Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Державне управлння освтою в Україн

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 13.08.2012. Сдан: 2011. Страниц: 15. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  Курсова робота на тему: 

  Державне  управління освітою в Україні
 

   ПЛАН
  Стр.
  Вступ                 3 

  1. Зміст і основні  напрями державної  політики в галузі  освіти       4 

  2. Система і повноваження центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі освіти    8 

  3. Управління дошкільною, загальною середньою,  професійно-технічною  освітою             13 

  3.1. Управління дошкільною  освітою           13
  3.2. Управління загальною  середньою освітою          17
  3.3. Управління позашкільною  освітою           20
  3.4. Управління професійно-технічною  освітою        22 

  4. Управління вищою,  післядипломною освітою,  перепідготовкою  і підвищенням  кваліфікації           27 

  4.1. Управління вищою  освітою           27
  4.2. Управління післядипломною  освітою          34

  Висновки              35

 
  Список  нормативно-правових актів та використаної літератури    37
 

   Вступ 

  На  сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашого суспільства освіта стає пріоритетним напрямом державної політики України.
  Ст. 53 Конституції України закріпила  право громадян на освіту. Повна  загальна середня освіта оголошена  обов'язковою. Держава взяла на себе обов'язок забезпечувати доступність  і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
  Стаття 4 Закону України «Про освіту» проголосила, що Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти здійснюється державний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
  Стаття 3 Закону України «Про дошкільну освіту» закріплює основні принципи державної політики у сфері дошкільної освіти. Так, держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття.
  Державна  політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
  Держава: надає всебічну допомогу сім'ї у  розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність  дошкільної освіти в державних і  комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (базового компонента дошкільної освіти); піклується про збереження та зміцнення здоров'я, психологічний і фізичний розвиток дітей; сприяє розвитку та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.
  Враховуючи  вищезазначене, основним завданням  даної роботи є визначення кола органів  та їх повноважень щодо державного управління у галузі освіти у нашій  державі, а також з’ясування основних систем та рівнів освіти згідно чинного законодавства України. 

