На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Сучасний стан мжнародних нвестицйних процесв. Оптимзаця напрямв вигдного актуального вкладення, ефективного використання нвестицй. Основн напрями дяльност органв державної влади у сприянн нвестицйному процесу. Прям ноземн нвестицї.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 17.03.2011. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Размещено на webkursovik.ru/
МІНІСТЕРСТВО освіти і НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
На тему Міжнародний інвестиційний процес
Запоріжжя - 2010р.

Вступ


Актуальність роботи пояснюється появою в Україні сприятливих умов для інвестиційних вкладень у виробництво й відсутністю достатнього досвіду регулювання інвестиційного процесу.
Виняткову роль у створенні сприятливого інвестиційного клімату відіграє держава, яка повинна підпорядкувати єдиній меті поточні завдання, фактори і потенціал, обмежуючи або стимулюючи у певні періоди розвиток окремих видів діяльності, галузей, регіонів. Важливим аспектом формування інвестиційного клімату є законодавче узгодження національних правових актів у інвестиційній сфері з міжнародними щодо захисту прав власності іноземних інвесторів.
Об'єктом роботи стали міжнародні інвестиційні процеси, що протікають в сучасних умовах.
Предметом роботи виступають механізми регулювання інвестиційних процесів, що впливають не тільки на формування національного й регіонального інвестиційного клімату, але й на швидкість, характер і форми його розвитку.
Метою роботи є вивчення взаємодії державних і недержавних учасників в інвестиційній сфері, що стає одним з найважливіших елементів формування транснаціональних глобальних мереж.
Мета передбачає рішення наступних завдань:
- теоретичний огляд питання розвитку міжнародних інвестиційних процесів;
- вивчення світового досвіду регулювання інвестиційних потоків
- розгляд факторів, що характеризують інвестиційний клімат;
- огляд можливостей нових учасників міжнародних відносин;
- визначення ролі міжнародних інвестиційних проектів у розвитку країн світу, рішенні проблем держав з перехідною економікою;
- виявлення особливостей інвестиційної стратегії сучасної України.
Методи дослідження: описовий, історичний, теоретичний, аналітичний, прогнозний.

1. Теоретичні основи міжнародного інвестиційного процесу


Інвестиційний процес стає найважливішою складовою частиною світових економічних відносин, що зачіпає інтереси все більшого числа країн, як тих, які приймають інвестиції, так і тих, які є їхніми джерелами. Взаємозалежність країн, що розвиваються,
регіонів і народів в умовах глобалізації стає не тільки очевидним фактом, але й вимагає нового рівня усвідомлення місця національної держави в міжнародних відносинах і завдань керування на національному й глобальному рівні.
Відродження української економіки й забезпечення її стійкого розвитку неможливо без активізації інвестиційної політики, спрямованої на залучення внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Для підйому національної економіки потрібні інтенсивні вкладення капіталу в економічно ефективні й екологічно чисті технології виробництва з метою випуску нових по якості, конкурентноздатних на світовому ринку товарів. У цьому зв'язку керування інвестиційним процесом стає найважливішим завданням України. Сама проблема регулювання інвестиційним процесом складна й вимагає обліку безлічі факторів, серед яких політичні фактори здобувають особливу актуальність. Одночасно не можна ігнорувати закономірності розвитку світової економіки, участь держави в зовнішньоекономічних і фінансових процесах об'єктивно необхідно, тому що економіка виступає лише частиною комплексу міжнародних відносин.
Україна зацікавлена в залученні інвестицій зі світового ринку капіталів і готова й зацікавлена брати участь у їхньому міжнародному обміні. Створення ефективної системи керування інвестиціями в Україні зажадало від уряду приймати рішення щодо темпів і характеру процесу лібералізації політики регулювання діяльності іноземних інвесторів і участі українського капіталу в інвестиційних проектах за рубежем. Незважаючи на загальну тенденцію лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків, українське законодавство передбачає державний контроль і управління допуску іноземних інвесторів в економіку країни, контроль над імпортом державного й приватного капіталу в інші країни. Міжнародний досвід свідчить, що подібним чином надходять і країни з максимально ліберальним економічним режимом. Більше того, міжнародна нормативно правова система також не тільки допускає участь держави в інвестиційному процесі, але й у ряді випадків зобов'язує його до цього.
Виклики глобалізації економічного й політичного характеру об'єктивно вимагають підсилити регулюючу роль держави на ринку інвестицій з метою підтримки розвитку національної економіки й нейтралізації зовнішніх погроз. Можливість витиснення національних підприємств із внутрішнього й зовнішнього ринків стає реальністю.
