На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Cтаттеве виховання дтей

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 10.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 8. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     Міністерство  освіти і науки  України 
     Луганський  національний університет  імені Тараса Шевченка 

     Кафедра соціальної педагогіки  

     КУРСОВА РОБОТА  

     Cтаттеве виховання дітей 

                                                                                             Виконала:
                                                                             студентка інституту
                                                                                    педагогіки та психології
                                                                                           спеціальності: «Соціальна
                                                                педагогіка»
                                                          ІІІ курсу       

                                                                             Науковий керівник:
                                                                              Кандидат пед..наук,
                                                                       Доцент кафедри
                                                                                соціальної педагогіки
                                                                       

Луганськ-2010
Зміст
     Вступ
     Розділ I. Теоретичні основи статтевого виховання
      Cтатеве виховання як соціально-педагогічна проблема: історико-педагогічний аспект
     1.2     Сутність та зміст статевого виховання
     Висновок до І розділу
     Розділ II. Специфіка статевого виховання дітей у соціальних інститутах
     2.1. Статеве виховання дитини в сім’ї
          2.2. Статеве виховання дітей у загальноосвітніх школах
          Висновок до ІІ розділу
          Висновки
          Література
 

      Вступ
Десятиліттями в країні не прийнято було говорити “про це”. Передбачалося, що страх суспільного осуду, строгість табу зробить нас і наших дітей чистими і етичними. На жаль, ці даремні надії зовсім не збулися. Не страх і заборони виховують моральність, а свобода, відповідальність і самосвідомість. Людина не здійснює деякі вчинки не тому, що лають і забороняють, не з боязні осуду або покарання, а з розуміння низовинної суті наміру, заперечення самої думки про нього, відчуття неможливості так поступити.
Звичайно, не потрібно узагальнювати і перебільшувати. Не вся наша молодь розбещена і  зіпсована. Але у молодих людей немає представлення “про це”, і тому відбувається прорив підлітків в заборонений світ сексу з супроводжуючою його етичною корозією. Частенько підлітками рухає звичайна дитяча цікавість, бажання пізнати незвидане, випробувати себе. І в сексуальному житті теж. Таємниця статевих взаємин, інтимні стосунки деколи виявляються в центрі загальної уваги і класу, і групи підлітків. І вони з властивою юності безрозсудністю квапляться розгадати “пекучу таємницю”. До того ж прагнення пережити новий досвід доповнюється бажанням самостверджуватися, довести дорослість, переступити межу, що відокремлює підлітка від жінки, чоловіка.
Як у педагогічній науці, так і в педагогічній практиці існують різні і навіть часом протилежні думки про доцільність статевого виховання дітей, є як прихильники, так і противники статевого виховання. Перші підкреслюють важливість формування у дітей моральних засад у питаннях статевого життя і достовірних знань з області біології, психології та медицини, що стосуються проблематики статевих відносин (С. В. Ковальов, Д. В. Колесов, І. С. Кон, Н.Б. Сельверова та ін.) Інші вважають, що таке просвітництво дітей треба заборонити, бо вона стимулює ранні статеві зв'язки, сприяє аморальній поведінці.  
Така розбіжність поглядів на проблему статевого виховання має досить давній характер.

Серед поглядів зарубіжних авторів, широко представляючих сферу статевого виховання, можна виділити погляди Ц. Біббі, М. В. Бігелевой.
Багато авторів оцінюють значення статевого виховання нарівні з інтелектуальним, моральним, фізичним, естетичним вихованням.  
Висловлюючись з цього питання, М. Козакевич вважає, що проблеми статевого життя повинні цікавити кожного вихователя.

Значимість ролі статевого виховання в комплексі питань виховання підкреслює І. Сосновський.
Все це зумовило вибір теми: «Статеве виховання дітей» 

Об'єкт: статеве виховання дітей. 

Предмет: специфіка статевого виховання у соціальних інститутах 

Мета даної роботи – теоретично обґрунтувати та визначити специфіку статевого виховання підростаючого покоління. 