  1. Зміст і основні  напрями державної  політики в галузі  освіти 

  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері дошкільної освіти здійснюється державний контроль за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.
  Державний контроль за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюють спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань інспектування навчальних закладів при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі освіти і науки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування.
  Основною  формою державного контролю за діяльністю дошкільних навчальних закладів незалежно  від підпорядкування, типів і  форми власності є державна атестація, яка проводиться не рідше одного разу на десять років у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Результати державної атестації дошкільного навчального закладу оприлюднюються.
  З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері загальної середньої освіти здійснюється державний контроль за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.
  Державний контроль за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності здійснюють Міністерство освіти і науки України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади, Державна інспекція закладів освіти при Міністерстві освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
  Основною  формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація закладу, яка проводиться не рідше одного разу на 10 років у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України. Результати державної атестації оприлюднюються.
  Позачергова атестація проводиться, як виняток, лише за рішенням Міністерства освіти і науки України за поданням органу громадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу або відповідного органу управління освітою.
  Вища  освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті і завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
  Стаття 4 Закону України «Про вищу освіту» закріпила право громадян на вищу освіту. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
  Стаття 3 Закону України «Про вищу освіту»  визначає основні принципи державної  політики в галузі вищої освіти.
  Державна  політика в галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.
  Державна  політика в галузі вищої освіти ґрунтується на принципах:
    доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;
    незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;
    інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;
    наступності процесу здобуття вищої освіти;
    державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
    гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.
  Реалізація  державної політики в галузі вищої  освіти забезпечується шляхом:
    збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;
    підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їхніх можливостей для отримання вищої освіти;
    створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;
    надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
    забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб осіб, а також інтересів держави та територіальних громад;
    надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;
    належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій.
  З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого розвитку освіти в  Україні Указом Президента України  від 17 квітня 2002 р. затверджено Національну  доктрину розвитку освіти.
  Національна доктрина розвитку освіти складається з 16 розділів, в яких закріплюються мета, принципи, стратегічні напрями та гарантії забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти: І. Загальні положення. II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти. III. Національний характер освіти і національне виховання. IV. Стратегія мовної освіти. V. Освіта — рушійна сила розвитку громадянського суспільства. VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров'я громадян. VII. Рівний доступ до здобуття якісної освіти. VIII. Безперервність освіти, навчання протягом життя. IX. Інформаційні технології в освіті. X. Управління освітою. XI. Економіка освіти. XII. Освіта і наука. XIII. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників. XIV. Соціальні гарантії учасників навчального процесу. XV. Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти. XVI. Очікувані результати.
  Національна доктрина розвитку освіти (далі — Національна  доктрина) визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію і  основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття.
  Національна доктрина розвитку освіти у першому  ж розділі проголошує, що освіта — основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього  України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.
  За  роки незалежності на основі Конституції  України визначено пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову  базу, здійснюється практичне реформування галузі згідно з Державною національною програмою «Освіта» («Україна XX століття»).
  Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти Національна доктрина визначила:
    особистісну орієнтацію освіти;
    формування національних і загальнолюдських цінностей;
    створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;
    постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;
    розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;
    пропаганду здорового способу життя;
    розширення україномовного освітнього простору;
    забезпечення освітніх потреб національних меншин;
    забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;
    розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;
    органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;
    запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;
    створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;
    створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне забезпечення;
    інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.
  Національна доктрина висуває концепцію удосконалення  управління освітою. Сучасна система  управління сферою освіти розвивається як державно-громадська. Вона має враховувати  регіональні особливості, тенденції  до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг.
  Першочерговими  завданнями є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного, інформаційного супроводу управлінських рішень, подолання розрізненості адміністративних даних.
  Нова  модель системи управління сферою освіти має бути відкритою і демократичною. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням  громадської думки, внаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура  і стиль центрального та регіонального управління освітою.
  Модернізація  управління освітою передбачає:
    оптимізацію державних управлінських структур, децентралізацію управління;
    перерозподіл функцій та повноважень між центральними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами;
    перехід до програмно-цільового управління;
    поєднання державного і громадського контролю;
    запровадження нової етики управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації;
    прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів;
    створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях;
    організацію експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій;
    впровадження новітніх інформативно-управлінських і комп'ютерних технологій;
    демократизацію процедури призначення керівників навчальних закладів, їх атестації;
    удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів;
    підвищення компетентності управлінців усіх рівнів;
    більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти. Реалізація Національної доктрини забезпечить перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості та суспільства.
 
  2. Система і повноваження центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі освіти 