В умовах кризового розвитку української економіки протистояти негативним впливам на неї зовнішніх суб'єктів світового ринку здатно була тільки держава. Але в умовах загальної лібералізації економічної політики на національному рівні, росту числа двосторонніх і багатобічних міжурядових інвестиційних угод, мова може йти про нову якість державного регулювання, адекватній сучасним реаліям глобалізуючегося миру. В українській інвестиційній політиці варто враховувати той факт, що в умовах, коли цілий ряд країн миру, у тому числі й найбільш розвинених, гостро мають потребу в залученні додаткових капіталів для своєї економіки, зростає конкуренція на світовому ринку інвестицій.
У цьому зв'язку представляється особливо актуальної проблема вивчення політичних аспектів керування інвестиційним процесом на всіх рівнях: і міжнародному, і національному, і на рівні окремої компанії.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Перехід до ринкових методів організації й ведення економіки в Україні зажадав звернутися вітчизняних керівників і підприємців до закордонного досвіду. Це викликало необхідність у перекладі й виданні в країні наукової літератури закордонних авторів таких, як Гарнер Д., Оуен Р., Конвей Р. Варто відзначити також фундаментальна праця редактора авторитетного на Заході Journal of Portfolio Management, що спеціалізується на проблемах інвестиційного менеджменту, Ф. Фабоцці «Керування інвестиціями», присвячений як теорії, так і практиці роботи з інвестиціями. Ф. Фабоцці не тільки приділяє увагу характеристиці фінансових ринків, але й орієнтує свій аналіз на існуючі цілі, тактики й стратегії таких фінансових інститутів, як банки, страхові компанії, інвестиційні й пенсійні фонди й т.д. Крім того, проблема керування ризиком проходить через всю роботу Ф. Фабоцці.
Цікаво відзначити, що не обійшов своєю увагою проблеми економічної глобалізації, у тому числі й проблему світових фінансових ринків відомий американський дипломат і політолог Генрі Кіссінджер у своїй книзі «Чи потрібна Америці зовнішня політика? До дипломатії для XXI століття». Читача може здивувати, що політолог і в минулому дипломат зачіпає, як може здатися, проблеми, що не ставляться до його роду діяльності. У той же час Г.Кіссінджер у шостому розділі «Політика глобалізації» монографії, цілком присвяченої глобальним фінансовим процесам, затверджує, що «навіть стійкі ринкові демократії не приємлють безмежних позбавлень в ім'я ринку і йдуть на ... обмеження ринкових ексцесів на шляхах державного регулювання. Міжнародна фінансова система поки ще не винайшла на цей випадок ніяких «протипожежних коштів».
Дослідження закордонних авторів в основному враховують досвід керування країн з розвитий економікою. У теоретичному відношенні вони дають розуміння основ керування інвестиційною діяльністю. У той же час більшість цих робіт було написано ще до початку активного входження України у світовий ринок. У зв'язку із цим закордонні автори не ставлять багато питань, які доводиться вирішувати інвесторам в Україні.
Реагуючи на кон'юнктуру, українські дослідники вже на початку 90-х років починають розробляти проблеми керування інвестиціями. Часто їхні публікації є результатом спільних досліджень із закордонними центрами, які використають різні закордонні методики в області керування інвестиціями.
Національна специфіка й особливий перехідний період України зажадали вітчизняних досліджень і їхніх публікацій. Останнім часом ведуться дослідження комплексу проблем керування інвестиційним процесом, які відбиті в цілому ряді публікацій. Особливо треба відзначити наступні роботи: Бард B.C. Інвестиційні проблеми економіки, Воронцовський А.В. Інвестиції й фінансування: методи, оцінки й обґрунтування, Ігошкін І.В. Інвестиції: організація керування й фінансування, Костюнін Г.М., Лівенцев Н.Н. Міжнародна практика регулювання іноземних інвестицій, Масленчикова Ю.С., Тронін Ю.Н. Фінансово-промислові корпорації: організація, інвестиції, лізинг, Фарахутдінов І.З. Іноземні інвестиції й міжнародне право, і ін. У відзначеній роботі Н.В. Ігошкіна розглянуті найбільш важливі напрямки інвестування капітальних вкладень у відновлення виробництва й доводиться необхідність створення цілісної системи інвестування виробництва й державного контролю раціональної витрати інвестиційних ресурсів у державі. Робота Н.В. Ігошкіна примітна тим, що в ній аналізуються не тільки теоретичні аспекти інвестиційного процесу, але й питання організації інвестування, у тому числі з урахуванням екологічних аспектів виробничої діяльності. Саме остання обставина визначає орієнтацію підприємств на нові що зберігають і охороняють природні ресурси інноваційні технології.
