітник не може оспорювати дії керівника, що відмовив
йому у виплаті  разової премії.
    Часто виникає  питання: чи може працедавець без  пояснення причин
позбавити   людину   премії,   якщо   вона   передбачена   Положенням   про
преміювання не як разова, а як виплачувана за певний період при виконанні
показників преміювання? В даному випадку дії керівника  неправомірні.
Рішення про  зниження розміру грошового заохочення або позбавленні його
зовсім повинно  бути мотивованим, заснованим на об'єктивних показниках
трудової діяльності працівника.
    При відрядній  системі оплати праці оплачують  те кількість продукції
(робіт, послуг), яку людина провела. Подібна  система може бути
    простою
    відрядно-преміальною,
    відрядно-прогресивною,
    побічно-відрядною,
    акордною.
     При простій відрядній платні заробітну  плату нараховують виходячи зі встановлених в організації відрядних розцінок за одиницю продукції і кількості  створеної працівником продукції (робіт, послуг). Зарплату розраховують як твір цих показників.
     Для того, щоб визначити розмір відрядної  розцінки, необхідно розділити розмір годинної (денною) ставки на розмір годинної (денною) норми вироблення, тобто  на кількість продукції (робіт, послуг), яка людина повинна провести за одиницю робочого часу (наприклад, два вироби за одну годину). Норми вироблення визначає адміністрація організації.
     При відрядно-преміальній оплаті праці  премії можуть бути встановлені як в твердих сумах, так і у  відсотках від заробітної плати за відрядними розцінками. Порядок преміювання аналогічний порядку при почасовий-преміальній системі. Зарплату розраховують так само, як і при простій відрядній системі. Суму премії додають до зарплати співробітника і виплачують разом з нею.
     При відрядно-прогресивній системі оплати відрядні розцінки залежать від кількості  проведеної продукції за той або  інший період (наприклад, місяць). Чим  більше працівник виготовив продукції, тим більше відрядна розцінка.
     Побічно відрядну систему застосовують, як правило, для оплати праці на обслуговуючих і допоміжних виробництвах. В цьому випадку величина зарплати працівників залежить від суми, що одержується по відрядній системі співробітниками основного виробництва. Іншими словами, вона складає певний відсоток від загальної суми заробітку людей на обслуговуваному виробництві.
     При прямій відрядній системі оплата праці визначається виконаною
роботою   по   встановленій   розцінці   за   кожну   одиницю;   при   відрядній
преміальній    ?    додається   премія    (за    виконання    і    перевиконання
встановлених    технічно    обґрунтованих    норм    і    ін.);    при    відрядній
прогресивній  системі ? розцінки за одиницю виконаних робіт прогресивно
збільшуються  у міру перевиконання норм; при  відрядній непрямій системі
оплата  праці допоміжних робочих визначається залежно від результату
роботи  обслуговуваних ними основних робочих.
     Відрядна  непряма розцінка розраховується діленням денної тарифної ставки допоміжного  робочого на змінну норму вироблення обслуговуваного їм основного робочого, а оплата ? як твір непрямої відрядної розцінки на кількість одиниць продукції, виробленої основним робочим; при акордній системі оплата визначається об'ємом виконаних робіт відповідно до договору.
    Оплата праці членам бригади із застосуванням КТУ. Система оплати може бути індивідуальною або бригадною. Найбільш поширена бригадна оплата по єдиному наряду, кінцевим результатам праці. Вона близька акордній системі. Бригадна форма оплати — один з найважливіших чинників підвищення інтенсифікації і ефективності виробництва. Між членами бригади заробіток розподіляється відповідно до відпрацьованого часу і тарифного розряду (пропорційно тарифно-годинну), як правило, з використанням коефіцієнта трудової участі (КТУ). Можливі різні варіанти застосування КТУ, зокрема розподіл всієї оплати праці або тільки прироблення. Перш за все визначається базовий (номінальний) КТУ, що приймається частіше одиниці. Загальні збори членів бригади встановлюють фактичний КТУ кожного працівника.
    За наявності позитивних моментів в роботі окремих членів бригади
     фактичний   КТУ   встановлюється   більш   за   одиницю   (наприклад,   за поєднання професії додається 0,2, збільшення зони обслуговування ? 0,1 і
     т. д.), за порушення в роботі ? менш одиниці (наприклад, за запізнення і прогули знімається 0,15, за брак в роботі ? 0,2). Проте сума базових і фактичних КТУ повинна бути рівною. Існують і інші способи визначення базового КТУ, наприклад по співвідношенню вироблення членів бригади або   співвідношенню   заробітної  плати   за   минулий   рік. У останньому випадку базовий КТУ розраховується по формулі 

