На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Депозитна полтика

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 10.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 4. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План
Вступ
1.Сутність депозитної політики банку
2. Чинники формування депозитної політики комерційними банками
Висновок
Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      В Україні особливого значення набуває  підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, що вимагає кардинальних якісних перетворень у банківській сфері, а відповідно, реалізації адекватної політики комерційними банками. Перехід від адміністративно-командних методів управління банківською системою до економічних посилює роль конкуренції та зумовлює  необхідність врахування потреб клієнтів грошово-кредитного ринку, розробки і реалізації ефективної депозитної і кредитної політики. Особливої актуальності питання формування депозитної політики набувають в умовах сучасної  фінансової кризи.
     Необхідними умовами для створення ефективної банківської системи в Україні  є можливість та практичне здійснення переливу фінансових коштів між суб'єктами господарювання, надання споживачам свободи вибору між різними об'єктами розміщення тимчасово вільних грошових коштів, а також надання рівних прав усім, хто пред'являє попит на кредитні ресурси.
     Розвиток  банківської системи спричинив  загострення конкуренції між  комерційними банками за ресурси  та ефективні напрямки їх розміщення. Це призвело до поступового зниження прибутковості банківської діяльності. Тепер для успішного функціонування та розширення діяльності банківської установи недостатньо залучати кошти за нижчою ціною, а розміщувати за вищою, для цього необхідно створювати ефективну систему менеджменту банку. Для підтримки своєї конкурентоспроможності банки вимушені пропонувати своїм клієнтам все нові послуги, застосовувати різноманітні фінансові інструменти та розширювати свою діяльність. 
 
 
 
 

1.Сутність депозитної політики банку 

       Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій у процесі яких використовують різні види банківських рахунків.
       Вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у  валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
       Вклади (депозити) на вимогу – це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку.
       Вклади (депозити) строкові – це грошові  кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк.
       Вкладна (депозитна) операція – операція банку  із залучення грошових коштів або  банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.
         Суб’єкти вкладних (депозитних) операцій  – банки і власники грошових  коштів або банківських металів.  Об’єктами депозитних операцій  є кошти, що передані банку  на умовах, визначених двосторонньою угодою.
       Важливим  чинником успішності депозитної політики банку вважають процентну політику.
       Об’єктами процентної політики у сфері депозитної діяльності є: розміри процентних ставок; умови нарахування і сплати процентів; мінімальна сума відкриття депозитного рахунка; можливості встановлення індивідуальних процентних ставок для окремих категорій клієнтів.
       На  підставі банківської ліцензії приймання  вкладів (депозитів) від юридичних  і фізичних осіб є основною з банківських  операцій.
       Вкладник  – юридична чи фізична особа, яка  здійснила розміщення готівкових/безготівкових  грошових коштів або банківських  металів на рахунок у банку  чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах.
       Ощадний (депозитний) сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.
       Вклади (депозити) поділяються на: вклади (депозити) на вимогу; строкові вклади (депозити); іменні депозити та депозити на пред’явника.
       Практично усі клієнтські рахунки називають  депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок на якому зберігаються його грошові кошти.
       Депозит до запитання – це кошти, що знаходяться  на поточних бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних  банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих  коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків.
       Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших  умовах їх повернення. Такі вклади (депозити) є умовними. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) на вимогу.
       Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.
       Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
       Строкові  депозити – це кошти, що розміщенні у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього  терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 міс.). Вилучення строкових  вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок або готівкою із каси банку. Строкові вклади є для банків кращім видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні у банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний %, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальні динаміки ставок грошового ринку та інших умов.
       Строковими  депозитами є також кошти, що отримані від інших КБ як депозит на конкретний строк. Сума, строки та умови приймання  строкових депозитів визначаються банком – позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням з вкладником.
       Строкові  вклади є джерелом одержання прибутків  їх власниками. Вони оформлюються угодою між вкладником і банком. Банки  самостійно розробляють форму депозитної угоди, яка укладається у письмовій формі. Депозитний договір засвідчує право КБ управляти заліченими від юридичних і фізичних  осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного внеску і «%» за його користування.
       Основними реквізитами та умовами депозитного  договору повинні бути: назва та адреса банку, який приймає депозит; назва та адреса власника коштів; дата внесення депозиту; дата вимоги вкладником своїх коштів; % ставка за користування депозитом; зобов’язання банку повернути суму, яка внесена на депозит; підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників.
       Угода укладається у 2-ох примірниках, один із яких зберігається в клієнта, а  інший у банку. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, значного).
       У свою чергу банк бере на себе зобов’язання своєчасно виконувати усі умови  угоди і відповідати за їхнє порушення, що відображається у встановленні пені або штрафів за невчасну видачу коштів власнику депозитного рахунка або виплату відсотків. Суперечності, що виникають між банком і вкладником вирішується у суровому порядку. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів.
       Якщо  вкладник бажає змінити суму внеску – зменшити або збільшити, то він  може розірвати депозитну угоду  і переоформити свій строковий вклад  на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з строкового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою %. У цьому випадку % знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання.
       Однією  із форм строкових вкладів є сертифікати. Ощадний (депозитний) сертифікат –  це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту (вкладу) та % за ним. Сертифікат є ЦП. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні – фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати за такими ознаками:
       –    спосіб випуску: одноразово, серіями;
       –    спосіб оформлення: іменні, на пред’явника;
       –    термін обертання: термінові, до запитання;
       –    умови сплати відсотків: регулярна  сплата % по закінченню визначеного розрахункового періоду, виплата % у день погашення сертифіката.
       Строк дії сертифікату встановлюється від дати видачі сертифіката до дати, коли власник сертифіката отримує  право вимоги депозиту за сертифікатом. 