У фундаментальному дослідженні Ю.С. Масленченкова і Ю.Н. Троніна «Фінансово-промислові корпорації. Організація, інвестиції, лізинг» комплексно й системно викладений професійна інформація із проектування, організації, керуванню й технології діяльності ФПК. У книзі розглянуті як спеціальні проблеми - формування корпорації у вигляді банківської групи, питання інвестицій у реальне виробництво й корпоративний фінансовий лізинг. У цей час цілком очевидно, що створення потужних вертикально-вертикально-інтегрованих промислових компаній, інтеграція фінансового й промислового капіталів сприяє забезпечити технологічний прорив України і її високу конкурентноздатність на світових ринках. Примітно те, що організація й керування корпоративним фінансовим лізингом і інвестиціями представлена в цій книзі реальною технологією, апробованої на практиці.
Ряд робіт присвячений регіональним аспектам інвестиційного процесу: Гранберг А.Г. Основи регіональної економіки, Інвестиції: регіональний аспект, Розвиток інвестиційної ситуації в регіонах України й ін.
Проблемам керування інвестиціями присвячені роботи Богатіна Ю.В., Швандара В.А. і Базілевича А.І., які, насамперед, мають на меті розглянути проблему керування з погляду специфіки й існуючих завдань української економіки як перехідної моделі, а також розглядаються питання стратегії й тактики діяльності підприємства. Роботи названих авторів цікаві й тим, що розглядають питання, пов'язані з відкриттям і становленням нової підприємницької діяльності, коли особливо важливе розуміння ролі інвестицій і процесу керування ними. Притім, що автори здійснюють докладний аналіз всієї системи інвестиційного процесу, вони прив'язують теорію й закордонну практику до українських реалій. Достоїнством даних робіт є конкретні посилання на відповідні нормативно-правові документи України.
Інвестиційна діяльність властива практично будь-якій фірмі, що діє в просторі з ринковою економікою. Щоб вистояти в конкурентній боротьбі, фірма повинна постійно направляти коштів (свої й позикові) на закупівлю матеріальних цінностей, необхідних для відновлення, розширення й диверсифікованості виробництва. Із цією метою необхідна певна інвестиційна стратегія. А керування інвестиціями є важливою формою ведення бізнесу. Інвестиції можуть бути найрізноманітніші - від вкладень капітальних ресурсів у ремонт вихідні з ладу встаткування до придбання цілих заводів. Перш ніж здійснити інвестицію, фірма повинна оцінити всі її фінансові наслідки. Така оцінка проводиться в рамках планування інвестицій як найважливішої частини процесу керування.
Особливістю діяльності сучасних українських компаній є те, що на відміну від радянського періоду, їм доводиться самостійно виходити на інвестиційні ринки, часто без усякої підтримки держави. У чинність цих обставин виникає потреба в достовірній і якісній інформації, а також виробляються навички співробітництва з інвесторами й керування притягнутими інвестиціям.
Зараз у країні з'явилися публікації, що допомагають вирішити проблему вибору інвестиційного проекту. У них ураховуються політичні умови, що сприяють створенню сприятливого інвестиційного клімату.
Активні дослідження проводять великі консалтингові фірми: «Ernst & Young», «Deloitte & Touche», « Price Water House Cooper's» і ін. Ряд проектів в Україні, особливо пов'язаних з видобутком сировини, ретельно проаналізований великими західними компаніями й уже реалізується в спільній діяльності. Українські фахівці можуть скористатися комп'ютерними коштами для оцінки інвестиційних проектів.
Існує Інститут проблем інвестування, а також є великі галузеві проектні інститути, що займаються розробкою й аналізом проектів модернізації діючих об'єктів, будівництва нових, а також дослідженням державний і регіональних інвестиційних політик. Однак раніше основна увага приділялася технологічним аспектам, а не фінансовим - адже при нормативному підході строк окупності визначався директивно. Тепер же важливо знати, коли проект почне приносити прибуток в умовах мінливого попиту й конкуренції.
Планування інвестицій - це багатоетапний процес, що починається з висування ідей щодо можливих інвестицій і закінчующийся повним аналізом, заснованим на використанні виробленою практикою системи кількісних показників: поточної вартості, окупності, внутрішнього коефіцієнта окупності та ін. Ці етапи докладно, із залученням численних прикладів, представлені в публікації P.P. Холта й СБ. Барнеса. У роботі підкреслюється важливість початкового етапу планування інвестицій, спрямованих на досягнення цілей компанії, - етапу висування ідей, які надалі можуть матеріалізуватися в реальні проекти. Розглянуто загальний підхід до підготовки прогнозу грошових потоків, які породжуються даною інвестицією, даються основні показники, по яких провадиться оцінка якості інвестиції. А також обговорюється важлива проблема адекватності використовуваної в розрахунках інформації вимогам аналізу.
