На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Валютний ринок

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 11.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 12. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    ВАЛЮТНИЙ  РИНОК: ПОНЯТТЯ, ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ
 
    Валютний  ринок — це:
    офіційні центри, де здійснюється купівля - продаж іноземних валют за
національну, за курсом, що складається на базі попиту та пропозиції;
    сфера економічних відносин, що виникають за здійснення операцій
купівлі-продажу  іноземної валюти, а також операцій з руху капіталу іноземних інвесторів;
    сукупна сітка сучасних засобів зв’язку, що з’єднують національні та
іноземні  банки й брокерські фірми;
    сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК.
      Основні особливості сучасних валютних ринків:
    інтернаціоналізація валютних ринків;
    широке використання електронних засобів зв’язку;
    безперервність здійснення операцій;
    уніфікована техніка валютних операцій;
    страхування валютних та кредитних ризиків;
    переважання спекулятивних та арбітражних операцій над
комерційними;
    нестабільність валют.
      Функції валютних ринків:
    обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу;
    формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;
    надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху
спекулятивних капіталів і інструментів для  цілей грошово-кредитної політики центрального банку.
      Основний  товар валютного ринку — будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті.
      Суб’єкти  валютного ринку:
    державні установи (переважно центральні банки та казначейства);
    юридичні та фізичні особи;
    комерційні банківські установи;
    валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж.
      Валютний  ринок складається з багатьох національних валютних ринків, які  об’єднуються у світову систему.
      Класифікація  валютних ринків
    за сферою діяльності виділяють:
    міжнародний валютний ринок,
    регіональні валютні ринки,
    національний валютний ринок або внутрішній валютний ринок.
    по організації:
    біржовий валютний ринок,
    позабіржовий валютний ринок
 