     2.Чинники формування депозитної політики та її роль у фінансовій діяльності комерційних банків 

     Під час вирішення завдань депозитної політики банки мають враховувати  безліч факторів. Серед них можна  виділити зовнішні — макроекономічні  фактори, тобто ті, які впливають  на всі банки, та внутрішні — мікроекономічні, які впливають на роботу конкретного банку.
     Фактори впливу на депозитну політику комерційного банку можна розглядати як корисну  інформацію для процесу прийняття  управлінських рішень. Таким чином, ми маємо справу з класичним прикладом теорії інформації, тому і поняття "ентропії" має завжди бути у полі нашого зору. Під "ентропією" за К. Шенноном, розуміємо величину, яка характеризує ступінь невизначеності системи. Тому кожний з наведених на рис. 1 факторів зменшує ентропію, тобто інформаційну невизначеність у сфері депозитної політики.
     Банківська  політика в цілому та депозитна політика комерційного банку зокрема на сучасному  етапі становлення ринкових відносин залежить від двох груп факторів. У  першій групі варто виділити зовнішні фактори (стан ринку, на якому функціонує банк, ризики, рівень інфляції, конкуренція, попит на банківські операції та послуги тощо). Найважливішими серед них, безумовно, є такі фактори:
    загальний стан економіки країни, рівень інфляції, темпи зростання ВВП, дефіцит бюджету тощо;
    вплив грошово-кредитної політики НБУ та Мінфіну України;
    рівень доходів населення;
    регіональна специфіка функціонування банку;
    рівень конкуренції;
    ризики;
    рівень цін на банківські продукти та послуги;
    стан соціального середовища.
     На  депозитну політику банку впливає не тільки загальний стан економіки країни, а й регіону, в якому банк здійснює свою діяльність. Це стосується зовнішніх ризиків, не пов'язаних з роботою банку або його клієнта. Очевидно, що в умовах кризової економіки банківська система не може бути сильною. Вона випробовує на собі всі тяготи інфляції, кризи неплатежів, бюджетного дефіциту, падіння ВВП і т. ін.
     На  регіональну специфіку функціонування банка впливають: а) сформовані у  регіоні відносини між банком та його клієнтами; б) спеціалізація банківської діяльності та прибутковості; в) співвідношення попиту та пропозиції на банківські операції та послуги в певному регіоні. Зараз, коли відбувається процес вільного перерозподілу кредитних ресурсів, кожен банк прагне до розширення своєї діяльності на ринку, залучаючи клієнтуру з різних регіонів країни та організовуючи там свої представництва, філії і відділення.
     Багато  в чому депозитну політику банку  визначає грошово-кредитна і фіскальна  політика держави. НБУ здійснює державну політику, використовуючи різні загальні та селективні методи грошово-кредитного регулювання економіки: зміну офіційної облікової процентної ставки; проведення операції на відкритому ринку з валютою та цінними паперами; встановлення економічних норм та нормативів діяльності комерційних банків тощо.