Гіпотеза грунтується на припущенні про те, що статеве виховання дітей буде ефективним якщо воно починалося б з самого дитинства і до страших класів, і проводилося б регулярно і систематично. 

Відповідно  до мети й гіпотези дослідження, було визначено наступні завдання:
    Проаналізувати статеве виховання як соціально-педагогічну проблему у історико-педагогічному аспекті розвитку суспільства
    Визначити зміст та сутність статевого виховання
    Розкрити особливості статевого виховання дітей в сім’ї
    Визначити особливості статевого виховання дітей у загальноосвітніх школах
 
Методами дослідження виступають: аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження; теоретичний аналіз особливостей діяльності педагогів у сучасних умовах. 

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загального висновку та  списку використаних джерел.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ I. Теоретичні основи статтевого виховання 

      Cтатеве виховання як соціально-педагогічна проблема в історико-педагогічному аспекті розвитку суспільства
  
Статеві стосунки, стихійні і практично нерегульовані на ранніх етапах розвитку суспільства, у міру суспільного розвитку в історії людства набули більш певні і регламентовані форми. Це було перш за все пов'язано з укоріненням власності та виниклою необхідністю чіткого визначення кола власників за родинною ознакою. Таким чином, вже в давнину сформувалися надовго вкорінені установки в сфері статевої поведінки та її наступності. Норми статевих відносин передбачали суспільно санкціоновані обмеження на вибір сексуального партнера і регуляцію цих відносин в рамках інституту сім'ї. Охорона цих принципів увійшла істотним компонентом і в ідеологію світових релігій.  
Необхідні з точки зору суспільної доцільності обмеження сексуальної активності породили крайні форми ідеологічних, моральних і побутових установок. Згідно з ними, сексуальні відправлення доцільні лише заради продовження роду і тільки в цій якості терпимі і прийнятні. У принципі ж статевий потяг продиктовано низинними тваринними інстинктами і заслуговує придушення. Релігійна мораль проповідувала як шлях до досконалості духу смирення "плотських прагнень", що виразилося в крайній формі в апології аскетизму.  
Наступність цих принципів в практиці статевого виховання протягом довгого часу втілювалася в охоронно-заборонних виховних впливах. Інформація про статеві стосунки розцінювалась як безумовно шкідлива для підростаючого покоління. Елементарні відомості про дітородні функції статевої взаємодії молодий чоловік мав отримати від батьків незадовго до вступу в шлюб. [5]
У Середні століття образ дитини був неоднозначним. З одного боку, дитина вважався втіленням чистоти і невинності, а з іншого - і через сільський уклад і повсякденну участь дітей у житті дорослих, їх не можна було вберегти від сексуальних вражень. Та ніхто, за винятком, хіба що, ченців, і не намагався цього робити. Приміром, до прояву сексуальності у хлопчиків дорослі ставилися поблажливо. Самомастурбація вважалася нешкідливим дитячим гріхом, а юність - віком, коли фізично неможливо придушити свої сексуальні бажання.  
У Європі різкім кордоном розуміння сутності статевого виховання стало сімнадцяте століття. Проголошуючи принципи найсуворішого контролю над поведінкою і почуттями дитини, батьки намагалися повністю захистити його від питань статі, навіть від можливості бачити власне оголене тіло. У побуті стали з'являтися такі "твори" людської думки, як противомастурбаційні замки, щось на зразок "поясів вірності". І якщо на початку сімнадцятого століття батьки та інші дорослі не тільки вільно обговорювали при дітях питання статі, але й не бачили нічого поганого в тому, щоб "пограти" з статевим членом хлопчика, викликаючи у нього ерекцію, то вже в середині століття звичаї стали діаметрально протилежними. У дворянських родинах, наприклад, стали відокремлювати дітей від дорослих, що призвело до відчуженості між батьками та їхніми дітьми. А турботу про дітей довірили спеціально поставленим вихователям. До того ж розподіл дітей на хлопчиків і дівчаток став більш жорстким, і з'явилася заборона на дитячу наготу. Навіть спати дітям пропонувалося так, щоб підійшовший до ліжка не зміг розгледіти форми тіла і розпізнати стать дитини.