  Для управління освітою в Україні  створена система державних органів  управління та органів громадського самоврядування.
  Згідно  зі ст. 11 Закону України «Про освіту», до державних органів управління освітою в Україні належать:
    Міністерство освіти і науки України;
    міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;
    Вища атестаційна комісія України;
    Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
    місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.
  Міністерство  освіти і науки України (МОН України) с центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.
  МОН України у своїй діяльності керується  Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів  України, а також Положенням про  Міністерство освіти і науки України.
  У межах своїх повноважень МОН України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
  МОН України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
  Основними завданнями МОН України є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової,, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти; забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу України; визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації; забезпечення інтеграції вітчизняної освіти і науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.
  Ст. 12 Закону України «Про освіту» закріплює  систему загальних повноважень  Міністерства освіти і науки України, міністерств і відомств України, яким підпорядковані заклади освіти. Так, зокрема, Міністерство освіти і науки України:
    бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;
    встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;
    визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;
    здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;
    забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;
    проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;
    формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;
    розробляє умови прийому до закладів освіти;
    забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури; » розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
    організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;
    разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності та підпорядкування;
    здійснює керівництво державними закладами освіти.
  Акти  Міністерства освіти і науки України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств  і відомств, яким підпорядковані заклади  освіти, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів  державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.
  Міністерство  освіти і науки України забезпечує організацію роботи з фізичного  виховання, фізкультурно-оздоровчої і  спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу і в позанавчальний час.
  Міністерства  і відомства, яким підпорядковані заклади  освіти, разом з МОН України  беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.
  Акти  міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.
  Міністерство  освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції МОН України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.
  Інші  повноваження МОН України, міністерств  і відомств України, яким підпорядковані заклади освіти, визначаються положеннями про них.
  Так, згідно зі ст. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, МОН України  відповідно до покладених на нього  завдань, зокрема, бере участь у розробленні  проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; розробляє державні стандарти освіти, здійснює контроль за їх додержанням; визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчальних закладів; бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо впорядкування мережі державних вищих навчальних закладів, визначає мережу професійно-технічних навчальних закладів і бере участь у впорядкуванні мережі навчальних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вносить відповідні пропозиції щодо вдосконалення мережі дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів; приймає рішення щодо запровадження експериментальних робочих навчальних планів, нових освітніх програм, педагогічних новацій і технологій.
  МОН України має право представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України; одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також від підприємств, установ та організацій інформацію і матеріали, необхідні для виконання покладених на Міністерство завдань; залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади підприємств (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до його компетенції; проводити в установленому порядку з'їзди, конференції, семінари, наради тощо з питань, що належать до його компетенції; утворювати координаційні комісії, експертні та робочі групи для науково-організаційного супроводження виконання державних програм і проектів, залучати на основі контрактів (договорів) вітчизняних і зарубіжних вчених та спеціалістів до роботи в цих комісіях (групах), а також для надання консультацій, проведення аналізу стану та складання прогнозів розвитку освітнього і науково-технічного потенціалу.
  МОН України в процесі виконання  покладених на нього завдань взаємодіє  з Радою з питань науки та науково-технічної  політики при Президентові України, Міжгалузевою радою з професійно-технічної  освіти, Комісією Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку, Міжвідомчим комітетом з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, органами виконавчої влади, академіями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.
  МОН України в межах своїх повноважень  на основі та на виконання актів  законодавства видає накази, організовує  і контролює їх виконання. МОН  України в разі потреби видає  разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Нормативно-правові акти МОН України підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення МОН України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.
  МОН України очолює міністр, якого призначає  на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку.
  Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОН України, та обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється  колегія у складі міністра (голова колегії), Державного секретаря та його заступників за посадою, а також керівників структурних підрозділів МОН України.
  До  складу колегії можуть входити керівники  інших центральних та місцевих органів  виконавчої влади, підприємств, установ  та організацій, що належать до сфери управління МОН України, а також вчені та висококваліфіковані спеціалісти. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОН України
  У складі МОН України Кабінетом  Міністрів України можуть бути утворені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).
  Для присвоєння вчених звань доцента  і професора в МОН України  утворюється Атестаційна колегія, яку очолює міністр. Положення про Атестаційну колегію та її персональний склад затверджується наказом МОН України.
  Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо визначення і головних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, а також з інших питань у МОН України можуть утворюватися дорадчі та консультативні органи.
  Місцеві органи державної виконавчої влади  та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції:
    встановлюють, не нижче визначених МОН України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;
    забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;
    здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
    організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;
    вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;
    створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;
    забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;
    організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;
    визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону.
   Місцевими органами державної виконавчої влади  та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:
    управління закладами освіти, що є комунальною власністю;
    організацію навчально-методичного забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України;
    координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;
    визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;
    контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що є комунальною власністю. Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
  Місцевими органами управління освітою є Головне управління освіти і науки Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділи освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій.
  Головне управління освіти і науки Київської  міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації (далі — управління) є структурним підрозділом Київської міської, обласної та Севастопольської міської державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадміністрації та МОН.
  Управління  у своїй діяльності керується  Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, розпорядженнями  голови обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, а також Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
  У межах своїх повноважень управління організує виконання актів законодавства  у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, а також з питань мовної політики та здійснює контроль за їх реалізацією.
  Відділ  освіти районної, районної у містах Києві та Севастополі державної  адміністрації (далі — відділ освіти) є структурним підрозділом державної адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації і підпорядковується голові державної адміністрації та управлінню освіти відповідно обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.
  Відділ  освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими документами МОН України, розпорядженнями голови обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, актами відповідних органів місцевого самоврядування, а також положенням про відділ. 