     У другій групі можна виділити внутрішні  фактори (пріоритети банку на найближчу  та віддалену перспективу з розвитку власної діяльності: прибутковість, ліквідність, розширення клієнтури, завоювання нових ринків, впровадження нових  видів операцій та послуг тощо). Одним із найважливіших факторів є величина співвідношення якісного складу витрат спрямованих на залучення позичкових коштів до загального обсягу валових витрат. У другій групі основними факторами можна назвати такі:
    стабільність депозитів; спектр (гама) операцій і послуг, що здійснюються банком;
    професійна підготовка, кваліфікація і досвід персоналу банку;
    клієнтура банку;
    цінова політика банку;
    рівень ризику-менеджменту.
     При розробці депозитної політики для більш  точної характеристики ресурсної бази банку необхідно оцінювати стабільність депозитів, характер коливань обсягу депозитів. Під час такого оцінювання визначається стабільна частина депозитів, тобто обсяг коштів, несхильних або мало-схильних до впливу коливань кон'юнктури ринку.
     Основу ефективного функціонування комерційного банку в умовах стабілізації грошово-кредитного ринку складає розробка стратегії та фінансове планування його діяльності. Депозитна політика є складовою банківської стратегії, яка реалізується через механізм фінансового менеджменту банку. Класичною аксіомою стало те, що обов’язковою умовою життєдіяльності комерційних банків є високий рівень менеджменту і наявність системи підтримки з боку наглядових органів, тобто центрального банку. Така система підтримки існує практично в усіх країнах з розвинутою економікою.
     Відповідно  до статті 4 Закону "Про банки і  банківську діяльність", банк організовує  тарифний комітет, який щомісяця аналізує співвідношення вартості послуг і ринкової конкурентноздатності діючих тарифів  і відповідає за політику банку з питань операційних доходів.
     Ефективним  інструментом успішного формування депозитної політики служить депозитний відсоток, його диференціація в залежності від терміну і суми внеску. Сучасні, спрямовані, перш за все, на мінімізацію витрат по залученню та обслуговуванню методи ціноутворення депозитів, що використовуються у світовій банківській практиці депозитних джерел коштів, та формування такого портфеля активів, доходи від якого перекривали б операційні видатки по депозитах та приносили прибуток. Відповідно до вітчизняної практики ведення банківської справи, виділяють наступні методи ціноутворення: утворення цін за методом "витрати плюс прибуток"; встановлення процентів по депозитах для забезпечення проникнення на ринок; багатофакторний спосіб ціноутворення. Процентні ставки по депозитах, як правило, встановлюються незалежно від процентних ставок на кредити та цін на інші банківські послуги. І кожна послуга по веденню депозиту оцінюється досить високо, щоб покрити всі чи більшу частину витрат, пов'язаних із наданням даної послуги.
     Ціна  послуги може бути розділена на складові частини згідно з наступною схемою ціноутворення за методом "витрати  плюс прибуток":
     