(1.1)
 
 
де  Т ? середня заробітна плата за тарифом;   П ? сума премій; ч ? сума приробітку.
     При встановленні фактичного КТУ базовий  коректується з урахуванням якості роботи кожного члена бригади.
     КТУ використовується при розподілі  заробітної плати не тільки в промисловості, але і в інших галузях господарства — сільському господарстві, будівництві, сфері побутового обслуговування. У  сільському господарстві вся заробітна  плата бригади (ланки) за рік підрозділяється на дві части — оплата за тарифом і виплата по кінцевих результатах праці.
           Аналіз витрачання фонду заробітної плати. Величина фонду  заробітної плати повинна забезпечити  оптимальне поєднання двох сторін процесу  суспільного відтворення: підвищення матеріального добробуту трудящих і максимальний    випуск    продукції    при    мінімальних    витратах,    тобто
ефективність  суспільного виробництва.
     При розподілі фонду заробітної плати  по окремих ділянках роботи враховуються об'єм і ступінь складності робіт, умови праці, питома вага різних форм і систем заробітної плати.
     Фонд  заробітної плати планується і враховується окремо по категоріях персоналу основної діяльності і персоналі неосновної діяльності. Фонд заробітної плати  персоналу основної діяльності тісно пов'язаний з об'ємом продукції, що випускається.
     Акордну систему застосовують при оплаті праці бригади працівників. Наприклад, бригаді з декількох чоловік  дають завдання, яке необхідно  виконати в певні терміни, і за це пропонують грошову винагороду. Його суму розподіляють між членами бригади виходячи з того, скільки часу трудився кожен. При цьому загальну суму ділять на кількість годинника, витраченого на виконання обов'язків, і умножають на кількість годинника? відпрацьованого кожним. Розцінки за кожним завданням визначає адміністрація організації за узгодженням з членами бригади.
     Безтарифна  система оплати праці може бути використана  там, де вдається розрахувати внесок кожного представника колективу  в кінцевий результат діяльності організації. Всім працівникам привласнюють коефіцієнт трудової участі, який повинен відповідати його внеску в загальну справу. Фонд заробітної плати розраховують щомісячно за наслідками діяльності підприємства. Розмір коефіцієнтів встановлюють на загальних зборах і відображають в Положенні про оплату праці або в наказі працедавця. Щоб розрахувати зарплату людини, необхідно суму фонду місячної зарплати розділити на суму коефіцієнтів всіх співробітників і отриманий результат помножити на коефіцієнт конкретного працівника.
     При   системі   плаваючих   окладів   співробітники   одержують   гроші
залежно від результату їх роботи, прибутку організації і суми грошових
коштів, яку планують витрачати на заробітну  плату. Керівник організації
може  щомісячно видавати наказ про  підвищення або пониження зарплати
на певний коефіцієнт.
     Дану  систему встановлюють з відома працівників  і фіксують в колективному (трудовому) договорі. Суму, що видається співробітникові, розраховують як твір окладу на коефіцієнт підвищення (пониження) зарплати. Цей коефіцієнт керівник визначає самостійно і затверджує в наказі. Щоб його розрахувати, необхідно суму коштів, направлених на виплату, розділити на суму фонду оплати праці, встановлену в штатному розкладі.
     При оплаті праці на комісійній основі розмір видаваної суми складає відсоток від виручки, яку одержує організація в результаті діяльності працівника. Дана система звично має місце на підприємствах торгівлі. Відсотки від виручки, що виплачуються працівникові, визначає керівник організації відповідно до Положення про оплату праці і затверджує своїм наказом. Працівникові також може бути встановлений мінімальний розмір зарплати, який виплачують незалежно від кількості проданої продукції. Мінімальний заробіток працівника визначають в трудовому договорі.
     Таким чином, українське трудове законодавство дає працедавцеві право встановлювати для членів організації ту або іншу систему оплати праці. Вибір її залежить від умов виробництва і інших чинників. І лише для працівників бюджетної сфери систему оплати встановлюють державні закони і інші нормативні правові документи. В цьому випадку у працедавця вибору немає. 

