На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Особливост регональних приортетв перспективи розвитку туризму в країнах вропейського макрорегону

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 11.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 11. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
Вступ
Розділ  І. Теоретичний аспект розвитку туризму  в Європейському макрорегіоні
1.1. Загальна  характеристика Європейського макрорегіону
1.2. Рекреаційно-туристичне господарства країн Європейського макрорайону
Розділ  ІІ. Особливості регіональних приорітетів і перспективи розвитку туризму  в країнах Європейського макрорегіону
2.1. Розвиток  туризму  в країнах Європейського  макрорегіону
2.2. Перспективи  розвитку туризму  в Європейськом  макрорегіоні
Висновки
Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ
      Актуальність  курсової роботи. Туризм є для багатьох людей невід'ємною  частиною життя для. Туризм походить від французького слова tour - прогулянка. На ринку туристичних послуг можна зустріти різноманітну кількість  турів. Спортивний, діловий, сімейний, екскурсійний, релігійний і ін.
      Європа  найбільш рекреаційне приваблива у  світі, щороку її відвідує до 60 % усіх туристів нашої планети. Це пов'язано з просторовою концентрацією тут природного, культурного, історичного й етнічного розмаїття. Європа — це ніби весь світ у мініатюрі. Традиційними лідерами за кількістю відвідувань в Європі є Франція, Іспанія та Італія. У 2000р. до шістки європейських країн за кількістю іноземних туристів належали: Франція (74,5млн), Іспанія (53,6млн), Італія (41,2млн), Велика Британія (24,9млн), Німеччина (18,9 млн), Греція (12,5 млн).
      Багато  хто помилково вважає, що європейські  країни дуже урбанізіровані і побачити, щось справді цікаве і достатньо стародавніше в його первозданній красі не можливо. Це далеко від правди. У цих країнах навпроти до історичних цінностей відносяться дуже серйозно і дбайливо і практично всі вони знаходяться під охороною і захистом ЮНЕСЬКО.
      Скільки  в Європі держав велика кількість  і у кожного своя історія і  свої визначні пам'ятки. Греція знаменита своїм парфеноном і ерехтейоном, агорой і міфологічними уявленнями. Іспанія - мир прекрасних солодких вин, замків Костілії, країна трьох культур. Швейцарія відома у всьому світі як країна шоколаду, годинника і надійних банків. Місце політичної імміграції революціонерів Росії. Гірськолижні курорти і чистісінькі озера. Швейцарія  - це ще і 600 музеїв.
      Європу  територіально ділять на Східну і  Західну. Історія і культура Східної  Європи дуже близька як Україні так і  Росії. І не дивно, адже в різний час деякі країни входили до складу або Царської Росії, або Радянського союзу.  Тури по Європі це не тільки історичні визначні пам'ятки, але і звичайно і пляж і море і сонце. Франція, Італія, Іспанія, Португалія подарують вам незабутній відпочинок на побережжі.
      Подорож по Європі нікого не залишать байдужим і кожного разу захочеться відкривати знов і знов старі вулиці і райони європейських міст.
Актуальність  курсової роботи:  саме Європа стала колискою туризму, на її частку доводитися майже 2/3 кількості іноземних туристів, таку ж частку в світовому туристському потоці складають європейці, які, як правило, мало виїжджають за межі континенту.
Тема  курсової роботи: Європейський макрорегіон, регіональні приорітети і перспективи розвитку.
Об’єкт курсової роботи: Європейський макрорегіон.
Предмет курсової роботи: Регіональні приорітети і перспективи розвитку туризму Європейського макрорегіону.
Мета  курсової роботи: Розглянути регіональні приорітети і перспективи розвитку Європейського макрорегіону.
Завдання  курсової роботи:
    Дати загальну характеристику Європейського макрорегіону, а саме визначити її природні ресурси, клімат, пріоритети розвитку;
    Дати загальну характеристику рекреаційно-туристичного господарства країн Європейського макрорайону;
    Розглянути регіональний розподіл  і розвиток туризму  в країнах Європейського макрорегіону
    Визначити перспективи розвитку туризму  в Європейськом макрорегіоні
 
 
 
 
 
Розділ  І. Теоретичний аспект розвитку туризму  в Європейському макрорегіоні
1.1. Загальна характеристика  Європейського макрорегіону
      Європа  – частина світу, утворююча разом з Азією материк Євразія. Площа близько 10 млн. км. кв. Населення 732 млн. чоловік. Омивається Атлантичним і Північним Льодовитим океанами і їх морями. Площа островів близько 730 тис. км. кв. На півострови доводиться близько 1/4 території Європи (Кольський, Скандінавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський і ін.).
      Середня висота близько 300 м, максимальна - 5642 м (м. Ельбрус). Найвища гора Західної Європи - Монблан (4807 м). Переважають  рівнини (великі - Восточно-европейськая, Середньоєвропейська, Середньо- і Ніжнедунайськая, Паризький басейн), гори займають близько 17 % території (основні - Альпи, Карпати, Піренєї, Апенніни, Уральські гори, Скандінавські гори, гори Балканського півострова). Вулкани, що діють, є в Ісландії і Середземномор'ї.  