У вісімнадцятому столітті утвердилася думка, що онанізм (самомастурбація у хлопчиків) - небезпечна хвороба. Вважалося, що онанізм породжує божевілля і моральну деградацію. На доказ своєї теорії лікарі приводили невірно витлумачену самомастурбацію душевнохворих, плутаючи, як це часто буває, причину і наслідок. Насправді ж не самомастурбація була причиною душевної хвороби, а душевна хвороба "стирає" норми суспільної моралі і робить допустимою самомастурбацію в присутності сторонніх людей.  
Цікаво, а який би висновок зробили тодішні психіатри, якщо б спільно містилися душевнохворі двох статей і зайнялися б сексом? Сказали б вони, що секс теж призводить до божевілля? [3]
У принципі, негативне ставлення до статевого акту теж мало місце в різні часи. Відволікаючись від теми, можна сказати, що заборони на фізіологічні акти були порівняно поширені, і навпаки - статевий акт у присутності або за допомогою слуг і рабів вважався цілком природним у різних культурах. Королі ж і інші високі сановники в епоху "мушкетерів і придворних дам" вважали цілком пристойним не тільки їсти в присутності вірнопідданих, але і сидіти на горщику при них.
Повертаючись до теми, треба згадати, що люди в той час були настільки залякані наслідками онанізму, що в боротьбі з "дитячим гріхом" застосовували навіть кастрацію. Та й що далеко ходити: у романі М. Горького "Справа Артамонових" є епізод з початку минулого століття, де самомастурбірующій чужий хлопчик був убитий ударом чобота, щоб "ця зараза не поширилася на наших дітей". У той же час, за свідченням іншого відомого письменника - Марка Твена, церква не тільки активно виступала проти підліткової самомастурбаціі, змушуючи регулярно сповідатися в цьому "гріху", а й сама ставала мимовільним ініціатором дитячої самомастурбаціі. Хлопчики спеціально шукали і знаходили в біблії місця з сексуальним змістом, від чого мастурбували. [11]
На рубежі XIX - XX століть значна зміна ставлення до проблем статі і статевого виховання відбулася під впливом вчення З. Фрейда. Ідеї Фрейда про сексуальну детермінованость і забарвленість практично всіх проявів активності людини спочатку були зустрінуті громадськістю з обуренням. Однак досить швидко на зміну відторгнення прийшов інтерес, а потім і ентузіазм стосовно психоаналітичного трактування природи особистості. Власне психоаналітичні концепції виховання надмірно акцентували увагу саме на психосексуальній стороні розвитку особистості. Проте в цілому під впливом цих ідей поступово була переглянута охоронно-заборонна тактика статевого виховання.  
Оформлення концепції статевого виховання в радянській педагогіці носило суперечливий характер. У перші роки радянської влади ентузіазм з приводу звільнення з багатьох вікових обмежень вилився зокрема у відкриту проповідь "нової статевої моралі", а точніше - повного усунення обмежень в сексуальній сфері. Товариство досить швидко оцінило деструктивний характер цієї тенденції, що призвело до протилежної крайності. Хоча це і не визнавалося явно, в основу концепції статевого виховання в радянській педагогіці лягли ідеї відомого педагога А. Б. Залкинда. Захоплюючись спочатку концепцією Фрейда, Залкінд намагався згодом поєднати її з постулатами марксистської ідеології. У результаті склався і закріпився наступний набір педагогічних догм. Згідно Залкинда, статеві потреби і статевий потяг – суть прояви однієї з низинних пластів людської натури і тому потребує жорсткого регулювання та управління. Суспільство має право суворо регламентувати навіть індивідуальну поведінку аж до вибору партнера. Сексуальним партнером може виступати виключно чоловік, тому до моменту вступу в шлюб всі прояви сексуальності повинні бути придушені. Стихійно виникаючі статеві потреби зростаючого організму повинні за допомогою жорсткого педагогічного впливу переорієнтуватися в русло соціально прийнятною діяльності (за Фрейдом - "сублімуватися").  
Роботи радянських педагогів з проблем статевого виховання довгі роки зводилися до проповіді творчої активності і спортивних занять як "заступників" статевої поведінки. Протягом десятиліть педагогіка залишалася по суті "безстатевою": не бралися до уваги особливості психосексуального розвитку дітей та пов'язані зі статтю характеристики формування особистості; статеве просвітництво зводилося до прищеплювання гігієнічних навичок і залякування негативними наслідками позашлюбного статевого життя. [17]