  3. Управління дошкільною, загальною середньою,  професійно-технічною  освітою 

  3.1. Управління дошкільною освітою
  11 липня 2001 р. Верховна Рада України  прийняла Закон «Про дошкільну  освіту», який визначає правові,  організаційні та фінансові засади  функціонування і розвитку системи  дошкільної освіти, яка забезпечує  розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягнення вітчизняної науки, надбання світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.
  Завданнями  дошкільної освіти є: збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини; виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля; формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду; виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту; здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї (ст. 7 Закону України «Про дошкільну освіту»).
  Систему дошкільної освіти становлять: дошкільні  навчальні заклади незалежно  від підпорядкування, типів і  форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім'ї.
  Принципами  дошкільної освіти є: доступність для  кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти; рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини; єдність розвитку, виховання, навчання і оздоровлення дітей; єдність виховних впливів сім'ї і дошкільного навчального закладу; наступність і перспективність між дошкільною та початковою загальною освітою; світський характер дошкільної освіти; особистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини; демократизація та гуманізація педагогічного процесу; відповідність змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дитини дошкільного віку.
  Громадяни України незалежно від раси, кольору  шкіри, політичних, релігійних та інших  переконань, статі, етнічного та соціального  походження, майнового стану, місця  проживання, мовних або інших ознак  мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають дошкільну освіту в порядку, встановленому для громадян України.
  Відповідальність  за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування — на осіб, які їх замінюють, та на навчальні заклади, де вони утримуються.
  Дошкільні навчальні заклади передаються  центральними органами державної влади або власником з державної до комунальної власності на безоплатній основі.
  Приватні  дошкільні навчальні заклади  можуть бути передані засновником (власником) до комунальної власності на безоплатній  основі, за згодою сторін.
  Управління  системою дошкільної освіти здійснюють:
    спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі освіти і науки — Міністерство освіти і науки України;
    інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади;
    Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
    обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади;
    органи місцевого самоврядування.
  Основними завданнями органів управління системою дошкільної освіти є: створення умов для здобуття дітьми дошкільної освіти; прогнозування, забезпечення розвитку дошкільної освіти та мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від типів і форми власності відповідно до освітніх запитів населення; ліцензування приватних дошкільних навчальних закладів, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти; державна атестація дошкільних навчальних закладів, доведення результатів ліцензування та атестації громадськості через засоби масової інформації; соціальний захист, охорона життя, здоров'я та захист прав учасників навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі; здійснення контролю за виконанням завдань дошкільної освіти та додержанням вимог Базового компонента дошкільної освіти, навчально-методичного керівництва та державного інспектування в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів та форми власності; організація науково-методичного забезпечення дошкільної освіти, впровадження в практику досягнень науки, передового досвіду, новітніх педагогічних технологій; ведення обліку дітей дошкільного віку; проведення експериментальної та інноваційної діяльності; здійснення міжнародного співробітництва у системі дошкільної освіти; забезпечення системи дошкільної освіти керівними і педагогічними кадрами, сприяння їх підготовці, підвищенню кваліфікації і проведенню атестації.
  Для реалізації цих завдань Міністерство освіти і науки наділене такими повноваженнями:
    реалізує державну політику у сфері дошкільної освіти;
    здійснює у межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі дошкільної освіти;
    розробляє та затверджує державні нормативи фінансового, матеріального забезпечення дітей та матеріально-технічного оснащення дошкільних навчальних закладів;