1.3 Системи нарахування  заробітної плати
 
    Структура фондів оплати праці і заробітної плати. Госпрозрахунок і самофінансування вводять в практику нову економічну категорію «госпрозрахунковий дохід», який стає основним джерелом оплати праці і матеріального заохочення підприємств. Госпрозрахунковий дохід утворюється з виручки від реалізації продукції за вирахуванням матеріальних витрат, платежів до бюджету і вищестоящому органу, а також відсотків за кредит. Єдиний фонд оплати праці утворюється як залишок госпрозрахункового доходу підприємства після формування з нього фондів:
    розвитку виробництва, науки і техніки;
    соціального     розвитку,     визначуваних     по     нормативах     до госпрозрахункового доходу.
     Можливий  і інший порядок визначення коштів на оплату праці: фонд заробітної плати  може утворюватися по нормативу до чистої продукції, а в добувних галузях  ? також до реалізації продукції в натуральному виразі.
     Фонд  оплати праці робочих і службовців складається з фонду заробітної плати і виплат з фонду матеріального  заохочення.
     Значне  місце у фонді оплати праці  займає сума преміальних фондів. Премії нараховуються за основні результати господарської діяльності з фонду заробітної плати і фонду матеріального заохочення і за виконання окремих важливих показників в роботі по спеціальних системах преміювання.
     Фонд  заробітної плати ? загальна сума заробітної плати, нарахована робочим і службовцем за виконання роботи, а також оплата невідпрацьованого часу відповідно до трудового законодавства і колективного договору.
    До фонду  заробітної плати підприємств (організацій) відносяться всі
суми, нараховані за роботу, виконану як обліковим, так  і не обліковим його
складом. До фонду заробітної плати включаються:
    заробітна плата, нарахована за роботи, виконані по відрядній і почасовій формах оплати праці (основна частина фонду);
    премії відповідно до затверджених постійно діючих положень про преміювання (за виконання і перевиконання виробничих планів, виконання і перевиконання норм вироблення, скорочення простоїв устаткування і ін.);
    надбавки (за вислугу років, роботу у віддалених місцевостях, високу кваліфікацію ІГОР і службовцем і ін.);
    доплати (відрядникам у зв'язку із зміною умов роботи, за прогресивними розцінками, за роботу в наднормовий і нічний час, висококваліфікованим робочим, зайнятим на особливо відповідальних роботах, робочим 4, 5, 6, 7 і 8 розрядів за професійну майстерність, поєднання професій);
    оплата простоїв, не залежних від робочих; оплата щорічних, щорічних додаткових і додаткових відпусток; оплата учбових відпусток;
    оплата перерв в роботі у випадках, передбачених законодавством;
    вартість що надаються підприємством (організацією) безкоштовно квартир і комунальних послуг, живлення, форменого одягу, обмундирування; авторський і інші гонорари і т.д.
      До  створеного на деяких підприємствах  єдиного фонду матеріального  заохочення включаються одноразові премії і винагороди, що виплачуються по   спеціальних   системах   преміювання   (винагороди   за   винахідництва, відкриття,   одноразові   премії   за   створення   і   освоєння   нової   техніки,
нараховані  з централізованого фонду і ін.). На підприємствах, на яких не
створений    єдиний    фонд    матеріального    заохочення,    ці    премії    не
включаються в одноразові премії і винагороди, що не входять до фонду
заробітної  плати і до фонду матеріального  заохочення.
    У статистиці праці вивчається нарахована заробітна плата, в яку входять утримання (податки).
    До  фонду заробітної плати і до фонду (єдиний фонд) матеріального заохочення не включаються: одноразова допомога, у тому числі і виплачувана  з фонду матеріального заохочення, безвідплатна допомога працівникам, що вступили в житлобудівний кооператив за рахунок фонду соціального розвитку, добові при службових відрядженнях і при перекладі і переїзді на роботу в інші місцевості, польове постачання, стипендії що вчиться, виплачувані за рахунок засобів підприємства, допомога, що виплачується молодим фахівцям за час відпустки після закінчення вищого або середнього спеціального учбового закладу, посібники з соціального страхування (по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологам, на народження дитини, малозабезпеченим сім'ям, на похорони), пенсії працюючим пенсіонерам.
    У плануванні і аналізі звітних  даних про оплату праці фонд заробітної плати робочих підрозділяється  на вартовий, денний і повний (місячний, квартальний, річний). Фонд годинної заробітної плати є заробітною платою, нарахованою робочим за фактично відпрацьований годинник в умовах нормальної тривалості зміни. Склад цього фонду відповідає часу, фактично відпрацьованому робочими і врахованому в людино-годинах.
           До цього фонду  входять суми, нараховані за відпрацьовані робочими людино-години   в   урочний   і   наднормовий   час   по   основних  тарифних ставках   і   основних   відрядних   розцінках   при   прямої,   прогресивної   і
преміальної відрядної  системах заробітної плати, доплати  відрядникам за
прогресивними розцінками; доплати за роботу в нічний час, виконання
роботи нижче  привласненого розряду, у зв'язку із зміною умов роботи, не
звільненим бригадирам за керівництво бригадою і навчання учнів; премії і
преміальні надбавки цього фонду.
    Фонд денної заробітної плати включає не тільки суми, нараховані за