 На більшій частині території клімат помірний (на заході - океанічний, на сході - континентальний, з сніжною і морозною зимою), на північних островах - субарктичний і арктичний, в Південній Європі - середземноморський. На островах Арктики, в Ісландії, Скандінавських горах, Альпах - заледеніння (площа понад 116 тис. км. кв).

      Основні річки: Волга, Дунай, Урал, Дніпро, Дон, Печора, Кама, Ока, Біла, Дністер, Рейн, Ельба, Вісла, Тахо, Луара, Дунай, Одер. Крупні озера: Ладозьке, Онежське, Чудське, Венерн, Балатон, Женевське.
      На  островах Арктики і уздовж побережжя  Північного Льодовитого океану - арктичні пустелі і тундра, південніше - лісотундри, тайгові, змішані і широколистяні  ліси, лісостепи, степи, субтропічного середземноморського лісу і чагарники; на південному сході - напівпустелі.
      У Європі розташовано (повністю або частково) 50 держав. Це Австрія, Албанія, Андорра, Білорусія, Бельгія, Болгарія, Боснія і  Герцеговина, Ватикан, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Гібралтар, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, частина Казахстану, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Македонія, Мальта, Молдавія, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Російська Федерація (ок. 2/3 території Європи), Румунія, Сан-Маріно, Словаччина, Словенія, частина Туреччини, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія, Югославія (включаючи Сербію і Чорногорію).
      Слід  мати на увазі, що оскільки традиційно географічними межами Європи і Азії вважаються Кавказький хребет і чорноморські протоки, включення Азербайджану, Вірменії, Грузії і Кіпру в список країн Європи грунтується перш за все на політичних, економічних і культурних міркуваннях і не є однозначним.
      Європу  зазвичай ділять на Північну і Південну, Західну і Східну, а також Центральну. Ділення це задоволено умовно, тим більше що тут вступають в дію не тільки чисто географічні, але і політичні чинники. Деякі країни, залежно від «точки зору», можуть зараховуватися до різних груп держав.  
 За радянських часів ділення Європи на схід і Захід мало часто політичне забарвлення – до Східної Європи відносили ГДР, Польщу, Чехословакію, Угорщину, Румунію, Албанію, Югославію і СРСР - країни соціалістичні, або, як їх ще називали, «країни народної демократії». До Західної Європи відносилася решта всіх держав. При цьому Іспанія, Португалія, південь Франції, Італія, Мальта, Кіпр, Греція і Туреччина також називалися Південною Європою, а Ісландія, Норвегія, Швеція, Данія і Фінляндія - Північною.

      Після розпаду СРСР, Югославії і Чехословакії, до Центральної Європи відносять Польщу, Чехію, Словаччину, країни колишньої Югославії, Румунію, Угорщину, Австрію, іноді країни Прибалтики. До Східної Європи - частину Російської Федерації, Білорусію, Україну і Молдавію. До Західної Європи - Великобританію, Ірландію, Францію, Німеччину і др.У деяких джерелах зберігається старе ділення.
      Країни  Європи (без країн колишнього СРСР) займають площу, рівну 487 млн. га, але  на ній розташовуються більше 30 держав з населенням майже 500 млн. чоловік. Європейські країни вельми неоднорідні за природними умовами, по величині і об'єму природно-ресурсного потенціалу.
У надрах Європи зосереджене 12% світового паливно-енергетичного  потенціалу, зокрема 20% світових запасів  викопного вугілля; крупні запаси металевих руд (ртуті, свинцю, цинку і ін.), самородной сірки, калійних солей і ряду інших видів корисних копалини. Але майже всі європейські країни в тій чи іншій мірі залежать від імпорту сировини, особливо паливно-енергетичної.
      У надрах зарубіжної Європи зосереджені різноманітні корисні копалини. Деякі види мінеральної сировини утворюють досить крупні концентрації і можуть повністю забезпечити потреби загальноєвропейського господарства (копалини вугілля, природний газ, ртуть, свинцево-цинкові руди, калійні солі, графить і ін.). Проте велика частина мінеральних ресурсів в Європі кількісно незначна і серед них - нафта, марганцеві і нікелеві руди, хроміти, фосфоріти. Тому Європа у великих кількостях імпортує залізну і марганцеву руді, олово, нікель, уранові концентрати, мідь, вольфрам і молібден, боксити, нафта. Потреба в мінеральній сировині для промисловості Європи продовжує неухильно зростати, хоча масштаби європейського споживання і переробки корисних копалини набагато перевищують її питому сировинну забезпеченість.
      Європа  в цілому зосереджує в своїх надрах близько 1/5 світових запасів вугілля, значних ресурсів природного газу, але Італія, Швеція, Франція, Іспанія, Швейцарія або повністю позбавлені цих видів палива, або забезпечені ними недостатньо. Великобританія вимушена імпортувати боксити, руди кольорових металів; Німеччина - залізняк, природний газ, нафту.
      Територія Європи має в своєму розпорядженні  сприятливі кліматичні ресурси для  вирощування багатьох сільськогосподарських  культур. На території Європи можливе вирощування широкого набору культур помірного і субтропічного поясів: скоростиглих зернових, овочів і травосмесей - на півночі, а на півдні - оливи, цитрусових і навіть бавовника.