      Структура валютного ринку
 
      Залежно від обсягу і характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют, рівня нормативно-правового  регулювання валютні ринки поділяються  на міжнародні, регіональні та національні (місцеві).
      Міжнародні  валютні ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки і біржі, спеціалізовані кредитно-фінансові інституції. Міжнародні валютні ринки розташовані у світових фінансових центрах — у Західній Європі, США, на Далекому та Близькому Сході, в Південно-Східній Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі. На цих валютних ринках банки проводять операції з ключовими валютами, які широко використовуються у світовому платіжному обігу.
      Поряд із світовими центрами валютної торгівлі діють регіональні валютні ринки, наприклад у рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.
      Національний (місцевий) валютний ринок — це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території даної країни. Це, по-перше, операції банків з валютного обслуговування своїх клієнтів (компаній, приватних осіб, банків, що не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій), а, по-друге, власні валютні операції уповноважених банків. У країнах з обмежувальним валютним законодавством офіційний валютний ринок звичайно доповнюється "чорним" (неофіційним ринком) і "сірим" ринком (на якому банки проводять операції з неконвертованими валютами).
      Національні (місцеві) валютні  ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни й обслуговують зв'язок зі світовими валютними центрами. Характер залучення національних ринків у операції міжнародного валютного ринку залежить від ступеня інтегрованості економіки країни у світове господарство, від стану її валютно-кредитної системи й системи оподаткування, рівня валютного контролю і валютного регулювання (ступеня свободи дій нерезидентів на національному валютному і фондовому ринках), стабільності політичної системи країни і, нарешті, від зручності її географічного розташування.
      На  регіональних та національних валютних ринках здійснюються операції з певними  конвертованими валютами (сінгапурський  долар, Саудівський ріал, кувейтський  динар тощо.) Котирування валют, які  використовуються для валютних операцій у регіоні, відносно регулярно проводиться  регіональними банками, а валют  місцевого значення — банками, для  яких ця валюта є національною й  активно застосовується в угодах з місцевими клієнтами.
      Слід  зазначити, що з розвитком технологій поділ валютних ринків на міжнародні, регіональні та місцеві набирає  доволі умовного характеру, оскільки на всіх цих ринках можуть проводитись операції з валютами, які широко використовуються для міжнародних розрахунків. Фактично валютний ринок набув відносної організаційної цілісності у глобальному масштабі.
      Організовані та неорганізовані валютні ринки
      Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Валютна  біржа — як правило не комерційне підприємство, оскільки її основне  завдання полягає не в одержанні  прибутку, а в організації торгів валютою й у мобілізації тимчасово  вільних валютних коштів. У деяких країнах (наприклад, у Японії, скандинавських країнах, у Франції та ін.) функціями  валютних бірж є встановлення курсу  валюти або фіксація довідкових курсів валют.
      Переважна частина валютних операцій (понад 90 %) здійснюється на неорганізованому —  позабіржовому, або міжбанківському, валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням  електронного й супутникового зв'язку.
Більшість валютних операцій проводяться через  банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків-корес-пондентів. Це дає змогу здійснювати валютні  операції безготівковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними. Серед  комерційних банків чи інших учасників  валютного ринку є дилери, які "грають" на пониження ("ведмеді") або на підвищення ("бики") курсу  валют.
      Відповідно  до валютного законодавства більшості  країн права банків на проведення всіх або деяких валютних операцій є об'єктом валютного регулювання  та валютного контролю. Банки, яким надане право на проведення валютних операцій, самостійно можуть здійснювати  їх з урахуванням законодавчо  визначених обмежень. Не всі девізні  банки можуть повною мірою брати  участь в операціях валютного  ринку. Величина банку, його репутація, розвиток мережі закордонних відділень  та філій, обсяг здійснюваних через  банк міжнародних розрахунків —  ці фактори безпосередньо впливають на його роль на валютних ринках. Крім того, певне значення мають періодичне запровадження валютних обмежень, стан зв'язку в місці, де розташований банк, політика банку. Найбільший обсяг валютних операцій припадає на транснаціональні великі банки Японії, США, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Франції та інших розвинутих країн. Транснаціональні банки мають значні конкурентні переваги в боротьбі за вигідні угоди. Завдяки наявності мережі закордонних відділень вони цілодобово проводять валютні операції, по черзі використовуючи свої відділення залежно від часу роботи валютних ринків.
      На  міжнародному міжбанківському валютному  ринку представлені також банки, що спеціалізуються на проведенні операцій з однією або з деякими валютами і встановлюють ціни, як правило, на стандартні суми (5 млн, 10 млн дол. США).
      Міжбанківський  ринок залежно від видів угод з валютою може мати три сегменти:
      1) спот-ринок (ринок торгівлі з  негайним постачанням валюти; на  нього припадає приблизно 65 % усього  обороту валюти);
      2) форвардний ринок (ринок угод  на термін, на якому здійснюється  до 10 % валютних операцій);
      3) своп-ринок (ринок, що об'єднує  операції з купівлі-продажу валюти  на умовах "спот" і "форвард"; на ньому, за деякими оцінками, проводиться до 25 % усіх валютних  операцій).
      Валютний  відділ комерційного банку складається, як правило, з двох підрозділів: дилерського  офісу (front-office), завданням якого є укладання валютних угод; операційного офісу (back-office), у функції якого входять перевірка документів, облік та перерахування валюти.
      Міжбанківський  ринок поділяється на прямий та брокерський. Брокерські (маклерські) фірми, котрі, працюючи з конкретним банком, виступають як посередники між продавцем  і покупцем валюти, здійснюють майже 30% загального обсягу валютних операцій. До переваг роботи через брокера можна віднести анонімність при здійсненні угод, безперервність процесу котирування, можливість пропонувати власні ціни.
      Брокерські  фірми стягують за посередництво  комісію — "куртаж " (у середньому 30 дол. США за кожний контракт). У  міжнародній практиці поширена система  нарахування брокерської комісії, згідно з якою покупець та продавець  валюти сплачують брокерові по 50 % брокерської винагороди. Зазначені  суми не включаються в котирування  та, як правило, виплачуються контрагентами  щомісячно безпосередньо брокеру. З розвитком електронних засобів  міжбанківського зв'язку і здійснення валютних операцій значення брокерських  фірм на міжбанківському ринку зменшилося, хоча вони надалі відіграють вагому роль в операціях приватних осіб та невеликих фірм.
      Спеціалізація валютних ринків
      За  спеціалізацією валютні  ринки можна підрозділити на:
      • ринки процентних ставок на іноземні валюти;
      • ринки конверсійних операцій;
      • ринки окремих розрахункових  одиниць.
      За  видами валютних операцій:
      • спот-ринки;
      • форвард-ринки;
      • ф 'ючерсні ринки;
      • своп-ринки.
      За  об'єктами торгівлі валютні ринки  можуть мати такі сегменти:
      • форексний ринок, де торгують безготівковою  валютою (форексом). За безготівкового обороту безготівкові активи, якими  оперує валютний відділ банку, становлять залишки з рахунків у іноземній  валюті. Необхідні платежі здійснюються з одного рахунку на інший засобом  бухгалтерських записів. Як правило, на внески в іноземній валюті нараховуються  проценти;
      • готівковий (банкнотний) ринок, де валюта фізично рухається у просторі. При цьому підвищуються витрати  на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується спред із котирування іноземних банків. Фізичне зберігання у спеціальних сховищах, без процентів.
 Крім того, залежно від характеру дій  з валютного регулювання та валютних обмежень можна виділити вільні та невільні (обмежені) валютні ринки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рисунок 1.1 – Структура валютного ринку 

