На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Органзаця мжнародних перевезень як основного елементу зовншньоекономчної дяльност пдприємства. Документацйне оформлення та законодавче регулювання мжнародних перевезень. Подолання проблем у сфер логстики на приклад ТОВ Спвдружнсть.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Міжнародна логістика як інструмент менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організація міжнародних перевезень як основного елементу зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1.1 Законодавче регулювання міжнародних перевезень

1.2 Документаційне оформлення міжнародних перевезень

1.3 Посередницька діяльність в організації транспортно-експортних операцій

Розділ 2. Підприємство ТОВ «Співдружність» як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності

2.1 Загальна характеристика ТОВ «Співдружність»

2.2 Менеджмент ТОВ «Співдружність»

2.3 Відділ логістики та його роль в ТОВ «Співдружність»

Розділ 3. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення логістичних операцій на підприємстві ТОВ «Співдружність»

3.1 Визначення слабких сторін та недолік в процесі логістичного менеджменту ТОВ «Співдружність»

3.2 Розробка можливих рішень для подолання проблем у сфері логістики в ТОВ «Співдружність»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах розвитку господарства для підприємств України виникає гостра необхідність звернути серйозну увагу на оптимізацію своєї діяльності, оскільки у все більшому ступеню в країні укоріняються принципи ринкової економіки, посилюється конкуренція. У цьому контексті особливого значення набуває створення систем, які дозволяють підвищити ефективність управління матеріальними потоками, що покращує всю господарську діяльність. Резерви підвищення конкурентоспроможності у сфері виробництва для багатьох українських підприємств, практично вичерпані. Тому необхідно більше уваги приділяти оптимізації процесів, пов'язаних з сферою звернення. В цілому, цю проблему можна визначити як формування конкурентних переваг через скорочення логістичних витрат і поліпшення якості обслуговування на основі створення ефективно функціонуючих логістичних систем.

Успішно працююче підприємство як один з аспектів своєї стратегічної діяльності обов'язково ставить питання про вихід на зовнішні ринки. Тим більше в епоху глобалізації світової економіки, яка характеризується утворенням єдиного загальносвітового економічного простору і створенням єдиного ринку виробництва і розподілу матеріальних благ. Поява і швидкий розвиток міжнародних логістичних систем (МЛС) є проявом глобалізації, процесу, найпрямішим чином що зачіпає українську економіку і господарську діяльність українських підприємств.

Але виходити на міжнародні ринки з архаїчними уявленнями, методами і способами здійснення логістичних операцій -- свідомо приректи себе на невдачу. Правильне формування і подальший розвиток логістичних систем на основі впровадження міжнародних стандартів функціонування логістики є заставою успішної діяльності на світових ринках і інтеграції російських підприємств в сучасну структуру світової економіки.

Мета і задачі дослідження.

Метою дослідження є дослідження міжнародної логістики як інструмента менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Поставлена у роботі мета зумовила такі завдання:

розглянути організацію міжнародних перевезень як основного елементу зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

дослідити діяльність підприємства ТОВ «Співдружність» як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

визначити слабкі сторони та недоліки в процесі логістичного менеджменту ТОВ «Співдружність»;

розробити можливі рішення для подолання проблем у сфері логістики на в ТОВ «Співдружність»

Об'єктом дослідження є відносини, які виникають при здійснені зовнішньоекономічної діяльності підприємством.

Предметом дослідження є діяльність ТОВ «Співдружність» в сфері організації міжнародних перевезень.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, за допомогою формально-догматичного методу дослідження було зроблено виділення найважливіших юридичних конструкцій договору перевезення вантажів автомобільним транспортом, дано його загально-правову характеристику, тлумачення його змісту.

Розділ 1. Організація міжнародних перевезень як основного елементу зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1.1 Законодавче регулювання міжнародних перевезень

Керівною в системі джерел є Конституція України, яка має вищу юридичну силу і виступає як юридична база поточного законодавства. В Конституції України законодавчо закріплені основи державного й суспільного ладу, права та обов'язки громадян, усіх суб'єктів права власності і господарювання. Регламентуються основні засади управління державою, об'єктами державної власності, проведенням економічної, фінансової, цінової політики, а також природокористуванням. Зазначені положення є визначальними для правового регулювання діяльності з надання транспортних послуг.