У роботі аналізується інвестиційний процес в умовах глобалізації й регіоналізації миру, роль і місце національної держави, у тому числі й України, в організації й керуванні інвестиційним процесом, розглядається взаємозалежність інвестиційного й інноваційного процесів.
Включення України в сучасне світове господарство неможливо без створення конкурентноздатної економіки й діючого механізму керування інвестиційним процесом у країні. У роботі також розглядаються особливості інвестиційної діяльності української держави, регіонів і окремого суб'єкта ринку.

2. Міжнародний інвестиційний процес


2.1 Сучасний стан міжнародних інвестиційних процесів


Збільшення чистого надходження приватного капіталу (цінних паперів і банківських кредитів) з 190 млрд. дол. в
2007 р. (3,2% ВВП країн, що розвиваються) до 228 млрд. дол. в 2008 р. (3,6% ВВП), левина частка якого інвестована в економіку Бразилії, Китаю, Індонезії, Мексики й Росії, є основним чинником збільшення загального чистого надходження капіталу в країни, що розвиваються, із приватних і державних джерел. Чистий надходження приватного капіталу спостерігається у всіх регіонах, що розвиваються, крім Близького Сходу й Північної Африки. У країнах Європи й Центральної Азії, де приватні інвестиції виросли до 63 млрд. дол. з 55 млрд. дол. в 2007 р., цей потік відчувається особливо могутньо.
Однак, незважаючи на загальне збільшення надходження капіталу в країни, що розвиваються, чистий трансферт ресурсів з багатих країн у бідні залишається негативним. Крім того, чистий ріст коштів, виділюваних для надання допомоги країнам, що розвиваються, по офіційних каналах, склав тільки 6 млрд. дол., досягши 58 млрд. дол. в 2007 р. Половину цієї суми становлять не нові кошти для країн, що розвиваються, а кошти на зменшення боргового тягаря й деякі управлінські витрати організацій, що роблять донорську допомогу. Прагнучи позбутися від надмірної залежності від зовнішнього фінансування, що розвиваються країни в цілому демонстрували високе активне сальдо поточного платіжного балансу, що в 2008 р. у сукупності склало 76 млрд. дол., тобто близько 1,1% ВВП. Цей профіцит зосереджений у Росії, Китаєві й Саудівській Аравії. Сьогодні він збігається з помітним нагромадженням золотовалютних запасів у декількох країнах, що розвиваються, що досягли більш ніж 1,2 трлн. дол. Золотовалютні резерви Росії виросли на 30 млрд. дол. і досягли до кінця 2008 р. значення в 77 млрд. дол.
Зсув акценту убік залучення інвестицій в акціонерний капітал на тлі активного сальдо поточного платіжного балансу позитивно позначилося на ситуації із зовнішніми зобов'язаннями в країнах, що розвиваються. До 2008 р. їх сукупний зовнішній борг скоротився до приблизно 37% ВВП у порівнянні з 44% в 2004 р. Незважаючи на збільшення обсягів короткострокового кредитування останнім часом, короткострокова зовнішня заборгованість в 2008 році склала приблизно 15% від загального боргу проти 19% в 2002 р. Крім цього, зі зниженням світових процентних ставок скоротилися й витрати на обслуговування зовнішнього боргу. Співвідношення платежів в обслуговування боргу й експорту в країнах, що розвиваються, знизилося з 19% в 2002 р. до 15% в 2008 р., при цьому багато позичальників скористалися з можливості для реструктуризації заборгованості з обліком процентних ставок, що знизилися.
Збільшення потоку капіталу відображає поліпшення економічної ситуації у світі. Світовий економічний ріст прискорився з 1,8% в 2007 р. до 2,6% в 2008 р., і згідно із прогнозами до кінця 2009 р. досягне 3,7%. Економічний ріст у всіх країнах, що розвиваються, склав в 2008 р. приблизно 4,8%, а в 2009 р. можливий ріст складе 5,4% і поб'є свій попередній рекорд 2005 р. на рівні 5,2%.
