Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Офшорн компанї є складовою тньового сектора економки використовуються як для нелегального, так для легального ведення бзнесу. Офшорн юрисдикцї подляють на: офшорн зони, країни з пльговим оподатковуванням низьким рвнем оподаткування.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Междун. отношения. Добавлен: 24.01.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Ефективність державної політики сьогодні визначається не окремими економічними досягненнями чи успіхами в тих або інших галузях, а загалом конкурентоспроможністю економіки, залученням країни в міжнародне співробітництво розширення та спрямування національної інфраструктури до потреб і вимог міжнародної кооперації та співробітництва.
Наприкінці минулого сторіччя стали суттєво помітніші процеси, з одного боку, глобалізації економіки та розширення фінансових ринків, з іншого -- розростання та активізації офшорного сектора. У системі ринкових відносин явище ухилення від сплати податків набуло поширення і стає все більше загрозливим, оскільки здійснює руйнівний вплив не лише на податкову базу окремих країн світу, а й на світову фінансову систему в цілому. І якщо раніше це було справою окремих країн, нині у боротьбі з цим явищем беруть участь такі впливові міжнародні організації, як Організація Об'єднаних Націй, Європейський Союз, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Робоча група по фінансових операціях Міжнародної комісії з боротьби з відмиванням грошей (FATF).
Сьогодні офшорні компанії, що є інституціональною складовою непрозорого сектора економіки, використовуються як для нелегального, так і для легального ведення бізнесу. Нелегальний бізнес використовує офшори для відмивання грошей і приховування прибутків, отриманих від кримінальних видів бізнесу. Легальний бізнес іноді також використовує офшори для незаконних операцій з приховування прибутків та ухилення від сплати податків, однак частіше -- для побудови легальних податкових схем. Вони дають змогу істотно знизити податкові платежі, за рахунок чого офшорні компанії в усьому світі є інструментом податкового планування.
Бум у створенні офшорних центрів почався в 70-х роках минулого століття. Протягом короткого часу виникло близько 70 офшорних центрів: у Південній Америці -- 19, в Європі -- 17, в Азії -- 12, в Океанії -- 7, у Північній Америці -- 5, в Африці -- 4, в Австралії -- 1. Близько 70% всіх офшорних центрів створено в країнах, що розвиваються, решта -- у промислово розвинутих державах.
Масштаби офшорного бізнесу у 80 -- 90-х роках XX ст. зростали стрімкими темпами. За різними оцінками у середині 90-х років до половини всього обсягу світових валютних операцій проходило через офшорні центри. У Панамі з початку 90-х років було зареєстровано близько 120 тис. таких компаній, на острові Мен -- 40 тис, у Гібралтарі -- 25 тис, в Ірландії-- 22 тис, на Багамах -- 21 тис, на островах Гернсі та Джерсі -- по 20 тис, на Кайманових островах -- 18 тис, на Кіпрі -- 13 тис.
За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ) сукупні закордонні банківські депозити усього лише семи офшорних центрів (Гонконг, Бахрейн, Панама, Сінгапур, Багамські, Кайманові, Нідерландські Антильські острови) складали в 1975 р. 21,7% депозитів усіх розвинутих країн світу у 1980 p.-27,6,у 1985 p.-28,1,у 1990 р.-27,1, у 1995 р. -- 28,3%. Практично всі великі американські та європейські банки мають дочірні офшорні структури для клієнтів, що провадять міжнаціональні операції.
Схеми, за якими сьогодні окремі підприємці використовують офшори, описано в різних джерелах, але основними є такі. При експорті товарів з України ціна може бути значно нижче, щоб прибуток, який мав потрапити під оподаткування, залишився в офшорній компанії. В іншому випадку ціну може бути завищено для отримання в подальшому значно більшої, ніж за законом, суми відшкодування податку на додану вартість. При імпорті товарів в Україну з використанням офшорних компаній ціна, як правило, занижується для мінімізації податкових і митних відрахувань при перетинанні кордону. Йдеться про застосування так званих сірих схем, боротьбу з якими сьогодні ведуть усі розвинуті країни як самостійно, так і в рамках FATF. Остання ще в 2001 р. підготувала доклад «Щодо типових способів відмивання грошей», де схеми «сірого» імпорту було виділено в окрему категорію. Дієвими наслідками застосування розроблених рекомендацій FATF стало те, що в разі підозри державного органу чи банківської установи щодо цінового маніпулювання такі фінансові кошти підлягають негайному арешту, а самі комерційні операції -- подальшому розслідуванню.
З метою уникнення ризиків фінансових втрат за наслідками заходів з боку державних органів українські фірми почали використовувати європейські компанії з надією, що відстежити безпосередні зв'язки з офшорними юрисдикціями буде неможливо. Окреслено два основних напрями. Перший полягає в тому, що європейська компанія виступає як перекупник між українською фірмою та офшором з невеликою націнкою 1 -- 5%, другий -- це застосування агентської угоди, тобто європейська компанія працює як агент офшорної компанії. Проте і перший і другий варіант за певних умов залишає небагато шансів отримати надприбутки. Річ у тім, що європейські податкові служби уважно відстежують такі операції, де їх резиденти працюють з нульовим рівнем прибутку. І якщо буде встановлено участь у застосуванні вищезгаданих «сірих» схем, то можливі дуже серйозні фінансові наслідки.