Закони, що видаються в порядку поточного законодавства, регулюють різні сторони транспортних суспільних відносин. Базовим виступає Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. Він визначає правові, економічні, організаційні й соціальні основи діяльності транспорту. Разом з тим видається і на цей час є чинними ціла низка законів, що регулюють відносини у конкретних транспортних підгалузях. Це Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 p., який визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху й охорони навколишнього природного середовища. Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р. визначає правові, помічні й організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту. Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування. Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від жовтня 1998 р. встановлює правові та організаційні основи функціонування єдиної транспортної системи в особливий період виходячи з положень законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про транспорт», «Про оборону України» та інших актів з питань мобілізації. Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р. визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. Визначає правові засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. визначає засади організації та експлуатації автомобільного транспорту.

При розробці законодавства про торгівлю різних країн часто використовуються типові правила, розроблені міжнародними неурядовими організаціями. Для автомобільних і залізничних перевезень велике значення має проект правил про відповідальність операторів транспортних терміналів, розроблений в ЮНСІТРАЛ.

Серед міжнародних угод, які містять правила про автомобільні перевезення, варто згадати Конвенцію 1956 р. про контракти міжнародного автомобільного перевезення товарів, сьогодні вона діє у редакції від 5 липня 1978 р. До певної міри норми цієї Конвенції мають риси наступності щодо норм Конвенції про шляховий рух від 19 вересня 1949 p. Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів була прийнята з метою уніфікації умов, що регулюють міжнародне перевезення вантажів автотранспортом, зокрема щодо документів, які застосовують для перевезення, а також відповідальності перевізника. Вона застосовується:

По-перше, до перевезень автомобілями, автомобілями-тягачами, причепами, напівпричепами тощо.

По-друге, до будь-якого сплатного договору перевезення вантажів, коли місце прийняття вантажу до перевезення та місце доставки вантажу значиться у різних державах, з яких хоч би одна є учасницею Конвенції.

По-третє, до перевезень вантажів державами, оптовими установами й організаціями, а також до випадків, транспортний засіб з вантажем (без його вивантаження) та частину шляху морем, залізницею, внутрішнім вод-повітряним шляхом. Якщо втрата чи пошкодження або прострочення доставки мали місце під час перевезення видами транспорту й не були викликані дією діяльністю авто перевізника, його відповідальність регламентують норми зазначеної Конвенції

Згідно з вказаною Конвенцією для здійснення автотранспортного перевезення укладається єдиний договір навіть у випадку його реалізації кількома перевізниками.

Для України також чинними є наступні законодавчі акти ЄС:

§ Європейська угода, що доповнює Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 p., схвалена Україною 16 грудня 1974 p., чинна з 7 червня 1979 p.;

§ Європейська угода, що доповнює Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 p., схвалена Україною 16 грудня 1974 p., чинна з 3 серпня 1979 p.;

§ Європейська угода про міжнародні автомагістралі від 15 листопада 1975 p., схвалена Україною 9 листопада 1982 p., чинна для неї з 29 березня 1983 p.;

§ Протокол про розмітку доріг від 1 березня 1973 р. до Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 p., схвалений Україною 15 березня 1984 p., чинний з 9 травня 1985 p.

З багатьма державами Європейського Союзу Україна уклала двосторонні договори. Одним з документів, що дає право виїзду на територію європейських країн, є страховий поліс «Зелена карта».

Це документ, що підтверджує страхування громадянської відповідальності власника (водія) транспортного засобу перед третіми особами, у випадку нанесення збитків при керуванні транспортним засобом на території країни, що входить в систему «Зелена карта». Це означає, що у випадку дорожньо-транспортної пригоди за кордоном, з вини прибувшого водія кому-небудь нанесені збитки, вони будуть відшкодовані тією страховою компанією, що видала винуватцю аварії поліс «Зелена карта».

Система автострахування «Зелена карта» забезпечує захист інтересів в першу чергу тих осіб, яким були нанесені збитки прибувшим з-за кордону транспортним засобом.

В умовах проведення в Україні соціальних та економічних перетворень важливого значення набуває проблема подальшого розвитку і вдосконалення правового регулювання відносин у сфері транспортної діяльності. Зазначене обумовлено перш за все тим, що економіку будь-якої держави неможливо уявити без послуг, пов'язаних із перевезенням як вантажу, так пасажирів, їх багажу, вантажобагажу, пошти різними видами транспорту. Перевезення, а також інші відносини у сфері транспортної діяльності опосередковують транспортні договори, які є різними за правовою природою та змістом і регулюються ЦК України й спеціальними нормативно-правовими актами, що відображають специфіку різних видів транспорту. У зв'язку з цим правове регулювання перевезень є однією з найважливіших категорій у цивільному законодавстві України, без з'ясування сутності та природи якої складно зрозуміти особливості певних видів транспортних договорів, порядок їх укладання, зміни та припинення, відповідальність сторін та інші питання, які виникають у зв'язку зі здійсненням перевезень. Незважаючи на достатньо активний процес кодифікації цивільного законодавства України, регулювання відносин перевезення залишається складним питанням внаслідок наявності значної кількості законодавчих актів, що стосуються зазначеної сфери.