      1.2 Інструменти валютного ринку та форми міжнародних розрахунків 

      Валютні ринки дають змогу здійснювати обмін однієї валюти на іншу. Існують дві категорії інструментів валютного ринку:
    валютні операції; 
    деривативи.
      Хоча  деякі з них (рис.1.2.1) не можна повною мірою вважати «інструментами», така класифікація допомагає зрозуміти природу валютних ринків і сутність процесів, що відбуваються на них. Валютні операції поділяються на такі групи:
    валютні операції спот;
    форвардні валютні операції.

      Рисунок 1.2.1 – Інструменти валютного ринку 

      Валютно-процентні  свопи нерідко мають термін більше одного року. Класифікацію інструментів валютного ринку наведено в табл. 1.2.1.
      Таблиця 1.2.1 – Класифікація інструментів валютного ринку
Валютні угоди Деривативи
    Угоди спот
    Валюта — американські долари
    Крос-курси
    Форварди «аутрайт»
    Валютні свопи
    Синтетична  угода з валютного
обміну (SAFE)
    Валютні ф’ючерси
    Валютно-процентні свопи
    Валютні опціони
    - готівкові опціони
    - опціони на ф’ючерси
 
      Сьогодні валютний ринок — найбільший у світі. Існують такі види валютних угод: угода спот, форвард «аутрайт» і валютний своп (табл.1.2.2). 
 

      Таблиця 1.2.2 – Види валютних угод
Вид угоди Опис
Угоди спот Обмін валют  з постачанням або розрахунком (датою валютування), як правило, через  два робочі дні після дати здійснення угоди
Форварди  «аутрайт» Установлюється  курс купівлі/продажу валют на певну дату в майбутньому. Купуючи/продаючи валюту на форвардних ринках, інвестор може захистити себе від нестійкості обмінного курсу
Валютні свопи Комбінація  угоди спот з форвардом, що здійснюються одночасно
 
      З організаційно-технічного погляду, валютний ринок — це певна сукупність сучасних засобів телекомунікації, таких  як телеграф, телекс, телефон, різні  інформаційні системи, комп’ютерні  мережі «REUTERS», «Інтернет» та ін., які пов’язують між собою банки та біржі різних країн, що здійснюють валютні операції.
      Розглянемо  детальніше форми міжнародних розрахунків, які найчастіше застосовуються під  час здійснення зовнішньоекономічних операцій, механізм їх проведення, недоліки і переваги для експортерів та імпортерів.
      Існують такі основні форми розрахунків:
      переказ (телеграфних чи електронних) коштів із безстрокових
вкладів (депозитів до запитання);
      банківські векселі на пред’явника;
      комерційні тратти.
      Банківський переказ — операція банку з  виконання доручення клієнта  щодо переведення грошей в інший (зарубіжний) банк для виконання  його грошових зобов’язань.
      Здійснення  банківського переказу з наданням відповідних  документів уже на відвантажену продукцію  можна зобразити схематично (рис.1.2.2). 