час фактичної  роботи, але і за невідпрацьований внутрішньозмінний час,
оплачуваний відповідно до встановленого трудового законодавства. Отже,
цей  фонд  є  оплатою  фактично  відпрацьованого  людино-дня  і  повинен
відповідати робочому часу, врахованому в людино-дні. До складу фонду
    денної заробітної плати включаються:
    фонд годинної заробітної плати;
    доплата за роботи в наднормовий час і святкові дні;
    доплата підліткам за скорочений робочий день;
    оплата перерв в роботі горючих матерів;
    оплата внутрішньозмінних простоїв не з вини робочого;
    оплата внутрішньозмінного   часу,   витраченого   на   виконання державних і суспільних обов'язків.
      Суми, нараховані за наднормові роботи, включаються  до складу фонду годинної заробітної плати в нормальному розмірі без доплат за наднормовість. Пояснюється це тим, що фонд годинної заробітної плати повинен відповідати числу відпрацьованих людино-годин, при обліку яких кожна наднормова година враховується як одну годину, хоча оплачується він в полуторному або подвійному розмірі.
      До  складу повного фонду заробітної плати (місячного, квартального, річного) включається:
    фонд денної заробітної плати: оплата відпусток;
    винагороди за вислугу років;
    вихідна допомога;
    оплата людино-дня, витраченого на виконання державних і суспільних обов'язків;
    оплата цілоденних простоїв;
    заробітна плата працівникам, що відряджаються на інші підприємства або проходять навчання без виключення із списків підприємства
    інші елементи, що не входять до фондів годинної і денної заробітної плати.
      Розрахунок  питомої ваги тарифної ставки. При  раціональній організації оплати праці  велику частину заробітної плати  робочого-погодиншика повинна складати сума, нарахована по тарифній ставці, а робочого-відрядника ? сума, нарахована за основними відрядними розцінками при стовідсотковому виконанні норм вироблення (строгій відповідності фактичного вироблення встановленим нормам). Оскільки відрядні розцінки розраховуються виходячи з норми вироблення і тарифних ставок, встановленого для відрядників, то суми, нараховані за основними відрядними розцінками, також представляють заробітну плату, нараховану по тарифній ставці.       .
      Питома  вага тарифної ставки в загальній  сумі заробітної плати визначається діленням суми, нарахованої по тарифній ставці, на загальну суму заробітної плати, нараховану робочому, без суми оплати відпусток, винагороди за вислугу років і надбавок по районному коефіцієнту.
      Розглянемо  два способи розрахунку питомої  ваги тарифної ставки в загальній  сумі заробітної плати.
    Сума заробітної плати, нарахована за основними відрядними розцінками по прямій відрядній, преміально-відрядній і прогресивно-відрядній системам, ділиться на індекс виконання норм вироблення; отриманий результат виражається у відсотках від загального фонду заробітної плати робочих-відрядників.
    Визначаються середній тарифний розряд і відповідна йому годинна тарифна ставка, яка відноситься до фактичної середньої годинної заробітної плати.
     Розрахунок  по цьому методу точніший, оскільки не залежить від точності обліку окремих видів заробітної плати по розділах і правильності розрахунку виконання норм вироблення: у чисельнику використовується не фактична оплата за тарифом, величина якої може бути спотворена, а абсолютно точна сума, яка повинна бути нарахована робочому за відпрацьовану годину відповідно до тарифної ставки. Таким методом може бути визначена питома вага тарифної ставки в заробітній платі як почасовщикам, так і відрядників.
     Форма оплати праці. Застосовуються дві форми  оплати праці робочих і службовців. Почасова форма оплати праці — за фактично відпрацьований час відповідно до встановленої тарифної ставки (робочим) або посадового окладу (службовцем). Ця форма має почасову просту і почасову преміальну системи, при якій до основного заробітку додається премія за кількісні і якісні показники в роботі.
     Відрядна  форма оплати праці ? за встановленими відрядними розцінками за фактично виконану роботу.
           Відрядна форма  оплати застосовується там, де є реальна  можливість фіксувати кількісні  показники результатів праці  і нормувати його шляхом встановлення   норм   вироблення,   норм   часу,   нормованого   виробничого завдання.   При   цій   формі   заробітна   плата   працівника   розраховується
виходячи  з наперед встановленого розміру  оплати праці за кожну одиницю
якісно  виконаної роботи,  наданої послуги  або виготовленої продукції і
виконаного  об'єму. Основними документами при  цьому є відрядні розцінки
і наряд  на відрядну роботу.
     За  способом розрахунків з трудящими  розрізняють індивідуальну і  бригадну форму.
     Індивідуальна. У випадку якщо роботу виконує  одна людина (індивідуальний заробіток), заробітна плата нараховується за фактично виконану роботу (виготовлену продукцію) на підставі діючих розцінок за одиницю роботи. Розцінки визначають виходячи зі встановлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм вироблення (норм часу) шляхом ділення годинної (денною) тарифної ставки, відповідної розряду виконуваної роботи, на годинну (денну) норму вироблення. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення годинної (денною) тарифної ставки на встановлену норму часу в годиннику (днях).
    Бригадна. Для  більшості способів існує єдиний алгоритм:
(1.2)
 