Вагоме місце в системі джерел транспортного права Україні посідають міжнародно-правові акти, ратифіковані й визнані Україною, міжурядові угоди України з іншими державами. Йдеться про договори, що укладаються між Україною та іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяльності, а також договори між транспортними підприємствами й організаціями України та зарубіжних країн. Це можуть бути договори, укладені спеціально для врегулювання правовідносин в галузі транспортної діяльності, а також інші договори, які визначають основні засади правового регулювання цієї сфери.

Прикладом таких міжнародно-правових актів може бути Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про принципи співробітництва й умови взаємовідносин в галузі транспорту від 26 травня 1993 p., де зазначається, що Договірні Сторони розвиватимуть взаємне економічне й науково-технічне співробітництво, сприятимуть розвитку прямих економічних зв'язків транспортних підприємств і організацій обох країн. Умови й порядок організації перевезень пасажирів, вантажів, руху транспортних засобів між державами-- учасницями цієї Угоди, а також транзитом цими територіями, визначаються окремими угодами для певних видів транспорту з урахуванням вимог законодавств Договірних Сторін. Договірні Сторони прагнутимуть забезпечити уніфікацію транспортного законодавства, що діє на їх територіях.

З метою зміцнення взаємовідносин у справі забезпечення пасажирського, вантажного двостороннього та транзитного сполучень Урядом України укладені угоди зі Словацькою Республікою, Республікою Польща, Угорською Республікою, Естонською Республікою, Республікою Грузія та іншими державами.

Цікавим в імплементації норм міжнародного права в правову систему України з транспортного права є питання про співвідношення національного та міжнародного законодавства і способи врегулювання відносин, пов'язаних з міжнародним співробітництвом.

Ставши на шлях суверенності й незалежності, Україна заявила про свою відкритість для міжнародного спілкування і взаємодії. За основний принцип тут було покладено те, що національне право є частиною міжнародного і будується в узгодженості з міжнародним, а міжнародне право має превалювати перед національним.

1.2 Документаційне оформлення міжнародних перевезень

Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надають послуги на основі державних контрактів і договорів про перевезення з урахуванням економічної ефективності перевізних та переробних можливостей транспорту. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Законодавчо в Україні визначено такі види договорів перевезення транспортом:
§ договір перевезення пасажирів;
§ договір перевезення багажу;
§ договір перевезення вантажу;
§ договір перевезення пошти;
§ договір перевезення по прямому та змішаному сполученню;
§ договір перевезення в міжнародному сполученні[13].
Договір перевезення укладається між транспортною організацією і відправником вантажу. Учасником зобов'язання перевезення може бути й одержувач вантажу, якщо ним не є безпосередньо відправник вантажу (власник).Договір перевезення вантажу визначається як угода, яка є взаємною і відплатною. Вважається укладеною після передання вантажу перевізнику, тобто є реальною. Лише на морському транспортуванні договір перевезення (договір фрахтування) є консенсуальним.
Договір перевезення, як правило, має публічний характер з дотриманням певних умов:
§ перевізником повинна бути спеціалізована комерційна організація, що здійснює перевезення транспортом загального користування;
§ відповідно до транспортного законодавства чи ліцензії ця організація повинна бути наділена функціями суспільного перевізника, зобов'язаного здійснювати перевезення транспортом за вимогою того, хто звернувся;
§ ця організація повинна бути включена в особливий перелік осіб, зобов'язаних здійснювати перевезення транспортом загального користування, що підлягає обов'язковому опублікуванню [20, с.294].
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документiв додаються iншi (ветеринарні, санiтарнi та якiснi - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Товарно-транспортні накладні i подорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звiтностi, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.
Форма i порядок заповнення цих документів Замовником i Перевізником визначаються вiдповiдними нормативними актами.
Подорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажiв не допускається.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кiлькостi не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом i при необхiдностi печаткою (штампом).
Основним обов'язком одержувача є обов'язок прийняти вантаж та вивезти його з території станції, аеропорту, пристані. У разі порушення цієї умови одержувач повинен оплатити зберігання вантажу, причому плату може бути в декілька разів збільшено за наявності його вини.
Сторони за договором перевезення вантажу несуть відповідальність у формі відшкодування збитків та (або) сплати неустойки (штрафу, пені).
Згідно Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів для здійснення автотранспортного перевезення укладається єдиний договір навіть у випадку його реалізації кількома перевізниками. Послідовні перевізники мають право укладати угоди між собою. Але умови цих угод не повинні відхилятися від положень єдиного договору та зазначеної Конвенції. Інакше вони вважатимуться недійсними. Наприклад, недійсною вважається зміна умов страхування на користь перевізника.
Кожен з перевізників відповідає за здійснення усієї операції перевезення. Другий і наступні перевізники стають сторонами у договорі перевезення на умовах, зазначених у відвантажувальній накладній. У цьому випадку позов у зв'язку з втратою, пошкодженням чи затриманням доставки вантажу може бути пред'явлений тільки до першого перевізника, останнього, або до того, який здійснював контроль над вантажем, коли сталася його втрата, пошкодження чи затримання у доставці. Винятки становлять випадки пред'явлення зустрічного позову чи, застосування заліку. Можна пред'явити позов одночасно до кількох перевізників. Відповідальність, згідно з вимогами Конвенції, ґрунтується на принципі вини. У разі неможливості встановити винну особу збитки відшкодовують усі перевізники пропорційно. Якщо один з перевізників є неплатіжоздатним, його частку повинні сплатити інші перевізники.