У зв'язку з переоцінкою багатьох, здавалися раніше непорушних норм відбувається переорієнтація сучасної вітчизняної педагогіки і в питаннях статевого виховання. Особливості розвитку дітей, пов'язані з їх приналежністю до тієї чи іншої статі, все більш детально вивчаються, і результати цих досліджень поступово впроваджуються в практику виховання.
Теоретичні основи сучасної стратегії статевого виховання найбільш повно сформульовані Д. В. Колесовим і Н. В. Сільверовой. На їхню думку, система статевого виховання повинна будуватися з урахуванням наступних принципів. Статева приналежності є найважливішим стрижнем формування особистості. Отже, формування у дітей еталонів справжнього чоловіка і жінки і потреби дотримуватися цих еталонів необхідно не тільки в плані гармонії сексуального розвитку, а й для нормальної та ефективної соціалізації особистості.  
Статевий потяг має не придушуватися, а, навпаки, заохочуватись, але саме в плані прищеплення педагогічно прийнятних способів його задоволення в міжособистісному спілкуванні з особами протилежної статі. Необхідно попереджати передчасне усвідомлення дитиною деяких проявів сексуального розвитку, що, однак, повинно проявлятися не у відмові від обговорення з дітьми та підлітками цих питань, а в своєчасному, але не надмірній їх сексуальній освіті.  
Наріжним поняттям системи статевого повстання Колесов та Сільверова вважають поняття про соціальну сутність людини, засвоєння якого виступає найважливішою з педагогічних завдань. Воно передбачає наявність у дитини відповідного її рівня розуміння, але вірного уявлення про соціальну природу людини в єдності біологічного і соціального, принципової неможливості зведення будь-яких проявів життєдіяльності людей до біологічних актів і в той же час нерозривний зв'язок людини з усім органічним світом. [18]  
Іншим основним поняттям є поняття про сутність статевих відмінностей і значення статевої приналежності, що припускає прищеплення дитині усвідомленого розуміння значення своєї статі, поваги до протилежної статі і розуміння їх відмінностей від власних.
Завдання статевого виховання, таким чином, полягають у формуванні суспільно корисних установок особистості в різних аспектах взаємовідносин між представниками протилежних статей, які б забезпечували збереження особистого здоров'я, створення повноцінної сім'ї, орієнтацію подружжя на таку кількість дітей, що найбільшою мірою відповідало б інтересам суспільства, і розвиток здатності враховувати специфічні статеві особливості (фізичного і психологічного характеру) протилежної статі в процесі трудової діяльності та спілкування.  
У зв'язку з цим, дефектним виступає такий стиль статевого виховання, при якому задається помилкове напрямок проявам психосексуального розвитку дитини, або вони просто придушуються (ці два моменти тісно взаємопов'язані і породжують один одного).
Дефектне статеве виховання майже виключно пов'язано з некомпетентністю вихователів. Її основні прояви: незнання особливостей сексуального розвитку дитини і відповідно невірна реакція на цей розвиток, власні невірні установки з питань взаємин статей, а також неправильні установки по відношенню до дітей. Помилки педагогів і батьків у статевому вихованні в основному зводяться до наступних:  
- Придушення природних реакцій - не тільки статевих, а й просто безпосередньо емоційних; це призводить до виникнення перешкоджають нормальному розвитку сексуального життя холодності і розсудливості.  
- Зайве суворе, що припускає ізоляцію від осіб протилежної статі виховання, перешкоджає придбання необхідних навичок спілкування.  
- Вироблення неприязні до протилежної статі, придушення будь-яких проявів статевої сутності та інтересів.
- Згладжування статевих відмінностей, своєрідна статева уніфікація; відхід від дитячих запитань і видача невірних відповідей.
- Прищеплювання виняткового ставлення до цнотливості, своєрідна фетишизація невинності . [7]
 Таким чином, ми бачимо, що розвиток статевого виховання дитини мав тяжкий шлях,та у різні часи здійснювався відповідно до вимог моралі та часу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Cутність статевого виховання
 