      Сухопутна площа Європи (без водоймищ) невелика - 473 млн. га. з яких 30% (140 млн. га) розорано, на 18% територій (84 млн. га) випасаєтся худоба, 33% (157 млн. га) покрито лісами, а решта поверхні - 92 млн. га (19%) - зайнята населеними пунктами, транспортними магістралями, гірськими розробками, скельними виходами, льодовиками.
      Сучасна структура використання земельного фонду Європи складалася впродовж багатьох сторіч, тому вона відображає особливості  історичного розвитку господарства цієї частини світу.
      Землеробське  освоєння території на півночі, в центрі і на півдні Європи істотно розрізняється. Найвищий коефіцієнт землеробського використання (КЗІ) в Румунії, Польщі, Угорщині, на сході Німеччини, Данія - більше 80%. На заході Середня Європи розораних земель менше: на заході Німеччині і у Франції - 50%, у Великобританії - 40, в Ірландії - всього 17% сільськогосподарського фонду. На субтропічному півдні, де рівнин мало, ріллю займають всього 1/3 землі, використовуваної в сільському господарстві. Наприклад, в Італії плантації займають до 17% всіх сільськогосподарських земель, в Іспанії - 16%, в Португалії - 14%.
      Резервів  для розширення площі ріллі в  зарубіжній Європі небагато, по обстеженню ФАО - всього 6 млн га.
      Природні  води - один з найважливіших і  дефіцитніших природних ресурсів Європи. Населення і різні галузі господарства використовують величезні об'єми води, і розміри водоспоживання продовжують збільшуватися. Якісне погіршення вод, обумовлене безконтрольним або слабо контрольованим господарським використанням, - основна проблема в сучасному водокористуванні в Європі.
      Загальні  запаси води, сконцентровані на поверхні або в надрах Європи, досить значительни: їх об'єм наближається до 1 600 тис. км3.
      Сучасне господарство європейських країн щорічно  забирає з водних джерел для потреб промисловості, сільського господарства і для водопостачання населених пунктів близько 360 км3 чистих вод. Потреба у воді і воді споживанні неухильно зростає у міру зростання населення і розвитку економіки. По розрахунках, тільки на початку XX ст. промислове водоспоживання збільшилося в Європі в 18 разів, значно випередивши по темпах зростання виробництво валового національного продукту.
      Країни  Європи мають в своєму розпорядженні  достатньо високий агропріродним  потенціал, оскільки розміщуються в  помірному і субтропічному географічних поясах, володіють сприятливими термічними ресурсами і влагообеспеченностью. Але підвищена щільність населення, властива Європі у всі історичні епохи, сприяла давньому і інтенсивному використанню природних багатств Невисока родючість спонукала європейців звернути увагу на розробку різних способів поліпшення грунтів і підняття їх природної родючості. Саме у Європі народилася практика штучного поліпшення хімічного складу грунтового покриву за допомогою органічних і мінеральних добрив, розроблялися варіанти систем сівозмін і інші агротехнічні заходи.
      Ліси  покривають в зарубіжній Європі 157,2 млн га, або 33% її територій. На кожного  європейця в середньому доводиться 0,3 га лісу (в світі ця норма складає 1,2 га). Тривала історія господарського освоєння європейських земель супроводжувалася інтенсивним зведенням лісів. Лісів, не зачеплених господарською діяльністю, в Європі майже не збереглося.
      Експлуатаційних лісів в Європі 138 млн га з щорічним приростом 452 млн м3. Вони виконують  не тільки виробничі, але і средозащитниє функції.  По прогнозах ФАО і ЕЕК ООН, об'єм лесодобичи в 2000 р. в Європі досягне 443 млн м3.
      Європа - єдина частина світу, на якій в  останні десятиліття площа лісів  збільшується. І це відбувається незважаючи на високу щільність населення і на жорстокий дефіцит продуктивних земель. Давно усвідомлена європейцями необхідність оберігати свої вельми обмежені земельні ресурси і родючі грунти від ерозійного знищення і регулювати паводковий стік виразилася в тому, що були переоцінені средозащитниє функції лісових насаджень. Тому невимірний виросли по своїй значущості почво- і водозахисна роль лісу, його рекреаційне значення.
      Європа  має в своєму розпорядженні густу  воднотранспортну мережу (судноплавними  ділянками річок і каналами) обший протяжністю понад 47 тис. км. Мережа водних шляхів досягла у Франції майже 9 тис. км., в Германії - більше 6 тис. км., в Польщі - 4 тис. км., у Фінляндії - 6,6 тис. км.
Найкрупніша річка Європи - Дунай; вона перетинає  територію восьми держав і щорічно перевозить понад 50 млн т. вантажів. Його водозбірний басейн відрізняється складністю в кліматичному і морфологічному відношенні. Найбільш труднопрохідним був відрізок Дунаю в районі прориву Карпат. На початку 70-х років був побудований комплексний гідровузол Джердап (дамба, дві ГЕС і судноплавні шлюзи), що поліпшив транспортні можливості річки.
      Річка Рейн, що перетинає територію п'яти  держав, є основною транспортною артерією Західної Європи. Рейн і його притоки  проходять через крупні індустріальні центри Німеччини (Північний Рейн - Вестфалія, Франкфурт-на-майне і ін.), Франції, Швейцарії, тому вантажоперевезення по річці перевищують 100 млн т в рік.