де Zи ? індивідуальний заробіток членів бригади; Z6 ? загальний бригадний заробіток; Хб ? загальна (бригадний) ознака; Хі ? індивідуальна ознака.
      Ознаками  можуть  бути тарифні ставки,  відпрацьований годинник, коефіцієнти  трудової участі. Виключення з приведеної формули складає спосіб нарахування  заробітної плати пропорційно кількості  працівників. В цьому випадку загальний бригадний заробіток ділять на кількість робочих в
бригаді.  Але  такий спосіб застосовний тільки тоді,  коли у всіх членів
бригади однакова кваліфікація і рівна кількість  відпрацьованого годин.
    Форма   має   пряму,   преміальна,   прогресивна,   непряма   і   акордну
системи, які  ми розглянули у другому підрозділі даної глави.
 
 
 
1.4 Функції  заробітної  праці
 
     На  підставі вивченого теоретичного матеріалу  можна зробити висновки, що на практиці заробітна плата може приймати різну  форму (премії, гонорари, комісійні  винагороди, місячні оклади), все це можна позначити терміном "заробітна плата" для позначення ставки заробітної плати в одиницю часу - за годину, день і т.д. Це позначення має визначені перевага для розуміння в тому сенсі, що ставка заробітної плати є ціна, що виплачується за використання одиниці послуг праці. Це також допомагає чітко розмежувати "заробітну плату" і "загальні заробітки" (останні залежать від ставки заробітної плати і запропонованої на ринку кількості годин або тижнів послуг праці).
    Суть  заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує у фазах суспільного виробництва: виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Але у будь-який час, незалежно від форми власності і системи управління, заробітна плата винна, бути направлена на забезпечення наступних основних функцій:
    відтворювальною;
    мотиваційною;
    розподільна для вимірника функція;
    ресурсно-разміщувальна функція;
    функція формування платоспроможного попиту населення.
     Для різних категорій співробітників в  одній і тій же організації  можуть бути встановлені різні системи оплати: наприклад, для офісного персоналу ? почасова, а для робочих виробництва ? відрядна. Ця відмінність також повинна бути обумовлена в настановних документах. Положення про оплату затверджують наказом керівника організації і погоджують з відповідною профспілкою.
     Трудове законодавство України надає  працедавцеві право встановлювати  для членів організації ту або  іншу систему оплати праці. Вибір  її залежить від умов виробництва  і інших чинників.
     При розподілі фонду заробітної плати  по окремих ділянках роботи враховуються об'єм і ступінь складності робіт, умови праці, питома вага різних форм і систем заробітної плати.
     Заробітна плата в умовах нашої країни, повинна  виконувати головну роль в мотивації  праці. Для цього вона покликана  виконувати три основні функції: відтворювальну, регулюючу і стимулюючу. 

1.5 Удосконалення оплати праці на підприємстві 

     Рівень  життя працюючого населення залежить передусім від розміру
заробітної  плати. Адже, заробітна плата є, з  одного боку, основним
джерелом грошових доходів найманих працівників, основою матеріального
доходу  членів їхніх сімей, а з іншого – певною часткою витрат
роботодавця на виробництво і найефективнішим  засобом спонукання
працівників до високопродуктивної і найманої праці.
     За  сучасних умов соціально-економічного розвитку підприємств України істотно зростає актуальність проблеми підвищення рівня заробітної плати та вдосконалення механізму управління оплатою праці.
     Основним складником організаційно-економічного механізму
управління  оплатою праці є її організація на підприємстві. Питання
організації заробітної плати, визначення її рівня  завжди перебувають у