1.3 Посередницька діяльність в організації транспортно-експортних операцій

На сучасному розвитку національної економіки умовах вже щодо сформованих економічних зв'язків і конкурентного середовища стає актуальним як загальне вдосконалення існуючих технологій організації посередницької діяльності, так й впровадження нових для економіки методик просування товару.
Як для виробника, так будь-якого посередника зараз важлива сучасна грамотно спроектована технологія каналу просування товару до кінцевого споживача, яка знижує витрати, розширює можливості у наданні додаткових послуг, а у остаточному підсумку підвищує фінансовий результат, що дозволяє вигравати в конкурентної боротьби за потребителя.[18 c. 22]
В умовах розширення міжнародного товарообміну відбувається зміна структури транспортних ринків як наший країни, так і світових. Це виявляється перш за все в необхідності координації дій різних видів транспорту для прискорення доставки вантажів від виробника до споживача. Система розподілу товару охоплює разом з транспортуванням операції по її супроводу і прискоренню, тобто сукупність процесів, що не входять в сферу безпосередньо виробництва і споживання, але що мають до них пряме відношення. Акцент на цій особливості експедиційної діяльності обумовлений потребами клієнтури, що розвиваються. Очевидно, діяльність транспортних підприємств буде направлена в ще більшій мірі на максимальне задоволення вимог вантажовласників. Проте основне завдання полягає не просто в перевезенні вантажів: клієнт бажає отримати повний комплекс послуг з транспортного обслуговування, і в першу чергу експедиційні послуги.
Розвиток міжнародних перевезень відповідно до світових стандартів і новітніх технологій підсилив зацікавленість російських виробників в розвитку експедиційних послуг. Традиційна роль вантажного експедитора полягала в підтримці і виконання обтяжливих для вантажовласників функцій і операцій, супроводжуючих транспортування, доставку вантажу. Здійснення цих функцій експедитором визначало роль останнього як посередника в процесі переміщення, зберігання, складання партій і інших операцій з вантажем. Проте роль експедитора істотно змінювалася у міру того, як змінювалися масштаби і форми торгівлі товарами. Вся більша кількість функцій при розвитку масового виробництва і форм торгівлі перекладалася на плечі експедитора. І зараз експедитори приймають на себе широкий спектр відповідальності, а іноді виступають як розпорядники-вантажовласники, набуваючи прав на вантаж. Розвиток транспортно-експлуатаційних підприємств (ТЕП) нерозривно пов'язаний з перетвореннями, що відбуваються на світовому товарному і транспортному ринках. [19] Логістичний підхід до організації транспортно-експедиційної діяльності, що реалізовується при реформуванні економічної системи Росії, зумовив необхідність координації діяльності ТЕП.
Основна регулююча функція експедиторів полягає в управлінні попитом на транспортні послуги. Концентрація попиту на транспортно-експедиційні послуги в руках експедиторів дозволяє підтримувати його на рівні трохи нижче за пропозицію, уміло перерозподіляючи між видами транспорту. Асоціації і інші об'єднання експедиторів вирішують серйозні для транспортної сфери проблеми:
§ сприяють стабілізації тарифних ставок (щодо змінних на світовому ринку цін на паливо і інші ресурси);
§ удосконалюють технології транспортування вантажів, забезпечуючи економію часу і грошей;
§ обмежують діяльність природних монополій, регулюючи тарифи і розробляючи найбільш економічні для клієнта маршрути руху товарних потоків;
§ сприяють стандартизації, комп'ютеризації технологічної бази, автоматизації руху документів, створенню єдиної мережі страхування, розвитку концепції транспортних коридорів і вузлів. [15]
Пильна увага до суті, особливостям і проблемам експедиційної діяльності пояснюється важливістю ролі експедиторів в розвитку досконалих логістичних систем. У свою чергу, типологія видів ТЕП зумовлюється множинністю і різноманіттям відносин, комерційних контактів, виконуваних операцій по обслуговуванню клієнтури. Класифікація видів ТЕП дозволяє точніше охарактеризувати їх можливості у вирішенні логістичних проблем.