      Рисунок 1.2.2 - Схема розрахунків за формою «банківський переказ» 

      Отже, послідовність дій при виконанні  операції «банківський переказ» така:
    експортер передає документи імпортеру за умовами контракту;
    імпортер виставляє платіжне доручення банку про перерахування
коштів;
    повідомлення (авізування) банку експортера про надходження
коштів;
    авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.
      За  зазначеною формою розрахунку здійснюються:
    авансові платежі (попередня оплата);
    сплата коштів за товарними документами;
    сплата коштів за товар після його отримання;
    сплата коштів за послуги арбітражу; 
    сплата коштів за штрафами, вимогами;
    погашення заборгованості за розрахунками;
    сплата коштів за перерозрахунками;
    сплата коштів за векселями, чеками тощо.
      Можна зробити висновок, що в кожному  контракті мають бути чітко та однозначно установлені умови проведення розрахунку.
      Якщо  контрактом передбачається попередня  сплата коштів (авансування), визначаються умови з авансового платежу: сума, або його частка в загальному платежі, валюта, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.
      Якщо  контрактом передбачено банківський  переказ після відвантаження  товару, повинні бути визначені такі умови: сума платежу, валюта платежу, умови  перерахування коштів, термін платежу  тощо.
      Недоліком використання зазначеної форми розрахунку (крім авансових платежів) є затримка в часі надходження виручки до експортера.
Банківський вексель — вексель, виставлений банкоматом даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погасивши в такий спосіб свої боргові зобов’язання.
      Вексельна форма міжнародних розрахунків  передбачає використання векселя —  простого чи переказного. Простий вексель (боргове зобов’язання) — це безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі за наказом векселедавця чи пред’явника обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксовану дату, або на визначений момент у майбутньому.

      Рисунок1.2.3 - Форма простого векселя 

      Переказний  вексель — це безумовний письмовий наказ, адресований однією особою (векселедавцем) іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видала вексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові (одержувачу) за його наказом, або пред’явникові.
      У вексельній угоді беруть участь три  сторони:
    векселедавець (трасант) — особа, яка виписує вексель і дає наказ про
його  оплату;
    платник за векселем (трасат) — особа, якій адресований наказ про
оплату  векселя;
    одержувач грошей за векселем (бенефіціар) — особа, яка виставляє
вексель до оплати й отримує гроші за векселем. 


      Рисунок 1.2.4 - Форма переказного векселя
      Чек — різновид переказного векселя, де платником є банк. Чеки використовують фізичні та юридичні особи для взаємних розрахунків. Власник рахунка отримує чекову книжку і виписує чеки в межах залишку коштів на рахунку (або більше цього залишку, якщо є домовленість про овердрафт).
      Необхідні реквізити чека: назва банку, безумовний наказ про оплату суми, одержувач  коштів, дата і місце виписування  чека, підпис чекодавця. Чек може мати довільну форму і бути виписаним  на звичайному аркуші паперу. Але, як правило, застосовується стандартна форма чека (див. рис.1.2.5).
      У верхньому правому куті чека зазначається кодовий номер банку, який використовується при сортуванні чеків. У нижньому рядку є цифри, надруковані магнітним  чорнилом, що використовуються при  комп’ютерній обробці чека: зліва  направо — номер чека, кодовий  номер банку, номер рахунка клієнта, сума чека.
      Аналогічно  векселю, залежно від того, на чию  користь виписано чек, розрізняють  такі види чеків:
    іменні (рау tо thе пате оf Н) — заплатіть тільки N;
    ордерні (рау tо thе order оf N) — заплатіть N або за його наказом;
    на пред’явників (рау tо thе bearer) — заплатіть пред’явникові.
      Чеки  можуть використовуватися за індосаментом (передавальний напис на зворотному боці чека). Цим самим власник  чека передає право отримання  грошей за чеком іншій особі.