      Існує транс-европейськая система судноплавних каналів, що зв'язує між собою річки  Середньоєвропейської рівнини - Буг, Віслу, Одру, Ельбу, Везер [24].  
 

1.2. Рекреаційно-туристичне господарства країн Європейського макрорайону
      Країни  Західної Європи вирізняються у світі  найвищим рівнем експлуатації рекреаційних ресурсів і найефективнішим їх використанням.
      Зокрема, у Франції задіяні всі види наявних рекреаційних ресурсів. Найбільше відпочиваючих (понад 14 млн осіб) до цієї країни приїжджають з Німеччини, трохи менше з Великої Британії, Бельгії, Швейцарії, Італії, Іспанії і Нідерландів.
      Майже половина всіх іноземних туристів воліють відпочивати на знаменитій Французькій Рив'єрі.
      Близько 16 млн осіб головним об'єктом туризму  обирають Париж. Приблизно по 6 млн  туристів відвідують Альпи, Лангедок-Русельйон і Аквітанію.
      На  відміну від багатьох жителів  інших країн Західної Європи, французи віддають перевагу відпочинку і лікуванню у власній державі (82 %). Свою країну вони оглядають, мандруючи переважно автомобілем. Як і в Україні, серед туристів більшість становлять міські жителі. Для Франції у внутрішньому туризмі характерні яскраво виражені піки активності, пов'язані із сезоном літніх відпусток, різдвяними днями, канікулами у лютому, Великоднем тощо.
      Рекреаційно-туристичне господарство Франції, щоб утримати перше місце у світі постійно змінюється і реконструюється. Держава активно втручається у ці процеси. Прийнято відповідні плани рекреаційного освоєння тих районів країни, які ще відстають у цьому плані. Особлива увага приділяється рекреаційному використанню Піренеїв, атлантичного узбережжя, пошуку мінеральних вод з метою розширення мережі бальнеологічних курортів, розвитку агротуризму тощо. Французи вважають, що можливості розвитку їхнього рекреаційно-туристичного господарства далеко не вичерпані [23; 223-224].
      Іспанія за кількістю іноземних туристів поступається лише Франції. Нині важко уявити, що в 1950 р. цю країну відвідали лише 3 млн осіб. З того часу кількість туристів зросла майже у 20 разів. У Європі Іспанія доволі чітко спеціалізується на масовому пляжному туризмі. Основна частина туристів приїжджає сюди з Франції, Німеччини, Італії та Нідерландів.
      Швидкі  темпи економічного зростання, входження  країни до євроатлантичних структур, перш за все ЄС і НАТО, активне втручання держави в рекреаційно-туристичний комплекс, надання гарантованих кредитів для будівництва готелів, значні іноземні інвестиції перетворили Іспанію на один із провідних рекреаційних центрів світу.
      На  сьогодні узбережжя Середземного моря Іспанії за рекреаційною привабливістю  випереджає всі інші країни Середземномор'я, включаючи Італію і Францію. Крім того, Іспанія має великі потенційні можливості для розвитку туризму, які в інших державах майже повністю вичерпані. Нині найбільш рекреацій-но освоєні Балеарські острови та узбережжя Середземного моря. В майбутньому залучення дуже перспективного Атлантичного узбережжя і розширення використання Канарських островів для зимового відпочинку на пляжах.
      Зростання доходів населення привело до швидких темпів розвитку внутрішнього туризму. Найбільшою популярністю користуються прибережні курорти, а серед регіонів — Валенсія, а також Андалусія й Каталонія.
      Виїзний туризм в Іспанії хоч і зростає, але донині розвинутий доволі слабо. Туристи з Іспанії відвідують переважно сусідні країни Португалію і Францію, а також віддають перевагу порівняно дешевим послугам у Марокко, Тунісі, Туреччині і Греції.
      Крім  пляжів і аквапарків, які приваблюють  найбільшу кількість туристів, Іспанія все активніше використовує власний культурно-історичний потенціал, заглиблений у тисячоліття. У країні органічно поєдналися історичні пам'ятки римської і мавританської епох з чудовими архітектурними спорудами середньовіччя і сучасності.
      Особливо  полюбляють туристи з усього світу  музей Прадо і палац Ескоріал у Мадриді, знамениту Долину загиблих з грандіозним монументом і вибитим у скелі величезним храмом з могилою Ф. Франко, морський музей-пам'ятник Колумбу, архітектурні споруди Га-уді у Барселоні та ін.
      Характерною особливістю Іспанії є наявність  тут державних підприємств з  приймання туристів, підпорядкованих Державному міністерству з туризму, яке опікується переобладнаними у найдорожчі готелі замками, фортецями і палацами.
      Італія  протягом XX ст. перетворилася на світовий центр рекреації і туризму. На початку XXI ст. ця галузь господарства розвивається на основі широкого втручання держави в особі Національного управління туризму, державної авіакомпанії "Аліталія" і Європейського Співтовариства. Нині ЄС здійснює потужні інвестиції в розвиток туристичної інфраструктури півдня Італії.
      Рекреаційні ресурси Італії можна чітко поділити на дві групи: природні й культурно-історичні. До перших належить рекреаційний потенціал морського узбережжя, островів і Альп, до других — потужна культурна спадщина Стародавнього Риму і доби Відродження. Б основному туристів приваблюють пляжі, гори, озера, вулкани, "Вічне місто" Рим, Венеція, Флоренція, Піза, Мілан, Турин і Неаполь.