Розділ 2. Підприємство ТОВ «Співдружність» як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності

2.1 Загальна характеристика ТОВ "Співдружність»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність», яке надалі іменується "товариство", створене шляхом об'єднання майнових вкладів його учасників у відповідності з установчим договором про створення товариства від липня 1995 року з метою одержання прибутку.

Товариство е юридичною особою згідно законодавства України. Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інший, включаючи валютний, рахунки в установах банку, круглу печатку зі своїм .найменуванням, кутовий та інші штампи, фірмовий знак, бланки та інші реквізити.

Товариство має повну назву: товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність". Товариство має скорочену назву: ТОВ "Співдружність".

Місцезнаходження, юридична адреса товариства: Україна, м. Київ, вул.. Львівське шосе 55, кв. 85

Мета і предмет діяльності товариства

Метою створення товариства е отримання прибутку шляхом налагодження власного виробництва товарів продовольчого та непродовольчого призначення із місцевої, сільськогосподарської сировини, інноваційної, посередницької, торгівельної та іншої діяльності, що не протирічить чинному законодавству України.

Предметом діяльності товариства є:

- здійснення грузопасажирських перевезень сухопутним шляхом;

- надання транспортно-експедиційних послуг;

- закупка, заготівля, переробка та. реалізація сільськогосподарської продукції;

- здійснення експорту та імпорту товарів народного споживання;

- оптова, роздрібна та комісійна торгівля;

- комерційна діяльність;

- надання послуг в галузі автотехнічного сервісного обслуговування;

- інформаційно-довідкове обслуговування фізичних та юридичних осіб;

- здійснення діяльності по наданню консалтингових послуг;

- організація та проведення виставок, ярмарків, конференцій, аукціонів, торгів та інших подібних заходів на комерційній основі;

- надання послуг по усному та письмовому перекладу;

- здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

Товариство має статутний фонд у розмірі 480 000 грн.. Статутний фонд розподіляється на частини відповідно вкладам учасників.

Майно товариства - це основні засоби і оборотні кошти, а також інші цінності, які належать йому на правах власності.

Товариство є власником майна: .

- переданого йому учасниками у власність,;

- продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб; .

- іншого майна, придбаного на законних підставах.

Учасники не мають відособлених прав на окремі об'єкти, що входять до складу майна товариства, в тому числі і на об'єкти, внесені у вигляді вкладу.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном Товариство не відповідає за зобов'язаннями. Учасники зазнають збитків у межах своїх вкладів. Товариство створює резервний фонд у розмірі десяти відсотків статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань визначається зборами учасників, але розмір відрахувань не може бути меншим десяти відсотків суми чистого прибутку. В товаристві можуть бути створені і інші фонди, розміри і порядок відрахувань до яких визначаються зборами учасників.

Із доходів, одержаних товариством, відшкодовуються матеріальні і прирівняні до них витрати, витрати на .оплату праці, проценти за кредити, страхові внески, податки, платежі в бюджет. Залишок складає чисти й прибуток товариства.

Частина чистого прибутку товариства після .відрахувань в резервний та інші фонди підлягає розподілу між учасниками пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства.

Організаційна структура підприємства та зовнішньоекономічні партнери ТОВ «Співдружність». Організаційну структуру підприємства наведено на рис. 2.1
Рис. 2.1 Організаційна структура ТОВ «Співдружність»
Генеральний директор представляє підприємство у всіх ділових зв'язках з підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм їх власності, а також судах, підписує від імені Підприємства угоди, є розпорядником рахунків підприємства. Генеральний директор має право без довіреності здійснювати дії від імені підприємства в межах, передбачених статутом та предметом діяльності.
Головний бухгалтер - здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства, контроль за економічним використанням трудових, і фінансових ресурсів. Здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань, витрачання фонду зарплати, проведення інвентаризації грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних фондів, и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.