Збільшення прибутковості на тлі низьких процентних ставок привело до серйозного пожвавлення міжнародної інвестиційної активності, заклавши основу для подальшого росту. Пожвавлення на ринку також відображає сильні стимули, створені ослабленням бюджетної й кредитно-грошової політики в розвинених країнах, особливо, у США, де профіцит бюджету на рівні 1,6% ВВП в 2005 р. змінився дефіцитом у розмірі 4,6% в 2008 р. Низькі процентні ставки в багатьох розвинених країнах стимулювали ріст вкладень на ринках держав, що розвиваються, на якому поки не встигло позначитися незначне підвищення довгострокових ставок.
Ситуація на світових товарних ринках розвивалася в одному напрямку з пожвавленням міжнародної економічної активності. Ціни на сировинні товари (за винятком енергоресурсів) у доларах США в 2008 р. перевищили рівень цін 2007 р. у середньому на 10%, а ціни на метали, які традиційно вважаються одним з найбільш надійних показників, до кінця 2008 р. різко виросли - частково за рахунок інтересу з боку інституціональних інвесторів.
В останні роки різко скоротилися обсяги кредитування на комерційних умовах. Двосторонні комерційні позики знизилися з 8,8 млрд. дол. в 2007 р. до 11,8 млрд. дол. в 2008 р. у міру подальшого зсуву переваг донорів на користь грантів, а також продовження виплат Паризькому клубу рядом країн, що розвиваються, по наявних угодах про реструктуризацію заборгованості. Різке падіння обсягів комерційних позик від міжнародних організацій частково пояснюється скороченням антикризових пакетів фінансової допомоги Міжнародного валютного фонду, особливо, у порівнянні із чистим обсягом фінансування, наданого в 2006 р. Разом з тим, зниження позикового фінансування по лінії міжнародних організацій також є результатом погашення позик Всесвітнього банку, зокрема, Китаєм, Індієм і Таїландом.
Намітився новий, що набирає чинність, джерело капіталу для країн, що розвиваються, - грошові перекази від мігрантів, що працюють у благополучних країнах. З 2003 р. ці переводи постійно ростуть, досягши 93 млрд. дол. в 2008 р., що на 20% більше, ніж в 2006 р. Вони є другим по значимості фінансовим потоком у країни, що розвиваються, після прямих іноземних інвестицій, і практично у два рази перевершують суми, що направляють у вигляді допомоги по офіційних каналах. У країнах Європи й Центральної Азії в 2008 р. грошові перекази від працюючих за кордоном виросли до 10,4 млрд. дол.
Країнам, що розвиваються, варто ставитися до переводів як до важливого джерела зовнішнього фінансування й уживати зусилля для поліпшення відповідної інфраструктури, включаючи заходу щодо скорочення вартості перекладів, що продовжує залишатися високої. Можливі варіанти дій містять у собі стимулювання конкуренції між структурами, що обслуговують переводи, підвищення доступності банківських послуг для робітників-мігрантів у країнах роботи і їхніх родин на батьківщині й поліпшення інвестиційного клімату (наприклад, шляхом лібералізації валютних обмежень) у країнах-одержувачах.

2.2 Прямі іноземні інвестиції


У міру зсуву прямих іноземних інвестицій у сектор послуг все більше значення буде здобувати якість місцевого інвестиційного клімату. Надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у країни, що розвиваються, в 2008 р. продовжував знижуватися, як і в попередній рік, склавши в цілому 135 млрд. дол., що на 23% нижче рівня 2006 р. При цьому ситуація в сегменті інвестицій в акціонерний капітал була трохи більше стабільної, чим у міжфірмових запозиченнях і реінвестуванні прибутку. У значній мірі спад пояснюється меншими обсягами ПІІ в секторі послуг, які в чинність значної локалізації й одержання доходу в місцевій валюті, підданої ризику знецінення, особливо чутливі до місцевого інвестиційного клімату й уразливі у випадку фінансової кризи.
Надходження портфельних інвестицій в акціонерний капітал в 2008 р. склав у країнах, що розвиваються, 14 млрд. дол. проти 5 млрд. дол. в 2007 р. завдяки зміцненню росту й пожвавленню на світових фондових ринках. Разом з тим, обсяги таких інвестицій залишаються відносно скромними в порівнянні з іншими джерелами капіталу, відображаючи нестабільність економіки в країнах, що розвиваються, побоювання, пов'язані з питаннями корпоративного керування, обмежені вигоди від диверсифікованості через сильну кореляцію з фондовими ринками розвинених країн, а також той факт, що інвестори продовжують віддавати перевагу "рідним" ринкам. Додаткові фактори, що стримують ріст, містять у собі технологічна недосконалість фондових ринків у країнах, що розвиваються, і сумніву як регулюючі структури.