      Найбільше туристів до Італії приїжджає з Німеччини, Франції, Швейцарії і Австрії. Туристи з віддалених країн (Японії, США, Південної Кореї, Канади), як правило, залишаються тут на тиждень, щоб відвідати трійку найвідоміших міст — Рим, Венецію і Флоренцію.
      На  початку XXI ст. спостерігається певний занепад міжнародного туризму в  Італії. Це пояснюється психологічною втомою іноземців унаслідок інформаційно-рекламного перевантаження, а також виникненням у Європі все нових рекреційно-туристичних центрів після розпаду соціалістичного табору і СРСР, входженням колишніх соціалістичних країн до ЄС і НАТО та перетворенням їх (Чехії, Польщі, Словаччини, Словенії, Хорватії, Румунії, Болгарії) на нові європейські оздоровниці [23; 224-225].
      Велика  Британія — одна з провідних туристичних  країн Європи і світу з власним "обличчям". Останніми десятиліттями  тут швидко зростає діловий туризм, яким нині охоплено більше половини населення країни. Ця тенденція виявилася ще в економічно важкий для країни період 80-х років XX ст,: курортні зони з довгочасним відпочинком і лікуванням занепали, туристичний бізнес почав шукати порятунок у розвитку бізнес-туризму, а також переобладнанні готелів у бу-динки-пансіонати для пенсіонерів.
Зміцнення національної валюти — фунта стерлінгів, відмова від переходу на евро перетворили Велику Британію на дорогу країну для іноземних туристів. Дорогим є туристичний сервіс і для британців. Вони віддають перевагу подорожам з метою відпочинку до Іспанії, Франції, Кіпру, Греції, Тунісу, Португалії і Туреччини.
      Історичні чинники, мовна спорідненість, а  також постійне зміцнення національної валюти стосовно американського долара зумовили у виїзному туризмі Великої Британії високу частку подорожей до США і Канади (43 %). У літній період британці нерідко відвідують американський курорт Майямі. Поширені діловий туризм до СІЛА і Канади, а також поїздки до родичів і друзів. Розширюються туристичні зв'язки за так званими інклюзив-турами до країн Карибського басейну, Гамбії, Таїланду тощо.
      Серед туристів, які відвідують Велику Британію, переважають громадяни країн  Європейського Союзу (50 %). На другому місці — відпочиваючі з Північної Америки, які обирають Британію з метою відпочинку під час відпустки (43 %), ділової подорожі (21 %), зустрічі з рідними і друзями (21 %).
      Рекреаційно-туристична база Великої Британії в цілому відмінна від такої самої, наприклад, у  Франції, Іспанії чи Італії. Британців і гостей країни приваблюють повсюдно розміщені спортивні стадіони, де регулярно проводяться змагання з футболу, тенісу, крикету тощо. Надзвичайно популярні тут і кінні перегони. Туристи дуже полюбляють відвідувати старовинні міста країни, її музеї і бібліотеки, старовинні університети Оксфорда і Кембриджа, мегалітичні споруди Стоун-генджу, курорти південного узбережжя Англії.
      Географічне положення Німеччини в центрі Західної Європи з погляду її рекреаційно-туристичного використання надзвичайно вигідне. Вона знаходиться на двох туристичних осях, які ведуть з країн Скандинавії до країн Середземномор'я (з півночі на південь) і з заходу на схід, з'єднуючи Західну Європу з Центральною і Східною, що накладає істотний відбиток на географію туризму Німеччини.
      Важливим  чинником просторової орієнтації туристичних потоків є також входження країни до п'ятірки економічно найпотужніших країн світу, що зумовлює значний обсяг ділових поїздок до цієї держави і з неї. Німеччина перетворилася на світовий центр проведення міжнародних торговельних виставок і ярмарок. Постійно зростає кількість конгресів, симпозіумів і конференцій. Світовими виставковими і конгресовими центрами стали Дюссельдорф, Гамбург, Ганновер, Штутгарт, Мюнхен, Берлін та ін [23; 226-227].
      Велику  роль у розвитку рекреації і туризму  в Німеччині відіграють розміщені тут військові бази США. Військові зі США віддають перевагу відпочинку в Німеччині і сусідніх країнах, замість того, щоб їхати до США. Усвідомлення великої ролі американських військових баз у розвитку рекреації і туризму в країні у 2007 р. призвело вже до того, що така країна, як Болгарія, почала вимагати від США розміщення на своїй території одразу п'яти військових баз.
      Велика  притягальна сила Німеччини як багатої  і високорозвинутої країни, особливо для громадян держав Східної Європи, привела до поширення одно- і дводенних шоп-турів із різних країн, особливо Польщі. Змінні кон'юнктура та законодавча база в країнах Східної Європи варіюють поїздки до Німеччини від купівлі автомобілів, що були у використанні, до запчастин до них, одягу чи косметики.
      Кількість німців, які проводять відпустку  за кордоном, постійно зростає. Німці віддають перевагу Італії, Португалії, Іспанії, Кіпру і Туреччині. Зростає число і далеких поїздок до США, Таїланду, Кенії, Шрі-Ланки, Мальдівських островів. Бізнес-туризм особливо швидко прогресує до Японії, Тайваню, Малайзії, Сінгапуру, Гонконгу.