Статеве виховання - процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок особистості, що визначають корисне для суспільства ставлення людини до представників іншої статі.

Сферу статевого виховання становлять не тільки такі специфічні відносини між чоловіком і жінкою, як подружні праці, у відпочинку, тобто будь-які взаємини людей різної статі. Статеве виховання припускає не тільки моральну поведінку дорослих, але також і моральну поведінку дітей, які повинні бути правильно виховані й у статевому відношенні. [6]
Статеве виховання має величезне значення для подальшого розвитку дитини. Саме від тих установок, які батьки зможуть дати їй, залежить її майбутнє сімейний стан, ставлення до шлюбу, до протилежної статі і її поведінка в сексуальних відносинах. Не кажучи вже про те, що сексуальне виховання дає можливість уникнути інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом. На жаль, не всі батьки та навчально-виховні установи дають повну інформацію або інформацію взагалі з цього питання. Звідси виникає непорозуміння, недовіра. Адже дуже важливо дати дитині зрозуміти різницю між хлопчиками і дівчатками, пояснити, звідки беруться діти і чим займаються батьки, якщо дитина їх помітить під час інтимної близькості.  
Статеве виховання необхідно для розвитку особистості людини, тому що "стать" - поняття не лише біологічне, фізіологічне і соціальне. Знання про статеві відмінності (у широкому сенсі для педагогів, у вузькому - для дітей) будуть умовою статевого виховання і визначати його зміст.[13]  
Змістом статевого виховання є життя, що оточує дитину,  
взаємини між людьми різної статі, норми цих взаємин, особисте життя людей в сім'ї, сфері їх діяльності. Зміст статевого виховання являє собою систему знань і специфічних умінь вихователя, що дозволяють йому вирішувати поставлені завдання.  

До цих знань можна віднести:
а) знання сутності, специфіки педагогічної системи статевого  
виховання. Сутність педагогічної системи статевого виховання полягає у встановленні взаємозв'язку всіх її компонентів, у поєднанні використання методів і форм, що проявляється у своєрідному співвідношенні функціонування фронтальних, підгрупових та індивідуальних форм організації дітей. Специфіка педагогічної системи статевого виховання проявляється в домінуючій функції її певних компонентів. Такими, на наш погляд, є цілі та форми організації;  
б) знання специфіки вікового розвитку дітей і статеворольової  
соціалізації хлопчиків і дівчаток;

в) знання тих аспектів і сфер людської діяльності, які можуть  
бути доступні дитині. Ними є праця людей, функції батьків в сім'ї, роль і місце батьків у процесі походження людини, переваги в інтересах, дозвілля;

г) знання принципів статевого виховання:  
- Принцип єдиного підходу до статевого виховання з боку батьків,  
освітян і медичних працівників, що виявляється у спільності поглядів на необхідність статевого виховання, його цілі, засоби, методи і зміст методів в залежності від віку виховуваних;  

- Принцип диференційованого та поетапного характеру статевого  
виховання, який передбачає облік статі дітей, їх віку, ступеня  
психологічної та моральної підготовленості як дітей, так і батьків, їх  
інтелектуального рівня;

- Принцип правдивості, що полягає у достовірності інформації,  
яку отримують діти (цей і наступний принцип тісно взаємопов'язані і більшою мірою стосуються сексуальної освіти дітей);  

- Принцип індивідуального підходу, що виявляється в "адресному характері  
інформації ", яка повинна бути адаптована для конкретної дитини з  
урахуванням принципу диференційованого та поетапного характеру статевого  
виховання;  
 - Принцип поєднання моральної атмосфери і гігієнічних умов  
(Неможливо виховати в дитині якості мужності чи жіночності, якщо умови, в яких живе дитина і навколишнє її оточення не відповідає їм).  
Зміст педагогічної системи статевого виховання є важливим  
компонентом, без детального вивчення якого неможливо успішно вирішити завдання статеворольової соціалізації дітей.