Завдяки збільшенню темпу росту капіталовкладень до 9% економіка країн регіону в 2008 р. виросла на 5,5%, що вище темпів 2007 р., що склали 4,6%. Незважаючи на темпи, що сповільнилися, розвитку в зоні євро, ріст економіки в країнах Центральної й Східної Європи (крім Туреччини) прискорився з 3% в 2007 р. до 4,1% в 2008 р., у міру того, як кілька країн збільшили свою частку експорту на ринках Європейського Союзу в рамках розширення ЄС на схід і, отже, нових інтеграційних процесів.
Темп росту в Російській Федерації й інших країнах СНД збільшився з 4,7% в 2007 р. до 6,6% в 2008 р. Рушійною силою цього росту з'явилося збільшення витрат на споживання й внутрішні інвестиції, викликані великими нафтовими доходами. Російська економіка виросла в 2008 р. на 7,3%, що вище темпів 2007 р., що склали 4,3%.
Темп інтеграції країн Європи й Центральної Азії в глобальну економіку прискорився, при цьому доходи від експорту збільшилися на 27%, що є найкращим показником у порівнянні з іншими регіонами миру, не говорячи вже про різкий стрибок у порівнянні з темпом росту 2007 р., що становив 9,5%.
На 2009 р. і подальшу перспективу прогнозується продовження стійкого росту в регіоні в цілому. Очікується, що протягом 2009-2009 р. економіка країн Європи й Центральної Азії виросте приблизно на 4,5%, тому що успішна реалізація структурних реформ, пов'язаних із вступом у ЄС, надає більше міцні основи для росту. Для країн СНД прогнозується деяке зниження росту до 5% до 2010-2008 р. через цілком імовірне вповільнення росту цін на нафту.
Чистий ріст приватних запозичень у регіоні сильно усталив свої позиції в 2008 р. і перевищив суми фінансування за рахунок власних коштів уперше з 2004 р. В 2008 р. чиста сума приватних запозичень у регіоні досягла 36 млрд. дол. у порівнянні з 22,7 млрд. дол. в 2007 р. Цей ріст свідчить про поліпшення кредитоспроможності регіону, особливо в країнах, що вступили в ЄС. Середні показники кредитоспроможності в регіоні досягли пікових значень із 2002 р.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) у регіоні різко впали в 2008 р. до оцінки приблизно в 26 млрд. дол. у порівнянні з 33 млрд. дол. в 2007 р. Відбулися лише кілька великих приватизаційних угод, що відображає факт закінчення приватизації в деяких країнах регіону. Однак у Росії спостерігався сплеск прямих іноземних інвестицій у нафтогазовій галузі. Чисті портфельні інвестиції в регіоні виросли незначно, склавши суму 0,7 млрд. дол.
Прогнозується відновлення потоку ПІІв регіоні. У Чехії, Угорщині й Польщі очікується збільшення ПІІ в сфері послуг, тому що конкурентноздатна структура витрат підштовхує інвесторів до організації на території цих країн своїх центральних керувань, науково-дослідних і проектно-конструкторських підрозділів. У той же час підприємства легкої промисловості можуть переміститися в країни з менш високими витратами для входу на ринок, такі як Румунія. У майбутні роки прогнозується ріст ПИИ в Росії й Туреччині.

2.3 Перспективи


Одним з найбільш значимих факторів, що сприяли пожвавленню надходження приватного капіталу, є зниження кредитних ризиків у країнах, що розвиваються. Деякою мірою воно відображає більше сприятливу зовнішню кон'юнктуру для країн, що розвиваються, що дозволяє їм користуватися перевагами високих цін на сировинні товари й динамічний ріст світової торгівлі, значна частина якої доводиться на операції між країнами, що розвиваються.
Разом з тим, у багатьох країнах за останні роки відбулися значні внутрішні зміни, включаючи перехід до ринкових механізмів і відкриття національних ринків для міжнародних інвестицій і торгівлі. Бюджетна політика в цілому стала більше обачної, хоча здатність ряду країн підтримувати тягар державного боргу продовжує викликати побоювання. Все більше поширення одержують гнучкі системи валютних курсів, що знижують можливість переростання валютної кризи в борговий і стимулюючі більше уважне ставлення до ризиків, пов'язаним з курсовою незбалансованістю. Темпи інфляції стабілізувалися на відносно невисокому рівні. Крім цього, у багатьох країнах відзначається істотне підвищення продуктивності.
Більше сприятлива оцінка кредитних ризиків інвесторами стимулювала серйозне скорочення спредів по облігаціях.