      Німеччина починає все більше відкривати для  себе й Україну. Суто ділові поїздки  починають змінюватися диверсифікованими видами туризму. Дві країни пов'язують дуже багато спільних історичних подій. Можливості розширення туристичного обміну між двома державами просто безмежні.
      Інтенсивний розвиток рекреаційно-туристичного комплексу  Греції почався у 70-х роках XX ст. У цей час його основою став пляжний туризм, умови для розвитку якого в Греції близькі до ідеальних. Надзвичайно порізане затоками узбережжя поєднується з тисячами островів будь-яких розмірів і конфігурацій. Це дало змогу Греції успішно витримати конкуренцію таких відомих туристичних країн Середземномор'я, як Італія, Франція та Іспанія.
      Безперечні  природні переваги Греції перед іншими туристичними державами органічно  доповнюються унікальною культурно-історичною спадщиною античної і візантійської епох. Знаменитий Акрополь, Де-льфи, Коринф, Олімпія, Епідарв, залишки мінойської цивілізації острова Крит, амфітеатри, звичаї і танці греків приваблюють мільйони туристів з усього світу.
      Попри свою знаменитість Греція як туристична держава все ще не задіяла весь свій величезний рекреаційний потенціал.
      Найбільше іноземних туристів до Греції приїжджає з Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції і Нідерландів. Причини, які спонукають відвідувати цю державу, в іноземних туристів доволі різні. Більшість британців, а також німців, голландців і шведів приваблює тут відпочинок. Американців, японців й іспанців більше цікавить культурно-історична спадщина Греції.
      Австрія у Європі випереджає всі інші країни за рівнем розвитку зимових видів  туризму. Внаслідок цього в гірській частині країни, іноді як автономні системи з повним комплексом послуг, діють понад 20 тис. готелів. Популярність зимових видів туризму призвела до очевидного перевантаження альпійських курортів Австрії, що у результаті створює надмірний тиск на екологічну систему. Водночас популярність літніх видів туризму постійно зменшується. Така ситуація на руку іншим країнам, які розвивають гірськолижний туризм, зокрема й Україні.
      Своєрідність  рекреаційно-туристичного ринку Австрії визначається не лише переважанням гірських ландшафтів, а й унікальністю географічного положення. Країна знаходиться на перетині магістралей і основних туристичних потоків, які пов'язують Скандинавію із Середземномор'ям і Західну Європу зі Східною, тому тут дуже поширений транзитний туризм. Високий рівень життя і розвиток найсучасніших галузей господарства приваблюють сюди Іпоп-туристів з Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі та ін.
      До 80 % іноземних туристів приїжджає  до Австрії з Німеччини, Великої  Британії і Нідерландів. В останні роки відбувається їх перерозподіл у бік Італії, СІЛА, Франції, Бельгії, Швеції та Норвегії. В Австрії спостерігається два яскраво виралсених піки туристичного сезону — літній (серпень) і зимовий (лютий) [18; 423-424].
      Характер  рекреаційно-туристичної діяльності у Швейцарії багато в чому близький до австрійського, однак має власні відмінні риси. Хоча й у Швейцарії найпопулярнішими є гірські курорти, тут, на відміну від Австрії, велику роль відіграє відпочинок на великих озерах і міський туризм. Ще у 1863 р. відома туристична компанія Томаса Кука організувала поїздку першої туристичної групи з Великої Британії до Женевського озера. Пізніше став популярнішим відпочинок на гірських курортах Альп (Цермат).
      Найбільше туристів до Швейцарії прибуває з Німеччини, Франції, Великої Британії, Нідерландів, Бельгії, Іспанії, Італії, США та Японії. Таке їх поєднання з різних північних і південних країн з власною висо-корозвинутою туристичною індустрією пояснюється зосередженням у Швейцарії специфічних рекреаційних ресурсів і особливостями географічного положення країни. Тому тут разом з туристами, які приїхали до Швейцарії спеціально, чимало і транзитних гостей.
      Швейцарія приваблює туристів не лише своїми природними ландшафтами, а й багатою  історією, легендами і міфами, етнічною багатоманітністю (є "чотири Швейцарії" — німецька, французька, італійська
і ретороманська). Крім того, Швейцарія — країна-банкір, яка належить до трьох найбагатших  держав світу.
      У Швейцарії добре розуміють значення туризму в соціально-економічному процвітанні країни, тому він всіляко підтримується державними і громадськими організаціями. Вивчення рекреаційної діяльності в країні поставлене найкраще у світі: при Бернському університеті діє Інститут дослідження туризму, також займається цим і Санкт-Галленська школа економіки.
      Все більше розвивається туризм у Португалії, хоча донині ця країна в рекреаційному  плані все ще менш відома, ніж  Італія, Іспанія, Франція чи навіть Греція. Португальці дуже мало виїжджають на відпочинок за кордон (до 8 %), але все більше приймають іноземних туристів. Влітку їх приваблює узбережжя Атлантичного океану, взимку — острів Мадейра, розміщений біля західних берегів Африки. Великим резервом розвитку пляжного відпочинку залишається північне атлантичне узбережжя.
      Крім  європейських країн (Іспанії, Німеччини, Великої Британії, Франції, Італії і Нідерландів), з яких приїжджає основна кількість туристів, Португалію все більше починають відвідувати туристи США, Канади та Японії.