    визначає перспективи і пріоритетні напрями розвитку системи дошкільної освіти;
    розробляє, впроваджує і контролює додержання вимог Базового компонента дошкільної освіти;
    контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи дошкільної освіти;
    організовує нормативне, наукове, програмно-методичне, кадрове та інформаційне забезпечення дошкільної освіти;
    визначає порядок атестації педагогічних працівників системи дошкільної освіти;
    приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності у системі дошкільної освіти, координує та контролює її проведення;
    затверджує типові переліки обов'язкового навчально-дидактичного та іншого обладнання, у тому числі корекційного, програмно-методичних та навчально-наочних посібників, художньої літератури;
    здійснює в установленому законодавством порядку міжнародне співробітництво у системі дошкільної освіти.
  Акти  МОН України прийняті у межах  його повноважень, є обов'язковими для  інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій та підпорядкованих їм органів управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.
  МОН України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, здійснюють інші повноваження, передбачені законами України та положеннями про них.
  Рада  міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська  міські державні адміністрації, районні  державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції:
    забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території;
    ведуть облік дітей дошкільного віку;
    контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у сфері дошкільної освіти, обов'язкове виконання Базового компонента дошкільної освіти всіма дошкільними навчальними закладами незалежно від підпорядкування, типів та форми власності, розташованими на їх території;
    беруть участь у розробленні та реалізації змісту дошкільної освіти;
    створюють умови для одержання громадянами дошкільної освіти;
    організовують наукове, програмно-методичне, кадрове, матеріальне забезпечення діяльності педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти, їх підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та атестацію;
    здійснюють добір, призначення на посади та звільнення з посад керівних кадрів у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах;
    проводять ліцензування приватних дошкільних навчальних закладів, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, атестацію дошкільних навчальних закладів, розташованих на їх території, оприлюднюють результати атестації;
    організовують підготовку, проведення експериментальної та інноваційної діяльності у дошкільних навчальних закладах та контролюють хід їх здійснення;
    забезпечують організоване оздоровлення дітей дошкільного віку;
    забезпечують соціальний захист, охорону життя, здоров'я та захист прав учасників навчально-виховного процесу та обслуговуючого персоналу в дошкільному навчальному закладі;
    здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про освіту», «Про дошкільну освіту» та положень про них. Дошкільні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.
  Статус  державного має дошкільний навчальний заклад, заснований на державній формі власності.
  Статус  комунального має дошкільний навчальний заклад, заснований на комунальній  формі власності.
  Статус  приватного має дошкільний навчальний заклад, заснований на приватній формі  власності.
  Створення, реорганізація і ліквідація дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
  Державні  дошкільні навчальні заклади  створюються центральними органами виконавчої влади, комунальні дошкільні навчальні заклади — місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності дітей відповідного віку, необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також із дотриманням санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів.
  Дошкільний  навчальний заклад визнається юридичною  особою з дня реєстрації його статуту. Статут дошкільного навчального  закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності розробляється відповідно до Конституції У країни, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Положення про дошкільні навчальні заклади.
  Положення про дошкільні навчальні заклади  затверджується Кабінетом Міністрів України.
  Дошкільний  навчальний заклад незалежно від  підпорядкування, типу і форми власності  на основі Положення про дошкільні  навчальні заклади розробляє  статут, який затверджується засновником (власником), погоджується з відповідним органом управління освітою та реєструється місцевим органом виконавчої влади у порядку, встановленому законодавством України. 