Незважаючи на очевидне зниження кредитних ризиків, не виключено, що звуження спредів випередило динаміку фундаментальних позитивних зрушень, що залишає певний простір для можливої корекції в майбутньому.
Проте, заспокоюватися не коштує. Подальше підвищення процентних ставок у деяких розвинених країнах може сповільнити надходження капіталу. Не можна також виключати можливість певної корекції спредів. Крім цього, негативний вплив на рух капіталу може зробити поновлення коливань на фінансових ринках.
Черги криз починаючи із середини 1990-х рр. виявила ряд уразливих місць на боргових ринках країн, що розвиваються. На частку держав, що зштовхнулися з такими кризами, у цілому доводиться майже 60% коштовних паперів, що перебувають в обігу боргових, що розвиваються країн. Позичальникам із цих країн варто враховувати уроки останнього років і проявляти обережність у тім, що стосується додаткових зовнішніх запозичень. Особлива увага необхідно приділяти адекватному хеджуванню зобов'язань в іноземній валюті. Крім цього, позичальникам необхідно уважно стежити за можливими коливаннями в пропозиції фінансових ресурсів, особливо, у світлі росту, що відновився, короткострокового фінансування.
Країнам, що розвиваються, також необхідно проводити обачну макроекономічну політику й неухильно продовжувати необхідні реформи для забезпечення стабільного росту, закріплення успіхів у зниженні кредитних ризиків і збереження довіри інвесторів і кредиторів, що особливо важливо для ряду країн, з огляду на політичний тиск у контексті майбутніх виборів.
Ріст приватних інвестицій відкриває широкі можливості для країн, що розвиваються, у плані збільшення вкладень в інфраструктуру, допомагає фінансуванню торгівлі й стимулює безперервний цикл стабільного потоку капіталу, економічного росту й зниження бідності.

3. Активізація інвестиційного процесу як пріоритетний напрям державної політики


3.1 Оптимізація напрямів вигідного і актуального вкладення та ефективного використання інвестицій


Проблему залучення іноземних інвестицій необхідно розв'язувати як складову загальної проблеми активізації інвестиційного процесу. Будь-яка країна, що розвивається, має стратегічні цілі управління економікою -- нарощування і структурна перебудова виробничих потужностей підприємств, оновлення, збільшення обсягів і розширення асортименту випуску конкурентної продукції, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення добробуту народу, досягнення стабільного соціально-економічного розвитку. Досягнення цих цілей потребує чималих інвестиційних ресурсів, оптимізації напрямів їх вигідного і актуального вкладення та ефективного використання. Інвестиції слід розглядати також як чинник зростання надходжень обов'язкових платежів до бюджетних і позабюджетних фондів, зміцнення фінансової системи та ін.
Основними чинниками, що гальмують розвиток інвестиційного процесу і відповідно виконання державних програм економічних перетворень на сучасному етапі становлення державності і економіки України, є вкрай обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів підприємств і держави і стримування іноземних інвесторів від вкладень в економіку країни.
Через падіння виробництва, неефективну систему оподаткування з надмірним її тиском на доходи товаровиробника та недосконалу амортизаційну політику впродовж минулих років не зростали необхідні обсяги прибутку підприємств й амортизаційних відрахувань, що мали б стати основними джерелами власних інвестиційних ресурсів підприємств. Не забезпечувала зростання обсягу інвестицій в національну економіку діяльність банківської системи, фондового ринку. Недостатнім для розв'язання проблем залучення фінансових ресурсів було бюджетне фінансування і державне інвестиційне кредитування на пільгових умовах.
Суб'єкти господарської діяльності у країні, на жаль, ще не зацікавлені в нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу і науково-технічну сфери, оскільки у цих сферах вкладення мали низький рівень прибутковості, і це відбувається на тлі гострого дефіциту у підприємств власних обігових коштів.
Для поліпшення фінансового становища підприємств вищі органи державної влади систематично роблять спроби регулювати інвестиційний процес в Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям тощо. Однак запроваджувані заходи впродовж останніх п'яти років не дали бажаних результатів.
З метою подальшого поліпшення інвестиційного клімату, збільшення надходжень інвестицій в економіку України Указом Президента України Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України" визначено комплекс заходів, що мають сприяти активізації інвестиційної діяльності.
Цим Указом, зокрема, визначено, що забезпечення зростання надходжень інвестицій в економіку України є одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади.