      Основними об'єктами пізнавального туризму є переважно музеї Лісабона: Національний музей етнографії, Музей карет, а також палац Келуш і церква Санта-Марія.
      Невелика  острівна країна Мальта, розташована  в Середземному морі між Європою  й Африкою, перетворила рекреаційно-туристичне господарство на провідну галузь економіки.
      Із 70-х років XX ст. на Мальті почався  бурхливий розвиток туризму, який всіляко стимулювався і заохочувався урядом країни. Була створена сучасна інфраструктура туристичного господарства, вирішено екологічні проблеми, розгорнута широка пропагандистська кампанія.
      Давня історія Мальти, своєрідність її населення, лицарі Мальтійського ордену, теплий клімат взимку створюють умови для  перетворення Мальти з країни сезонного  на країну цілорічного відпочинку.
      Найбільше туристів приїжджає до Мальти з Великої Британії, що пов'язано з історією цих двох держав. Однак постійно зростає частка відвідувачів з Німеччини, Франції та інших країн ЄС.
      Невелика  європейська країна Люксембург за чисельності власного населення понад 300 тис. осіб приймає щороку більше 1 млн туристів і понад 2 млн "одноденних" гостей. Характерні особливості розвитку туризму в Люксембурзі такі: найбільше людей приїжджає з сусідніх країн Бельгії та Нідерландів, більшість відвідувачів країни є діловими туристами. Вони відвідують штаб-квартиру Банку ЄС, а також представництва багатьох інших іноземних банків [18; 425-426].
      Невелика  Бельгія характеризується високими рівнем і ефективністю використання місцевого рекреаційного потенціалу. Іноземців переважно з Великої Британії, Німеччини, Франції, Італії, узбережна зона Іспанії приваблюють гори Арденни та історично-культурні пам'ятники міст. У Фландрії збереглося багато населених пунктів із середньовічним центром, найпо-пулярніші з яких — Антверпен, Гент і Брюгге.
      Самі  бельгійці віддають перевагу відпочинку в сусідній Франції, а також на пляжах Італії та Іспанії і в горах Швейцарії й Австрії.
      Бельгія — серце ЄС і НАТО. Тому Брюссель перетворився на світовий центр ділового туризму. Чиновники і бізнесмени приїжджають сюди на короткий термін і займають шикарні номери у дорогих готелях. У країні зростає кількість штаб-квартир різних міжнародних організацій, а також транснаціональних компаній.
      У сусідніх Нідерландах, навпаки, дуже розвинутий внутрішній туризм. З цією метою компанія "Центр Парке" організувала по всій країні декілька потужних спортивно-оздоровчих комплексів. Кожний з них може за рік обслуговувати до 1,5 млн осіб. Тут передбачене все необхідне для відпочинку: найсучасніші бунгала, ресторани, крамниці, плавальні басейни, спортивний майданчик і зали тощо.
      Найбільше відвідують Нідерланди туристи з  Німеччини, Великої Британії і США. Самі голландці віддають перевагу мандрівкам до Німеччини, а також альпійських частин Франції, Австрії та Швейцарії.
      Серед Скандинавських країн найрозвинутіше рекреаційно-туристичне господарство має Швеція. Крайнє південне узбережжя цієї країни доволі інтенсивно використовується влітку для пляжного туризму (так званий Золотий Берег). Об'єктами туризму є столиця Стокгольм, а також тисячі островів Балтійського моря. Інтенсивно використовуються численні озера. Зростає кількість туристів, які відвідують музеї Мальме і Стокгольма, особливо Морський музей, королівський палац із колоритною зміною караулу, Лицарський дім тощо.
      У невеликих за чисельністю населення  Норвегії та Фінляндії міжнародний  туризм зосереджується переважно у столицях, якими відповідно є Осло і Гельсин-кі. У Норвегії об'єктом внутрішнього й зовнішнього туризму стали фіорди, а у Фінляндії — озера. В обох країнах популярністю користується північна частина обох країн, тобто Лапландія.
      Від цих двох країн значно відрізняється  Данія. Межуючи з Німеччиною, вона відчуває великий наплив туристів з цієї країни. Тут організовано багато табірних містечок, де відпочиває переважно молодь. Туристів старілих вікових категорій більше приваблює столиця Копенгаген. Відвідати історичні пам'ятники, знамениту Андерсенівську Русалоньку, чудові тематичні парки Тіволі Гарден і Леголенд приїжджають туристи з усього світу, але переважно німці та британці [18; 427-428]. 

      Висновки  до І. розділу: Іноземний туризм є зараз одній з найдинамічніших галузей економіки Франції, Німеччини, Іспанії.
Провідне  положення Європи в міжнародному туризмі визначається не тільки кількістю  іноземних відвідувачів і сумою валютних доходів, але і потужністю матеріально-технічної бази іноземного туризму, яка до певної міри перевершує можливості туристичної індустрії інших районів миру, зокрема, засобами пасажирського транспорту, готельного розміщення, екскурсійними і видовищними об'єктами. Вирішальна роль в міжнародному туризмі в Європі належить туристському обміну між європейськими народами. Європейських держав припадає на частку близько 90% всього іноземного туризму в Європі.