      Рисунок 1.2.5 - Стандартна форма чека
      Комерційна  тратта (переказний комерційний вексель) — вимоги, виписані експертом чи кредитором на імпортера чи боржника.
      Телеграфний чи електронний переказ  — це такий спосіб платежу, коли покупець платить банку за необхідну валюту, а банк передає по телеграфному чи електронному зв’язку платіжні інструкції банку-кореспонденту, в якому зберігається валютний депозит. Цей метод зазвичай використовується при переказуванні великих сум.
      Альтернативою телеграфному переказу може бути поштовий переказ. У цьому разі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцеві вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцеві (одержувачу платежу). Наприклад, американський імпортер може здійснити поштовий переказ векселя на пред’явника на 138 000 євро своєму іноземному постачальникові. Спочатку він купує цей вексель на пред’явника в Чейз Манхетен банк (Chase Manhattan Bank) у Нью-Йорку. Потім тратта відправляється поштою іноземному продавцеві, що може одержати за нею платіж у Франкфурті-на-Майні в євро.
      Комерційні  тратти виставляються експортерами покупцеві чи банку покупця. Якщо ці тратти призначені до оплати в іноземній  валюті, то вони можуть і розглядатися як валюта. Експортер може віддати  розпорядження одному з банків, що обслуговують угоду, врахувати тратту, тобто дисконтувати (купити) її. 

  1.3 Механізм діяльності валютного ринку 

      Валютний  ринок працює таким чином. На моніторі комп'ютера постійно відображається інформація про поточні валютні  курси. Вони залежать від валютних курсів на основних валютних біржах, встановлених у попередній день, від кон'юнктури, можливостей банків та інших економічних  та політичних чинників. Для ухвалення  рішення про укладання угоди  з купівлі-продажу іноземної валюти банки обмінюються необхідною інформацією. Передача інформації здійснюється через мережу супутникового зв'язку, яка охоплює усі країни світу. Монітори встановлені в усіх банках та брокерських фірмах, які здійснюють торгівлю валютою. Банки вводять у пам'ять мережі власні валютні курси та умови й обсяги купівлі-продажу валют. Усі учасники мережі, набравши певний код, можуть отримати один від іншого інформацію, яка їх цікавить. Як правило, валютні і фінансові ринки країни працюють 8—9 годин. Але функціонування валютних ринків не припиняється ні на хвилину. Свою роботу в календарній добі вони починають на Далекому Сході, у Новій Зеландії (Веллінгтон), проходячи послідовно годинні пояси — у Сіднеї, Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Москві, Франкфурті-на-Майні, Лондоні і закінчуючи день у Нью-Йорку і Лос-Анджелесі. Ринки, розташовані в Сіднеї і Токіо, вже закриваються, коли починає роботу європейський валютний ринок.
      Відлік  годинних поясів традиційно ведеться від нульового меридіана, що проходить  через Гринвіч (передмістя Лондона), а час зветься світовим чи GMT (Greenwich Meridian Time). Залежно від сезону (літнього чи зимового) час у різних фінансових центрах земної кулі відрізняється від часу GMT на кількість годин, наведених у табл. 1.3.1.
      Таблиця 1.3.1 - Робота світових фінансових центрів у режимі реального часу
Фінансовий  центр Різниця в годинах від часу GMT
Взимку Влітку
Веллінгтон +11 +12
Сідней +9 +10
Токіо +9 +9
Гонконг +8 +8
Сінгапур +7 +8
Москва +3 +4
Франкфурт-на-Майні +1 +2
Цюріх +1 +2
Лондон 0 +1
Нью-Йорк -5 -4
Лос-Анджелес -8 -7
 
      Механізм  валютних ринків створює умови для  валютних спекуляцій, оскільки дає  змогу проводити угоди за відсутності  валюти. В результаті валютних операцій посилюються стихійний рух "гарячих" грошей, нестабільність валютних курсів. "Валютна лихоманка" згубно впливає  на слабкі валюти, підриває стабільність валютно-економічного становища окремих  країн, світової економіки та валютної системи. Валютні негаразди, що підсилюються стихійною діяльністю валютних ринків, справляють тиск на економічну політику країн і є важливою проблемою  при узгодженні їхніх дій з  регулювання економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. ПОНЯТТЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ЇХНЯ КЛАСИФІКАЦІЯ 

      Валютні операції — це контракти агентів  валютного ринку щодо купівлі-продажу  та надання позик в іноземній  валюті на певних умовах, у певний момент часу.
      Валютна операція у широкому розумінні —  це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права  власності на валютні цінності, використанням  валютних цінностей як засобу платежу  в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію  країни та за її межі валютних цінностей.
      Класифікація  валютних операцій зображено на рисунку 2.1
 
 
 
 
 
 

 
 
 

      Рисунок 2.1 – Класифікація валютних операцій
      Конверсійні операції:
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.