З метою реалізації завдань цього напряму Указом Президента визначено вжиття низки заходів. До них належить поліпшення економічних, правових та організаційних умов діяльності інвесторів в Україні для збільшення обсягів інвестицій в економіку України, насамперед у пріоритетні галузі. У зв'язку з цим необхідно створити сприятливі умови для всіх форм власності на інвестиції, зокрема для приватних інвестицій (приватних підприємств і фізичних осіб), державних інвестицій (вкладення капіталу центральними та місцевими органами влади й управліннями бюджетних, позабюджетних фондів і позикових коштів), іноземних інвестицій (іноземних громадян, юридичних осіб і держав), спільних інвестицій (юридичних і фізичних осіб України та інших держав). Зазначимо, що, на наш погляд, мають бути створені для інвесторів сприятливі, вигідні умови, а не пільгові, як це прийнято декларувати науковцями, депутатами, журналістами. Критерієм сприятливості умов для інвестування обов'язково має бути прибуток від капіталовкладення. Саме норма прибутку та вигідний і гарантований строк його отримання повинні визначати доцільність капіталовкладення у певну сферу господарської діяльності -- це найважливіша умова ринкової економіки.
Держава має контролювати лише суми і своєчасність сплати обов'язкових платежів учасниками інвестиційного процесу. За державою залишаються функції законодавчого сприяння інвестиційному процесу, визначення пріоритетних для інвестування сфер (галузей або видів господарської діяльності, економічних зон тощо) і спрямування потоку інвестицій через їх стимулювання у такі пріоритетні сфери.
Стосовно пріоритетних галузей та видів господарської діяльності зазначимо наступне. У літературі, пресі, на засіданнях Верховної Ради України часто висуваються пропозиції щодо необхідності вкладення коштів у високорентабельні виробництва та скорочення витрат на підтримку збиткових і низькорентабельних виробництв. На наш погляд, високорентабельні виробництва також можуть отримувати виробничі ресурси (сировину, матеріали, напівфабрикати) і від низькорентабельних. Різні підприємства (високо- і низькорентабельні) взаємозалежні в постачанні сировини, матеріалів, напівфабрикатів, у розрахунках за надані матеріальні ресурси, товари, прагнуть отримати виробничі ресурси високої якості, за нижчими цінами тощо. Низькорентабельні підприємства також повинні створювати виробничо-технологічну базу, залучати інвестиції, щоб задовольняти вимоги покупців, бути конкурентоспроможними.
Суспільне виробництво країни характеризується складними економічними зв'язками. Для ефективного зростання виробництва одночасно мають розвиватись усі його сфери. Тому закономірно, щоб інвестиційний процес, на наш погляд, був не вибірковий, а суцільний. Також не повинно бути різних дискримінацій стосовно інвесторів будь-яких сфер.
У зазначеному Указі йдеться про недопущення порушень прав інвесторів і сприяння їм у відновленні порушених прав. На наш погляд, такі порушення здебільшого зумовлені зарегламентованістю, чисельними обмеженнями, складною системою оподаткування господарської діяльності підприємств. Тому необхідно сприяти інвестуванню насамперед через установлення вільних партнерських відносин між інвесторами та інвестованими суб'єктами господарювання.
Розмір інвестицій має бути вільним від державних регламентацій і визначатися угодою між суб'єктами інвестиційного процесу. У згадуваному Указі акцентується увага на забезпеченні відкритості, прозорості та послідовності процесу приватизації державного майна для сприяння залученню інвестиційних ресурсів. На жаль, бюрократизм і корупція у сфері приватизації, що породжені недосконалим законодавством, стримують інвестиційну активність навіть у привабливих для інвесторів галузях економіки.
На наш погляд, участь у приватизаційних процесах має бути доступною і для малих підприємств, і для венчурних фірм та ін. Будь-які форми господарювання мають бути включені у приватизаційні, інвестиційні процеси, відповідно поінформовані тощо.
Згідно з Указом необхідно приділяти більше уваги інформаційному та організаційному забезпеченню залучення інвестицій. Ми вважаємо, що ці питання державного значення, але не настільки, щоб ними глобально займалися вищі органи державної влади, зокрема Кабінет Міністрів України. За умов зняття бюрократичних обмежень суб'єкти інвестування безпосередньо або через інвестиційну інфраструктуру без допомоги інерційного бюрократичного апарату краще зуміють знайти вигідного інвестора, вирішити з ним свої фінансові відносини. У сучасних умовах формування інвестиційного законодавства саме органи державної влади повинні вирішувати згадані інформаційно-організаційні питання.
Для сприяння інвестиційному процесу з боку державних структур Кабінету Міністрів України, центральним та місцевим органам виконавчої влади в Указі Президента України рекомендовано:
-
не допускати внесення проектів нормативно-правових актів, видання нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності, як и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.