      Кажучи  про виникнення і розвиток міжнародного туризму не можна упускати з уваги чинники що впливають на формування туристичних поїздок. Особливо це стосується останнього післявоєнного періоду (четвертий етап), де розвитку було особливо інтенсивним і бурхливим. Як найважливіші чинники можна назвати:
    зростання суспільного багатства і доходів населення;
    скорочення робочого часу і зростання вільного часу;
    успіхи в розвитку автомобільного транспорту, авіабудування, засобів комунікації і інформаційних технологій;
    урбанізація;
    пріоритети в системі духовних цінностей суспільства [6; 8-9].
Розділ ІІ. Особливості регіональних приорітетів і перспективи розвитку туризму  в країнах Європейського макрорегіону
2.1. Розвиток туризму   в країнах Європейського  макрорегіону
      Будь-яке  дослідження конкретного району з метою розвитку в нім туризму винне, перш за все, виходити з визначення тих видів туризму, які найбільшою мірою відповідатимуть специфіці цього району. Можна стверджувати, що поїздкам по кожному з вказаних видів туризму відповідає і клас обслуговування.
      Рекреаційний  туризм. Цей вид туризму є для  багатьох країн найбільш масовою  формою. Поїздки іноземних туристів до Іспанії, Італії, Болгарії переслідують, перш за все, саме цю мету, причому характерна велика тривалість всієї поїздки, менша  кількість міст, що входять в маршрут, і відповідно, велика тривалість перебування в одному місті.
      Інша  особливість масових поїздок  на відпочинок полягає в широкому використанні авіаційного транспорту і, перш за все чартерних перевезень.
      Слід  зазначити, що по досвіду багатьох країн при поїздках на відпочинок вельми високий попит на розміщення в двомісних номерах.
      Особливо  відрізняються від інших видів  туризму поїздки з метою лікування. Перш за все, це суто індивідуальний вид поїздок, хоча окремі туристи можуть об'єднуватися туристською фірмою для сумісних перевезень з метою отримання групових знижок на проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування - 24 - 28 днів, тобто значно вище, ніж по інших видах туризму.
      Екскурсійний  туризм. Для екскурсійного туризму, як і для рекреаційного, характерні поїздки як на індивідуальній, так і на груповій основі. Цей вид туризму включає поїздки з пізнавальними цілями.
      Отже, при аналізі необхідно виділити по кожній країні категорії населення, що цікавиться пізнавальними поїздками взагалі і в дану країну зокрема, а також ті туристичні організації, які спеціалізуються на такому виді туризму [14; 323].
      Необхідно мати на увазі, що пізнавальні цілі можуть поєднуватися з метою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курорті або під час відпочинку туристи можуть здійснювати екскурсії, включаючи навіть відвідини інших міст.
      У багатьох країнах характерною особливістю  пізнавальних поїздок є тенденція  здійснювати їх на великі відстані з відвідинами за одну поїздку  великого числа країн і міст. Для цього виду туризму важко виділити який-небудь один вид використовуваного транспорту. Разом із значним об'ємом авіаперевезень, включаючи чартерні, можна відзначити зростаючу популярність туристських поїздок по залізниці, річкових і морських круїзів.
Одним з різновидів пізнавальних поїздок  є автомобільний туризм. Поїздки  на автомашинах і автобусах дають  великі в порівнянні з іншими видами транспорту можливості познайомитися  з країною. В той же час вони мають таку велику специфіку, що їх прийнято виділяти в окремий вид туризму. Необхідно враховувати, що в даному випадку ними займаються тільки спеціалізовані туристські організації і, перш за все автомобільні клуби і асоціації. Велике значення мають фірми, що спеціалізуються на прокаті автомашин. Ще вужчий спеціалізація фірм, організуючих поїздки з розміщенням в кемпінгу.
      Науковий  туризм. Даний вид туризму, що включає  поїздки з метою участі в різних конгресах, симпозіумах і нарадах, займає все більше місце в сучасному  міжнародному туризмі. По наявних оцінках, учасники подібних міжнародних заходів складають 6 - 7% загальної кількості іноземних тимчасових відвідувачів, і на їх частку доводиться близько 10% валютних надходжень від туризму. Учасники міжнародних заходів в основному використовують авіаційний транспорт.
      Діловий туризм. Поїздки з діловими цілями розглядаються як одна з найважливіших  складових частин сучасного міжнародного туристського обміну. Більш того, цей  вид поїздок вважається одним  з найперспективніших, оскільки він  базується на об'єктивній закономірності подальшого міжнародного розподілу праці. Одним з різновидів ділових поїздок є також поїздки для участі або для відвідин міжнародних і національних виставок і ярмарків. Вельми поширеною формою ділових поїздок є конгреси і наради різних міжнародних організацій. Ще однією формою ділового туризму є поїздки у складі спеціалізованих груп по професіях. З останні роки попит на такі поїздки також постійно росте.
      Етнічний  туризм. Цей вид туризму, пов'язаний з відвідинами родичів або  місць народження батьків, займає важливе місце в міжнародному туризмі. У цьому украй своєрідному виді туризму за останні роки відбуваються певні структурні зміни, що міняють його характер. Різновидом етнічного туризму є прикордонний обмін, що дає для статистики значні цифри кількості тимчасових відвідувачів, але що не має такого великого економічного значення.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.