     Важливу роль у формуванні процентних ставок на депозити має ступінь ризику, прийнятого на себе банком, а також стратегія маркетингу і політика банку на грошово-кредитному ринку. Ставки відсотка по позикових засобах дуже рухливі. Вони виплачуються по депозитних внесках або в залежності від попиту та пропозиції, або складаються в ході прямих переговорів між банком і потенційним вкладником, або встановлюються на рівні, що може влаштовувати чи не влаштовувати вкладника. Ставка також у значній мірі залежить від доходу, який банк може одержати при інвестуванні депозиту.
     Не  менш важливу роль у ефективності управління депозитним портфелем відіграє якість обслуговування клієнтів. Банкіри укладають формальні і неформальні угоди з кращими клієнтами, щоб збільшити їх попит не тільки на кредити, але і на інші банківські послуги, що дозволяє їм одержувати додатковий дохід.
     В економічно розвинутих країнах, де в  останні 20 років склався цивілізований  ринок капіталів, на якому головними  є інтереси споживача, важливим елементом  банківського менеджменту стала  концепція, що визначає характер відносин між банком і клієнтом. Дана концепція складає основу стратегії керування депозитами. Як правило, людям подобається співпрацювати з фірмою, що має зручні, красиві приміщення і професійних, уважних службовців. Банки, що надають кращі і більш різноманітні послуги, що користуються автоматизованою чи іншою удосконаленою системою оформлення депозитів, звичайно мають важливі переваги перед банками з обмеженим набором послуг. Мірилом оцінки компетентності і якості банківського менеджменту є також ефективність кредитної й інвестиційної політики. Нарешті, неабияку роль грає і місцезнаходження банку. Як показує практика, фірми готові покрити великі відстані, щоб помістити кошти на депозит у надійному банку, тоді як індивідуальні споживачі віддають перевагу близькості банку до його місця проживання.
     Загострення конкуренції між банками й  іншими фінансовими структурами  за внески юридичних і фізичних осіб привело до появи різноманітних  видів депозитів, цін на них і  методів обслуговування. На сьогодні у розвитих країнах існує більш ніж 30 видів банківських вкладів. При цьому кожний з них має свої особливості, що дозволяє клієнтам вибирати найбільш адекватні його інтересам і можливостям форми заощаджень коштів і оплату за товари і послуги.
     Для розширення активних операцій і одержання банком прибутку найкращим способом, з погляду управління пасивами, є ріст і диверсифікованість основних видів депозитів, до яких відносяться депозити до запитання і строкові депозити.
     Ефективність  вироблення депозитної політики значною  мірою визначається забезпеченням відповідності по терміну активних і пасивних операцій. На жаль, окремі банки порушують це правило, засоби, отримані на короткий термін, використовуються як довгострокові вкладення, у результаті чого виникає невідповідність між термінами погашення по активах і термінами погашення по основних зобов'язаннях. Надходження наявних засобів від реалізації активів по термінах рідко збігається з кількістю наявних засобів, необхідних для покриття заборгованості. Проблема, що виникає у випадку розбіжності цих термінів, полягає в тому, що банки мають надзвичайно високу частку зобов'язань, що вимагають негайного виконання, таких, як вклади до запитання, позики грошового ринку. Таким чином, банки завжди повинні бути готові задовольнити невідкладно попит на кошти, що може бути дуже значним в окремі моменти часу. Готовність банку виконати свої зобов'язання визначає його ліквідність.
     Також на проблему ліквідності банків впливає  чутливість банків до зміни процентних ставок. Зміна процентних ставок відбивається як на попиті клієнтів на депозити, так і на кредити, що сильно впливає на рівень ліквідності банку. Забезпечення необхідного рівня ліквідності є одним з найбільш важливих завдань управління будь-яким банком. Банк вважається ліквідним, якщо він має доступ до засобів, що можуть бути притягнуті за розумною ціною і саме в той момент, коли вони необхідні. Це означає, що банк або має у своєму розпорядженні необхідну суму ліквідних засобів, або може швидко одержати їх за допомогою позик чи продажу активів. Ризик ліквідності, пов'язаний з депозитною базою банку, залежить від багатьох факторів: числа депозиторів, середнього розміру рахунків, географічного розташування депозитора, конкретних характеристик кожного рахунку щодо терміну погашення і ставок. Усі ці фактори диктуються клієнтами, і банки не в змозі нав'язувати свою волю при укладанні депозитного контракту. Проте вони можуть відстежити потенційний відтік депозитів, якщо знають сезонний характер залишків і час настання кредитних угод, таких, як масштабні зняття з рахунків на виплату заробітної плати і терміни погашення великих депозитних сертифікатів. Дуже важливо, що банки можуть встановлювати партнерські стосунки з великими депозиторами, повідомляти їм свої умови й одержувати дані про їхні інтереси з метою вивчення можливості реінвестування коштів депозиторів.
     В українській банківській практиці досить часто засоби, що за своєю  природою є короткостроковими, наприклад, внески населення, направляються банками  на довгострокові операції. При нестачі  чи невеликому обсязі власних засобів це веде до зниження рівня ліквідності комерційного банку.
     Таким чином, депозитна політика – це комплекс заходів комерційного банку із формування портфеля депозитних послуг, різноманітних  форм і методів здійснення цих  заходів, визначення його конкурентних позицій по даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази. За допомогою залучення строкових депозитів вирішується завдання забезпечення ліквідності балансу банків, а за допомогою вкладів до запитання - одержання прибутку, тому що вони є найдешевшим ресурсом, оскільки витрати по обслуговуванню розрахункових і поточних рахунків клієнтів мінімальні. Збільшення частки депозитів до запитання у фінансових ресурсах банку зменшує процентні витрати банку і дозволяє одержувати більш високий прибуток від використання цих засобів у банківських активах. 
 