центрі  уваги як роботодавців, так і найманих працівників та їх
об’єднань.
     Відповідно  до чинних на сьогодні законодавчих актів (ст. 15
Закону України «Про оплату праці» і ст. 97 Кодексу законів про працю
України), основою організації оплати праці  в Україні є тарифна система,
що включає  тарифні сітки, тарифні ставки, схеми  посадових окладів і
тарифно-кваліфікаційні довідники.
       Суть тарифної системи оплати праці полягає в тому, що роботи розподіляються залежно від їх складності, а працівники – залежно від їх кваліфікації відповідно до розрядів тарифної сітки, що є основою для формування розмірів заробітної плати.
     У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі висловлюються
різноманітні  точки зору стосовно тенденції використання так званого
«гнучкого тарифу» у тарифній системі. Його суть полягає в тому, що в
межах кожного кваліфікаційного розряду  робітників або посад службовців
встановлюється певний діапазон тарифних ставок та посадових окладів. Це
сприяє  підвищенню ефективності стимулювання працівників в межах одного й того самого розряду або посади без переведення до іншого розряду або на
іншу  посаду вищої кваліфікації.
Класифікуючи  всіх працівників підприємства на споріднені категорії (робітники, службовці, спеціалісти, керівники), їх потенціали, враховуючи особливості психології і фізіології людини, відносяться як 1:3. Це означає, що найбільш обдаровані, кваліфіковані, відповідальні працівники однієї категорії в процесі своєї трудової діяльності можуть добитися в три рази більш високих результатів в порівнянні з самими низько кваліфікованими, тобто будуть оцінюватися по трьохбальній шкалі.
     Визначаючим фактором співвідношення заробітної плати найвищого і
найнижчого  окладів на підприємстві є специфіка  конкретного підприємства
і організації, кількісний і якісний склад працівників, який входить у
відповідні  кваліфікаційні групи, і інші якісні характеристики
працівників, але не фінансовий стан підприємства, в залежності від якого
лише  коректується встановлена диференціація  заробітної плати.
     Головними вимогами до організації заробітної плати на підприємстві, які відповідають інтересам як працівника, так і роботодавця, є забезпечення
роботодавця, є забезпечення необхідного рівня заробітної плати за максимального зниження її затрат на одиницю продукції та гарантія підвищення оплати праці кожного працівника зі зростання ефективності діяльності підприємства.
     Основу  соціально-трудових відносин у суспільстві становлять питання
реформування  рівня оплати праці. Зауважимо, що цей  процес в Україні
розпочався  з ухвалення Закону України «Про підприємства в Україні»
(1991р.). Підприємства набули прав самостійно  встановлювати форми,
системи й розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників;
визначати фонд оплати праці без обмеження  його зростання з боку
державних органів.
     Оптимізації високопродуктивної, якісної праці та її гідної оплати є
прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці,
механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових
ресурсів, зменшення збитків робочого часу.
     На  сьогоднішній день у діяльності Президента України та Уряду проблемі подолання бідності приділено значну увагу. Реалізація урядової політики має забезпечити перехід від використання дешевої праці до
висококваліфікованою  з належною оплатою завдяки:
- удосконаленню  законодавства щодо порядку та  критеріїв визначення
мінімальної заробітної плати та запровадженню  мінімальної погодинної
заробітної плати як державного соціального стандарту;
- забезпечення  захисту прав працівників на  своєчасне та в повному
розмірі отримання заробітної плати, а також  погашення заборгованості; 