Всю педагогічну роботу і методи зі статевого виховання можна  
підрозділити на 4 напрямки:

    робота з діагностики когнітивного  
      компонента статеворольової соціалізації;

    робота з формування статеворольової поведінки;
    робота, спрямована на ознайомлення дітей з процесом дітонародження;
    робота з формування уявлень про зв'язки людей у сім'ї та їх соціальних і сімейних ролях.
Наприклад, робота з діагностики когнітивного компонента статеворольової  
соціалізації спрямована на виявлення знань та умінь дітей визначати свою статеву приналежність, її ознаки, емоційні переваги, переваги в іграх і іграшках, сприйнятті літературних героїв.  

А наступний напрямок роботи може бути пов'язано з формуванням  
уявлень про зв'язки людей у сім'ї, їх соціальних і сімейних ролях. Воно  
передбачає знайомство дітей з деякими аспектами родоводу,  
перспективами фізіологічного і соціального розвитку дитини, функціями батьків у сім'ї.

Робота з формування статеворольової поведінки націлена на ознайомлення дітей з якостями мужності і жіночності, проявами та уподобаннями чоловіків і жінок у різних видах діяльності, їх ролями в сім'ї, на формування навичок і вмінь поведінки, а також вироблення ставлення дітей до понять краси, любові, доброзичливих відносин і формування цих стосунків між дівчатками і хлопчиками в групі. Цей напрямок пов'язаний зі створенням умов для прояву і переживання дітьми певних почуттів, характерних більшою мірою тієї чи іншої статі. [15]
З усього можно виділити, що статеве виховання - процес, спрямований на вироблення якостей, установок особистості, що визначають корисне ставлення людини до представників іншої статі, має величезне значення для подальшого розвитку дитини, та складається з п’яти принципів, а саме: принцип єдиного підходу, принцип диференційованого та поетапного характеру, принцип правдивості, принцип індивідуального підходу, принцип поєднання моральної атмосфери і гігієнічних умов.
 

Висновок  
 
Проблема статевого виховання є однією з найбільш актуальних в загальному контексті основних напрямків освітньо - виховної роботи.

Специфіка процесу соціалізації дитини дозволяє вважати правомірною роботу зі статевого виховання вже в дошкільному віці, вимагає продовження і на інших етапах розвитку дитини.
Організація статевого виховання повинна здійснюватися в аспекті цілісної педагогічної системи, що не допускає недооцінку будь-якого з її компонентів. 
Робота зі статевого виховання вимагає висококваліфікованої підготовки педагогів і педагогічної освіти батьків.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ II. Специфіка статевого виховання дітей у соціальних інститутах
2.1. Статеве  виховання дитини в сім’ї  