 
 
 
 
 

Висновок: 

       Банківська система України знаходиться на етапі якісного зростання, що визначається загостренням конкуренції і посиленням вимог до діяльності банківських інститутів, що визначає необхідність розробки ефективної депозитної політики з метою залучення потенційних клієнтів.  Відкриття депозитних вкладів на сьогодні є першим етапом співпраці банку і клієнта; встановлення взаємовідносин через відкриття депозитного рахунку дозволяє зацікавити клієнта в отриманні подальших послуг комерційного банку і сформувати механізм різнопланової співпраці “клієнт-банк”, який характеризується високим ступенем довіри, мінімізацією ризику та зацікавленістю сторін в ефективній діяльності кожного із суб’єктів.
       Низький  рівень власного капіталу українських комерційних банків посилює значення залучених через депозитні рахунки коштів при формуванні ресурсної бази банківських інститутів, та  визначає необхідність реалізації ефективної депозитної політики в системі банківського менеджменту. Депозитна політика повинна бути взаємопов’язаною із кредитною політикою і забезпечувати реалізацію останньої. Саме такий підхід на сьогодні може забезпечувати ліквідність, фінансову стійкість і одночасно прибутковість комерційного банку.
       Зростання конкуренції на депозитному ринку за умови одночасного зниження відсоткової ставки визначає необхідність для банківських інститутів запровадження якісно нових депозитних інструментів, використання яких забезпечує клієнтам банку можливість їх реалізації як фінансових активів при здійсненні кредитних операцій. У подальшому це стане передумовою для використання депозитних інструментів на фондовому ринку. 
 
 

Список використаної літератури: 

       1. Постанова НБУ „Про додаткові заходи щодо діяльності банків” № 319 від 11.10.2008 р.
       2. Постанова НБУ „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” № 639 від 31.10.2008р.
       3. Антонюк В.В. Фінансова криза може коштувати Україні 50 млрд. дол. Економічна правда , 29 жовтня 2008 р.
       4. Васюренко О.В.Депозиты как основной источник привлечения средств коммерческими банками  // Фінанси України. - 2006. - № 11 - С. 88-92.
       5. Дмитриева Е.А. Депозитные операции в системе услуг коммерческого банка: проблемы их эффективности // Банківська справа. - 2005. - № 2 - С. 18-23.
       6. Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. – 2008. - № 5. – С 15-17.
       7. Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. – 2007. - № 5. – С. 138-145.
       8. Мельникова І. Маркетингові аспекти формування депозитної бази комерційного банку // Банківська справа. - 2006. - № 3 - С. 40-41.
       10. Олійник Д. Ресурсна база українських комерційних банків як джерело ліквідності // Банківська справа. - 2000. - № 2 - С. 42-44.
       11. Парасій-Вергуленко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 347с.
       12. Резнікова Н. Про специфіку фінансової кризи в Україні. Персонал, №11,    2008 р.-c.49-55. 


и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.