- істотному  зменшенню питомої ваги населення,  яке перебуває за межею
бідності, та зміцненню позицій середнього класу;
- залученню  необхідних інвестицій у виробництво  та людський капітал;
- усуненню  диспропорцій у міжпосадових  та міжгалузевих співвідношеннях
оплати  праці працівників бюджетної  сфери, значному підвищенню її
розмірів;
- урахуванню  відмінності регіонів щодо економічної  оцінки землі та
природно-кліматичних  умов під час реалізації державної  цінової політики
та розподілу  бюджетних коштів, які направляються  на стимулювання
виробництва окремих видів продукції;
- розрахунку обсягу коштів по кожному підприємству, необхідного для
забезпечення  належного рівня заробітної плати  та погашення
заборгованості  з неї, визначення із джерелами їх забезпечення, щоб
розробляти  й контролювати виконання помісячних балансів грошових
надходжень і витрат;
- врегулюванню  податкової системи щодо зменшення  навантаження на фонд
оплати  праці.
Отже, удосконалення  оплати праці на підприємстві матиме вищу
ефективність  за дотримання таких принципів:
- відповідність  заробітної плати ціні робочої  сили;
- залежність  заробітної плати від кількості  і якості праці та від
кінцевих  результатів роботи підприємства;
- забезпечення  переваг в оплаті праці тим  працівникам, які роблять
найбільший  трудовий внесок у виробничі результати підприємства;
- удосконалення  тарифної системи та нормування праці;
- відповідальність  керівників підприємств за порушення  законодавства про
оплату  праці;
- поєднання  індивідуальних інтересів з колективними (за розвитку
их інтересів  з колективними (за розвитку
колективних форм організації праці).
     Також велику роль в удосконаленні оплати праці відіграє використання в тарифній системі «гнучкого графіка». Результати роботи кожного
працівника  оцінюються по трьохбальній шкалі і  відповідно з одержаною
кількістю балів він може просуватися по вертикалі тарифної сітки на
один, два, три ряди. Тому навіть в межах  однієї кваліфікації у кожного є
можливість  самостійно добиватися збільшення розміру  своєї заробітної
плати. Використання такої системи виключає автоматичний ріст заробітної
плати не підвищуючи реальної кваліфікації і результативності
працівників. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Аналітична частина
2.1.Загальна характеристика
     ПАТ "Чернігівська макаронна фабрика" одне з найбільших підприємств України з виробництва макаронних виробів, яке успішно працює на ринку макаронного виробництва вже більше 45 років. Фабрика пропонує вісім найменувань довгих макаронних виробів "екстра" в різноманітній розфасовці і десять видів короткорізаних макаронних виробів, що реалізуються в усіх регіонах України та країнах ближнього зарубіжжя (Прибалтика, Білорусь, Молдова) та дев'ять найменувань хлібобулочних виробів, що реалізуються фірмової та міською торгівлею.
     Один  з пріоритетних напрямків ВАТ "Чернігівська макаронна фабрика" - виробництво  якісних макаронних виробів торгової марки «Тая».  