Фізичні особи засновують офшорні компанії у разі, якщо очікують незабаром надходження великих грошей та не хотіли б їх оподатковувати (надходження від патентів, дарування, спадкування тощо) або якщо хочуть вільно придбати нерухомість за кордоном, у тому числі у часткову власність.
Офшори виступають досить ефективним інструментом продажу авторських прав, оплати валютних контрактів, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачання давальницької сировини, операцій з нерухомістю (у тому числі покупки нерухомості за кордоном), ведення інвестиційної та спекулятивної діяльності на світових фінансових ринках і просто банківським сейфом. У зв'язку з розвитком всесвітньої мережі Інтернет практикується офшорне програмування, відкриття на території офшорних зон специфічних бізнес-одиниць, наприклад віртуальних казино.
Компанії створюються у вигляді торгових і посередницьких фірм, фінансових центрів і банків, які керують холдингами різних структур, інвестиційних центрів, внутрішньофірмових страхових компаній, трастових компаній, компаній для володіння нерухомістю. Деякі фірми можуть і поєднувати види діяльності, якщо для них це економічно обґрунтовано.
В офшорному бізнесі набув поширення такий вид діяльності, як кептивне страхування (captive insurance), який дає змогу акумулювати на рахунках дочірньої офшорної страхової компанії регулярні страхові внески (контроль над страховими резервами), що номінально завищують собівартість і знижують суму податку на прибуток материнської компанії, а потім реінвестуються в неї Існують «трубопровідні» компанії (conduit company) -- це інвестиційні офшорні компанії, які дають змогу переміщати капітали з однієї країни в іншу найзручнішими маршрутами, в тому числі з однієї офшорної юрисдикції в іншу.
Загалом офшорні юрисдикції можна поділити на три види: стовідсоткові офшорні зони, країни з пільговим оподатковуванням і адміністративно-територіальні утворення з низьким рівнем оподаткування.
Стовідсоткові офшорні зони найчастіше відомі як «податкові гавані» або «податкові укриття» (tax haven). Невеликі держави, острови з невисоким рівнем розвитку власної економіки, однак з досить високою політичною стабільністю (Багамські, Британські Віргінські, Кайманові острови, острови Джерсі та Гернсі, Ліберія, Панама тощо). Як правило, ці держави не ставлять жодних вимог до звітності, єдина вимога -- внести щорічний фіксований збір.
До другого виду офшорних юрисдикцій належать країни з пільговим режимом оподатковування окремих видів діяльності. Крім офшорних компаній там існують і звичайні, що здійснюють діяльність на території реєстрації. Для того щоб довести, що компанія не вела такої діяльності, звичайно слід щороку проходити аудит і здавати звіти. З боку урядів цих держав контроль здійснюється більш жорсткий, ніж у випадку з податковими гаванями, ведеться реєстр директорів і акціонерів, проте і престиж компаній набагато вище. Прикладом таких зон є Кіпр, Гібралтар, Люксембург, Швейцарія, Ліхтенштейн тощо.
Третій вид офшорних юрисдикцій -- це адміністративно-територіальні утворення, в яких діє офшорний режим. Характерний для країн з федеральним устроєм (США, Велика Британія, Канада, Російська Федерація тощо). У цьому зв'язку слід згадати внутрішні офшорні зони США -- штати Делавер, Невада і Вайоминг; Швейцарії -- кантони Нематель, Фрибург і Цуг; Канади -- провінція Нью-Брансвік; Великої Британії -- острови Мен, Гернсі і Джерсі; португальський острів Мадейру: малайзійський Лабуан, а також російські -- Калмикію, міста Углич, Смоленськ. Правильніше було б назвати їх квазіофшорними, тому що федеральними податками нерезидентні компанії в таких зонах усе-таки оподатковуються. Гонконг і Кампіоне є прикладом офшорних зон на території унітарних держав.
Потужним інструментом протидії ухиленням у податковій сфері є міжнародні податкові договори, і передусім договори про уникнення подвійного оподаткування, їх мета полягає в тому, щоб, з одного боку, стимулювати міжнародний рух капіталу та переміщення міжнародних трудових ресурсів, а з іншого -- не збільшувати можливості для ухилення від сплати податків. Проблема податкових ухилень, хоча вочевидь важлива для розвинутих країн, ще важливіша для країн, що розвиваються. Серед таких країн найбільші показники щодо розміру тіньової економіки мають Грузія, Азербайджан та Україна - близько 45% ВВП.
Досвід показав досить ясно, що податкова адміністрація, яка покладається тільки на інформацію, доступну лише в и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.