Статеве виховання не означає тільки знайомство з основами статевого життя, прищеплення дітям гігієнічних навичок та ознайомлення їх з анатомо-фізіологічними особливостями чоловічого й жіночого організму. Воно «є невід'ємною частиною морального виховання і пов'язане з рядом педагогічних і спеціальних медичних проблем. Все, що виховує цілісну особистість, здатну усвідомити соціальні та моральні норми, свої психологічні та фізіологічні особливості і завдяки цьому встановлювати оптимальні стосунки з людьми своєї та протилежної статі, визначає цілі статевого виховання. Воно має допомогти особі, що розвивається освоїти ролі хлопчика чи дівчинки, юнака чи дівчини, а в подальшому - ролі не тільки чоловіки або жінки, а й чоловіка або дружини, батька чи матері відповідно до суспільно-моральних принципів і гігієнічних вимог »[10]
Статеве виховання, як і виховання взагалі, має проводитися диференційовано, з урахуванням віку і базуватися на тому, що, в якій формі і в якому обсязі вихователь повинен довести до свідомості дитини. Для проведення правильного статевого виховання дорослим обов'язково треба знати всі етапи сексуального розвитку дитини і вміти відрізняти нормальні прояви сексуальності від патологічних.[1] 
Статеве виховання, як і будь-яке інше, необхідно починати якомога раніше. Власне, воно і починається з 7-8-го дня життя дитини, оскільки, вже забираючи з пологового будинку, його загортають у ковдрочку «відповідного» тієї чи іншої статі кольору, хлопчику купують блакитну чи зелену коляску, дівчинці - рожеву або червону. До трьох років дитина вже чітко усвідомлює свою статеву приналежність. Природно, без жодного зв'язку з сексуальністю, а тільки під впливом статевого виховання (хоча скажіть мамі, яка наряджає дочку перед дзеркалом і ласкаво шепоче їй на вушко: «ах, яка гарна дівчинка, як їй йде цей бантик», чи мамі, що проводжає сина в ясла та каже йому: «ну, дивися, Андрюша, поводься добре, не кривди дівчаток, ти ж хлопчик», що вони займаються при цьому статевим вихованням, вони, чого доброго, здивуються). 
«Ти - хлопчик», «ти - дівчинка». Діти спочатку приймають ці твердження на віру, не вимагаючи доказів або використовуючи як аргументи тільки одяг. Часто доводилося спостерігати, як, змінивши пальто на комбінезон, дівчинки 2-3 років починали вважати себе хлопчиками. І лише коли вихователька нагадувала їм, що під комбінезоном у них платтячка, погоджувалися знову стати дівчатками. 
Звичайно, не тільки одяг призводить до усвідомлення своєї статі. Ігри та іграшки, ставлення дорослих до тих чи інших вчинків, принесені подарунки - все різноманіття життя постійно інформує дитину про те, до якої статі вона належить. І ми, батьки, вихователі, багато і охоче тлумачимо дитині про відмінності дівчаток від хлопчиків (тобто жінок від чоловіків) у поведінці, професійної орієнтації, ролі у сім'ї і т. д. Буквально на кожному кроці чути: «Ну як тобі не соромно ревти, ти ж чоловік! »;« Таня, зараз же перестань ображати Олену, ти ж не хлопчисько! »;« Дівчатка, подивіться, які іграшки приніс Дід Мороз для вас - тут і ляльки, і посуд, і меблі »,« Ось тобі, Вітя, пістолет і шабля, тепер ти озброєний і можеш бути Чапаєвим ».[12]

Діти часто задають питання з анатомії. Випадково побачивши в яслах, саду, що будова його статевих органів не така, як у сусіда (сусідки) по групі, дитина запитує про це у батьків. У відповідь він найчастіше чує заборони про це говорити, загрози покарання, а то й отримує шлепок - «не підглядай». Іноді ситуація ускладнюється тим, що подібні питання не завжди задаються у відповідному місці, наприклад, в громадському транспорті, в гостях: дитина не знає, що розмови на подібну тему не прийняті в суспільстві, запитує, чи не знижуючи голосу, і, не знаючи термінології, вживає слова, які шокують дорослих. Мама різко обриває або навіть карає його за цілком виправдану і законну цікавість. Дитина дивується, чому розглядати свої і чужі руки і ноги, вуха та носи можна, а статеві органи не можна. У його мозку з'являється думка, що вони, мабуть, таять у собі особливий зміст і з ними пов'язане щось недобре. Це спонукає дитину ще старанніше їх вивчати, але вже потайки від дорослих.[2] При проведенні сексологічного виховання шляхом бесід та відповідей на запитання дітей необхідно дотримуватися таких правил:
1. Доброзичливо ставитися до будь-яких питань. Категорично забороняються окрики, обривання, висміювання, а тим більше загрози покарання. Якщо питання задано в невідповідній ситуації, пообіцяйте дитині, що відповісте на нього прийшовши додому. Але обіцянку обов'язково треба виконати. 
2. Серйозно ставитися до питань. Не можна відмахуватися, робити вигляд, що все це нісенітниця, і йти від розмови.

и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.