     11 листопада 1956 на базі артілі  ім. Сталіна була створена макаронна  фабрика потужністю 3 тис. т макаронних  виробів на рік. Протягом наступних  20 років поступово проводилася  заміна всього технологічного  обладнання, що дозволило виробляти 7 тис. тонн виробів на рік. У 1983 - 1986 рр.. Проведена повна реконструкція підприємства, виробництво перенесено в новий корпус, замінено все обладнання, удосконалено технологічний процес. А в 990 р. на фабриці встановлено лінію Швейцарської фірми "Бюлер" з виробництва довгих макаронних виробів "екстра".
     Планова потужність підприємства на той час  становила 23,2 тис. тонн продукції на рік. У 1996 р. на базі державного підприємства Чернігівська макаронна фабрика  бстворено відкрите акціонерне товариство (наказ Держмайна України  №532), форма власності - колективна.
     Через відомі економічні обставини фабрика  разом з іншими підприємствами галузі в 90-х роках пережила спад виробництва  до 7,9 тис. тн виробів на рік і поступовий його підйом до рівня 10 - 15 тис. тон у 1999 - 2001 рр. На сьогоднішній день на підприємстві працює 180 чол.
З 2000 року ВАТ "Чернігівська макаронна фабрика" працює з головним дистриб'ютором - ТОВ "Українські макарони". Спільними зусиллями впроваджена  торгова марка "Тая".
     Підприємство  постійно бере участь у регіональних, державних і міжнародних конкурсах якості та має нагороди. В 1999 р. - "Золота медаль" Французької Асоціації сприяння промисловості, в 2000р. - Нагорода Асамблеї ділових кіл України "Вища проба", в 2002 р. - Лауреат конкурсу "Чернігівська якість", в 2003 р. -переможець першого національного конкурсу "100 кращих товарів України".
     В 2004 р.- торгова марка "Тая" у  рамках фестивалю-конкурсу "Вибір  року" перемогла в номінації "Макарони року»  та ін.
     Сьогодні  на підприємстві працюють 180 осіб. Випускається вісім найменувань довгих макаронних виробів «екстра» у різноманітній розфасовці і десять видів коротко різаних макаронних виробів, які реалізуються в усіх регіонах України та країн ближнього зарубіжжя (Прибалтика, Білорусь, Молдова), а також дев'ять найменувань хлібно-булочних виробів, які реалізує фірми і міська торговельна мережа. У травні поточного року почався випуск короткорізаних макаронних виробів 400-500 тонн на місяць.
З 2000 року ВАТ  «Чернігівська макаронна фабрика» є головним дистриб'ютором ВАТ «Українські макарони». Спільними зусиллями впроваджена торгова марка «Тая». 

     Підприємство  постійно бере участь у регіональних, національних і міжнародних конкурсах  якості та має нагороди. 1999 р .- «Золота  медаль» французької Асоціації сприяння промисловості; 2000р. - Нагорода Асамблеї ділових кіл України «Вища проба», 2002 г .- лауреат конкурсу «Чернігівська якість»; 2003р .- переможець першого національного конкурсу «100 кращих товарів України». Лауреат національного конкурсу «100 кращих товарів України» 2005 року торговельна марка «Тая» в рамках фестивалю - конкурсу «Вибір року» неодноразово перемагала в номінації «Макарони року». Макарони без натяжки можна назвати одним з найбільш древніх продуктів на планеті. За легендами, їх за обидві щоки наминали ще жителі Стародавнього Риму, приписували створення макаронів своєму головному богу Юпітеру. Любимо цей продукт і ми. 

     Роль  макаронних виробів в раціоні  харчування - причому практично в  усьому світі - важко переоцінити. Багато хто навіть вважають їх основним продуктом харчування XX століття. 

     Хоча  макаронні вироби за складом надзвичайно  прості, їх повсюдне поширення почалося все сто з невеликим років  тому. Причину слід шукати в тому, що вирощування пшениці довгий час  було справою непростою, можливим лише в окремих регіонах планети. Це заважало макаронам досягти тієї популярності, яку вони по праву заслуговують. Крім того, шлях пшеничного зерна від посіву до млинового жорна був довгий і важкий - спростити і прискорити процес вдалося лише за допомогою сучасної сільськогосподарської техніки.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.