  3.2. Управління загальною  середньою освітою
  Загальна  середня освіта є обов'язковою  основною складовою безперервної освіти.
  Загальна  середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються  на загальнолюдських цінностях та принципах  науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.
  13 травня 1999 р. Верховна Рада України  прийняла Закон «Про загальну  середню освіту», який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.
  Завданнями загальної середньої освіти є: виховання громадянина України; формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду; виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності; виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина; реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй; виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).
  Систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади  всіх типів і форм власності, у  тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І—II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту (ст. 4 Закону України «Про загальну середню освіту»).
  Управління  системою загальної середньої освіти здійснюється Міністерством освіти і науки України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерством  освіти Автономної Республіки Крим, відповідними органами управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, а також органами місцевого самоврядування.
  Основними завданнями органів управління системою загальної середньої освіти є:
    створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;
    прогнозування розвитку загальної середньої освіти, мережі загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до освітніх потреб громадян;
    атестація навчальних закладів системи загальної середньої освіти, оприлюднення результатів атестації через засоби масової інформації;
    ліцензування загальноосвітніх навчальних закладів, заснованих на приватній формі власності;
    контроль за додержанням Державного стандарту загальної середньої освіти, навчально-методичне керівництво та державне інспектування загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
    забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров'я та захисту прав педагогічних працівників, психологів, бібліотекарів, інших спеціалістів, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів;
    сприяння розвитку самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах;
    комплектування системи загальної середньої освіти педагогічними працівниками, в тому числі керівними кадрами. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі загальної середньої освіти є Міністерство освіти і науки України.
  Для виконання покладених завдань МОН  України: реалізовує державну політику у сфері загальної середньої  освіти; здійснює в межах своїх  повноважень нормативно-правове  регулювання відносин у системі  загальної середньої освіти; розробляє  та подає на затвердження Кабінету Міністрів України нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів згідно з Державним стандартом загальної середньої освіти; визначає перспективи розвитку системи загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання Державного стандарту загальної середньої освіти; контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти; організовує нормативне, програмне, науково-методичне та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти; визначає порядок атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів; організовує підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, у системі загальної середньої освіти; приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти, координує та контролює її проведення; забезпечує підготовку і видання підручників, посібників, методичної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, схвалює їх видання, організовує замовлення через відповідні місцеві органи управління освітою; затверджує типові переліки обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури; забезпечує соціальний захист, охорону життя, здоров'я та захист прав педагогічних працівників, спеціалістів, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів; заохочує педагогічних працівників; організовує забезпечення педагогічних працівників підручниками, посібниками та методичною літературою; здійснює міжнародне співробітництво у встановленому законодавством порядку.
  Акти МОН України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від типів і форм власності.
  МОН України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані загальноосвітні  навчальні заклади, здійснюють інші повноваження, передбачені законами України та положеннями про них.
  Рада  міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади  та органи місцевого самоврядування в галузі загальної середньої  освіти в межах їх компетенції: забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов'язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їхній території; беруть участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти; створюють умови для одержання громадянами повної загальної середньої освіти; у разі ліквідації в установленому законодавством порядку загальноосвітнього навчального закладу, заснованого на комунальній формі власності, вживають заходів щодо влаштування учнів (вихованців) до інших загальноосвітніх навчальних закладів; організовують нормативне, програмне, матеріальне, науково-методичне забезпечення, перепідготовку, підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників; здійснюють добір, призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів; забезпечують педагогічних працівників підручниками, посібниками, методичною літературою; проводять атестацію навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих на їх територіях, оприлюднюють результати атестації; сприяють проведенню інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти; забезпечують соціальний захист педагогічних працівників, спеціалістів, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів (вихованців); здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про освіту» та положень про них.
  Загальноосвітній  навчальний заклад — навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту. Загальноосвітній навчальний заклад, заснований на приватній формі власності, здійснює свою діяльність за наявності ліцензії, виданої в установленому законодавством України порядку.
  Загальноосвітній  навчальний заклад, що здійснює інноваційну діяльність, може мати статус експериментального. Статус експериментального не змінює підпорядкування, тип і форму власності загальноосвітнього навчального закладу. Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад затверджується МОН України.
  Відповідно  до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта), існують різні  типи загальноосвітніх навчальних закладів І, II, III ступенів. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.
  Положення про загальноосвітні навчальні  заклади затверджується Кабінетом  Міністрів України.
  Загальноосвітній  навчальний заклад на основі Положення  про загальноосвітні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів — відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
  За  своїми організаційно-правовими формами  загальноосвітні навчальні заклади  можуть бути державної, комунальної  та приватної форм власності. Статус державного має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на державній формі  власності. Статус комунального має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на комунальній формі власності. Статус приватного має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на приватній формі власності.
  Державні  та комунальні загальноосвітні навчальні  заклади створюються відповідно центральними, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності необхідної кількості учнів (вихованців) відповідно до встановлених нормативів наповнюваності класів, необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.